Рішення

від 19.12.2024 по справі 260/11001/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року м. Ужгород№ 260/11001/23 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання Гавій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Санаторій Верховина" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" до Міжгірської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 грудня 2024 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 30 грудня 2024 року.

Дочірнє підприємство "Санаторій Верховина" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі позивач, ДП «Санаторій Верховина» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця») звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Міжгірської селищної ради (далі відповідач Міжгірська селищна рада) про визнання нечинним та скасування рішення Міжгірської селищної ради від 20.06.2023 року № 1095 "Про місцеві податки і збори" в частині п. 06.01. Додатку 2 Рішення.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що Рішенням Міжгірської селищної ради від 20.06.2023 року № 1095 «Про місцеві податки і збори» встановлено ставки земельного податку, які вводяться у дію з 01.01.2024 року. Додатком 1 до вказаного рішення встановлено ставки земельного податку. Відповідно до розділу (коду) 6 землі оздоровчого призначення підпункти 06.01, 06.04 для земель оздоровчого призначення (землі, які мають природні і лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей) встановлено ставку податку у розмірі 12% від нормативно-правової оцінки земель.

ДП «Санаторій Верховина» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» вважає, що зазначене рішення, яке є нормативно- правовим актом, винесено органом місцевого самоврядування Міжгірською селищною радою з порушенням процедури прийняття регуляторних актів органами місцевого самоврядування, зокрема, з порушенням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та Закону України «Про Антимонопольний комітет України».

Як зазначає позивач, в оскаржуваному рішенні та додатках до нього відсутні будь-які розрахунки, на підставі яких суб`єкт владних повноважень, орган місцевого самоврядування прийшов до висновку про розмір витрат, які виникнуть у суб`єктів господарювання у разі прийняття відповідного рішення, чим порушено вимоги підготовки аналізу регуляторного впливу, встановлені статтею 8 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Також, вважає що відповідачем не дотримано норм Закону України «Про Антимонопольний комітет України» при прийнятті Рішення та зазначений нормативно-правовий акт не відповідає принципам державної регуляторної політики, визначеним статтею 4 цього Закону, а саме: принципу прозорості та врахування громадської думки, принципу передбачуваності, принципу ефективності, принципу рівності платників податків та недопущення податкової дискримінації. Оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування, як суб`єкта вданих повноважень є відверто дискримінаційним по відношенню до позивача, оскільки ним запроваджується підвищення ставок земельного податку таким чином, що таке підвищення покладається виключно на позивача, оскільки землі оздоровчого призначення на землях громади перебувають у постійному користуванні тільки у позивача.

Крім того, при прийнятті оскаржуваного рішення орган місцевого самоврядування вийшов за межі своїх повноважень, зокрема, запровадив диференціацію ставок земельного податку та орендної плати в залежності від кодів видів економічної діяльності КВЕД, однак Податковий кодекс України не передбачає можливості диференціації ставок земельного податку залежно від видів діяльності платників податків за КВЕД.

Також зауважує, що відповідачем оскаржуване Рішення офіційно не було оприлюднене в засобах масової інформації в розрізі виконання вимог Податкового Кодексу та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Ухвалою судді від 22.12.2023 року відкрито провадження у адміністративній справі та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, в зв`язку з чим, призначено підготовче судове засідання.

01.04.2024 року до суду надійшли докази виконання відповідачем вимог ст. 264 КАС України.

Ухвалою суду від 02.04.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

02.04.2024 року до суду надійшли письмові пояснення відповідача, зі змісту яких, Рішення № 1095 з додатками було прийнято відповідачем у відповідності до вимог діючого законодавства.

Зазначає, що встановлення ставок місцевих податків та зборів є законодавчо закріпленим у Податковому кодексі України обов`язком відповідної ради, яка згідно із статтею 76 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» несе відповідальність у разі порушення нею Конституції або законів України.

Ухвалою суду від 21.05.2024 року провадження у справі зупинено з підстав, визначених п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України, до прийняття рішення Верховним Судом у справі № 260/171/22 за позовом Дочірнього підприємства Санаторій Верховина Приватного акціонерного Товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця про визнання протиправним та нечинним рішення Міжгірської селищної ради № 950 від 14.07.2022 року "Про встановлення плати за землю та пільг зі сплати земельного податку з 2023 року " в частині п. 06.01 Додатку 2.

Ухвалою суду від 27.11.2024 року провадження у справі поновлено.

В судове засідання сторони не з`явилися, а відтак, розгляд справи проведено за відсутності представників сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Що стосується клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, що було призначено до розгляду 19.12.2024 року о 10:00 год., суд констатує, що вказане клопотання надійшло о 12:16 год., а тому, розгляду не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами адміністративної справи, рішенням Міжгірської селищної ради від 20.06.2023 року №1095 «Про місцеві податки і збори», серед іншого, було встановлено ставки земельного податку у відсотках від нормативно-грошової оцінки земельних ділянок, які застосовуватимуться з 01.01.2024 року на території Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області (далі - Рішення №1095). Детальний виклад адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів, на які поширюється дія Рішення №1095, а також ставок земельного податку в розрізі земельних ділянок за видами речових прав на них та цільовим призначенням, було викладено у додатку №2 до цього рішення, а саме в частині п. 06.01.

Згідно Рішення № 1095 з 01.01.2024 року, ставки земельного податку за земельні ділянки з числа земель оздоровчого призначення (землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей), в т.ч. земель призначених для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів, які перебувають у постійному користуванні фізичних і юридичних осіб, крім суб`єктів господарювання державної та комунальної форм власності, складатимуть 12% від нормативної грошової оцінки таких земельних ділянок.

Дія Рішення №1095 поширюється, зокрема, на село Сойми, що входить до складу Міжгірської територіальної громади, в межах якого розміщуються земельні ділянки, що на праві користування належать позивачу згідно державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК №001951 від 17.07.1995 року з цільовим призначенням - 06.01. Для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів.

Проект Рішення №1095 з додатками було оприлюднено на інформаційному веб-сайті Міжгірської селищної ради (https://mizhgirska-gromada.gov.ua/news/1687179951/) та опубліковано у відповідних засобах масової інформації.

Саме Рішення №1095 з додатками було оприлюднено на інформаційному веб-сайті Міжгірської селищної ради (https://mizhgirska-gromada.gov.ua/news/1687775543/) та опубліковано у відповідних засобах масової інформації.

Вважаючи, що зазначене рішення, є нормативно-правовим актом, яке винесено Міжгірською селищною радою з порушенням процедури прийняття регуляторних актів органами місцевого самоврядування, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першоїтретьої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі Закон № 280/97-ВР) рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації. На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Згідно з частиною одинадцятою статті 59 Закону № 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації. Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України Про доступ до публічної інформації, крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Відповідно до частини дванадцятої статті 59 Закону № 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

Між тим, частиною десятою статті 59 Закону № 280/97-ВР унормовано, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно зі статтею 69 Закону № 280/97-ВР органи місцевого самоврядування відповідно до ПК України встановлюють місцеві податки і збори.

За приписами пункту 24 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до ПК України вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Щодо посилань позивача на обов`язковість дотримання відповідачем норм Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності про те, що оскаржуване рішення є регуляторним актом, спрямованим на неодноразове застосування і щодо невизначеного кола користувачів осіб, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 ПК України до місцевих зборів належить податок на майно.

Відповідно до статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

За визначенням статті 1 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності регуляторний акт це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Однією з визначальних ознак регуляторного акту є те, що цей акт зумовлює регуляторний вплив на урегульовані ним правовідносини.

До кваліфікуючих ознак регуляторного акту можна віднести й закріплену нормами Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності спеціальну процедуру його підготовки, розроблення, розгляду, прийняття і офіційного оприлюднення, яка включає стадії, зокрема, підготовки аналізу регуляторного впливу такого акту і оприлюднення проекту останнього з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань (статті 8, 9 цього Закону).

Частина п`ята статті 12 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності визначає, що регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

Статтею 4 КАС України визначено, що нормативно-правовий акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення селищної ради, як це випливає з його змісту, виконує, насамперед, функцію наповнення місцевого бюджету й не змінює порядок адміністрування місцевих податків та зборів, компетенцію контролюючих органів тощо, не формулює власні регулятивні механізми, а тому й не має регуляторного впливу, оскільки лише на підставі, за правилами та на виконання відповідних приписів ПК України, закріплених у його статті 12.

Відповідно до правил частини першої статті 67, частини першої статті 74 Конституції України кожен (тобто включаючи й суб`єктів господарювання) зобов`язаний сплачувати податки і збори (у тому числі й місцеві) в порядку і розмірах, установлених законом. Референдум не допускається щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії.

Пунктом 6.1 статті 6 ПК України, податком (у тому числі й місцевим податком і збором, як видом податку) є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно сплата місцевих податків та зборів, як безумовних платежів до місцевих бюджетів, є конституційним обов`язком кожного, у тому числі й суб`єктів господарювання, і обговорення цього питання на всеукраїнському рівні не допускається, а отже публічне обговорення питання податків, зокрема, й за процедурою, запровадженою Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, не може бути здійснене і на рівні місцевому, інакше це суперечитиме положенням Конституції України та засадам законодавства України у сфері оподаткування.

Рішення органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів напряму ідентифіковані законодавцем саме як нормативно-правові акти з питань оподаткування місцевими податками та зборами (пункт 12.5 статті 12 ПК України) і жодної правової регламентації стосовно віднесення таких актів до регуляторних не містять ані ПК України, ані Закон України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

Податкові правовідносини унормовуються, насамперед, ПК України, положення якого можуть бути змінені виключно шляхом внесення змін до нього відповідними законами України, а усі нормативно-правові акти, які входять до складу податкового законодавства України, повинні прийматися на підставі, за правилами та на виконання цього Кодексу.

Закон України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності ПК України не віднесено до актів податкового законодавства України, які наведені у статті 3 цього Кодексу за вичерпним і остаточним переліком, який розширеному тлумаченню не підлягає.

Таким чином, податкові відносини є окремим і самостійним різновидом відносин, урегульованих, окрім Конституції України, спеціальними актами законодавства за вичерпним і остаточним переліком, і не належать ані до господарських відносин, ані до адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, про які іде мова у Законі України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

10.12.2021 року об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду прийнято постанову у справі № 0940/2301/18, якою касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укрнафта задоволено частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.03.2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2019 року змінено, виключивши з їх мотивувальних частин висновки про те, що рішення Пнівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 26.06.2018 року № 3-24/2018 Про встановлення ставок земельного податку за земельні ділянки, які перебувають в постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності), на 2019 рік на території Пнівської сільської ради є регуляторним актом відповідно до Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності. В решті оскаржувані судові рішення залишено без змін.

В ході розгляду справи № 0940/2301/18 Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше прийнятій постанові Верховного Суду від 02.12.2020 року у справі № 357/14346/17 стосовно того, що рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів є регуляторним актом і на таке рішення поширюються положення Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

Одночасно було сформульовано наступний висновок: Рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке приймається на підставі, за правилами й на виконання відповідних приписів Податкового кодексу України і оприлюднюється у встановленому цим Кодексом порядку. Вказані рішення не належать до регуляторних актів у розумінні Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, у зв`язку з чим цей Закон не поширює свою дію на такі рішення загалом та, зокрема, у 2017, 2018 роках.

Суд у цій справі не вбачає підстав для відступу від наведеного висновку, який підлягає врахуванню у цій справі згідно з вимогами частини третьої статті 341 КАС України.

Зважаючи на викладене, суд констатує, що рішення Міжгірської селищної ради від 20.06.2023 року № 1095, яким змінюються розміри ставок місцевого податку, не є регуляторним актом і до процедури його прийняття не повинні застосовуватися положення Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

Водночас, незастосовність приписів Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності до процедури прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів не свідчить про звільнення органу місцевого самоврядування від обов`язку дотримуватись положень статей 4, 12 ПК України.

Одним із принципів, на яких ґрунтується податкове законодавство, є принцип стабільності, який полягає в тому, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року (підпункт 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України).

Пунктом 7.1 статті 7 ПК України передбачено, що під час встановлення податку обов`язково визначаються такі елементи: платники податку; об`єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; 7.1.8. строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Отже, ставка податку належить до обов`язкових елементів податку.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно з законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному Податковим кодексом України.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодекс) з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, надсилають у десятиденний строк з дня прийняття рішень, але не пізніше липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та/або зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів, до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та/або зборів, в електронному вигляді інформацію щодо ставок та податкових пільг зі сплати місцевих податків та або зборів у порядку га за формою, затвердженими Кабінетом Міністрів України, та копії прийнятих рішень про встановлення місцевих податків та або зборів та про внесення змін до таких рішень.

Якщо в рішенні органу місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також податкових пільг з їх сплати не визначено термін його дії, таке рішення є чинним до прийняття нового рішення.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та або зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

У разі якщо до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування місцевих податків та/або зборів, сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та/або зборів, що (обов`язковими згідно і нормами цього Кодексу, такі податки та або збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування таких місцевих податків та/або зборів.

Отже, у випадку невчинення дій із прийняття та оприлюднення рішення про встановлення відповідних місцевих податків та зборів у встановленому порядку такі податки справляються у наступному після його прийняття бюджетному періоді.

Як уже зазначалось судом, рішення № 1095 Про місцеві податки і збори було прийнято Міжгірською селищною радою 20.06.2023 року та опубліковано на інформаційному веб-сайті Міжгірської селищної ради (https://mizhgirska-gromada.gov.ua/news/1687775543/) та у відповідних засобах масової інформації.

З урахуванням наведеного суд констатує, що приймаючи рішення від 20.06.2023 року № 1095 Про місцеві податки і збори відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому підстави для визнання протиправним та нечинним оскаржуваного рішення відсутні.

Що стосується доводів позивача щодо необхідності погодження оскаржуваного рішення із органами антимонопольного комітету, вплив оскаржуваного рішення на розмір витрат суб`єктів господарювання, необхідних для сплати цих платежів, суд зазначає, що рішення, яке оскаржує позивач, не є такими, що має погоджуватися Антимонопольним комітетом України, адже нормами чинного законодавства обов`язковість заявленої позивачем процедури у даному випадку не передбачена.

Такий висновок судів узгоджується із постановою Верховного Суду від 01.02.2022 року у справі №160/1936/21 за подібних правовідносин.

Крім того, суд констатує, що аналогічна позиція щодо подібних правовідносин висловлена Верховним Судом у постанові від 18.11.2024 року у справі № 260/171/22.

Щодо інших доводів сторін, то суд зазначає, що право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Роуз Торія проти Іспанії, параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі Хірвісаарі проти Фінляндії, параграф 32).

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищезазначеного, суд на підставі наданих учасниками справи письмових доказів, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства "Санаторій Верховина" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (Закарпатська область, Хустський район, с. Сойми, буд. 1 код ЄДРПОУ 02647289) до Міжгірської селищної ради (Закарпатська область, Хустський район, смт. Міжгір`я, вул. Шевченка, 77 код ЄДРПОУ 04350910) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

2. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяС.І. Рейті