Постанова

від 30.12.2024 по справі 760/33964/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2024 року

справа № 760/33964/21

провадження № 22-ц/824/10274/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Болотова Є.В., Олійника В.І.

учасники справи:

позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Протасів Яр»

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 13 березня 2024 року, постановлено під головуванням судді Калініченко О.Б., у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Протасів Яр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

21.12.2021 року до суду надійшла позовна заява ОСББ «Протасів Яр» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтовується тим, що відповідач згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності та їх обтяжень від 07.10.2014 року є власником квартири АДРЕСА_1 .

Станом на 06.12.2021 рік відповідач залишається власником вищезазначеної квартири, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.12 2021 року.

Про те, що відповідач є власником вищезазначеного нерухомого майна, ОСББ «Протасів Яр» дізнався лише у серпні 2015 року, отримавши лист від 13.08.2015 року.

На час отримання листа за вищезазначеною адресою проживав попередній власник квартири - ОСОБА_4 , який оспорював правомірність набуття право власності ОСОБА_3 .

Даний факт викладений в рішенні Солом`янського районного суду від 28.11.2019 року по справі № 760/11319/19, яким стягнуто на користь ОСББ «Протасів Яр» з попереднього власника заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг за утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.12.2016 року по 31.03.2019 року включно - 9 987,28 грн.

Згідно даних КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр», які позивач у відповідності до укладеного договору отримує в електронному вигляді з бази даних КП «ГІОЦ», розмір заборгованості за житлово-комунальні послуги, а саме, послуг по утриманню будинку та прибудинкової території, станом на 30.11.2021 року (включно) становить 48 083, 94 грн., але підлягає зменшенню на суму 30 340,79 грн., яка стягнута з попереднього власника.

Таким чином, сума заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території відповідача перед позивачем за період з 01.09.2019 року по 30.11.2021 року (включно) становить 17 743,15 грн.

25.11.2020 року відповідачу був направлений лист за № 303 від 23.11.2020 року з проханням сплатити суму заборгованості проте, відповіді на лист не отримано, заборгованість не сплачена.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача заборгованість у розмірі 17 743,15 грн. та судовий збір у сумі 2270 грн.

09.12.2022 року представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому він повідомив, що ОСОБА_3 не є власником квартири АДРЕСА_1 , починаючи з 04.12.2015 року, тому є неналежним відповідачем у межах даної справи, просить відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

Стороною позивача 19.12.2022 року було подано клопотання про заміну первісного відповідача на належного - ОСОБА_1 та 20.01.2023 року - заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути за період з 01.04.2019 року по 31.01.2023 року заборгованість з оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 26 000,35 грн.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києві від 01.02.2023 року ОСОБА_1 залучено до участі у справі в якості відповідача.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 13 березня 2023 року позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Протасів Яр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Протасів Я» заборгованість за період з 01 квітня 2019 року по 31 січня 2023 року з оплати послуг по утриманню багатоквартирного будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_2 , в розмірі 26 000,35 грн., а також судовий збір - 2270 грн.

Представник відповідача адвокат Балаклицький В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва із заявою про перегляд заочного рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 13.03.2023 року у цивільній справі №760/33964/21 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Протасів Яр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просив: поновити пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 13.03.2023 року; скасувати заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 07 грудня 2023 року заяву адвоката Балаклицького Вячеслава Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 13.03.2023 залишено без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги вказує, що про існування вказаної справи ОСОБА_1 не знала, судові повістки не отримувала, у зв`язку з цим зазначає, що в суді першої інстанції не існували підстави для винесення заочного рішення. Оскільки, право власності на квартиру не було зареєстровано відповідачем в реєстрі речових прав на нерухоме майно, то відповідно в неї не виникало обов`язків щодо сплати послуг за утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території. Просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до постанови Верховного суду від 29.04.2020 року (справа № 911/1455/19) державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно. Таким чином, ОСОБА_1 є власником спірної квартири, що нею жодним чином не оспорювалося. Відповідач не виконує обов`язки по оплаті послуг з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, у зв`язку з чим згідно наданих розрахунків наявна заборгованість за період з 01.04.2019 року по 31.01.2023 року у сумі 26 000,35 грн. Таким чином, оскільки відповідачем не оспорювалися надані розрахунки позивача, суд вважає, що наведені розрахунки є обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 04.12.2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жицькою Я.Є., зареєстрований в реєстрі за № 1747, відповідно до якого останній було продано квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 63-66).

У листопаді 2016 року колишній власник квартири - ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Жицька Я.Є., про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та скасування державної реєстрації (справа № 760/19047/16-ц).

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 06.02.2019 року позов задоволено частково, визнано недійсним договір-купівлі-продажу, яке постановою Київського апеляційного суду від 10.07.2019 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 17.03.2021 року рішення від 06.02.2019 року та постанову від 10.07.2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову (а.с. 68-83).

21.12.2021 року до суду надійшла позовна заява ОСББ «Протасів Яр» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

25.11.2020 року відповідачу був направлений лист за № 303 від 23.11.2020 року з проханням сплатити суму заборгованості проте, відповіді на лист не отримано, заборгованість не сплачена.

09.12.2022 року представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому він повідомив, що ОСОБА_3 не є власником квартири АДРЕСА_1 , починаючи з 04.12.2015 року, тому є неналежним відповідачем у межах даної справи, просить відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

Стороною позивача 19.12.2022 року було подано клопотання про заміну первісного відповідача на належного - ОСОБА_1 та 20.01.2023 року - заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути за період з 01.04.2019 року по 31.01.2023 року заборгованість з оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 26 000,35 грн.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києві від 01.02.2023 року ОСОБА_1 залучено до участі у справі в якості відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальними послугами визначається результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Пунктом 1 частини 1 статті 5 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 09листопада 2017 року № 2189-VIII передбачено, що до житлово-комунальних послуг належить послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає : забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем),утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Як було встановлено судом першої інстанції, відповідачем ОСОБА_1 не виконуються обов`язки по оплаті послуг з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, у зв`язку з чим згідно наданих розрахунків наявна заборгованість за період з 01.04.2019 року по 31.01.2023 року у сумі 26 000,35 грн.

Представником відповідача ОСОБА_5 , як підставою для скасування рішення першої інстанції зазначається, що право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 не було зареєстровано відповідачем ОСОБА_1 в реєстрі речових прав на нерухоме майно, як наслідок відповідач не набула права власності на дану квартиру, таким чином обов`язків щодо сплати послуг за утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території не виникало.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав)- це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної вище норми права державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року по справі № 522/3999/23.

З огляду на вищевикладене, підставою набуття права власності є саме договір купівлі-продажу квартири укладений 04.12.2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жицькою Я.Є., зареєстрований в реєстрі за № 1747, а не державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, таким чином доводи апелянта щодо відсутності обов`язків щодо сплати послуг за утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території є необґрунтованими.

Щодо посилання скаржника про неповідомлення її про місце, дату та час розгляду справи.

Відповідно до положень ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Із матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції було направлено на адресу місця реєстрації відповідача судову повістку-повідомлення. Вказана повістка отримана 22.02.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с. 129).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують апеляційні або касаційні суди, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (рішення від 17 січня 1970 року у справі «Delcourt v. Belgium» («Делькур проти Бельгії»).

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частини друга, четверта та п`ята статті 128 ЦПК України).

Відповідно до пункту 106 Правил надання послуг поштового зв`язку № 270 під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв`язку на підставі пред`явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище. На бланку повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою "Вручити особисто", внутрішнього рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" одержувач розписується та зазначає прізвище.

Перевірка документів, що посвідчують особу адресата (фізичну особу), особу, яка одержує поштове відправлення замість такого адресата, родинні зв`язки з адресатом, а також належне оформлення повідомлення про вручення поштового відправлення покладено на працівників поштового зв`язку.

Добросовісне виконання працівниками "Укрпошти" своїх службових обов`язків у даному випадку презюмується, а в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази протилежного.

На підставі викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України дана справа є малозначною, та враховуючи положення ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 13 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач:

Судді: