Ухвала

від 30.12.2024 по справі 160/16526/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

30 грудня 2024 рокуСправа №160/16526/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень у справі №160/16526/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

11.07.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій заявник просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини № НОМЕР_1 НГУ щодо невиконання рішення суду у справі № 160/16526/22;

- зобов`язати Військову частину № НОМЕР_1 Національної гвардії України, на виконання рішення суду від 14.12.2022 року у справі № 160/16526/22 здійснити у повному обсязі нарахування та виплату грошового забезпечення після загибелі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь повнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебуває на повному утриманні батька ОСОБА_3 на час навчання починаючи з 25 травня 2022 року;

- стягнути з Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України за рахунок державних асигнувань кошти, нараховані за рішенням суду у справі № 16/16526/22 щодо грошового забезпечення після загибелі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь повнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебуває на утриманні батька ОСОБА_3 на час навчання починаючи з 25 травня 2022 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень у цій справі повернуто заявнику без розгляду.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду позивач звернувся до суду із апеляційною скаргою.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024 року апеляційну скаргу задоволено, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 року скасовано, а справу направлено на продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.12.2024 року адміністративна справа №160/16526/22 передана для розгляду судді Серьогіній О.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 року прийнято до розгляду заяву та призначено розгляд заяви в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами 18.12.2024 року. Також вказаною ухвалою суду зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України у строк до 17.12.2024 року (включно) надати додаткові письмові пояснення з відповідними доказами.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 року продовжено Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України строк на подання надання письмових пояснень з відповідними доказами, витребуваних ухвалою суду від 11.12.2024 року - до 30.12.2024 року та відкладено розгляд заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень у справі №160/16526/22 в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами на 30 грудня 2024 року.

30.12.2024 року на адресу суду від представника Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України надійшли письмові пояснення щодо поданої заяви, в якій відповідач не погоджується із вимогами заяви, з огляду на те, що Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України діяла у межах своїх повноважень, проводила виплати ОСОБА_2 (бабусі позивача) у розмірі 50% грошового забезпечення її сина зниклого безвісти, відповідно до її правомірно поданої заяви. Інші 50 % грошового забезпечення ОСОБА_3 були задепоновані та, після набрання рішенням суду, щодо визнання ОСОБА_1 утриманцем та зобов`язання виплатити йому грошове забезпечення зниклого безвісти батька, виплачені на його рахунок. З огляду на викладене, просить суд відмовити в задоволенні вимог, викладених у заяві.

Дослідивши подану заяву разом з усіма документами, судом встановлено наступне.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2022 року в адміністративній справі №160/16526/22 адміністративний позов задоволено повністю:

- визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо відмови у виплаті грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь повнолітнього сина ОСОБА_1 02.11.2001 року, який перебуває на його утриманні на час навчання;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь повнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебуває на утриманні батька ОСОБА_3 на час навчання починаючи з 25 травня 2022 року.

На виконання вказаного рішення суду позивачу направлено виконавчий лист по цій справі, який останнім отримано 17.01.2023 року, що розпискою про отримання наявною в матеріалах даної справи.

Не погодившись із вказаним рішенням суду Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України звернулася до суду із апеляційною скаргою.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.05.2023 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2022 року в адміністративній справі №160/16526/22 без змін.

Не погоджуючись із сумою грошового забезпечення батька, яку відповідач виплатив позивачу на виконання рішення суду від 14.12.2022 року по справі №160/16526/22, а саме 658011 грн., вважаючи, що ця сума становить приблизно лише 50% від належних виплат, позивач звернувся до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень.

Розглянувши подану заяву, вивчивши доводи, наведені заявником в її обґрунтування, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ч.2, 3 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з ч. 5 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

Відповідно до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

З системного аналізу вищезазначених норм права можна зробити висновок, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.

Таким чином, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.

Як вбачається із матеріалів даної справи, право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця, який зник безвісті, на підставі Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх від 30.11.2016 року № 884, у даному випадку мають право батьки військовослужбовця - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а також син військовослужбовця - ОСОБА_1 (позивач).

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2022 року в адміністративній справі №160/16526/22 відповідачем на рахунок ОСОБА_1 була виплачена задепонована частка грошового забезпечення його зниклого безвісти батька ОСОБА_3 у розмірі 653011,93 грн.

Таким чином, відповідач проводив виплати ОСОБА_2 у розмірі 50% грошового забезпечення її сина зниклого безвісти, відповідно до її заяви. Інші 50% грошового забезпечення ОСОБА_3 були задепоновані та, після набрання рішенням суду щодо зобов`язання виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення зниклого безвісти батька, виплачені на його рахунок.

Також слід зазначити, що грошове забезпечення ОСОБА_3 фактично було поділено між двома утриманцями - сином військовослужбовця та матір`ю військовослужбовця.

Батько військовослужбовця - ОСОБА_4 своїм правом на призначення пенсії по втраті годувальника не скористався. За виплатою частки грошового забезпечення сина, відповідно до Порядку № 884, не звертався.

Відповідно до розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_3 , за період з квітня 2022 року по березень 2023 року (до моменту встановлення факту смерті) було нараховано 1 256 862,90 грн.

Також з розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_3 вбачається, що за період з квітня 2022 року по березень 2023 року матері ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 року №884 Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтегрованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - Порядок № 884), було виплачено грошове забезпечення її сина у розмірі 603 850,97 грн., що становить 50% грошового забезпечення військовослужбовця.

Так як матері військовослужбовця вже було виплачено 603850,97 грн. (50% грошового забезпечення за період з квітня 2022 року по березень 2023 року), сину військовослужбовця було виплачено 653011,93 грн. з урахуванням аліментів (тоді як 50% грошового забезпечення становить 603 850,97 грн. та аліменти в розмірі 49160,96 грн), які знаходились на рахунках військової частини.

Відповідно до частини шостої статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.

Враховуючи викладене, станом на момент розгляду поданої заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень у даній справі, в матеріалах справи наявні докази виконання рішення суду від 14.12.2022 року в адміністративній справі №160/16526/22.

Отже, оскільки правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого закріплений у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача, суд вважає, що підстави для задоволення заяви позивача, поданої в порядку статті 383 КАС України, відсутні.

Враховуючи наведене, керуючись ст.241-243, 248, 256, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень у справі №160/16526/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна