Рішення

від 31.10.2024 по справі 753/6715/23

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/6715/23

провадження № 2/753/1926/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2024 р. Дарницький районний суд міста Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Білоус Є.О.,

позивачки - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконфереції в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації,

орган опіки та піклування - Виконавчий комітет Ратнівської селищної ради Ковельського району Волинської області

про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка просить позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову посилається на те, що з літа до жовтня 2017 року, а також з 2018 року вона перебувала у стосунках з відповідачем, з яким проживала разом у незареєстрованому шлюбі. Вона була впевнена у тому, що відповідач є біологічним батьком дитини, проте згодом стала помічати, що дитина не схожа на відповідача. Вона зв`язалась зі справжній батьком дитини для проведення тесту ДНК. Відповідач дізнався про те, що не є біологічним батьком дитини, проте продовжував проживати з нею однією сім`єю, визнав батьківство та не погоджувався на проведення тесту на батьківство. В подальшому її спільне життя з відповідачем не склалося. Відповідач став проявляти агресію до неї та її матері, виражався до неї нецензурною лайкою, принижував, чим лякав дитину та негативно на неї впливав. Крім того, під час їх спільного проживання відповідач вів аморальний спосіб життя, вживав заборонені речовини, часто змінював місце роботи, грав у автомати. Після цих подій вона звернулась в поліцію, у Службу у справах дітей та сім`ї Дарницької РДА та розірвала стосунки з відповідачем. З часу окремого проживання, відповідач не піклується про дитину, не проявляє зацікавленості її життям, не цікавиться успіхами та станом здоров`я, не піклується про його фізичний та духовний розвиток, навчання, не навчає його загальноприйнятим нормам моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, що свідчить про свідоме ухилення ним від виконання його батьківських обов`язків по відношенню до сина.

У судовому засіданні, позивачка підтримала позов з підстав викладених у ньому та просила його задовольнити. Пояснила суду, що наразі син проживає з нею, відповідач жодним чином не займається розвитком ОСОБА_3 , не цікавиться його життям. Під час проживання з відповідачем, він її залякував, застосовував фізичну силу до дитини, напав на її матір, внаслідок чого було відкрито кримінальне провадження. Також пояснила суду, що біологічним батьком дитини є інший чоловік, який є громадянином Турецької Республіки.

У судове засідання відповідач не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про причини неявки не повідомив, відзиву не подав, викликався до суду судовою повісткою за адресою реєстрації, однак конверт повернувся до суду без вручення адресату з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Правом відзиву на позов відповідач не скористався.

У судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Виконавчого комітету Ратнівської селищної ради Ковельського району Волинської області не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про причини неявки не повідомив, правом на подання пояснень щодо позову не скористався, надав до суду заяву, в якій просив здійснювати розгляд справи без його участі (а.с. 184-191).

У судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації, не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про причини неявки не повідомив, правом на подання пояснень щодо позову не скористався, надав до суду заяву, в якій просив здійснювати розгляд справи без його участі (а.с. 103).

Суд, заслухавши позивачку та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про необґрунтованість позову з наступних підстав.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлені наступні обставини.

Позивачка та відповідач є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис №1960 (а.с. 13).

Сторони не перебували у зареєстрованому шлюбі, тому запис про батька дитини в актовому записі про народження був здійснений зі слів позивачки. Проте 25.07.2018 року відповідач визнав батьківство відносно народженої у позивачки дитини, подавши про це відповідну заяву (а.с. 12).

Позивачка вважає біологічним батьком дитини іншого чоловіка, який є громадянином Турецької Республіки.

24.08.2021 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зверталась до правоохоронних органів із заявою про те, що її побив її зять ОСОБА_2 , внаслідок чого було відкрите кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021162240000061 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України (а.с. 17-18).

20.09.2021 року позивачка з дитиною були поселені до Волинського обласного центру соціально-психологічної допомоги на умовах тимчасового проживання терміном на 90 діб, як сім`я, що постраждала від домашнього насильства (а.с. 19).

Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 12.11.2021 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Згідно вказаної постанови, 16 жовтня 2021 року о 00 год. 00 хв. ОСОБА_2 знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство відносно своєї співмешканки ОСОБА_1 , а саме висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, в результаті чого могла бути заподіяна шкода психологічному здоров`ю потерпілої (а.с. 22).

Позивачка проживає разом з дитиною, а відповідач окремо від дитини.

14.03.2024 року від Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької РДА надійшов лист, в якому повідомлено про неможливість обстеження умов позивачки разом з дитиною, оскільки інформація щодо їх проживання у Дарницькому районі міста Києва відсутня (а.с. 103).

05.02.2024 року органом опіки та піклування виконавчого комітету Ратнівської селищної ради Ковельського району Волинської області надано висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав з огляду на те, що відповідач систематично вчиняв насильство відносно матері дитини, бив та принижував її. У вересні 2021 року позивачка разом з сином за сприяння Ратнівського районного центру соціальних служб для дітей, сім`ї та молоді була поселена на умовах тимчасового проживання терміном на 90 діб у Волинський обласний центр соціально-психологічної допомоги, як сім`я, що постраждала від домашнього насильства. Відповідач у стані алкогольного сп`яніння спричинив тілесні ушкодження матері позивачки, ОСОБА_5 , що відбувалось на очах сина. З початку російської військової агресії позивачка виїхала із сином з України та проживає у Франції. Відповідач погрожує позивачці, тому вона боїться повертатись в Україну. Останнім часом позивачка проживає з сином у її матері у Волинській області. Відповідач жодним чином не піклується про дитину, не проявляє зацікавленості його життям, не цікавиться успіхами та станом здоров`я, що особисто підтвердив у телефонній розмові комісії, вказав, що в нього відсутня можливість виконувати свої батьківські обов`язки, перераховувати кошти на утримання сина наміру немає, оскільки позивачка у Франції заробляє більше, ніж він в Україні (а.с. 117-129).

Суд не погоджується з вказаним висновком органу опіки та піклування та зауважує наступне.

У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України зазначено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування сам по собі не може бути правовою підставою для застосування крайнього заходу - позбавлення батьківських прав (постанова Верховного Суду від 18 квітня 2024 року у справі №344/1107/23).

Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав зроблений без наведення достатніх аргументів щодо свідомого ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, а також того, що позбавлення батьківських прав відповідає інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року по справі «Хант проти України»).

З цього приводу суд зауважує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені факти того, що батьки не у достатній мірі спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суд зважує на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, цей захід слід застосовувати як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зазначено, що «ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків».

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Такий правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Позивачка просить суд позбавити відповідача батьківських прав з декількох підстав.

Перш за все, позивачка вказує на те, що відповідач не є біологічним батьком дитини. Звернувшись до суду з позовом, вона просила призначити по справі судову генетичну експертизу, проте не підтримала це клопотання.

З цього приводу суд зауважує, що відсутність біологічного батьківства не є підставою для позбавлення батьківських прав, а може бути підставою для пред`явлення позову або про визнання батьківства, або про оспорювання батьківства.

Також позивачка вказує на те, що відповідач поводився агресивно відносно неї та її матері.

З цього приводу суд зауважує, що вказані обставини також не є підставою для позбавлення батьківських прав. Однією з підстав для позбавлення батьківських прав є та обставина, що батько жорстоко поводиться з дитиною. Проте позивачка не посилається на такі факти. Судом встановлено, що за фактом вчинення домашнього насильства відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності, проте не встановлено фактів жорстокого поводження відповідача з дитиною. Реєстрація та проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за заявою матері позивачки не є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав. До того ж зазначене кримінальне провадження було порушено за вчинення кримінального правопорушення, не пов`язаного із порушенням прав дитини.

Також позивачка вказує на те, що відповідач вживав заборонені речовини.

З цього приводу суд зауважує, що однією з підстав для позбавлення батьківських прав є та обставина, що батько дитини є хронічним наркоманом або алкоголіком. Проте доказів цьому позивачкою не надано.

Також позивачка вказує на те, що відповідач не піклується про дитину, не утримує та не виховує її.

З цього приводу суд зауважує, що однією з підстав для позбавлення батьківських прав є та обставина, що батько ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позивачкою не названо фактів та не надано доказів, які б переконливо свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїх батьківських обов`язків. Обставини, на які посилається відповідачка та надані нею докази свідчать про те, що між сторонами виникли неприязні стосунки після того, як позивачка повідомила відповідача про те, що він не є біологічним батьком дитини. Проте, непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їхніх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19, від 21 квітня 2022 року у справі № 756/15048/20, від 22 листопада 2023 року у справі № 320/4384/18).

Оскільки позивачкою не надано суду достатніх, належних і допустимих доказів на підтвердження винної поведінки відповідача та його свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками стосовно дитини , і неможливості зміни такої поведінки, що могли бути підставою для позбавлення її батьківських прав, суд відмовляє в задоволенні позову.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовну понесені позивачкою судові витрати не відшкодовуються відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 19, 49, 76, 77-81, 89, 141, 209, 247, 263,-265, 274-279, 280, 354 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування - Виконавчий комітет Ратнівської селищної ради Ковельського району Волинської області про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду у 30-денний термін з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Осіпенко Л.М.