Постанова

від 24.12.2024 по справі 727/6496/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2024 року

м. Чернівці

справа № 727/6496/24

провадження № 22-ц/822/939/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Одинака О. О.

суддів: Половінкіної Н. Ю., Височанської Н. К.

секретар Собчук І. Ю.

позивач ОСОБА_1

відповідачі: військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, Чернівецька районна державна (військова) адміністрація Чернівецької області

апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 27 серпня 2024 року

головуючий в суді першої інстанції суддя Танасійчук Н. М.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - військова частина НОМЕР_1 ), Чернівецької районної державної (військової) адміністрації Чернівецької області (далі - Чернівецька РДА).

Просив суд: 1) визнати незаконним наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 03 травня 2022 року № 107 «Про примусове відчуження майна»; 2) витребувати із володіння військової частини НОМЕР_1 на його користь автомобіль TOYOTA TUNDRA, (VIN: НОМЕР_2 ), номерний знак НОМЕР_3 ., та оригінал свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_4 .

Як вбачається зі змісту позовної заяви вимогу про визнання незаконним наказу від 03 травня 2022 року № 107 пред`явлено до військової частини НОМЕР_1 та Чернівецької РДА, а вимогу про витребування автомобіля та оригіналу свідоцтва до військової частини НОМЕР_1 .

Позов обґрунтований тим, що 01 травня 2022 року, поліцейським СРПП ВП № 6 (м. Новоселиця) Чернівецького районного управління поліції ГУНП в Чернівецькій області, відносно ОСОБА_1 було складено протокол серії ДПР18 № 451338 від 01 травня 2022 року, за частиною 1 статті 130 КУпАП.

02 травня 2022 року, інспектором СРПП ВП № 6 (м. Новоселиця) Чернівецького районного управління поліції ГУНП в Чернівецькій області було складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, відповідно до якого належний ОСОБА_1 транспортний засіб TOYOTA TUNDRA, номерний знак НОМЕР_3 , було затримано та поміщено на зберігання на стоянку АДРЕСА_1 .

Зазначає, що постановою Чернівецького апеляційного суду від 29 липня 2022 року у справі № 724/966/22, скасовано постанову Хотинського районного суду Чернівецької області від 27 червня 2022 року щодо ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП, а провадження у справі закрито, у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року у справі № 600/1792/23, визнано протиправними дії працівників поліції щодо складання акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 02 травня 2023 року, яким вказаний автомобіль було затримано та поміщено на зберігання.

В результаті незаконних дій працівників поліції щодо складання акту огляду від 02 травня 2022 року та доставлення транспортного засобу для зберігання на спеціальний майданчик в м. Новоселиця на вулиці 28 Червня, 7, командир військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, 03 травня 2022 року видав наказ за № 107 «Про примусове відчуження майна».

Відповідно до зазначеного наказу здійснено примусове відчуження із володіння територіальних підрозділів поліції ГУ НП в Чернівецькому районі майна, зокрема транспортного засобу марки TOYOTA TUNDRA, номерний знак НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_5 , для потреб Національної гвардії України.

Видання наказу від 03 травня 2022 року № 107, стало наслідком незаконних дій інспектора поліції, які мали місце 01 та 02 травня 2022 року, а саме складання акту огляду та тимчасового затримання вказаного транспортного засобу.

05 травня 2022 року військовою частиною НОМЕР_1 було складено акт про примусове відчуження майна. Вказаний документ погоджено Чернівецькою РДА. Примусово відчужено автомобіль марки TOYOTA TUNDRA, (номер шасі НОМЕР_5 ), номерний знак НОМЕР_3 ., власником якого є ОСОБА_1 .

При цьому зауважує, що у вказаному наказі та акті, VIN-код автомобіля вказано НОМЕР_2. Однак дійсним VIN-кодом автомобіля є НОМЕР_2. Тобто, відповідачем допущено грубу помилку (пропущено цифру 7 у VIN-коді транспортного засобу).

У свою чергу, згідно з пунктом 2, 4 частини 1 статті 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» від 17 травня 2012 року за № 4765-VI, про примусове відчуження або вилучення майна складається акт. В акті зазначаються зокрема відомості про власника (власників) майна: для фізичних осіб - прізвище, ім`я, по батькові, постійне місце проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків; опис майна, достатній для його ідентифікації - для рухомого майна - відомості про реєстраційний номер транспортного засобу, марку, модель, номер шасі, рік випуску та інші реєстраційні дані.

Разом з тим, акт про примусове відчуження майна від 05 травня 2022 року не містить інформації про місце постійного проживання та ідентифікаційний код позивача у справі, як і не містить інформації про номер шасі та рік випуску спірного транспортного засобу.

Відтак, примусове відчуження транспортного засобу, марки TOYOTA TUNDRA, номерний знак НОМЕР_3 , згідно з актом про примусове відчуження майна від 05 травня 2022 року, який на праві приватної власності належить ОСОБА_1 відбулось на підставі незаконних дій відповідача, який заволодів спірним транспортним засобом без відповідної правової підстави.

Згідно з листом ТСЦ МВС№ 7343 від 28 жовтня 2022 року за № 31/24/678-13-2022, гр. ОСОБА_1 , станом на 28 жовтня 2022 року, є власником вищевказаного транспортного засобу, а його перереєстрація за відповідачем є неможливою у зв`язку із допущеними порушеннями при складанні акту про примусове відчуження майна від 05 травня 2022 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 27 серпня 2024 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, шляхом заборони користування та передачі транспортного засобу «TOYOTA TUNDRA», номерний знак НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_2 в розпорядження іншим особам, вжиті ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 26 червня 2024 року.

Рішення суду мотивоване тим, що правова підстава, згідно якої спірний автомобіль був вилучений у позивача, а саме вимоги частини 5 статті 41 Конституції України, Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», статті 23 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», які дозволяють примусове відчуження об`єктів права приватної власності з мотивів суспільної необхідності в умовах воєнного стану не відпала, вона чітко передбачена чинним законодавством та допустима в умовах воєнного стану, реалізована актом індивідуальної дії наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03 травня 2022 року, підстав для скасування якого, суд не вбачає.

Оскільки на момент звернення до суду із вказаним позовом, правовий режим воєнного стану триває - повернення примусово відчуженого майна, відповідно до встановленого статтею 12 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» порядку є неможливим, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 27 серпня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Зазначає, що 02 травня 2022 року ОСОБА_1 не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, а також щодо нього не складався будь-який інший протокол про адміністративне правопорушення.

Згідно з пунктом 1 оскаржуваного наказу від 03 травня 2022 року за № 107 вбачається, що автомобіль марки TOYOTA TUNDRA, номерний знак НОМЕР_3 , примусово відчужується (вилучається) не у законного власника - ОСОБА_1 , як це передбачено зокрема Законом України «Про правовий режим воєнного стану» та «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», а із володіння територіальних підрозділів поліції ГУ НП в Чернівецькій області.

Станом на 03 травня 2022 року вказаний автомобіль перебував у володінні територіальних підрозділів поліції ГУ НП в Чернівецькій області незаконно, що встановлено відповідними судовими рішеннями, а відтак і примусове відчуження транспортного засобу є незаконним, оскільки таке було проведено із порушенням норм чинного законодавства України, тобто без відповідної правової підстави.

Вказує, що примусове відчуження транспортного засобу, відбулося не з його волі, а на підставі незаконних дій працівників поліції, та незаконний наказ відповідача від 02 та 03 травня 2022 року № 107, який є наслідком незаконних дій працівників поліції став підставою того, що військова частина незаконно заволоділа спірним транспортним засобом.

Згідно листа ТСЦ МВС №7343 від 28 жовтня 2022 року за №31/24/678-13-2022, гр. ОСОБА_1 згідно облікових даних Єдиного державного реєстру МВС України станом на 28 жовтня 2022 року є власником автомобіля марки TOYOTA TUNDRA, номерний знак НОМЕР_3 .

Реєстрація транспортного засобу за військовою частиною є неможливою у зв`язку із допущеними порушеннями при складанні акту про примусове відчуження майна від 05 травня 2022 року.

Наголошує, що спірний транспортний засіб не було конфісковано у ОСОБА_1 , а лише тимчасово затримано та розміщено на арештмайданчик, як і не було визнано безхазяйним майном.

Тобто, було допущено грубе порушення положень Розпорядження Кабінету Міністрів України № 186-р від 26 лютого 2022 року.

Саме тому, законних підстав для погодження наказу за №107 від 03 травня 2022 року у Чернівецької РДА не було.

Вважає, що вказана обставина підтверджує, що наказ від 03 травня 2022 року № 107 є незаконним та підлягає скасуванню, а майно підлягає витребуванню із чужого незаконного володіння.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Чернівецька РДА подала відзив на апеляційну скаргу.

Просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги в частині вимог ОСОБА_1 до Чернівецької РДА.

Посилалась на те, що питання повернення примусово відчуженого майна врегульовано статтями 11, 12 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».

Вказує на те, що визнання незаконним наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 03 травня 2022 року № 107 не призведе до відновлення порушеного права позивача, а навпаки позбавить останнього можливості отримати відшкодування вартості автомобіля після скасування правового режиму воєнного стану.

Об`єктивна відсутність правових наслідків у вигляді порушення прав та інтересів позивача свідчить про передчасність звернення до суду і відсутність юридичного спору.

Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на апеляційну скаргу.

Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Вказувала на те, що позовна вимога про визнання незаконним наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 03 травня 2022 року № 107 є безпідставною та не підлягає задоволенню, оскільки встановлений законом порядок примусового відчуження майна в умовах воєнного стану не містить жодних норм, якими були б передбачені застереження або умови щодо наявності волі володільця майна, яке примусово відчужується, обставин безпосередньої наявності такого майна у його власника.

Законодавством України чітко передбачені та визначені правові механізми поновлення права власності, зокрема такі як повернення примусового відчуженого майна після скасування правового режиму воєнного стану, виплата компенсації його вартості або надання аналогічного майна.

За обставин цієї справи, вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги щодо повернення транспортного засобу ОСОБА_1 із володіння військової частини НОМЕР_1 .

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

01 травня 2022 року поліцейським СРПП ВП № 6 (м. Новоселиця) Чернівецького районного управління поліції ГУНП в Чернівецькій області було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 451338 від 01 травня 2022 року, про те, що 01 травня 2022 року о 22:50 годині в с. Колінківці, Чернівецького району, ОСОБА_1 , керував автомобілем марки TOYOTA TUNDRA, номерний знак НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, на вимогу пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння в законному порядку відмовився, чим порушив пункт 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП, що підтверджується копією відповідного протоколу (том 1, а.с. 23).

02 травня 2022 року о 11:40 годині, інспектором СРПП ВП № 6 (м. Новоселиця) Чернівецького районного управління поліції ГУНП в Чернівецькій області, було складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, відповідно до якого, належний ОСОБА_1 автомобіль TOYOTA TUNDRA, номерний знак НОМЕР_3 , було затримано та поміщено на зберігання на стоянку в АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 24).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03 травня 2022 року № 107 «Про примусове відчуження майна» здійснено примусове відчуження для потреб Національної гвардії України, із володіння територіальних підрозділів поліції ГУ НП в Чернівецькому районі, майно - автомобіль марки TOYOTA TUNDRA, номерний знак НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_5 (том 1, а.с. 25).

Зазначений наказ погоджений начальником Чернівецької РДА, що підтверджується підписом вказаної посадової особи та печаткою відповідної установи.

03 травня 2022 року, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03 травня 2022 року № 107, було складено акт про примусове відчуження майна, а саме автомобіля марки TOYOTA TUNDRA, (VIN: НОМЕР_5 ), номерний знак НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_1 (на підставі свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_4 ). Місцезнаходження автомобіля вказано: АДРЕСА_2 . За результатами оцінки (висновку про вартість майна від 03 травня 2022 року), визначено ринкову вартість автомобіля, яка склала 394 708 гривень 29 копійок. Вказаний акт був підписаний власником транспортного засобу ОСОБА_1 . Датою вручення акту вказано 05 травня 2022 року (том 1, а.с. 26).

У вищевказаних наказі та акті, номер шасі автомобіля марки TOYOTA TUNDRA помилково вказано НОМЕР_5 . Правильним ідентифікаційним номером транспортного засобу є НОМЕР_2 , тобто пропущено цифру 7.

Згідно з актом технічного стану від 03 травня 2022 року № 64, при ознайомленні із документами та огляді легкового пікапа «TOYOTA TUNDRA», номерний знак НОМЕР_3 було встановлено номер шасі автомобіля - НОМЕР_5 , рік випуску - 2007. Запропоновано передати автомобіль Національній гвардії України. У графі «Здав» міститься підпис ОСОБА_1 (том 1, а.с. 112).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12 травня 2022 року № 133 автомобіль «TOYOTA TUNDRA», в/н НОМЕР_6 , 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_5 , який надійшов до військової частини, було введено в дію, за технікою закріплено водіїв (том 1, а.с. 113).

31 жовтня 2022 року оформлено паспорт автомобіля «TOYOTA TUNDRA» № НОМЕР_7 , де зазначено її тип, марка і модель, рік випуску та номер шасі. При цьому було внесено виправлення у записі номера шасі НОМЕР_2, додано цифру «7» перед літерою «S». Оформлено також і технічний талон відповідного зразка (том 1, а.с. 179-181).

Згідно з листом ТСЦ МВС № 31/24/Х-11-225-13-2023 від 20 квітня 2023 року, відповідно до облікових даних Єдиного державного реєстру МВС України, ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки TOYOTA TUNDRA, номер кузова НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , що також підтверджується свідоцтвом про реєстрацію серії НОМЕР_4 , виданого 22 вересня 2021 року (том 1, а.с. 36).

Із технічного талона транспортного засобу, виданого Службою безпеки дорожнього руху ГУ НГУ, встановлено, що автомобіль TOYOTA TUNDRA, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_6 , зареєстрований 21 грудня 2022 року за Національною гвардією України Західне ОТО військова частина НОМЕР_1 (том 1, а.с. 183)

Також судами встановлено, що постановою Чернівецького апеляційного суду від 29 липня 2022 року у справі № 724/966/22 постанову Хотинського районного суду Чернівецької області від 27 червня 2022 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП було скасовано, а провадження у справі закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу вказаного адміністративного правопорушення (том 1, а.с. 29-31).

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року в справі 600/1792/23-а визнано протиправними дії Відділення поліції № 6 (м. Новоселиця) Чернівецького районного управління поліції Головного управління поліції в Чернівецькій області щодо складання Акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 02 травня 2022 року, яким транспортний засіб TOYOTA TUNDRA, номерний знак НОМЕР_3 , затримано та поміщено на зберігання на стоянку на вулиці 28 Червня, 7, в м. Новоселиця, Чернівецької області (том 1, а.с.32-35).

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

За змістом статті 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

У разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни. Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі. З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни (стаття 4 Закону України «Про оборону України»).

Указами Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан та оголошено про проведення загальної мобілізації.

03 березня 2022 року зазначений указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 затверджено Верховною Радою України, а саме Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію».

Воєнний стан та загальна мобілізація тривають дотепер.

Статтею 17 Закону України «Про оборону України» передбачено, що в умовах воєнного стану відповідно до закону допускається примусове вилучення приватного майна та відчуження об`єктів права приватної власності громадян з наступним повним відшкодуванням їх вартості у порядку та терміни, встановлені Кабінетом Міністрів України. Аналогічна норма міститься у частині другій статті 353 ЦК України.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.

Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» визначає механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

Примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості (пункт 1 частини першої статті 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»). Примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості. У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості (частини перша та друга статті 3 вказаного Закону).

Частинами першою-другою статті 10 «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» визначено, що компенсація за примусово відчужене майно в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану з попереднім повним відшкодуванням його вартості здійснюється військовим командуванням чи органом, що прийняв рішення про таке відчуження, за рахунок коштів державного бюджету до підписання акта.

Компенсація за примусово відчужене майно в умовах правового режиму воєнного стану з наступним повним відшкодуванням його вартості здійснюється протягом п`яти наступних бюджетних періодів, правового режиму надзвичайного стану - протягом одного наступного бюджетного періоду після скасування правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що громадяни зобов`язані надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, ЗСУ, іншим військовим формуванням, оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини третьої статті 321 ЦК України примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Як у доктрині приватного права, так і в судовій практиці усталеним є підхід, що:

- під реквізицією варто розуміти примусове оплатне відчуження майна державою у власника при існуванні надзвичайних обставин на підставі та в порядку, встановленому законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості або без такого. Метою реквізиції є усунення або запобігання тим наслідкам, що виникли або можуть виникнути, наступити через стихійне лихо, аварію, епідемію, епізоотію, воєнний або надзвичайний стан та за інших надзвичайних обставин;

- реквізиція застосовується за надзвичайних обставин, які вимагають негайних дій, вона провадиться в позасудовому (адміністративному) порядку за рішенням органів державної влади. Адміністративний порядок реквізиції майна у власника обумовлений необхідністю швидкої реакції від органів державної влади на надзвичайні обставини. Норми, що регулюють реквізицію, спрямовані на вирішення колізії публічного інтересу та цивільного права (зокрема, права власності, інших цивільних прав), розв`язання якої відбувається на користь публічного інтересу;

- залежно від підстав проведення реквізиції, існує два її види: реквізиція за надзвичайних обставин (частина перша статті 353 ЦК України); реквізиція в умовах воєнного або надзвичайного стану (частина друга статті 353 ЦК України). Відмінність між реквізицією (частина перша статті 353 ЦК України) та реквізицією в умовах надзвичайного чи воєнного стану (частина друга статті 353 ЦК України) полягає у моменті відшкодування вартості майна. У першому випадку його має бути проведено до примусового відчуження майна, а в другому - обов`язок держави відшкодувати вартість майна настає після його примусового відчуження;

- право вимагати повернення майна обумовлюється наявністю в особи статусу «колишнього» власника. За допомогою такої конструкції законодавець створює передумови для охорони інтересів приватних осіб. Повернення майна можливе за умови: припинення надзвичайних обставин, тобто стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії, воєнного або надзвичайного стану та ін.; збереження майна; заявлення власником позовної вимоги про його повернення до органу, що проводив його реквізицію або якому передано відповідне майно; встановлення можливості повернення (див., зокрема постанови Верховного Суду від 08 серпня 2018 року в справі № 284/276/16-ц, від 13 вересня 2023 року у справі № 707/1298/22).

Стаття 4 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачає, що примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради.

Згідно з частиною другою статті 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» термін «військове командування» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про правовий режим воєнного стану» або Законі України «Про правовий режим надзвичайного стану», залежно від правового режиму, в умовах якого передається, відчужується або вилучається майно.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Аналогічне визначення військового командування міститься у статті 1 Закону України «Про оборону України».

Відповідно до статті 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, про примусове відчуження або вилучення майна складається акт. Бланк акта про примусове відчуження або вилучення майна (далі - акт) виготовляється за єдиним зразком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

В акті зазначаються:

1) назва військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження або вилучення майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення;

2) відомості про власника (власників) майна: для юридичних осіб - повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код; для фізичних

осіб - прізвище, ім`я, по батькові, постійне місце проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів, крім осіб, які з релігійних або інших переконань відмовилися від ідентифікаційного номера, про що мають відповідну відмітку у паспорті;

3) відомості про документ, що встановлює право власності на майно (у разі наявності);

4) опис майна, достатній для його ідентифікації. Для нерухомого майна - відомості про місцезнаходження (адреса), для рухомого майна (наземні, водні та повітряні транспортні засоби) - відомості про реєстраційний номер транспортного засобу, марку, модель, номер шасі, рік випуску та інші реєстраційні дані;

5) сума виплачених коштів (у разі попереднього повного відшкодування вартості майна).

Акт підписується власником майна або його законним представником і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів.

Право державної власності на майно виникає з дати підписання акта.

У разі примусового відчуження майна до акта додається документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проводилася у зв`язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження.

У разі відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника під час складання акта про примусове відчуження або вилучення майна такий акт складається без її участі.

У такому разі власник майна або його законний представник має право на ознайомлення з актом про примусове відчуження або вилучення майна.

Примірник акта та документ, що містить висновок про вартість майна, вручаються під розписку особі, у якої відчужується або вилучається майно, або її уповноваженому представнику.

У матеріалах справи міститься наказ № 107 від 03 травня 2022 року командира військової частини НОМЕР_1 «Про примусове відчуження майна», погоджений із начальником Чернівецької РДА, відповідно до якого було здійснено примусове відчуження із володіння територіального підрозділу ГУНП в Чернівецькому районі для потреб військової частини НОМЕР_1 , пов`язаних із виконанням завдань територіальної оборони в умовах правового режиму воєнного стану, транспортного засобу марки TOYOTA TUNDRA, д.н.з. НОМЕР_3 . Ці обставини було зафіксовано актом про примусове відчуження спірного транспортного засобу.

Наказ про відчуження спірного автомобіля прийнятий та погоджений уповноваженими на це особами, зокрема визначеними Законом «Про правовий режим воєнного стану», Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».

Відчужене майно було передано військовій частині НОМЕР_1 .

У акті від 03 травня 2024 року про примусове відчуження спірного транспортного засобу зазначено назву військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження, відомості про власника автомобіля та документ, що встановлює право власності на майно, опис майна, достатній для його ідентифікації, та те, що оцінку майна проведено Чернівецьким науково-дослідним експертним-криміналістичним центром МВС України і на момент підписання акта вартість майна не виплачувалась.

Приписи статті 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» передбачають можливість складення акта за відсутності власника або його законного представника та у такому разі останні мають право на ознайомлення з цим актом.

У разі відшкодування вартості примусово відчуженого майна оцінка майна може бути оскаржена до суду відповідно до частини третьої статті 8 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».

У справі, що переглядається, вартість примусово відчуженого майна не відшкодована та оцінка відчуженого майна у цій справі позивачем не оскаржена.

Втручання у право користування, володіння та розпорядження позивача транспортним засобом переслідувало легітимну мету та було пропорційним у співвідношенні до суспільних інтересів.

В Україні із 24 лютого 2022 року діє воєнний стан внаслідок збройної агресії російської федерації. Зусилля державних органів, Збройних Сил України, інших військових формувань спрямовані насамперед на захист життя і здоров`я мільйонів людей, значних зусиль і засобів потребує захист незалежності та територіальної цілісності України, що, окрім іншого, є обов`язком кожного громадянина України.

Збройні Сили України мають гостру потребу в забезпеченні матеріальними ресурсами, у тому числі автомобільною технікою, для належного виконання визначених перед ними завдань.

Військова частина НОМЕР_1 підтвердила використання реквізованого автомобіля для виконання завдань по обороні України. У свою чергу, позивач не навів переконливих аргументів на підтвердження того, що відчуження спірного автомобіля для потреб держави в умовах воєнного стану (з можливістю отримати належну грошову компенсацію) становитиме для нього надмірний тягар.

Втручання у право користування, володіння та розпорядження позивача відповідає критерію законності, оскільки відбулося у чітко регламентованому, зрозумілому порядку, який діє в Україні з незначними змінами з 2012 року.

За таких обставин, спірний автомобіль було відчужено з дотриманням приписів законодавства України уповноваженим на те органом, тому відсутні підстави для його витребування на користь позивача.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 712/3525/23 (провадження № 14-75цс24), Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 686/16059/22 (провадження № 61-15484св23).

Прим цьому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що рішення суду про наявність чи відсутність у діях позивача складу адміністративного порушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, не може свідчити про відсутність правових підстав для вилучення належного позивачу автомобіля.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2024 року у справі № 712/10118/22 (провадження № 61-13632св23).

Відхиляючи доводи апеляційної скарги в тій частині, що в оскаржуваному наказі від 03 травня 2022 року № 107 вказано про примусове відчуження автомобіля TOYOTA TUNDRA із володіння територіальних підрозділів поліції ГУ НП в Чернівецькій області, а не із володіння законного власника ОСОБА_1 , а також зазначення помилкового ідентифікаційного номеру транспортного засобу (VIN-коду), апеляційний суд бере до уваги правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 640/11468/20, відповідно до якої, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.

Так, певні дефекти акта можуть не пов`язуватися з його змістом, а стосуватися процедурних підстав його складання, і за такого, можливо, що внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним) або допущене порушення не впливає на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинного наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури заповнення акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Встановлені судами недоліки наказу військової частини НОМЕР_1 та акта про примусове відчуження майна від 03 травня 2022 року не тягнуть за собою їх недійсність.

На користь такого підходу вказує і позиція Верховного Суду, висловлена у постанові від 27 листопада 2024 року (пункт 65 постанови), де за аналогічних обставин - примусового відчуження із володіння територіального підрозділу ГУ НП в Чернівецькій області, а не володіння законного власника, Верховний Суд прийшов до висновку про те, що автомобіль було відчужено з дотриманням приписів законодавства України, тому відсутні підстави для зобов`язання військової частини повернути цей автомобіль позивачу.

Щодо обраного позивачем способу захисту

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що спосіб захисту прав та інтересів має бути належним, зокрема ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (див., зокрема постанови від 28 серпня 2022 року у справі № 483/448/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19).

Також у вказаних постановах Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просив суд:

1) визнати незаконним наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 107 від 03 травня 2022 року «Про примусове відчуження майна»;

2) витребувати із володіння військової частини НОМЕР_1 на його користь автомобіль TOYOTA TUNDRA, (VIN: НОМЕР_2 ), номерний знак НОМЕР_3 , та оригінал свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_8 .

Надаючи оцінку вказаним позовним вимогам, колегія суддів вважає, що позивач обрав неналежний (неефективний) спосіб судового захисту, оскільки їх задоволення не призведе до відновлення, як вважав позивач, порушених прав.

Переглядаючи справу № 686/16059/22 (провадження № 61-15484св23), Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2024 року зазначив «…наказ № 95 від 28 квітня 2022 року командира в/ч НОМЕР_1 щодо примусового відчуження спірного автомобіля вже виконаний, а тому вичерпав свою дію. Скасування зазначеного документа жодним чином не поверне спірний автомобіль у власність позивача і не спростує існування документа при вирішенні питання щодо відчуження транспортного засобу.

Пред`явлена позивачем вимога про зобов`язання військової частини повернути спірний автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу є неналежним способом захисту у спірних правовідносинах з огляду на те, що спірний транспортний засіб після його примусового відчуження перебуває у власності держави і, відповідно, користуванні - військового підрозділу Збройних Сил України.

Наведене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 712/3525/23.».

За викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що пред`явлені позивачем вимоги про визнання незаконним наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03 травня 2022 року та витребування оригіналу свідоцтва про реєстрацію автомобіля марки TOYOTA TUNDRA (VIN: НОМЕР_2 ), є неналежними способами захисту у спірних правовідносинах.

В свою чергу, надаючи оцінку належності обраного позивачем способу захисту шляхом витребування із володіння військової частини НОМЕР_1 на його користь автомобіля TOYOTA TUNDRA, колегія суддів виходить з наступного.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 лютого 2024 року у справі № 910/10009/22 дійшов висновку, що жодний із нормативних актів не передбачає повноваження військової адміністрації ухвалювати рішення (видавати наказ, розпорядження) про примусове відчуження/вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану, оскільки цими повноваженнями закон імперативно наділяє лише військове командування, до якого військові адміністрації не належать (статті 4, 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», частини перша, друга статті 4 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»).

За обставин справи № 910/10009/22 Верховний суд дійшов висновку, що витребування із чужого незаконного володіння примусово відчуженого майна є належним та ефективним способом захисту за умови, коли наказ про примусове відчуження майна видано суб`єктом, не уповноваженим на ухвалення відповідних рішень та вчинення відповідних дій.

У справі, що переглядається, наказ про примусове відчуження автомобіля TOYOTA TUNDRA, виданий командиром військової частини НОМЕР_1 , який належить до військового командування у розумінні Закону України «Про правовий режим воєнного стану», тобто є особою уповноваженою на ухвалення відповідного рішення, а тому витребування із чужого незаконного володіння вказаного автомобіля є неналежним способом захисту, з огляду на те, що Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» передбачено інші ефективні способи захисту порушеного права позивача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20) акцентувала увагу на тому, що права особи захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Як зазначалось вище, механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану визначає Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».

Згідно зі статтею 3 цього Закону примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості. У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості. Вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану здійснюється без відшкодування вартості такого майна.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 757/64569/16-ц (провадження № 14-19цс23) звернула увагу на те, що в Україні існує законодавче регулювання питань, пов`язаних із виплатою компенсації за примусово відчужене, втрачене чи пошкоджене майно в умовах війни, воєнного чи надзвичайного стану, та роз`яснила порядок відшкодування вартості майна, вилученого для потреб оборони держави.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду розтлумачила положення постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2012 року № 998 про «Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», якою затверджено Порядок розгляду заяв та здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану (далі - Порядок).

Цей Порядок визначає механізм прийняття, розгляду заяв та здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

Майно, що підлягає примусовому відчуженню, оцінюється в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оцінну діяльність.

Заява про виплату наступної повної компенсації за примусово відчужене майно приймається, обліковується і розглядається за місцем відчуження майна. До заяви додаються акт про примусове відчуження майна та висновок про вартість такого майна (пункт 3 Порядку).

За результатами розгляду заяви органи, зазначені у пункті 3 Порядку, оформлюють висновок про здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану. Висновок оформляється у трьох примірниках. Перший примірник передається заявникові, другий - територіальному органу Казначейства, третій зберігається за місцем його оформлення. Висновки обліковуються органом, який їх видав. Орган, що прийняв рішення про примусове відчуження майна, на підставі виданого ним висновку враховує відповідну потребу в коштах у бюджетному запиті на наступний бюджетний період (після скасування правового режиму надзвичайного стану) або на п`ять наступних бюджетних періодів (після скасування правового режиму воєнного стану) (пункт 7 Порядку).

Виплата повної компенсації здійснюється органами, що прийняли рішення про примусове відчуження майна, у порядку черговості оформлення висновків за рахунок і в межах коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного стану (пункт 7 Порядку).

Також відповідно до частин 1, 2 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» у разі якщо після скасування правового режиму воєнного чи надзвичайного стану майно, яке було примусово відчужене, збереглося, а колишній власник або уповноважена ним особа наполягає на поверненні майна, таке повернення здійснюється в судовому порядку. Підставою для повернення майна є рішення суду, яке набрало законної сили.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155).

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що заходи щодо примусового відчуження майна проведені посадовими особами в порядку, передбаченому законодавством, а позивач не надав доказів протиправності складання документів щодо примусового відчуження автомобіля.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, однак не через недоведеність вимог позову, а з підстав обрання неналежного (неефективного) способу судового захисту, адже у спірних правовідносинах позивач має право на повну компенсацію за примусово відчужене майно або ж на повернення цього майна (за умови його збереження) після скасування правового режиму воєнного стану. Саме таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2024 року у справі № 712/3525/23 (провадження № 14-75цс24), які в подальшому застосовані Верховним Судом у постановах від 27 листопада 2024 року у справі № 686/16059/22 (провадження № 61-15484св23), від 04 грудня 2024 року у справі № 521/13792/22 (провадження № 61-4824св24).

З огляду на наведене доводи апеляційної скарги є частково слушними, однак вони не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, а тому слід змінити його мотивувальну частину, виклавши її в редакції цієї постанови.

В решті рішення слід залишити без змін.

Щодо розподілу судових витрат

З огляду на висновок Чернівецького апеляційного суду про зміну мотивувальної частини рішення суду першої інстанції із залишенням без змін його резолютивної частини, судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Аналогічної позиції щодо розподілу судових витрат у випадку зміни мотивувальної частини оскаржених судових рішень із залишенням без змін їх резолютивних частин дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, від 01.10.2019 у справі № 916/22721/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17, від 15.10.2019 у справі № 910/11212/18, від 22.10.219 у справі № Б15/101-08, від 18.02.2020 у справі № 912/2730/18, 25.06.2020 у справі № 908/299/18, від 03.11.2020 у справі № 916/3146/17.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Змінити мотивувальну частину рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 27 серпня 2024 року, виклавши її в редакції цієї постанови.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 30 грудня 2024 року.

Головуючий Олександр ОДИНАК

Судді : Наталія ПОЛОВІНКІНА

Наталія ВИСОЧАНСЬКА