Постанова

від 30.12.2024 по справі 440/12483/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2024 р. Справа № 440/12483/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МАШЗАВОД ХОЛДИНГ" на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2024, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/12483/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАШЗАВОД ХОЛДИНГ"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "МАШЗАВОД ХОЛДИНГ", звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській, в якій просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №00052460405 від 18.04.2024.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МАШЗАВОД ХОЛДИНГ" про поновлення строку відмовлено.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МАШЗАВОД ХОЛДИНГ" до Головного управління ДПС в Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення повернуто позивачеві.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме:Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідністьвисновків суду обставинам справи, оскільки судом першої інстанції не враховано, що виробничий цех знаходиться на території м. Харків (біля залізничного вокзалу), дана територія постійно підвергається обстрілам агресором, крім того зазначає, що у виробничому цеху (м.Харків) працювали 3 працівника, які у зв`язку із військовою агресією були призвані на військову службу, тобто в цеху не залишилось жодного працівника,

Відповідно до ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зокрема про повернення заяви позивачеві, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Згідно із ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МАШЗАВОД ХОЛДИНГ" про поновлення строку відмовлено; позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МАШЗАВОД ХОЛДИНГ" до Головного управління ДПС в Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення залишено без руху. Також в ухвалі наведено, що недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду, зокрема, заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин пропуску позивачем строку або інших доказів на підтвердження факту дотримання останнім такого строку.

06.11.2024 через систему "Електронний суд" позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.

У заяві про поновлення строку представник позивача просить поновити строк звернення до суду з позовом, посилаючись на: 1) запровадження на території України з 24.02.2022 воєнного стану; 3) перебування виробничого цеху у м. Харкові; 4) відсутність працівників підприємства; 5) реєстрацію директором підприємства в електронній черзі на прийом до ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом липня - серпня 2024 року; 6) перебування засновника на території Великої Британії в рамках операції Інтерфлекс; 7) скрутне фінансове становище товариства.

Залишаючи без розгляду адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено встановлений законом строк звернення до адміністративного суду з цим позовом без поважних причин.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Приписами статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Так, положеннями частини першої статті 122 КАС України унормовано, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пунктом 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

У разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті (пункт 56.19 статті 56 ПК України).

У постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Відповідно до підпункту 56.17.3 пункту 56.17 статті 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Отже, для правильного обчислення строку звернення до суду необхідно коректно визначити дату, з якої потрібно розпочинати відлік зазначеного строку. Положення пункту 56.19 статті 56 ПК України у взаємозв`язку з підпунктом 56.17.3 пункту 56.17 цієї статті пов`язують початок строку оскарження податкового повідомлення-рішення, у випадку застосування процедури адміністративного оскарження, з днем отримання платником податків рішення за результатами розгляду скарги.

Відповідно, за такого правового регулювання позивач має право на оскарження податкового повідомлення-рішення у місячний строк, який розпочинається на наступний день після отримання рішення за результатами процедури адміністративного оскарження.

Колегія суддів звертає увагу на юридичну конструкцію статті 122 КАС України, де частина перша статті цієї статті є найбільш загальною по відношенню до змісту усіх наступних. Вона взагалі не визначає жодних конкретних строків звернення та не визначає порядок обчислення таких строків, а лише декларує можливу альтернативність джерел закріплення таких строків.

Саме зазначена норма допускає у цьому випадку використання положень ПК України, норми пункту 56.19 статті 56 якого, відповідно до наведеного вище обґрунтування, визначені як спеціальні та пріоритетні у застосуванні при визначенні та обчисленні строків звернення до суду.

Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, порядок визначення дати початку обчислення строку (від дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушене право) зазначена норма визначає тільки для строку звернення у шість місяців, тоді як у спірному випадку була застосоване альтернативне джерело закріплення строків звернення до суду на підставі частини першої статті 122 КАС України, в якій не йдеться ні про порядок обчислення строків взагалі, ні про те, що строк може розпочинатися з моменту, коли особа могла дізнатися про порушення своїх прав.

Таким чином, положення пункту 56.19 статті 56 ПК України у спірному випадку мають застосовуватися при обчисленні строку звернення до суду як у контексті тривалості такого строку, так і у питанні визначення дати початку його обчислення.

Як вже зазначалося вище, пункт 56.19 статті 56 ПК України передбачає, що за умови досудового вирішення спору датою початку обчислення строку оскарження податкового повідомлення-рішення є день закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що зазначена норма не передбачає жодної альтернативи у питанні визначення дати початку обчислення строку звернення до суду, яка б дозволяла суду при перевірці дотримання позивачем строку звернення до суду застосовувати інші підходи для такого обчислення, зокрема визначити дату початку строку з моменту, коли особа знала або мала дізнатися про ухвалення рішення за результатами розгляду скарги, але фактично його не отримала.

Отже, у спірному випадку дату початку строку звернення до суду необхідно визначати за правилами пункту 56.19 статті 56 ПК України у взаємозв`язку з підпунктом 56.17.3 пункту 56.17 цієї статті, а саме з наступного дня після отримання платником податків рішення за результатами розгляду скарги.

Колегія суддів наголошує, що у цих правовідносинах при визначенні дати, з якої починається обчислюватися строк звернення до суду відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України юридичне значення має лише дата отримання платником податків рішення за результатами процедури адміністративного оскарження, а використання для цієї мети альтернативних подій та обставин зазначеною нормою не допускається.

Колегія суддів зазначає, що дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Як зазначено судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, що позивач скористався процедурою адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень та отримав рішення ДПС України за результатами розгляду скарги від 11.07.2024 № 21261/6/99-00-06-03-01-06.

Зазначено, що із позовною заявою про визнання протиправним та скасування податкового повідомленння-рішенння позивач звернувся до суду 17.10.2024, про що свідчить штамп поштової організації. Отже, позивачем пропущено місячний строк звернення до суду із позовом. Крім того, суд першої інстанції вказав, що оскаржуване повідомлення-рішення № 00052460405 було прийнято 18.04.2024 та отримано позивачем 30.04.2024, про що позивач зазначає у скарзі на податкове повідомлення - рішення.

Однак колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справах відсутні оскаржувані податкові повідомлення-рішення, скарга позивача на оскаржуване податкове повідомлення-рішення, Рішення ДПС України від 11.07.2024 р. «Про результати розгляду скарги», та докази, які підтверджують, коли позивачем отримано рішення ДПС від 11.07.2024 «Про результати розгляду скарги, що в свою чергу позбавляє суд апеляційної інстанції можливості підтвердити або спростувати факт пропуску позивачем місячного строку звернення до суду, а саме з моменту отримання позивачем Рішення ДПС України від 11.07.2024 р. «Про результати розгляду скарги».

Згідно з частиною першою-третьою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 320 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Приписами статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Підсумовуючи вищевикладене з урахуванням встановлених обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 по справі № 440/12483/24 прийнята при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, неправильному застосуванні норм процесуального права, а тому відповідно до вимог ч. 3 ст. 312 КАС України підлягає скасуванню з направленням до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 308, 312, 315, 317, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАШЗАВОД ХОЛДИНГ" - задовольнити.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 по справі № 440/12483/24 - скасувати.

Справу № 440/12483/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАШЗАВОД ХОЛДИНГ" до Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення - направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк