Ухвала

від 31.12.2024 по справі 725/12122/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 грудня 2024 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:

Головуючого ОСОБА_1

Суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі

судового засідання ОСОБА_4

за участю сторін судового провадження:

прокурора ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24 грудня 2024 року у кримінальному провадженні №12024262020001993, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24 грудня 2024 року задоволено клопотання слідчого СВ ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_8 та застосовано до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, мешканця АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою до 12 годин 00 хвилин 20 лютого 2025 року.

Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_6 обов`язків, передбачених КПК України, визначено йому запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 300 прожитковим мінімумам для працездатних осіб, що дорівнює 908 400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) грн.

У разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_6 окремі обов`язки, які передбачені п. 1-3, 8 ч.5 ст.194 КПК України.

На вказане рішення слідчого судді захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24 грудня 2024 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 . Водночас просить змінити ОСОБА_6 запобіжний захід із тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час з 22 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв., із покладенням на підозрюваного обов`язків прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора та суду.

ЄУНС: 725/12122/24

НП:11-сс/822/382/24 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_9

Категорія: в порядку ст. 309 КПК України Доповідач: ОСОБА_1

Також просить зменшити підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в межах, визначених ч. 5 ст. 182 КПК України, в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку залишення запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Вважає, що оголошена ОСОБА_6 підозра є необґрунтованою, оскільки у повідомленні про підозру не зазначено місце вчинення інкримінованого підозрюваному ОСОБА_6 кримінального правопорушення, також таке повідомлення не містить дати його погодження прокурором, крім того така підозра не підтверджена жодними доказами.

Стверджує, що в порушення п.3 ч.1 ст.184 КПК України клопотання слідчого, погоджене з прокурором, взагалі не містить викладу обставин та посилання на матеріали, які підтверджують ці обставини.

Зазначає і те, що в матеріалах, долучених до клопотання, відсутнє рішення керівника органу досудового розслідування про призначення групи слідчих та відсутня постанова про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні по даному кримінальному провадженні, а тому відсутні процесуальні повноваження на підписання слідчим даного клопотання та погодження його прокурором.

На думку апелянта, у даному кримінальному провадженні потерпілий є неналежний, що також ставить під сумнів обґрунтованість підозри.

Вважає, що встановлені слідчим суддею ризики, передбачені ст.177 КПК України, не підтверджуються належними доказами.

Звертає увагу на те, що ОСОБА_6 , отримавши повістку від органів досудового розслідування, самостійно з`явився на вказане місце, дату та час, не дивлячись на значну віддаленість між м. Дніпро, де він проживає, та м. Чернівці, що свідчить про його належну процесуальну поведінку.

На думку сторони захисту, слідчим суддею під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу не враховано, що у ОСОБА_6 наявні тісні соціальні зв`язки та постійне місце проживання, крім того, підозрюваний здійснює волонтерську діяльність та з 01.11.2024 проходить стажування в ФОП ОСОБА_10 .

Звертає увагу, що у клопотанні про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зазначено свідків, на яких може впливати ОСОБА_6 .

Щодо визначеного розміру застави ОСОБА_6 у розмірі 908 000 гривень, то такий, на думку апелянта, є явно завищеним, оскільки не співвідноситься з даними про особу підозрюваного, його майновим станом, міцністю соціальних зв`язків.

Вважає, що зменшення застави до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у даному випадку буде пропорційним та зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного у разі внесення такої застави.

До початку апеляційного розгляду підозрюваний ОСОБА_6 клопотання про розгляд апеляційної скарги за його участі не подавав, а тому апеляційний розгляд проведено за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст оскаржуваного рішення та доводи апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення слідчого судді суду першої інстанції без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів доходить такого.

Положеннями ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування чи/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У відповідності до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу.

Відповідно до ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Колегія суддів вважає, що зазначені вимоги слідчим суддею належно дотримані.

Як вбачається із наданих в апеляційний суд матеріалів провадження, СВ ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні 12024262020001993. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, за яким 20 грудня 2024 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у його вчиненні.

24.12.2024р. слідчий СВ ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_11 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_6 , яке того ж дня ухвалою слідчого судді було задоволено.

На думку колегії суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов правильного висновку про наявність сукупності вагомих доказів причетності ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Всупереч доводам апелянта, апеляційний суд вважає, що підозра, яка повідомлена ОСОБА_6 , є обґрунтованою, а долучені до клопотання матеріали є такими, що переконують неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила дане кримінальне правопорушення.

Вказане узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини (далі -ЄСПЛ), відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справах "Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року та "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року).

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що на даній стадії кримінального провадження при вирішенні питання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, стандарт доказування «обґрунтована підозра» дотримано.

Що стосується тверджень захисника про неналежність доказів, на які в обґрунтування підозри посилається сторона обвинувачення, апеляційний суд вважає такі передчасними, оскільки оцінка доказів здійснюється судом, відповідно до вимог ст. 89, 94 КПК України, на іншій стадії провадження - стадії судового розгляду кримінального провадження по суті. При цьому, на даній стадії досудового розслідування слідчий суддя лише вирішує питання щодо достатності певного обсягу зібраних доказів для переконання стороннього спостерігача у тому, що особа причетна до вчинення злочину та стосовно неї існують законодавчо встановлені підстави для застосування певного запобіжного заходу.

Що стосується встановлених слідчим суддею ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, то такі знайшли своє підтвердження та об`єктивно існують, а тому задля їх попередження необхідно застосувати до підозрюваного запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою, при цьому доводи захисника про недоведеність ризиків апеляційний суд вважає безпідставними.

Так, метою застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч.1 ст.177 КПК України).

При цьому, ризик, це, зокрема, невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч.1 ст.177 КПК України.

Між тим, чинний КПК України не вимагає надання відповідних доказів того, що підозрюваний обов`язково здійснить дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, однак перед слідчим суддею повинна бути доведена наявність реальної можливості здійснити підозрюваним такі дії в майбутньому. А тому слідчим суддею повинен бути обраний такий запобіжний захід, який в повній мірі буде здатним запобігти можливому прояву означених дій з боку підозрюваного.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству, тому позбавлені обґрунтованих підстав доводи захисника про недоведеність ризиків, оскільки для доведеності існування ризиків не є обов`язковою доведеність вчинення особою активних дій.

Тобто, доведеність ризиків не передбачає фактичне вчинення конкретних дій особою, спрямованих на створення перешкод у кримінальному провадженні, оскільки оцінці підлягає наявність вірогідності вчинення таких дій.

Так, апеляційним суд погоджується із висновками слідчого судді про існування ризику переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки він підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років.

Оцінюючи існування вказаного ризику, апеляційний суд враховує практику ЄСПЛ, відповідно до якої тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Окрім цього, відповідно до практики ЄСПЛ, особлива тяжкість деяких злочинів, яка викликає негативну реакцію суспільства і соціальні наслідки, виправдовує попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу (рішення у справі «Летельє проти Франції»).

Також існує ризик того, що, перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_6 , якому відомі обставини кримінального провадження, зможе впливати на свідків, встановлених органом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, з метою схилення їх до надання неправдивих свідчень на його користь.

Отже, існування вказаних ризиків у сукупності з даними про особу підозрюваного ОСОБА_6 , який не має постійного джерела доходів, обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, проживає у м. Дніпро, вказують на наявність підстав для застосування щодо нього найсуворішого запобіжного заходу та спростовують твердження захисника про відсутність ризиків у даному кримінальному провадженні.

Що стосується тверджень сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених п.4,5 ч.1 ст.177 КПК України, то таким колегія суддів позбавлена надати оцінку, оскільки відповідно до мотивувальної частини оскаржуваної ухвали, такі не були встановлені слідчим суддею.

Колегія суддів з урахуванням усіх встановлених обставин та даних про особу підозрюваного, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, доходить переконливого висновку, що жоден більш м`який запобіжний захід на даний момент не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а тому слідчий суддя обґрунтовано застосував до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який на даному етапі кримінального провадження є виправданим.

На переконання колегії суддів, прийняте слідчим суддею не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці ЄСПЛ, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Не допустив слідчий суддя порушень і при визначенні розміру альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, адже саме такий розмір застави обумовлений тим ступенем довіри до підозрюваного, при якому перспектива втрати застави буде для нього необхідним і достатнім стримуючим фактором, щоб не допустити невиконання ним процесуальних обов`язків та запобігти здійсненню дій, передбачених ст. 177 КПК України.

На думку колегії суддів, зменшення розміру застави до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, як про це просить апелянт, не гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, а тому і у цій частині апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Інші обставини, які зазначені у апеляційній скарзі, були перевірені апеляційним судом, однак такі не є такими, які дають колегія суддів підстави для скасування законної, обґрунтованої та належним чином мотивованої ухвали слідчого судді.

Виходячи з наведеного вище, слідчим суддею ухвалено рішення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 , яке відповідає вимогам КПК України і не суперечить практиці ЄСПЛ, а тому підстав для його скасування немає, як про це просить апелянт у поданій ним апеляційній скарзі, немає.

Істотних порушень вимог Кримінального процесуального кодексу України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.177, 183, 194, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів Чернівецького апеляційного суду з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24 грудня 2024 року, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - без змін.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3