Рішення

від 30.12.2024 по справі 380/19763/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/19763/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2024 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/19763/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ватра» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу Державного нагляду (контролю) у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ватра» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ056846 від 21.08.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.08.2024 на адресу позивача надійшла Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ056846 від 21.08.2024 року про стягнення з Позивача 17 000 гривень.

25 червня 2024 року було складено Акт № 015314 у відповідності до якого встановлено порушення мною абз 3 ч.1 ст. 60 Закону України «про автомобільний транспорт», а саме відсутності на момент перевірки документів визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме товарно-транспортної накладної на вантаж. При цьому перевізником у відповідному Акті зазначено « ОСОБА_1 », а не ТОВ «Агрофірма «Ватра». Слід зазначити, що Акт № 015314 був за складений за фактом зупинки транспортного засобу Mercedes-Benz Sprinter державний номерний знак НОМЕР_1 . Відповідний транспортний засіб перебуває в оренді ТОВ «Агрофірма «Ватра». Транспортний засіб Mercedes-Benz Sprinter, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебував під керуванням ОСОБА_2 , котрий є водієм підприємства, був зупинений працівниками відповідача. При цьому водієм було надано Видаткову накладну на товар котрий перевозився відповідним транспортним засобом. Позивач зазначає, що основним видом діяльності ТОВ «Агрофірма «Ватра» є розведення свійської птиці. Водій підприємства перевозив «яйця курячі», що підтверджувалось видатковою накладною.

Позивач зазначає, що оскільки, перевезення було здійснено для власних потреб, відтак інших документів, крім наявної у водія видаткової накладної, на даний вантаж не мало бути, а тому, вважає дії відповідача щодо винесення оскаржуваної постанови протиправними.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» обумовлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж інші документи, передбачені законодавством. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Таким чином, положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документи.

Формулювання норми 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» «товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж» передбачає, що при виконанні будь-якого перевезення вантажу необхідним документом є товарно-транспортна накладна, винятками є випадки, коли законодавством чітко встановлено, що даний вид перевезення (в залежності від його специфіки) виконується на підставі відмінного від ТТН документу, що в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт» є іншим визначеним законодавством документом на вантаж. Так, іншим документом на вантаж є СМR - міжнародна товарно-транспортна накладна, тобто така, що використовується при виконанні міжнародних перевезень вантажу.

Закон України «Про автомобільний транспорт» та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997 року, зареєстровані в Міністерстві юстиції України за № 128/2568 від 20.02.1998 року, визначають товарно-транспортну накладну обов`язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Відповідач стверджує, що товарно-транспортна накладна являється єдиним для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб).

Щодо обставин справи та проведення рейдової перевірки відповідач зазначив наступне.

25.06.2024 року посадовими особами Укртрансбезпеки на підставі щотижневого графіка рейдових перевірок та направлення на рейдову перевірку №013239 від 24.06.2024 на а/д «Тернопіль-Львів-Рава-Руська», 131 км + 800 м., було здійснено рейдову перевірку транспортного засобу марки Mercedes, номерний знак НОМЕР_2 , водій - ОСОБА_3 , який здійснював перевезення вантажу.

Відповідно до вимог пункту 20 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, виявлені під час перевірки порушення вимог та норм і стандартів законодавства щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Пунктом 21 Порядку № 1567 визначено у разі виявлення у ході перевірки транспортного засобу про порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами (особою), що провела перевірку складає акт за встановлено формою.

За наслідками перевірки було складено Акт №015314 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зазначено, що під час перевірки виявлено порушення.

Під час перевірки виявлено порушення: ст. 34, ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 11.1 затверджений наказом МТЗУ від 14.10.1997 № 363, під час перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія оформленою ТТН або іншим визначеним законодавством документ на вантаж.

У тому числі порушення відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: частина 1 абзац 3 перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів встановлених статтею 48 цього Закону.

21.08.2024 враховуючи зафіксовані порушення законодавства стосовно позивача було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ056846 як автомобільного перевізника в сумі 17000 грн, відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону.

Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ056846 від 21.08.2024 була направлена позивачу супровідним листом від 22.08.2024 №72893/33/24-24.

Розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по акту №015314 від 25.06.2024, було спочатку призначено на 31.07.2024 року, про що Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області було скеровано виклик власнику транспортного засобу ОСОБА_1 за №59331/31/24-24 від 10.07.2024.

В подальшому до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області від ОСОБА_1 надійшли:

- письмові пояснення від 30.07.2024, в якому було зазначено, що ОСОБА_1 повідомив що транспортний засіб який проходив рейдову перевірку марки Mercedes, номерний знак НОМЕР_2 він передав по договору оренди від 22.05.2024 в строкове платне користування ТОВ «Агрофірма «Ватра». ОСОБА_1 також повідомив, що жодного відношення до вантажного перевезення що виконувалося 25 червня 2024 немає;

- договір оренди від 22.05.2024 року про передачу в платне користування автомобіля марки Mercedes, номерний знак НОМЕР_2 ТОВ «Агрофірма «Ватра»;

- акт прийому-передачі до договору оренди від 22 травня 2024 автомобіля марки Mercedes, номерний знак НОМЕР_2 ;

- наказ №37 від 23.05.2024.

У зв`язку з наданою ОСОБА_1 інформацією та документами Укртрансбезпекою було встановлено фактичного автомобільного перевізника який виконував 25.06.2024 вантажне перевезення та був відповідальний за встановлене порушення - ним було ТОВ «Агрофірма «Ватра», у зв`язку з чим Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області ТОВ «Агрофірма «Ватра» було надіслано виклик на розгляд справи по Акту №015314 за №65922/33/24-24, який було призначено на 21.08.2024.

Отже встановлення фактичного автомобільного перевізника було здійснено в ході розгляду матеріалів справи, на підставі отриманої інформації та документів від власника транспортного засобу.

20.08.2024 на адресу Відділу від ТОВ «Агрофірма «ВАТРА» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. На вказане клопотання Відділом позивача було проінформовано про неможливість перенесення розгляду справи, щоб не допустити процедурного порушення, зважаючи на те що порушення законодавства про автомобільний транспорт було виявлено 25 червня 2024 року, а нормами Порядку №1567 визначено, що розгляд справи проводиться не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

У відзиві на позовну заяву відповідач наголошує, що вданому випадку автомобільний перевізник в силу вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» повинен був забезпечити наявності у водія товарно-транспортної накладної на вантаж, проте цього не зробив, що мало наслідком застосування адміністративно - господарського штрафу з підстав визначених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідач зазначає, доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржуваний акт індивідуальної дії є таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, позивачем не спростовано зафіксоване під час перевірки порушення, що є підставою до застосування адміністративно-господарських штрафів.

Згідно із п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою від 27.09.2024 року у даній справі відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Безпосередньо, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

25.06.2024 посадовими особами Укртрансбезпеки на підставі щотижневого графіка рейдових перевірок та направлення на рейдову перевірку №013239 від 24.06.2024 на а/д «Тернопіль-Львів-Рава-Руська», 131 км + 800 м., було здійснено рейдову перевірку транспортного засобу марки Mercedes, номерний знак НОМЕР_2 , водій - ОСОБА_3 , який здійснював перевезення вантажу.

За наслідками перевірки було складено Акт №015314 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зазначено, що під час перевірки виявлено порушення.

Під час перевірки виявлено порушення: ст. 34, ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п.11.1 затверджений наказом МТЗУ від 14.10.1997 № 363, під час перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія оформленою ТТН або іншим визначеним законодавством документ на вантаж.

Під час проведення перевірки водієм було надано Видаткову накладну №РЗ-0003052 від 25.06.2024.

21.08.2024 враховуючи зафіксовані порушення законодавства стосовно позивача було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ056846 як автомобільного перевізника в сумі 17000 грн, відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Статтею 1 Закону № 2344-ІІІ зазначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Згідно із пунктом 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:

- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;

- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)( далі - Європейська угода);

- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;

- оснащення таксі справним таксометром;

- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;

- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;

- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;

- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;

- виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);

- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до п.20 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Згідно з п.21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом).

Відповідно до ч. 12 ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 2 Порядку №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до статті 39 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:

- для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного, засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, з наведених вище норм законодавства слідує, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону №2344-ІІІ покладається виключно на автомобільних перевізників.

Водночас, за своєю правовою природою адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт, встановлені статтею 60 Закону №2344-ІІІ, є видом адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування до суб`єктів господарювання за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності (статті 216, 217, 238, 239 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб`єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Згідно з частиною 1 статті 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (частина 1 статті 218 Господарського кодексу України).

Слід зазначити, що об`єктивною стороною складу господарського правопорушення, передбаченого абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ є надання суб`єктом господарювання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Стаття 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» зазначає відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників.

Зокрема, суд зазначає, що спірним у даній справі є також питання належності позивача до автомобільного перевізника в розумінні Закону №2344-III.

Як вбачається з матеріалів справи, автомобілем Mercedes-Benz Sprinter, державний номерний знак НОМЕР_1 , який перебуває в оренді ТОВ «Агрофірма «Ватра», із залученням водія ОСОБА_2 , позивач перевозив належний йому особисто товар яйце насічка, що підтверджується видатковою накладною № Р3-0003052 від 25.06.2024.

При цьому, вказана накладна не є товарно-транспортною накладною, оскільки не має необхідних реквізитів, визначених вимогами Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, із зазначенням замовника, перевізника, отримувача вантажу, шляху продовження вантажу від пункту відправлення до пункту призначення тощо.

Накладна № Р3-0003052 від 25.06.2024 є товарною видатковою накладною та вказує лише на факт здійснення позивачем закупівлі товару у власність.

Відповідачем, які є суб`єктом владних повноважень, не спростовано даних доводів позивача.

Вказане свідчить, що здійснення 25.06.2024 руху транспортного засобу автомобіля Mercedes-Benz Sprinter державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , не було пов`язане з перевезенням вантажу на комерційній основі.

Зазначене виключає в цих правовідносинах статус позивача, як автомобільного перевізника.

Поряд з цим, в межах розгляду цієї справи відповідач не надав будь-яких відомостей про надання позивачем послуг перевезення вантажів на договірних умовах третій особі.

Позивач надавав відповідні пояснення щодо належності вантажу та обставин його перевезення відповідачу, однак при вирішенні питання про його відповідальність дані пояснення відповідачем враховані не були.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що водій ОСОБА_2 не був зобов`язаний пред`явити посадовим особам відповідача товарно-транспортну накладну.

Так, судом встановлено, що у спірних правовідносинах позивач не підпадає під статус автомобільного перевізника в розумінні Закону №2344-VII, який надає послуги з перевезення вантажу з обов`язковим оформленням документів, передбачених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Таким чином, суд дійшов висновку, що постанова Державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ056846 від 21.08.2024 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ватра» винесена необґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, внаслідок чого є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Аналізуючи зазначене вище у своїй сукупності, суд приходить до висновку, що наявні підстави для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови.

Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З цих же по суті підстав, судом не враховуються заперечення відповідача.

Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ватра» (82176, Львівська обл., Дрогобицький р-н, с. Доброгостів, вул. Героїв Майдану, буд. 8, ЄДРПОУ 30484438) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу Державного нагляду (контролю) у Львівській області (03135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови, - задоволити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ056846 від 21.08.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845, м. Київ, проспект Перемоги, 14) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ватра» (82176, Львівська обл., Дрогобицький р-н, с. Доброгостів, вул. Героїв Майдану, буд. 8, ЄДРПОУ 30484438) 2422,40 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення суду складено в повному обсязі 30.12.2024 року.

Суддя Гавдик З.В.