Рішення

від 30.12.2024 по справі 200/4454/23

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2024 року Справа№200/4454/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України)

треті особи, які

не заявляють самостійних

вимог щодо предмету спору

на стороні відповідача: військова частина НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1

військова частина НОМЕР_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 )

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) про:

- визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000,00 гривень, у зв`язку з безпосередньою участю у бойових діях та забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у період з 26.09.2022 року по 08.01.2023 року, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;

- зобов`язання нарахувати та виплатити збільшену додаткову грошову винагороду, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000,00 гривень у зв`язку з безпосередньою участю у бойових діях та забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у період з 26.09.2022 року по 08.01.2023 року, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

В обґрунтування позову зазначає, що проходить військову службу в НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ). У період з вересня 2022 року по січень 2023 року позивач виконував бойові завдання на кордоні з Білорусією на підставі бойових наказів (розпорядження), які видавались начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з чим вважає, що набув право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100000,00 гривень, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Однак, відповідачем збільшена додаткова винагорода позивачу не нараховувалась у зв`язку з відсутністю підстав здійснення такої виплати.

Позивач вважає таку бездіяльність протиправною та такою, що порушує його право на отримання належних виплат, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року у справі №200/11839/20-а скасовано.

Справу № 200/4454/23 направлено на новий судовий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

25 жовтня 2024 року справа надійшла до Донецького окружного адміністративного суду. За наслідком автоматичного розподілу вказаної судової справи, справу передано на розгляд судді Голубовій Л.Б.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року прийнято до провадження адміністративну справу № 200/4454/23. Розгляд справи прийнято проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в строки встановлені ст. 258 КАС України.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року залучено до участі у справі № 200/4454/23 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: військову частину НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ); військову частину НОМЕР_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Відповідно до вимог статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з нормами частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідачем надано письмовий відзив. В обґрунтування незгоди із позовом зазначив, що у жовтні 2022 року позивача було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 у оперативне підпорядкування начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зазначає, що підвищена додаткова винагорода за період перебування позивача у відрядженні на ділянці ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ) не нараховувалась та не виплачувалась, оскільки начальником НОМЕР_5 прикордонного загону не надано підтверджуючих документів щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах. Відповідач зазначає, що у зв`язку з не отриманням відповідної інформації від начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , якому направлявся лист з клопотанням про надання інформації щодо відряджених військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах, за встановленою формою (у виді довідок), однак було надано відповідь, у якій зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 не вбачає підстав для надання довідок для виплати підвищеної додаткової винагороди. Разом з цим, довідка від 07.01.2023 №3531 на адресу відповідача не надходила, а надані ІНФОРМАЦІЯ_3 аналогічні довідки оформлені з порушенням вимог наказу 392-АГ, так як в ній відсутні (не зазначені) документи, у яких саме і фіксується як факт участі у бойових діях, так і дні участі.

Щодо наказів Адміністрації Державної прикордонної служби від 30.07.2022 року № 392-АГ/ та від 09.12.2022 року № 628-АГ зазначає, що п. 21 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 було визначено керівникам відповідних міністерств та державних органів визначити порядок і умови виплати додаткової винагороди. На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, Адміністрацією Державної прикордонної служби України визначено порядок та умови виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України під час дії воєнного стану на території України та видано наказ від 30.07.2022 року №392-А (наказ видано керівником державного органу), відповідно до даного наказу здійснювалось нарахування та виплата додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, а з 01.12.2022 року згідно наказу від 09.12.2022 року №628-АГ.

Наголошує, що накази віддано командирам і іншими військовослужбовцям всіх військових частин Державної прикордонної служби України, даний наказ виконується відповідачем сумлінно, точно, в межах повноважень та у спосіб, що визначає порядок нарахування і виплати підвищеної грошової винагороди до 100000,00 гривень.

Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

Військовою частиною НОМЕР_3 подано додаткові пояснення, у яких зазначає, що підтверджуючі документи щодо прийняття позивачем безпосередньої участі (в сукупності) у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів до ІНФОРМАЦІЯ_3 від 2 впс НОМЕР_2 прикордонного загону у період з 27.09.2022 по 31.12.2022 не надходили. Разом з тим, відповідно до Наказу 2 та Наказу 3, рапорту начальника 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_2 прикордонного загону майора ОСОБА_2 від 17.11.2022 №1670 щодо виплати додаткової винагороди у розмірі до 70 тисяч гривень був відправлений до НОМЕР_2 прикордонного загону супровідним листом від 19.11.2022 №22/4591-22-Вих; рапорти начальника 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_2 прикордонного загону майора ОСОБА_2 від 01.12.2022 №1878 та від 01.12.2022 №1879 щодо виплати додаткової винагороди у розмірі до 30 тисяч гривень та 70 тисяч гривень були відправлені до НОМЕР_2 прикордонного загону супровідним листом від 04.12.2022 №22/4928-22-Вих.

Наголошує, що посилання на будь-які бойові розпорядження, накази, журнали бойових дій, інші документи в даних рапортах начальника 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_2 прикордонного загону ОСОБА_2 від 17.11.2022 року та від 01.12.2022 року відсутні. Підстави для складання даних рапортів, в тому числі, з інформацією, посилання на конкретний(і) підпункт(и) 1-8 пункту 2 Наказу № 392 (підпункти 1-7 пункту 2 Наказу № 268) в даних рапортах не зазначені. Рапорт щодо виплати військовослужбовцям 2 впс НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) додаткової грошової винагороди у розмірі до 70 000 гривень за грудень 2022 року залишено без реалізації, оскільки документи, зазначені в графі «підстава» до управління ІНФОРМАЦІЯ_3 надані не були.

Пунктом 5 Наказу 2 визначено, що для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 Наказу 2, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та, до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі. У довідках, передбачених цим пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 Наказу 2. Оскільки позивач був відряджений до військової частини НОМЕР_3 у період з 27.09.2022 по 07.01.2023, начальником військової частини НОМЕР_3 , на виконання Наказу 2, було видано Довідку про безпосередню участь в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії від 07.01.2023 №3531. Разом з тим, оскільки підтверджуючі документи до військової частини НОМЕР_3 не були надані, у довідці дана інформація відсутня. Тобто, дана довідка інформує про період перебування позивача в зоні бойових дій та можливість виконання ним бойових завдань згідно пункту 2 Наказу 2. Довідка від 07.01.2023 №3531 не є довідкою про підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, які складаються з метою визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168.

Зазначає, що довідка від 07.01.2023 №3531 була видана на підставі бойового розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.09.2022 №165 гриф, за яким позивача було направлено у службове відрядження в оперативне підпорядкування до НОМЕР_5 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ). Наведена довідка не містить в собі жодних відомостей щодо наявності бойових наказів (бойових розпоряджень); журналів бойових дій (вахтових журналів), журналів ведення оперативної обстановки; списків особового складу, який залучався для виконання бойових (спеціальних) завдань; бойових донесень; рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних завдань) тощо.

Отже, вказана довідка не може бути належним доказом участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів.

Наголошує, що сам факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) під час перебування у службовому відрядженні в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ) в період дії воєнного стану в Україні, не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100000,00 гривень, яка передбачена пунктом 1 Постанови №168. Не є підтвердженням безпосередньої участі позивача у бойових діях та відповідних заходах бойові накази (розпорядження), оскільки сама по собі видача бойового наказу (розпорядження) не є безумовним доказом його виконання військовослужбовцем та його безпосередньої участі у бойових діях чи відповідних заходах. Крім того, виконання бойових розпоряджень та участь у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії не є тотожними поняттями. У ІНФОРМАЦІЯ_3 відсутні будь-які докази (документи, матеріали) щодо виконання позивачем у спірному періоді безпосередніх бойових дій чи заходів з безпосередньої відсічі і стримуванні збройної агресії в період перебування безпосередньо в районах ведення бойових дій за спірний період.

Також зазначає, що райони ведення воєнних (бойових) дій визначається щомісячно наказом Головнокомандувача Збройних Сил України. У період з 28.09.2022 по 31.12.2022 Чернігівська область входила до переліку районів ведення воєнних (бойових) дій.

З 01.01.2023 відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.02.2023 №26 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» (володільцем даного бойового розпорядження є Генеральний штаб Збройних Сил України) Чернігівська область виключена з переліку районів ведення воєнних (бойових) дій.

Інформація та документи, визначені підпунктами 1-8 пункту 2 Наказу №392 та підпунктами 1-7 пункту 2 Наказу №628, які б підтверджували право позивача на отримання додаткової винагороди до 100000,00 гривень, на адресу військової частини НОМЕР_3 з 2-го відділу прикордонної служби НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) стосовно позивача не надходили. Докази стосовно участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 27.09.2022 по 07.01.2023 на адресу військової частини НОМЕР_3 з 2-го відділу прикордонної служби НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) стосовно позивача не надходили.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт НОМЕР_6 . Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_8 , ОСОБА_1 є учасником бойових дій.

ОСОБА_1 проходить військову службу в НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), про що свідчить службове посвідчення НОМЕР_9 .

Позивач у період з 28.09.2022 року по 07.01.2023 року перебував у службовому відрядженні на ділянці ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ), про що свідчить довідка щодо відрядження військовослужбовця № 12/777 від 30.03.2023 року.

Листом від 29.11.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_3 ) повідомив відповідача, що підрозділи Держприкордонслужби України, що знаходяться в межах Чернігівської та Сумської областей не виконують бойові завдання на лінії бойового зіткнення, і тому підпункт 7 пункту 2 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 №392/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» не застосовуються, тому довідки про військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які брали участь у бойових діях або заходах за вересень та жовтень 2022 року у складі військової частини НОМЕР_3 не опрацьовувались.

Разом з тим, відповідачу направлені копії рапортів щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовців НОМЕР_2 прикордонного загону за вересень та жовтень 2022 року для прийняття правового рішення.

На адвокатський запит від 02.02.2023 року стосовно військовослужбовців НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) на отримання збільшеної додаткової винагороди за жовтень і листопад 2022 року листом від 09.02.2023 року адміністрація Держприкордонслужби повідомила, що у жовтні і листопаді 2022 року військовослужбовці перебували на бойових позиціях, проте, участі у бойових діях або визначених пунктом 2 наказу №392 заходах у складі військової частини НОМЕР_3 не брали, про що зазначено в листі ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ) від 06.02.2023 №22/838-23-Вих, довідки, передбачені додатком 2 до наказу №392 на адресу військової частини НОМЕР_1 не направлялись, підстави для нарахування збільшеної додаткової винагороди в НОМЕР_2 прикордонного загону відсутні.

Листом від 03.04.2023 року на адвокатський запит відповідач повідомив позивача, що у зв`язку з ненаданням ІНФОРМАЦІЯ_3 підтверджуючих документів, у НОМЕР_2 прикордонного загону відсутні підстави для внесення військовослужбовця в наказ про збільшення розміру виплати додаткової грошової винагороди до 100000,00 гривень за спірний період.

Згідно з листом ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ) від 20.06.2023 року про надання відповіді на адвокатський запит, позивач перебуває на фінансовому забезпеченні у НОМЕР_2 прикордонному загоні, тому повідомити про причину невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 немає можливості, а довідка про безпосередню участь позивача в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Чернігівської області від 07.01.2023 №3531 ІНФОРМАЦІЯ_3 видана керівництву 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) в одному примірнику.

Як вбачається з архівних відомостей, у період з вересня 2022 по січень 2023, виплата позивачу винагороди в розмірі до 100000,00 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», не здійснювалася.

Спірним у даній справі є право позивача на отримання збільшеної виплати додаткової винагороди до 100000,00 гривень за період з 26.09.2022 року по 08.01.2023 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: - посадовий оклад, оклад за військовим званням; - щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); - одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно з абзацами першим, другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

За змістом частини першої статті 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03 квітня 2003 року № 661-IV (далі Закон № 661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

За пунктом 1 Положення про Адміністрацію Держприкордонслужби, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 533 (далі Положення № 533), Адміністрація Держприкордонслужби є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до пункту 5 Положення № 533 Адміністрація Держприкордонслужби з метою організації своєї діяльності: 3) організовує планово-фінансову роботу в апараті Адміністрації Держприкордонслужби, органах Держприкордонслужби, на підприємствах, в установах, що належать до сфери її управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку в установленому законодавством порядку; 4) забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів; 5) контролює діяльність органів Держприкордонслужби, підприємств, установ, що належать до сфери її управління.

Частиною першою статті 14 Закону № 661-IV визначено, що до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

Згідно зі статтею 16 Закону № 661-IV умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України зобов`язаний невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України доручено забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання вказаних Указів Кабінет Міністрів України видав Постанову № 168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

Так, відповідно до пункту 1 Постанови № 168, (в редакції, зі змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року № 271, від 22 березня 2022 року № 350, від 01 квітня 2022 року № 400), установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Кабінет Міністрів України постановою від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» (яка набрала чинності 19 липня 2022 року та, за пунктом 2 цієї постанови, та застосовується з 24 лютого 2022 року) затвердив низку змін до Постанови № 168, зокрема у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно» замінив словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; крім того, Постанова № 168 доповнена пунктом 2-1 такого змісту: «Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».

На підставі цього пункту Адміністрація Держприкордонслужби видала Наказ від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ, який був уведений в дію з 01 серпня 2022 року.

Відповідно до пункту 2 Наказу від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ заходами, передбаченими абзацом другим пункту 1 цього наказу, визначається виконання у відповідні дні військовослужбовцем: 1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України; 2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійна розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами; 3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з і виявлення та огневого ураження повітряних цілей; 4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; 5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником; 6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження; 7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому » числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; 8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які: виконують завдання у складі діючих угрупувань війс

У пункті 4 Наказу від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ встановлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах: 1) бойового наказу (бойового розпорядження); 2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад; 3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 5 Наказу від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього Наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 Наказу).

Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця. У довідках, передбачених цих пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзаци другий, третій пункту 5 Наказу).

Відповідно до пункту 10 Наказу від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу та підготовку проєкту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 цього наказу, в органах Держприкордонслужби покладено на штаб органу, а у випадку відсутності штабу - на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій.

Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.

Відповідно до пункту 11 Наказу від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України (абзац перший пункту 11 Наказу).

Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу (абзац другий пункту 11 Наказу).

Згідно з пунктом 12 наказу № 392-/0/81-22-АГ виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).

До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов`язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу.

З 01 грудня 2022 року був уведений в дію наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ, яким був дещо змінений перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 Постанови № 168, але залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.

На переконання суду, аналіз наведених правових норм свідчить, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану, яка встановлена Постановою № 168, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема військовослужбовців, виплата якої, з одного боку, має регулярний щомісячний характер, а, з іншого, - обмежена строком дії воєнного стану в Україні.

При цьому, правова природа такої виплати невід`ємно пов`язана із особливим характером служби, зі здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають із статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни.

В умовах збройної агресії російської федерації проти України важливим залишається питання належного соціального захисту військовослужбовців, які беруть участь у захисті державного суверенітету України. У військово-соціальній сфері матеріальне забезпечення є аналогом системи гарантій у системі соціального захисту населення і включає професійні винагороди та премії тим військовослужбовцям, які виконують обов`язок із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Безумовно, система матеріального забезпечення військовослужбовців виконує стимулюючу функцію, що, крім патріотизму, є потужною мотивацією і адекватною відповіддю держави, яка піклується про військовослужбовців під час дії воєнного стану.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Таким чином, Україна зобов`язана вживати всіх можливих заходів для мотивації військовослужбовців та забезпечення соціальної підтримки членів їхніх сімей.

Соціальний захист військовослужбовців це діяльність держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їхньої службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Спірні правовідносини, які склались у цій справі, виникли у зв`язку з невиплатою збільшеної до 100000,00 гривень додаткової винагороди військовослужбовцю, який проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, та якого відрядили до військової частини НОМЕР_3 для забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, передбачену пунктом 1 Постанови № 168.

Питання матеріального та морального стимулювання військовослужбовців Збройних Сил України під час дії воєнного стану врегульовано Постановою № 168, якою на період дії воєнного стану запроваджено виплату додаткової винагороди військовослужбовцям.

При цьому, виплата відрядженому військовослужбовцю Збройних Сил України додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 гривень на місяць, передбаченої Постановою № 168, здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) за умови документального підтвердження військовою частиною (установою), до якої відряджений військовослужбовець, безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах та повідомлення нею про це у встановленому порядку військової частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовця.

Верховний Суд у постанові від 22.11.2023 року у справі № 520/690/23 констатував, що текстуальний виклад пункту 1 Постанови № 168 має широкий зміст, що за певних умов могло б спричиняти неоднакове її розуміння та застосування, наслідком чого може бути необґрунтована невиплата військовослужбовцю додаткової винагороди або, навпаки, виплата за відсутності для цього підстав.

У справі, що розглядається, спірним є питання застосування пункту 1 Постанови № 168 у зіставленні з іншими підзаконними актами, які стосуються виплати винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, в аспекті порядку (умов, підстав) виплати додаткової винагороди під час дії воєнного стану.

Під «іншими» підзаконними актами в контексті обставин цієї справи маємо на увазі згадувану Інструкцію № 188, а також накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ і від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ. Останні, як зазначено вище, видані для реалізації приписів пункту 2-1 Постанови № 168 і були покликані регламентувати порядок та умови виплати додаткової винагороди, яка встановлена цією Постановою (пункт 1), зокрема у збільшеному розмірі до 100000,00 гривень, і обумовлена участю військовослужбовця у бойових діях або здійсненням заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Поряд з цим, у постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23 Верховний Суд, з-поміж іншого, вказав, що Інструкція № 188 видана на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських», що передбачала виплату військовослужбовцям винагороди в порядку і розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів, за час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду.

Отже, як зазначив Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 року у справі № 200/193/23, Інструкція № 188 визначала порядок та розміри виплати конкретно тієї винагороди, яка була встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 року № 18, а відтак вказана постанова не підлягає застосуванню при визначенні порядку та умов виплати додаткової винагороди, встановленої на період дії воєнного стану Постановою № 168, яка також не передбачала можливості такого застосування.

Щодо застосовності наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 року № 392-/0/81-22-АГ і від 09.12.2022 року № 628/0/81-22-АГ до правовідносин, пов`язаних з виплатою додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, то позиція Верховного Суду з цього приводу, яка висловлена у постанові від 21.12.2023 року у справі № 200/193/23, зводиться до того, що документування (фіксація) у спірний період органами Держприкордонслужби безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях і заходах та фактична виплата їм додаткової винагороди до 100000, 00 гривень відповідно до приписів наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 року № 392-/0/81-22-АГ і від 09.12.2022 року № 628/0/81-22-АГ унеможливлює застосування іншого механізму реалізації постанови Кабінету Міністрів України № 168 до правовідносин, що вже відбулися.

За відсутності цих відомчих нормативно-правових актів не здійснювався би облік особового складу, який мав право на збільшену додаткову винагороду, що призвело б до невиплати цієї частини грошового забезпечення військовослужбовцям.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що застосуванню для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої Постановою № 168, у спірний період підлягають накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 року № 392-/0/81-22-АГ і від 09.12.2022 року № 628/0/81-22-АГ. Протилежний висновок поставив би питання необхідності повернення вже виплачених на підставі цих наказів сум додаткової винагороди.

Отже, Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 року у справі № 200/193/23 зазначив, що передбачений пунктами 4 і 5 наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 року № 392/0/81-22-АГ (пунктами 3 і 7 наказу від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ) перелік документів, що в сукупності підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах (у тому числі довідка (список), складена керівником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії, про безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, із зазначенням періоду (кількості днів такої участі), майже повністю дублює відповідний перелік документів, визначений пунктом 3 розділу IV Інструкції № 188, тому застосування судами в цій частині Інструкції № 188 замість наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 року № 392/0/81-22-АГ не призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 року № 392/0/81-22-АГ і від 09.12.2022 року № 628/0/81-22-АГ, можуть застосовуватися до правовідносин, які виникають у зв`язку із застосуванням/реалізацією приписів пункту 1 цієї Постанови.

Водночас, Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову № 168 через декілька днів після повномасштабного збройного вторгнення Росії (24 лютого 2022 року) й зробив це, як зазначено у преамбулі, на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію». Цією Постановою Уряд встановив додаткову винагороду на період дії воєнного стану низці категорій військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, зокрема передбачив збільшену винагороду (до 100 000,00 грн) тим із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Відомо також, що редакція пункту 1 Постанови № 168 зазнавала непоодиноких змін, зупинятися на всіх деталях і послідовності яких у контексті цієї справи немає необхідності, окрім як застосування окремих приписів пункту 1 Постанови № 168, які стосуються умов виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 гривень.

Як уже зазначалось вище, за приписами пункту 2-1 Постанови № 168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією Постановою, визначають керівники відповідних міністерств та державних органів.

Зважаючи на те, за яких умов та з якою метою Уряд ухвалив Постанову № 168, нормативні приписи цього акта, які окреслюють підстави для виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі, сформульовані таким чином, що їх реалізація значною мірою впирається в потребу уяснення, а за тим і пояснення конкретних фактологічних умов (обставин), за яких військовослужбовець набуває право отримати додаткову винагороду на підставі пункту 1 Постанови № 168 у «збільшеному» розмірі.

З огляду на те, що до відсічі збройної агресії росії проти України задіяні різні види Збройних Сил України, роди військ (сил) Збройних Сил України, а також військових формувань правоохоронних органів (як-то Держприкордонслужби), які виконують різні за змістом завдання (з огляду на їхнє призначення ці завдання можуть здійснюватися за неоднакових умов, хоч і з єдиною метою: боронити державу від намірів агресора), тож, властиво, мають [завдання] свою специфіку, можемо виснувати, що належна реалізація приписів пункту 1 Постанови № 168 спонукала Уряд до «делегування» відповідним відомствам і керівникам державних органів унормувати умови і підстави виплати «своїм» категорія військовослужбовців додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 гривень.

Постанова № 793 набрала чинність 19.07.2022 року. У період часу, який позивач окреслив у своїх вимогах (28.09.2022 року 07.01.2023 року) як такий, протягом якого його право на додаткову винагороду було порушене, порядок і умови виплати додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 Постанови № 168, визначали згадувані накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 року № 392/0/81-22-АГ, від 09.12.2022 року № 628/0/81-22-АГ.

Варто зауважити, що з набранням чинності Постановою № 793 Адміністрація Держприкордонслужби опинилася у «неординарній» ситуації, за якої військовослужбовці названого відомства несуть службу й виконують завдання, за які Постановою № 168 передбачено виплату додаткової винагороди у «збільшеному» розмірі (до 100000,00 грн), тоді як реалізація цього права обумовлена - названим актом - необхідністю нормативного визначення умов і підстав, які б дозволяли уніфікувати розуміння «безпосередньої участі у бойових діях або заходах» - для кожного виду/роду військ (сил) Збройних Сил України, інших військових формувань (які діють в рамках закону), - за виконання яких в умовах воєнного стану передбачена виплата додаткової винагороди (пункт 1 Постанови № 168), а також способу (правил) підтвердження участі (залученості) до них [бойових дій, заходів] задля того, щоб цю винагороду отримати.

Іншими словами, Адміністрація Держприкордонслужби, з уваги на приписи пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» (у редакції, яка діяла протягом спірного періоду), а також пункту 2-1 Постанови № 168 зіткнулася з обставинами, які вимагали ухвалити рішення, яке б витікало із завдань та повноважень цього органу та заразом відповідало меті встановлення на час дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу (згідно з пунктом 1 Постанови № 168).

Цим рішенням (у широкому сенсі) стали згадувані накази від 30.07.2022 року № 392/0/81-22-АГ, від 09.12.2022 року № 628/0/81-22-АГ, у яких виписані ті умови і порядок, які покликані були сприяти практичній реалізації приписів пункту 1 Постанови № 168, аби, з одного боку, ті військовослужбовці, які залучені до виконання бойових завдань/заходів, отримали додаткову винагороду, що теж є однією з умов бойової і мобілізаційної готовності Держприкордонслужби, а з іншого забезпечити ефективне і цільове використання бюджетних коштів.

З цієї позиції видання зазначених наказів, на думку суду, не можна вважати (сприймати) як вияв свавілля чи як неправомірний спосіб обмежити (позбавити) отримання додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, як - то трактує представник позивача. Наведені вище, накази, про які йде мова, видані для того, щоб реалізувати приписи пункту 1 Постанови № 168, адже виплата додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 гривень передбачена за участь у бойових діях або здійсненні заходів, які, аби військовослужбовець був належно і заслужено винагороджений, повинні мати документальне оформлення. Відповідно приписи, які містять згадувані накази Адміністрації Держприкордонслужби, проектовані передовсім на органи (військові частини) і їхніх посадових осіб, на яких покладається таким чином обов`язок вести облік військовослужбовців, документувати факти їхньої залученості до бойових дій та/або заходів, за які встановлена додаткова винагорода у розмірі до 100000,00 гривень, а також надсилати ці документи за належністю з метою виплати військовослужбовцям заслуженої винагороди.

Інакше кажучи, приписи наказів Адміністрації Держприкордонслужби не встановлюють додаткових зобов`язань чи правил поведінки для тих військовослужбовців, які мають (набули) право на додаткову винагороду у розмірі до 100000,00 гривень, передбачену пунктом 1 Постанови № 168, яке право виникає у них з настанням відповідних обставин (ситуацій, умов), які, в значенні згадуваних приписів Постанови № 168, є підставою для виплати цієї винагороди. Тому уніфікація розуміння (змістовного наповнення) цих «обставин» не покладає на військовослужбовців - у відносинах, що виникають у зв`язку з виконанням наказів командирів (начальників), надто в умовах воєнного стану - додаткових обов`язків (вимог) як умови для отримання додаткової винагороди. Приписи згадуваних наказів Адміністрації Держприкордонслужби, якщо зважити також на підстави і мету їх видання, виконують забезпечувальну роль (функцію) щодо норм, які встановлюють право на додаткову винагороду (у цьому контексті мовиться про пункт 1 Постанови № 168), або, іншими словами, є похідними від останніх.

Важливо розуміти, що виплата цієї винагороди є тим благом, право на яке у військовослужбовця виникає у зв`язку з участю у бойових діях/заходах, але яке [право] не передбачає (не залежить) від (не)бажання цього військовослужбовця (не)брати цю участь. Тут не йдеться про соціальні та/або економічні права військовослужбовців, а чи права і свободи, гарантовані Конституцією України. Цей дискурс стосується військової служби і в цьому зв`язку суд виходить з того, що у відносинах, основаних на принципі єдиноначальності, підлеглий [військовослужбовець] зобов`язаний беззастережно виконувати накази командира (начальника), крім випадків віддання очевидно злочинного наказу, а не самостійно вирішувати які бойові завдання і на якому напрямку виконувати.

Тож з уваги на наведене, суд вважає, що регламентація умов і порядку виплати додаткової винагороди (про необхідність якої [регламентації] зазначено в пункті 2-1 Постанови № 168) з боку Адміністрації Держприкордонслужби шляхом видання наказів від 30.07.2022 року № 392/0/81-22-АГ, від 09.12.2022 року № 628/0/81-22-АГ не може інтерпретуватися як спосіб позбавлення чи обмеження права військовослужбовців Держприкордонслужби на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 гривень. З тих самих міркувань суд вважає правомірним застосування зазначених наказів Адміністрації Держприкордонслужби до правовідносин, які пов`язані з виплатою додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 гривень військовослужбовцям Держприкордонслужби, зокрема у період з 28.09.2022 року по 07.01.2023 року.

Отже, оцінюючи докази у даній справі, суд зауважує, що позивач дійсно виконував бойові завдання на території Чернігівської області. Однак, завдання відповідно до вищезазначених бойових розпоряджень ІНФОРМАЦІЯ_3 не підпадають під підпункт пункту 2 Наказів № 392-АГ, № 628-АГ, оскільки дані бойові розпорядження військової частини НОМЕР_3 видавалися стосовно зведеного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_4 ) (в цілому, без зазначення прізвищ військовослужбовців) та стосувалися прийняття під охорону та оборону певної ділянки державного кордону України в межах відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_3 . Про вказане безпосередньо зазначено у відповіді начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 на ухвалу суду.

Водночас, матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у період з 28.09.2022 року по 07.01.2023 року у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.

Крім того, позивачем не вказано, які самі бойові завдання з переліку, зазначеному у пункті 2 Наказу від 30.07.2022 року № 392/0/81-22-АГ, від 09.12.2022 року № 628/0/81-22-АГ ним було виконано.

При цьому суд зазначає, що лише сам факт виконання позивачем завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) на ділянці державного кордону з Республікою Білорусь під час перебування у службовому відрядженні в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_3 в період дії воєнного стану в Україні, не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100000,00 гривень, яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови № 168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин указаними документами.

Згідно з пунктом 5 наказу № 392-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі.

Суд зауважує, що довідкою від 07 січня 2023 року № 3531, виданою командиром військової частини НОМЕР_3 , зафіксовано, що ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області.

Разом із цим, ІНФОРМАЦІЯ_3 зазначено, що оскільки підтверджуючі документи не були надані, у довідці вказана інформація відсутня. Тобто, дана довідка інформує про період перебування позивача в зоні бойових дій та можливість виконання ним бойових завдань згідно з пунктом 2 Наказу 2. Довідка від 31.07.2022 року № 5248 не є довідкою про підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, які складаються з метою визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168.

Зі змісту наведеної довідки вбачається, що вона була видана на підставі бойового розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України, за яким позивача було направлено у службове відрядження в оперативне підпорядкування до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Наведена довідка не містить в собі жодних відомостей щодо наявності бойових наказів (бойових розпоряджень); журналів бойових дій (вахтових журналів), журналів ведення оперативної обстановки; списків особового складу, який залучався для виконання бойових (спеціальних) завдань; бойових донесень; рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних завдань) тощо, та не може бути належним доказом участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів.

Пояснень щодо того, які саме завдання, за якою посадою і де виконував позивач, якого було направлено у службове відрядження в оперативне підпорядкування до суду не надано. Як вбачається з пояснень представника ІНФОРМАЦІЯ_3 , у спірний період були встановлені завдання (накази, розпорядження) щодо охорони ділянки державного кордону в межах ділянки військової частини НОМЕР_3 .

Отже, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях і заходах, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168, а також строку його участі у таких діях і заходах.

Поряд з цим, суд зауважує, що території України, зокрема, поділяються на такі, де ведуться (велися) бойові дії, та тимчасово окуповані. Території, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно поділяються на території можливих бойових дій і території активних бойових дій.

Територіями активних бойових дій визначаються території, через які проходить лінія бойового зіткнення або які межують з тимчасово окупованими територіями та на яких наразі неможливо у повному обсязі виконувати функції держави, зокрема в частині доступу до публічних електронних реєстрів, та існує значна загроза життю і здоров`ю населення.

Територіями можливих бойових дій вважаються території, які межують з територіями активних бойових дій або тимчасово окупованими територіями чи прилеглі до державного кордону з державою-агресором та на яких можливо забезпечувати функції держави, до яких може повертатися населення, втім періодично піддаються ворожим обстрілам.

Отже, на переконання суду, бойові завдання, перелічені у пункті 2 наказу № 392-АГ, № 628/0/81-22-АГ, можуть виконуватись саме на території активних бойових дій.

Відтак, відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством; бездіяльність щодо позивача не допустив, і не порушив права та законні інтереси позивача в сфері публічно-правових відносин.

Суд також зауважує, що виконання бойових розпоряджень та участь у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії не є тотожними поняттями. Суду не надано доказів на підтвердження конкретних проміжків часу, у яких позивач приймав участь у бойових діях та заходах, що передбачені пунктом 1 постанови КМУ № 168. Визнання того, що позивач весь час приймав участь у зазначених діях та заходах не відповідає встановленому постановою КМУ № 168 пропорційному підходу до визначення розміру додаткової винагороди.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи те, що позивачем не наведено обґрунтованих доводів щодо допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди відповідно пункту 1 постанови КМУ № 168 у розмірі до 100000,00 гривень за спірний період пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, а відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_10 ), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: військова частина НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ( АДРЕСА_4 , код НОМЕР_11 ), військова частина НОМЕР_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ( АДРЕСА_5 , код НОМЕР_12 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 30 грудня 2024 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.Б. Голубова