Рішення

від 30.12.2024 по справі 600/363/24-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2024 р. м. Чернівці Справа №600/363/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лунка Реббел" до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

25.01.2024 до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Лунка Реббел" (позивач) до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (відповідач) з такими позовними вимогами:

визнати протиправною та скасувати постанову Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЧВ/5043/Ж5/24-13-07- 04/44858866/ТД-ФС/ОЗ від 03 листопада 2023 року відносно ТОВ "Лунка Реббел" у розмірі 67000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою та такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 01.02.2024 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, подав відзив на позовну заяву в якому заперечував проти їх задоволення, посилаючись на те, що оскаржувана позивачем постанова прийнята за фактом використання позивачем праці неоформленого працівника, що є порушенням вимог ст. 21-24 КЗпП України, відповідальність за яке передбачено абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Не погоджуючись з відзивом на позовну заяву, позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому посилався на те, що укладений між ТОВ "Лунка Реббел" та ФОП ОСОБА_1 договір про надання послуг, згідно якого Виконавець Дамян М.В. зобов`язувався надати Замовнику послуги з виймання та переміщення піщано-гравійної сировини, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги.

Окрім цього позивач посилався на те, що приймаючи оскаржувану постанову, в порушення норм процесуального права, відповідач всупереч акту перевірки та правової кваліфікації встановленої органом ДПС, самостійно перекваліфікував його дії з ч.3 ст.24 КЗпП України на ч.4 ст.24 КЗпП України, що, на думку позивача, є порушенням ст.19 Конституції України.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лунка Реббел" зареєстроване як юридична особа.відібраного працівниками поліції

Як вбачається з матеріалів справи, 17.08.2023 Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області проведено фактичну перевірку ТОВ "Лунка Реббел", що розташоване за адресою м. Герца, вул. Великого Ш, 7.

За результатами перевірки складено акт (довідку) фактичної перевірки від 17.08.2023 "5043/Ж5/24-13-07-04/44858866, яким зафіксовано наступне: Чернівецьким районним управлінням поліції відділення (м. Герца) направлено листа Головному управлінню ДПС у Чернівецькій області провести перевірку ТОВ "Лунка Реббел" з питань належного оформлення трудових відносин.

Згідно відібраного працівниками поліції пояснення встановлено, що громадянин ОСОБА_2 у своєму поясненні від 21.07.2023 повідомляє, що він певний час працює на посаді екскаваторника в ТОВ "Лунка Реббел" та займається видобуванням гравійно-піщаної суміші, проте співробітниками отримано інформацію наявною АІС "Податковий блок", повідомлення про прийняття на роботу не подано. Таким чином, вбачаються трудові відносини без належним чином оформлення документів, а саме трудового договору та повідомлення про прийняття працівника на роботу до органів ДПС.

Від підписання та отримання вказаного акту директор ТОВ "Лунка Реббел" відмовився, про що свідчить підпис останнього у акті перевірки та акт відмови платника податків (його представника або особи, яка фактично проводить розрахункові операції) від підписання акта (довідки) про результати фактичної перевірки від 17.08.2023 №432/Ж6/24-13-07-04.

Як слідує з матеріалів справи, позивач подавав заперечення на акт (довідку) фактичної перевірки від 17.08.2023 №5043/Ж5/24-13-07-04/44858866, проте листом від 25.10.2023 Головне управління ДПС у Чернівецькій області повідомило, що таке заперечення подано на 20 робочий день з дня, наступного за днем отримання акта (акт отримано 21.09.2023), що суперечить нормам п.86.7 ст.86 ПК України. Вказувало, що заперечення подано з порушенням законодавчо встановленого строку для його подання, у зв`язку з чим не підлягає розгляду.

Листом від 13.09.2023 Головне управління ДПС у Чернівецькій області повідомило Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці про направлення матеріалів фактичної перевірки ТОВ "Лунка Реббел", акт фактичної перевірки, по яких вбачається використання найманої праці, а саме фактичного допуску до роботи без належного оформлення трудових відносин встановлених ч.3 ст.24 КЗпП України.

Листом від 25.09.2023 №ПЗ/1/4439-23 Південно-Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці повідомлено позивача про отримання 22.09.2023 від ГУ ДПС у Чернівецькій області акту (довідки) фактичної перевірки від 17.08.2023 №5043/Ж5/24-13-07-04/44858866, складеного відносно ТОВ "Лунка Реббел". Повідомлено, що справа про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбаченого ч.2 ст.265 КЗпП України буде розглянута протягом 45-денного строку з дня, що настає за днем одержання вищезазначених документів. У разі наявності додаткової інформації по справі управління просило надати її Управлінню інспекційної діяльності у Чернівецькій області Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці особисто (через уповноважених осіб) або на електронну адресу структурного підрозділу з наступним дублюванням на паперовому носії на юридичну адресу установи вул. Франка, 4, м. Івано-Франківськ, 76018.

На підставі вказаного акта фактичної перевірки, 03.11.2023 начальником Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці винесено постанову №ЧВ/5043/Ж5/24-13-07-04/44858866/ТД-ФС/03 про накладення на ТОВ "Лунка Реббел" штрафу в розмірі 67000 грн, за порушення вимог законодавства про працю, в частині фактичного допуску одного працівника до роботи без належного оформлення з ним трудових відносин.

Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить такі висновки по суті пору.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами 1-2 ст. 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог ч. 1 ст. 259 КЗпП України постановою від 21.08.2019 №823 Кабінет Міністрів України затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначав процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №640/17424/19, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021, було визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю".

Отже, станом на момент виникнення спірних правовідносин, порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю чинним законодавством не визначений.

Водночас, відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Підпунктом 4 п.4 цього Положення передбачено, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 7 Положення).

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці" від 12.01.2022 №14 (далі - Постанова №14) постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці, зокрема, у Чернівецькій області, та утворити як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, зокрема Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.

Підпунктом 1 п. 3 Постанови №14 визначено, що територіальні органи Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до завершення здійснення заходів, пов`язаних з утворенням міжрегіональних органів Державної служби з питань праці і прийняттям рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною службою з питань праці після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань даних про міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворені згідно пунктом 2 цієї постанови, затвердження положень про них, структуру, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

Підпунктом 3 п. 3 Постанови №14 установлено, що міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, виконують завдання і функції територіальних органів Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1, а саме: Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці - завдання і функції Управління Держпраці в Івано-Франківській області, Управління Держпраці у Тернопільській області, Управління Держпраці у Чернівецькій області.

Отже, повноваження та функції Головного управління Держпраці у Чернівецькій області за постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 №14 передані Південно-Західному міжрегіональному управлінню Державної служби з питань праці, тому відповідач є уповноваженим суб`єктом здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання законодавства про працю.

В аспекті зазначеного, суд вважає за необхідне вказати, що згідно з ч.2 ст.259 КЗпП України центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.

Отже, право здійснювати контроль за додержанням законодавства про працю на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з метою перевірки дотримання податкового законодавства закріплено за податковими органами згідно з ч. 2 ст. 259 КЗпП України.

За змістом норм п.80.10 ст.80, п.86.1 ст.86 ПК України, якими регламентовано порядок оформлення результатів фактичної перевірки, результати такої перевірки у разі встановлення під час її проведення порушень оформлюються у формі акта, який складається та підписується посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), є документом, що підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Таким чином, суд констатує, що повноваження на проведення перевірки стосовно дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства про працю, виявлення, оформлення і фіксацію відповідних порушень (зокрема, в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)) належать податковому органу відповідно до закону.

Одночасно з цим, повноваження щодо притягнення до відповідальності за вищевказані правопорушення у спосіб накладення штрафу за законом (частина четверта статті 265 КЗпП України) надані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Отже, суд зазначає, що у разі виявлення податковим органом фактів порушення вимог законодавства про працю та фіксації їх у складеному цим органом акті перевірки і надання останнього Держпраці в порядку взаємодії цих органів для виконання покладених на них завдань, Держпраці, відповідно до закону, наділена повноваженнями притягати до відповідальності суб`єктів таких правопорушень, зокрема накладати штрафи у розмірі та в порядку, визначеному законодавством.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 1 Закону України "Про охорону праці" від 14.10.1992 №2694-ХІІ визначено, що працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Відповідно до п.2 ч.5 ст.50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.

Визначення трудового договору міститься у ч.1 ст.21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

В залежності від характеру трудових функцій, обсягу роботи, її систематичності та постійності (сезонності) тощо, трудові договори можуть укладатись на невизначений строк (безстроковий договір), на визначений строк, встановлений за погодженням сторін (строковий договір) або ж на час виконання певної роботи. Таке правове регулювання трудових відносин щодо видів договорів наведено у статті 23 КЗпП України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи (абз.2 ст.24 КЗпП України).

При укладенні трудового договору громадянин, який вперше приймається на роботу, має право подати вимогу про оформлення трудової книжки (абз.3 ст.24 КЗпП України).

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (абз.4 ст.24 КЗпП України).

Абзацом 1 Порядку №413 установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) та/або резидентом Дія Сіті до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором та/або до початку виконання робіт (надання послуг) гіг-спеціалістом резидента дія сіті засобами електронного зв`язку з використанням електронного підпису відповідальних осіб, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу.

З аналізу наведених норм КЗпП України вбачається, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Разом з цим, суд зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Наведені вище висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною, зокрема у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 820/1432/17, від 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 02.02.2021 у справі № 0540/5987/18-а, від 24.01.2023 у справі №580/3948/19, від 22.11.2023 у справі №240/18367/20, від 27.06.2024 року у справі №380/761/20, від 17.09.2024 у справі №460/13803/21.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідальність за порушення законодавства про працю встановлена ст. 265 КЗпП України.

Так, відповідно до ч. 1 указаної статті посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої-третьої груп, застосовується попередження;

Абзацом 3 частини 2 вказаної статті встановлено, що вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, відповідальність за вказаною статтею настає у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю і зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок №509) визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами третьою-сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення".

Відповідно до п.2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками. Штрафи, серед іншого, накладаються на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Пунктом 3 Порядку №509 встановлено, що справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому-сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому-сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому-сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий-надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка (пункт 4 Порядку №509).

У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку (абз.5 п.4 Порядку №509).

Судом встановлено, що оскаржуваною постановою від 03.11.2023 №ЧВ/5043/Ж5/24-13-07-04/44858866/ТД-ФС/03 накладено на ТОВ "Лунка Реббел" штраф в розмірі 67000 грн, за порушення вимог законодавства про працю, в частині фактичного допуску одного працівника до роботи без належного оформлення з ним трудових відносин.

Перевіряючи наявність підстав для притягнення ТОВ "Лунка Реббел" до відповідальності за допуск працівника до роботи без укладення трудового договору згідно з оскаржуваною постановою, суд виходить з наступного.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що в ході здійснення фактичної перевірки посадовими особами Головного управління ДПС у Чернівецькій області у ТОВ "Лунка Реббел" за адресою вул. Великого Ш., 7, м. Герца, Чернівецького району, Чернівецької області встановлено, що відповідно до відібраного працівниками поліції у гр. ОСОБА_2 від 21.07.2023 він певний час працює на посаді екскаваторника у ТОВ "Лунка Реббел" та займається видобуванням гравійно-пісчаної суміші. Проте згідно баз даних ІКС "Податковий блок" повідомлення про прийняття на роботу не подане.

Таким чином, перевіркою встановлено, що ТОВ "Лунка Реббел" здійснено допуск до роботи громадянина ОСОБА_2 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця та без попереднього повідомлення про прийняття його на роботу, а саме без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, що є порушенням вимог абз.4 ст.24 КЗпП України та ПКМУ від 17.06.2015 №413.

Тобто, в ході проведення перевірки було встановлено факт порушення ТОВ "Лунка Реббел" законодавства про працю в частині допуск до роботи громадянина ОСОБА_2 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця та без попереднього повідомлення про прийняття його на роботу, що і стало підставою для прийняття оскаржуваної у даній справі постанови від 03.11.2023 №ЧВ/5043/Ж5/24-13-07-04/44858866/ТД-ФС/03.

Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваної постанови, позивач посилався на укладання між ТОВ "Лунка Реббел" (Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) договору про надання послуг №б/н від 10.07.2023.

Відповідно до п. 1 вказаного Договору, Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги з виймання та переміщення піщано-гравійної сировини в с. Лунка, Чернівецького район Чернівецької області (послуги екскаватора) у відповідності до вимог цього Договору, а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити такі послуги в порядку і на умовах визначених цим Договором.

Підпунктом 2.2 розділу 2 Договору визначено, що передача Виконавцем та прийняття Замовником результатів наданих Послуг здійснюється шляхом підписання Сторонами акту наданих послуг.

Згідно акта надання послуг №6 від 27.07.2023 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (Виконавець) надав, а ТОВ "Лунка Реббел" (Замовник) прийняв послуги екскаватора з вийманням та переміщенням піщано-гравійної сировини в с. Лунка Чернівецького району Чернівецької області згідно договору про надання послуг №б/н від 10.07.2023.

Отже, послуги екскаватора згідно договору про надання послуг від 10.07.2023 ТОВ "Лунка Реббел" (позивачу) надає фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , що фактично і не заперечується матеріалами справи.

Суд наголошує на тому, що жодних питань щодо трудових чи цивільних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в ході перевірки не виникало.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що ним, ані під час проведення фактичної перевірки, ані під час розгляду справи про накладення штрафу, ані до суду не надано належних доказів на підтвердження обставин щодо укладення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з гр. ОСОБА_2 трудового договору чи будь-яких інших документів, що підтверджують врегулювання відносин між ними відповідно до Закону України "Про зайнятість населення", а саме, щодо надання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 послуг екскаваторника ТОВ "Лунка Реббел".

Суд бере до уваги письмові пояснення ОСОБА_2 від 21.07.2023, що відібрані працівниками поліції, згідно яких останній повідомив, що на даний час підпрацьовує у ТОВ "Лунка Реббел" екскаваторщиком та займається видобуванням гравійно-піщаної суміші. На підтвердження своїх слів ОСОБА_2 скріпив письмові пояснення своїм підписом.

Окрім цього, дослідженням матеріалів справи, судом встановлено, що згідно письмових пояснень ОСОБА_1 від. 19.10.2023, наданих адвокату Симоненко В.М., останній пояснив, що 10.07.2023 між ним та директором ТОВ "Лунка Реббел" укладено договір про надання послуг. Відповідно до договору, він як виконавець, зобов`язувався надати Замовнику послуги наймання та переміщення піщано-гравійної сировини в с. Лунка (послуги екскаватора). Для виконання роботи, він використовував екскаватор марки "Liebherr", володільцем якого він є. Близько через тиждень після заключення договору він почав роботу на земельній ділянці. Перед заключенням договору директор підприємства показав йому дозвільні документи на виконання різних робіт пов`язаних з дослідно-промисловою розробкою родовищ корисних копалин.

Вказував, що 21.07.2023 його екскаватор в черговий раз зламався і він викликав свого знайомого ОСОБА_2 для його роботи та наладки. У зв`язку з тим, що для належної роботи техніка потребувала додаткових запчастин він повернувся в м. Чернівці, а ОСОБА_2 залишився його ремонтувати. В подальшому, як зазначав ОСОБА_1 , від ОСОБА_2 йому стало відомо, що на земельну ділянку приїжджали працівники поліції та описали екскаватор. На даний час екскаватор йому повернуто. ОСОБА_1 наголошував на тому, що ОСОБА_2 жодного відношення до ТОВ "Лунка Реббел" не мав і не має. Жодних робіт та послуг для цього підприємства він не виконував. Пояснив, що ОСОБА_2 не працює екскаваторником, а лише на його прохання приїхав надати допомогу в ремонті та налаштуванні техніки.

Водночас, згідно письмових пояснень ОСОБА_2 від 19.10.2023, наданих адвокату Симоненко В.М., 21.06.2023 на прохання свого знайомого ОСОБА_1 він прибув на земельну ділянку, яка розташована с . Лунка неподалік річки Прут. Прохання ОСОБА_1 полягало в тому, щоб він допоміг відремонтувати екскаватор марки "Liebherr", який працював на цій земельній ділянці. Вказував, що прибувши на ділянку на ньому знаходився екскаватор, який він почав ремонтувати та налаштовувати його механізми. В цей час під`їхали працівники поліції та почали встановлювати присутніх осіб. Вказував, що окрім нього, там був директор фірми, якого звати ОСОБА_3 та інші невідомі йому люди. Працівникам поліції він повідомив, що займається ремонтом та налаштуванням екскаватора. У зв`язку з тим, що екскаватор старий, такий ремонт він здійснював неодноразово. Вказував, що йому було відомо, що ОСОБА_1 на даному екскаваторі надає послуги фірмі, однак точної назви він не знав, лише дізнався її пізніше, це ТОВ "Лунка-Реббел", по розробці земельної ділянки для подальшого видобування піщано-гравійної суміші.

Разом з цим, у даному пояснені ОСОБА_2 пояснив, що працівник поліції власноручно написав пояснення і дав йому під підпис. Пояснення він підписав, однак не читав, оскільки був впевнений, що воно було написано як він говорив, але, як зазначав ОСОБА_2 у наданому адвокату пояснені, напевно його невірно зрозуміли. Жодного відношення до ТОВ "Лунка-Реббел" він не має, на цьому підприємстві не працює і ніколи не працював, жодних коштів не отримував. Вказував, що коли працівник поліції відбирав в нього пояснення і він говорив, що ніде не працює, і він так і записав в його анкетних даних Тому, просив факти викладені в пояснені від 21.07.2023 вважати такими, що не відповідають дійсності.

Однак, вказані пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 19.10.2023, надані адвокату Симоненко В.М., суд не бере до уваги. Зокрема, посилання ОСОБА_2 у письмових поясненнях наданих адвокату Симоненко В.М. на те, що працівник поліції власноручно написав пояснення від 21.07.2023, які він підписав, однак не читав, оскільки був впевнений, що воно було написано як він говорив, на думку суду, є безпідставним, та таким, що оцінюється судом критично.

Суд зазначає, що підпис ОСОБА_2 у поясненні від 21.07.2023 засвідчує його ознайомлення зі змістом наданого ним пояснення.

Окрім цього суд також наголошує на тому, що підписання ОСОБА_2 своїх письмових пояснень, при цьому його не прочитання, не є підставою для не взяття такого документа до уваги, та відповідно, зазначене не спростовує наведені у поясненні від 21.07.2023 відомості.

Водночас суд звертає увагу на те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надавав ТОВ "Лунка Реббел" послуги екскаватора згідно договору про надання послуг №б/н від 10.07.2023, а згідно письмових пояснень ОСОБА_2 від 19.10.2023, наданих адвокату Симоненко В.М., ОСОБА_2 підтвердив те, що 21.06.2023 він прибув на земельну ділянку, яка розташована с . Лунка неподалік річки Прут та на прохання ОСОБА_1 він допоміг відремонтувати екскаватор марки "Liebherr", який працював на цій земельній ділянці, тобто значно раніше ніж було укладено сам договір про надання вказаних послуг.

Таким чином, наведені в обґрунтування позовних вимог твердження позивача та додані до матеріалів справи матеріали не беруться судом до уваги, оскільки вони не спростовують встановлених фактів порушення позивачем вимог вищенаведеного трудового законодавства, а саме: допуску позивачем до роботи працівника без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця та без попереднього повідомлення про прийняття його на роботу.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивачем допущено порушення вимог ст. 24 КЗпП України та Порядку №413, за що передбачена відповідальність, встановлена абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, відповідно, суд прийшов до висновку, що накладення на позивача штрафу за наведене вище порушення вимог трудового законодавства за оскаржуваною постановою, є правомірним та законним.

Отже, встановлені судом обставини справи та системний аналіз наведених законодавчих норм свідчать про те, що оскаржувана постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЧВ/5043/Ж5/24-13-07- 04/44858866/ТД-ФС/ОЗ від 03.11.2023, прийнята Південно-Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Решта доводів та заперечень учасників справи не спростовують наведених вище висновків суду.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Лунка Реббел" до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити.

Згідно статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Лунка Реббел" (вул. Великого Ш., 7, м. Герца, Чернівецький район, Чернівецька область, 60500, код ЄДРПОУ 44858866);

Відповідач Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (вул. І.Франка, 4, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 44840602).

Суддя В.О. Григораш