Рішення

від 09.12.2024 по справі 208/10366/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/10366/24

№ провадження 2/208/1761/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 р. м. Кам`янське

Заводський районний суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання Дарчука М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 208/10366/24 за позовом представника позивача, адвоката Малиновського Дениса Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» про стягнення заборгованості за договором оренди, -

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад позиції позивача:

Представник позивача, адвокат Малиновський Денис Вікторович, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» про стягнення заборгованості за договором оренди.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що 03.09.2018 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» підписано договір оренди землі. Предметом договору є строкове платне користування Орендарем земельної ділянки площею 7,0509 га, кадастровий номер 1422755300:08:000:0184, яка розташована на території Гродівської сільської громади Покровського району Донецької області, що підтверджується наданою копією договору оренди.

Право власності на земельну ділянку підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 136985 від 18.10.2007р. та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.12.2018, номер витягу 147676394. Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1709273314227. Копію витягу та державного акту надано.

Право оренди земельної ділянки було зареєстроване Орендарем 01.12.2018, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 01.12.2018, номер витягу 147676550. Копію витягу надано.

Відповідно до умов укладеного договору строк його дії складає 10 років (п. 8 договору), розмір орендної плати складає 14856,56 грн. (п. 9 договору), орендна плата в грошовій формі виплачується в строк з 01 вересня по 31 грудня звітного року (п. 11 договору), земельна ділянка передається в оренду для вирощування сільськогосподарської продукції (п. 15 договору).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» сплатило оренду плату за використання земельною ділянкою за 2018, 2019 та 2020 роки. Орендна плата за 2022 та 2023 рік Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» сплачена не була.

Строк виконання зобов`язання зі сплати орендної плати за 2022 рік сплив 31.12.2022. Строк виконання зобов`язання зі сплати орендної плати за 2023 рік сплив 31.12.2023.

Отже, на момент подачі позову розмір заборгованості з орендної плати складає: за 2022 рік - 14856,56 грн. за 2023 рік 247609,26*1,051*6% = 15614,23 грн. Всього 30470,79 грн.

Представник позивача зазначає, що позивач має право стягнути з відповідача 3% річних за несвоєчасну сплату орендної плати, за період з 01.01.2023 по 30.09.2024 - 779,36 грн. (з боргу в розмірі 14856,56 грн.) за період з 01.01.2024 по 30.09.2024 - 350,68 грн. (з боргу в розмірі 15614,23 грн.),всього 1130,04 грн. Суму інфляційних нарахувань (втрат) у розмірі 2280,83 грн., а також пені за несвоєчасну сплату орендної плати, у розмірі 557,62 грн., відповідно до наведених у позовній заяві розрахунків.

Також просить стягнути з відповідача, на користь позивача, судові витрати, які складаються з витрат на професійну правову допомогу у сумі 10 000, 00 грн. та судового збору сплаченого позивачем при подачі даної позовної заяви до суду у розмірі 968,96 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 44 439,28 грн.

2.Позиція відповідача:

31.10.2024 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» - адвоката Руднєвої І.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовної заяви, заперечуючи проти задоволення позову з огляду на наступне.

03 вересня 2018 року між Позивачем та ТОВ «АП «Придніпровське» було укладено договір оренди землі (далі Договір). Згідно якого позивач передала в оренду ТОВ «АП «Придніпровське» земельну ділянку з кадастровим №1422755300:08:000:0184, площею 7,0509 га, в строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Умовами договору передбачено: п. 5 Нормативна грошова оцінка земельної ділянки (далі-НГО), що становить 247 609,26 грн.; п.8 строк на який укладено договір 10 років; п.9 орендна плата в грошовій формі в розмірі 6% від НГО, можливість погодження сторонами виплати орендної плати в натуральній або відробітковій формі в межах суми нарахованої в грошовій або комбінована форма виплати, а також погоджено, що із цієї суми Орендарем, тобто ТОВ «АП «Придніпровське», як податковим агентом утримуються податки (збори), передбачені чинним законодавством України.; п.11 строк виплати орендної плати в грошовій формі з 01 вересня по 31 грудня звітного року; п.14 Договору передбачає, що у разі невнесення орендної плати у строки передбачені договором, справляється пеня у розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше ніж за 6 місяців.

Нормами п. 170.1 ст.170 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено Особливості нарахування (виплати) та оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм). Так, пп.170.1.1 п.170.1 ПК України визначає, що податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі. Пп.170.1.4 п.170.1 ст.170 ПК України вказує, що доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1-170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставками, визначеними пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. З вищезазначеного вбачається, що податковий агент, яким є Орендар за договором оренди, здійснює виплату орендної плати Орендодавцю (Позивачу по справі) після утримання та сплати належних податків та зборів передбачених податковим кодексом України.

Враховуючи зазначене, орендна плата за земельну ділянку з кадастровим №1422755300:08:000:0184 у період з 2018 по 2022 р.р. після утримання та сплати податків, зборів до виплати позивачу складає 11 959,53 грн., виходячи з таких розрахунків: 14 856,56 грн. (нарахована орендна плата п. 9 договору) 2 674,18 грн. (ПДФО 18%) 222,85 грн. (ВЗ 1,5%) = 11 959,53 грн. належна до виплати. У 2023 році такі підрахунки по орендній платі:15 614,24 грн. (нарахована орендна плата п. 9 договору) 2 810,56 грн. (ПДФО 18%) 234,21 грн. (ВЗ 1,5%) = 12 569,47 грн. належна до виплати. Проте, у 2020 та 2021 роках була здійснена переплата по орендній платі в сумі 7 363,08 грн., яка пішла в зарахування часткової виплати орендної плати за 2022 рік позивачу. Тобто залишок по оплаті за 2022 р. становить 4 596,45 грн., а заборгованість по виплаті орендної плати за 2023 рік складає 12 569,47 грн., що в підсумку складає 17 165,92 грн.

З урахуванням вищезазначеного всі проведені позивачем підрахунки неустойок є невірними, окрім того позивач обґрунтовує свої неустойки господарськими відносинами між позивачем та відповідачем посилаючись здебільш на Господарський кодекс України.

Окрім зазначеного, позивачем в розрахунках береться невірний період, тобто неспірний 2024 рік, всі розрахунки закінчуються періодом 30.09.2024 року, хоча сама позовна заява датована 25.09.2024 року, тому просить врахувати даний факт при винесенні рішення по даній справі.

Також, зазначила, що Сторони в п.14 договору передбачили сплату Орендарем пені у розмірі 0,01% від неоплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше ніж за 6 місяців. При цьому, Сторонами не було погоджено застосування пені не більше 6 місяців щорічно, тобто за свою суттю йдеться одноразове застосування та нарахування такої пені. Отже, недоплата орендної плати за 2022 рік становить 4 596,45 грн. *0,01% (пеня)*184 дн.(6 місяців) / 100 = 84,57 грн. В підсумку заборгованість з виплати ОП Позивачу становить 4 596,45 грн. залишок несплаченої ОП за 2022 рік + 84,57 грн. пеня + 12 569,47 грн. несплачена ОП за 2023 рік, що разом складає 17 250,49 грн.

Товариство понесло великі втрати як в економічному відношенні так і людських ресурсах (призвані або добровільні військовозобов`язані співробітники до лав ЗСУ) у зв`язку з збройною агресією рф на території України і це є тими обставинами непереборної сили, які призвели до тимчасової дестабілізації роботи підприємства та в цілому країни. Робота Товариства в умовах воєнного стану змінилась не на краще з початку вторгнення рф у 2022 року, як і в цілому стан країни, що є загальновідомим фактом, який не підлягає доказуванню.

Ч.1 ст.11 ЗУ «Про оренду землі» передбачає, що ризик випадкового знищення або пошкодження об`єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповіднодо Розділу«Відповідальність сторінза невиконанняабо неналежневиконання догвоору»Договору п.42 визначає,що Сторона,яка порушилазобов`язання,звільняється відвідповідальності,якщо вонадоведе,що цепорушення сталосьне зїї вини.Як вжезазначалось вище,Товариство некористується земельноюділянкою №1422755300:08:000:0184з лютого2022року,прибутків неотримує,договір орендиукладений міжпозивачем тавідповідачем ненесе тихблаг наякі розраховувалисторони прийого укладанніна цевплинули факти,що єзагальновідомими (воєннийстан вУкраїні).Товариство таксамо які звичайнапересічна людинаукладаючи договірна щосьрозраховує,а ризикизнищення абопошкодження об`єктаоренди,тобто такийоб`єкт,що непридатнийдля цільовоговикористання задоговором орендиземлі несеОрендодавець,тобто Позивач.Такі форс-мажорніобставини,як воєннийстан вкраїні з2022р.призвели допошкодження об`єктаоренди (забрудненнявибухонебезпечними предметами),що вплинулона неможливістьдо користуванняземельною ділянкоюТовариством відповіднодо договоруоренди землівід 03.09.2018р.І ціж обставинивплинули насплату орендноїплати позивачу.

Щодо наданих доказів сплати позивачем авансового платежу за адвокатські послуги, зазначила, що матеріали справи містять квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.3907194319.1 від 25.09.2024 року, згідно якої касир ОСОБА_2 , начебто, здійснила транзакцію з карткового рахунку ОСОБА_1 на картковий рахунок ОСОБА_3 суми 3 000,00 грн. з призначенням платежу: для поповнення рахунку ОСОБА_3 НОМЕР_1 . Зазначена платіжка є неналежним доказом сплати адвокатських послуг адвокату Малиновському Д.В., так як призначення платежу містить формулювання «поповнення рахунку» а ні номеру та дати договору про надання правничої допомоги, а ні іншої згадки про те, що це оплата за адвокатські послуги. Дана квитанція не містить печатки банку, що є обов`язковим реквізитом платіжної інструкції проведеної через касу.

Щодо сплаченого судового збору позивачем в сумі 968,96 грн. зазначено, що розраховано вірно, проте таку суму судового збору позивач повинен сплатити за 1 Документ сформований в системі «Електронний суд» 30.10.2024 7 позовну вимогу, а в прохальній частині позовної заяви позивачем висунуто 7 вимог щодо стягнень у справі за які потрібно сплачувати окремо.

З огляду на вищезазначене, ТОВ «АП «Придніпровське» не порушувало умов Договору оренди земельної ділянки від 03.09.2018 р. щодо земельної ділянки з кадастровим №1422755300:08:000:0184, Товариство також несе збитки тим, що не має можливості користуватись земельною ділянкою та не отримує прибуток на що розраховував при укладанні договору оренди землі. Невиплата орендної плати відбулась не з власної вини підприємства, а з підстав форс-мажорних обставин, а посилання позивача на обставини щодо порушення умов спірного Договору оренди землі не підтверджуються належними, достатніми та допустимими доказами, крім того ризики пошкодженого об`єкта оренди (земельної ділянки) несе позивач, тому ТОВ «АП «Придніпровське» вважає, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

3.Заяви,клопотання,процесуальні питання.

06.11.2024 року представником позивача, адвокатом Малиновським Д.В. через систему «Електронний суд» було надано Заперечення (на відповідь на відзив), в яких представник позивача зазначив, що дійсно абз. 2 п. 9 договору оренди землі, укладеного між позивачем та відповідачем, передбачає обов`язок Орендаря, як податкового агента, утримати податки при виплаті орендної плати. Проте, зазначена норма договору врегульовує відносини в період своєчасного та добросовісного виконання Орендарем свого обов`язку зі сплати орендної плати. У випадку стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в судовому порядку зазначений в договорі порядок змінюється. Законодавством не встановлено будь-яких особливостей або спеціального порядку сплати ПДФО, військового збору у випадку, якщо орендна плата або інші виплати, стягуються з орендаря у примусовому порядку під час виконання судового рішення, ухваленого на користь орендодавця. Пункт 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний та приватний виконавець зобов`язані здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і законом. У Законі України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII пряма норма щодо покладення обов`язку на боржника (роботодавця) сплати податків та зборів відсутня. На підтвердження такої позиції представник послався на те, що Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 7 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19 зазначив, що суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника середній заробіток за час вимушеного прогулу без віднімання сум податків та зборів. Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом у постановах від 16 листопада 2020 року у справі № 607/3509/17; від 25 березня 2021 року у справі № 185/2109/18-ц; від 3 листопада 2021 року у справі № 645/2856/18; від 23 грудня 2021 року у справі № 607/1429/17. Сплата орендної плата не має принципових відмінностей від сплати заробітної плати в частині нарахування, оподаткування та сплати доходу, що не повинно вплинути на можливість застосування наведених вище висновків Верховного Суду.

Щодо позиції відповідача, що у 2020 та 2021 роках була здійснена переплата по орендній платі в сумі 7 363,08 грн., яка пішла в зарахування часткової виплати орендної плати за 2022 рік, зазначив, що в наданих Відповідачем платіжних інструкціях від 29.10.2021 та 28.01.2021 зазначено призначення платежу «орендна плата за землю 2020..» та «орендна плата по договору оренди за 2021 рік..». Також, ані договором, ані нормативним актом або іншою домовленістю між Орендарем та Орендодавцем не було встановлено можливості сплати орендної плати «наперед». Можливо, збільшення орендної плати могло бути викликано індексацією Відповідачем розміру орендної плати або в результаті виявлення помилки в визначенні встановленої в договорі розміру орендної плати, або підняття розміру орендної плати до «середньо ринкової» для усунення «дискримінації» орендодавця.

В будь-якому випадку дії Відповідача вчинені в 2021 році не свідчать про зменшення або скасування зобов`язання з оплати орендної плати, яке виникло в 2022 та 2023 роках.

Щодо помилковості нарахування пені, представник позивача звернув увагу на те, що у п. 14 договору оренди зазначено, що «у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01 % від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більші ніж за шість місяців». Зважаючи на даний пункт, твердження відповідача «При цьому, Сторонами не було погоджено застосування пені не більше 6 місяців щорічно, тобто за свою суттю йдеться одноразове застосування та нарахування такої пені» є таким, що не відповідає зобов`язанню відповідача визначеному в договорі оренди від 03.09.2018. Пункт 14 договору передбачає право Орендодавця нарахувати пеню за кожен факт порушення Орендарем грошового зобов`язання без додаткових обмежень у відповідності до норм діючого законодавства. Розрахунок пені зазначений в позовній заяві здійснено Позивачем відповідно до вимог укладеного договору та ч. 3 ст. 549 ЦКУ, ч. 6 ст. 231 ГКУ та ст. 1, 3 Закону "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Стосовно твердження представника відповідача, що ним з початку повномасштабного вторгнення не користувалось земельною ділянкою, адвокат Малиновський Д.В. зазначив, що протягом 2022 та 2023 років земельна ділянка, яка належить позивачу, оброблялась відповідачем, ним було зібрано врожай як в 2022 так і в 2023 році. Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.202 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» територія, на якій розташована земельна ділянка, яка є предметом договору оренди, потрапила до переліку активних бойових дій лише з травня 2024 року. До цього моменту твердження про неможливість ведення господарської діяльності на земельній ділянці є безпідставним та необґрунтованим.

Також, представник позивача підтвердив факт отримання передоплати в розмірі 3000 грн. за договором між ним, як представником, та ОСОБА_1

11.11.2024 року представником відповідача, Руднєвою І.В. через систему «Електронний суд» було надано Заперечення (на відповідь на відзив), в яких представник продублювала свою позицію, викладену нею у Відзиві на позов щодо того, що ТОВ «АП «Придніпровське», як податковим агентом утримуються податки (збори), передбачені чинним законодавством України. Сплата податків орендодавцю і державі спричине подвійні зобов`язання Товариства із сплати податків за орендовану земельну ділянку, що протирічить податковому законодавству, а також договірним відносинам сторін даної справи.

Щодо існуючої переплати за попередні періоди, яка зарахувалась частковою виплатою орендної плати за майбутній період, представник відповідача зазначила, що у 2022 році належна сума орендної плати до виплати згідно умов договору складає 11 959,53 грн. належна до виплати, у 2023 році 12 569,47 грн. Проте, при проведенні Товариством інвентаризації, з виплат орендної плати в тому числі, стало зрозуміло про наявність переплати Позивачу у 2020 та 2021 роках на загальну суму 7 363,08 грн., яка автоматично пішла в зарахування часткової виплати орендної плати за 2022 рік Позивачу. Тобто залишок по оплаті Позивачу за 2022 р. фактично становить 4 596,45 грн. (11959,53 грн. 7 363,08 грн), а заборгованість по виплаті орендної плати за 2023 рік складає 12 569,47 грн., що в підсумку складає 17 165,92 грн. (12 569,47 грн. + 4 596,45 грн.).

Чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою. Умови договору оренди землі про сплату орендної плати за майбутні періоди можуть бути погоджені сторонами договору оренди у формі, передбаченій ст. 14 Закону України "Про оренду землі". Водночас, беручи до уваги приписи ст. 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Таким чином, внесення Орендарем коштів за майбутні періоди буде обґрунтованим та вважатиметься орендною платою за користування земельною ділянкою за договором оренди землі, якщо в договорі: або міститься положення права Орендаря сплачувати орендну плату за майбутні періоди (достроково) або взагалі нічого не сказано про таку можливість. Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 20 листопада 2019 року у справі № 704/236/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 321/329/17, від 22 червня 2021 у справі № 364/546/19.

Щодо наведення позивачем обізнаності у підрахунку неустойок в позовній заяві, вважаючи їх вірними. У своїх запереченнях (на відповідь на відзив) позивач не спростовує факту врахування періоду з майбутнього для підрахунку неустойок в результаті чого такі підрахунки є неправомірними. Пунктом 10 договору сторонами було погоджено обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації. Також, п. 13 договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається раз на рік у разі, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Пунктом 42 договору передбачено, що сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини. Початок збройного вторгнення рф на території України є загальновідомий факт, який додаткового доведення не потребує, підприємство з кінця лютого 2022 року не має можливості користуватись земельною ділянкою позивача у зв`язку з близькістю бойових дій та забрудненням земель с/г призначення Гродівської селищної ради вибухонебезпечними предметами, тому саме зазначене стало тими форсмажорними обставинами, які не могли передбачити сторони при укладанні договору оренди земельної ділянки.

З приводу нарахування позивачем пені, то пунктом 14 договору сторонами було передбачено межі відповідальності Орендаря в разі несвоєчасної сплати орендної плати, визначеної цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01% від несвоєчасної суми за кожен день прострочення, але не більше ніж за шість місяців. І тут дійсно не йде мова про щорічне нарахування. Проте, позивач трактує даний пункт по своєму, начебто пункт 14 договору звучить так: «передбачає право Орендодавця нарахувати пеню за кожен факт порушення Орендарем грошового зобов`язання без додаткових обмежень у відповідності до норм діючого законодавства.

Позиція представника позивача, стосовно того, що Товариство обробляло належній позивачу земельну ділянку, збирало врожай як в 2022 так і в 2023 році, представник відповідача звернула увагу на те, що жодних доказів даним твердженням не надано. Позивач приводить у приклад Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 р. №309 зазначивши про територію на якій розтошована земельна ділянка №1422755300:08:000:0184, як така що потрапила до переліку активних бойових дій з травня 2024 року. Проте, яким чином Товариство має можливість обробляти земельну ділянку, а потім збирати врожай поблизу активних бойових дій до травня 2024 року, Позивач не пояснює, коли дальність ураження ракет має велику відстань від точки запуску до точки прильоту, а процес обробки земельних ділянок без людського ресурсу неможливий, то підприємство не може дозволити вивести людей (працівників) на обробіток земельних ділянок такої місцевості де є високий рівень загрози життю співробітників.

Щодо витрат на правову допомогу, представник позивача підтверджує факт отримання передоплати від позивача в сумі 3 000,00 грн. за договором, проте за яким договором не зазначає, як і не зазначено в платіжному документі в призначенні платежу. «Поповнення картки», «Поповнення рахунку» від фізичної особи до фізичної особи без зазначення призначення не являється доказом оплати послуг адвоката за договором про надання правової допомоги, що спростовує факт отримання авансового платежу здійсненого на підставі укладених договірних відносин.

В зв`язку з викладеним, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 , та її представник - адвокат Малиновський Д.В. не з`явились, представник позивача надав до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутністю, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, посилаючись на підстави зазначені у позовній заяві та запереченні на відзив відповідача.

В судове засідання представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське», адвокат Руднєва І.В. не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги позивача не визнає, посилаючись на підставі зазначені у відзиві на позовну заяву.

4. Процесуальні дії по справі.

27 вересня 2024 року ухвалою суду справу прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

5. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Згідно з ч.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).

Судом встановлено, що 03.09.2018 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» підписано договір оренди землі. Предметом договору є строкове платне користування Орендарем земельної ділянки площею 7,0509 га, кадастровий номер 1422755300:08:000:0184, яка розташована на території Гродівської сільської громади Покровського району Донецької області, що підтверджується наданою копією договору оренди.

Право власності на земельну ділянку підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 136985 від 18.10.2007р. та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.12.2018, номер витягу 147676394. Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1709273314227. Копію витягу та державного акту надно.

Право оренди земельної ділянки було зареєстроване Орендарем 01.12.2018, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 01.12.2018, номер витягу 147676550. Копію витягу надано.

Відповідно до умов укладеного договору строк його дії складає 10 років (п. 8 договору), розмір орендної плати складає 14856,56 грн. (п. 9 договору), орендна плата в грошовій формі виплачується в строк з 01 вересня по 31 грудня звітного року (п. 11 договору), земельна ділянка передається в оренду для вирощування сільськогосподарської продукції (п. 15 договору).

В матеріалах справи міститься Акт визначення меж земельної ділянки ( в натурі) від 03.09.2018 року, який підписаний Орендодавцем ОСОБА_1 та Орендарем ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське» в особі його директора Сітковським В.С., складений на виконання Договору оренди.

При підписанні договору сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, що підтверджується їх особистими підписами у договорі.

На теперішній час договори оренди землі від 03 вересня 2018 року є діючими, що не оспорювалось сторонами.

Згідно з ч.1 ст.407 ЦК України (в редакції на момент укладання договору)право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Частиною 1 ст.626 ЦК України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України)

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1ст. 627 ЦК України).

Одночасно, договір є обов`язковим для виконання сторонами, як закріплено ст. 629 ЦК України.

За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, який регулює відносини щодо оренди землі є Закон України «Про оренду землі».

За ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Вказане кореспондується з ч.1ст. 93 ЗК України - право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 2 Закону України «Про оренду землі»).

За приписами ст.6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України,Цивільним кодексом України, Господарським, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України «Про оренду землі»).

Статтею 15 зазначеного Закону (у редакції на час укладення договорів оренди) визначені істотні умовами договору оренди землі, поміж іншого є:об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; відповідальність сторін.

Отже, законодавством унормовано, що користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

03.09.20218 сторони уклали договір оренди землі, за якими орендодавець надав в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення - земельну ділянку з кадастровим номером 1422755300:08:000:0184, площею 7,0509 га., строком на 10 років, а орендар прийняв зазначені ділянки у користування. При цьому, позивачем та відповідачем було узгоджено орендну плату за договорами.

У ч.1 ст.24 Закону України «Про оренду землі» закріплено право орендодавця вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 цього Закону орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою терміну «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Представником відповідача на підтвердження сплати орендної плати за використання земельних ділянок були надані наступні документи.

Копії платіжних інструкцій №13925 від 28 січня 2021 року на суму 15946,04 грн.; №1422520714 від 29 жовтня 2021 року на суму 15946,04

Таким чином, відповідач відповідно до умов укладених із позивачем договорів оренди земельних ділянок сплачував позивачу орендну плату у строки, у розмірі та у спосіб, передбачений як договорами оренди землі, виходячи із нормативно-грошової оцінки землі до 2021 року. Виходячи з того що, відповідачем у 2020 та 2021 роках була здійснена переплата по орендній платі в сумі 7 363,08 грн., яка пішла в зарахування часткової виплати орендної плати за 2022 рік Позивачу, то залишок по оплаті за 2022 р. становить 4 596,45 грн. *0,01% (пеня)*184 дн.(6 місяців) / 100 = 84,57 грн. В підсумку заборгованість з виплати ОП Позивачу становить 4 596,45 грн. залишок несплаченої ОП за 2022 рік + 84,57 грн. пеня + 12 569,47 грн. несплачена ОП за 2023 рік, що разом складає 17 250,49 грн.

Отже суд вважає, що позивачем не спростовано факт сплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 2022-2023 р.р та позицію відповідача щодо суми заборгованості, яка утворилась до сплати за 2022-2023 роки. Також, суд бере до уваги, що позивачем не спростовується факт отримання орендної плати за 2020 та 2021 рік у розмірі, більшому, ніж це передбачено договором, при цьому питань та зауважень щодо розміру виплати у розмірі більшому, ніж передбачено договором, у позивача не виникало.

Щодо позиції представника позивача, що законодавством не встановлено будь-яких особливостей або спеціального порядку сплати ПДФО, військового збору у випадку, якщо орендна плата або інші виплати, стягуються з орендаря у примусовому порядку під час виконання судового рішення, ухваленого на користь орендодавця, суд зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПодатковогоУкраїни дохід з джерелом походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, є платником податку з доходів фізичних осіб. Об`єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання)

Пп.170.1.1 п.170.1 ПК України визначає, що податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі. П.п.170.1.4 п.170.1 ст.170 ПК України вказує, що доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1-170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставками, визначеними пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу (за загальним правилом18 відсотків)

Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи орендну плату, ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбаченихПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу.

Подібні за змістом висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах були викладені у постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц (провадження № 61-14794св18).

Твердження представника позивач щодо того, що відповідачем у період з лютого 2022 року по 2024 рік здійснювалась обробка орендуємої земельної ділянки, не знайшло свого документального підтвердження.

В той же час, суд також не погоджується з позицією представника позивача, що існування форс-мажорних обставин звільняє його від обов`язку зі сплати орендної плати за 2022 та 2023 роки. Так, п.38 договор оренди передбачено, що договір може бути припинено за взаємною згодою сторні або за рішенням суду за вимогою однієї зі сторін.

Проте, представником відповідача не надано доказів звернення ані до позивача, ані до суду з пропозицією/вимогою про розірвання договору з підстав неможливості подальшого використання зазначеної в договорі ділянки.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом

За приписами ч.1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи,поданим відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів,поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України)

Згідно зі змістом ч.1,2 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

За частиною 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Приписами частин 1,5,6 ст.81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

За таких підстав, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» про стягнення заборгованості за договором оренди.

6. Розподіл судових витрат.

Позивач при поданні позову сплатив 968,96 гривень судового збору

Згідно з частиною першоюстатті 141 ЦПКсудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, до стягнення з відповідача підлягає сума судового збору в розмірі 249,86 грн (968,96*25,76/100).

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу у сумі 10000,00грн.

При вирішенні питання про судові витрати суд виходить з такого.

У пункті 82 рішення у справі "Дубовик проти України" від 15.01.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з практикою Суду заявниця має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Статтею 133ЦПК Українивстановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до приписівст.141ЦПК Українисудовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладається на відповідача у разі задоволення позову.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За правилами ч.ч.1-6ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок щодо попереднього (орієнтовного) визначення суми судових витрат встановленост.134 ЦПК України.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до заяви позивачем було додано:

- копія ордеру на надання правової допомоги, згідно якого представництво інтересів ОСОБА_1 у даній справі здійснював адвокат Малиновський Денис Вікторович

- квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.3907194319.1 від 25.09.2024 року, згідно якої здійснено транзакцію з карткового рахунку ОСОБА_1 на картковий рахунок ОСОБА_3 сумі 3 000,00 грн. з призначенням платежу: для поповнення рахунку ОСОБА_3 .

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Таким чином відсутність документального підтвердження надання професійної правничої допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл витрат на правову допомогу у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Керуючись ст.ст.16,203,215,216,237,238 ЦК України, ст.ст.4,5,76,77,80,81,141,263-265,354,355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву представника позивача, адвоката Малиновського Дениса Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» про стягнення заборгованості за договором оренди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , заборгованість за договором оренди у розмірі грн.17250,49грн., з яких: 4 596,45 грн. - залишок несплаченої орендної плати за 2022 рік, 84,57 грн. - пеня, 12 569,47 грн. - несплачена орендна плата за 2023 рік.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 249,86 грн в рахунок повернення судового збору.

В іншій части вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості сторін:

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Аграрне підприємство «Придніпровське», ЄДРПОУ 41102163, адреса: 51230, Україна, Новомосковський р-н, Дніпропетровська область, с.Голубівка, вул.Лесі Українки, 10.

Суддя В. Г. Гречана