Рішення

від 30.12.2024 по справі 480/7868/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2024 року Справа № 480/7868/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Глазька С.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Адвокатського Бюро "Грицик" до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Адвокатське Бюро "Грицик" звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 за адвокатським запитом №180 від 19.08.2024;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 у встановленому законом порядку розглянути адвокатський запит №180 від 19.08.2024 та письмово повідомити позивача про результати його розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що адвокатом Грициком Геннадієм Олексійовичем з червня 2024 року в інтересах свої клієнтів подано до відповідача 49 заяв про уточнення військово-облікових даних. Станом на 19 серпня 2024 року не розглянуто жодної заяви, крім того жодна по жодному клієнту військово-облікові дані не поновлено.

У зв`язку з бездіяльністю відповідача 19.08.2024 адвокатом Грициком Геннадієм Олексійовичем на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 направлено адвокатський запит №180 від 19.08.2024року, в якому адвокат просив зазначити конкретний термін розгляду заяв про уточнення військово-облікових даних по кожному із 49 осіб, які подали такі заяви.

Представник позивача зазначає, що на адвокатський запит №180 від 19.08.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 не було надано жодної відповіді.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не розгляду запиту адвоката Грицика Г.О. від 19.08.2024 № 180 щодо зазначення терміну розгляду заяв по кожному із 49 осіб, які подали такі заяви, протиправною позивач звернувся до суду.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач повідомлявся про розгляд даної справи належним чином, проте заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України, до суду не надав.

Ненадання у встановлений ухвалою суду строк відзиву, суд, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства, кваліфікує як визнання позову.

Згідно із ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із адвокатським запитом № 180 від 19.08.2024 щодо надання відомостей про термін розгляду раніше поданих заяв про уточнення військово-облікових даних по 49 особах (а.с.3). До вказаного запиту згідно опису додатків було надано копію свідоцтва ПТ №3525 від 07.07.2020.

Вказаний адвокатський запит позивача № 1809 від 19.08.2024 отримано відповідачем 19.08.2024, що підтверджується відміткою печатки ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.3).

Позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_4 на адвокатський запит № 180 від 19.08.2024 відповіді не надав, а тому вважає, що відповідачем вчинено протиправну бездіяльність щодо розгляду його запиту, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Так, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

При цьому, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовий спір має свою особливість суб`єктного складу - участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати з публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб`єкта владних повноважень.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Великою Палатою Верховного Суду сформовано правовий висновок у постанові від 13 червня 2018 року (справа № 819/362/16), що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року (справа № 826/27224/15) під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Проаналізувавши положення частини першої статті 20, частин першої - третьої статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI, яким врегульовані правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що адвокатський запит може бути адресований, як суб`єктам владних повноважень, так і приватним особам. І такі запити можуть стосуватися, як надання публічної, так і будь-якої іншої інформації, необхідної адвокатові для надання правової допомоги клієнтові.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Пункт 2 частини першої статті 4 КАС України визначає публічно-правовий спір, зокрема, як спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

В даному випадку, під час з`ясування обставин, у зв`язку із чим виник даний спір та за захистом яких саме прав звернувся до суду позивач, матеріали справи свідчать про те, що адвокат Грицик Г.О. звернувся із адвокатським запитом до Сумського МТЦКтаСП в інтересах своїх клієнтів з питань розгляду звернення що стосуються надання відстрочки від призову під час введення в Україні воєнного стану та оголошено мобілізації.

У свою чергу, в спірних правовідносинах відповідач є суб`єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктами 1, 2 пункту 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 2 цього Закону закріплено, що адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

Статтею 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначені професійні права адвоката, згідно з якими під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

Згідно з частини 1 статті 24 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємству установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Абзацом 1 частини 2 вказаної статті 24 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

Частиною 3 статті 24 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність встановлено, що відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Статтею 5 Закону України Про інформацію встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Статтею 9 Закону України Про інформацію обумовлено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Відповідно до статті 1 Закону України Про доступ до публічної інформації публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно частин 1, 2 статті 6 Закону України Про доступ до публічної інформації - інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 13 статті 1 Закону України Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них. На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

Матеріалами справи підтверджується, що адвокатом Грициком Г.О скеровано адвокатський запит до відповідача на підставі ордерів на надання правничої (правової) допомоги, укладеними між позивачем та клієнтами Адвокатського Бюро "Грицик". До адвокатського запиту додано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №3525 від 07.07.2020.

Отже, адвокатський запит позивача відповідав вимогам статті 24 Закону №5076-VI та мав бути розглянутий відповідачем у встановленому законом порядку.

Судом випробовувалися докази у відповідача та пропонувалось надати відзив.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, як і не надав доказів розгляду адвокатського запиту №180 від 19.08.2024.

Відтак відповідачем, в порушення приписів Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не було надано позивачу відповіді на його звернення.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено правомірності своєї бездіяльності.

Відтак позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду адвокатського запиту (скарги) Адвокатського Бюро "Грицик" за №180 від 19.08.2024, який зареєстрований 19.08.2024 у ІНФОРМАЦІЯ_2 та зобов`язання відповідача розглянути вказаний адвокатський запит.

Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 1211,20 грн, сплаченого згідно квитанції від 11.09.2024 (а.с. 38).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Адвокатського Бюро "Грицик" до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду адвокатського запиту №180 від 19.08.2024.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) розглянути адвокатський запит №180 від 19.08.2024 Адвокатського Бюро "Грицик" (ЄДРПОУ 43711872).

Стягнути на користь Адвокатського Бюро "Грицик" (ЄДРПОУ 43711872) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) суму судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Глазько