Рішення

від 12.12.2024 по справі 350/1011/24

РОЖНЯТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 350/1011/24

Номер провадження 2/350/392/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2024 року Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Сокирко Л.М.,

секретаря судових засідань Видойник І.П.,

з участю сторін: представника позивача Служби у справах дітей Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області Костюк Н.Б.,

відповідачки ОСОБА_1 ,

представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Гутник П.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Рожнятів Калуського району Івано-Франківської області в залі судових засідань № 2 Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Служби у справах дітей Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

Представник позивача Служби у справах дітей Брошнів-Осадської селищної ради - начальник Служби у справах дітей Брошнів-Осадської селищної ради Костюк Н.Б. в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 13 червня 2024 року звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав, обгрунтовуючи позов тим, що відповідно до інформації Відділення поліції № 2 (селище Рожнятів) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області від 7 червня 2024 року № 2661, 5 червня 2024 року до служби «102» надійшло повідомлення про те, що в селі Креховичі Калуського району Івано-Франківської області знаходиться жінка в стані алкогольного сп`яніння з малолітньою дитиною. На місці події було встановлено, що молода жінка з явними ознаками алкогольного сп`яніння разом із дитячим візком перекинулась на ліву частину узбіччя. У візочку перебувала малолітня дитина. Громадяни допомогли піднятися жінці та зателефонували до поліції. В ході огляду встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька селища Брошнів-Осада Калуського району Івано-Франківської області, яка перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння впала та перевернула візочок з малолітньою дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На місце події було викликано екстрену медичну допомогу та представника Служби у справах дітей. ОСОБА_2 є дитиною з інвалідністю та їй встановлено діагноз: вроджена розщелина твердого та м`якого піднебіння, затримка фізичного розвитку, вроджена вада розвитку головного мозку (стовбур), псевдобульбарний синдром, синдром м`язевої дистонії, Ш-Q 35.5. Екстреною медичною допомогою дитину відправлено на обстеження до Комунального некомерційного підприємства «Рожнятівська багатопрофільна лікарня». Відповідно до протоколу доклінічного обстеження №1110 від 5 червня 2024 року дитина доставлена в супроводі поліції, мати знаходилась в стані алкогольного сп`яніння, дитині надано невідкладну допомогу, діагностовано та рекомендовано лікування в закладі під контролем дитячого пульмонолога та лікарів Комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківська обласна дитяча клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради». Комунальне некомерційне підприємство «Обласний клінічний центр медичної допомоги та медицини катастроф» своїм листом №782/01-18 від 7 червня 2024 року інформувало, що 5 червня 2024 року був виклик бригади екстреної медичної допомоги працівниками поліції з метою госпіталізації дитини - ОСОБА_2 .

Екстреною медичною допомогою дитину в супроводі працівника служби у справах дітей Брошнів-Осадської селищної ради доставлено до Комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківська обласна дитяча клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради», де дитину поміщено у відділення анестезіології та інтенсивної терапії. Мати дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою, не працює, здійснює догляд за дитиною з інвалідністю - ОСОБА_2 та тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Батько дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , не працює.

ОСОБА_1 28 червня 2024 року притягувалася до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей).

ОСОБА_3 22 березня 2024 року притягувався до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (домашнє насильство).

Службою у справах дітей Брошнів-Осадської селищної ради спільно з поліцейським офіцером громади неодноразово проводились профілактичні бесіди та відвідування сім`ї ОСОБА_1 щодо відповідального батьківства та необхідності забезпечити батьками належний догляд за дитиною. Сім`ї у користування надано холодильник благодійним фондом «БО Серце Марії» неодноразово надавав для дитини дитяче харчування, матеріальну допомогу. Медичні працівники Комунального некомерційного підприємства «Брошнів-Осадська міська лікарня» здійснюють медичний супровід, огляд дитини вдома, сприяли у госпіталізації та встановлені дитині інвалідності.

Актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 5 червня 2024 року було встановлено, що малолітня дитина - ОСОБА_2 разом з матір`ю - ОСОБА_1 знаходились вдома за адресою: АДРЕСА_1 , однак, мати не впустила до будинку представника служби у справах дітей та поліцейського.

3 та 4 червня 2024 року лікарем Комунального некомерційного підприємства «Брошнів-Осадська міська лікарня» було рекомендовано дитині повторне стаціонарне лікування, консультацію ЛОР-спеціаліста по заміні трахеостомічної трубки, від чого мати відмовилася.

Враховуючи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ухиляються від виконання своїх обов`язків по догляду за дитиною з інвалідністю - ОСОБА_2 , що становить небезпеку для її життя і здоров`я, керуючись виключно інтересами дитини, орган опіки та піклування Брошнів-Осадської селищної ради вважає за доцільне, невідкладне відібрання малолітньої дитини - ОСОБА_2 від батьків без позбавлення їх батьківських прав. Питання щодо згоди на відібрання дитини від батьків за клопотанням служби у справах дітей розглянуто на позачерговому засіданні виконавчого комітету Брошнів-Осадської селищної ради 7 червня 2024 року.

Просили відібрати дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від матері - ОСОБА_1 , без позбавлення батьківських прав за ухилення від виконання батьківських обов`язків по догляду за дитиною, що становить небезпеку для її життя та здоров`я.

Просили відібрати дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від батька - ОСОБА_3 , без позбавлення батьківських прав за ухилення від виконання батьківських обов`язків по догляду за дитиною, що становить небезпеку для її життя та здоров`я.

Відповідно до ухвали судді від 28 червня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 21 серпня 2024 року підготовче провадження у справі закрито та призначено до судового розгляду.

В ході судового засідання представник позивача Служби у справах дітей Брошнів-Осадської селищної ради - начальник Служби у справах дітей Брошнів-Осадської селищної ради Костюк Н.Б. позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 подала до суду відзив, у якому зазначила, що позовні вимоги не визнає, окрім того суду пояснила, що ОСОБА_2 народилася хворою, із самого народження вона доглядає за нею та не залишає без нагляду, неодноразово перебувала з донькою на стаціонарному лікуванні у Львівській та Івано-Франківській обласних лікарнях. Вони з чоловіком проживають в квартирі розташованій в селищі Брошнів-Осада з жовтня 2023 року, де для дитини є відповідні умови проживання. 5 червня 2024 року вона в нетверезому стані не перебувала, в дійсності випила трохи пива, при цьому вона не падала. Коли вона котила візочок, то по ходу відпало переднє колесо і візочок похилився на бік, і ОСОБА_2 випала на траву, але вона відразу ж її підняла, дитина не плакала. Хтось із оточуючих викликав працівників поліції, а згодом екстрену медичну допомогу.

В той день коли до неї прийшли представник поліції з представником Служби у справах дітей вона знаходилась у квартирі саме займалася дитиною, а тому двері не відчиняла. Вона дитину не залишала, була з нею постійно поруч, і з того часу від коли у неї забрали дитину вона неоднорово їздила її навідувати в будинок дитини, телефонує персоналу та цікавиться здоров`ям дитини. Просить повернути їй дитину при цьому зобов`язується не допускати таких випадків.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що коли забрали дитину його вдома не було, так як він працює на будові в іншому населеному пункті. Він їздив провідувати дитину в дитячий будинок, телефонував персоналу та цікавився здоров`ям дитини, намагається заробити грошей, щоб прооперувати дитину. Просив у задоволенні позову відмовити, подальший розгляд справи проводити за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши матеріали справи вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи зі слідуючого.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про народження (серія НОМЕР_1 ) ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 та її батьками є: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ( а. с. 27).

Відповідно до медичного висновку № 27 на дитину - інваліда віком до 18 років від 30 квітня 2024 року Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної допомоги Рожнятівської селищної ради» ОСОБА_2 , 18 березня 2023 року має такі захворювання (патологічний стан): Вроджена розщелина твердого і м`якого піднебіння. Затримка фізичного розвитку. Вроджена вада розвитку головного мозку (стовбур), псевдобульбарний синдром, синдром м`язевої дистонії. Ш-Q35.5. (а.с. 26).

Відповідно до інформації Відділення поліції № 2 (селище Рожнятів) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області від 7 червня 2024 року № 2661, 5 червня 2024 року о 20 год.58 хв. до служби «102» надійшло повідомлення про те, що в селі Креховичі Калуського району Івано-Франківської області знаходиться жінка в стані алкогольного сп`яніння з малолітньою дитиною. На місці події було встановлено, що молода жінка з явними ознаками алкогольного сп`яніння разом із дитячим візком перекинулась на ліву частину узбіччя. У візочку перебувала малолітня дитина. Громадяни допомогли піднятися жінці та зателефонували до поліції. В ході огляду встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька селища Брошнів-Осада Калуського району Івано-Франківської області, яка перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння впала та перевернула візочок з малолітньою дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На місце події було викликано екстрену медичну допомогу та представника Служби у справах дітей, дитину направлено до лікарні. (а.с. 5).

Із листа медичного директора Комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківська обласна дитяча клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради». № 2531 від 6 червня 2024 року убачається, що з 5 червня 2024 року по даний час у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії знаходиться на лікуванні дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з діагнозом: двобічна вогнищева пневмонія. Ускладнена токсичним синдромом. Гострий перебіг ДН 1 ст. Вроджена розщелина твердого і м`якого піднебіння. Затримка фізичного розвитку, дефіцит маси тіла. Вроджена вада розвитку ЦНС (псевдобульбарний синдром, синдром м`язевої дистонії. Функціонуюча трахеостома, гастростома. Стан дитини тяжкий. (а.с. 6).

Із інформації медичного директора Комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Івано-Франківської обласної ради» № 782/01-18 від 7 червня 2024 року убачається, що 4 червня 2024 року був здійснений виклик бригади екстреної медичної допомоги до ОСОБА_2 мамою дитини у зв`язку з відсутністю електроенергії в мережі та потребою відсмоктати слизь з трахеостоми. Крім того, 5 червня 2024 року був здійснений виклик бригади екстреної медичної допомоги працівниками поліції і соціальної служби з метою госпіталізації ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківська обласна дитяча клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» ( а.с. 7).

Відповідно до протоколу доклінічного обстеження Комунального некомерційного підприємства «Рожнятівська багатопрофільна лікарня» № 1110 від 5 червня 2024 року дитина доставлена в супроводі поліції, мати знаходилась в стані алкогольного сп`яніння, дитині надано невідкладну допомогу, діагностовано та рекомендовано лікування в закладі під контролем дитячого пульмонолога та лікарів Комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківська обласна дитяча клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» (а.с. 9).

Із довідки директора та лікаря-педіатра Комунального некомерційного підприємства «Брошнів-Осадська міська лікарня» убачається, що дитина ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 із масою тіла 1750 грам. З 19 по 25 березня 2023 року дитина знаходилась на стаціонарному лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві «Івано-Франківська обласна дитяча клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради». Дитині встановлено діагноз: розщелина твердого та м`якого піднебіння. Псевдобульбарний синдром та дівчинку було скеровано до дитячої лікарні в місті Львові для встановлення трахеостоми і гастростоми. З 23 червня по 10 серпня 2023 року дитина знову перебувала на лікуванні Комунальному некомерційному підприємстві «Івано-Франківська обласна дитяча клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» з діагнозом: Перитоніт, неспроможність гастростоми. Бульбарний синдром. Розщелина твердого та м`якого піднебіння. Від народження і до березня 2024 року дитина проживала з батьками в селі Петранка та задекларована у сімейного лікаря села Петранка. В березні родина з дитиною переїхали до селища Брошнів-Осада. 22 березня 2024 року дитина була оглянута вдома педіатром, ЛОР-спеціалістом в присутності директора підприємства ОСОБА_6 та головним спеціалістом соціальної служби ОСОБА_7 , у зв`язку з тим, що сусіди неодноразово повідомляли соціальну службу та поліцію про крики та дебоші в квартирі в якій проживають батьки дитини та які зловживають алкоголем). Після огляду дитина скерована в Комунальне некомерційне підприємство «Івано-Франківська обласна дитяча клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» де лікувалася з 3 по 18 квітня 2024 року. Після виписки дитина була оглянута педіатром 26 квітня 2024 року. 3 та 4 червня 2024 року дитині було рекомендоване повторне стаціонарне лікування, консультацію ЛОР-спеціаліста по заміні трахеостомічної трубки, від чого мати відмовилася. У дитячому відділенні лікарні мати також відмовилася від лікування. 5 червня 2024 року мати не впустила директора підприємства в квартиру для патронажу (а.с. 17).

Актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 5 червня 2024 року було встановлено, що малолітня дитина - ОСОБА_2 разом з матір`ю - ОСОБА_1 знаходились вдома за адресою: АДРЕСА_1 , однак, мати не впустила до будинку представника служби у справах дітей та поліцейського (а.с. 18).

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_1 від 29 квітня 2024 року, дитина ОСОБА_2 на даний час перебуває у складних життєвих обставинах разом із матір`ю ОСОБА_1 . Матеріально-побутове становище сім`ї незадовільне (а.с. 19).

Із акту обстеження умов проживання ОСОБА_1 від 28 березня 2024 року вбачається, що в будинку чисто, прибрано, наявна приготовлена їжа, тепло, є зволожувач повітр`я. Дитина спить в особистому ліжечку, є необхідні речі, ліки та харчі. Умови проживання бажають бути кращими, потрібний холодильник для зберігання продуктів (а.с. 20).

Із акту обстеження умов проживання ОСОБА_1 від 22 березня 2024 року убачається, що в будинку не прибрано, немає холодильника. В дитячій кімнаті є ліжечко, дитяче харчування, необхідний одяг. Умови проживання потребують покращення (а.с. 21).

Виконавчим комітетом Брошнів-Осадської селищної ради ради Калуського району Івано-Франківської області 7 червня 2024 року було прийнято рішення № 52 відповідно до якого вважати доцільне невідкладне відібрання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від матері ОСОБА_1 та батька ОСОБА_3 . Без позбавлення їх батьківських прав за ухилення від виконання своїх обов`язків по догляду дитини, що становить небезпеку для її життя і здоров`я (а.с. 4).

Допитаний в якості свідка поліцейський офіцер громади сектору взаємодій з громадянами відділу привенції Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківські області ОСОБА_8 суду повідомив, що зі слів сусідів відомо, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ведуть антигромадський спосіб життя, мати залишає дитину. Один раз він за викликом ОСОБА_1 про домашнє насильство виїздив до місця їх проживання, але коли він приїхав, то остання із співмешканцем вже помирилися. Коли він був у помешканні ОСОБА_1 , то в квартирі був більш менш порядок. За наслідками події, яка мала місце 5 червня 2024 року, коли дитина випала з візочка ОСОБА_1 була притягнута до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Допитана в якості свідка лікар педіатр Комунального некомерційного підприємства «Брошнів-Осадська міська лікарня» ОСОБА_9 суду повідомила, що вона як лікар-педіатр неодноразово оглядала дитину, яка має вроджену ваду та інші захворювання. Огляд дитини проводився як за місцем її проживання, так і мати з дитиною приходили на огляд до лікарні. Мати з дитиною неодноразово перебували в лікарні на стаціонарному лікуванні, також вони їздили на консультації до спеціалістів. Коли вона була в квартирі де проживає дитина, то в наявності були необхідні ліки, мати відповідально ставиться до відсмоктування у дитини слизу, так як дитині з народження встановлено трахеостомічну трубку. Якщо б мати не слідкувала за цим, то це б привело до вкрай негативних наслідків і завдало б шкоди життю та здоров`ю дитини. Мати добре ставиться до дитини, а тому вона вважає, що матір дитині ніхто не замінить.

Відповідно до пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Про питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» в редакції чинній на момент відібрання дитини, визначено, що у разі, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров`ю дитини, орган опіки та піклування, якому стало відомо про це, приймає рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють.

Згідно з частиною першою статті 170 Сімейного кодексу України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також, в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням, або органові опіки та піклування.

Згідно з пунктами 2-5 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України, суд може постановити таке рішення у випадку, якщо батьки ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; батьки ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до роз`яснень пунктів 16 і 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу. Суд має право вирішити питання про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав та передати органу опіки та піклування (якщо цього потребують інтереси дитини), без визначення при цьому конкретного закладу.

Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» (заява від 18 грудня 2008 року № 39948/06) вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції.

Європейський суд у своєму рішенні у справі «Гаазе проти Німеччини» (заява від 08 квітня 2004 року № 11057/02) зазначив, що згідно з усталеною прецедентною практикою суду, взаємне почуття втіхи батьків і дитини від того, що вони постійно перебувають разом, становить важливий елемент сімейного життя, тому національні заходи, що перешкоджають реалізації такого почуття, дорівнюють втручанню у право, яке перешкоджають реалізації такого почуття, дорівнюють втручанню у право, яке захищається статтею 8 Конвенції.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (SAVINY v. UKRAINE, № 39948/06, § 50, ЄСПЛ, від 18 грудня 2008 року).

Судом встановлено, що підставою відібрання дитини без позбавлення батьківських прав батьків стало виникнення небезпечної для дитини обстановки: її життя, здоров`я.

В ході розгляду цієї справи суд не встановив, що батьки проявляли насильство до дитини, жорстоко поводилися з нею, не лікували, не забезпечували харчуванням, залишали одну тривалий період часу поза межами житла.

Також суду не надано доказів, що відповідачі мають шкідливі звички, ведуть аморальний спосіб життя, нехтують правилами моралі.

Щодо відповідачки ОСОБА_1 , то остання дійсно 28 червня 2024 року притягувалася до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей) та підставою цього стали події, які мали місце 5 червня 2024 року.

Відповідач ОСОБА_3 відповідно до постанови Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 22 березня 2024 року притягувався до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 (домашнє насильство), однак дії психологічного характеру (як зазначено в постанові судді) були вчинені по відношенню до відповідачки ОСОБА_1 .

Будь-яких інших доказів винної поведінки відповідачів по відношенню до дитини суду не надано, так як і не надано характеристик за місцем проживання відповідачів (селище Брошнів-Осада)

У судовому засіданні як представник позивача ОСОБА_7 , так і свідок ОСОБА_8 свої пояснення про те, що відповідачі ведуть антигромадський спосіб життя, зловживають спиртними напоями та ОСОБА_1 залишає дитину мотивували тим, що про ці обставини їм відомо зі слів сусідів.

Суд з метою всебічного розгляду справи та захисту інтересів дитини роз`яснював представнику позивача, що для підтвердження таких обставин, за її клопотанням суд може прийняти рішення про виклик у судове засідання свідків, які б підтвердили ці обставини. Однак такі особи не були встановлені та клопотання щодо їх виклику від представника позивача не надійшло. При цьому представником позивача не надано підтверджень, що такі особи зверталися до Служби у справах дітей чи поліції із усними чи письмовими заявами, скаргами на відповідачів.

Суду також не надано доказів, що з відповідачами проводилися профілактичні бесіди, їм пропонувалася допомога лікаря психолога, лікаря нарколога, вони запрошувалися на засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Брошнів-Осадської селищної ради та попереджувалися про негативні наслідки у разі ухилення їх від виконання своїх батьківських обов`яків, до них вживалися будь-які заходи впливу.

Заперечуючи проти позову відповідачі надали суду докази того, що вони не знаходяться на диспансерному (амбулаторному нагляді) в психоневрологічному кабінеті, за допомогою до лікарні не зверталися, зазначене підтверджується довідкою Комунального некомерційного підприємства «Рожнятівська багатопрофільна лікарня» № 69 від 28 листопада 2024 року виданою ОСОБА_3 та довідкою Комунального некомерційного підприємства «Рожнятівська багатопрофільна лікарня» № 70 від 28 листопада 2024 року виданою ОСОБА_1 , а також, що вони не знаходяться на диспансерному обліку в наркологічному кабінеті лікарні, за амбулаторною допомогою не звертилися, зазначене підтверджується довідкою Рожнятівська багатопрофільна лікарня» № 45 від 28 листопада 2024 року виданою ОСОБА_3 та довідкою Комунального некомерційного підприємства «Рожнятівська багатопрофільна лікарня» № 44 від 28 листопада 2024 року виданою ОСОБА_1 .

Окрім того, слід зазначити, що відповідно до характеристики старости Петранківського старостинського округу Рожнятівської селищної ради від 2 вересня 2024 року долученої відповідачем до матеріалів справи на ОСОБА_3 убачається, що за час проживання в селі Петранка зауважень та скарг на останнього не надходило. В громадських місцях та побуті поводить себе добре. На даний час ніде не працює, разом з батьками веде домашнє господарство.

Під час розгляду справи відповідачка ОСОБА_1 постійно відвідувала заклад у якому перебуває дитина, зазначене підтверджується довідкою Комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківський обласний спеціалізований будинок дитини Івано-Франківської обласної ради» № 148 від 2 вересня 2024 року, із якої убачається, що батько дитину не відвідував, однак телефонував, мати відвідувала дитину в 22 липня 2024 року, 14 серпня 2024 року, 19 серпня 2024 року, 28 серпня 2024 року.

Відповідачка ОСОБА_1 повідомила, що продовжує відвідувати дитину постійно, однак довідку про відвідування їй більше не видають. Чоловік ОСОБА_3 відвідвував дитину один раз, так як постійно працює, щоб заробити кошти на операцію дитині.

Така поведінка відповідачів свідчить, що останні бажають повернути дитину в сім`ю.

Суд з урахувань пояснень лікаря-педіатра, та довідок про стан здоров`я дитини прийшов до висновку, що якби мати не була постійно із дитиною та не здійснювала процедур по відсмоктувані слизу та не слідкувала за своєчасним вживанням дитиною ліків, не здійснювала харчування дитини через гастостому то це, як повідомила лікар-педіатр привело б до вкрай негативних наслідків для життя та здоров`я дитини.

Із наданих суду зазначених вище актів обстеження умов проживання убачається що у дитячій кімнаті є ліжечко для дитини, необхідний одяг, медикаменти, та дитяче харчування.

У деяких із цих актів зазначено, що в квартирі не прибрано, не помитий посуд, немає холодильника.

Однак ці обставини, не можуть бути підставою для відібрання дитини.

Слід зазначити, що в жодному із актів не зазначено, що дитина на момент обстежень була не доглянута, занедбана, не було достатньої кількості дитячого харчування, ліків, предметів гігієни.

Відповідачка ОСОБА_1 з метою доведення того що умови для проживання дитини в квартирі є задовільними звернулася до Служби у справах дітей повторно здійснити обстеження житла. 10 грудня 2024 року комісією Служби у справах дітей було повторно здійснено обстеження умов проживання відповідачів та складено акт, відповідно до якого житло складається із: двох кімнат, кухні, санвузла, опалення квартири здійснюється електрообігрівачами, наявне водопостачання та водовідведення. В кімнаті наявне дитяче ліжечко, ходунки, дитячі речі, однак немає ванночки. Умови проживання потребують значного покращення, враховуючи що дитина є з особливими потребами.

Окрім того, і в інших зазначених вище актах вказується що умови проживання сім`ї потребують значних покращень, при цьому не конкрпетизовано, які саме покращення житла повинні здійснити відповідачі, не з`ясовано чи спроможні вони фінансово здійснювати такі покращення, при тому, що відповілачка ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою.

Суд погоджується, що факти, відображені в акті про те, що в квартирі не прибрано, не помитий посуд є негативним явищем, однак такі факти не можуть бути підставою направленою на розірвання сімейних зв`язків.

Як зазначено в статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» закріплено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Держава надає батькам допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

За змістом статтей 151, 163 Сімейного Кодексу України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними.

Відібрання дітей від батьків або одного з них без позбавлення батьківських прав має бути наслідком невиконання батьківських обов`язків або їх неналежного виконання, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я та морального виховання.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці зазначає, що роль органів соціального забезпечення полягає саме в тому, щоб допомогти особам у скрутному становищі, допомагати їм вживати заходів і консультувати їх, серед іншого, про різні види доступних соціальних виплат, про наявні можливості отримати соціальне житло або про інші засоби подолання труднощів (Saviny проти України, № 39948/06, § 57, 18 грудня 2008 року, і R.M.S. проти Іспанії, № 28775/12, § 86, 18 червня 2013 року). У випадку уразливих осіб влада повинна виявляти особливу увагу і забезпечувати їм підвищений захист (B. проти Румунії (№ 2), № 1285/03, §§ 86 і 114, 19 лютого 2013 року, Todorova проти Італії, № 33932/06, § 75, 13 січня 2009 року, Zhou проти Італії, № 33773/11, § 58, 21 січня 2014 року, Akinnibosun проти Італії, № 9056/14, § 82, 16 липня 2015 року і Soares de Melo проти Португалії, № 72850/14, § 106, 16 лютого 2016 року).

Отже, обов`язком держави, в тому числі в особі позивача, є збереження сім`і та всіляко сприяти подоланню різного роду труднощів.

Для того, щоб позбавити дитину зв`язків з батьками обставини мають бути особливо значними та особливо винятковими і в силу вимог статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України саме позивач повинен довести такі обставини.

Обставиною, яка стала підставою для відібрання дитини стала подія, яка мала місце 5 червня 2024 року, а саме факт того, що дитина випала із візочка та була доставлено в лікарню.

Однак, як слідує із інформації наданої працівниками медичних закладів та медичних довідок, про які суд зазначав вище, будь-яких тілесних пошкоджень дитина в результаті падіння із візочка на траву не отримала та була госпіталізована з приводу інших захворювань у тому числі і вроджених.

Позивачем не доведено, що відповідачка діяла умисно, щоб спричинити шкоду здоров`ю дитини. При цьому слід зазначити, що будь-яких доказів що відповідачка перебувала в стані алкогольного сп`яніння внаслідок якого її поведінка була неконтрольованою, суду не надано. Працівниками поліції на місці не було з`ясовано чи дійсно мав місце прикрий випадок, а саме що відпало переднє колесо в результаті чого візок нахилився та дівчинка випала із нього, чи це були умисні дії відповідачки, чи недбалість.

Також позивачем не надано належних доказів, які б свідчили, що відповідачка умисно відмовлялася від госпіталізації та лікування дитини, тобто не долучено актів такої відмови, складених медичними працівниками, тобто що вона діяла всупереч інтересам дитини.

Із наданої інформації медичного директора Комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Івано-Франківської обласної ради» № 782/01-18 від 7 червня 2024 року убачається, що 4 червня 2024 року був здійснений виклик бригади екстреної медичної допомоги до ОСОБА_2 мамою дитини у зв`язку з відсутністю електроенергії в мережі та потребою відсмоктати слизь з трахеостоми.

При ухваленні рішення, суд враховує і те, що батьки дитини зробили для себе відповідні висновки, бажають і надалі виконувати батьківські обов`язки, постійно провідують дитину, телефонують до дитячого будинку, батько намагається добре заробляти, щоб в майбутньому прооперувати дочку, батьки мають любов до дитини, і демонструють своїм ставленням дійсне бажання жити з дитиною та опікуватись нею.

З урахуванням викладеного вище суд вважає, що обставини, які стали підставою для відібрання дитини на сьогоднішній день перестали існувати.

Таким чином позивачем не доведено, що відібрання дитини від батьків, яке по суті є першим кроком до позбавлення їх батьківських прав, відповідає інтересам дитини, а тому суд визнає вимогу про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав безпідставною та вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

У зв`язку з тим, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати відповідно до пункту другого частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України не підлягають відшкодуванню.

Керуючись стаття 151, 163 Сімейного кодексу України, статтями 10, 18, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України,

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог Служби у справах дітей Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду учасниками процесу шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 21 грудня 2024 року.

Суддя Сокирко Л.М.