Постанова

від 30.12.2024 по справі 640/22106/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/22106/22 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Головенко О.Д.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства "САМСОНЕ" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "САМСОНЕ" до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 21.10.2021 № 8298-п "Про проведення фактичної перевірки";

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 09.12.2021 № 00908710901.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Також відповідач просить розгляд апеляційної скарги здійснювати в судовому засіданні.

У свою чергу, колегія суддів наголошує на тому, що визначені у частині першій статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) умови є самостійними та не залежними один він одного для цілей застосування судом апеляційної інстанції письмової процедури розгляду спору. Тобто, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) є безпосередньою підставою для можливості застосування письмового провадження незалежно від наявності чи відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Відповідно до частини другої статті 311 КАС якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Водночас, з огляду на положення частин першої та четвертої статті 308 КАС, у суду відсутні підстави вважати необхідним розгляд справи здійснювати у судовому засіданні. Відповідних обставин судом апеляційної інстанції встановлено не було. Наявні в матеріалах справи та зібрані судом першої інстанції докази дають змогу у повній мірі встановити необхідні обставини справи та правильно вирішити спір.

Тому, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів не вбачає підстав для призначення її розгляду у судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що посадовим особами податкового органу на підставі наказу від 21.10.2021 № 8298-п "Про проведення фактичної перевірки" та направлень від 27.10.2021 № 19568/26-15-09-01 та від 27.10.2021 № 19567/26-15-09-01 проведено фактичну перевірку Приватного підприємства "САМСОНЕ" (код ЄДРПОУ 31723790).

За результатами перевірки складений акт, згідно якого: «в ході проведення перевірки ПП "САМСОНЕ" за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 107 встановлено факт реалізації пачки сигарет «Winston XStyle» за ціною 61,49 грн, що підтверджується фіскальним чеком від 27.10.2021 № 000050674 00049 в той час як мінімальна роздрібна ціна вказана на пачці становила 57,62 грн, відповідно з урахуванням 5% відсотків місцевого акцизного податку ціна за пачку становить 60,50 грн, тобто максимальна роздрібна ціна однієї пачки сигарет «Winston XStyle» реалізованої ПП "САМСОНЕ" складає 60,50 грн.

Працівниками ГУ ДПС у м. Києві встановлено залишки тютюнових виробів в торгівельному приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 107, що використовується ПП "САМСОНЕ" станом на 27.10.2021 на загальну суму 140 475,28 грн.

Таким чином встановлено, здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробником або імпортером таких тютюнових виробів, чим порушено ст. 11-1 Закону № 481/95-ВР згідно якої, встановлена виробником або імпортером максимальна роздрібна ціна на тютюнові вироби наноситься на пачку коробку або сувенірну коробку тютюнових виробів разом з датою їх виготовлення.

Відповідальність за роздрібну торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, збільшеними на суми акцизного податку з реалізації через роздрібну торговельну мережу тютюнових виробів, передбачена ст. 17 Закону № 481/95-ВР, а саме - 100 відсотків вартості наявних у суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) тютюнових виробів, але не менше 10 000,00 грн».

На підставі вказаних висновків відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 09.12.2021 № 00908710901 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 140 475 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що про обґрунтоване застосування до позивача штрафних санкцій, що стверджується дослідженими в ході судового розгляду доказами.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК), яка визначає повноваження контролюючих органів, контролюючі органи мають, зокрема, право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 Податкового кодексу України.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК).

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: 80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

У постановах від 05.04.2023 у справі № 200/1354/21-а, від 11.01.2023 у справі № 160/2357/21, від 12.08.2021 у справі № 140/14625/20, від 10.04.2020 у справі № 815/1978/18, від 25.01.2019 у справі № 812/1112/16, від 05.11.2018 у справі № 803/988/17, від 22.05.2018 у справі № 810/1394/16, від 20.03.2018 у справі № 820/4766/17 Верховний Суд вказував, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У даному випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Тобто, вказана норма дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» покладені на відповідача.

При цьому, слід зазначити, що окремою підставою, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки, згідно положень підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК, є також наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками.

Тобто, саме за вказаною підставою контролюючий орган, окрім посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК, у наказі має зазначати конкретну інформацію, яка була наявна у контролюючого органу чи отримана ним в установленому порядку та свідчить про порушення платником податків відповідного законодавства.

Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23, ухваленої у складі судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.

Щодо правового змісту підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК в контексті визначення підстави для проведення фактичної перевірки, а також застосування абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК в аспекті достатності відображення в змісті наказу підстав для її проведення, Верховний Суд у постанові від 28.05.2024 у справі № 280/1431/23, ухваленої у складі судової палати, сформулював висновки, в яких зазначив, що оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.

У зазначеній постанові суду судова палата акцентувала увагу на тому, що у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію.

Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК повинен саме про це зазначити.

Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК має це відобразити у вищезазначений спосіб.

Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки.

В обґрунтування своєї позиції щодо протиправності проведення фактичної перевірки, позивач, зокрема посилається на те, що у наказі відсутні будь-які посилання на конкретні підстави для проведення перевірки, тоді як зазначення у ньому норм підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК не свідчать про наявність інформації про порушення платником вимог податкового законодавства, яка може слугувати підставою для здійснення податкового контролю у формі фактичної перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління ДПС у м.Києві від 21.10.2021 № 8298-п «Про проведення фактичної перевірки» вирішено провести фактичні перевірки ряду суб`єктів господарювання, серед яких є ПП "САМСОНЕ" за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 107, тривалістю 10 діб.

Правовою підставою для призначення вказаної перевірки, окрім інших, стали положення підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК, тоді як фактичною - доповідна записка управління контролю за підакцизними товарами від 20.10.2021 № 3064/26-15-09-01-17.

При вирішенні даного спору варто врахувати, що за змістом положень підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК фактична перевірка може проводитися у разі здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Отже, зазначені правові норми дозволяють проведення фактичної перевірки платника податків, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів, які покладені на відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується висновком суду першої інстанції про те, що наказ про призначення фактичної перевірки щодо позивача був винесений на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством, і під час розгляду справи контролюючий орган довів наявність підстав для проведення фактичної перевірки, передбачених пунктом 80.2 статті 80 ПК.

Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 22.10.2024 у справі № 120/14178/23.

Окрім того, покликання позивача на те, що перевірку проведено не за рішенням керівника Головного управління ДПС у м.Києві є безпідставними, оскільки наказ від 21.10.2021 № 8298-п відписаний саме керівником - начальником Головного управління ДПС у м.Києві, а підписання додатків до наказу іншою посадовою особою Головного управління ДПС у м.Києві наведеного не спростовує та не свідчить про протиправність наказу.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вказані позивачем недоліки при призначенні спірної перевірки є формальними та не спростовують правомірність реалізації відповідачем своїх повноважень щодо винесення спірного наказу та проведення перевірки позивача.

Щодо суті виявлених перевіркою порушень, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Так, відповідно до підпункту 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 ПК акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Згідно з підпунктом 14.1.106 пункту 14.1 статті 14 ПК максимальні роздрібні ціни - ціни, встановлені на підакцизні товари (продукцію з урахуванням усіх видів податків (зборів). Акцизний податок з реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів не включається до максимальної роздрібної ціни.

Максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію) встановлюються виробниками або імпортерами товарів (продукції) шляхом декларування таких цін у порядку, встановленому цим Кодексом. Продаж суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, на які встановлюються максимальні роздрібні ціни, не може здійснюватися за цінами, вищими за максимальні роздрібні ціни, збільшені на суму акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Згідно з статтею 11-1 вказаного вище Закону встановлена виробником або імпортером максимальна роздрібна ціна на тютюнові вироби наноситься на пачку, коробку або сувенірну коробку тютюнових виробів разом з датою їх виготовлення.

Максимальна роздрібна ціна за пачку, коробку або сувенірну коробку наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається з її цифрового виразу та скороченого найменування грошової одиниці України.

Дата виготовлення наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається із шести цифр, перші дві з яких означають день, наступні дві - місяць, останні дві - рік такої дати.

Нанесення максимальної роздрібної ціни та дати виготовлення на упаковку тютюнових виробів, призначених для вивезення (експортування) за межі митної території України, здійснюється згідно з умовами відповідної угоди на експорт.

Так, у ході проведення перевірки відповідачем встановлено факт реалізації пачки сигарет «Winston XStyle» за ціною 61,49 грн, що підтверджується фіскальним чеком від 27.10.2021 № 000050674 00049.

Водночас, роздрібна ціна, вказана на пачці, становила 57,62 грн, що з урахуванням 5% відсотків акцизного податку становить 60,50 грн, що є максимальною роздрібною ціною однієї пачки.

Тобто, наведене свідчить, що позивачем здійснена реалізація пачки сигарет «Winston XStyle» за ціною вищою від її максимальної роздрібної ціни.

Колегія суддів наголошує на тому, що позивач не заперечив факту реалізації згаданої пачки сигарет, її вартості та максимальної роздрібної ціни. Позивач виключно навів доводи про те, що вказані факти має довести відповідач.

Безумовно, у відповідності до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, необхідно також зважати і на положення частини першої статті 77 КАС, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Окрім того, згідно частини першої статті 9 КАС розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У даному випадку позивач не спростовує жодними доказами фактів, які зафіксовані відповідачем в акті перевірки. При цьому, позивач, як суб`єкт господарювання, який здійснив реалізацію спірної продукції має безумовний доступ до таких доказів. Більше того, позивач не заперечує фактів, викладених акті перевірки, виключно перекладаючи при цьому обов`язок їх доказування на відповідача.

Зважаючи та таку пасивну позицію позивача у доведенні своїх вимог, колегія суддів дійшла висновку про те, що реалізація спірної продукції за ціною, вказаною в акті перевірки, дійсно відбулася, позаяк позивач уникає доведення протилежного, маючи при цьому відповідні доказові можливості.

Вказівка відповідачем в акті перевірки неповної назви реалізованих цигарок «Winston XStyle» замість «Winston XStyle Blue» не спростовує наведених вище висновків суду.

У відповідності до вимог статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, збільшеними на суми акцизного податку з реалізації через роздрібну торговельну мережу тютюнових виробів, - 100 відсотків вартості наявних у суб`єкта господарювання тютюнових виробів, але не менше 10 000 гривень.

Так, працівниками ГУ ДПС у м. Києві у ході перевірки встановлено залишки тютюнових виробів в торгівельному приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 107, що використовується ПП "САМСОНЕ" станом на 27.10.2021 на загальну суму 140 475,28 грн.

У зв`язку із викладеним, з огляду на порушення статті 11-1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до позивача згідно оскаржуваного рішення застосовані штрафні санкції у розмірі 100 відсотків вартості наявних тютюнових виробів - 140 475,28 грн.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову.

При вирішенні даної справи судом враховані правові позиції Верховного Суду, у тому числі і ті, на які послався скаржник, щодо підстав призначення та результатів перевірки контролюючого органу. Водночас результат вирішення даної справи залежить від обставин, які встановлені саме у цій справі, а не в інших справах, які розглядалися судом касаційної інстанції. Тому, акцентування позивачем уваги на постановах Верховного Суду як підстави для задоволення позовних вимог є безпідставними. Посилання ж на рішення судів в інших справах відхиляються в силу частини сьомої статті 78 КАС.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "САМСОНЕ" залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя Є.В. Чаку