Постанова
від 12.12.2024 по справі 495/29/21
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/7241/24

Справа № 495/29/21

Головуючий у першій інстанції Заверюха В. О.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2024 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 495/29/21

Номер провадження: 22-ц/813/7241/24

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя - доповідач),

- суддів - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Губара Д.В.,

учасники справи:

- позивач - Національний природний парк «Тузловські лимани»,

- відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Національного природного парку «Тузловські лимани» до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, за апеляційною скаргою адвоката Розенбойма Юрія Вікторовича, діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 серпня 2024 року,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року Національний природний парк «Тузловські лимани» звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить: 1) визнати інформацію про неправомірну бездіяльність національного природного парку «Тузловські лимани» (далі - Національний природний парк), поширену ОСОБА_2 під час зустрічі з виборцями в с. Дивізія недостовірною та зобов?язати ОСОБА_1 спростувати дане твердження; 2) визнати недостовірною інформацію, що містить звинувачення Парку в бездіяльності, яка поширена ОСОБА_1 у соціальній мережі Facebook та зобов`язати ОСОБА_1 спростувати дане твердження (Т. 1, а. с. 1 - 10).

В лютому 2024 року Національний природний парк «Тузловські лимани» звернувся до суду із заявою про зміну предмета позову, в якій просить: 1) визнати недостовірною та зобов`язати ОСОБА_1 протягом п`яти календарних днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили спростувати, шляхом надіслання центральному органу виконавчої влади, до сфери управління якого віднесено Національний природний парк «Тузловські лимани» - Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, офіційного листа зі спростуванням усієї поширеної ним недостовірної інформації, яку він розповсюджував під час проведення передвиборчої агітації в кандидати у депутати Білгород-Дністровської районної ради, а також у дописах від ІНФОРМАЦІЯ_5, ІНФОРМАЦІЯ_9, ІНФОРМАЦІЯ_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 у соціальній мережі «Facebook»:

- допис від ІНФОРМАЦІЯ_5: «Нижнеднестровский и Тузловский Национальные парки, которые были созданы в 2008 году по Указу Президента ОСОБА_21 - НЕЗАКОННЫЕ!, Уже более 12 лет территории площадью 50 тысяч гектаров лесного, водного, водно-болотного фондов и сельскохозяйственного назначения без каких-либо документов, фактически захвачены нелегитимными, полукриминальными структурами под названием «национальные парки» на территории Белгород-Днестровского района и в других местах Украины. На вышеуказанных териториях более 12 лет нарушаются права и законные интересы собственников земель, землепользователей и территориальных громад. Под крышей «руководителей» нелегитимных Нацпарков процветает коррупция и браконьерство. « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

« Бесконтрольно распространяются инфекции и массово вымирают дикие животные. Шакалы , енотовидные собаки и лисицы, попросту, захватили указанные территории, и представляют опасность уже даже человеку.».

«Прекрасные, огромные территории переданные НацПаркам, превратились в рассадник инфекций, коррупции и браконьерства. Тузловские лиманы вообще пересохли и превратились в пустыню.»;

- допис від ІНФОРМАЦІЯ_9: « Коррупция , браконьєрство, и злоупотребления псевдо руководителей НацПарка, а именно ОСОБА_6 и ОСОБА_22 нанесли непоправимый ущерб огромной территории и природным ресурсам. Территориальные громады и предприниматели несут колоссальные финансовые потери, закрываются рабочие места, люди покидают родные поселки из-за злоупотреблений ОСОБА_6 . Уже почти 12 лет около 50 тысяч гектаров земли, лесного и водного фонда нерационально используются на территории Белгород-Днестровского района»;

- допис від ІНФОРМАЦІЯ_8: «Запретили охоту, рыбалку, сенокошение, выпас скота, берегоукрепление, прочистку каналов, рекреационную и другую хозяйственную деятельность. 12 лет структуры Нацпарков только проедают государственный бюдджет, создают неудобство людям, препятствуют хозяйственной деятельности и уничтожают природные ресурсы. Нацпарки не создали ни одного рабочего места, не оказали ни одной услуги, преследуют исключительно меркантильные цели. Яркий пример: из-за злоупотреблений и неадекватности ОСОБА_7 природный парк «ТУЗЛОВСКИЕ ЛИМАНЫ» превращается в пустыню. Тузловские лиманы пересохли на 60% исчезли все дикие животные и рыба. Люди стали массово выезжать из сел, прилегающих к Тузловским лиманам».

«К запугиванию местных жителей, псевдоэколог, мошенник, браконьер и коррупционер ОСОБА_23 привлекает бандитские формирования, которые избивают недовольных, сжигают личное имущество и дискредитируют в СМИ»;

- допис від ІНФОРМАЦІЯ_10: « ОСОБА_8 , ОСОБА_9 и прочие бродячие циркачи в 2017 году действительно попытались у меня вымогать деньги.»

«На волне майдана к власти в парке пришли «активисты», маскирующиеся под патриотов».

«Получив на растерзание парк, они начали судорожно «рубить бабло».».

«Вырубка деревьев, добыча рыбы, да и просто хищение бюджетных средств приносят отличный доход. Для того, чтобы стать монополистами в добыче рыбы, они уничтожили единственного конкурента. Правда, вместе с уничтожение конкурента, они добились того, что лиманы начали высыхать...».

«А война с охотниками привела к бесконтрольному увеличению поголовья шакалов. Обратите внимание! В прошлом году они не дали никому получить лимиты на вылов кефали, значит добывать рыбу в лиманах никто не имел права.».

«Кефаль добывали браконьеры, приближенные к парку» (Т. 2, а. с. 120 - 123)

Національний природний парк обґрунтовує позовні вимоги тим, що Указом Президента України від 01.01.2010 року №1/2010 «Про створення національного природного парку «Тузловські лимани» з метою збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об`єктів Північного Причорномор`я, відповідно до ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на території Татарбунарського району Одеської області було створено Національний природний парк «Тузловські лимани». Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Управління національними природними парками здійснюється їх спеціальними адміністраціями. Спеціальні адміністрації здійснюють управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду, відповідно до положень про території та об`єкти природно-заповідного фонду і проектів організації територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Згідно з абз. 2 п. 1 Указу Президента України №1/2010 від 1 січня 2010 року «Про створення національного природного парку «Тузловські лимани», до території національного природного парку "Тузловські лимани" погоджено в установленому порядку включення 27 865 гектарів земель державної власності, а саме: - 2022 гектара земель запасу (у тому числі - 316,831 гектара земель Піщаної коси Чорного моря та - 1 705,169 гектара земель водного фонду (частина озер Шагани , Алібей та Бурнас ), що надаються національному природному парку в постійне користування та 25843 гектара земель (у тому числі 3233,18 гектара земель запасу, 541 гектара земель, що перебувають у постійному користуванні державного підприємства «Саратське лісове господарство», 21186,03 гектара земель водного фонду (частина озер Шагани, Алібей , Бурнас, а також озера Солоне, Хаджидер, Карачаус, Будури, Мартаза, Магалевське, Малий Сасик, Джаншейське) та 882,79 гектара прилеглої акваторії Чорного моря шириною 200 метрів), що включаються до складу національного природного парку без вилучення.

Згідно з пояснювальною запискою до проекту створення Національного природного парку «Тузловські лимани», проект створення Національного природного парку «Тузловські лимани» розроблено на території Татарбунарського району Одеської області за межами населених пунктів на землях державної власності загальною площею - 27 865 га.. 13.12.2011 року директором був підписаний акт приймання-передачі територій під охорону проведення першочергових природоохоронних заходів Національного природного парку "Тузловські лимани", яким було засвідчено факт передання Національного природного парку «Тузловські лимани» під охорону території загальною площею 27865 гектарів земель державної власності.

Розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації №1053/А- 2017 від 07.11.2017 року було погоджено включення земельних ділянок державної власності, розпорядником яких є Одеська обласна державна адміністрація, що увійшли до складу Національного природного парку «Тузловські лимани», до заповідної зони, зон регульованої та стаціонарної рекреації, господарської зони відповідно до схеми функціонального зонування Національного природного парку «Тузловські лимани». Таким чином, Національний природний парк «Тузловські лимани» як об`єкт природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, був створений виключно на землях державної власності. З моменту створення даного осередку захисту та відновлення природно-заповідних територій України і до сьогодні відвідувачі парку можуть спостерігати безліч врятованих тварин та птахів, турботу та піклування про навколишні екосистеми, про що Національний природний парк «Тузловські лимани» завжди звітує на офіційній сторінці в Facebоок.

Під час проведення передвиборчої агітації кандидат в депутати Білгород-Дністровської районної ради ОСОБА_1 провів зустріч з виборцями, під час якої розповсюдив недостовірну інформацію, використовуючи ганебні висловлювання про діяльність Національного природного парку «Тузловські лимани». Така поведінка не просто порушила правила передвиборчої агітації, а і нанесла значної шкоди діловій репутації Національного природного парку «Тузловські лимани». Агітаційна промова була вибудувана на закликах, що прямо загрожують системі охорони, цілісності та екологічній безпеці України, адже відповідач стверджував про те, що обіцяв «с соответствующим иском обратиться в суд с требованием отемнить Указ Президента о создании ни@ера не делающих Нижнеднестровского и Тузловского «национальных парков».

ІНФОРМАЦІЯ_4 о 10:28 відповідач поширив на своїй сторінці у Facebоок провокаційний допис із відео, де знову обіцяв «с соответствующим иском обратиться в суд с требованием отемнить Указ Президента о создании ни@ера не делающих Нижнеднестровского и Тузловского «национальных парков».

З відповідною заявою про ситуацію, що склалася, Національний природний парк «Тузловські лимани» звернувся до Центральної виборчої комісії, яка у відповіді на звернення чітко розяснила порядок притягнення особи до відповідальності за вчинене.

Відповідач двічі повідомив на широкий загал про неіснуючі факти та обставини, що не відповідають дійсності та не надав жодних доказів на їх підтвердження. Вказаними діями відповідач порушив немайнове право позивача на недоторканність його ділової репутації. З висновків судової лінгвістичної (семантико-текстуальна) експертизи вбачається, що дописи (від ІНФОРМАЦІЯ_5, від ІНФОРМАЦІЯ_9, від ІНФОРМАЦІЯ_8, від 15.01.2021 року та від ІНФОРМАЦІЯ_1) розміщені ОСОБА_1 містять інформацію негативного характеру щодо Національного природного парку «Тузловські лимани» та його посадових осіб: в.о. директора Національного природного парку «Тузловські лимани» ОСОБА_19 та начальника науково-дослідного відділу Національного природного парку «Тузловські лимани» ОСОБА_20 і тексти дописів від ІНФОРМАЦІЯ_5, ІНФОРМАЦІЯ_9, ІНФОРМАЦІЯ_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 викладено у формі фактичних тверджень.

З вищезазначеного вбачається, що твердження відносно Національного природного парку «Тузловські лимани», формують негативну громадську думку, руйнують імідж та репутацію державної установи, а відтак є такими, що порушують право Національнго природного парку «Тузловські лимани» на повагу до його честі, гідності і ділової репутації. Також, твердження в дописах, поширюють інформацію яка є негативною, оскільки її зміст ставить під сумніви дотримання адміністрацією Національного природного парку «Тузловські лимани» законодавства України та усталених моральних настанов. Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2020 року №614 «Деякі питання Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів» є - Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи політиком, беззаперечно усвідомлюючи, що знаходиться під прискіпливою увагою суспільства і, розповсюджуючи інформацію (пости) у соціальних мережах, колишній голова Білгород-Дністровської районної ради розумів, що кожне його слово викликало обговорення в суспільстві, а також формувало думку жителів громад, які у подальшому транслюючи поширені відповідачем тези самостійно або ж через органи місцевого самоврядування та їх посадових і службових осіб зверталися із різними скаргами в органи державної влади, у т.ч. Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України.

На думку позивача найефективнішим способом спростування недостовірної інформації та тверджень, які розповсюджував відповідач ОСОБА_1 , яке б сприяло найбільш повному відновленню порушеного немайнового права Національного природного парку «Тузловські лимани» є - зобов`язання ОСОБА_1 протягом п`яти календарних днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, які він розповсюджував в соціальній мережі «Facebook», а також під час проведення передвиборчої агітації в кандидати у депутати Білгород-Дністровської районної ради, надіславши офіційного листа центральному органу виконавчої влади до сфери управління якого віднесено Національний природний парк «Тузловські лимани» - Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України.

Водночас зобов`язати ОСОБА_1 розмістити спростування інформації на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook», на думку Національного природного парку «Тузловські лимани» є недоцільним, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 з серпня 2023 року не є головою Білгород-Дністровської районної ради і розміщення на його сторінці не охопить максимальну кількість осіб, які сприйняли попередньо поширену інформацію. Функціонал соціальної мережі «Facebook» дозволяє видаляти розміщенні повідомлення (пости) без прив`язки до часу розміщення такої інформації, у зв`язку із чим для формального виконання рішення суду ОСОБА_1 буде достатньо розмістити пост із спростуванням, що водночас дозволить йому відразу ж або ж через невеликий проміжок часу таке повідомлення (пост) видалити, що не забезпечує максимального охоплення споживачів такої інформації (Т. 1, а. с. 1 - 5, 15 - 19).

Позиція сторін в суді першої інстанції

Адвокат Розенбойм Ю.О., діючий від імені ОСОБА_1 , у відзиві на позовну заяву просить відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача вказує, що безпідставними є твердження позивача про те, що відповідач нібито «порушує і фактично ставить під сумнів Конституційні норми, права та свободи громадян». Жодних порушень відповідачем не вчинялося та сумнівів у їх змісті відповідачем не висловлювалося. Відповідачем висловлено судження про те, що «не регулируеться поголовье бакланов, пеликанов и других птиц, которые уничтожают водные ресурсы», «бесконтрольно распространяются инфекции и массово вымирают дикие животные», «шакалы, енотовидные собаки и лисицы попросту захватили указанные территории и представляют опасность уже даже человеку». Отже, відповідачем висловлені судження та переконання щодо екологічного стану певної території, вказані висловлювання свідчать як раз про свідоме ставлення відповідача до екологічної безпеки, його турботу як про еколгічну безпеку, так і про життя і здоров`я людей. Також, відповідач закликав «объединить усилия всех территориальных громад, представителей общественных организаций, управления лесного и охотничьих хозяйств, землепользователей и собственников земель, привлечь депутатов и органы исполнительной власти Белгород-Днестровского района и Одесской области, с целью подготовки соответствующего иска и обратиться в суд с требованием отменить Указ Президента о создании них@ра не делающих Нижнеднестровского и Тузловского национальных парков. Прекрасные огромные территории, отданные Нацпаркам, превратились в рассадник инфекции коррупции и браконьерства. Тузловские лиманы вообще пересохли и превратились в пустыню». Дані висловлювання відповідача спрямовані виключно на привертання громадської уваги до екологічних проблем відповідної місцевості, містять занепокоєння вказаними проблемами. Наведені позивачем висловлювання не містять недостовірної інформації щодо нього, а їх поширення не може мати наслідком встановлення зобов`язання щодо їх спростування. Наведені позивачем твердження (висловлювання) не місять посилань (вказівок) на позивача у справі, є оціночними твердженнями (Т. 1, а. с. 78 - 81).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 серпня 2024 року задоволено вищевказаний позов Національного природного парку «Тузловські лимани».

Визнано недостовірною та зобов`язано ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) протягом п`яти календарних днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили спростувати, шляхом надіслання центральному органу виконавчої влади, до сфери управління якого віднесено Національний природний парк «Тузловські лимани» - Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України офіційного листа зі спростуванням усієї поширеної ним недостовірної інформації, яку він розповсюджував під час проведення передвиборчої агітації в кандидати у депутати Білгород-Дністровської районної ради, а також у дописах від ІНФОРМАЦІЯ_5, ІНФОРМАЦІЯ_9, ІНФОРМАЦІЯ_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 у соціальній мережі «Facebook»:

- допис від ІНФОРМАЦІЯ_4: «Нижнеднестровский и Тузловский Национальные парки, которые были созданы в 2008 году по Указу Президента ОСОБА_21 - НЕЗАКОННЫЕ!, Уже более 12 лет территории площадью 50 тысяч гектаров лесного, водного, водно-болотного фондов и сельскохозяйственного назначения без каких-либо документов, фактически захвачены нелегитимными, полукриминальными структурами под названием «национальные парки» на территории Белгород-Днестровского района и в других местах Украины. На вышеуказанных териториях более 12 лет нарушаются права и законные интересы собственников земель, землепользователей и территориальных громад. Под крышей «руководителей» нелегитимных Нацпарков процветает коррупция и браконьерство. « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

«Бесконтрольно распространяются инфекции и массово вымирают дикие животные. Шакалы, енотовидные собаки и лисицы, попросту, захватили указанные территории, и представляют опасность уже даже человеку.».

«На волне майдана к власти в парке пришли «активисты», маскирующиеся под патриотов».

«Получив на растерзание парк, они начали судорожно «рубить бабло».».

«Кефаль добывали браконьеры, приближенные к парку».

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Національного природного парку «Тузловські лимани» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 681 грн. 60 коп. та витрати за проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальна) експертизи у розмірі 7 169 грн. 40 коп., що разом складає 8 851 грн..

Рішення суду мотивовано тим, що текст дописів від ІНФОРМАЦІЯ_5, від ІНФОРМАЦІЯ_9, від ІНФОРМАЦІЯ_8, від 15.01.2021 року та від ІНФОРМАЦІЯ_1, розміщених ОСОБА_1 на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook» містять інформацію негативного та образливого характеру щодо Національного природного парку «Тузловські лимани» та його посадових осіб - в.о. директора Національного природного парку «Тузловські лимани» ОСОБА_19 та начальника науково-дослідного відділу Національного природного парку «Тузловські лимани» ОСОБА_20. Тексти дописів від ІНФОРМАЦІЯ_5, ІНФОРМАЦІЯ_9, ІНФОРМАЦІЯ_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, розміщених ОСОБА_1 на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook», викладено у формі фактичних тверджень, а текст допису від 15.01.2024 року, розміщений ОСОБА_1 на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook», викладено у формі оціночнх суджень.

Факт поширення відповідачем зазначеної інформації підтверджується наданими позивачем письмовими доказами, які взяті судом до уваги як належні та допустимі. Вказана спірна інформація доведена до відома необмеженого кола осіб - користувачів мережі Інтернет, що є доведеним, і така спірна інформація, з огляду на її зміст, безсумнівно порушує особисті немайнові права і завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам позивача.

У даному випадку, твердження відповідача не носять характеру оціночного судження, а містять фактичні твердження, що було підтверджено висновком експерта (Т. 2, а. с. 180 - 194).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат Розенбойм Ю.О., діючий від імені ОСОБА_1 , просить рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 серпня 2024 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт вказує на те, що: 1) відповідач не був повідомлений про розгляд справи 21.08.2024 року; 2) судом були розглянуті та задоволенні вимоги, викладені у заяві про зміну предмету позову від 11.06.2024 року, однак вказані судження не містять жодного посилання на позивача, а тому спростування вказаних суджень жодним чином не спрямоване на захист прав позивача; 3) судження, викладені в дописах від ІНФОРМАЦІЯ_9, від ІНФОРМАЦІЯ_8 та від ІНФОРМАЦІЯ_1 не містять жодного посилання на позивача, а стосуються окремих фізичних осіб, які з позовом до суду не звертались; 4) позов заявлено до неналежного відповідача, оскільки як вказує позивач вказані дописи були вчинені відповідачем саме як керівником Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, яка мала бути відповідачем у даній справі (Т. 2, а. с. 198 - 201).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду 25 вересня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху (Т. 2, а. с. 214 - 215).

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом подано до суду заяву, якою усунуто зазначені в ухвалі недоліки.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.09.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Розенбойма Юрія Вікторовича, діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 серпня 2024 року (Т. 2, а. с. 221 - 221 зворотна сторона).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07.10.2024 року призначено справу до розгляду у приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 2, а. с. 225).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.12.2024 року задоволено заяву представника ОСОБА_19, діючої від імені Національного природного парку «Тузловські лимани», про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

12.12.2024 року від представника Національного природного парку «Тузловські лимани» надійшли додаткові пояснення у справі.

ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції ОСОБА_24, діюча від імені Національного природного парку «Тузловські лимани», заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

Указом Президента України від 01.01.2010 року №1/2010 «Про створення національного природного парку «Тузловські лимани», з метою збереження цінних природних та історико- культурних комплексів і об`єктів Північного Причорномор`я, відповідно до ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», на території Татарбунарського району Одеської області було створено Національний природний парк «Тузловські лимани».

Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Управління національними природними парками здійснюється їх спеціальними адміністраціями. Спеціальні адміністрації здійснюють управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду відповідно до положень про території та об`єкти природно-заповідного фонду і проектів організації територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно з абз. 2 п.1 Указом Президента України №1/2010 від 1 січня 2010 року «Про створення національного природного парку «Тузловські лимани», до території Національного природного парку "Тузловські лимани" погоджено в установленому порядку включення 27865 гектарів земель державної власності, а саме: 2022 гектара земель запасу (у тому числі 316,831 гектара земель Піщаної коси Чорного моря та 1705,169 гектара земель водного фонду (частина озер Шагани , Алібей та Бурнас ), що надаються національному природному парку в постійне користування та 25843 гектара земель (у тому числі 3233,18 гектара земель запасу, 541 гектара земель, що перебувають у постійному користуванні державного підприємства «Саратське лісове господарство», 21186,03 гектара земель водного фонду (частина озер Шагани, Алібей , Бурнас, а також озера Солоне, Хаджидер, Карачаус, Будури, Мартаза, Магалевське, Малий Сасик, Джаншейське) та 882,79 гектара прилеглої акваторії Чорного моря шириною 200 метрів), що включаються до складу національного природного парку без вилучення.

Згідно пояснювальної записки до проекту створення Національного природного парку «Тузловські лимани», проект створення Національного природного парку «Тузловські лимани» розроблено на території Татарбунарського району Одеської області за межами населених пунктів на землях державної власності загальною площею - 27 865 га..

13.12.2011 року директором був підписаний акт приймання-передачі територій під охорону проведення першочергових природоохоронних заходів Національного природного парку «Тузловські лимани», яким було засвідчено факт передання Національного природного парку «Тузловські лимани» під охорону території загальною площею 27865 гектарів земель державної власності.

ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідачем - ОСОБА_1 на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook було опубліковано наступний допис (мовою оригіналу): «Нижнеднестровский и Тузловский Национальные парки, которые были созданы в 2008 году по Указу Президента ОСОБА_25 - НЕЗАКОННЫЕ! Уже более 12 лет территории площадью 50 тысяч гектаров лесного, водного, водно-болотного фондов и сельскохозяйственного назначения без каких-либо документов, фактически захвачены нелегитимными, полукриминальными структурами под названием "национальные парки" на территории Белгород-Днестровского района и в других местах Украины. На вышеуказанных территориях более 12 лет нарушаются права и законные интересы собственников земель, землепользователей и территориальных громад. Под крышей "руководителей" нелегетимных НацПарков процветает коррупция и браконьерство. НацПарками ВООБЩЕ не ведется какая-либо научная и охранная деятельность. Не регулируется поголовье бакланов, пеликанов и других птиц, которые уничтожают водные ресурсы. Безконтрольно распространяются инфекции и массово вымирают дикие животные. Таким образом от чумы 3 года назад погибло все поголовье дикого кабана. Шакалы, енотовидные собаки и лисицы, попросту, захватили указанные территории, и представляют опасность уже даже человеку. ТАК ДАЛЬШЕ ЖИТЬ НЕЛЬЗЯ, НЕТ СИЛ ТЕРПЕТЬ ПРОИЗВОЛ И БЕСПРЕДЕЛ НАЦПАРКОВ. Предлагаю обьединить усилия всех территориальных громад, представителей общественных организаций, управления лесного и охотничьих хозяйств, землепользователей и собственников земель. Привлечь депутатов и органы исполнительной власти Белгород-Днестровского района и Одесской области с целью подготовки соответствующего иска и обратиться в Суд с требованием отменить Указ Президента о создании них@ра не делающих Нижнеднестровского и Тузловского "национальных парков". Прекрасные, огромные территории, отданные НацПаркам, превратились в рассадник инфекций, коррупции и браконьерства. Тузловские лиманы вообще пересохли и превратились в пустыню. Мы должны немедленно отменить создание Нижнеднестровского и Тузловского Национальных Парков . Спасти водные ресурсы и животный мир. Раз и навсегда поставить в этом вопросе точку. Разогнать браконьеров и коррупционеров. Эти территории должны служить громадам, приносить прибыль, стать местом ведения хозяйственной деятельности, вернуть охоту и рыбалку, создания рабочих мест, отдыха и зеленого туризма»;

ІНФОРМАЦІЯ_9 відповідачем ОСОБА_1 на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook було опубліковано наступний допис (мовою оригіналу): « ОСОБА_15 - кандидатом от партии # ІНФОРМАЦІЯ_6 , охотников и рыбаков после создания "Национального Природного Парка Тузловские Лиманы". Коррупция, браконьерство и злоупотребления псевдо руководителей НацПарка, а именно ОСОБА_8 и ОСОБА_16 нанесли непоправимый ущерб огромной территории и природным ресурсам. Территориальные громады и предприниматели несут колоссальные финансовые потери, закрываются рабочие места, люди покидают родные поселки из-за злоупотреблений ОСОБА_8 . Уже почти 12 лет около 50 тысяч гектаров земли, лесного и водного фонда нерационально используется на территории Белгород-Днестровского района. Люди жалуются что не могут отдыхать, выпасать скот, косить траву, добывать песок, ловить рыбу, охотиться и распоряжаться землей на территории что захватили НацПарки»;

ІНФОРМАЦІЯ_8 відповідачем ОСОБА_1 на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook було опубліковано наступний допис (мовою оригіналу): «Запретили охоту, рыбалку, сенокошение, выпас скота, берегоукрепление, прочистку каналов, рекриационную и другую хозяйственную деятельность. 12 лет структуры НацПарков только проедают государственный бюджет, создают неудобства людям, препятствуют хозяйственной деятельности и уничтожают природные ресурсы. НацПарки не создали ни одного рабочего места, не оказали ни одной услуги, преследуют исключительно меркантильные цели...Яркий пример: из-за злоупотреблений и неадекватности ОСОБА_7 природный парк "Тузловские лиманы" превратился в пустыню. Тузловские лиманы пересохли на 60%, исчезли все дикие животные и рыба. Люди стали массово выезжать из сел, прилегающих к Тузловским лиманам. Главным своим "достижением" ОСОБА_7 считают бесконтрольное увеличение популяции бакланов, каждый из которых ежедневно уничтожают от 3 кг. рыбы. 10.000 бакланов ? 3кг/рыбы = 30 тонн/сутки.../, а в год бакланы уничтожают на водоемах Белгород-Днестровского района в среднем под 20 миллионов килограмм рыбы, в то время, как все вместе взятые промысловики, любители и даже браконьеры, максимум вылавливают в пределах 1 миллиона килограмм рыбы на водоемах Белгород-Днестовского района в год. Кроме увеличения популяции бакланов, ОСОБА_7 гордятся бесконтрольным разведением шакалов, лисиц и енотовидных собак...К запугиванию местных жителей, псевдоэколог, мошенник, браконьер и коррупционер ОСОБА_8 привлекает бандитские формирования, которые избивают недовольных, сжигают личное имущество и дескредитируют в СМИ»;

ІНФОРМАЦІЯ_7 відповідачем ОСОБА_1 на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook було опубліковано наступний допис (мовою оригіналу): «Пришло время с Румынскими шпионами, шакалами и коррупционерами - ОСОБА_8 и ОСОБА_16 ПОКОНЧИТЬ. Немедленно свободить земли громад и десятки тысяч людей от беспредела и злоупотреблений НацПарка. Вернуть жизнь, безопасность, рациональное использование ресурсов на благо всех людей и процветания громад, а не для обогащения нескольких коррупционеров и шакалов. Уволить и отдать под суд ВСЮ шайку мародеров. Провести аудит всей деятельности НацПарка "Тузловские Лиманы". Пересмотреть основания и целесообразность создания НацПарка и размера территории. Внести изменения в закон о запрете легальной охоты, рыбалки, сенокошения, выпасания скота, ведения рекреационной и другой деятельности на территориях НацПарков. Поручить СБУ провести проверку антигосударственной деятельности ОСОБА_8 по заданию иностранных государств, в частности Румынии против Украины.Установить наличие у ОСОБА_8 и ОСОБА_16 гражданства Румынии. Присечь выполнение ОСОБА_8 задания по отделению ОСОБА_17 от Украины и установить других участников этой преступной деятельности»;

ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачем ОСОБА_1 на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook було опубліковано наступний допис (мовою оригіналу): « ОСОБА_18 , коррупционер и бродячий активіст ( ОСОБА_8 ) решил выступить в поддержку убийцы ОСОБА_9 ..., и не смог пройти мимо меня. Обкурился и наплел очередную ересь. Хочу напомнить, коротко о том, что ОСОБА_23, стерненко и прочие бродячие циркачи в 2017 году действительно попытались у меня вымогать деньги, и приехали ко мне на причал в с. Маяки с подобными активистами в колличестве около 120 человек. И угрожали уничтожить мое имущество. Встреча была недолгой и пинками под зад и не только я с друзьями-охотниками, разогнали весь этот сброд. И сделаю все возможное для наведения порядка на территории Тузловских лиманов, которую незаконно захватили ОСОБА_8 - ОСОБА_16 . Сейчас невозможно зайти в ленту новостей и не наткнуться на новости из Тузловских лиманов. Какой-то лютый треш! Драки, нападения, браконьеры, охотники, шакалы, кефаль, прорвы, барсуки, гуси, трупы... Многие, особенно не местные, не понимают что происходит. А на самом деле всё просто. На волне майдана к власти в парке пришли "активисты", маскирующиеся под патриотов. Раньше они проводили акции такого плана: перекрывали трассы, штормили дельфинарий "Немо", блокировали концерты, не давали строить государству линии электропередач, возвращали лопатами (!) Сасык морю, носили дохлых собак мэру города, проводили акции "Аваков-ЧЕРТ!" и т.п. Ну, там разные приколы... Многие знают. Получив на растерзание парк, они начали судорожно "рубить бабло". Причём делают это с таким ожесточением, как будто живут последний день. Вырубка деревьев, добыча рыбы, да и просто хищения бюджетных средств приносят отличный доход. Для того, чтобы стать монополистами в добыче рыбы, они уничтожили единственного конкурента. Правда, вместе с уничтожением конкурента, они добились того, что лиманы начали высыхать (это отдельная долгая тема). А война с охотниками привела к бесконтрольному увеличению поголовья шакалов. Обратите внимание! В прошлом году они не дали никому получить лимиты на вылов кефали. Значит, добывать рыбу в лиманах никто не имел права. Однако, ни на Привозе, ни на других рынках кефали меньше не стало. Как так? А всё просто. Кефаль добывали браконьеры, приближённые к парку. Членам секты Тузловских лиманов, которые чуть ли не молятся на своих гуру, рекомендую обратить внимание на рыболовецкую базу (там лодки, трактора, сети), которая расположена в 300 метрах от Тузловской Амазонии. Вы не хотите спросить "великих учёных": а что здесь делает эта база? Не браконьеры ли тут обитают? От вседозволенности, бесконтрольности и на фоне постоянного пьянства, у наших активистов окончательно поехала крыша. Пошло лишение людей свободы, избиения, похищения имущества...Поскольку я выгнал семейство браконьееров и наркоманов из с. Маяки, и не позволил ОСОБА_26 наживаться на природных ресурсах Белгород-Днестровского района, в какой-то момент начался "наезд" на меня в соцсетях: "сепаратист", "бандит" и т.п.. Пошёл откровенный бред - что я, якобы, похищал его сына, какие-то лодки и т.п. Так что я имею моральное право быть резким в отношении спивающихся беспредельщиков-недоумков и всячески пытаюсь донести общественности правду об их реальном облике. ОСОБА_1 - Председатель Белгород-Днестровского райсовета. Алкоголический бред бродячего активиста и вора…».

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30.08.201 р. по справі була призначена судова лінгвістична (семантико-текстуальну) експертиза на вирішення якої представниками сторін були поставлені питання (Т. 1, а. с. 158 - 165).

Експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз було проведено судову лінгвістичну (семантико-текстуальну) експертизу, за результатами якої складено висновок від 12.01.2023 року №23-226.

За результатом проведеної експертизи експертом надано такі висновки:

- Текст допису від ІНФОРМАЦІЯ_5, розміщеного відповідачем на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook», містить інформацію негативного характеру щодо Національного природного парку «Тузлівські лимани» та його посадових осіб - ОСОБА_19 - в.о. директора Парку, ОСОБА_20 - начальника науково-дослідного відділу Парку (самі висловлювання наведено у п.1 дослідницької частини висновку експерта).

- Текст допису від ІНФОРМАЦІЯ_9, розміщеного відповідачем на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook», містить інформацію негативного характеру щодо Національного природного парку «Тузлівські лимани» та його посадових осіб - ОСОБА_19 - в.о. директора Парку, ОСОБА_20 - начальника науково-дослідного відділу Парку (самі висловлювання наведено у п.1 дослідницької частини висновку експерта).

- Текст допису від ІНФОРМАЦІЯ_8 розміщеного відповідачем на своїй соціальній мережі «Facebook» містить інформацію негативного та образливого характеру Національного природного парку «Тузлівські лимани» та його посадових осіб - ОСОБА_19 - в.о. директора Парку, ОСОБА_20 - начальника науково-дослідного відділу Парку (самі висловлювання наведено у п.1 дослідницької частини висновку експерта).

- Текст допису від 15.01.2021 року розміщеного відповідачем на своїй соціальній мережі «Facebook», містить інформацію негативного та образливого характеру Національного природного парку «Тузлівські лимани» та його посадових осіб - ОСОБА_19 - в.о. директора Парку, ОСОБА_20 - начальника науково-дослідного відділу Парку (самі висловлювання наведено у п.1 дослідницької частини висновку експерта).

- Текст допису від ІНФОРМАЦІЯ_1 розміщеного відповідачем на своїй соціальній мережі «Facebook», містить інформацію негативного та образливого характеру Національного природного парку «Тузлівські лимани» та його посадових осіб - ОСОБА_19 - в.о. директора Парку, ОСОБА_20 - начальника науково-дослідного відділу Парку (самі висловлювання наведено у п.1 дослідницької частини висновку експерта).

- Тексти дописів від 14.10.2020 р., 17.10.2020 р., 22.10.2020 р., 28.02.2021 відповідачем на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook», викладено у формі тверджень.

- Текст допису від 15.01.2021 р., розміщеного відповідачем на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook», викладено у формі оціночних суджень.

По справі виникли правовідносини щодо захисту ділової репутації юридичної особи.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Щодо доводів апелянта про ухвалення рішення за його відсутності, несповіщення його про судове засідання, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до наявного у справі рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, судова повістка на 20.08.2024 року, направлена на адресу ОСОБА_1 , повернулась з відміткою поштового відділення - «за закінченням терміну зберігання» (Т. 2, а. с. 174).

У судовому засіданні призначеному до розгляду 20.08.2024 року відповідач не був присутній, про оголошення рішення 21.08.2024 року не був повідомлений.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка - повідомлення завчасно.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання ; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц (провадження № 14-507цс18) вказано, що «приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду» (пункт 31 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц)». Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Таким чином, вказані порушення є підставою для обов`язкового скасування рішення і ухвалення нового судового рішення (п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України).

Щодо суті спору, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Водночас відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію і таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної чи юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справи Lingens v. Austria, De Haes and Gijsels v. Belgium, Goodwin v. The United Kingdom), свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації свободи кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. Тоді як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про інформацію» реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Звертаючись до суду з вказаним позовом у січні 2021 року, позивач просив визнати інформацію про неправомірну бездіяльність національного природного парку «Тузловські лимани», поширену ОСОБА_2 під час зустрічі з виборцями в с. Дивізія недостовірною та зобов`язати ОСОБА_1 спростувати дане твердження. Визнати недостовірною інформацію, що містить звинувачення Парку в бездіяльності, яка поширена ОСОБА_1 у соціальній мережі Facebook та зобов`язати ОСОБА_1 спростувати дане твердження.

Вказані обставини стосувались подій, які відбулись ІНФОРМАЦІЯ_5.

Саме відносно вказаного позову ухвалою Білгород-дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02.02.2021 р. було вирішено питання про відкриття провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначене на 17.03.2021 р. (Т. 1, а. с. 75 - 76). Вказана ухвала сторонами не оскаржувалася.

У подальшому, вже під час розгляду справи, 11.06.2024 року Національним природним парком «Тузловські лимани» було подано заяву про зміну предмету позову (Т. 2, а. с. 120 - 123).

У вказаній заяві позивач просив визнати недостовірною та зобов`язати ОСОБА_1 спростувати недостовірну інформацію, яку він розповсюджував під час проведення передвиборчої агітації в кандидати у депутати Білгород-Дністровської районної ради, а також у дописах від ІНФОРМАЦІЯ_5, ІНФОРМАЦІЯ_9, ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у соціальній мережі «Facebook».

Колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що вказаною заявою позивач змінив як предмет, так і підстави позову, що не допускається.

Відповідно до п. 2 ч. 2 та ч. 3 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається (п.7.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15). У разі одночасної зміни предмету та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обгрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом (Постанова Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі № 910/18389/20).

Аналіз змісту ст. 49 ЦПК України дає підстави для висновку, що доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через уточнення позовних вимог.

Зміна предмету цивільного позову можлива у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Згідно із постановою Верховного Суду у справі № 922/404/19 від 09.07.2020 року, зроблено висновок: «позовом є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. При цьому під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися з`явлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

Подання заяви, якою одночасно змінюється підстави і предмет позову фактично, є пред`явленням нового позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що надання оцінки дописам від ІНФОРМАЦІЯ_9, ІНФОРМАЦІЯ_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 у соціальній мережі «Facebook», є виходом за межі позовних вимог, викладених у позові від 05.01.2021 року. Виходячи з вищевказаного, колегія суддів не досліджує і не надає оцінки дописам від ІНФОРМАЦІЯ_9, ІНФОРМАЦІЯ_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 у соціальній мережі «Facebook».

Щодо доводів позову про визнання недостовірної та спростування інформації від ІНФОРМАЦІЯ_5, колегія суддів виходить з наступного.

Таким чином, згідно з наведеними нормами чинного законодавства та положеннями зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено саме його особисті немайнові права. Суб`єктивна думка про характер цих відомостей (впевненість у тому, що вони відповідають дійсності) виключає відповідальність за їх поширення.

За правилами ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

В абзаці 2 п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009 року зазначено, що під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вказано, що беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Відповідно до положень ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Дослідивши матеріали справи, докази, на які сторони посилались в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в частині, що стосується визнання недостовірної та спростування інформації від ІНФОРМАЦІЯ_5, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідачем ОСОБА_1 на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook було опубліковано наступний допис (мовою оригіналу): «Нижнеднестровский и Тузловский Национальные парки, которые были созданы в 2008 году по Указу Президента ОСОБА_25 - НЕЗАКОННЫЕ! Уже более 12 лет территории площадью 50 тысяч гектаров лесного, водного, водно-болотного фондов и сельскохозяйственного назначения без каких-либо документов, фактически захвачены нелегитимными, полукриминальными структурами под названием "национальные парки" на территории Белгород-Днестровского района и в других местах Украины. На вышеуказанных территориях более 12 лет нарушаются права и законные интересы собственников земель, землепользователей и территориальных громад. Под крышей "руководителей" нелегетимных НацПарков процветает коррупция и браконьерство. НацПарками ВООБЩЕ не ведется какая-либо научная и охранная деятельность. Не регулируется поголовье бакланов, пеликанов и других птиц, которые уничтожают водные ресурсы. Безконтрольно распространяются инфекции и массово вымирают дикие животные. Таким образом от чумы 3 года назад погибло все поголовье дикого кабана. Шакалы, енотовидные собаки и лисицы, попросту, захватили указанные территории, и представляют опасность уже даже человеку. ТАК ДАЛЬШЕ ЖИТЬ НЕЛЬЗЯ, НЕТ СИЛ ТЕРПЕТЬ ПРОИЗВОЛ И БЕСПРЕДЕЛ НАЦПАРКОВ. Предлагаю обьединить усилия всех территориальных громад, представителей общественных организаций, управления лесного и охотничьих хозяйств, землепользователей и собственников земель. Привлечь депутатов и органы исполнительной власти Белгород-Днестровского района и Одесской области с целью подготовки соответствующего иска и обратиться в Суд с требованием отменить Указ Президента о создании них@ра не делающих Нижнеднестровского и Тузловского "национальных парков". Прекрасные, огромные территории, отданные НацПаркам, превратились в рассадник инфекций, коррупции и браконьерства. Тузловские лиманы вообще пересохли и превратились в пустыню. Мы должны немедленно отменить создание Нижнеднестровского и Тузловского Национальных Парков . Спасти водные ресурсы и животный мир. Раз и навсегда поставить в этом вопросе точку. Разогнать браконьеров и коррупционеров. Эти территории должны служить громадам, приносить прибыль, стать местом ведения хозяйственной деятельности, вернуть охоту и рыбалку, создания рабочих мест, отдыха и зеленого туризма»;

Позивачем стверджувалось, що вищевказаний допис є недостовірним, принижує його ділову репутацію.

Згідно п. 15 Постанови Пленуму ВС України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року № 1, юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Відповідно до частини першої статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно зі частиною першою статті 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, та інших належних їй нематеріальних активів, серед кола споживачів її товарів та послуг.

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

За частиною першою статті 200 ЦК України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (частина перша статті 201 ЦК України).

За змістом статті 91 Цивільного кодексу України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 Цивільного кодексу України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб`єкта (підприємця).

Отже, юридична особа так само як і фізична особа має право на спростування недостовірної інформації відповідно до частини першої статті 277 Цивільного кодексу України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до частини першої статті 299 Цивільного кодексу України.

Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 р., до юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі, гідності та ділової репутації, є наявність шкоди відповідним особистим немайновим благам або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Статтею 10 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

За змістом цієї норми свобода слова, преси, як захисника інтересів громадськості, критики представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини.

Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених частиною другою статті 10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним в демократичному суспільстві.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року №12/1984/84/131 суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.

У рішенні у справі «Ляшко проти України» від 10 серпня 2006 року № 21040/02 Європейський суд з прав людини також зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 застосовується не тільки до «інформації» чи «ідей», які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе «демократичне суспільство». Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. При цьому, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 10.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У відповідності до п. п. 25, 26 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2, під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

За результатом проведеної експертизи експертом надано висновок про те, що текст допису від ІНФОРМАЦІЯ_5, розміщеного відповідачем на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook», містить інформацію негативного характеру щодо Національного природного парку «Тузлівські лимани» та його посадових осіб - ОСОБА_19 - в.о. директора Парку, ОСОБА_20 - начальника науково-дослідного відділу Парку. Вказано, що текст допису від 14.10.2020 р. відповідачем на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook викладено у формі тверджень.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, висновками експертів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5, 6 ст.106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

У свою чергу, статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

На підставі ч. ч. 1 - 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів не погоджується з вищевказаним висновком експерта, вважає, що текст допису від ІНФОРМАЦІЯ_5 є оціночним судженням відповідача щодо діяльності національного природного парку.

Згідно приписів статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Верховний Суд в постанові від 20 травня 2019 року у справі №591/7099/16-ц (провадження №61-34159св18) зауважив, що за своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.

Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу до честі, гідності та ділової репутації, та, відповідно, не є предметом судового захисту.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Згідно зі ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і право вимагати будь-якої інформації, а також право вимагати відшкодування матеріального і морального збитку, заподіяного використовуванням і розповсюдженням такої недостовірної інформації.

Разом із тим Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі-Конвенція), ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених ч. 2 ст. 10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним в демократичному суспільстві.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австралії» суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

Як зазначив Верховний Суд в постановах від 20 березня 2019 року у справі №758/14324/15-ц (провадження №61-19478св18) та постанові від 24 квітня 2019 року у справі №569/5269/16-ц (провадження №61-508св17) особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачено статтею 10 Конвенції.

Отже, з аналізу допису ОСОБА_1 від ІНФОРМАЦІЯ_5, колегія суддів вважає, що останнім було надано свої негативні оціночні судження, а тому це є по суті думками та переконаннями відповідача, які не можуть бути предметом перевірки на предмет істинності, а отже є оціночними судженнями.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає що допис від ІНФОРМАЦІЯ_5, викладений відповідачем щодо діяльності позивача, має оціночний характер. Будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Розенбойма Юрія Вікторовича, діючого від імені ОСОБА_1 , є доведеними частково, а тому вона підлягає частковому задоволенню.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Ураховуючи, що невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення останнім вищезазначених норм матеріального та процесуального права, призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Необхідно ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову за вищевказаного обґрунтування.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, необхідно змінити розподіл судових витрат.

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою апелянтом було сплачено судовий збір у розмірі - 2 017,92 грн. (Т. 2, а. с. 219).

На підставі ст. ст. 133, 141 ЦПК України підлягають стягненню з Національного природного парку «Тузловські лимани» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі - 2 017,92 грн..

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський

апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну адвоката Розенбойма Юрія Вікторовича, діючого від імені ОСОБА_1 , - задовольнити частково.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 серпня 2024 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову Національного природного парку «Тузловські лимани» до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації - відмовити.

Здійснити розподіл судових витрат

Стягнути з Національного природного парку «Тузловські лимани» (ЄДРПОУ 37197893) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі - 2 017 (дві тисячі сімнадцять) грн. 92 коп..

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 30 грудня 2024 року

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе


Суд	Одеський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення	12.12.2024
Оприлюднено	01.01.2025
Номер документу	124165395
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:

Заверюха В. О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 12.12.2024 по справі 495/29/21ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —495/29/21

Постанова від 12.12.2024

Постанова
від 12.12.2024 по справі 495/29/21
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД