Постанова

від 30.12.2024 по справі 440/5276/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2024 р. Справа № 440/5276/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2024, головуючий суддя І інстанції: Канигіна Т.С., м. Полтава, по справі № 440/5276/24

за позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"

до Державної податкової служби України

про скасування індивідуальної податкової консультації,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПрАТ "ПГЗК", Товариство) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України (далі - ДПС України, контролюючий орган), в якому просило скасувати індивідуальну податкову консультацію ДПС України від 03 травня 2023 року №1105/ІПК/99-00-21-03-02-06.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство вказувало, що в наданій індивідуальній податковій консультації контролюючим органом не викладено детального опису усіх питань, які були порушені у зверненні про її надання, не зазначено порядку застосування норм податкового законодавства з урахуванням фактичних обставин, а власне зміст індивідуальної податкової консультації зведений до цитування положень Податкового кодексу України (далі ПК України), що не є належним роз`ясненням порушеного питання. Також, позивач зазначав, що надана відповідачем індивідуальна податкова консультація суперечить нормам ПК України, оскільки Товариство має право віднести до податкового кредиту з податку на додану вартість суму такого податку, сплачену постачальниками товарів/послуг в його ціні третьою особою поручителем за договором поруки, за фактом поставки та в порядку попередньої оплати на підставі виданої продавцем покупцеві (Товариству) та зареєстрованої у встановленому порядку податкової накладної.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року по справі №440/5276/24, прийнятим в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію ДПС України від 03 травня 2023 року №1105/ІПК/99-00-21-03-02-06.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України на користь ПрАТ "ПГЗК" витрати зі сплати судового збору в сумі 3028,00 грн.

ДПС України, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що висновки суду про задоволення позову не відповідають фактичним обставинам справи, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року по справі №440/5276/24 винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що податкова консультація може бути визнана недійсною виключно у тому випадку, коли вона суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, або ж існує норма закону, яка вказує на інакше застування певного податкового механізму, чого в даному випадку не було.

Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що в наданій Товариству індивідуальній податковій консультації викладено детальний опис обставин здійснення господарських операцій, які описані ПрАТ «ПГЗК» у зверненні, а також усіх питань, порушених платником, виходячи з інформації, наданої у такому зверненні. Зокрема, позивачу роз`яснено порядок застосування норм податкового законодавства (у даному випадку статті 198 ПК України) у ситуації, описаній у зверненні, з урахуванням фактичних обставин, викладених у такому зверненні. Відповідач переконує, що крім цитування норм податкового законодавства, податкова консультація містить чіткі рекомендації щодо дій Товариства в частині формування податкового кредиту з урахуванням викладених у зверненні обставин.

На думку заявника апеляційної скарги, судом першої інстанції неправилно застосовано норми ПК України при вирішенні спору та не взято до уваги, що нарахування податкових зобов`язань з ПДВ на суму податку, яка була включена покупцем до податкового кредиту, але постачальнику фактично сплачена не була, здійснюється у порядку, який передбачений пунктом 198.5 статті 198 ПК України. Тобто у даному випадку не здійснюється нарахування податкових зобов`язань, визначених пунктом 198.5 статті 198 ПК України, але використовується механізм нарахування податкових зобов`язань, визначений зазначеним пунктом.

У підсумку відповідач вважає, що у спірних правовідносинах ним виконано вимоги статті 52 ПК України та надано позивачу податкову консультацію, яка містить необхідну інформацію і надає відповідь на зазначені у зверненні питання. Натомість, невиправдання прийнятою ДПС України спірною податковою консультацією сподівань та очікувань позивача стосовно порушених питань, на думку відповідача, не є підставою для визнання такої консультації протиправною.

Однак, як стверджує заявник апеляційної скарги, суд першої інстанції на вказані вище аргументи контролюючого органу належної уваги не звернув, що мало наслідком неправильне вирішення спору.

Стверджуючи про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, відповідач зазначає, що фактично суд підійшов до розгляду справи однобічно, повністю відхилив доводи контролюючого органу та при цьому не зазначив, з яких підстав ці доводи не були прийняті. Зазначене, на думку контролюючого органу, є порушенням основних принципів адміністративного судочинства, а саме: принципу змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, він просить апеляційну скаргу ДПС України залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року по справі №440/5276/24 залишити без змін.

У доводах відзиву позивач зазначає, що надаючи спірну індивідуальну податкову консультацію, відповідач роз`яснив Товариству порядок включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту з використанням механізму, визначеного пунктом 198.5 статті 198 ПК України. Разом із тим, обставини та механізми, вказані у наведеній нормі ПК України, у зверненні позивача не ставилися, більш того не мають жодного відношення до діяльності та виробничих процесів товариства.

Таким чином, на думку позивача, контролюючий орган самостійно змоделював податкову ситуацію, яка у зверненні Товариства про надання індивідуальної податкової консультації не зазначалася. Натомість, зіславшись на пункт 198.5 статті 198 ПК України відповідач розширив спектр питання обставинами, які не мають відношення до порушеної у зверненні ситуації, та фактично дав відповідь на питання, умови якого доповнив самостійно.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів зазначає, що з огляду на приписи частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що справа судом першої інстанції розглянута за правилами спрощеного провадження, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, яка відноситься до незначної складності, не вимагають витребування нових доказів та проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, то за таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про розгляд справи з викликом сторін та вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.

Вивчивши обставини справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27 лютого 2023 року ПрАТ "ПГЗК" звернулось до ДПС України із зверненням про надання індивідуальної податкової консультації в порядку статті 52 ПК України щодо таких питань:

- Чи має право ПрАТ "ПГЗК" віднести до податкового кредиту з податку на додану вартість суму такого податку, сплачену постачальнику газу в його ціні третьою особою поручителем за договором поруки за фактом поставки на підставі виданої продавцем покупцеві (ПрАТ "ПГЗК") та зареєстрованої у встановленому порядку податкової накладної?

- Чи має право ПрАТ "ПГЗК" віднести до податкового кредиту з податку на додану вартість суму такого податку, сплачену постачальнику газу в його ціні третьою особою поручителем за договором поруки в порядку попередньої оплати на підставі виданої продавцем покупцеві (ПрАТ "ПГЗК") та зареєстрованої у встановленому порядку податкової накладної?.

В індивідуальній податковій консультації від 03 травня 2023 року №1105/ІПК/99-00-21-03-02-06 ДПС України роз`яснила, що у ситуації, описаній у зверненні, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) постачальником за операцією з постачання Товариству товарів/послуг, є підставою для включення Товариством сум податку на додану вартість, зазначених у ній, до податкового кредиту. У той же час, оскільки оплата постачальнику за отримані товари здійснюється не безпосередньо Товариством, а третьою особою (поручителем), то на дату списання у обліку заборгованості перед постачальником за такі отримані товари/послуги Товариство зобов`язане нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість на суму, що була включена до податкового кредиту на підставі такої податкової накладної, з використанням механізму, визначеного пунктом 198.5 статті 198 ПК України, та скласти і зареєструвати в ЄРПН відповідну податкову накладну.

Не погодившись із наданою ДПС України індивідуальною податковою консультацією та вважаючи її такою, що суперечить вимогам податкового законодавства України, позивач оскаржив її до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що в оскаржуваній індивідуальній податковій консультації відповідачем не надано відповідь позивачу з урахуванням порушених ним у зверненні питань, зокрема, не роз`яснено: які саме дії потрібно здійснити Товариству з урахуванням того, що покупцем товару є власне ПрАТ "ПГЗК", якому продавець газу надає податкову накладну, яка зареєстрована в ЄРПН; чи є така податкова накладна, складена з дотриманням норм ПК України, для товариства-покупця підставою для віднесення зазначених у ній сум ПДВ до податкового кредиту. Також, на думку суду першої інстанції, посилання відповідача в індивідуальній податковій консультації на пункт 198.5 статті 198 ПК України є необґрунтованим, оскільки ним не здійснено аналізу заявлених позивачем питань, з огляду на викладені товариством обставини.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на нас виникнення спірних правовідносин) податкова консультація - це індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що індивідуальна податкова консультація це роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Відповідно до пункту 52.1 статті 52 ПК України звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації у паперовій або електронній формі повинно містити, зокрема, зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації (наведення фактичних обставин).

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 ПК України).

Згідно з пунктом 52.3 статті 52 ПК України індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, обов`язково повинна містити назву - індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Як визначено у пункті 53.2 статті 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Верховний Суд у постанові від 12 червня 2024 року у справі №200/3060/22 дійшов висновку, що податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання й повинна містити конкретні роз`яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.

Індивідуальна податкова консультація, як методична й практична допомога платнику при виконанні ним податкового обов`язку, фактично, за всіма процедурами (нарахування та сплата платежів, пені, штрафних санкцій, оскарження дій контролюючих органів тощо), надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності.

Колегія суддів додатково зазначає, що метою податкової консультації є викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

При цьому, податкова консультація обов`язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Подібний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 16 жовтня 2020 року у справі № 820/5120/16.

Перевіряючи відповідність наданої контролюючим органом на звернення ПрАТ "ПГЗК" індивідуальної податкової консультації наведеним вище приписам ПК України, колегія суддів виходить із наступного.

Як видно з матеріалів справи, у зверненні про надання індивідуальної податкової консультації зазначено, що ПрАТ "ПГЗК" є гірничодобувним та гірничозбагачувальним підприємством, основним видом діяльності якого є видобування залізної руди та виробництво залізнорудних окатків. Підприємство зареєстроване як платник податку на додану вартість. Для здійснення господарської діяльності підприємство купує на внутрішньому ринку України природній газ, який використовує у технологічному циклі виробництва. Аналогічно підприємством для забезпечення господарської діяльності купує інші товарно-матеріальні цінності. Придбання природного газу та інших товарно-матеріальних цінностей здійснюється шляхом укладення з постачальниками договорів купівлі-продажу як на умовах попередньої оплати, так і з оплатою за фактом поставки. Зобов`язання ПрАТ "ПГЗК" з оплати природного газу забезпечені порукою третіх осіб перед постачальниками газу, відповідно до якої поручитель поручається перед постачальником природного газу здійснити його оплату (у тому числі й попередню оплату) у разі невиконання цього зобов`язання власне ПрАТ "ПГЗК".

Зіславшись на вказані фактичні обставини Товариство у зверненні висловило припущення, що у такому разі може виникнути ситуація, коли оплата за придбаний за договором купівлі-продажу природний газ здійснюється не, власне, покупцем газу (яким є позивач), а третьою стороною, з подальшою компенсацією поручителю оплаченої постачальнику газу суми ПрАТ "ПГЗК". При цьому податкова накладна на поставлений природний газ надається продавцем безпосередньо покупцеві газу.

Відтак, Товариство просило надати індивідуальну податкову консультацію з метою практичного застосування ПрАТ "ПГЗК" положень статті 198 ПК України у разі здійснення оплати за придбаний ним за договором купівлі-продажу природний газ поручителем на рахунок продавця газу.

При цьому, як слушно зауважив суд першої інстанції, у порушеній у зверненні ситуації йшлося про придбання природного газу та інших товарно-матеріальних цінностей шляхом укладення з постачальниками договорів купівлі-продажу як на умовах попередньої оплати, так і з оплатою за фактом поставки товару.

У відповідності до п. 201.7. ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Поряд із тим, зі змісту оскаржуваної індивідуальної податкової консультації вбачається, що стосовно обох питань, порушених позивачем у зверненні, відповідач дійшов одного загального висновку: "у ситуації, описаній у зверненні, податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН постачальником за операцією з постачання Товариству товарів/послуг, є підставою для включення Товариством сум ПДВ, зазначених у ній, до податкового кредиту. У той же час, оскільки оплата постачальнику за отримані товари здійснюється не безпосередньо Товариством, а третьою особою (поручителем), то на дату списання у обліку заборгованості перед постачальником за такі отримані товари/послуги Товариство зобов`язане нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ на суму, що була включена до податкового кредиту на підставі такої податкової накладної, з використанням механізму, визначеного пунктом 198.5 статті 198 ПК України, та скласти і зареєструвати в ЄРПН відповідну податкову накладну".

Отже, у податковій консультації наводиться лише роз`яснення щодо формування податкового кредиту за визначеними операціями за фактом постачання товарів, послуг. Натомість, в оскаржуваній індивідуальній податковій консультації відповідачем не надано відповідь з урахуванням наведених обставин, зокрема, не роз`яснено Товариству чи є податкова накладна, складена за фактом попередньої оплати поручителем третьою особою вартості товару, для товариства-покупця підставою для віднесення сум ПДВ, зазначених у ній, до податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що у спірній індивідуальній податковій консультації відповідачем не здійснено аналізу порушених позивачем питань, з огляду на викладені товариством у зверненні обставини.

Щодо посилання контролюючого органу на необхідність використання платником механізму, визначеного пунктом 198.5 статті 198 ПК України, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Отже, зіславшись у наданій індивідуальній податковій консультації на пункт 198.5 статті 198 ПК України, у якій перелічено операції, на підставі яких платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, відповідач не конкретизував, до якого саме підпункту пункту вказаної статті 198 Кодексу відносяться зазначені позивачем операції.

Більше того, позивач протягом розгляду цього спору наполягав, що перелічені у підпунктах «а» - «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України умови не відносяться до діяльності підприємства позивача та не наводилися комбінатом у зверненні про надання індивідуальної податкової консультації.

Таким чином, вивчивши зміст наданої контролюючим органом індивідуальної податкової консультації, колегія суддів робить висновок, що у ній відповідачем не викладено опису всіх питань, порушених платником, а також не зазначено та не обгрунтовано порядок застосування норм податкового законодавства з урахуванням фактичних обставин звернення. Натомість, зміст податкової консультації фактично зведений до цитування положень ПК України, безвідносно до ситуації, описаній платником, що не може вважатись належним роз`ясненням поставлених питань.

З наведеного колегія суддів констатує, що контролюючим органом не було забезпечено право платника податків на отримання інформації щодо практичного застосування норм податкового законодавства.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що спірна індивідуальна податкова консультація не містить опису всіх питань, які порушені платником, та чітких відповідей на поставлені запитання, а також обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, наведених у зверненні платника податків, а відтак підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку доводам відповідача, наведеним в апеляційній скарзі, щодо необхідності застосування у випадку позивача положень пункту 198.5 статті 198 ПК України, оскільки нарахування податкових зобов`язань з ПДВ на суму податку, яка була включена покупцем до податкового кредиту, постачальнику фактично сплачена не була, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивач у зверненні порушував питання про право формування податкового кредиту за наслідками здійсненої оплати за придбаний за договором купівлі-продажу природний газ, але не покупцем газу, яким є позивач, а третьою стороною, з подальшою компенсацією поручителю оплаченої постачальнику газу суми ПрАТ "ПГЗК".

Отже, наведені відповідачем доводи на обґрунтування апеляційної скарги, щодо правомірності наданої індивідуальної податкової консультації, не спростовують того, що позивач не отримав чіткої відповіді на порушені питання, натомість додаткового підтверджують невідповідність зроблених контролюючим органом роз`яснень ситуації, описаній платником.

Решта доводів апеляційної скарги зводяться до того, що контролюючим органом надано позивачу податкову консультацію, яка містить необхідну інформацію і надає відповідь на зазначені у зверненні питання відповідно до чинних вимог ПК України, що, позаяк, було спростовано в ході цієї справи як судом першої, так і апеляційної інстанції.

Порушень судом першої інстанції норм процесуального права, про які наведено в апеляційній скарзі, апеляційним судом не встановлено. Суд першої інстанції навів мотиви, з яких він виходив при вирішенні спору, та зробив висновки з урахуванням правової позиції відповідача.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги контролюючого органу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, яке є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року по справі №440/5276/24 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 по справі № 440/5276/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді С.П. Жигилій Л.В. Любчич