Рішення

від 30.12.2024 по справі 440/13964/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/13964/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Фермерського господарства "Замок М" до Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті , Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.

В С Т А Н О В И В:

Позивач Фермерське господарство "Замок М" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті , Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 05.11.2024 №123103.

В обґрунтування позовних вимог Фермерське господарство «Замок М» (далі ФГ «Замок М», позивач) вказало про помилковість висновків Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач) про поширення дії Порядку використання тахографів, встановленого Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 (далі Інструкція №385) на перевезення, що здійснювалось головою ФГ «Замок М» для потреб фермерського господарства. Відповідно, постанова від 05.11.2024 №123103 про застосування до позивач штрафу, передбаченого статтею 48 та абазом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у розмірі 17000 грн, є протиправною, що обумовлює її скасування.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2024 позовна заява прийнята до провадження, відкрите провадження в адміністративній справі, залучено до участі у справі Державну службу України з безпеки на транспорті в якості другого відповідача .вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження із викликом осіб.

Відповідачем 06.12.2024 до справи наданий відзив на адміністративний позов, за змістом якого проти задоволення позовних вимог заперечується. Відповідач вказав, що перевізник, будучи суб`єктом господарювання (зокрема, юридичною особою), незалежно від того, чи здійснює він перевезення вантажу для власних потреб чи надає послуги з перевезення вантажу, у разі обладнання транспортного засобу тахографом (про відповідний обов`язок зазначалося вище), повинен дотримуватись норм, що визначають порядок використання такого тахографу.

ОСОБА_1 , перебуваючи за кермом транспортного засобу марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ФГ «Замок М» здійснював перевезення на підставі товарно-транспортної накладної №U159-157194 від 03.10.2024 в інтересах ФГ «Замок М», тобто в рамках підприємницької діяльності, та не перебував у статусі фізичної особи (громадянина), що здійснює перевезення власного вантажу для власних потреб без мети його використання в підприємницькій діяльності.

Відповідно, вимоги законодавства про контроль робочого часу водія, поширюються на позивача і повинні виконуватись ФГ «Замок М».

Позивач 09.12.2024 надав до справи відповідь на відзив де, із посиланням на положення Закону України «Про фермерське господарство», вказав про членство у фермерському господарстві подружжя, їх батьків, дітей, які досягли 14-річного віку, інших членів сім`ї, родичів, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень установчого документа фермерського господарства.

Перевезення в день здійснення відповідачем перевірки, здійснювалось головою ФГ «Замок М» для потреб фермерського господарства.

Позивач не надавав послуг з перевезення вантажів і такими послугами не користувався. Позивач вказує, що хоч законодавством і передбачена наявність обов`язку обладнання транспортного засобу тахографом або наявність індивідуальної контрольної книжки водія для автомобільних перевізників, проте не визначена процедура дотримання цього обов`язку для категорії осіб, які не надають послуги з перевезення вантажів, а перевозять вантаж для власних потреб власними засобами, без залучення безпосередніх перевізників.

Отже, приписи зазначеної Інструкції №385 на позивача не поширюються.

Відповідачем надані до справи 20.12.2024 додаткові пояснення де вказано, що позивач є юридичною особою, здійснює господарську діяльність за для отримання прибутку, твердження про здійснення перевезення за власної потреби є безпідставним, адже наявність власних потреб є опцією фізичної особи.

Відповідно, виконання головою ФГ «Замок М» ОСОБА_1 робіт з керуванням транспортним засобом під час перевезень вантажу для позивача, не звільняє ФГ «Замок М» як автомобільного перевізника від обов`язку забезпечити такому водію належні умови праці, у тому числі дотримання режимів праці та відпочинку, незважаючи на те, що такий водій одночасно є головою фермерського господарства.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, надали суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності у письмовому провадженні.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, надані сторонами до матеріалів адміністративної справи, встановив такі обставини.

03.10.2024, на підставі Графіку проведення рейдових перевірок Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області у період з 30.09.2024 по 05.10.2024 та направлення на перевірку №008276 від 30.09.2024, співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області проводилась рейдова перевірка на а/д М-03, 290 км.

Відносно водія ОСОБА_1 , який є головою ФГ «Замок М», старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Кіяшком С.А. на підставі направлення на перевірку від 30.09.2024 №008276 на території ділянки автодороги Київ-Харків-Довжанський (290 км) проведена перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом про що складено акт №048250.

Відповідно до вказаного акту перевірки, виявлено порушення вимог статей 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 6.1 Положення про робочий час і відпочинок водіїв, затверджений наказом МТЗУ №340 від 06.07.2010, пункту 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахограф), затверджених наказом МТЗУ №385 від 24.06.2010, внутрішні перевезення вантажу без фіксації режиму праці та відпочинку водія, а саме: водій ОСОБА_1 не надав тахокарти за 02.10.2024, 01.10.2024, 30.09.2024 або бланк підтвердження діяльності згідно ЄУТР та констатовано порушення ОСОБА_1 вимог абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, перелік яких визначений статтею 48 вказаного Закону.

05.11.2024 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Дмитром Ткаченком винесена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №123103 відносно ФГ «Замок М» у сумі 17000,00 грн.

Вказану постанову ФГ «Замок М» отримано 14.11.2024, що підтверджується тренінгом відправлень Укрпошти за номером 0600974179846.

Позивач вважає вказану постанову незаконною та необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, звернувся до суду із позовом про визнання її протиправною та скасування.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулює Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).

Відповідно до частини сьомої статті 6 Закону №2344-ІІІ центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед іншого, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до пп. 2, 19 пункту 5 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань - здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; - здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Частиною чотирнадцятою статті 6 Закону № 2344-ІІІ визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За визначенням, наведеним в статті 1 Закону №2344-ІІІ:

- автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

- водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Згідно зі статтею 33 Закону №2344-ІІІ автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Відповідно до статті 6 Закону №2344-ІІІ Кабінет Міністрів України 08.11.2006 прийняв постанову №1567, якою затвердив Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок №1567). Цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Згідно з пунктами 2,3 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Пунктом 4 Порядку № 1567 визначено, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту (пункт 14 Порядку № 1567).

Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до статті 48 Закону 6 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

З приводу, висловлених позивачем аргументів щодо відсутності обов`язку під час здійснення внутрішнього перевезення на ведення та пред`явлення до перевірки тахокарт, суд зауважує про наступне.

Відповідно до статті 48 Закону № 2344-ІІІ, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у статті 48 Закону №2344-ІІІ визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами; водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку (додаток 3).

Згідно пункту 7.1 Положення №340 перевірка додержання режиму праці та відпочинку водія здійснюється Державною службою України з безпеки на транспорті з дотриманням вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567.

Пунктом 7.2 Положення № 340 визначено, що головний орган, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху, здійснює перевірку встановленого режиму праці і відпочинку водіїв відповідно до чинного законодавства України.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 (далі - Інструкція).

Відповідно до п.1.4 Інструкції, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Згідно з п.3.3 Інструкції, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до п.2.7 Інструкції, за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.

ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних. Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

Відповідно до п.3.5 Інструкції перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Згідно п.3.6 Інструкції, перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Отже, тахокарти, а також картки водія або роздруківки даних роботи цифрового тахографа є документами, передбаченими законодавством України, на підставі яких виконуються пасажирські і вантажні перевезення автомобільним транспортом, та підпадають під інші документи, визначені законодавством, оформлення яких передбачено статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Отже, зазначені вище положення зобов`язують автомобільних перевізників та водіїв мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, до яких відносяться, зокрема, реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти.

Таким чином, водії мають надавати інспектору для контролю реєстраційні заповнені тахокарти (тахограми) у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

З 20.12.2010 набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР), підписаної у Женеві 01.07.1970 в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Зазначена поправка має на меті приведення ЄУТР у відповідність із законодавством, введеним у дію у Європейському Союзі (Постанова ЄС №561/2006 від 15.03.2006) в частині періодів керування та відпочинку професійних водіїв, з тим щоб забезпечити гармонізацію цих двох систем і правил та безпеку дорожнього руху.

Вказане дає підстави для висновку, що водії зобов`язані надавати інспектору для контролю реєстраційні листки (тахокарти) за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто всього 29, а в разі відсутності тахокарт оригінал Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється перед рейсом.

Тобто водій транспортного засобу зобов`язаний мати та надати посадовій особі контролюючого органу тахокарту або бланк підтвердження діяльності. Тахокарта фіксує відомості про режим праці та відпочинку водія, а бланк підтвердження діяльності містить інформацію про періоди, протягом яких водій не виконував роботу з керування транспортним засобом.

Відповідно, факт нездійснення водієм перевезень може бути підтверджений лише Бланком підтвердження діяльності.

На момент проведення рейдової перевірки 03.10.2024 у водія транспортного засобу Позивача ОСОБА_1 були відсутні тахокарти до аналогового тахографа за 02.10.2024, 01.10.2024, 30.09.2024 чи відповідний бланк підтвердження діяльності та для перевірки не надавалися.

Під час проведення перевірки водієм належного Позивачу транспортного засобу було надано для перевірки посадовим особам Відповідача тахокарти до аналогового тахографа за 03.10.2024 (поточний день), 29.09.2024, 27.09.2024, 22.09.2024 та 12.09.2024 (фотокопії тахокарт, зроблені під час проведення перевірки, наявні в матеріалах справи).

З приводу надання попередньо відпрацьованих тахокарт за 02.10.2024, 01.10.2024 та 30.09.2024 водієм було зазначено про нездійснення ним керування транспортним засобом марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , у вказані дні та керування власним легковим автомобілем. Під час складання інспектором акту проведення перевірки водієм транспортного засобу було власноручно написано довідку в довільній формі про невикористання транспортного засобу марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , в роботі для здійснення перевезень вантажів 02.10.2024, 01.10.2024 та 30.09.2024.

Наявність тахографу у вказаному транспортному засобі та здійснення транспортним засобом саме внутрішніх перевезень позивачем не заперечується та не є спірними обставинами, однак тахокарт чи Бланку підтвердження діяльності до перевірки водієм надано не було.

В адміністративному позові та відповіді на відзив позивач наполягає на відсутності обов`язку складення тахокарт за обставин використання автомобіля головою ФГ «Замок М» для потреб ФГ «Замок М».

Із посиланням на положення Закону України «Про фермерське господарство», позивач вказує про членство у фермерському господарстві подружжя, їх батьків, дітей, які досягли 14-річного віку, інших членів сім`ї, родичів, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень установчого документа фермерського господарства.

Водій ОСОБА_1 є головою ФГ «Замок М» і перевезення в день здійснення відповідачем перевірки, здійснювалось головою ФГ «Замок М» для потреб фермерського господарства. Позивач не надавав послуг з перевезення вантажів і такими послугами не користувався, отже, приписи зазначеної Інструкції №385 на позивача не поширюються.

Позивач вказує, що хоч законодавством і передбачена наявність обов`язку обладнання транспортного засобу тахографом або наявність індивідуальної контрольної книжки водія для автомобільних перевізників, проте не визначена процедура дотримання цього обов`язку для категорії осіб, які не надають послуги з перевезення вантажів, а перевозять вантаж для власних потреб власними засобами, без залучення безпосередніх перевізників.

Відповідно до пункту 1.4 Положення №340 виняток щодо непоширення дії Положення у разі здійснення перевезень для власних потреб стосується виключно фізичних осіб, які здійснюють такі перевезення за власний рахунок та без використання праці найманих водіїв.

В свою чергу, системний аналіз вказаних вище норм, свідчить про те, що перевізник, будучи суб`єктом господарювання (зокрема, юридичною особою), незалежно від того, чи здійснює він перевезення вантажу для власних потреб чи надає послуги з перевезення вантажу, у разі обладнання транспортного засобу тахографом (про відповідний обов`язок зазначалося вище), повинен дотримуватись норм, що визначають порядок використання такого тахографу.

У даному випадку, ОСОБА_1 , перебуваючи за кермом транспортного засобу марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ФГ «Замок М», та здійснюючи перевезення на підставі товарно-транспортної накладної №U159-157194 від 03.10.2024 в інтересах ФГ «Замок М», здійснював перевезення саме в інтересах вказаного фермерського господарства, тобто в рамках підприємницької діяльності, та не перебував у статусі фізичної особи (громадянина), що здійснює перевезення власного вантажу для власних потреб без мети його використання в підприємницькій діяльності.

Закон №2344-ІІІ передбачає надання статусу автомобільного перевізника для осіб, що здійснюють не тільки договірні перевезення, а й перевезення для власних потреб.

Зокрема, чинна редакція абзацу 3 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ передбачає ширше коло осіб, до яких можуть бути застосовані адміністративно-господарські штрафи - «особи, які здійснюють перевезення пасажирів та вантажів», а не лише «особи, які надають послуги з перевезень пасажирів та вантажів», як про це помилково зазначає Позивач в позовній заяві (відповідна редакція абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ, на яку посилається Позивач, втратила чинність).

Верховний Суд в постанові від 31.07.2024 по справі №440/5873/23 вказав, що:

« 41. Таким чином, при здійсненні визначених законодавцем відповідних вантажних перевезень транспортний засіб повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом за для контролю швидкості здійснення перевезення, режиму праці та відпочинку водіїв. Аналізуючи наведені вище правові норми, колегія суддів вважає, що приписи стосовно тахографу визначені законодавцем, перш за все, за для уникнення аварійних ситуацій на дорозі та забезпечення належних трудових прав водіїв, зокрема, права на відпочинок. Тобто, приписи щодо належної роботи тахографа є не забаганкою законодавця, вони виконують функцію створення безпечних умовна дорозі.

42. У свою чергу, пунктом 1.3. Інструкції № 385, на який звертав увагу позивач, визначено, що ця інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Однак, вказаною нормою не визначено поняття власні потреби перевізника.

43.Обов`язок для перевізника встановлювати на відповідному вантажному транспорті тахограф визначений Положенням № 340.

44. При цьому, пунктом 1.4 Положення № 340 регламентовано, що це положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.

45. Отже, з наведених вище правових норм вбачається, що, зокрема, вантажні перевезення за для власних потреб це здійснення такого перевезення фізичною особою за власний рахунок та без використання праці найманих робітників.

49. Враховуючи, що позивач є юридичною особою, здійснює господарську діяльність за для отримання прибутку, твердження судів попередніх інстанцій про здійснення перевезення за власної потреби є безпідставним, наявність власних потреб є опцією фізичної особи.

Відповідно, виконання головою ФГ «Замок М» ОСОБА_1 робіт з керуванням транспортним засобом не звільняє ФГ «Замок М» як автомобільного перевізника від обов`язку забезпечити такому водію належні умови праці, у тому числі дотримання режимів праці та відпочинку, незважаючи на те, що такий водій одночасно є головою ФГ.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що заповнення тахокарт у кількості, що передбачена ЄУТР є документами, що відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», повинні знаходитись у водія під час здійснення перевезення.

Відповідно до приписів статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку тахокарт за 02.10.2024, 01.10.2024, 30.09.2024 або Бланку підтвердження діяльності, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Таким чином, відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», через що є відсутніми правові підстави для скасування спірної постанови.

Суд враховує правову позицію у подібних правовідносинах, яка викладена у постанові Верховного Суду від 31.07.2024 у справі №440/5873/23.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даній справі відповідач обґрунтував та довів правомірність підставність та обґрунтованість прийняття постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 05.11.2024 №123103 до ФГ «Замок М».

Згідно із частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази надані суб`єктом владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовні вимоги ФГ «Замок М» про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 05.11.2024 №123103, задоволенню не підлягають.

З урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для відшкодування витрат зі сплати судового збору відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Фермерського господарства "Замок М" (вул. Володимирська, 70, м.Глобине, Полтавська область, код ЄДРПОУ 41106367) до Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Європейська, буд. 155, м. Полтава, Полтавська область, 36008, код ЄДРПОУ 39816845), Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Фізкультури, 9, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845)про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва