Рішення

від 31.12.2024 по справі 420/26195/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/26195/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 грудня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СУПЕРФУДС» до Одеської митниці, про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СУПЕРФУДС» до Одеської митниці, у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500110/2024/000090/1 від 02.08.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2024/000227 від 02.08.2024.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує, що ним здійснюється господарська діяльність з оптової торгівлі продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками (КВЕД 46.38). Заморожену рибу Позивач купує у іноземних постачальників та імпортує її з метою подальшого продажу на території України. Так, позивачем було укладено з компанією CONGELADOS CORBELA S.L. контракт поставки № 24012024 від 24.01.2024 р., згідно якого продавець продає, а покупець купує заморожені морепродукти (п. 1.1.). Найменування, кількість, вага і ціна товару визначаються в Інвойсах, що погоджуються сторонами (п. 1.2.). 02 серпня 2024 року для здійснення митного оформлення поставленого товару за контрактом, декларант Позивача подав до Одеської митниці митну декларацію №24UA500110005704U8 від 02.08.2024 р. щодо товару «риба морська свіжоморожена: мерлуза (хек, Merluccius hubbsi), HGT, без голови, без хвоста, патрана, розмір 100/200 гр; 26 912 кг (898 кор.), виробник: PROFESIONALES PESQUEROS, S.A, країна виробництва ES (Іспанія), постачальник CONGELADOS CORBELA, SL». Митну вартість товару Позивач визначив за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). За доводами позивача, він надав до митного оформлення всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, в повному обсязі, тож декларантом позивача був наданий лист вих. № 02-08 від 02.08.2024 р в якому повідомлено, що всі наявні документи були надані, з проханням розглянути питання щодо визначення митної вартості в найближчий термін, без дотримання вимог п.3 ст.53 МКУ. Однак, відповідач прийняв оскаржуване рішення та карту відмови, які є протиправними та безпідставними, оскільки надані позивачем документи для митного оформлення товару відповідають вимогам ч.2 ст.53 Митного кодексу України, є достатніми в своїй сукупності, в повній мірі ідентифікують імпортований товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені митної вартості товару, та підтверджують задекларовану позивачем митну вартість. Всі документи кореспондуються між собою та містять чітку і зрозумілу інформацію про товар, його кількість та ціну, а отже, у сукупності містять ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), і не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення.

Позивач зауважує, що на законодавчому рівні відсутнє визначення пакувального листа та його складових (реквізитів). Як пакувальний лист, так і декларація виробника не є документами, що підтверджують числові складові вартості товару. Таким чином наявність чи відсутність вказаних документів жодним чином не впливає на вартість товару, оскільки ці документи не містять вартісних показників. Фактично, всі відомості що мають бути зазначені у декларації виробника, були задекларовані продавцем CONGELADOS CORBELA S.L. в Сертифікаті якості, який подавався Позивачем разом з іншими документами до митного оформлення. Відповідач не надав доказів того, що подані Позивачем документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Таким чином, Позивач вважає, що надав повний пакет документів на підтвердження заявленої ним митної вартості товару, у відповідності до встановленого ч. 2 ст. 53 МКУ переліку, які підтверджують заявлену ним митну вартість товару за ціною договору.

Ухвалою від 26.08.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечував, мотивуючи тим, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості прийняте з передбачених чинним законодавством підстав, правомірно, обґрунтовано та вмотивовано.

Відповідач зазначає, що декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці було подано митну декларацію (МД) № 24UA500110005704U8 від 02.08.2024, у якій визначено митну вартість товару за ціною договору, з пакетом документів, на підтвердження заявленої митної вартості. Під час здійснення, на виконання вимог статті 54 МК України, митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли позивачу та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів, службовими особами відповідача було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та вони не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2024/000090/1 від 02.08.2024.

Оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

На підставі ч.3 статті 53 МКУ, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) відповідно до ст. 254 МКУ експортну декларацію та переклад українською мовою документу за кодом: 9610 (копія митної декларації країни відправлення). Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів.

Однак, декларантом не були подані документи згідно з переліком, у зв`язку з чим, як вважає відповідач, ним не спростовані наявні розбіжності у документах. А відтак, у відповідача були наявні у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МК України підстави для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом у для визначення митної вартості товарів застосовано резервний метод. За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить: по товару № 1 2,5161 дол. США/кг. (2,3 EUR), ніж заявлено декларантом 2,1046 дол. США/кг. (1,95 EUR) (МД від 25.03.2024 № UA205140/2024/001350).

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

24.01.2024 між Компанією CONGELADOS CORBELA S.L. (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СУПЕРФУДС» (Покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт поставки №24012024, за умовами якого продавець продає, а покупець купує заморожені морепродукти, далі іменовані як Товар. Найменування, кількість, вага і ціна Товару зазначаються в Інвойсах, що погоджуються сторонами. Загальна сума цього контракту визначається як сума всіх інвойсів, які є невід`ємними частинами цього Контракту (п.1«Загальні положення»).

За умовами Контракту, товар поставляється на умовах CFR (морський порт Рені, Україна або інший морський порт Балтійського або Чорного морів) відповідно до Incoterms-2020, якщо інше не зазначено в інвойсі (п.2.1)

Кожне постачання має супроводжуватися такими документами на кожен контейнер чи партію товару: 1) комерційний інвойс; 2) чистий бортовий коносамент або його електронний варіант; 3) пакувальний лист; 4) сертифікат походження; 5) ветеринарний сертифікат; 6) сертифікат якості; 7) декларація виробника; 8) фіто санітарний сертифікат (за потреби). Валютою платежу за цим контрактом є Євро або інша валюта визначена в Інвойсі. (п.2.3)

Оплата товару здійснюється покупцем на банківський рахунок продавця на підставі інвойсу. Оплата здійснюється на умовах: 30% передоплата перед виходом контейнера з порту, 70% за тиждень перед прибуттям контейнера в порт Рені, Україна, якщо інше не зазначено в інвойсі. Датою постачання вважається дата оформлення ВМД. (п.3.2-3.3).

Товар за цим Контрактом вважається поставленим продавцем та отриманим покупцем: (1) щодо кількості відповідно до ваги та кількості, зазначеної в пакувальному листі; (2) щодо якості відповідно до сертифіката якості продавця та санітарних вимог країни призначення. Якість поставленого товару має підтверджуватись: Сертифікат походження; Сертифікат якості; Ветеринарний сертифікат. Ветеринарний сертифікат повинен повністю відповідати даним, зазначеним на ярлику. Кожна упаковка повинна мати ярлик українською мовою, яка містить таку інформацію: назва виробника, номер фабрики, назва продукту, чиста вага, дата виробництва, дата закінчення терміну зберігання, умови зберігання, країна походження. (п.4.1, 5.1-5.4.).

Упаковка та маркування входять у вартість товару. (п.6.1).

10.05.2024 продавцем був виданий інвойс №СВ287, яким визначено товар який буде поставлятися на умовах Контракту, та згідно з яким, вартість товару складає 52478,40 Євро.

03.05.2024 та 26.07.2024 покупцем на користь продавця були здійсненні перерахунки коштів у розмірі 15800 та 36678,40 Євро. Загальна сума переказаних коштів склала 52478,40 Євро.

Для здійснення митного оформлення товару отриманого за вказаним вище Контрактом, до Одеської митниці декларантом позивача подано митну декларацію (МД) 24UA500110005704U8 від 02.08.2024, відповідно до якої за умовами поставки CFR на митну територію України надійшов товар ТОВ «СУПЕРФУДС», а саме: товар № 1 - риба морська свіжоморожена: -Мерлуза (хек, Merlucciushubbsi), HGT, без голови, без хвоста, патрана, розмір 100/200 гр. -26912 кг., (898 кор.). Вироблено: 01/05/2024 р. Не містить ГМО. Торговельна марка - нема даних. Виробник: PROFESIONALES PESQUEROS S.A. Країна виробництва ES.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) 24UA500110005704U8 від 02.08.2024, декларантом позивача були надані документи зазначені в графі 44 МД, а саме:

- сертифікат якості (Certificate of quality) б/н від 10.05.2024;

- рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № CB /287 від 10.05.2024;

- коносамент (Bill of lading) № HLCUMVD240501129 від 16.05.2024;

- навантажувальний документ (Bordereau) № 1616 від 29.07.2024;

- мiжнародний ветеринарний сертифiкат або ветеринарне свідоцтво (Veterinary certificate) від 13.05.2024;

- сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) № 1819607-СС від 05.06.2024;

- банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 03.05.2024;

- банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 26.07.2024;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 24012024 від 24.01.2024;

- внутрішній договір (контракт) доручення № 060324 від 06.03.2024;

- договір про надання послуг митного брокера № 060423 від 06.04.2023;

- заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів №31 від 29.07.2024;

- інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації № 11730820 від 01.08.2024;

- інші некласифіковані документи (Вагова) № 151 607 від 01.08.2024.

Під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів разом з митною декларацією (МД) № 24UA500110005704U8 від 02.08.2024, встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

3) виписку з бухгалтерської документації;

4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

5) відповідно до ст. 254 МКУ експортну декларацію та переклад українською мовою документу за кодом: 9610 (копія митної декларації країни відправлення).

Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів.

Однак, жодних додаткових документів декларантом позивача надано до митниці не було.

02.08.2024 декларант звернувся до митного органу із листом Вих. №02 - 08 від 02.08.2024 року, яким повідомив, що за ВМД 24UA500110005704U8 від 22/07/24, були надані усі наявні документи. В зв`язку з неможливістю надати інші додаткові документи, передбачені ст.53 Митного кодексу України, просив розглянути питання, що до визначення митної вартості в найближчий термін, без дотримання вимог пункту 3 цієї статті МКУ.

02.08.2024 відповідачем видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500110/2024/000227, роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також прийнято рішення №UA500110/2024/000090/1 від 02.08.2024 про коригування митної вартості МД №24UA500020007204U5, за яким митну вартість товару визначено із застосуванням другорядного методу - резервного.

В прийнятому рішенні, відповідач зазначив, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1)відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2)відповідно до пункту 2.3 розділу 2 зовнішньоекономічного договору (контракту) №24012024 від 24.01.2024, де вказаний обов`язковий перелік товаросупровідних документів, які постачальник повинен надавати, а саме: товарно-транспортну накладну, сертифікат походження, якісний сертифікат виробника, декларацію виробника, ветеринарний сертифікат, інвойс та пакувальний лист, проте до митного оформлення надано не було пакувального листа, декларацію виробника, що суперечить умовам контракту;

3)згідно п. 2 ст. 52 МКУ декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно п.2 статті 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості. Згідно розділу ІІІ «Правила заповнення граф ДМВ декларантом або уповноваженою ним особою» наказу МФУ від 24.05.2012 № 599, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296, у графі 20 зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларанта було зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) відповідно до ст. 254 МКУ експортну декларацію та переклад українською мовою документу за кодом: 9610 (копія митної декларації країни відправлення).

Однак, жодних додаткових документів декларантом позивача надано до митниці не було. Як зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву, що не заперечує позивач, листом від 02.08.2024 декларантом було повідомлено про відмову надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор» відповідач встановив, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить: по товару № 1 2,5161 дол. США/кг. (2,3 EUR), ніж заявлено декларантом 2,1046 дол. США/кг. (1,95 EUR) (МД від 25.03.2024 № UA205140/2024/001350).

Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) № 24UA500110005745U5 від 02.08.2024 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МКУ.

Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 84 744,27 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням №UA500110/2024/000090/1 від 02.08.2024 та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2024/000227 від 02.08.2024, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У розумінні приписів ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено ч. 1, 2 ст.52 МУ України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані зокрема подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

В силу вимог ч.1 ст. 23 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частина друга статті 53 МК України визначає перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, серед яких: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (за переліком наведеним у цій нормі).

При цьому, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 ст. 54 МК України).

У відповідності до ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу) та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Виходячи з наведених вище норм слідує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені зокрема наявністю розбіжностей між окремими документами, наявністю ознак підробки певних документів, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, відсутністю достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, тощо.

Виходячи з приписів ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно п.п.1-4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі №820/3231/16, обов`язок доведення митної ціни товару належить позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (ч.2 ст. 58 МК України).

З урахуванням вищевикладеного, очевидним є висновок, що у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини для витребування додаткових документів, ненадання яких унеможливлювало б визначення саме митної вартості товару, що ввозиться, за ціною договору (основний метод) відповідно до ст.58 МК України.

Відповідно до встановлених судом обставин справи, що підтверджуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами, відповідно до поданої митної декларації, розрахунок митної вартості товару здійснювався позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Для митного оформлення товару та на вимогу митного органу декларантом було надано пакет наступних документів, які містили числові показники ціни товару, зокрема : сертифікат якості (Certificate of quality) б/н від 10.05.2024; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № CB /287 від 10.05.2024; коносамент (Bill of lading) №HLCUMVD240501129 від 16.05.2024; навантажувальний документ (Bordereau) № 1616 від 29.07.2024; мiжнародний ветеринарний сертифiкат або ветеринарне свідоцтво (Veterinary certificate) № ES3624003145 від 13.05.2024; сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) № 1819607-СС від 05.06.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 03.05.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 26.07.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 24012024 від 24.01.2024; внутрішній договір (контракт) доручення № 060324 від 06.03.2024; договір про надання послуг митного брокера № 060423 від 06.04.2023; заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів №31 від 29.07.2024; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 11730820 від 01.08.2024; інші некласифіковані документи (Вагова) № 151 607 від 01.08.2024.

Надання зазначених документів не заперечує й відповідач Одеська митниця, проте вважає, що вони не підтверджують митну вартість імпортованого товару та не підтверджують та не містять всіх відомостей щодо ціни товару, яка була фактично сплачена, для визначення митної вартості за першим методом за ціною контракту.

Втім, на думку суду такі доводи відповідача є хибними, та спростовуються матеріалами справи, виходячи з такого.

Суд звертає увагу, що пп. «в» пункту 1 частини 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем: в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Вказана норма містить умови, при яких, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, не додається до складових митної вартості, а саме якщо вони включалися до ціни.

Згідно встановлених судом обставин, умовами зовнішньоекономічного Контракту №24012024 у п.6.1 розділу 6 сторонами було узгоджено, що упаковка та маркування входять у вартість товару.

Відповідно, пакування входить до вартості товару та не є окремою складовою його митної вартості.

За вказаного, вимога митного органу про надання додаткових документів на підтвердження такої складової митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, за умови включення вартості пакування до ціни товару, є безпідставною та нічим не обґрунтованою, оскільки у спірному випадку ці складові у розумінні приписів ч.10 ст.58 МК України не підлягають додаванню декларантом з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення ним митної вартості.

Окрім того, суд звертає увагу, що відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі « 37. Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації, поданої позивачем, зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

Тобто, товар надійшов позивачу у безповоротній упаковці та її вартість входить у ціну товару.

Жодних спеціальних умов щодо пакування товару, наданими до митного оформлення документами, не передбачалось, з огляду на що, проаналізувавши наявні у справі письмові докази, суд не вбачає понесення позивачем додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням товару.

Отже, витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

При цьому, відповідачем не доведено понесення позивачем додаткових витрат на упаковку товару, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.

Також, зауваження митниці про відсутність пакувального листа, декларації виробника, що суперечить умовам контракту на думку суду є помилковими, та з цього приводу приймає до уваги доводи позивача, викладені у позовній заяві стосовно того, що на законодавчому рівні відсутнє визначення пакувального листа та його складових (реквізитів). Затвердженої форми пакувального листа та вимог щодо його заповнення законодавством України та міжнародним законодавством також не передбачено.

Пакувальний лист - це супровідний документ до вантажу, у якому відображаються всі види, артикули й сорти товару, наявного в кожному товарному місці (наприклад, у контейнері, ящику, коробці), тобто він дає інформацію про кількість кожного сорту (число одиниць в упаковці) і номер упаковки (місця).

Декларація виробника - це документ, в якому зазначається про відповідність продукції вимогам нормативних документів.

Фактично, всі відомості що мають бути зазначені у декларації виробника, були задекларовані продавцем CONGELADOS CORBELA S.L. в Сертифікаті якості, який подавався Позивачем разом з іншими документами до митного оформлення.

Так, в Сертифікаті якості продавець товару CONGELADOS CORBELA S.L. засвідчив відповідність виробництва, пакування та зберігання партії товару вимогам регламентів ЄС № 91/492 та 91/493, а також що партія товару є придатною для споживання людиною. (мовою оригіналу: «We hereby certify that below mentioned consignment has been declared "fit for human consumption". it is prepared, packed and stored under conditions according EU regulation nr 91/492 and 91/493»).

Як пакувальний лист, так і декларація виробника не є документами, що підтверджують числові складові вартості товару. Таким чином наявність чи відсутність вказаних документів жодним чином не впливає на вартість товару, оскільки ці документи не містять вартісних показників.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України пакувальний лист та декларація виробника - не є первинними документами, що підтверджують митну вартість товарів та можуть бути прийнятими до уваги виключно як додаткова інформація.

До митного оформлення Позивач надав митному органу достатньо документів, які містять достатньо інформації для визначення митної вартості товару, навіть за відсутності пакувального листа та декларації виробника (в яких, як було зазначено, не вказується жодних вартісних показників товару).

Разом з цим, Відповідач не надав доказів того, що подані Позивачем документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Таким чином, Позивач вважає, що надав повний пакет документів на підтвердження заявленої ним митної вартості товару, у відповідності до встановленого ч. 2 ст. 53 МКУ переліку.

Щодо документів на підтвердження витрат на транспортування, суд враховує таке.

Як було вище встановлено судом, умовами контракту № 24012024 від 24.01.2024 року визначено, що товар поставляється на умовах CFR (морський порт Рені, Україна або інший морський порт Балтійського або Чорного морів) відповідно до Incoterms-2020, якщо інше не зазначено в інвойсі (п. 2.1.).

Інвойсом CB/287 від 10.05.2024 р. (Додаток № 5) про поставку товару на інших умовах не зазначено.

Аналогічним чином в першій МД 24UA500110005704U8 та повторно поданій після коригування вартості МД 24UA500110005745U5, в графі 20 зазначена умова поставки товару CFR Рені.

Відповідно, продавець CONGELADOS CORBELA, SL. поставив товар Позивачу на умовах CFR Рені.

Суд звертає увагу, що витрати на транспортування включаються у ціну товару, відтак і підтвердженням ціни товару можуть бути транспортні документи щодо поставки товарів виключно за умовами поставки, коли витрати на транспортування не включені у вартість товару (п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України).

В свою чергу, відповідно до правил Інкотермс 2020, умови поставки CFR передбачають, що оплата всіх витрат та фрахту для доставки товару до порту призначення покладається на продавця за контрактом.

Тобто, витрати на транспортування товару вже включені до його вартості. Відповідно, в даному випадку, транспортні (перевізні) документи жодним чином не підтверджують митну вартість товарів, та не повинні надаватись до митного оформлення, що безпідставно не було враховано Відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, твердження Відповідача в рішенні про коригування митної вартості про те, що «подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів» не підтверджені жодними належними доказами, є лише припущеннями Відповідача та гуртуються на ігноруванні та перекрученні дійсних фактів та наданих Позивачем до митного оформлення документів.

За встановлених обставин справи, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що відповідач, взагалі не мав права вимагати у Позивача надання додаткових документів.

Дослідивши надані позивачем документи, які містяться у матеріалах справи та надавались на розгляд до митного органу разом з митною декларацією, суд вважає, що такі не містять розбіжностей, наявних ознак підробки натомість містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Зокрема, вартість поставленого товару, визначена позивачем у митній декларації, відповідає вартості, зазначеній у Інвойсі та фактично сплаченій покупцем продавцю згідно платіжних доручень та складає 52478,40 Євро.

Отже, під час митного оформлення позивачем були надані усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору.

Відповідачем не доведено, а судом з матеріалів справи не встановлено неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинними МД документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

На думку суду, надані позивачем документи не суперечать одне одному, містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, не містять будь-яких розбіжностей в числових значеннях щодо кількості товару, його номенклатури, ціни за одиницю, а отже у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В свою чергу, відповідачем не надано жодних доказів недостовірності заявленої декларантом товариства вартості товару, чи недостатності поданих документів, або наявності підстав вважати, що у такі документи викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд наголошує, що критерій прийняття обґрунтованого рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами.

Натомість, вказані твердження митного органу вмотивовані лише припущенням, а відтак є необґрунтованими

Суд погоджується з доводами позивача про недоведеність відповідачем тієї обставини, що позивач сплатив за товар іншу суму ніж та, що заявлена у якості митної вартості.

Разом з тим, визначення більшої ціни товару у МД від 25.03.2024 №UA205140/2024/001350 не є безумовною підставою для коригування вартості товару в бік збільшення.

Суд зазначає, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Неподання повного переліку документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2023 року справа №815/5817/17.

Окрім того, у ч.3 ст. 53 МКУ передбачено виключно три підстави витребування додаткових документів у декларанта: наявність розбіжностей у документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; наявність ознак підробки документів; відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів.

У спірному ж випадку, митний орган не обґрунтував підстав для витребування додаткових документів, оскільки в наданих при митному оформленні документах не було розбіжностей, а ті, на які вказав відповідач, поза розумним сумнівом, не впливають на числові значення складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально.

Підсумовуючи усе викладене вище у сукупності, суд приходить висновку, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України. При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

В оскаржуваному рішенні не обґрунтовано, в чому полягали об`єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем, неточності у визначеній митній вартості. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №809/278/17.

Фактичні обставини, на які вказав відповідач у рішенні про коригування митної вартості, не впливають на числові значення складових митної вартості товарів і не позбавляють товариство права на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально. Відповідачем не доведена правомірність застосування резервного методу при визначенні митної вартості відповідно.

Суд зауважує, що митним органом не надано доказів, на підставі яких визначено митну вартість товару в оскарженому рішенні від 02.08.2024, не надано доказів в підтвердження неможливості застосування усіх попередніх методів визначення митної вартості згідно з вимогами ст.57 МК України, у зв`язку з чим вважає необґрунтованим застосування Одеською митницею резервного методу визначення митної вартості товару.

Суд вважає також необґрунтованим посилання відповідача у оскаржуваному рішенні та у відзиві на позов в якості обґрунтування свої правової позиції, на дані МД 25.03.2024 №UA205140/2024/001350 у графі 33 Рішення, які були взяті митницею з метою коригування митної вартості заявленої декларантом позивача, оскільки з огляду на вимоги п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 №598).

Втім, в даному випадку, в оскаржуваному рішенні крім номеру та дати митної декларації, взятої за основу для коригування митної вартості товарів, митний орган додатково нічого не вказав, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

При цьому, суд зауважує, що згідно правової позиції Верховного Суду в аналогічних спірних правовідносинах у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. ( постанови від 19 червня 2018 в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31 січня 2018 в справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02 березня 2018 по справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Відтак, суд приймає до уваги наведені позивачем у позовній заяви доводи стосовно того, що приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, відповідач лише зазначив іншу МД однак не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем ч. 2, 4 ст. 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено. Так само й інших юридичних фактів, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

З огляду на встановлені обставини, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не спростовані митним органом, а тому відповідачем безпідставно застосовано інший метод визначення митної вартості у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів.

Отже, за наслідком розгляду справи суд приходить висновку про недоведеність відповідачем правомірності оскаржуваного рішення, не спростовано дійсність поданих до митного оформлення документів, достовірність і об`єктивність зазначених відомостей, не доведено наявності підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів, а також застосування другорядного методу визначення митної вартості товарів, не надано доказів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не дотримано передбаченого ст.57 МК України порядку визначення митної вартості товару.

Усе викладене вище у сукупності свідчить на користь обґрунтованості заявлених ТОВ «СУПЕРФУДС» позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості № UA500110/2024/000090/1 від 02.08.2024 р.

У картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500110/2024/000227 від 02.08.2024 року зазначено такі причини для відмови у митному оформлені: «Розділ ІІІ. Митна вартість товарів та методи її визначення, глава 9, ст. 52-64 МКУ. Митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості № UA500110/2024/000090/1 від 02.08.2024 р.».

Оскільки, судом зроблено висновок про протиправність прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів, відповідно й картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA500110/2024/000227 від 02.08.2024 року також підлягає скасуванню.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного вище у сукупності, суд, оцінивши встановлені спірні обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене, оскільки судом прийнято рішення про задоволення вимог позивача, суд вважає за доцільне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого за подання цього позову судового збору у сумі 4844,80 грн.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 7500,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1, 3 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду копії наступних документів:

1.договір № 74 про надання правової допомоги від 26.02.2024, укладений між ТОВ «СУПЕРФУДС», та АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ «КОНСЕНСУС», відповідно до якого, в обсязі та на умовах даного договору Виконавець надає Клієнту та його посадовим особами правову допомогу, а Клієнт приймає і оплачує її в повному обсязі. Виконавець надає наступні всі види правової допомоги, в т.ч. представництво, захист прав та інтересів, у всіх судових інстанціях, підприємствах, установах, організаціях, перед третіми особами, посадовими та службовими особами, під час проведення перевірок, слідчих дій, в судових справах, тощо;

2. Додаток 1 до Договору про надання правової допомоги №74 від 26.02.2024 р., укладеного між ТОВ «СУПЕРФУДС» та АДВОКАТСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ «КОНСЕНСУС, який містить опис послуг, які надаються адвокатським об`єднанням, вартість послуг за годину та вартість кожної послуги з урахуванням витраченого часу;

3.рахунок на оплату №138 від 19.08.2024;

4. акт надання послуг №141 від 19.08.2024;

5. платіжна інструкція про сплату послуг правничої допомоги №429 від 19.08.2024.

Згідно акту наданих послуг №141 від 19.08.2024 та рахунку на оплату №138 від 19.08.2024, адвокатом надано та прийнято клієнтом такі послуги: Правова допомога (підготовка та подача позову до суду про визнання протиправним та скасування Рішення ДМС України Одеська митниця про коригування митної вартості товарів № UA500110/2024/000090/1 від 2 серпня 2024 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500110/2024/000227 від 2 серпня 2024 року) на загальну суму 7500 грн.

Проаналізувавши наведені приписи чинного законодавства та надані позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у цій справі документи, суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Суд звертає увагу, що ця справа є справою незначної складності, яка розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, вона не містить великої кількості документів, які потребують вивчення та їх аналізу.

Виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 4000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.242-246, 295 КАС України, суд,

вирішив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «СУПЕРФУДС» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500110/2024/000090/1 від 02.08.2024.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2024/000227 від 02.08.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СУПЕРФУДС» 4844,80 грн. сплаченого судового збору та 4000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СУПЕРФУДС», код ЄДРПОУ 44801165, адреса: пр.Миру, буд.13-а, кв. 97 м. Чорноморськ, Одеський район, Одеська область, 68001.

Відповідач: Одеська митниця, код ЄДРПОУ 44005631, адреса: вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, м. Одеса, 65078.

СуддяМарина ХЛІМОНЕНКОВА