Ухвала

від 23.12.2024 по справі 304/1033/24

ПЕРЕЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 304/1033/24 Провадження № 1-кс/304/1032/2024

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2024 року м. Перечин

Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання детектива Територіального управління БЕБ у Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором, на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за № 42024072210000141 від 21 березня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 209 КК України, відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з вищою освітою, неодруженого, волонтера, громадянина України, раніше не судимого,

про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

У С Т А Н О В И В :

детектив звернувся до слідчого судді з даним клопотанням, погодженим прокурором, про продовження ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави відповідно до ухвали слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 19 грудня 2024 року строком на 60 днів. Клопотання мотивує тим, що відділом детективів Територіального управління БЕБ у Закарпатській області здійснюється досудове розслідування даного кримінального провадження, під час якого встановлено, що у період з 19 грудня 2023 року по 11 січня 2024 року ФОП ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою із невстановленими на даний час особами, шляхом підроблення офіційних документів, під час виконання договору купівлі-продажу обладнання та комплектуючих до дронів, укладеним з військовою частиною НОМЕР_1 , здійснив внесення до актів приймання-передачі товару завідомо неправдиві відомості про фактично не виконані поставки та незаконно заволодів державними коштами на загальну суму 3 736 711,72 грн, що у 2 468 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, якими в подальшому розпорядився (легалізував) на власний розсуд. Детектив вказує, що 25 вересня 2024 року ОСОБА_4 було затримано у порядку ст. 615 КПК України та того ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, а 26 вересня 2024 року - повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 366 КК України. Детектив вважає, що обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме показаннями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ; протоколами оглядів руху коштів по банківських рахунках ФОП ОСОБА_4 ; протоколом огляду інформації з ІП «Геопортал-Гарпун»; протоколом огляду інформації, отриманої від ТОВ «Лайфселл»; висновками судової економічної та почеркознавчої експертизи, речовими доказами та іншими матеріалами досудового розслідування в їх сукупності. На думку сторони обвинувачення, докази, що зібрані на даному етапі досудового розслідування у достатній мірі обґрунтовують підозру ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та є достатніми для обрання йому запобіжного заходу. Так ухвалою слідчого судді від 27 вересня 2024 року ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23 листопада 2024 включно з можливістю внесення застави у розмірі 3 736 711 грн, яку у свою чергу апеляційним переглядом було залишено без змін. Надалі ухвалою слідчого судді від 22 листопада 2024 року підозрюваному ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 21 грудня 2024 року включно, водночас зменшено розмір застави до 908 400 грн. Після цього 19 грудня 2024 року ухвалою слідчого судді продовжено строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до 25 лютого 2025 року включно, а також продовжено строк застосування запобіжного заходу до 25 грудня 2024 року, при цьому зменшено розмір застави до 242 240 грн. Відтак детектив вказує, що зважаючи на встановлені під час досудового розслідування обставини вчинення кримінальних правопорушень, відповідно до вимог ч.1 ст. 184 КПК, досудовим розслідуванням встановлені та підтверджені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати на даний час і відповідно обґрунтовують необхідність продовження застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зокрема, існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, детектив обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 , серед іншого, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Крім цього детектив вважає, що існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме незаконного впливу на свідків, про що свідчить те, що підозрюваний володіє інформацією стосовно характеризуючих, в тому числі біографічних даних свідків, які надали викривальні покази стосовно нього. Також вказує на те, що продовжує існувати й ризик, передбачений п. 4 вказаної частини статті, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_4 може не з`являтися на виклик, посилаючись на різні, нібито форс-мажорні, обставини чи причини. Відтак на даний час ризики, якими керувався слідчий суддя під час обрання та продовження відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, а продовжують існувати, а відтак виправдовують тримання особи під вартою на даному етапі досудового розслідування. Оскільки завершити досудове розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою неможливо, внаслідок особливої складності провадження, тому ініціатор клопотання просить таке задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити, посилаючись на викладені у ньому обставини та продовжити строк тримання ОСОБА_4 під вартою до 60 днів, але не більше строку досудового розслідування. Вказував на те, що орган досудового розслідування не має можливість завершити розслідування даного кримінального провадження, через що такий строк було продовжено, слідчі дії надалі проводяться.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 просив у задоволенні клопотання відмовити та обрати стосовно його підзахисного запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою у вигляді домашнього арешту у межах строку досудового розслідування. У письмовому запереченні вказував на те, що у клопотанні про продовження строку застосування запобіжного заходу не взято до уваги ряд чинників, зокрема наявність у підозрюваного на утриманні матері з інвалідністю другої групи, яка потребує постійного стороннього догляду, при цьому ОСОБА_4 є молодий за віком та має постійне місце проживання і реєстрації. Крім цього просить слідчого суддю врахувати, що підставою для визначення розміру завданих збитків послужила довідка про залучення спеціаліста Держаудитслужби Західного регіону та висновок експертизи № СЕ-19/107-24/9634-ЕК від 17 вересня 2024 року, у відповідності до якого експертом підтверджено збитки в сумі 6 736 711,72 грн, за умови, що постачання за актом прийому-передачі товару від 20 грудня 2023 року та договором № 87 від 19 грудня 2023 року не здійснювалося. У той же час, як вказує захисник, будь якої перевірки чи ревізії, яка б визначала завдані збитки, на підприємстві не проводилося, що у свою чергу вказує на те, що експерт ОСОБА_17 при проведенні експертизи вдався до припущень, що є неприпустимим при проведенні експертизи. Звертає увагу, що незважаючи на відсутність у матеріалах кримінального провадження висновків будь яких ревізій та інвентаризацій, у задоволенні клопотання сторони захисту щодо призначення таких органом досудового розслідування було відмовлено. Таким чином вважає, що орган досудового розслідування, ставлячи під сумнів дійсність товарно-транспортної накладної на поставку продукції на адресу військової частини, припустив, що такі товарно-матеріальні цінності не поставлялися, однак така позиція не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується матеріалами зібраними стороною захисту. Так, сторона захисту володіє відомостями про отримання військовою частиною НОМЕР_1 товарно-матеріальних цінностей за договором № 87 від 19 грудня 2023 року, при цьому будь-яких претензій щодо номенклатури поставленого товару, його якості та обсягу військова частина не має; крім того, здійснення поставок на адресу ВЧ НОМЕР_1 підтверджується і товарно-супровідними документами Нової пошти. Крім цього захисник вважає, що позиція органу досудового розслідування спростовується i отриманим висновком інвентаризації матеріальних засобів служби експлуатації безпілотних систем озброєння логістики, що знаходяться на зберіганні військової частини НОМЕР_1 . Вказує, що у відповідності до диспозиції статті 191 КК України кримінальна відповідальність за вчинення такого злочину настає виключно в разі встановлення збитків. Натомість із заявою про вчинений злочин жодна фізична чи юридична особа не зверталась, цивільного позову не заявлено. Відтак вважає, що наведені ним обставини вказують на відсутність кваліфікуючої ознаки даного злочину у вигляді негативних наслідків, що вказує на відсутність будь якої шкоди та відповідно виключає обґрунтованість повідомленої підозри. Додатково просить слідчого суддю врахувати й безпідставність підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, оскільки виходячи із змісту проведених банківських операцій по перерахунку коштів іншим суб`єктам господарювання в якості оплати за товар жодних порушень не вбачається, а доказів безпосередньої конвертації коштів ОСОБА_4 з рахунків інших осіб слідством не надано ні стороні захисту, ні суду. Необґрунтованою та такою, що суперечить кримінальному закону є і кваліфікація дій ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 366 КК України, оскільки він не є суб`єктом даного злочину та на нього як на ФОП не розповсюджуються повноваження адміністративно-розпорядчого характеру. Щодо ризиків, які б могли перешкодити проведенню досудового розслідування, то вважав, що такі зменшилися, оскільки свідки у провадженні допитані, в тому числі й відповідальні особи військової частини, проведено огляди. Просив відмовити у задоволенні клопотання та обрати відносно його підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, при цьому запобіжний захід у вигляд застави вважав непосильним для ОСОБА_4 , оскільки його дохід за 2023 рік склав 150 000 грн, а наразі він взагалі не працює через наявність на утриманні хворої матері.

Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника та вказував на те, що не зможе чинити тиск на свідка, який знаходиться за кордоном.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання, прийшов до такого висновку.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Відповідно до вимог ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України.

На підставі матеріалів клопотання встановлено, що органом досудового розслідування - відділом детективів Територіального управління БЕБ у Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного 21 березня 2024 року до ЄРДР за № 42024072210000141 з правовою кваліфікацією за ч. 5 ст. 191 КК України за фактом зловживань службовими особами військової частини НОМЕР_1 службовим становищем, які в умовах воєнного стану, за попередньою змовою із суб`єктом господарювання ФОП ОСОБА_4 (код НОМЕР_2 ) уклали договір № 87 від 19 грудня 2023 року на поставку комплектуючих до квадрокоптерів на суму 3 736 711,72 грн без ПДВ, та вносячи неправдиві відомості у фінансово-господарські документи щодо отримання матеріальних цінностей від постачальника та акту прийому-передачі, фактично комплектуючі не отримували, чим завдали державному бюджету збитків на вказану суму. Надалі 18 квітня 2024 року у вказаному кримінальному провадженні органом досудового розслідування внесено також відомості про кримінальне правопорушення за ч. 3 ст. 212 КК України за фактом реалізації протягом 2022 - 2024 років невстановленими особами, які діяли від імені ТОВ «Прайм Опт Делівері» (код ЄДРПОУ 44836884) та ТОВ «Майвест» (код ЄДРПОУ 45374570), БПЛА та комплектуючих до них на адресу фізичних осіб, з одночасним відображенням такої реалізації на військові частини, у тому числі на військову частину НОМЕР_1 , чим ухилилися від сплати податків на 128 595 777 грн; а також 23 вересня 2024 року - за ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358 та ч. 1 ст. 209 КК України за фактом видачі ОСОБА_4 завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до таких завідомо неправдивих відомостей та їх використання (видаткова накладна від 20.12.2023 № 12/12 та акт приймання-передачі товару від 20.12.2023), та легалізації ОСОБА_4 майна, одержаного злочинним шляхом на власний банківський рахунок.

Двадцять п`ятого вересня 2024 року ОСОБА_4 було затримано у порядку ч. 1 ст. 615 КПК України, а наступного дня повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 209 КК України.

Ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 27 вересня 2024 року відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк застосування якого продовжено ухвалою слідчого судді від 22 листопада 2024 року до 21 грудня 2024 року (включно), в межах строку досудового розслідування, з визначенням застави у розмірі 908 400 грн.

Строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено постановою керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону від 21 листопада 2024 року до трьох місяців, тобто до 25 грудня 2024 року включно.

Ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 19 грудня 2024 року відносно ОСОБА_4 продовжено строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, а саме до 25 грудня 2024 року включно, з визначенням застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає суму 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн.

Крім цього ухвалою слідчого судді цього ж суду від 19 грудня 2024 року продовжено строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до 25 лютого 2025 року.

Таким чином, дія запобіжного заходу, застосованого до підозрюваного ОСОБА_4 закінчується 25 грудня 2024 року, що й стало підставою для звернення сторони обвинувачення до слідчого судді з клопотанням про продовження строку тримання під вартою.

Частиною 1 статті 194 КПК України на слідчого суддю під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу покладений обов`язок встановити існування наступних складових: - чи доведені обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри; - чи наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК, та на які вказує слідчий; - чи не є достатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_4 вищевказаних кримінальних правопорушень підтверджується сукупністю зібраних в межах досудового розслідування доказів.

Положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» обґрунтованість підозри є необхідною умовою законності тримання особи під вартою.

Європейський Суд з прав людини у справі «K.F. проти Німеччини» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Слід враховувати, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі доданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.

Крім того, слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що наданими органом досудового розслідування матеріалами достатньою мірою підтверджується обґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 209 КК України.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі суто формального судового рішення порушує принцип верховенства права. Обґрунтування необхідності тримання особи під вартою лише санкцією статті, за яку передбачено кримінальну відповідальність за інкриміноване такій особі кримінальне правопорушення, без урахування інших обставин (зокрема, обґрунтованості підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які заявлені стороною обвинувачення; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам), не забезпечує балансу між метою застосування такого запобіжного заходу у кримінальному провадженні та правом особи на свободу та особисту недоторканність.

Обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають переслідувати легітимну мету, обумовлені суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими. У разі обмеження конституційного права або свободи необхідним є оптимальне досягнення легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, серед іншого, забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка …; вчинити інше кримінальне правопорушення.

За викладених обставин вбачається, що на даний час у кримінальному провадженні продовжують існувати обставини, з якими закон пов`язує можливість перебування особи під одним із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.

Вирішуючи питання про існування на час розгляду клопотання передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки ОСОБА_4 , слідчий суддя приймає до уваги те, що ризиком у цьому випадку слід вважати дію, яка може бути вчинена з високим ступенем ймовірності.

Так, детектив у клопотанні й надалі вказує на наявність ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя враховує, що Європейський Суд з прав людини у справі «В. проти Швейцарії» зазначив, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати, зокрема, з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв`язків з державою.

Під час розгляду попереднього клопотання детектива про продовження застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя з`ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні підстав, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування саме такого запобіжного заходу.

Постановляючи зазначену ухвалу від 19 грудня 2024 року, слідчий суддя вважав доведеними обґрунтованість підозри, а також існування ризиків того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, а також незаконно впливати на свідків.

Обґрунтовуючи існування ризику переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та суду, слідчий суддя врахував те, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких він підозрюється є, зокрема тяжким та особливо тяжким злочинами і передбачають покарання у вигляді позбавлення волі, що у свою чергу особливо сильно підвищує ризик переховування від органів досудового розслідування та суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

На переконання слідчого судді, наведені вище обставини є такими, котрі доводять, що ризик переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду не втратив свою актуальність.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя врахував передбачену статтями 23 та 224 КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.

Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

За таких обставин, слідчий суддя вважав, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Поряд із цим, слідчий суддя взяв до уваги зацікавленість підозрюваного у відверненні негативних наслідків, спричинених притягненням його до кримінальної відповідальності, а також обізнаність ОСОБА_4 про осіб, які давали свідчення у кримінальному провадженні.

Ці обставини, на переконання слідчого судді, свідчили про продовження існування ризику впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

При цьому ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином слідчий суддя вважав недоведеним.

Так, на обґрунтування зазначеного ризику прокурор покликався на те, що ОСОБА_4 не буде з`являтися на виклик, посилаючись на різні нібито форс-мажорні обставини чи поважні причини, зловживаючи процесуальними правами.

Однак доказів, які б вказували на обґрунтовані підстави покликатись на зазначене не навів.

Отже слідчим суддею встановлено, що наразі ризики переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також незаконно впливати на свідків, продовжують існувати, хоча і є незначними.

Захист у свою чергу також покликався на зменшення ризиків із плином досудового розслідування, належне виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків та його процесуальну поведінку, фінансову неможливість внесення будь якого розміру застави через відсутність коштів та доходу, а також наявність на утриманні матері з інвалідністю.

Так, ОСОБА_4 повідомлено про підозру ще 25 вересня 2024 року (та про зміну раніше повідомленої підозри 26.09.2024), однак сторона обвинувачення не надала жодних доказів, які б вказували на те, що з того часу та протягом дій попередніх ухвал слідчих суддів ОСОБА_4 вчиняв які-небудь дії, спрямовані на реалізацію названих ризиків з метою уникнення кримінальної відповідальності.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).

Отже виключних обставин для тримання підозрюваного під вартою в матеріалах провадження немає, оскільки даних, які б свідчили про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів детективом у клопотанні не вказано та прокурором в судовому засіданні не доведено.

Слідчий суддя вважає за можливе вирішити питання щодо застосування менш суворого запобіжного заходу, який зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 його процесуальних обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, тобто досягнення завдань кримінального провадження.

Згідно зі ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться верховенство права, законність, повага до людської гідності.

Так, згідно зі ст. 8 КПК кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК).

Повертаючись до обставин, котрі досліджуються в межах розгляду цього клопотання, слідчий суддя зазначає, що ОСОБА_4 перебуває під вартою з 25 вересня 2024 року, тобто три місяці, при цьому розміри застави, визначені ухвалами слідчих суддів про обрання та продовження строку застосування вказаного запобіжного заходу (3 736 111 грн, 908 400 грн та 242 240 грн) внесені не були, через що слідчий суддя дійшов висновку, що розмір застави, визначений ОСОБА_4 ухвалою від 19 грудня 2024 року також є непомірним, і саме тому заставу досі не сплачено, а підозрюваний перебуває під вартою.

Як видно з наданої у розпорядження слідчого судді податкової декларації про майновий стан і доходи, загальна сума доходу ОСОБА_4 за 2023 рік склала 150 000 грн; Витягом з ЄДРЮОФОП за 31.07.2024 підтверджується припинення здійснення підозрюваним підприємницької діяльності.

Окрім цього слідчий суддя враховує, що у відповідь на адвокатський запит від 04 листопада 2024 року стороною захисту отримано інформацію про те, що згідно з укладеним договором № 87 від 19 грудня 2023 року між військовою частиною НОМЕР_1 в особі командира військової частини полковника ОСОБА_10 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , відповідно до додатку № 1 (специфікації товару) до вищевказаного договору військовій частині НОМЕР_1 було поставлено товарно-матеріальні цінності в повному обсязі. Загальна сума договору та поставлених ТМЦ становить 3 736 711,72 грн. Претензій щодо номенклатури поставленого товару, його якості та обсягів військова частина не має.

Крім цього військовою частиною було проведено інвентаризацію ТМЦ отриманих від ФОП ОСОБА_4 за договором № 87 від 19.12.2023, в результаті проведення якої нестач та розбіжностей не виявлено.

Також за договором № 119 про надання соціальних послуг з догляду на професійній основі від 19 вересня 2024 року ОСОБА_4 зобов`язаний по 16 квітня 2025 року надавати послуги з догляду на професійній основі матері ОСОБА_18 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи за загальним захворюванням, не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися; ОСОБА_4 пройшов програму навчання фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на базі Київського міського центру соціальних служб 22-23 серпня 2024 року, при цьому як видно із заяви ОСОБА_18 з вересня 2024 року ОСОБА_4 догляд за нею не здійснює.

Так, згідно зі ст. 181 КПК домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Отже, з огляду на це, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність зміни запобіжного заходу підозрюваному із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із покладенням на ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, об`єктивна необхідність у яких наразі існує у зв`язку з продовженням досудового розслідування, а саме: цілодобово не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу детектива чи прокурора; прибувати до детектива Територіального управління БЕБ у Закарпатській області ОСОБА_6 , прокурора чи суду за їх першою вимогою; повідомляти детектива Територіального управління БЕБ у Закарпатській області ОСОБА_6 , прокурора чи суд про зміну місця проживання; здати на зберігання до відповідного органу міграційної служби за місцем реєстрації свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Ухвалюючи саме таке рішення, слідчий суддя зіставив між собою реальні наслідки, котрі можуть настати у разі подальшого тримання ОСОБА_4 під вартою (залишення матері з інвалідністю на самоті, непомірність розміру застави як альтернатива триманню під вартою) із ймовірними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК та дійшов висновку, що оскільки згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, то повага до його гідності має превалювати над іншими другорядними обставинами, такими як ймовірне настання певних ризиків.

Підсумовуючи усе вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що цілодобовий домашній арешт з покладеними на підозрюваного обов`язками, з одного боку надасть йому змогу надавати матері своєчасну допомогу, в тому числі забезпечити в разі необхідності надання медичної допомоги на рівні, передбаченому ст. 3 Конвенції, а з іншого - забезпечуватиме добросовісну процесуальну поведінку ОСОБА_4 та запобігатиме ризикам, про які йшлося у цій ухвалі. Іншими словами, на переконання слідчого судді, саме такий запобіжний захід відповідатиме загальним засадам кримінального провадження та забезпечить досягнення його дієвості.

Строк дії цієї ухвали в частині тримання ОСОБА_4 під домашнім арештом та в частині дії покладених на нього додаткових обов`язків становить два місяці, але в межах строку досудового розслідування.

Однак слідчий суддя зауважує, що у разі вчинення підозрюваним дій, спрямованих на спроби переховування від органу досудового розслідування та/або суду, а також незаконного впливу на свідків, обраний йому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту може бути змінений на більш суворий.

Також слідчий суддя зазначає, що прокурор, як представник держави у змагальному процесі, не довів того, що попри наявність на утриманні матері з інвалідністю, яка позбавлена здатності до самообслуговування, ОСОБА_4 може без ризику для її життя і надалі утримуватися під вартою. Окрім того прокурор не довів, що ОСОБА_4 особисто, або хтось за нього може внести заставу у розмірі, визначеному ухвалою слідчого судді від 19 грудня 2024 року, який був визначений слідчим суддею у найменшому розмірі, але який би був спроможний забезпечити дієвість цього кримінального провадження.

Водночас, оцінюючи інші доводи підозрюваного та його захисника і прокурора, слідчий суддя виходив з усталеної практики ЄСПЛ щодо мотивування судового рішення. Так, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09.12.1994, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58). Суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання (рішення у справі Van de Hurk проти Нідерландів, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (рішення у справі Boldea проти Румунії, §30).

Слід зауважити, що під час розгляду клопотання сторони наводили й інші аргументи, які жодним чином не свідчать про помилковість висновків, до яких дійшов слідчий суддя у цій ухвалі. Водночас, розглядаючи це клопотання, слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.

Висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень (ст. 198 КПК України).

Керуючись ст. 5 п. 1 підпункт «с» Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 29 Конституції України, ст. 177, 183, 186, 193, 194, 196-198, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні клопотання детектива Територіального управління БЕБ у Закарпатській області ОСОБА_6 , погодженого прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за № 42024072210000141 від 21 березня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 209 КК України, про продовження ОСОБА_4 строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 209 КК України, запобіжний захід у виді домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю.

У порядку ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_4 строком до 21 лютого 2025 року наступні обов`язки:

1) цілодобово не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу детектива чи прокурора;

2) прибувати до детектива Територіального управління БЕБ у Закарпатській області ОСОБА_6 , прокурора чи суду за їх першою вимогою;

3) повідомляти детектива Територіального управління БЕБ у Закарпатській області ОСОБА_6 , прокурора чи суд про зміну місця проживання;

4) здати на зберігання до відповідного органу міграційної служби за місцем реєстрації свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5) носити електронний засіб контролю.

Дата закінчення дії ухвали - 21 лютого 2025 року.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання до Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1