Ухвала

від 30.12.2024 по справі 160/32889/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

30 грудня 2024 р.Справа №160/32889/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/32889/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12.12.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач-1), Комунального підприємства «Криворізька міська лікарня №1» Криворізької міської ради (відповідач-2), в якій позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати висновок ВЛК щодо придатності позивача до проходження військової служби;

- скасувати рішення ВЛК щодо придатності до проходження військової служби згідно з довідкою військово-лікарської комісії;

- зобов`язати відповідача провести повторну ВЛК на визнання придатності позивача до проходження військової служби, з врахуванням рішення суду та висновків відповідної медичної експертизи та пояснень МОЗ.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2024р. позовну заяву ОСОБА_1 - залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду:

- уточненої позовної заяви, в якій чітко зазначити реквізити оскаржуваних висновку та рішення ВЛК (дати і номера), і кого саме він вважає відповідачем (відповідачами) у цій справі та до кого конкретно спрямовує свої позовні вимоги, в тому числі вимоги зобов`язального характеру, а у разі визначення декількох відповідачів - зазначити позовні вимоги щодо кожного з них, а також копій цієї уточненої позовної заяви та додатків до неї відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі;

- копій оскаржуваних висновку ВЛК та рішення ВЛК для суду та відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі;

- оригіналу документа про доплату судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 1211,20грн.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив суд забезпечити позов шляхом:

- заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які дії, пов`язані з мобілізацією та призовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на військову службу по мобілізації до моменту набрання законної сили рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комунального підприємства «Криворізька міська лікарня №1» Криворізької міської ради про визнання протиправними висновку та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2024р. заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/32889/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач-1), Комунального підприємства «Криворізька міська лікарня №1» Криворізької міської ради (відповідач-2) про визнання протиправними та скасування висновку і рішення та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачеві без розгляду.

27.12.2024 року ОСОБА_1 знову подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які дії, пов`язані з мобілізацією та призовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на військову службу по мобілізації до моменту набрання законної сили рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комунального підприємства «Криворізька міська лікарня №1» Криворізької міської ради про визнання протиправними висновку та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначається, що позивач вважає, що він є непридатним до військової служби за станом здоров`я, відтак, спірним висновком його безпідставно та протиправно визнано придатним до військової служби, незважаючи на надання ним всіх підтверджувальних документів щодо стану його здоров`я, що свідчить про очевидну протиправність оскаржуваного висновку та, відповідно, є підставою для забезпечення позову про його оскарження. У випадку не вжиття судом заходів забезпечення позову існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам позивача та його здоров`ю до ухвалення рішення у справі, для відновлення яких доведеться докласти значних зусиль та витрат.

Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням приписів ч.1 ст.154 КАС України суд розглянув заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та матеріали справи, в рамках якої її подано, суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Так, відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною першою ст.151 КАС України встановлено, що позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому відповідно до ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З аналізу наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (зупинення оскаржуваного рішення). Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

З огляду на приписи статті 150 КАС України, небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В силу ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд зазначає, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, аргументованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень закону, застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.

При цьому з аналізу вищенаведених приписів статті 150 КАС України слідує, що цією нормою закону визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В розумінні наведених норм процесуального закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

При цьому, інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Судом встановлено, що позивач фактично не погоджується з висновком ВЛК щодо придатності позивача до проходження військової служби та просить суд скасувати рішення ВЛК щодо придатності до проходження військової служби згідно з довідкою військово-лікарської комісії, а також зобов`язати відповідача провести повторну ВЛК на визнання придатності позивача до проходження військової служби, з врахуванням рішення суду та висновків відповідної медичної експертизи та пояснень МОЗ, оскільки, на думку позивача, відповідачем при його проведенні його огляду членами ВЛК не було враховано наявні у позивача захворювання, які підтверджуються наявними у позивача медичними документами, з огляду на що, позивач стверджує про очевидну протиправність оскаржуваного висновку ВЛК.

Водночас, суд, проаналізувавши мотиви, якими заявник обґрунтовує подану заяву про забезпечення позову, дійшов висновку, що доводи й аргументи заявника не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України, адже мотиви заяви про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях заявника про те, що на підставі висновку відповідача в подальшому можуть здійснюватися заходи щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації в особливий період, які можуть порушити права та інтереси позивача або істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення його порушених прав або інтересів до ухвалення рішення в адміністративній справі.

Разом з цим, матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, зокрема, останнім не надано доказів отримання ним бойової повістки тощо.

Щодо доводів позивача про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного висновку ВЛК щодо визнання позивача придатним до військової служби, оскільки для його винесення, на думку позивача, не було жодних підстав, суд зазначає, що протиправність оскаржуваного рішення може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.

Правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладена у постанові від 19.06.2018р. у справі №826/9263/17, зводиться до того, що підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.

Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018р. у справі №800/521/17 зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

За таких обставин, наведені заявником доводи в обґрунтування необхідності забезпечення позову в частині щодо посилання на наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, на думку суду, не є достатніми та обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення позову, а забезпечення позову з цих підстав за змістом буде ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Таким чином, у ході розгляду заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.

За таких обставин, наведені заявником доводи в обґрунтування необхідності забезпечення позову, на думку суду, не є достатніми та обґрунтованими для вжиття заходів його забезпечення, оскільки матеріали справи не містять об`єктивних доказів, які б свідчили про існування підстав, визначених ст.150 КАС України, отже, подана ОСОБА_1 заява є необґрунтованою та передчасною, а тому задоволенню не підлягає

Керуючись статтями 150-154, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/32889/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити певні дії відмовити у повному обсязі.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: О.М. Турова