Рішення

від 12.12.2024 по справі 295/7093/24

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/7093/24

Категорія 69

2/295/1986/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого - судді Кузнєцова Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Карпішиної С.С.,

представника позивача - адвоката Могильницької І.М.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, в обґрунтування якого зазначає, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 16.06.2016 року у справі №295/12889/15-ц шлюб між сторонами розірвано. Згідно з рішенням Богунського районного суду м. Житомира у справі №295/12013/14-ц від 22.09.2014 року з позивача стягувалися аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1 300,00 грн. на обох дітей до повноліття ОСОБА_3 , а в подальшому 650 грн. щомісячно до повноліття ОСОБА_4 . З метою врегулювання аліментних зобов`язань позивача сторонами 09.12.2016 року був укладений договір про передачу права власності на частину квартири у зв`язку з припиненням права на аліменти на дітей. За змістом п. 1.4 договору визначено, що після передачі у власність частини квартири малолітнім дітям право ОСОБА_1 на аліменти на дітей, які мають сплачуватися ОСОБА_2 в інтересах малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , вважається припиненим, а ОСОБА_1 зобов`язується самостійно утримувати малолітніх дітей до досягнення ними повноліття. Разом з тим, у квітні 2024 року позивач довідався про існування виконавчого провадження, яким згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.10.2014 року Богунським ВДВС було відновлено стягнення з 2018 року аліментів на утримання дітей. Отже, незважаючи на укладення сторонами договору від 09.12.2016 року, відповідач звернула до стягнення виконавчий лист №295/12013/14-ц та стягнула з позивача у примусовому порядку через Богунський ВДВС у м. Житомирі без достатньої правової підстави кошти в розмірі 75 031,68 грн.

З огляду на викладене, ОСОБА_2 просить припинити стягнення з нього на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей за рішенням Богунського районного суду м. Житомира у справі №295/12013/14-ц від 22.09.2014 року з 07 грудня 2016 року та звільнити від сплати заборгованості зі сплати аліментів за період з 07 грудня 2016 року по день ухвалення судом рішення у даній справі; стягнути з ОСОБА_1 кошти у розмірі 75 031,68 грн., а також судові витрати.

Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира Кузнєцова Д.В. від 23.05.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, у якому остання визнала те, що з 09.12.2016 року виплата аліментів припинена, оскільки між нею та позивачем було укладено нотаріально посвідчений письмовий договір про передачу права власності на частину квартири у зв`язку з припиненням права на аліменти. Також звертала увагу, що у період з 30.07.2014 року по 09.12.2016 року позивач не сплачував кошти на утримання дітей, в результаті чого накопичувався борг по аліментам. Відповідно до рішення Богунського районного суду м. Житомира від 06.06.2017 року було стягнуто з ОСОБА_2 неустойку в розмірі 7 286,87 грн. та відкрито виконавче провадження №60427194. За словами ОСОБА_1 , її матеріальне становище на даний час надзвичайно складне, оскільки має проблеми зі здоров`ям та потребує значних коштів на хірургічне втручання та реабілітацію. Із 09.03.2023 року їй встановлена ІІІ група інвалідності і на даний час вона перебуває на постійній дороговартісній підтримуючій терапії. Старша дочка є студенткою Київського національного університету ім. Т. Шевченко, де навчається за контрактом на денній формі навчання. Утримання та проживання доньки в м. Києві відповідач забезпечувала самостійно в повному обсязі. Просила суд врахувати, що самостійно в повному обсязі до теперішнього часу сплачувала за навчання дочки і не розподіляла з батьком витрати на навчання, хоча участь батьків у додаткових витратах на дитину регламентована ст. 185 СК України. На її утриманні знаходиться молодша донька ОСОБА_4 , тому враховуючи комунальні платежі, оплату проїзду, купівлю одягу та продуктів, позивач має надзвичайно скрутне фінансове становище. Також у позивач є мама-пенсіонер та батько - інвалід ІІ групи. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд не стягувати судові витрати та кошти у розмірі 75 031,68 грн., оскільки їх фактично не отримала, відрахування почали здійснювати лише з березня 2024 року.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Могильницька І.М. позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові, просила їх задовольнити. Додатково представник зазначила, що при наявності заборгованості по аліментам приблизно у 29 тис.грн. із її довірителя було стягнуто більше 100 тис.грн. та протягом червня - грудня 2024 року відповідач не вчиняла жодних дій щодо припинення неправомірного стягнення аліментів, хоча знала, що не мала права на ці кошти. Адвокат уточнила, що судові витрати позивача складаються лише з судового збору.

Відповідач у судовому засіданні зазначила, що це гроші на дітей і витрачені були на дітей - на лікування молодшої дитини, на випуск старшої дочки, тому не вважає, що повинна їх повертати. За словами ОСОБА_1 , у 2022 році виконавче провадження зі стягнення аліментів було закрито, але борг у повному обсязі не погашено, хоча вона потребувала тих коштів і позивач міг просто сплатити заборгованість. У подальшому виконавче провадження було відновлене самим державним виконавцем і відповідач вважала, що виконавець стягне виключно суму боргу. ОСОБА_1 в судовому засіданні також визнала, що у 2024 році отримала в якості аліментів більше 100 тис.грн.

Ухвалою суду від 12.12.2024 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів в частини позовних вимог про припинення стягнення аліментів та звільнення ОСОБА_2 від сплати заборгованості за аліментами на підставі п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 255 ЦПК України.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши й дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у ній докази, суд дійшов висновку про те, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 22.09.2014 року у справі №295/12013/14-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено: ухвалено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти на утримання неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1 300,00 грн. щомісячно, починаючи з 30.07.2014 року і до повноліття ОСОБА_3 та в подальшому розмірі 650,00 грн. до повноліття ОСОБА_4 .

На виконання рішення суду видано виконавчий лист та 22.10.2014 року головним державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби Шепель М.М. відкрито виконавче провадження НОМЕР_3 (а.с. 19).

09.12.2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про передачу права власності на частину квартири у зв`язку з припиненням права на аліменти на дітей. За змістом п. 1.1 договору маючи намір урегулювати взаємовідносини щодо обов`язку по утриманню малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , батьки малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до ст. 190 СК України дійшли згоди про припинення права на аліменти на дітей у зв`язку з набуттям малолітньою ОСОБА_3 та малолітньою ОСОБА_4 права власності на 1/2 ід. частину квартири АДРЕСА_1 (а.с. 9-10).

Пунктом 1.3 договору визначено, що ОСОБА_2 передав у власність, а малолітня ОСОБА_3 та малолітня ОСОБА_4 в рівних частках кожен прийняли у власність 1/2 ід. частин квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим у ОСОБА_1 припиняється право на одержання аліментів на користь малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

З урахуванням особливостей цього договору батьки малолітніх дітей домовились про те, що після передачі у власність частини квартири, зокрема:

-право ОСОБА_1 на аліменти на дітей, які мають сплачуватися ОСОБА_2 в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_3 та малолітньої дочки ОСОБА_4 , вважається припиненим;

-ОСОБА_1 зобов`язується самостійно утримувати малолітніх дітей, які залишаються проживати разом з нею до досягнення ними повноліття (п. 1.4 договору).

На укладання договору надано дозвіл виконавчого комітету Житомирської міської ради (п. 1.5 договору).

Згідно з відповіддю Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 07.10.2024 року №153490 на запит позивача ОСОБА_2 про стягнуті кошти за весь період з моменту відкриття виконавчого провадження станом на 07.10.2024 року становлять: 22.10.2019 - 5640,18; 06.12.2019 - 5932,15; 20.12.2019 - 2235,84; 05.03.2024 - 16177,59; 04.04.2024 - 21795,13; 06.05.2024 - 23250,79; 13.06.2024 - 22298,54; 04.07.2024 - 5559,95; 05.08.2024 - 1598; 09.09.2024 - 1598; 07.10.2024 - 1598 грн. (а.с. 75). Загальна сума становить 107 684,17 грн.

З довідки-розрахунку Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 01.07.2024 року слідує, що загальна сума боргу ОСОБА_2 станом на 01.12.2016 року становить 28 683,88 грн. (а.с. 78).

У свою чергу, за інформацією про виконавче провадження НОМЕР_3 за позивачем рахується заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 25 621,54 грн. станом на 23.11.2022 року (а.с. 26).

09.12.2024 року державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Козак Т.П. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із надходженням відповідної заяви стягувача. За змістом постанови залишок нестягнутої суми за виконавчим документом, виконавчого збору - 0 грн. (а.с. 83).

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами першою-третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За змістом частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з частиною першою статті 190 СК України той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).

У разі укладення такого договору той із батьків, з ким проживає дитина, зобов`язується самостійно утримувати її (ч. 2 ст. 190 СК України).

Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Правовий аналіз статті 1212 ЦК України і цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Тобто, за загальним правилом, передбаченим частиною першою статтею 1215 ЦК України, безпідставно набуті аліменти не підлягають поверненню.

Аналіз частини першої статті 1215 ЦК України свідчить, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Схожий за змістом висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та підтриманий сталою судовою практикою (постанова Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі № 382/1728/18).

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15 вказала, що правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Категорія добросовісності визначається через етичні та моральні категорії. Категорія "добросовісність" закріплена в документах міжнародної уніфікації права: добросовісність здійснення прав і виконання обов`язків проголошується принципом міжнародного договірного права.

ЦК України закріплює презумпцію добросовісності і розумності дій особи, яка здійснює власне право (частина п`ята статті 12 ЦК України). Ця презумпція діє, поки інше не буде встановлено рішенням суду. Добросовісне здійснення особою свого цивільного права передбачає реалізацію правомочностей відповідного права з урахуванням інтересів інших учасників відносин, публічних інтересів держави тощо. Добросовісність здійснення цивільного права завжди проявляється в такій поведінці особи-носія такого права, яка знаючи (повинна була знати), що здійснення нею прав або виконання обов`язків може призвести до негативних наслідків, не вжила доступних їй заходів для їх усунення. В іншому випадку така особа має вважатися недобросовісною з настанням для неї тих чи інших правових наслідків.

З положень закону випливає, що обов`язок спростування презумпції добросовісності покладається на суб`єкта, який відповідні дії (правочин) ставить під сумнів.

Аналізуючи наявність ознак добросовісності або недобросовісності зі сторони набувача виплат суд враховує, що у відзиві ОСОБА_1 послалась на те, що восени 2022 року вона звернулася до Богунського ВДВС м. Житомира щодо виконавчих дій по стягненню коштів в рамках виконавчого провадження НОМЕР_3, оскільки з єдиного реєстру боржників аліментів ОСОБА_2 зник. Державний виконавець Оксенюк О.О. повідомив, що борг по аліментам існує станом на листопад 2022 року і виконавцем допущена технічна помилка, яка в терміновому порядку буде виправлена. При цьому ОСОБА_1 після закінчення виконавчого провадження НОМЕР_3 на підставі постанови від 06.09.2021 року безпосередньо із позовом про стягнення заборгованості за аліментами до суду не зверталась. Після відновлення виконавчого провадження аліментні виплати у розмірі 75 031,68 грн. позивач здійснив не добровільно, а в примусовому порядку в межах відкритого виконавчого провадження № НОМЕР_3 із примусового виконання судового рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22.09.2014 року у справі №295/12013/14-ц, що набрало законної сили. Вже у подальшому, у судовому засіданні відповідач визнала, що станом на 04.07.2024 року їй надійшло біля 38 тис.грн. в якості аліментів, що перевищує суму заборгованості по аліментів, яка виникла на момент укладання договору про передачу права власності на частину квартири у зв`язку з припиненням права на аліменти на дітей.

Таким чином, оскільки грошові кошти у розмірі 75 031,68 грн. були стягнуті із позивача в примусовому порядку та набуті ОСОБА_1 в якості аліментів на утримання дітей у сумі більшій, ніж існувала станом на день укладання договору про передачу права власності на частину квартири у зв`язку з припиненням права на аліменти на дітей, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення таких безпідставно набутих коштів із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду, що підтверджено документально.

Керуючись ст.ст. 2-5, 10-13, 76-82, 89, 141, 264, 265, 352, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 75 031,68 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1 211,20 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_2 .

дата складення повного судового рішення - 30.12.2024.

Суддя Д.В. Кузнєцов