Постанова

від 30.12.2024 по справі 580/4247/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/4247/19 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Ключкович В.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 липня 2022 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В:

28.12.2019 до Черкаського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - відповідач 1), у якому просила суд:

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Черкаській області зі складання акту від 07.06.2019 «Про ненадання документів при проведенні документальної невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ».

28.01.2020 у підготовчому засіданні суд постановив ухвалу про залучення до участі в справі другим відповідачем ГУ ДПС України в Черкаській області.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що Головне управління Державної фіскальної служби у Черкаській області та його посадові особи, складаючи акт від 07.06.2019 р. «Про ненадання документів при проведенні документальної невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 », діяли необґрунтовано. Недобросовісно, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також всупереч вимогам Податкового кодексу України.

28.01.2020 у підготовчому засіданні суд постановив ухвалу про залучення до участі в справі другим відповідачем ГУ ДПС України в Черкаській області (далі - відповідач 2).

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17 липня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду, у якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 липня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані порушенням судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції не врахував факту, що позивачка станом на час складання акту перевірки, не була належним чином повідомлена щодо проведення документальної планової невиїзної перевірки її діяльності, оскільки наказ від 07 березня 2019 року № 498 було отриманий позивачем лише 26 липня 2019 року. Апелянт стверджую, що судом було порушено норми матеріального права, а саме п.42.4 т. 42 ПК України. Крім того, суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення не урахував висновків викладених у постановах Верховного суду, на які були зазначені у позовній заяві.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 липня 2022 року та на підставі пункту 3 частини першої статті 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

До . Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області в якому відповідач 2 заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги та просить залишити рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 липня 2022 року без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Згідно з даними ЄДРПОУ позивачка зареєстрована як фізична особа-підприємець з 14.11.2005.

ДФС України включила її до плану-графіку проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання на 2019 рік (http://sfs.gov.ua/diyalnist-/plani-ta-zviti-roboti-/362017.htm) на травень.

07.03.2019 Головне управління ДФС у Черкаській області видало наказ №498 Про проведення документальної планової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , яким доручив її провести з 27 травня 2019 року тривалістю 10 робочих днів, а в разі відсутності відомостей про отримання наказу та повідомлення про проведення перевірки розпочати через 10 календарних днів з дати отримання відомостей про вручення наказу, але не раніше 27.05.2019. Його копію направлено позивачу рекомендованим повідомленням. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (№ 1800209089262), таке поштове відправлення подано на поштове відділення 11 березня 2019 року, проте 13 квітня 2019 року було повернуто відправнику з відміткою на конверті «за закінченням терміну зберігання».

З метою його виконання відповідач 1 надсилав на адресу позивача запити про надання первинних документів: від 27.05.2019 №16215/23-00-13-0210, 07.06.2019 №17607/23-00-13-0210 (штрих-код 1800209277018)

07.06.2019 посадові особи відповідача 1 головні державні ревізори-інспектори Кирильчук Л.М. та Малиш О.М. склали акт від №352/23-00-13-0214/2457414984 «Про ненадання документів при проведенні документальної невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 », в якому відповідно до підп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.ст.75, 77, 79, 82 Податкового кодексу України зазначили, що на дату його складання не повернулося рекомендоване повідомлення про вручення копії наказу від 07.03.2019 №498 про проведення документальної планової невиїзної перевірки та письмове повідомлення від 07.03.2019 №121/23-00-13-0124 із зазначенням дати початку проведення перевірки (з 27 травня 2019 року). Також в акті описані обставини призначення такої перевірки, не отримання позивачем згаданого наказу №498 з повідомленням від 07.03.2019, які повернуті йому із-за закінчення терміну зберігання, повідомлення у телефонному режимі 27.05.2019 представника позивача про розпочату перевірку і необхідність подання документів. Позивачу також направлено рекомендований лист з повідомленням про вручення від 27.05.2019 №16215/23-00-13-0210 щодо надання первинних документів. На дату складання акту позивач не надав документів до перевірки.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що спірні дії відповідачем вчинені з метою виконання владних функцій без допущення порушень прав позивачки, як платника податків.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (тут і надалі, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За приписами підпункту 14.1.164 пункту 14.1 статті 14 ПК України план - графік документальних виїзних перевірок - це перелік платників податків, що підлягають плановій перевірці контролюючими органами у відповідний період календарного року.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

За змістом пункту 77.1. статті 77 ПК України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Відповідно до положень пункту 77.4. статті 77 ПК України, про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

За правилами пункту 79.2 статі 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

При цьому Податковий кодекс України чітко регламентує, що лише чітке виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місцем проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постановах від 18 липня 2019 року у справі № 0440/5993/18 та від 11 травня 2023 року у справі № 640/18756/21.

Так, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач покликалась лише на неотримання у встановленому порядку копії наказу та повідомлення про проведення документальної планової невиїзної перевірки. Тому обставини дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки входять до предмету доказування для цілей вирішення цього спору.

Позивачка, в апеляційній скарзі звертає увагу суду на порушення податковим органом процедури ознайомлення платника податку з наказом про проведення документальної планової перевірки в результаті чого було складено оскаржуваний Акт від 07.06.2019 р. «Про ненадання документів при проведенні документальної невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 »

За правилами статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (пункт 42.2).

Згідно положень пункту 42.4 ст. 42 ПК України, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Відповідно до пунктів 3, 5 Розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за №124/28254 (в редакції чинній на час направлення платнику податків податкових повідомлень-рішень) податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків - фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження такої фізичної особи з повідомленням про вручення.

Якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням платника податків (посадових осіб платника податків), їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що обов`язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про проведення відповідної перевірки кореспондує обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень, крім того, необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов`язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього (постанови Верховного Суду від 10 травня 2022 року у справі № 804/2455/18, від 11 лютого 2021 року у справі № 802/549/16-а).

Як вбачається з матеріалів справи, 11 березня 2019 року відповідачем було засобами поштового зв`язку направлено позивачу на її податкову адресу примірник наказу та повідомлення про проведення перевірки, які 13 квітня 2019 року було повернуто до контролюючого органу відділом поштового зв`язку із зазначенням причини «за закінченням терміну зберігання», тобто, з причин, незалежних від контролюючого органу.

При цьому жодних зауважень щодо надіслання поштової кореспонденції податковим органом за неправильною адресою від позивача не надходило.

У постанові від 6 серпня 2019 року у справі № 520/8681/18 Верховний Суд виклав правовий підхід щодо застосування норм статті 42, пункту 79.2 статі 79 ПК України у правовідносинах, в яких спір стосувався правомірності дій контролюючого органу при призначенні та проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки як підстави позову про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Відповідно до встановленого судами попередніх інстанцій у тій справі факту повернення поштового відправлення з позначкою «за закінченням терміну зберігання», яким було направлено платнику наказ про проведення позапланової невиїзної перевірки, скерованого на податкову адресу платника податків рекомендованим поштовим відправленням, Верховний Суд зробив висновок, що платник податків вважається таким, що належним чином повідомлений про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Такий правовий висновок також підтримано й Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 810/3116/18.

Вимог щодо дій податкового органу у випадку ненадання платником документів при проведенні документальної невиїзної перевірки ПК України не встановлює.

Водночас серед обов`язків контролюючого органу, які визначені в ст.21 ПК України: забезпечення сумлінного виконання покладених на контролюючі органи функцій, забезпечення ефективної роботи та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень, не допущення порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що складання акту, яким засвідчено дійсний факти не повернення надісланих рекомендованих листів, ненадходження документів від платника податків на визначену дату, не порушує прав платника податків. Такі дії направлені на фіксацію ходу проведення службової діяльності та безпосередньо не породжують будь-яких наслідків для платника. Водночас для належного виконання обов`язків щодо проведення податкової перевірки контролюючий орган зобов`язаний з`ясувати причину таких фактів і врахувати перш, ніж оформлювати результати перевірки.

Згідно з п.44.6 вказаної статті Кодексу у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відтак, доводи апелянта не знайшли підтвердження під час розгляду справи.

Посилання скаржника на неналежне оформлення поштовим відділенням рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 1800209089262, обґрунтовано не береться до уваги, оскільки податковий орган не може нести відповідальність за дії поштового органу, якщо виконав свій обов`язок, здавши поштове відправлення на пошту, по друге, дане рекомендоване повідомлення (а.с. 162 т. 1), мало бути прикріплено до моменту вручення адресату до конверту, проте, у разі неможливості його вручити, на передньому боці конверту, поштовим органом прикріплюється довідка із вказівкою причин неможливості його вручення, на звороті додатковий штрих-код не проставляється.

Колегія суддів наголошує на тому, що у справі № 580/2466/19, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Черкаській області, в якій просила визнати протиправним та скасувати наказ № 498 від 07.03.2019 "Про проведення документальної планової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 ". Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач видав наказ від 07.03.2019 № 498 з порушенням вимог Податкового кодексу України, оскільки в розпорядчій частині наказу не зазначені фактичні підстави для проведення перевірки, визначені кодексом. Зі спірного наказу неможливо ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу (а не юридичну) для призначення відповідної перевірки. У межах розгляду справи суд касаційної інстанції дійшов висновку, якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права, відтак рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2020було скасовано та закритто провадження у цій справі. (Постанова Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року).

Також, у справі № 580/170/20, до Черкаського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Черкаській області, Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому просила: визнати протиправними дії відповідачів по включенню фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2019 рік; визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління ДФС у Черкаській області від 07.03.2019 № 498 "Про проведення документальної планової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 "; визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Черкаській області щодо проведення з 27.05.2019 планової невиїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 та складання за її результатами акта перевірки від 24.06.2019 №361/23-00-13-0214/ НОМЕР_1 . В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням заяв про доповнення підстав позову, позивач зазначила, що Головним управлінням ДФС у Черкаській області, видано наказ від 07.03.2019 №498 з порушенням вимог Податкового кодексу України, оскільки відповідачами протиправно включено позивача до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2019 рік. Крім того, Головним управлінням ДФС у Черкаській області не дотримані умови та порядок проведення перевірки, оскільки позивач включена до плану-графіка проведення виїзної перевірки платників податків на 2019 рік, а наказом від 07.03.2019 №498 відповідачем призначено невиїзну перевірку. Позивач вказує, що про призначення документальної планової невиїзної перевірки дізналася після її закінчення. Судом констатовано, що відповідачем на адресу позивача 11.03.2019 рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено оскаржуваний наказ та направлення на перевірку. Відтак, суд вважає, що відповідачем дотримано вимоги ст. 79 та ст. 42 ПК України, щодо порядку повідомлення платника про проведення документальної невиїзною перевірки, а доводи позивача не знаходять свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи. (рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13.04.2021 у справі № 580/170/20, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2021).

Правомірність дій відповідача 1 про зобов`язання позивача надати для перевірки первинні документи та письмові пояснення, оформлені листом від 27 травня 2019 року № 16215/23-00-13-0210, встановлена постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі № 580/2352/19.

Дії відповідача 1 щодо зобов`язання позивача надати для перевірки первинні документи та письмові пояснення, оформлені листом від 07 червня 2019 року № 1760723-00-13-0210, визнані правомірними Черкаським окружним адміністративним судом у справі № 580/4071/19 (рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2020).

Дії відповідача 1 щодо складання акта від 14 червня 2019 року № 364/23-00-13-0214/ НОМЕР_1 «Про ненадання документів ОСОБА_1 », визнані правомірними Черкаським окружним адміністративним судом у справі № 580/4246/19 у рішенні від 24 травня 2021 року, що набрало законної сили 29 вересня 2021 року.

Правомірність дій відповідачів по включенню фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2019 рік та дій щодо проведення з 27 травня 2019 року планової невиїзної документальної перевірки позивача, встановлена рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року у справі № 580/170/20 та підтверджена постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року.

Верховним Судом під час погляду справи № 580/48/20 ( Постанова Верховного суду від 23 листопада 2023 року) визнано законним податкове повідомлення-рішення від 16 серпня 2019 року № 0009341302, яке було винесено за результатами проведення перевірки, а також додатково з`ясовано, що у постановах Шостого апеляційного адміністративного суду по справам № 580/2352/19, № 580/4071/19 було досліджено належне/неналежне повідомлення позивача про проведення перевірки та зазначено, що наказ про проведення перевірки разом із повідомленням надсилався на податкову адресу позивача, та не був йому вручений, а повернувся до податкового органу з зазначенням причини невручення поштового відправлення «за закінченням терміну зберігання». Органом поштового зв`язку проставлено вказану відмітку 13 квітня 2019 року. Таким чином, з 13 квітня 2019 року позивач вважається таким, що належним чином повідомлений про проведення документальної планової невиїзної перевірки.

Так, згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином в даному випадку, за наявності остаточного судового рішення, яке набрало законної сили, обставини щодо дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки не підлягають повторному дослідженню у цій справі, а учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді вищевказаних справ.

Щодо посилань апелянта на правові позиції, висловлені Верховним Судом у постановах від 19.02.2019 (справа № 825/924/17), від 04.11.2021 (справа №320/1375/19) від 11.06.2021 (справа №814/1220/16), від 12 серпня 2020 року (справа № 160/2116/19) та інші, то колегія суддів зауважує, що рішення в зазначених справах ухвалені за інших фактичних обставин та не є аналогічними в даній справі та не свідчить про те, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, допустив неправильне застосування норм матеріального права або порушив норми процесуального права

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у адміністративному позову та з урахуванням яких суд надав оцінку встановленим обставинам справи.

Окремо звертаємо увагу на те, що у зазначених раніше судових рішеннях між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Головним управлінням Державної фіскальної служби у Черкаській області, Головним управлінням Державної податкової служби у Черкаській області вже неодноразово було досліджено доводи, зазначені апелянтом від час розгляду цієї справи, які набули законної сили та приймаються судом до уваги під час винесення рішення по цій справі.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправними дій.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311,315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 липня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович

(Повний текст судового рішення виготовлено 30.12.2024 року)