Постанова від 13.03.2025 по справі 380/19763/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/19763/24 пров. № А/857/4143/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Запотічний І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року (головуючий суддя Гавдик З.В., м.Львів) у справі №380/19763/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ватра» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу Державного нагляду (контролю) у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

23.09.2024 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ056846 від 21.08.2024.

Позов обґрунтовує тим, що 31.08.2024 на адресу позивача надійшла Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ056846 від 21.08.2024 року про стягнення з позивача 17 000 гривень. Вказує, що 25 червня 2024 року було складено Акт № 015314, у відповідності до якого встановлено порушення мною абз. 3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме - відсутності на момент перевірки документів визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» - товарно-транспортної накладної на вантаж. При цьому, перевізником у відповідному Акті зазначено « ОСОБА_1 », а не ТОВ «Агрофірма «Ватра». Звертає увагу, що Акт № 015314 був за складений за фактом зупинки транспортного засобу Mercedes-Benz Sprinter державний номерний знак НОМЕР_1 . Відповідний транспортний засіб перебуває в оренді ТОВ «Агрофірма «Ватра». Транспортний засіб Mercedes-Benz Sprinter, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебував під керуванням ОСОБА_2 , котрий є водієм підприємства, був зупинений працівниками відповідача. При цьому, водієм було надано видаткову накладну на товар котрий перевозився відповідним транспортним засобом. Позивач зазначає, що основним видом діяльності ТОВ «Агрофірма «Ватра» є розведення свійської птиці. Водій підприємства перевозив «яйця курячі», що підтверджувалось видатковою накладною. Позивач вважає, що оскільки, перевезення було здійснено для власних потреб, відтак, інших документів, крім наявної у водія видаткової накладної на даний вантаж не мало бути, а тому, вважає дії відповідача щодо винесення оскаржуваної постанови протиправними.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ056846 від 21.08.2024.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що 25.06.2024 року посадовими особами Укртрансбезпеки на підставі щотижневого графіка рейдових перевірок та направлення на рейдову перевірку №013239 від 24.06.2024 на а/д «Тернопіль-Львів-Рава-Руська», 131 км + 800 м., було здійснено рейдову перевірку транспортного засобу марки Mercedes, номерний знак НОМЕР_2 , водій - ОСОБА_3 , який здійснював перевезення вантажу. За наслідками перевірки було складено Акт №015314 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зазначено, що під час перевірки виявлено порушення, а саме: ст. 34, ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 11.1 затверджений наказом МТЗУ від 14.10.1997 № 363, під час перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія оформленою ТТН або іншим визначеним законодавством документ на вантаж. Вказує, що 21.08.2024, враховуючи зафіксовані порушення законодавства, стосовно позивача було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ056846 як автомобільного перевізника в сумі 17000 грн, відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону. Апелянт наголошує, що вданому випадку автомобільний перевізник в силу вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» повинен був забезпечити наявність у водія товарно-транспортної накладної на вантаж, проте цього не зробив, що мало наслідком застосування адміністративно - господарського штрафу з підстав визначених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Таким чином, вважає, що посадові особи Укртрансбезпеки діяли на підставі та у межах встановлених чинним законодавством повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України та з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення щодо винесення оскаржуваної постанови. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

25.06.2024 посадовими особами Укртрансбезпеки на підставі щотижневого графіка рейдових перевірок та направлення на рейдову перевірку №013239 від 24.06.2024 на а/д «Тернопіль-Львів-Рава-Руська», 131 км + 800 м., було здійснено рейдову перевірку транспортного засобу марки Mercedes, номерний знак НОМЕР_2 , водій - ОСОБА_3 , який здійснював перевезення вантажу.

За наслідками перевірки було складено Акт №015314 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зазначено, що під час перевірки виявлено порушення.

Під час перевірки виявлено порушення: ст. 34, ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п.11.1 затверджений наказом МТЗУ від 14.10.1997 № 363, під час перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія оформленою ТТН або іншим визначеним законодавством документ на вантаж.

Під час проведення перевірки водієм було надано видаткову накладну №РЗ-0003052 від 25.06.2024.

21.08.2024, враховуючи зафіксовані порушення законодавства, стосовно позивача було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ056846 як автомобільного перевізника в сумі 17000 грн, відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» (Закон № 2344-ІІІ).

Статтею 1 Закону № 2344-ІІІ зазначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з пунктом 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Відповідно до пункту 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з пунктом 20 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Відповідно до пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом).

Згідно з частиною 12 статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» та пункту 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до статті 39 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для нерегулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного, засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів вказує, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону №2344-ІІІ покладається виключно на автомобільних перевізників.

Водночас, за своєю правовою природою адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт, встановлені статтею 60 Закону №2344-ІІІ є видом адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування до суб`єктів господарювання за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності (статті 216, 217, 238, 239 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 1, 2 статті 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб`єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Апеляційний суд вказує, що об`єктивною стороною складу господарського правопорушення, передбаченого абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ є надання суб`єктом господарювання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону.

Оглядаючи матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Автомобілем Mercedes-Benz Sprinter, державний номерний знак НОМЕР_1 , який перебуває в оренді ТОВ «Агрофірма «Ватра», із залученням водія ОСОБА_2 , позивач перевозив належний йому особисто товар яйце насічка, що підтверджується видатковою накладною № Р3-0003052 від 25.06.2024.

При цьому, вказана накладна не є товарно-транспортною накладною, оскільки не має необхідних реквізитів, визначених вимогами Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, із зазначенням замовника, перевізника, отримувача вантажу, шляху продовження вантажу від пункту відправлення до пункту призначення тощо.

Накладна № Р3-0003052 від 25.06.2024 є товарною видатковою накладною та вказує лише на факт здійснення позивачем закупівлі товару у власність.

Вказане свідчить, що здійснення 25.06.2024 руху транспортного засобу автомобіля Mercedes-Benz Sprinter державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , не було пов`язане з перевезенням вантажу на комерційній основі.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що у спірних правовідносинах позивач не підпадає під статус автомобільного перевізника в розумінні Закону №2344-VII, який надає послуги з перевезення вантажу з обов`язковим оформленням документів, передбачених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що постанова Державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ056846 від 21.08.2024 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ватра» винесена необґрунтовано та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року у справі № 380/19763/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний