Постанова

від 31.12.2024 по справі 308/14811/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/14811/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

31 грудня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача - Кожух О.А.,

суддів - Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 липня 2024 року (головуючий суддя Придачук О.А.) у справі №308/14811/19 за позовом Закарпатського обласного центру зайнятості в особі Ужгородської районної філії до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року Закарпатський обласний центр зайнятості в особі Ужгородської районної філії звернувся в Ужгородський міськрайонний суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідачки на свою користь заборговану суму виплаченого матеріального забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному в розмірі 26 610,97 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.03.2019 ОСОБА_1 звернулася до центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного та одночасно написала заяву щодо призначення виплати допомоги по безробіттю. У своїй заяві відповідачка запевнила, що через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно. 22.07.2019 відповідачка подала заяву про виплату залишку допомоги по безробіттю у розрахунку на рік одноразово для організації підприємницької діяльності.

Позивач вказує, що 26.07.2019, на підставі службової записки провідного фахівця відділу надання соціальних послуг, встановлено факт поновлення права на заняття адвокатською діяльністю відповідачкою з 26.03.2019.

31.07.2019 актом № 31 «Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення» встановлено, що ОСОБА_1 під час перебування на обліку безробітних поновила право на заняття адвокатською діяльністю 26.03.2019 в результаті чого виникла переплата допомоги по безробіттю в сумі 26610,97 грн. 16.08.2019 Ужгородською районною філією Закарпатського обласного центру зайнятості видано наказ № 25 «Про повернення допомоги по безробіттю» з ОСОБА_1 . Того ж дня відповідачу направлено лист претензію від 16.08.2019 № 499 з копією наказу про необхідність добровільно повернути у 15 денний строк неправомірно отриману допомогу по безробіттю, який 30.10.2019 повернувся відправнику без вручення.

Вказує, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Таким чином всупереч приписам ч.2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» під час перебування у статусі безробітного та виплати допомоги по безробіттю відповідач не повідомила Ужгородську районну філію Закарпатського обласного центру зайнятості про зазначені вище обставини, які впливають на умови виплати допомоги по безробіттю. Посилаючись на положення ч.3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Закарпатського обласного центру зайнятості в особі Ужгородської районної філії заборговану суму виплаченого матеріального забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному в розмірі 26610,97 грн.

На підтвердження обставин позивачем додано копію заяви ОСОБА_1 від 15.03.2019 про призначення виплати (а.с.6), копію заяви про надання статусу безробітного від 15.03.2019 (а.с.7), заява про призначення допомоги по безробіттю від 22.07.2019 (а.с.8), витяг із наказів про прийняті рішення по особі ОСОБА_1 (а.с.15 -16), службову записку від 26.07.2019 (а.с.9), акт №31 розслідування страхових випадків від 31.07.2019 (а.с. 10-11), наказ №25 від 16.08.2019 (а.с.12).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 26 липня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Закарпатського обласного центру зайнятості в особі Ужгородської районної філії суму виплаченого матеріального забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному в розмірі 26610,97 грн, а також сплачений судовий збір в розмірі 1921,00 грн.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що відповідачем не надано доказів виконання свого обов`язку щодо повідомлення центру зайнятості про отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Сума, про стягнення якої просить позивач, була виплачена відповідачу без законних на те підстав у період, коли відповідач мала право на зайняття адвокатською діяльністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням суду відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить рішення Ужгородського міськрайонного суду від 26.07.2024 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

У поданій в новій редакції апеляційній скарзі, після усунення недоліків, відповідачка зазначила, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не дослідив всі обставини справи, які є важливими, а саме не дослідив індивідуальний план працевлаштування, який не надавався кар`єрним радником відповідачці для ознайомлення та підписання.

Зазначає, що про відновлення свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю повідомила в усній формі свого кар`єрного радника ОСОБА_2 .. Вказане підтверджено свідченнями самої ОСОБА_2 в судовому засіданні в суді першої інстанції, де вона вказала, що дізналась про поновлення свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю від ОСОБА_1 протягом місяця (у квітні), однак службова записка була складена у липні.

Вказує, що заступником начальника відділу Бута І.П. було грубо порушено вимоги Наказу МСП України №613 «Про затвердження Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності» від 15.06.2015, а саме п.1 Розділу VII, за яким протягом місяця у зв`язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи, за їхнім бажанням допомога по безробіттю може виплачуватися одноразово для організації підприємницької діяльності.

Стверджує, що саме через недостатню компетентність працівників центру зайнятості ними було допущено порушення, які призвели до безпідставно виплачених коштів на користь безробітної не з її вини. Вказує, що відсутні правові підстави, передбачені ч.3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», оскільки умислу в діях відповідачки, пов`язаних з отриманням виплат - не було. Зазначає, що відповідно до ст. 1215 ЦК України, зокрема, не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Стверджує, що позивачем не доведено вину ОСОБА_1 у формі прямого умислу, спрямованого саме на свідоме неповідомлення про відновлення адвокатської діяльності з метою незаконного отримання допомоги з безробіття та не доведено факту отримання грошових коштів у період надання допомоги по безробіттю, а отже відсутні правові підстави, передбачені ч.3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та ст. 1212 ЦК України, для стягнення з апелянта виплаченої їй допомоги по безробіттю.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

На вказану апеляційну скаргу Закарпатський обласний центр зайнятості подав відзив, у якому просить рішення Ужгородського міськрайонного суду від 26.07.2024 залишити без змін, а скаргу без задоволення.

У відзиві позивач вказує, що предметом позовних вимог є стягнення допомоги по безробіттю внаслідок умисного невиконання відповідачем своїх обов`язків та зловживання під час допомоги по безробіттю, а не питання працевлаштування, тому доводи апелянта щодо не дослідження судом індивідуального плану не стосується даних позовних вимог.

Вказує, що відповідачка у заяві про надання статусу безробітного своїм особистим підписом підтвердила, що ознайомлена з правами та обов`язками зареєстрованого безробітного та відповідальністю за подання недостовірних даних та документів.

У своїх доводах посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 28.08.2024 у справі №761/38813/21. А також на ч.2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», якою визначено обов`язок особи, яка перебуває у статусі безробітного, своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Зазначає, що доказів того, що відповідачка у встановлений законом триденний строк повідомила працівників Ужгородської районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості про відновлення своєї адвокатської діяльності суду не надано.

Стверджує, що докази, які містяться у справі, спростовують аргументи апелянта, натомість відповідачем не надано жодного доказу, який би спростовував позовні вимоги, а у діях апелянта вбачаються ознаки недобросовісності та зловживання правами і обов`язками безробітного у правовідносинах з центром зайнятості.

Межі розгляду справи апеляційним судом

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки ціна позову в даній справі складає 26610,97 грн, що є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав

Фактичні обставини та застосовані норми права

Встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що 15.03.2019 ОСОБА_1 звернулася до центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного, у якій зазначила, що з правами та обов`язками зареєстрованого безробітного ознайомлена (а.с.7).

Того ж дня ОСОБА_1 подала заяву про призначення їй виплати допомоги по безробіттю, в якій просила призначити їй виплату допомоги по безробіттю в розмірі, передбаченому Законом «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», з 8-го дня після реєстрації. У заяві зазначила, що з умовами і тривалістю призначення допомоги по безробіттю відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» ознайомлена (а.с.6).

Наказом Ужгородської районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості № НТ190322 від 22.03.2019 відповідачу надано статус безробітного з 15.03.2019; призначено допомогу по безробіттю з 22.03.2019 по 15.03.2020; розпочато виплату допомоги по безробіттю з 22.03.2019 (а.с.15).

В той же час встановлено, що 26.03.2019 на підставі відповідної заяви ОСОБА_1 було поновлено право на заняття адвокатською діяльністю згідно п.1 ч.4 ст.31 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується публічною інформацією із сайту Національної асоціації адвокатів України, яка перебуває у вільному доступі. Вказане також визнається сторонами.

22.07.2019 ОСОБА_1 подала заяву, у якій просила призначену їй допомогу по безробіттю у розрахунку на рік виплатити одноразово для організації підприємницької діяльності (а.с.8).

Службовою запискою провідного фахівця відділу надання соціальних послуг ОСОБА_2 від 26.07.2019 повідомлено про встановлення факту поновлення права на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 з 26.03.2019 (а.с.9).

На підставі службової записки Ужгородською районною філією Закарпатського обласного центру зайнятості було проведено розслідування. Згідно акту № 31 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 31.07.2019 було встановлено, що ОСОБА_1 , поновивши 26.03.2019 право на заняття адвокатською діяльністю, з 26.03.2019 продовжувала перебувати на обліку і отримувала державну допомогу по безробіттю по 07.07.2019 внаслідок чого виникла переплата допомоги по безробіттю в сумі 26610,97 грн. У пояснення безробітного у цьому акті ОСОБА_1 повністю не погодилась з даним актом, оскільки повідомляла у встановленому законом порядку про заняття адвокатською діяльністю (а.с.10-11).

Згідно наказу Ужгородської районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості № НТ190731 від 31.07.2019 відповідачу припинено виплату допомоги по безробіттю та припинено реєстрацію безробітної (а.с.15).

16.08.2019 Ужгородською районною філією Закарпатського обласного центру зайнятості видано наказ № 25 щодо повернення коштів матеріального забезпечення на випадок безробіття у розмірі 26610,97 грн., виплачених ОСОБА_1 за період перебування на обліку як безробітної з 26.03.2019 по 08.07.2019 (а.с.12), та направлено відповідачу лист з вимогою повернути незаконно виплачені кошти за період перебування на обліку як безробітний з 26.03.2019 по 08.07.2019 в сумі 26610,97 грн. (а.с.13-14).

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» (тут і далі нормативні акти в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що безробітний це особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування (пункт 1 частини першої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення»).

У пунктах 1 та 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» наведено такі визначення: адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Згідно з частинами другою та третьою статті 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат України здійснює адвокатську діяльність на всій території України та за її межами, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або законодавством іноземної держави. Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність і працює індивідуально, є самозайнятою особою.

У пункті 14.1.226 статті 14 ПК України визначено, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької діяльності чи працівником у межах незалежної професійної діяльності.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти та поєднують навчання з роботою.

У постанові від 28.08.2024 у справі №761/38813/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що відповідно до статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» адвокат, право на заняття адвокатською діяльністю якого не зупинено і не припинено, є особою, яка провадить незалежну професійну діяльність (забезпечує себе роботою самостійно), та віднесений до категорії зайнятого роботою населення і це виключає можливість надання йому статусу безробітного.

Велика Палата у своєму рішенні вказала, що для вирішення питання залежності допомоги по безробіттю з наявністю в особи, що провадить незалежну професійну діяльність, зокрема в адвоката, роботи (праці) та отримання ним заробітку (доходу) доцільно проаналізувати, крім Законів України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», також положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» до платників єдиного внеску віднесено осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особа, яка має дійсне свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю має право на роботу та отримання доходу від цієї роботи, має статус самозайнятої особи і повинна сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому законодавець не позбавляє адвоката статусу особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, на період неотримання останнім заробітку (доходу) та не звільняє адвоката від обов`язку сплачувати цей єдиний внесок.

Законом передбачено, що адвокат має право на власний розсуд та без зазначення конкретних причин у будь-який час зупинити свою адвокатську діяльність після чого він втрачає статус особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, та відповідно самозайнятої особи, оскільки такий адвокат не має права здійснювати адвокатську діяльність (стаття 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

У випадках зупинення дії свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю та за відсутності іншого виду зайнятості і неможливості реалізувати своє право на працю в інший спосіб така особа може набути статусу безробітного.

Згідно з відомостями, що містяться на сайті Національної асоціації адвокатів України та Єдиному Реєстрі Адвокатів України, вбачається, що 18.03.2013 Закарпатською обласною КДКА відповідачці ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №21/891. В цей же день, на підставі заяви, право на заняття адвокатською діяльністю було зупинено.

Із заявою про надання статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_1 звернулася до Ужгородської районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості 15.03.2019, тобто в час коли не перебувала в статусі самозайнятої особи.

Згідно даних з Єдиного Реєстру Адвокатів України, 26.03.2019 право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 було поновлено на підставі заяви, згідно п.1 ч.4 ст. 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (а.с.157).

Відповідно до ч. 2 ст 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.44 Закону України «Про зайнятість населення» зареєстровані безробітні зобов`язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.

Положеннями пункту 1 частини першої статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що реєстрація безробітного припиняється, зокрема. у разі зайнятості особи.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що обов`язком зареєстрованої особи як безробітної - ОСОБА_1 - було подати до Закарпатського обласного центру зайнятості в особі Ужгородської районної філії письмове підтвердження про поновлення адвокатської діяльності, яке могло виразитись, зокрема, у поданні відповідної заяви або поданні позивачу витягу з Єдиного реєстру адвокатів України.

Належних та допустимих доказів того, що відповідач повідомляла Ужгородську районну філію Закарпатського обласного центру зайнятості про поновлення права на заняття адвокатською діяльністю - не надано.

У доводах апеляційної скарги та відзиву на позовну заяву апелянт вказує, що про відновлення дії адвокатського свідоцтва повідомляла усно свого безпосереднього кар`єрного радника, а саме службову особу центру зайнятості - ОСОБА_2 ..

Вказані доводи апелянта підтвердила даний свідок ОСОБА_3 під час допиту в судовому засіданні Ужгородського міськрайонного суду (звукозапис судового засідання від 26.11.2021 час звукозапису на диску 0:40:17). Однак час, з якого працівнику стало відомо про відновлення адвокатської діяльності ОСОБА_1 , свідок не могла назвати та вказала, що це було протягом місяця.

Таким чином, відповідач протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації як безробітної не повідомила.

Натомість, 22.07.2019 ОСОБА_1 подала заяву до Ужгородської районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості, в якій просила призначену їй допомогу по безробіттю у розрахунку на рік виплатити одноразово для організації підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 7 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» допомога по безробіттю може виплачуватися одноразово для організації підприємницької діяльності безробітними, які не можуть бути працевлаштовані у зв`язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи, крім осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону.

Згідно ч. 11 ст. 22 Закону «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності здійснюється протягом 14 днів після дня здійснення державної реєстрації юридичної особи, фізичної особи - підприємця.

Зважаючи на висновок Великої Палати Верховного Суду допомога по безробіттю не може виплачуватись самозайнятій особі - адвокату, оскільки така особа не може вважатись безробітною.

Колегія суддів констатує, що заява про виплату призначеної допомоги по безробіттю у розрахунку на рік одноразово для організації підприємницької діяльності була подана ОСОБА_1 22.07.2019 - майже через чотири місяці після поновлення свідоцтва на заняття адвокатською діяльністю, а отже, відповідач на той час не була безробітною.

Безпідставними є доводи апелянта про відсутність обізнаності про свої права і обов`язки, як безробітної що перебуває на обліку в центі зайнятості, з підстав не ознайомлення та не підписанням індивідуального плану пошуку роботи, зважаючи на наступне.

Підписуючи заяву про надання статусу безробітного, ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомлена з правами та обов`язками зареєстрованого безробітного та відповідальністю за подання недостовірних даних та документів, на підставі яких приймається рішення про надання статусу безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, що визначені Законами України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов`язкове соціальне страхування на випадок безробіття» (а.с.7).

В апеляційній скарзі відповідач посилається на статтю 1215 ЦК України, яка встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті, зокрема, заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Виходячи із системного аналізу ст. 1215 ЦК України, безпідставно набуте майно не підлягає поверненню за відсутності рахункової помилки при виплаті коштів, а також добросовісності з боку набувача. Обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у ч. 1 вказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Тобто, відсутність розрахункової помилки та добросовісність набувача презюмується, а тягар доказування наявності розрахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника: за загальним правилом цивільного процесу щодо змагальності сторін.

Відповідач, юрист за освітою, адвокат, будучи обізнаною із обов?язками особи, яка зареєстрована як безробітна, не повідомила про поновлення свого права на заняття адвокатською діяльністю та наявність підстав для припинення їй виплат по безробіттю, безпідставно отримувала такі виплати до 08.07.2019, а 22.07.2019, будучи діючим адвокатом, подала заяву про виплату їй одноразово призначеної допомоги по безробіттю у розрахунку на рік для організації підприємницької діяльності. Таку поведінку набувача грошових сум колегія суддів вважає недобросовісною, а посилання відповідача на положення ст 1215 ЦК України - безпідставним.

Частиною третьою статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на випадок безробіття» передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» за період з 26.03.2019 по 08.07.2019 на рахунок ОСОБА_1 було зараховано грошові кошти в сумі 26610,97 грн.(а.с.23).

Висновки апеляційного суду

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 з 26.03.2019 була наділена правом на заняття адвокатською діяльністю, вона не могла вважатись безробітною. Не подання нею своєчасно до центру зайнятості відомостей про поновлення адвокатської діяльності призвели до безпідставного нарахування та виплати їй допомоги з 26.03.2019 (часу поновлення свідоцтва на заняття адвокатською діяльністю) по 08.07.2019 (часу останньої виплати допомоги по безробіттю).

У зв`язку з наведеним, судом першої інстанції правомірно встановлено, що надміру виплачені ОСОБА_1 кошти підлягають стягненню з відповідачки на підставі частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на випадок безробіття» у розмірі, заявленому позивачем.

Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, у відповідності до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.368, ч. 1 ст. 369, п. 1 ч. 1 ст.374, ст. ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 липня 2024 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 31 грудня 2024 року.

Суддя-доповідач

Судді: