Ухвала

від 25.12.2024 по справі 279/443/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №279/443/23 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-кп/824/6209/2024 Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з секретарем - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 25 листопада 2024 року про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 25 листопада 2024 року, серед іншого, задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 23 січня 2025 року, включно. Визначено розмір застави у межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб що становить 60560,00 грн. та покладено обов*язки, передбасені ч.5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави.

Захисник обвинуваченого подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, змінити ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою з можливістю внесення застави на більш м`який запобіжний захід (нічний домашній арешт або особисте зобов`язання) або зменшити розмір застави до 80 розмірів прожиткового мінімуму.

Крім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження посилаючись на те, що останній день строку оскарження даної ухвали припадав на 30.11.2024 року, тобто на вихідний день, а тому захисник вважає, що строки на апеляційне оскарження ухвали не пропущено.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що ухвала суду першої інстанції є необгрунтованою та незаконною. Вказує, що обвинувачений ОСОБА_6 під час досудового розслідування та під час судового розгляду щиро та послідовно повідомляв слідчому, прокурору та суду про вчиненні ним кримінальні правопорушення, беззаперечно визнавав свою провину, співпрацював з органом досудового розслідування та судом. Стверджує, що в теперішній час ОСОБА_6 страждає серцево-судинним захворюванням, захворюваннями нирок та потребує термінового хірургічного втручання з метою заміни клапану, а в умовах ДУ «Київського слідчого ізолятору» ці захворювання посилилися і в теперішній час обвинувачений не може рухатись без сторонньої допомоги. Крім того, обвинувачений до затримання працював, має постійне місце мешкання, має соціальні зв`язки - матір, брата, є військовослужбовцем ЗСУ та має намір в подальшому боронити Батьківщину після проходження ВЛК з урахуванням свого стану здоров`я. Вважає, що ризики заявлені в клопотанні прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому є безпідставними та недоведеними. Виходячи з цього, підставою для обрання ОСОБА_6 найбільш суворого запобіжного заходу є наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, проте так як, стан здоров`я обвинуваченого погіршився з моменту його затримання, на думку апелянта відсутня необхідність в обранні найбільш суворого запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.

Враховуючи, що стороною захисту не заявлено такого клопотання, яке б узгоджувалося з наведеним положенням ч. 4 ст. 422-1 КПК України щодо участі саме сторін кримінального провадження, розгляд даної апеляційної скарги здійснюється без участі сторін.

Вислухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Колегія суддів вважає за можливе задовольнити клопотання захисника ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції з таких підстав.

Як вбачається з апеляційної скарги та матеріалів, ухвала суду постановлена 25 листопада 2024 року в судовому засіданні за участю захисника ОСОБА_7 .

Строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення ухвали суду, а в даному випадку саме її резолютивної частини. Таким чином, останнім днем подачі апеляційної скарги на ухвалу суду від 25 листопада 2024 року (з урахуванням вихідних днів) було 02 грудня 2024 року. Апеляційна скарга захисником була подана на електронну пошту апеляційного суду 03.12.2024р. Як зазначає в клопотанні захисник закінчення апеляційного строку припадав на вихідний, що і зумовило подання апеляційної скарги на наступний день після закінчення строку апеляційного оскарження.

Судова колегія вважає зазначені обставини поважними причинами пропуску строку на подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції. Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 263 КК України, яке відноситься до категорії тяжкого та нетяжкого злочину. Окрім того, ухвалою, що оскаржується, дане кримінальне провадження об*єднане з кримінальним провадженням щодо ОСОБА_6 за ч.2 ст. 307, ч.1 ст. 321 КК України.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого, суд першої інстанції посилався на доведеність продовження існування заявлених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Застосування найсуворішого запобіжного заходу зумовлене тим, що ОСОБА_6 на даний момент обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, крадіжці, поєднаній з проникненням у приміщення та сховище, вчиненій повторно, в умовах воєнного стану та у носінні холодної зброї без передбаченого законом дозволу, що свідчить про високу суспільну небезпеку таких дій та в сукупності з обставинами кримінального провадження, існують ризики того, що обвинувачений, будучи не ізольованим від суспільства в межах запобіжного заходу, може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків перешкоджати судовому провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції об`єктивно встановлено існування обставин, які виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, оскільки прокурором доведено існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.

Зважаючи на наведене, підстав вважати, що менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим належну процесуальну поведінку, колегія суддів не вбачає.

Посилання захисника на те, що обвинувачений має постійне місце мешкання, міцні соціальні зв`язки, є військовослужбовцем ЗСУ та під час досудового розслідування активно сприяв розкриттю злочину та вході судового розгляду, допомагав і допомагає у встановленню істини у справі під час судового розгляду, самі по собі не можуть слугувати підтвердженням його належної процесуальної поведінки та відсутності ризиків, з якими закон пов`язує можливість застосування або продовження такого запобіжного заходу, як тримання під вартою. Даних щодо стану здоров*я обвинуваченого, які б унеможливлювали перебування його під вартою, захисником не надано.

Приймаючи до уваги визначення судом альтернативного запобіжного заходу - застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, вимоги апеляційної скарги щодо зменшення розміру застави до 80 розмірів прожиткових мінімумів взагалі є безпідставними. Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника про недоведеність зазначених ризиків в клопотанні прокурора, колегія суддів вважає непереконливими. Враховуючи, що будь-яких порушень КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не встановлено, колегія суддів за наслідками апеляційного розгляду, вважає за необхідне ухвалу суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про поновлення строку на подачу апеляційної скарги на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 25 листопада 2024 року стосовно ОСОБА_6 задовольнити, вказаний строк поновити. Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 25 листопада 2024 року про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4