Ухвала

від 30.12.2024 по справі 215/7253/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 грудня 2024 року

м. Київ

справа №215/7253/23

адміністративне провадження № К/990/49736/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів -Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі №215/7253/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства "Територіальне медичне об`єднання "Криворізька клінічна стоматологія" Криворізької міської ради" про встановлення наявності компетенції (повноважень) та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

6 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу з адміністративним позовом до комунального некомерційного підприємства "Територіальне медичне об`єднання "Криворізька клінічна стоматологія" Криворізької міської ради" про встановлення наявності компетенції (повноважень) та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 грудня 2023 року позовну заяву до комунального некомерційного підприємства "Територіальне медичне об`єднання "Криворізька клінічна стоматологія" Криворізької міської ради" про встановлення наявності компетенції (повноважень) та зобов`язання вчинити певні дії передано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства "Територіальне медичне об`єднання "Криворізька клінічна стоматологія" Криворізької міської ради" про встановлення наявності компетенції (повноважень) та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто позивачу.

ОСОБА_1 1 квітня 2024 року звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року про повернення позовної заяви у справі №215/7253/23, в якій просив суд скасувати зазначену ухвалу суду і направити справу для розгляду до іншого суду за встановленою підсудністю згідно статті 315 КАС України.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2024 року апеляційну скаргу було залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам КАС України, та запропоновано скаржнику у строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали надати до суду апеляційної інстанції документ, який підтверджує факт сплати судового збору у визначеному законодавством України розмірі та апеляційну скаргу із зазначенням у ній вимог апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі з урахуванням положень статті 320 КАС України.

В подальшому, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у справі №215/7253/23 повернуто.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.

У своїй касаційній скарзі скаржник просить, зокрема, скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.

Умовою прийнятності апеляційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 296 КАС України, а також дотриманні термінів її подачі, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку на апеляційне оскарження, подання відповідного клопотання про його поновлення.

Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81): "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Статтею 298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (частина друга).

Положеннями статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання встановлених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Таким чином процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги.

Так, звертаючись із апеляційною скаргою на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року ОСОБА_1 одночасно заявляв клопотання про звільнення його від сплати судового збору, яке обґрунтоване посиланням на перебування останнього у скрутному майновому стані.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2024 року розглянуто зазначене клопотання та відмовлено в його задоволенні, позаяк надана скаржником довідка не може свідчити про те, що позивач не має інших джерел для існування та забезпечення своїх потреб - зокрема для сплати судового збору (вклади, нерухоме та рухоме майно з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини, тощо). Заявником не надано й документів на підтвердження того, що він має статус малозабезпеченої особи, дохід якої є нижчим від прожиткового мінімуму, що могло б беззаперечно свідчити про скрутне матеріальне становище заявника.

Окрім того, суд апеляційної інстанції звернув увагу ОСОБА_1 , що враховуючи положення вимог статті 320 КАС України, вимоги апеляційної скарги "…направити справу для розгляду до іншого суду за встановленою підсудністю згідно статті 315 КАС України…" виходять за межі повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, оскільки за наслідком скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції враховуючи положення статті 320 КАС України направляє справу для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, залишив апеляційну скаргу ОСОБА_1 без руху та запропонував скаржнику у строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали надати до суду цієї інстанції документ про сплату судового збору та апеляційну скаргу із зазначенням у ній вимог апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі з урахуванням положень статті 320 КАС України.

Копія ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2024 року направлена апеляційним судом на адресу позивача.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, яка в силу положень частини другої статті 298 КАС України, підлягає застосуванню до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, установлених статтею 296 цього Кодексу, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Отже, апеляційна скарга повертається з підстав, передбачених частиною другою статті 298 КАС України, при настанні двох взаємопов`язаних умов: 1) неусунення недоліків, на які вказав суд; 2) закінчення установленого судом строку.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у справі №215/7253/23 повернуто на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

Повертаючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником не виконано вимоги ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху.

Зі змісту оскаржуваної ухвали слідує, що конверт з ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху повернувся на адресу суду апеляційної інстанції без вручення адресату з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

У зв`язку з не врученням вищезазначеного відправлення адресату, апеляційним судом 7 травня 2024 року повторно направлено на адресу зазначену скаржником копію ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2024 року. Проте, повторно направлене поштове відправлення 6 червня 2024 року повернулося на адресу апеляційного суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

У встановлений судом процесуальний строк, а також станом на день постановлення ухвали від 11 червня 2024 року недоліки апеляційної скарги не усунуто, клопотання про продовження строку на усунення недоліків не заявлено.

Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для застосування положень пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що питання правомірності повернення апеляційної скарги з підстав неусунення її недоліків за обставин повернення до суду поштового конверту, яким направлялася ухвала про залишення апеляційної скарги без руху, з відміткою установи поштового зв`язку "За закінченням терміну зберігання" було предметом оцінки Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2023 року у справі №215/7312/20 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу суду апеляційної інстанції.

Так, у цій справі, Верховний Суд, зокрема, зазначив, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "За закінченням терміну зберігання", "Адресат вибув", "Адресат відсутній" і т.п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

За висновком Верховного Суду у справі № 215/7312/20, як положення статті 126, так і положення статті 251 КАС України, регулюють порядок вручення судових документів (судових повісток, судових рішень) та передбачають однакові юридичні наслідки, які полягають в тому, що повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами поштового зв`язку з позначками "За закінченням терміну зберігання", з врахуванням конкретних обставин справи, можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

При цьому, суд касаційної інстанції зауважив на тому, що, звертаючись до суду апеляційної інстанції з клопотанням про звільнення від сплати судового збору, ОСОБА_1 мав цікавитися результатами розгляду його клопотання та враховувати процесуальні строки на його розгляд. Водночас строк зберігання поштового відправлення в один місяць дає можливість особі, яка подала апеляційну скаргу, вжити заходів для отримання відправлення та ознайомлення з такою ухвалою протягом цього строку.

Висновки Верховного Суду у справі № 215/7312/20 колегія суддів уважає застосовними і до обставин цієї справи.

Зі змісту касаційної скарги слідує, що скаржник фактично не погоджується із підставами залишення його апеляційної скарги без руху в частині необхідності сплати судового збору та не задоволення судом апеляційної інстанції клопотання ОСОБА_1 про звільнення від його сплати. При цьому, із вказаних доводів не слідує, що ОСОБА_1 мав намір виконувати ухвалу суду апеляційної інстанції про залишення його апеляційної скарги без руху та сплатити судовий збір, оскільки уважає, що суд цієї інстанції мав задовольнити подане ним клопотання.

Згідно з позицією, сформованою у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року № 215/3831/16-а (2-а/215/128/16) передбачено, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 133 КАС України та статтею 8 Закону України "Про судовий збір" є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).

Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Суд апеляційної інстанції розглянув клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, оцінивши подані ним докази, та дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки такі докази не надавали суду підстав вважати, що зазначені у них суми є єдиним джерелом доходу скаржника.

При цьому, суд апеляційної інстанції надав можливість ОСОБА_1 усунути недоліки апеляційної скарги, зокрема, шляхом сплати судового збору.

Вказана ухвала суду була надіслана на вказану ОСОБА_1 адресу, відомостей про зміну свого місцезнаходження чи місця перебування апелянт суду апеляційної інстанції не повідомляв. Отже, судом цієї інстанції дотримані положення статті 251 КАС України в частині направлення учасникам справи судових рішень з процесуальних питань.

Однак, як слідує зі змісту оскаржуваної ухвали від 11 червня 2024 року ОСОБА_1 з квітня 2024 року (залишення апеляційної скарги без руху) до червня 2024 року (повернення апеляційної скарги) не цікавився станом розгляду поданої ним апеляційної скарги та клопотання про звільнення від сплати судового збору за її подання.

Водночас статтею 44 КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.

Отже, колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав не усунення недоліків скарги, вірно застосував положення частини другої статті 298 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

У цій справі Суд також враховує, що ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з відповідними вимогами у передбачений КАС України спосіб звернення.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 КАС України.

За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі №215/7253/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства "Територіальне медичне об`єднання "Криворізька клінічна стоматологія" Криворізької міської ради" про встановлення наявності компетенції (повноважень) та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду