Постанова

від 04.04.2025 по справі 440/13964/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2025 р. Справа № 440/13964/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Замок М" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.12.2024, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, м. Полтава, повний текст складено 30.12.24 по справі № 440/13964/24

за позовом Фермерського господарства "Замок М"

до Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті , Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека)

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ

Фермерське господарство "Замок М" (далі по тексту ФГ «Замок М», позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі по тексту Відділ, відповідач), Державної служби України з безпеки на транспорті (далі по тексту ДС з безпеки на транспорті, третя особа), в якому просило суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову № 123103 від 05.11.2024 про застосування до Фермерського господарства «Замок М» (код ЄДРПОУ 41106367, м. Глобине, вул. Володимирівська, 70) адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Фізкультури, 9, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) на користь Фермерського господарства «Замок М» (код ЄДРПОУ 41106367, м. Глобине, вул. Володимирівська, 70) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 гривень.

В обґрунтування позовних вимог послався на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови № 123103 від 05.11.2024 про застосування до ФГ «Замок М» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн за порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року № 2344-III (далі по тексту Закон № 2344-III), як такої, що прийнята без урахування того факту, що облаштування транспортного засобу тахографом передбачено лише для осіб, які надають послуги із перевезення вантажів та пасажирів, у той час, як позивач, під час зупинки його транспортного засобу, здійснював перевезення мінеральних добрив для власних потреб, а тому не є суб`єктом відповідальності.

Звернув увагу, що водієм під час перевірки транспортного засобу працівникам ДС з безпеки на транспорті пред`являлись тахокарти у період, коли здійснювалось перевезення вантажу з метою отримання прибутку. Разом з цим, у період з 30.09.2024 по 02.10.2024 автомобіль не працював, а тому надати запитувані документи не є можливим.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 по справі № 440/13964/24 в задоволенні адміністративного позову Фермерського господарства "Замок М" (вул. Володимирська, 70, м. Глобине, Полтавська область, код ЄДРПОУ 41106367) до Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Європейська, буд. 155, м. Полтава, Полтавська область, 36008, код ЄДРПОУ 39816845), Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Фізкультури, 9, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845)про визнання протиправною та скасування постанови відмовлено.

Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його необґрунтованість та порушення судом норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 по справі № 440/13964/24 скасувати та постановити нове рішення, яким визнати протиправною та скасувати постанову № 123103 від 05.11.2024 про застосування до Фермерського господарства «Замок М» (код ЄДРПОУ 41106367, м. Глобине, вул. Володимирська, 70) адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Фізкультури, 9, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) на користь Фермерського господарства «Замок М» (код ЄДРПОУ 41106367, м. Глобине, вул. Володимирська, 70) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7570 гривень.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, що в силу статті 317 КАС України є підставою для його скасування.

Враховуючи, що фермерське господарство є сільськогосподарським підприємством і мінеральні добрива ним використовуються саме для цілей експлуатації самого фермерського господарства застосування відповідачем до позивача Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.06.2010 № 340 (далі по тексту Положення № 340), з чим погодився суд першої інстанції, є протиправним, оскільки відповідно до пункту 1.4 Положення № 340, останнє не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема, сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств.

Крім того, на переконання позивача, суд першої інстанції безпідставно послався на Європейську угоду щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), оскільки така угода стосується тільки міжнародних перевезень.

Заперечував проти покликання в оскаржуваному рішенні на висновок Верховного Суду у постанові від 31.07.2024 по справі № 440/5873/23, так як обставини у вказаній справі не є тотожними тим, які мали місце у справі, що розглядається. Так, в межах даної справи, ФГ «Замок М» є сільськогосподарським підприємством, водієм був безпосередній директор, а перевозились мінеральні добрива, які у подальшому використовувались для власних потреб, в той час як у справі № 440/5873/23 позивачем здійснювалось торгівельна діяльність з продажу будівельного матеріалу, у зв`язку з чим відбулося перевезення сухої будівельної суміші, тобто, авто, яке перевірялось, орендувалось з метою здійснення господарської діяльності, а водій був найманим працівником.

Третя особа, у надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу заперечувала проти доводів, викладених у ній, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Переконувала, що чинним законодавством не передбачено винятки щодо відсутності контролю робочого часу для певних категорій водіїв.

Вважала, що у розумінні пункту 6.1 Положення № 340 всі без виключення вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами, у тому числі і автомобіль позивача.

Також зауважила, що ані Закон № 2344-III, ані Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24.06.2010 № 385, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 р. за № 946/18241 (далі по тексту Інструкція № 385), не покладають на перевізника обов`язок використовувати тахограф на транспортному засобі в залежності від здійснення вантажних перевезень на комерційній основі чи для власних потреб. При цьому, виконання головою ФГ «Замок М» ОСОБА_1 робіт із керування транспортним засобом не звільняє позивача, як автомобільного перевізника, забезпечити такому водію належні умови праці, у тому числі, дотримання режимів праці та відпочинку, незважаючи на те, що такий водій одночасно є головою ФГ.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно із частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.10.2024, на підставі Графіку проведення рейдових перевірок Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області у період з 30.09.2024 по 05.10.2024 та направлення на перевірку № 008276 від 30.09.2024, співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області проводилась рейдова перевірка на а/д М-03, 290 км.

Відносно водія ОСОБА_1 , який є головою ФГ «Замок М», старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Кіяшком С.А. на підставі направлення на перевірку від 30.09.2024 № 008276 на території ділянки автодороги Київ-Харків-Довжанський (290 км) проведена перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, про що складено акт № 048250.

Відповідно до вказаного акту перевірки, виявлено порушення вимог статей 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 6.1 Положення про робочий час і відпочинок водіїв, затвердженого наказом МТЗУ №340 від 06.07.2010, пункту 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахограф), затвердженої наказом МТЗУ №385 від 24.06.2010, а саме, здійснення внутрішніх перевезень вантажу без фіксації режиму праці та відпочинку водія (водій ОСОБА_1 не надав тахокарти за 02.10.2024, 01.10.2024, 30.09.2024 або бланк підтвердження діяльності згідно ЄУТР), у зв`язку з чим констатовано порушення ОСОБА_1 вимог абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» -перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, перелік яких визначений статтею 48 вказаного Закону.

05.11.2024 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Дмитром Ткаченком винесена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №123103 відносно ФГ «Замок М» у сумі 17000,00 грн.

Вказану постанову ФГ «Замок М» отримано 14.11.2024, що підтверджується тренінгом відправлень Укрпошти за номером 0600974179846.

Позивач, вважаючи вказану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, звернувся до суду із позовом про визнання її протиправною та скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III, оскільки відповідачем доведено обгрунтованість прийняття спірної постанови.

За висновком суду, виконання головою ФГ «Замок М» ОСОБА_1 робіт з керуванням транспортним засобом не звільняє ФГ «Замок М», як автомобільного перевізника від обов`язку забезпечити такому водію належні умови праці, у тому числі дотримання режимів праці та відпочинку, незважаючи на те, що такий водій одночасно є головою ФГ.

З огляду на те, що тахокарти є документами, що відповідно до статті 48 Закону № 2344-III повинні знаходитись у водія під час здійснення перевезення, незалежно від виду перевезення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач, як автомобільний перевізник, під час здійснення автомобільних перевезень зобов`язаний мати заповнені тахокарти.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту, відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, врегульовано положеннями Закону № 2344-III.

Реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування (частина 4 статті 6 Закону № 2344-III).

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, серед іншого віднесено здійснення: державного нагляду і контролю за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контролю за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України; габаритно-вагового контролю транспортних засобів (частини 6, 7 статті 6 Закону № 2344-III).

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11 лютого 2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, а також диспетчерського контролю за роботою автомобільних перевізників визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (далі по тексту Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 4 вказаного Порядку № 1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2021 року № 1579-р "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті" вирішено погодитися із пропозицією Міністерства інфраструктури щодо утворення територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті як структурних підрозділів апарату Служби, реорганізувавши шляхом поділу відповідні міжрегіональні територіальні органи зазначеної Служби за переліком згідно з додатком.

Так, у Додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2021 року № 1579-р передбачено утворення територіального органу Укртрансбезпеки - Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області, внаслідок реорганізації шляхом поділу Слобожанського міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.

Отже, Відділ державного нагляду (контролю) у Полтавській області є територіальним органом Державної служби України з безпеки на транспорті та під час здійснення своїх повноважень діє як суб`єкт владних повноважень, якому надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно із пунктом 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до пункту 24 Порядку № 1567 акти, зазначені у пунктах 20,21 цього Порядку, реєструються в журналі обліку.

Згідно з пунктами 12 та 13 Порядку № 1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

За приписами пункту 19 Порядку № 1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку.

Згідно з пунктом 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться у будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Колегією суддів встановлено, що 03.10.2024, на підставі Графіку проведення рейдових перевірок Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області у період з 30.09.2024 по 05.10.2024 та направлення на перевірку №008276 від 30.09.2024, співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області проводилась рейдова перевірка на а/д М-03, 290 км, за результатами якої встановлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, про що складено відповідний акт проведення перевірки № 048250 від 03.10.2024.

Отже, враховуючи положення пункту 19 Порядку № 1567 перевірка транспортного засобу позивача 03.10.2024 здійснена з дотриманням встановленого графіком строку.

Зі змісту акту проведення перевірки № 048250 від 03.10.2024 вбачається, що водій ОСОБА_1 не надав тахокарти за 02.10.2024, 01.10.2024, 30.09.2024 або бланк підтвердження діяльності згідно з ЕУТР, що є порушенням статей 34, 48 Закону № 2344-ІІІ, відповідальність за що передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

При цьому, позивач стверджував про незаконність притягнення його до відповідальності за абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III, як неналежного суб`єкта, оскільки в день здійснення відповідачем перевірки перевезення здійснювалось головою ФГ «Замок М» для потреб фермерського господарства, а тому він не надавав послуг з перевезення вантажів і такими послугами не користувався, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин приписів Положення № 340

Надаючи оцінку правомірності встановлення у діяльності ФГ «Замок М» вищевказаних порушень, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 1 Закону № 2344-III встановлено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; водій особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Матеріалами справи підтверджено, що під час проведення рейдової перевірки транспортного засобу позивача посадовими особами відповідача було встановлено особу автомобільного перевізника на підставі сукупності документів, зокрема свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, товарно-транспортної накладної, пояснень водія.

Частиною першою статті 34 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Статтею 48 Закону № 2344-III регламентовано, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, перелік документів, наведений у статті 48 Закону № 2344-III не є вичерпним.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлює Положення № 340.

Пунктом 1.5 Положення № 340 визначено, що тахограф - це обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Згідно з пунктом 6.1. Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Згідно із пунктом 3.3. Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зокрема, забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа.

Відповідно до пункту 3.6 Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР (994_016) здійснюють періодичні інспекції.

Таким чином, при здійсненні визначених законодавцем відповідних вантажних перевезень транспортний засіб повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом за для контролю швидкості здійснення перевезення, режиму праці та відпочинку водіїв. Аналізуючи наведені вище правові норми, колегія суддів вважає, що приписи стосовно тахографу визначені законодавцем, перш за все, за для уникнення аварійних ситуацій на дорозі та забезпечення належних трудових прав водіїв, зокрема, права на відпочинок. Тобто, приписи щодо належної роботи тахографа є не забаганкою законодавця, вони виконують функцію створення безпечних умов на дорозі.

У свою чергу, пунктом 1.3. Інструкції № 385 визначено, що ця інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Однак, вказаною нормою не визначено поняття власні потреби перевізника.

Обов`язок для перевізника встановлювати на відповідному вантажному транспорті тахограф визначений Положенням № 340.

При цьому, пунктом 1.4 Положення № 340 регламентовано, що це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються:

фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв;

під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій;

транспортними засобами Міністерства внутрішніх справ України (у тому числі Національної гвардії України), Міністерства оборони України, Офісу Генерального прокурора, Служби безпеки України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Національної поліції України та Державної прикордонної служби України або транспортними засобами, орендованими ними без водія, коли такі перевезення здійснюються з метою виконання завдань, покладених на ці державні органи, та під їх контролем;

сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств;

закладами охорони здоров`я незалежно від форми власності;

транспортними засобами спеціального та спеціалізованого призначення суб`єктів господарювання незалежно від форм власності, що здійснюють експлуатаційне утримання, будівництво та поточний ремонт автомобільних доріг загального користування, вулиць у населених пунктах, а також інших об`єктів транспортної інфраструктури в радіусі не більше 150 км від об`єкта будівництва (ремонту), які обладнані спеціальними світловими сигнальними пристроями відповідно до пункту 3.6 розділу 3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за умови наявності у водія відповідного транспортного засобу первинного документа, що фіксує маршрут руху такого транспортного засобу, а також у разі забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів і виникнення інших перешкод у дорожньому русі.

Отже, з наведених вище правових норм вбачається, що, зокрема, вантажні перевезення за для власних потреб - це здійснення такого перевезення фізичною особою за власний рахунок та без використання праці найманих робітників.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Фермерське господарство «Замок М» зареєстроване як юридична особа, що здійснює господарську діяльність, основним видом якої за КВЕД є, зокрема, 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (а.с. 23).

Відповідно до пункту 1.2 Статуту ФГ «Замок М» (а.с. 24-31) основною метою фермерського господарства є отримання прибутку на земельних ділянках, надання для ведення фермерського господарства на умовах оренди, або які знаходять в приватній власності громадян, а також шляхом виробництва сільськогосподарської продукції, і їх переробки та реалізації.

Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності із створенням юридичної особи, має свій штамп, печатку, будь-які рахунки в банках на території України та за її межами.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , який є директором ФГ «Замок М», перебуваючи за кермом транспортного засобу марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ФГ «Замок М» (а.с. 16), та здійснюючи перевезення на підставі товарно-транспортної накладної № U159-157194 від 03.10.2024 в інтересах ФГ «Замок М» (замовник), здійснював перевезення добрива азотно-фосфорно-калійного НРК 15:15:1 (біг-бег).

З наведеного слідує, що позивач, який є юридичною особою, здійснює господарську діяльність задля отримання прибутку, під час зупинки транспортного засобу здійснював перевезення добрив, які використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції, в інтересах вказаного фермерського господарства, тобто в межах підприємницької діяльності, та не перебував у статусі фізичної особи (громадянина), що здійснює перевезення власного вантажу для власних потреб без мети його використання в підприємницькій діяльності.

До того ж, здійснення перевезення сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства з метою непоширення на таке перевезення норм Положення № 340 можливе лише у випадку здійснення таких перевезень тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, які слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств.

Разом з цим, у даному випадку перевезення здійснювалось спеціалізованим вантажним самоскидом MAN, а не сільськогосподарською технікою.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що виконання головою ФГ «Замок М» ОСОБА_1 робіт з керуванням транспортним засобом не звільняє ФГ «Замок М» як автомобільного перевізника від обов`язку забезпечити такому водію належні умови праці, у тому числі дотримання режимів праці та відпочинку, незважаючи на те, що такий водій одночасно є головою ФГ.

Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи те, що під час зупинки транспортного засобу позивача було встановлено відсутність тахокарт за 02.10.2024, 01.10.2024, 30.09.2024 або Бланку підтвердження діяльності, що сторонами не спростовується, колегія суддів дійшла висновку про законність накладення на ФГ «Замок М» адміністративно - господарського штрафу, що зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів відхиляє покликання апелянта на безпідставне врахування судом першої інстанції висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 31.07.2024 по справі № 440/5873/23, оскільки як було встановлено під час апеляційного перегляду справи, перебування позивача у статусі сільськогосподарського виробника, не звільняє його від передбаченої законом відповідальності.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керуєтьсяст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами, у зв`язку з чим підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст.241, ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Замок М" - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 по справі № 440/13964/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій