Рішення

від 29.11.2024 по справі 909/747/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/747/21 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Керівника Окружної прокуратури міста Івано-Франківська

до відповідача: Івано-Франківської міської ради

до співвідповідача: ОСОБА_1

до співвідповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "РН-ІФ"

про визнання незаконними та скасування рішень міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, повернення земельної ділянки та скасування реєстрації права власності

за участю:

прокурор: Журавльова Наталія Євгенівна,

представник відповідача: Медицька Світлана Василівна,

представник співвідповідача ОСОБА_1 - Ружицький Віталій Миколайович,

представник співвідповідачів ОСОБА_1 та ТОВ "РН-ІФ" - Борзих Артем Васильович

встановив: Керівник Окружної прокуратури міста Івано-Франківська в інтересах держави звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "РН-ІФ", в якому просив суд:

1. Визнати незаконним та скасувати рішення Івано-Франківської міської ради від 08.11.2019 № 303-32 "Про продаж земельних ділянок комунальної власності" в частині продажу земельної ділянки площею 0,4034 га по вул. Гетьмана Мазепи, 144 в м. Івано-Франківську з кадастровим номером 2610100000:24:002:0113 підприємцю ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 03.01.2020, укладений між Івано-Франківською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,4034 га по вул. Гетьмана Мазепи, 144 в м. Івано-Франківську з кадастровим номером 2610100000:24:002:0113.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "РН-ІФ" (код ЄДРПОУ 43938772) повернути земельну ділянку площею 0,4034 га для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування з кадастровим номером 2610100000:24:002:0113 у м. Івано-Франківську по вул. Гетьмана Мазепи, 144 у комунальну власність Івано-Франківської територіальної громади в особі Івано-Франківської міської ради.

4. Встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого прийняте судове рішення є підставою внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів щодо скасування реєстрації права власності Товариству з обмеженою відповідальністю "РН-ІФ" (код ЄДРПОУ 43938772) на земельну ділянку площею 0,4034 га (кадастровий номер 261 0100000:24:002:0113) по вул. Гетьмана Мазепи, 144 в м. Івано-Франківську.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

06.08.2021 суд постановив позовну заяву вх.№12790/21 від 30.07.2021 залишити без руху та встановив позивачу у десятиденний строк, з дня отримання ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме надати Господарському суду Івано-Франківської області докази доплати судового збору в сумі 2270 грн 00 коп. за вимогу немайнового характеру.

На виконання вимог ухвали суду від 06.08.2021 позивач подав суду заяву про усунення недоліків (від 17.08.2021 вх.№12888/21) з оригіналом платіжного доручення № 1703 від 16 серпня 2021 про сплату судового збору в сумі 2 270 грн 00 коп.

30.08.2021 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 21.09.2021.

17.09.2021 відповідач подав відзив на позов вх.№14481/21, який суд прийняв до розгляду та заяву про залишення позову без розгляду вх.№14482/21.

20.09.2021 представник співвідповідача - ОСОБА_1. подав заяву про залишення позову без розгляду вх.№14595/21.

Подані заяви мотивовані тим, що у прокурора відсутні повноваження на звернення до суду, оскільки в позовній заяві останній зазначив, що Івано-Франківська міська рада приймаючи оскаржувані рішення щодо продажу земельної ділянки порушила вимоги Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Земельного кодексу України та Водного кодексу України. Натомість прокурор не звертався до відповідного органу, до сфери повноважень якого входить контроль та реагування на виявлені порушення закону, для вжиття відповідних заходів і помилково зазначив у позові про відсутність такого органу. Вказав, що такими органами відповідно до законодавства є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та Державна екологічна інспекція України. Просив суд залишити позов без розгляду.

Розглянувши подану заяву, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 3 - 5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 3 та абзацу 1 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

В Основному Законі та спеціальних законах не наведено переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак визначено критерії для оцінки, орієнтири та умови, коли таке представництво є можливим. Приміром, таке право виникає там і тоді, коли прокурор діє в інтересах держави, у разі відсутності в органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, повноважень щодо звернення до суду із заявленими позовними вимогами.

Наявність інтересу і необхідність його захисту повинні базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і мати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не обмежується тільки зазначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати наявності права на таке представництво або, інакше кажучи, вимагає пояснити (засвідчити, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор. Знову ж таки, це має бути засновано на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію у динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний самостійно реалізувати своє право на судовий захист.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й виокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

З огляду на викладене необхідно зазначити, що закон не передбачає права прокурора на представництво інтересів суспільства загалом, у цілому.

Процесуальні та матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбулося із порушенням установленого законом порядку.

Позов у справі, що розглядається, поданий прокурором в інтересах держави, а позовні вимоги викладені із посиланнями на положення статтей 59, 60, 83, 88, 128, 134 Земельного кодексу України, статей 203, 215, 216 ЦК України і статей 23, 24 Закону України "Про прокуратуру" аргументовані тим, що приймаючи оскаржувані рішення та укладаючи спірні договори, Івано-Франківська міська рада залишила поза увагою, те що об`єкт незавершеного будівництва є лише сукупністю належних забудовнику будівельних матеріалів і наявність судового рішення про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва не змінює правового статусу такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на новостворену річ - об"єкт нерухомого майна (житловий будинок, будівлю, споруду тощо) в розумінні статті 181 та частини 2 статті 331 ЦК України, а також те, що фактичне місце розташування спірної земельної ділянки знаходиться у 25 метровій прибережній захисній смузі від водного об`єкта- ставка. У зв"язку з чим, спірна земельна ділянка мала надаватися у порядку, передбаченому статтями 116, 124, 134 ЗК України, за результатами проведення земельних торгів, а також з урахуванням вимог містобудівного законодавства.

При цьому в обґрунтування подання позову прокурором як позивачем останній зазначив, у цьому разі порушено інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів. Органом, уповноваженим державою організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю є Держгеокадастр, проте його посадові особи не наділені повноваженнями звертатися до суду із вимогами, заявленими у цьому позові, у зв`язку з чим цей позов заявив в інтересах держави прокурор як позивач.

Також, прокурор наголосив, що передача спірної земельної ділянки без проведення торгів порушує й економічні інтереси держави, призводить до втрати можливості отримання територіальною громадою міста максимального розміру орендної плати за використання земельної ділянки.

Враховуючи викладене, суд зазначає, прокурор навів достатньо суджень і обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави та, відповідно, розгляду його позовних вимог по суті.

Твердження відповідача про те, що компетентним суб"єктом який має здійснювати захист зазначених в позові інтересів держави є Державна екологічна інспекція, суд оцінює критично, оскільки відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою КМУ №275 від 19.04.2017, Держекоінспекція та її територіальні органи, як центральний орган виконавчої влади, забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель та природоохоронного законодавства, а не контроль за переданням та використанням земель.

17.09.2021 представник співвідповідача - ОСОБА_1. подав відзив на позов вх.№14483/21.

21.09.2021 співвідповідач - ОСОБА_1 подав заяву про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства за суб"єктним статусом одного із учасників - ОСОБА_1., в задоволенні якої суд відмовив, виходячи з такого.

Згідно з ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Статтею 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Відтак господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 26.05.2017 ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою - підприємцем.

Згідно з рішення Івано-Франківської міської ради від 08.11.2019 № 303-32 експертну грошову оцінку спірної земельної ділянки комунальної власності замовлено для продажу її підприємцю ОСОБА_1.

Відповідно до рішення Івано-Франківської міської ради від 18.12.2019 № 402-34 спірну земельну ділянку вирішено продати підприємцю ОСОБА_1.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,4034 га по АДРЕСА_1 від 03.01.2020 укладений Івано-Франківською міською радою та фізичною особою - підприємцем, згідно якого саме фізична особа - підприємець ОСОБА_1. отримав у власність земельну ділянку.

Враховуючи викладене, вказаний спір відноситься до юрисдикції господарських судів.

21.09.2021 представник співвідповідача ОСОБА_1. подав відзив - заперечення на позов вх.№14629/21.

23.09.2021 представник співвідповідача ТОВ "РН-ІФ" подав відзив на позов вх.№ 14812/21.

28.09.2021 прокурор подав відповідь на відзив Івано-Франківської міської ради вх.№15082/21 та співвідповідача ОСОБА_1. вх.№15085/21 та вх.№ 15086/21; заперечення про залишення позову без розгляду вх.№15087/21.

29.09.2021 прокурор подав заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду.

04.10.2021 прокурор подав клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи вх.№16630/21.

04.10.2021 представник співвідповідача ОСОБА_1. подав заяву про забезпечення доказів у справі вх.№15441/21, відповідно до якої просив суд викликати для дачі роз"яснень, консультацій з обставин справи спеціалістів ТОВ "Альянс консалтінг ІФ", а у випадку недостатності їх роз"яснень та консультацій призначити комплексну земельну - технічну та водно-технічну експертизу. Потреба у розгляді поданого клопотання відпала у зв"язку із призначенням судом 16.12.2021 судової земельно-технічної експертизи із врахуванням зазначених у ньому питань.

04.10.2021 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 25.10.2021.

25.10.2021 прокурор подав клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів вх.№16666/21.

25.10.2021 відповідач подав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів вх.№16672/21.

25.10.2021 представник співвідповідача ОСОБА_1. подав заперечення на клопотання про призначення експертизи вх.№16677/21 та заяву про призначення комплексної судової експертизи вх.№16691/21.

25.10.2021 суд постановив відкласти підготовче засідання на 15.11.2021.

15.11.2021 представник співвідповідачів подав заперечення на клопотання позивача про долучення додаткових доказів вх.№18007/21.

15.11.2021 суд оголосив перерву в судовому засідання до 30.11.2021.

29.11.2021 прокурор подав пояснення у справі вх.№18924/21 та клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів вх.№18925/21.

Представник ТОВ "РН -ІФ" подав заяву про долучення до матеріалів справи висновку експерта Максимчина А.Д. №036/11-2021 від 26.11.2021 (вх.№19010/24 від 29.11.2021).

30.11.2021 представник ОСОБА_1. подав заперечення на клопотання прокурора щодо приєднання до матеріалів справи висновку експерта у кримінальному провадженні та просив суд призначити у справі судову земельно-технічну експертизу вх.№19081/21.

30.11.2021 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 13.12.2021.

10.12.2021 відповідач подав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів вх.№19872/21.

13.12.2021 прокурор подав заперечення на клопотання співвідповідача ТОВ "РН -ІФ" про долучення до матеріалів справи висновку експерта вх.№ 19907/21.

13.12.2021 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 16.12.2021.

15.12.2021 представник співвідповідача ОСОБА_1. подав заяву із запропонованими питаннями, які потребують висновку експерта у разі призначення судом експертизи вх.№20113/21.

Прокурор також 15.12.2021 подав клопотання із запропонованими питаннями, які потребують висновку експерта у разі призначення судом експертизи вх.№20133/21.

16.12.2021 прокурор подав клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів вх.№20205/21 та заперечення на клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи доказів вх.№20206/21.

16.12.2021 суд постановив призначити у справі судову земельно-технічну експертизу; зупинити провадження у справі на час проведення експертизи.

21.02.2022 суд постановив провадження у справі №909/747/21 поновити; клопотання Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз про погодження строку виконання експертизи від 14.02.2022 вх. № 2262/22 - задовольнити; погодити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз строк проведення земельно-технічної експертизи (призначеної судом 16.12.2021 у справі № 909/747/21) понад 90 календарних днів; зупинити провадження у справі на час проведення експертизи.

26.01.2023 суд постановив провадження у справі №909/747/21 поновити; призначити підготовче засідання на 13.02.2023.

10.02.2023 прокуратура подала клопотання про призначення судової земельно -технічної експертизи вх.№1751/23.

13.02.2023 суд постановив матеріали справи №909/747/22 та копію цієї ухвали направити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз (вул. Липинського, 54, м. Львів, 79024) для проведення земельно-технічної експертизи, призначеної згідно з ухвалою суду від 16.12.2021; витрати за проведення експертизи покласти на Окружну прокуратуру м.Івано-Франківська; зупинити провадження у справі на час проведення експертизи.

05.04.2023 суд постановив провадження у справі №909/322/22 поновити; клопотання Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз вх.№3844/23 від 31.03.2023 задовольнити; витребувати у Івано-Франківської міської ради: оригінал або належним чином завірену копію (пронумеровану та прошиту) Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель окремої земельної ділянки для обслуговування водного об`єкту загального користування (18.00 - землі загального користування), розташованої в м. Івано-Франківськ, в районі центрального міського озера, Івано-Франківської міської ради, розміром 47,9296 га з кадастровим номером 2610100000:24:002:0127 та каталогами координат в системі координат СК-63 або УСК-2000; проект землеустрою водного об`єкта (ставка) площею 32,8588 га та водного об`єкта площею 1,4432 га (згідно наданих на дослідження документів) із нормативно-розрахованими прибережними захисними смугами; топографо-геодезичну зйомку земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:24:002:0127 площею 47,9296 га, з розміщеними на ній будівлями, спорудами та водними об`єктами із зазначенням їх координат в системі СК-63 або УСК-2000; витребувати у ОСОБА_1 оригінал або належним чином завірену копію (пронумеровану та прошиту) Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування готельно-відпочинкового комплексу (код КВЦПЗ 03.08 для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування) за адресою: АДРЕСА_1 , розміром 0,4034 га з кадастровим номером 2610100000:24:002:0113 та каталогами координат в системі координат СК-63 або УСК-2000.

12.04.2023 співвідповідач ОСОБА_1 подав клопотання про виконання вимог ухвали суду від 05.04.2023 та долучення до матеріалів справи доказів вх. №5671/23. 12.04.2023 до Господарського суду Івано-Франківської області від ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали суду від 05.04.2023 надійшло клопотання вх.№5671/23 про приєднання документів до матеріалів справи, а саме: належним чином завірену копію Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування готельно-відпочинкового комплексу (код КВЦПЗ 03.08 для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування) за адресою: АДРЕСА_1 , розміром 0,4034 га з кадастровим номером 2610100000:24:002:0113 та каталогами координат в системі координат СК-63 або УСК-2000.

13.04.2023 до Господарського суду Івано-Франківської області від Івано-Франківської міської ради надійшло клопотання вх.№5760/23 про приєднання до матеріалів справи доказів, а саме: належним чином завірену копію Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель окремої земельної ділянки для обслуговування водного об`єкта загального користування (18.00 - землі загального користування), розташованої в м. Івано-Франківськ, в районі центрального міського озера, Івано-Франківської міської ради, розміром 47,9296 га з кадастровим номером 2610100000:24:002:0127 та каталогами координат в системі координат СК-63 або УСК-2000; - топографо-геодезичну зйомку земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:24:002:0127 площею 47,9296 га, з розміщеними на ній будівлями, спорудами та водними об`єктами із зазначенням їх координат в системі СК-63 або УСК-2000.

Щодо проекту землеустрою водного об`єкта (ставка) площею 32,8588 га та водного об`єкта площею 1,4432 га (згідно наданих на дослідження документів) із нормативно-розрахованими прибережними захисними смугами Івано-Франківська міська рада зазначила, що він не виготовлявся.

19.04.2023 суд постановив приєднати до матеріалів справи подані сторонами додаткові документи; матеріали справи № 909/747/21 та приєднані додаткові докази на 109-ти аркушах надіслати Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз (вул. Липинського, 54, м. Львів, 79024); зупинити провадження у справі на час проведення експертизи.

13.07.2023 суд постановив поновити провадження у справі №909/747/21; клопотання судових експертів Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз вх.№ 8081/23 від 10.07.2023 задовольнити; Івано-Франківській міській раді та ТОВ "РН-ІФ" надати 08.08.2023 судовим експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Дмитру Янюку та Олександру Косинському безперешкодний доступ до об`єктів дослідження (земельні ділянки з кадастровим номером 2610100000:24:002:0127 та 2610100000:24:002:0113, що знаходяться за адресою: вул. Г. Мазепи,144, м. Івано-Франківськ); Окружній прокуратурі міста Івано-Франківська забезпечити прибуття судових експертів Янюка Д.В. та Косинського О.В. на об`єкти дослідження (із виїздом 08.08.2023 о 09:30 год. з вул. Липинського, 54 у м. Львові та у зворотному напрямку) та належні умови для роботи; зупинити провадження у справі №909/747/21 на час проведення експертизи.

06.10.2023 прокуратура подала клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів та направлення їх Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз вх.№14562/23.

20.10.2023 представник співвідповідачів подав заяву про відхилення клопотання прокуратури від 06.10.2023 вх.№14562/23.

21.11.2023 з Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз до Господарського суду Івано-Франківської області повернулись матеріали справи №909/747/21.

23.11.2023 суд постановив провадження у справі №909/747/21 поновити; приєднати до матеріалів справи клопотання прокурора вх.№14562/23 від 06.10.2023; призначити підготовче засідання на 06.12.2023.

06.12.2023 позивач подав заяву про зміну предмета позову вх.№ 13675/23.

Представник співвідповідачів подав заяву про долучення доказів вх.№17604/23 від 06.12.2023.

06.12.2023 судове засідання не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Максимів Т. В.

12.12.2023 суд повідомив сторони, що розгляд справи відбудеться 27.12.2023.

21.12.2023 Івано-Франківська міська рада подала заперечення на заяву про зміну предмета позову вх.№18421/23.

22.12.2023 співвідповідач ОСОБА_1 подав заперечення на заяву про зміну предмета позову вх.№18479/23.

27.12.2023 позивач подав клопотання про призначення у справі повторної судової земельно-технічної експертизи вх.№14273/23.

27.12.2023 суд у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги та неможливістю проведення судового засідання постановив відкласти судове засідання на 08.01.2024.

05.01.2023 позивач подав пояснення до заяви про зміну предмета позову вх.№294/24.

08.01.2023 співвідповідач ОСОБА_1 подав заперечення на клопотання про призначення експертизи вх.№349/24.

08.01.2023 суд постановив протокольну ухвалу відповідно до якої з метою уникнення надмірного формалізму та вирішення спору між тими самими сторонами в одному провадженні, дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора (позивача у справі) про зміну предмета позову.

При постановлені ухвали суд виходив з такого.

Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Статтею 46 ГПК України визначено процесуальні права та обов`язки сторін.

Частиною третьою статті 46 ГПК України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у справі № 909/747/21 є визнання незаконним та скасування рішення Івано-Франківської міської ради про продаж земельної ділянки комунальної власності підприємцю ОСОБА_1., визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, повернення земельної ділянки у комунальну власність Івано-Франківської територіальної громади в особі Івано-Франківської міської ради.

Підставами позову є порушення відповідачем вимог ч. 2 ст. 59, ст. 60, п. "г" ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України, так як Івано-Франківська міська рада передала у приватну власність ОСОБА_1. земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:24:002:0113, яка фактично не відноситься до земель житлової та громадської забудови (як зазначено у проекті землеустрою), а є землями водного фонду (розташована в межах прибережної захисної смуги; на спірній земельній ділянці розміщена водозахисна дамба); порушення ст. 134 ЗК України, оскільки на спірній земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна (наявна сукупність будівельних матеріалів) вона не могла бути передана у приватну власність ОСОБА_1. шляхом її продажу не на конкурентних засадах.

Як вбачається з поданої заяви, позивач стверджує, що Івано-Франківська міська рада рішення про купівлю-продаж земельної ділянки та укладення відповідного договору прийняла щодо сформованої земельної ділянки. Водночас, площі та межі спірної земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав, визначені проектом землеустрою, який затверджений рішенням Івано-Франківської міської ради від 14.12.2018 № 381- 22, яке позивач вважає незаконним, у зв"язку з чим просить доповнити позовні вимоги вимогою про скасування зазначеного рішення, шляхом зміни предмета позову.

Суд встановив, що ці вимоги пов`язані між собою, що підтверджується підставами їх виникнення та поданими доказами та дійшов висновку про задоволення заяви позивача про зміну предмета позову та продовження розгляду справи з її урахуванням.

За таких обставин, предметом позову у справі №909/747/21 є: 1) визнання незаконним та скасування рішення Івано-Франківської міської ради від 14.12.2018 № 381-22 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4034 га по вул. Гетьмана Мазепи, 144 в м. Івано-Франківську, з кадастровим номером 2610100000:24:002:0113, та передання її в оренду ОСОБА_1, для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування; 2) визнання незаконним та скасування рішення Івано-Франківської міської ради від 18.12.2019 № 402-34 про продаж земельних ділянок комунальної власності в частині продажу земельної ділянки площею 0,4034 га по АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 2610100000:24:002:0113, підприємцю ОСОБА_1, для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування; 3) визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.01.2020, укладеного між Івано-Франківською міською радою та ФОП ОСОБА_1, на земельну ділянку площею 0,4034 га по вул. Гетьмана Мазепи, 144 в м. Івано-Франківську, з кадастровим номером 2610100000:24:002:0113; 4)повернення Товариством з обмеженою відповідальністю "РН-ІФ" (код ЄДРПОУ 43938772) земельної ділянки площею 0,4034 га для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування по вул. Гетьмана Мазепи, 144 в м. Івано-Франківську, з кадастровим номером 2610100000:24:002:0113 у комунальну власність Івано-Франківської територіальної громади в особі Івано-Франківської міської ради; 5) встановлення порядку виконання рішення, відповідно до якого прийняте судове рішення є підставою внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів щодо скасування реєстрації права власності Товариству з обмеженою відповідальністю "РН-ІФ" (код ЄДРПОУ 43938772) на земельну ділянку площею 0,4034 га з кадастровим номером 2610100000:24:002:0113 по вул. Гетьмана Мазепи, 144 в м. Івано-Франківську.

Суд 08.01.2024 оголосив перерву до 17.01.2024.

16.01.2024 відповідач подав клопотання про долучення доказів вх.№902/24.

17.01.2024 представник співвідповідачів подав заперечення на заяву про зміну предмета позову вх.№ 939/24 та заперечення на клопотання про призначення експертизи вх.№940/24.

17.01.2024 судове засідання не відбулося у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони повітряної тривоги на території міста Івано-Франківська та Івано-Франківської області. Суд повідомив сторони, що розгляд справи відбудеться 12.02.2024.

30.01.2024 представник співвідповідачів подав заяву про долучення доказів вх.№1599/24.

31.01.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву із зміненим предметом позову вх.№1747/27.

В судовому засіданні 12.02.2024 суд оголосив перерву до 26.02.2024.

13.02.2024 позивач подав відповідь на відзив вх.№2452/24.

21.02.2024 представник співвідповідачів подав відзив на позовну заяву із зміненим предметом позову вх.№2999/24.

Представник співвідповідача ОСОБА_1. 21.02.2024 також подав відзив на позовну заяву із зміненим предметом позову вх.№3007/24.

26.02.2024 суд постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про призначення повторної експертизи (вх.№14273 /23 від 27.12.2023), виходячи із норм ст.107 ГПК України, відповідно до яких за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам. При проведенні повторної експертизи досліджуються ті самі об"єкти і вирішуються ті ж самі питання, які досліджувалися та вирішувалися у первинній судовій експертизі. Оскільки подане клопотання містить ряд інших питань, які відрізняються від питань, що суд сформулював в ухвалі від 16.12.2021 та не містить прохання щодо призначення їх вирішення іншими експертам, ніж тим, що проводили первинну експертизу, зазначена позивачем експертиза не може розцінюватись як повторна.

Разом з тим, у цьому ж засіданні суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 20.03.2024 та погодив з сторонами те, що у випадку виникнення необхідності, можливість виклику в судове засідання експертів для надання додаткових пояснень щодо проведеної експертизи.

29.02.2024 позивач подав відповідь на відзив представника співвідповідача ОСОБА_1. вх.№3498/24.

04.03.2024 позивач подав відзив на позов представника співвідповідачів вх.№3668/24.

08.03.204 представник співвідповідача ОСОБА_1. подав заперечення на відповідь на відзив вх.№4036/24. 18.03.2024 також подав додаткове заперечення на відповідь на відзив вх.№4594/24.

20.03.2024 представник співвідповідачів подав заперечення на відповідь на відзив вх.№4769/24.

20.03.2024 суд оголосив перерву в судовому засіданні щодо розгляду справи по суті до 02.04.2024, в якому оголосив перерву до 16.04.2024, 30.04.2024.

30.04.2024 представник співвідповідачів подав заяву щодо зміненого предмета позову вх.№7241/24; у зв"язку з наданням можливості прокурору ознайомитись із поданою заявою, суд оголосив перерву до 29.05.2024.

21.05.2024 представник співвідповідача ОСОБА_1. подав клопотання про долучення доказів вх.№8457/24, в задоволенні якого суд відмовив.

В судовому засіданні 29.05.2024 суд постановив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні заяви співвідповідача про закриття провадження у справі (від 30.04.2024 вх.№7241/24), з огляду на таке.

Подана заява мотивована тим, що 19.02.2020 Івано-Франківський адміністративний суд у справі №300/2240/19 вирішив спір за участю тих же сторін і з таким же предметом, який заявлений позивачем у цій справі, а саме в частині визнання незаконним та скасування рішення Івано-Франківської міської ради від 14.12.2018 № 381-22 щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4034 га по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2610100000:24:002:0113, та передання її в оренду ОСОБА_1, для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування).

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Господарський суд закриває провадження у справі, якщо: суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу (ч.1 п.3 ст.231 ГПК України).

Згідно з п.2 ч.1ст.175 ГПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Враховуючи вказані процесуальні норми, суб"єктний склад сторін, заперечення прокурора та відмову у прийнятті до розгляду додаткових доказів поданих співвідповідачем (клопотання про приєднання додаткових доказів від 21.05.2024 вх №8457/24), як таких, що подані з порушенням строку встановленого законом (ч.8 ст. 80 ГПК України), суд дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі в цій частині.

В цьому ж засіданні суд заслухав вступне слово учасників справи та оголосив перерву у судовому засіданні до 18.06.2024.

18.06.2024 позивач подав клопотання про виклик в судове засідання судових експертів вх.№5550/24

18.06.2024 суд постановив вирішення питання щодо розгляду клопотання про виклик в судове засідання судових експертів перенести на стадію дослідження доказів у справі та оголосив перерву в судовому засіданні на 24.06.2024, в якому оголосив перерву до 03.07.2024, 30.07.2024

02.07.2024 позивач подав пояснення по суті спору вх. № 10891/24.

08.07.2024 позивач подав пояснення по суті спору вх. №11168/24.

30.07.2024 співвідповідач ОСОБА_1 подав заперечення на подані позивачем пояснення вх.№ 12295/24. Також представник співвідповідачів подав заперечення на подані позивачем пояснення вх.№ 12327/24.

30.07.2024 суд постановив пояснення Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури №15-569ВИХ-24 від 04.07.2024 (вх.№11168/24 від 08.07.2024) з додатками, у справі №909/196/21 повернути без розгляду (ухвала від 30.07.2024) та оголосив перерву в судовому засіданні до 02.10.2024.

13.09.2024 позивач подав пояснення по суті спору вх.№14346/24.

25.09.2024 співвідповідач ОСОБА_1 подав додаткові пояснення у справі вх.№14950/24.

02.10.2024 суд задоволив клопотання співвідповідачів та оголосив перерву в судовому засіданні до 22.10.2024.

22.10.2024 суд постановив відкласти розгляд справи по суті на 25.11.2024; викликати в судове засідання для надання пояснень щодо Висновку експертів №899-Е від 08.11.2023: судового експерта відділу земельних та оціночно-земельних досліджень та експертиз з питань землеустрою лабораторії інженерно - технічних досліджень Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Янюка Дмитра Віталійовича; старшого судового експерта відділу будівельних та оціночно-будівельних досліджень лабораторії інженерно - технічних досліджень Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Косинського Олександра Валентиновича; зобов`язати Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз забезпечити обов`язкову присутність вказаних судових експертів у судовому засіданні.

25.11.2024 представник співвідповідачів подав заяву про відшкодування судових витрат понесених співвідповідачами вх.№18372/24.

25.11.2024 судові експерти в судове засідання не прибули, причин неприбуття суду не повідомили; суд задоволив клопотання позивача про перерву в судовому засіданні для підготовки до судових дебатів та оголосив перерву в судовому засіданні до 28.11.2024. 28.11.2024 суд вийшов до нарадчої кімнати.

29.11.2024 після виходу з нарадчої кімнати суд проголосив вступну і резолютивну частину рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, Івано-Франківська міська рада в порушення вимог ч. 2 ст. 59, ст. 60, п. "г" ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України передала у приватну власність ОСОБА_1. земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:24:002:0113, яка фактично не відноситься до земель житлової та громадської забудови (як зазначено у проекті землеустрою), а є землями водного фонду (розташована в межах прибережної захисної смуги; на спірній земельній ділянці розміщена водозахисна дамба); в порушення ст. 134 ЗК України земельна ділянка передана у приватну власність ОСОБА_1 шляхом її продажу останньому не на конкурентних засадах; на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна (наявна сукупність будівельних матеріалів); згідно з рішенням Івано-Франківського міського суду від 13 грудня 2013 року у справі № 344/18334/13-ц за ОСОБА_1. визнане право власності на незавершений будівництвом готельно-відпочинковий комплекс, який складається з фундаментів трьох житлових котеджів, що розташований на земельній ділянці 0,2370 га та 0,0679 га, що в загальному складає 0,3049 га, однак фактично передано ОСОБА_1 для обслуговування нерухомого майна сформовану у 2018 році земельну ділянку площею 0,4034 га. Також, позивач зазначив, що наявність судового рішення про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва не змінює правового статусу такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на новостворену річ - об"єкт нерухомого майна (житловий будинок, будівлю, споруду тощо) в розумінні статті 181 та частини 2 статті 331 ЦК України. Обґрунтовані позовні вимоги положеннями 59, 60, 83, 128, 134 Земельного кодексу України, ст.ст.1,3,4,80,83,85,88,89,90 Водного кодексу України, статей 203, 215, 216 ЦК України і статей 23, 24 Закону України "Про прокуратуру".

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечив, позовні вимоги вважає необґрунтованими, безпідставними та такими, що не належать до задоволення.

Вказав, що Івано-Франківська міська рада при прийнятті рішень про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передання її в оренду та про продаж спірної земельної ділянки дотрималась всіх положень Земельного кодексу України, які визначають підстави, порядок та процедуру надання дозволу зацікавленим громадянам на розроблення проекту землеустрою і щодо відведення земельних ділянок для продажу (у разі відсутності проекту), а також щодо форми прийнятих відповідних рішень, підстав для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, ціни та розрахунків за придбану земельну ділянку. Відтак земельна ділянка передана ОСОБА_1 уповноваженим органом місцевого самоврядування та набута останнім у власність за сплатною цивільно-правовою угодою. Фактичних даних про вчинення самоправних дій, про протиправне заволодіння ОСОБА_1 матеріали справи не містять, рішення суду про конфіскацію земельної ділянки відсутнє.

Зазначив, що посилання позивача на те, що земельна ділянка передана у власність ОСОБА_1 з порушенням ст. 134 Земельного Кодексу України є необґрунтованим, оскільки під час прийняття відповідачем рішення на спірній земельній ділянці був розташований фундамент (незавершене будівництво), який перебував у власності ОСОБА_1 , на підставі рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.12.2013 року (справа № 344/18334/13-ц) та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.11.2017, індексний номер 102505439. Відтак земельна ділянка не підлягала продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Також зазначив, що задоволення позову спричинить непропорційне втручання у право ОСОБА_1 на мирне володіння майном, що є неприпустимим.

Щодо тверджень позивача про порушення відповідачем вимог статті 83 Земельного кодексу України та віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду, зазначив що такі не підтвердженні жодними належними та допустимими доказами, оскільки в 2017 році Державний регіональний проектно-вишукувальний інститут "Львівдіпроводгосп" Державного агентства водних ресурсів на замовлення КП "Центр розвитку міста та рекреації" виготовив паспорт водного об`єкта "Ставок площею 32,8588 га розташований по вул. Гетьмана Мазепи в м. Івано - Франківську". У зазначеному паспорті наявна Схема розташування водного об`єкта Ставка у Масштабі 1:25000, де чітко визначено межі цього водного об`єкта. Відтак вказаний у позовній заяві об`єкт не вважається водним об`єктом, а є відстійником для життєдіяльності Ставка - міського озера.

Зазначив, що на Публічній кадастровій карті України можна здійснювати навігацію між картографічними матеріалами та виводити на екран комбіновану інформацію з різних інформаційних шарів. Зокрема, на Публічній кадастровій карті України (ПКК) розміщені інформаційні шари, зокрема Шар аналітичний "Умовна прибережна захисна смуга" - шар умовної прибережної захисної смуги, який отриманий в автоматичному режимі з урахуванням норм статті 60 Земельного кодексу України (без урахування крутизни схилів). Шар носить інформаційний характер.

На Публічній кадастровій карті України відображено Інформацію про земельну ділянку кадастровий номер 2610100000:24:002:0113 (спірна земельна ділянка) та через Аналітичний шар "Умовна прибережна захисна смуга" відображені умовні прибережні захисні смуги, які отримані в порядку взаємодії між кадастрами Водним та Земельним. З публічної кадастрової карти чітко видно водні об`єкти та умовні прибережні захисні смуги, що позначені синім кольором.

На Публічній кадастровій карті України відображено Інформацію про земельну ділянку кадастровий номер 2610100000:24:002:0127 (земельна ділянка для обслуговування водного об`єкту) та через Аналітичний шар "Умовні прибережні захисні смуги", чітко видно водні об`єкти та умовні прибережні захисні смуги, що позначені синім кольором.

Відстійник, що знаходиться поруч із земельною ділянкою не позначений на публічній кадастровій карті як водний об`єкт, а відповідно і не встановлені навколо нього умовні прибережні захисні смуги.

Вказав, що для з`ясування наявності чи відсутності на земельній ділянці водного об"єкта не потрібно спеціальних знань, оскільки водні ресурси, у разі їх наявності, містяться в автоматизованій інформаційній системі державного водного кадастру, які обмінюються інформацією з Державним земельним кадастром. Умовні захисні прибережні смуги, у разі їх наявності, відображені на публічній кадастровій карті і встановлюються вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм та зазначена інформація є доступною в інформаційних онлайн системах. Відповідно до статтей 1, 2, 20, 35, 36 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Також зазначив, що інформація відображена на публічній кадастровій карті та наявність позитивних висновків уповноважених державних органів на здійснення перевірки землевпорядної документації (проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та технічної документації з інвентаризації земель) на відповідність вимогам земельного та водного законодавства, спростовують доводи позивача про наявність поруч із спірною земельною ділянкою водного об`єкта, а відтак необхідності встановлення прибережних захисних смуг.

Просив в задоволенні позову відмовити.

Позиція співвідповідача ОСОБА_1.

Співідповідач ОСОБА_1. проти позову заперечив, вказав, що земельна ділянка кадастровий номер 1610150000:24:002:0113 сформована в порядку визначеному Земельним кодексом України, на підставі Проекту землеустрою із визначеною категорією: землі житлової та громадської забудови, цільове призначення 03.08. Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування; вид використання земельної ділянки: для будівництва та обслуговування готельно- відпочинкового комплексу; відомості про спірну земельну ділянку внесені до Державного земельного кадастру в порядку ст. 15 Закону України "Про державний земельний кадастр"; твердження позивача про те, що частина спірної земельної ділянки не відноситься до земель житлової та громадської забудови, а є землями водного фонду, спростовується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: Проектом землеустрою, Висновком від 10 липня 2018 року № 4/6796, Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ- 2604086662018 від 15 листопада 2018 року, Висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 02 листопада 2018 року №9368/82-18. Враховуючи вимоги ЗК України, зокрема, ст. 19, 20, 79-1, 122-124 віднесення земельної ділянки до певної категорії може відбуватися, виключно за проектами землеустрою. Зазначив, що позивач не довів належними та допустимими засобами доказування факту приналежності частини спірної земельної ділянки до земель водного фонду; не визначив і площу ймовірно віднесеної ділянки до земель водного фонду, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Вказав, що відповідно до інформації, яка зазначена в листі КП "Центр розвитку міста та рекреації" як балансоутримувача центрального міського озера від 06.11.2020 №2/73-1.13/20, об`єкт, який розташований поруч із спірною земельною ділянкою є відстійником, частиною гідроспоруд.

Зазначив, що договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 03.01.2020 укладений в порядку ч. 2 ст.134 ЗК України, оскільки відповідно до інформаційної довідки №268112842 від 29 липня 2021 року державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва, котрий знаходився на цій земельній ділянці проведена 01.11.2017, відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені 03.11.2017; спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки укладений 03.01.2020. І тільки 28.12.2020 в Державному реєстрі речових прав на об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво, готельно-відпочинковий комплекс (відпочинкові котеджі), закрито, згідно довідки ПП "БТІ Експерт" №1765 від 23.12.2020.

Також вказав, що твердження позивача про відсутність об`єкта нерухомого майна на спірній земельній ділянці з посиланням на висновок експертизи від 07.08.2020 №1084/1804/20-28 не спростовує факту існування такого об`єкта нерухомого майна на час придбання цієї земельної ділянки, оскільки Довідка ПП "БТІ Експерт" №1765 від 23.12.2020 встановила виключно факт знищення об`єкта нерухомого майна, а не дату такого безпосереднього знищення.

Також вказав, що вимога позивача щодо встановлення порядку виконання судового рішення є не обґрунтованою, суперечить змісту ст. 331 ГПК України та не належить вирішенню в межах позовного провадження.

Позиція співвідповідача ТзОВ "РН-ІФ".

Співвідповідач ТОВ "РН-ІФ" проти позову заперечив, вказав що такий є надуманим та безпідставним, оскільки використання спірної земельної ділянки запроектовано без порушень як земельного, так і водного законодавства. Зазначив, що згідно чинного генерального плану міста Івано-Франківська, встановлена відповідно до рішення Івано-Франківської міської ради прибережна захисна смуга не межує із спірною земельною ділянкою. Відсутність обмежень використання спірної земельної ділянки у вигляді прибережної захисної смуги підтверджується також Інформацією з державного земельного кадастру України, відповідно до якої не має жодних обмежень щодо наявності на цій ділянці земель водного фонду.

Вказав, що ненормативні акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Щодо відсутності на вказаній земельній ділянці об"єктів нерухомості та порушення ст.134 Земельного кодексу України, зазначив, що вказане спростовується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №102505439 від 03.11.2017, технічним паспортом на незавершене будівництво на АДРЕСА_1 та дозволом на виконання будівельних робіт №179 від 17.10.2005. Просив в позові відмовити.

Обставини справи. Оцінювання доказів.

15.08.2016 ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківської міської ради із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4034 га, що розташована в АДРЕСА_1 .

21.10.2016 Івано-Франківська міська рада прийняла рішення №297-8 про надання дозволу ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4034 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування готельно - відпочинкового комплексу, у зв"язку із знаходженням на земельній ділянці нерухомого майна заявника.

Згідно з додатком 1 до вказаного рішення документом, що підтверджує право власності на об`єкт нерухомого майна є рішення Івано-Франківського міського суду від 13.12.2013 у справі № 344/18334/13-ц, відповідно до якого за ОСОБА_1 визнане право власності на незавершений будівництвом готельно-відпочинковий комплекс, який знаходиться за адресою в АДРЕСА_1 і складається з фундаментів трьох житлових котеджів, що розташовані на земельних ділянках площею 0,2370 га та 0,0679га.

23.10.2018 ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківської міської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки та передання в оренду на 10 років.

05.11.2018 спірна земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі за територіальною громадою міста Івано-Франківська в особі Івано-Франківської міської ради (комунальна власність).

14.12.2018 Івано-Франківська міська рада прийняла рішення № 381-22 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4034 га, кадастровий номер 2610100000:24:002:0113, цільове призначення: для будівництва та обслуговування об"єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, по АДРЕСА_1 та передала її в оренду ОСОБА_1 (п. 31 рішення, п. 12 додатку 3 до рішення). В той же день Івано-Франківська міська рада та ОСОБА_1 уклали договір оренди на земельну ділянку площею 0,4034 га, у тому числі під забудовою 0,0497 га, інших угідь - 0,3537 га.

Відповідно до п. 37 договору оренди дія договору припиняється у разі придбання орендарем земельної ділянки у власність.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,4034 га зареєстроване 06.03.2019 за № 30643247.

17.10.2019 ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківської міської ради із заявою про розгляд питання щодо продажу йому земельної ділянки площею 0,4034 для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування по АДРЕСА_1 .

08.11.2019 Івано-Франківська міська рада прийняла рішення № 303-32 про замовлення експертної грошової оцінки вказаної земельної ділянки для її подальшого продажу.

18.12.2019 Івано-Франківська міська рада прийняла рішення № 402-34, відповідно до якого вирішила продати земельну ділянку площею 0,4034 га, кадастровий номер 2610100000:24:002:0113, для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування по АДРЕСА_1 , по ціні, що визначена експертною грошовою оцінкою, без врахування вартості виконання землеоціночних робіт, а саме за 1 829 540,00 грн без ПДВ підприємцю ОСОБА_1 з розстроченням платежу на 24 місяці.

03.01.2020 Івано-Франківська міська рада та фізична особа -підприємець ОСОБА_1. уклали договір купівлі - продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_1. отримав у власність земельну ділянку площею 0,4034 га.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на підставі акта приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Ресторан Національний ІФ" (код ЄДРПОУ 43938772), в подальшому назва якого змінена на Товариство з обмеженою відповідальністю "РН-ІФ", серія та номер 1373, 1374, виданого 10.12.2020, вказана земельна ділянка внесена ОСОБА_1 у статутний фонд Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан Національний ІФ" (ТОВ "РН-ІФ").

Позивач вважає прийняті Івано-Франківською міською радою рішення № 381-22 від 14.12.2018 та № 402-34 від 18.12.2019 такими, що суперечать вимогам земельного та водного законодавства, та зазначає, що укладений на підставі таких рішень договір купівлі-продажу є недійсним.

В підтвердження позовних вимог подав:

лист Департаменту містобудування та архітектури від 07.04.2021 №12/31.1/18/73;

лист Департаменту комунальних ресурсів від 16.10.2020 №12/01-09/3666;

лист Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради КП "Центр розвитку міста та реакрації" від 06.11.2020 №12/73-1.13/20;

протокол огляду місця події від 30.01.2020;

лист Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю від 06.03.2020 №12/32-12/167;

лист ГУ Держгеокадастр в Івано-Франківській області від 24.02.2020 № 10-09-0.43-1091/0/2-20;

висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 06.04.2021 № 1082/20-28/776/21-28,

висновок експертів за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження № 1084/1804/20-28 від 07.08.2020 у кримінальному провадженні № 42020091010000002 у СВ Івано- Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області;

висновок експерта № 1101/21-22 від 21.10.2021 за результатами проведення земельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні № 42020091010000002;

Витяг з Генерального плану м.Івано-Франківська (район міського озера), масштаб 1:5000 (а.с.142, Т.2), затверджений 26 сесією 7 демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 07.06.2019;

Витяг "Генплан М1:2000";

лист ДП "Український державний науково- дослідний інститут проектування міст "Діпромісто" із додатком -Витяг з Генерального плану міста Івано-Франківська щодо земельної ділянки із кадастровим номером 2610100000:24:002:0113;

лист Департаменту містобудування та архітектури від 12.10.2021 №12/31.1-18/555;

лист Департаменту містобудування та архітектури від 28.04.2021 №12/31.1-18/147;

лист Дністровського басейнового управління водних ресурсів від 30.09.2020 №09-17/02/991;

лист Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради від 15.09.2023 №09/31.1-18/1464;

план встановлення меж земельної ділянки з координатами;

лист ДП "Український державний науково- дослідний інститут проектування міст "Діпромісто" від 19.09.2023 №1-1888 із додатком - фрагмент топографічної основи (маштабу 1:2000) частини міста Івано-Франківська, де розміщені земельні ділянки з кадастровими номерами 2610100000:24:002:0113 та 2610100000:24:002:01279 (а.с.204, Т.2, а.с.79 Т.6)

Відповідач з твердженнями позивача не погодився, в підтвердження своїх заперечень подав:

паспорт водного об`єкта ;

висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 02.11.2018 № 9368/82-18;

висновок в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 10.07.2018№ 4/6796;

висновок в частині погодження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки від 13.08.2019 № 6415/51-08/08;

висновок про погодження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки від 11.09.2019 № 0-9-0.31 -700/166-19;

висновок про погодження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 23.06.2020 № 69/ІФ/21-20;

лист Управління екології та природних ресурсів від 13.07.2020 № 05-14/3517;

лист Дністровського басейнового управління водних ресурсів від 05.11.2019 №06-13/1452;

відображення інформації на Публічній кадастровій карті відомостей з Державного земельного кадастру, про земельну ділянку кадастровий номер 2610100000:24:002:0113; відображення інформації на Публічній кадастровій карті відомостей з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 2610100000:24:002:0127;

кадастровий план земельної ділянки;

план меж зон обмежень і сервітутів земельної ділянки;

інвентарну картку обліку основних засобів "Озеро з гідроспорудами;

інвентарну картку обліку основних засобів "Відстійник з гідроспорудами";

акт приймання передачі основних засобів на баланс КП "Центр розвитку міста та рекреації";

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:24:002:0127 від 08.01.2024 №НВ-0000027082024 (землі водного фонду);

лист Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства від 18.01.2024 №11.1-07/8.

Співвідповідачі з позовними вимогами не погоджувалися, в підтвердження чого подали:

проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду;

рішення Івано-Франківського міського суду від 13.12.2013 у справі № 344/18334/13-ц;

викопіювання Публічної кадастрової карти України з накладенням прибережних захисних смуг (а.с.208, Т.1);

довідку ПП "БТІ Експерт" №1765 від 23 грудня 2020 року;

Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №102505439 від 03.11.2017 (готовність об"єкта 6%);

технічний паспорт об"єкта незавершеного будівництва станом на 21.11.2013;

дозвіл на виконання будівельних робіт №129 від 17.10.2005;

лист Дністровського басейнового управління водних ресурсів від 11.11.2021 №09-17/12/1463;

висновок судового експерта Максимчина Андрія Дмитровича від 26.11.2021 №036/11-2021;

звіт про незалежну оцінку (незавершене будівництво, готельно-відпочинковий комплекс, готовністю 62 %, станом на 17.05.2023);

Витяг з Єдиного державного реєстру речових прав №331780618 від 10.05.2023 (готовність об"єкта 62 %);

технічний паспорт об"єкта незавершеного будівництва станом на 13.04.2023;

ухвалу слідчого судді від 11.02.2020 у справі №344/2075/20; протокол тимчасового доступу до речей і документів від 24.02.2020;

опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 24.02.2020.

З метою всебічного, повного та об"єктивного розгляду спору та для встановлення обґрунтованості позовних вимог, суд призначав у справі судову земельно - технічну експертизу. За результатом якої 20.11.2023 отримав висновок експертів від 08.11.2023 №899-Е.

Оцінивши подані сторонами та зібрані судом докази, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 зазначеного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення від 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі " Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

Як вбачається з матеріалів справи для встановлення того, що об"єкт котрий знаходиться біля спірної земельної ділянки є відстійником, а не водним об"єктом, відповідач та співвідповідачі покликаються на лист Дністровського басейнового управління водних ресурсів від 11.11.2021 №09-17/12/1463, висновок судового експерта від 26.11.2021 №036/11-2021, Акт прийняття - передачі основних засобів затверджений головою ліквідаційної комісії КО "Івано-Франківський міський парк культури та відпочинку ім.Т.Г. Шевченка " від 21.04.2016 та Інвентарну картку обліку основних засобів №12 від 21.04.2016.

Щодо листа Дністровського басейнового управління водних ресурсів від 11.11.2021 №09-17/12/1463, як доказу, що водний об"єкт є відстійником, суд зазначає, що матеріали справи містять також лист цього ж органу - Дністровського басейнового управління водних ресурсів від 04.10.2021 №09-17/02/1276 (отриманий на запит прокуратури), в якому зазначено про відсутність інформації щодо ідентифікації спірного об"єкта. Відтак вказані обидва листи суд не може розцінити як належні докази, оскільки вони містять суперечливу інформацію.

Щодо Акта прийняття-передачі основних засобів КО "Івано-Франківський міський парк культури та відпочинку ім.Т.Г. Шевченка " від 21.04.2016 та Інвентарної картки обліку основних засобів №12 від 21.04.2016, суд зазначає, що під час складання вказаних документів сторони на власний розсуд можуть вказувати назви об"єктів, щоб зафіксувати факт передачі, а тому вказані документи не є правовстановлюючими та не можуть спростувати факт, що спірний об"єкт є водоймою чи підтверджувати те, що спірний об"єкт є відстійником, навколо якого не потрібно встановлювати природно захисні смуги.

Щодо висновку судового експерта від 26.11.2021 №036/11-2021, суд зазначає таке.

Оцінка висновків експерта, як одного із способів доказування, поряд з іншими доказами, є виключною компетенцією суду.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні, (ст. 104 ГПК України).

Відповідно до ст. 101 ГПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Згідно з п. 3.1. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998№ 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5) (надалі - Інструкція) експертиза проводиться після подання органом (особою), який (яка) її призначив(ла) (залучив(ла) експерта), матеріалів, оформлених згідно з вимогами процесуального законодавства та цієї Інструкції.

Відповідно до п. 4.12 Інструкції висновок експерта складається з обов`язковим зазначенням його реквізитів (найменування документа, дати та номера складання висновку, категорії експертизи (додаткова, повторна, комісійна, комплексна), виду експертизи (за галуззю знань) та трьох частин: вступної (Вступу), дослідницької (Дослідження) та заключної (Висновки).

В п.3.3. Інструкції зазначено орієнтовний перелік питань, що можуть бути поставлені при проведенні відповідного виду експертизи, наведено в Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки і призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5. зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 03 листопада 1998 року за № 705/3145 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5).

Згідно з п. 2 ст.98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що висновок експерта № 036/11-2021 від 26.11.2021 не містить відомостей про вид експертизи, яку проводив експерт, та поставлені на дослідження експертизи питання є некоректними, зокрема, оскільки містять пряму вказівку на ідентифікацію об`єкта як відстійника, що також не відповідає вимогам Інструкції та стосуються правового розуміння приналежності відстійників до об`єктів водного фонду. Такий висновок не відповідає вимогам, встановленим законодавством та не може підтвердити обставини, з приводу яких виник спір.

Як вбачається з поданого висновку, за результатами вирішення першого питання, у висновку експерт зазначив, що об`єктом дослідження є ставок площею 32,8588 га, а не водойма, в межах прибережної захисної смуги якої знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 2610100000:24:002:0113.

За результатами вирішення другого питання, у висновку експерт зазначив, що враховуючи те, що об`єкт дослідження кваліфікований як гідротехнічна споруда, встановлення прибережних захисних смуг навколо такого об`єкта не передбачено. При цьому, в експертизі зазначено, що об`єкт дослідження - ставок площею 32,8588 га. Однак, однією із підстав позову є знаходження спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги малого ставка (площею до 3 га), а не центрального міського озера, який і був об`єктом дослідження експерта.

При формуванні висновку № 036/11-2021 від 26.11.2021 експерт взяв за основу лист - роз`яснення Дністровського басейнового УВР № 09-17/12/1463 від 11.11.2021 та копію Паспорта водного об`єкта (ставка площею 32,8588 га, що розташований по вул. Г. Мазепи в м.Івано - Франківську) з додатками, які долучені до матеріалів справи як докази та оцінюються судом на їх належність окремо від поданого висновку.

Також суд зазначає, що поданий висновок експерта не відповідає вимогам ч. 5 ст. 101 ГПК України, а саме у висновку експерта не зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду.

Таким чином, на підставі вказаного висновку не можна встановити обставини, які входять в предмет доказування, оскільки не стосуються його, а тому висновок експерта № 0136/11- 25021 не є належним доказом у справі.

Щодо Висновку експертів за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 08.11.2023 №899-Е, суд зазначає, що вказаний висновок не може бути належним доказом у справі, оскільки містить суперечливі твердження, так як в одній частині висновку експерт зазначив, що на земельній ділянці із кадастровим номером 2610100000:24:002:0127 знаходяться 2 водні об"єкти, а у висновку без зазначення достатніх аргументів вказав, що один з об"єктів є "гідротехнічна споруда - відстійник"; зазначив, що при проведенні контрольних обмірів відстань від найбільш виступаючої частини будівлі до урізу води станом на час огляду становить 25 м., не вказавши до урізу води якого водного об"єкта, а також чим керувався коли проводив такі обміри від найбільш виступаючої частини будівлі; не містить відомостей про процес дослідження, застосовані методи (методики) дослідження. Для з"ясування питань, які виникли у суду щодо викладених висновків, експерти на виклик суду не прибули.

Разом з тим, суд зазначає, що виходячи із інформації, зазначеної у Витягах з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, враховуючи місце розташування земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:24:002:0113 та земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:24:002:0127, на якій знаходиться міське озеро та об"єкт, який забезпечує функціонування та життєдіяльність міського озера, яке є місцем відпочинку більшості мешканців міста Івано-Франківська, Івано-Франківська міська рада при формуванні спірної земельної ділянки та надання дозволу для виготовлення технічної документації повинна була врахувати вимоги земельного та водного законодавства щодо меж прибережних захисних смуг довкола обох водних об"єктів.

Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги між спірною земельною ділянкою та водним об"єктом, який знаходиться на земельній ділянці, яка належить до земель водного фонду, не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом, а саме ст.60 ЗК України та 88 ВК України.

Суд також звертає увагу на те, що згідно містобудівної документації, а саме Генерального плану міста, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 03.07.2001 та довідки з містобудівного кадастру, яка міститься в проекті землеустрою спірної земельної ділянки (а.с. 45 Т.1, кольорова копія а.с.79-80 Т.6), яка розміщена на офіційному вебсайті Івано-Франківської міської ради та була актуальною на момент прийняття міською радою спірних рішень, на частині земельної ділянки знаходиться водозахисна дамба, яка позначена інформаційними знаками (а.с.142 Т.2). Відповідно до ст.58 ЗК України та 4 ВК України, вказана земельна ділянка належить до земель водного фонду.

Необхідність встановлення прибережних захисних смуг, також підтверджується Висновком експерта № 1101/21-22 від 21.10.2021 за результатами проведення земельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні № 42020091010000002, відповідно до якого експерт встановив, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:24:002:0113 (на час її продажу ОСОБА_1 ), площею 0,1587 га знаходилася в межах нормативних розмірів прибережної захисної смуги, які визначені ст.60 Земельного кодексу України та ст.88 Водного кодексу України для водойм площею менше 3 га.

Твердження відповідача та співвідповідачів про те, що такий не є допустимим доказом, оскільки ще не має вироку у кримінальній справі, суд враховуючи положення ст. 236 ГПК України та позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 05.03.2024 у справі №910/3374/23, відповідно до якої висновок експерта, складений в рамках кримінального провадження на виконання рішення органу досудового розслідування, є допустимим письмовим доказом у справі, за умови, що експерт є атестованим і попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Якщо подані докази відповідають вимогам, що висуваються до їх процесуальної форми згідно з ГПК України, містять інформацію про предмет доказування в господарському провадженні, у суду виникає обов`язок надати їм оцінку з наведенням мотивів відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України). Законодавство не встановлює заборону дослідження матеріалів кримінального провадження в порядку господарського судочинства, якщо на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений. Матеріали кримінального провадження підлягають оцінці сукупно з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статей 76-79, 86 ГПК України.

Твердження співвідповідачів про те, що спірна земельна ділянка надана підприємцю ОСОБА_1., у зв"язку з набуттям права власності на об"єкт незавершеного будівництва без зміни цільового призначення та на тих самих умовах від попереднього землекористувача ОСОБА_2 , спростовується матеріалами справи, зокрема листом Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства від 18.01.2024 №11.1-07/8, в якому вказано, що земельна ділянка площею 0,4034 га не перебувала в користуванні до її передачі в оренду ОСОБА_1 , відтак формувалася на підставі звернення ОСОБА_1. до Івано-Франківської міської ради.

Покликання співвідповідачів на знаходження на спірній земельній ділянці нерухомого майна, суд оцінює критично, оскільки відповідно до рішення Івано-Франківського міського суду від 13.12.2013 року у справі №344/18334/13-ц ОСОБА_1 набув право власності на об"єкт незавершеного будівництва. Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №102505439 від 03.11.2017 готовність об"єкта незавершеного будівництва складає 6%. Станом на час винесення рішення згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру речових прав №331780618 від 10.05.2023 - готовність об"єкта незавершеного будівництва становить 62 %. Інших доказів, що підтверджують знаходження на спірній земельній ділянці нерухомого майна, матеріали справи не містять.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Трофимчук проти України" вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін; Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Руїс Торіха проти Іспанії").

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 14 Конституції України).

Згідно з статтею 19 ЗК України за основним цільовим призначенням землі України поділяються, зокрема, на землі рекреаційного призначення, землі водного фонду.

Відповідно до частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (частина перша статті 60 ЗК України, частина перша статті 88 ВК України).

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61 ЗК України, статті 89 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173, і додаток 13 до цих правил).

Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України.

Крім того, за положеннями частини четвертої статті 88 ВК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Суд констатує, що у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України.

Таким чином, землі, зайняті природними водоймами (озера), штучними водоймами (водосховища, ставки), та іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання.

Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, озера, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України).

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України.

Наведений висновок узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц (провадження № 14-71цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18) (пункт 44), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) (пункт 53), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19) (пункт 63.2).

Велика Палата Верховного Суду також вказала на те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-71цс18), у пункті 70 постанови від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18), у пункті 80 постанови від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та у пункті 96 постанови від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19)).

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у спорах стосовно прибережних захисних смуг, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 117), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 124)).

Суд зазначає, що у цій справі суспільний інтерес є спрямованим на повернення земельної ділянки до комунальної власності для задоволення соціальної потреби у відновленні становища, яке існувало до порушення права власності територіальної громади на земельну ділянку, а саме: у збереженні прибережних захисних смуг; у недопущенні їх передання у приватну власність усупереч чинному законодавству замість надання в оренду для чітко визначених цілей (зокрема, і туристичних).

Контроль за використанням земельних ділянок водного фонду, зайнятих прибережними захисними смугами, згідно з їх цільовим призначенням є важливим для суспільства загалом і для Івано-Франківської територіальної громади.

З огляду на наведене, а також враховуючи недобросовісність дій як з передання, так і з набуття у приватну власність земельної ділянки, частина якої знаходиться в межах прибережної захисної смуги, суд вважає, що загальний інтерес у контролі за використанням зайнятої прибережною захисною смугою земельної ділянки за її цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає над приватним інтересом у заволодінні такою ділянкою у власність.

Суд зазначає, що визнання незаконними та скасування оскаржених рішень Івано-Франківської міської ради не становить надмірного тягаря для кінцевого набувача, оскільки він має можливість повернути земельну ділянку територіальній громаді й отримати її в оренду, як це передбачають частина четверта статті 59 ЗК України та частина третя статті 85 ВК України, а також претендувати на відшкодування шкоди, якщо така була заподіяна, від первинного набувача та від Івано-Франківської міської ради.

Заволодіння приватними особами земельними ділянками водного фонду всупереч чинному законодавству, без законного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і конституційними правами всіх інших осіб на безпечне довкілля, непогіршення екологічної ситуації, можливості доступу до місць відпочинку та використання власності не на шкоду суспільству.

За обставин цієї справи встановлення справедливого балансу між приватним і суспільним інтересом передбачає оцінку не лише поведінки органу місцевого самоврядування, але й дій і бездіяльності осіб, зацікавлених у набутті у приватну власність земельної ділянки, - первинного набувача та кінцевого набувача, - зокрема, щодо їхньої обізнаності з неможливістю набуття земельної ділянки.

На думку суду, в силу об`єктивних, видимих природних властивостей розташованої частково в межах прибережної захисної смуги земельної ділянки, первинний та кінцевий набувач не могли не знати про фактичне місцезнаходження цієї ділянки поблизу міського озера. Проявивши розумну обачність, ознайомившись зі змістом земельного та водоохоронного законодавства і за необхідності отримавши правову допомогу перед набуттям такої ділянки, ці особи - співвідповідачі могли та повинні були знати про те, що зазначена ділянка може знаходитись в межах прибережних захисних смуг.

Отже, виходячи із викладеного, позовна вимога про визнання незаконним та скасування рішення Івано-Франківської міської ради від 14.12.2018 № 381-22 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4034 га по АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 2610100000:24:002:0113 та передання її в оренду ОСОБА_1 , для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування є обґрунтованою.

Також суд звертає увагу на те, що спірна земельна ділянка передана у приватну власність ОСОБА_1 шляхом її продажу останньому з порушенням ст. 134 ЗК України.

Відповідно до ч.1. ст.134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Так, згідно ч. 2 ст. 134 ЗК України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Порядок набуття права власності на новостворене майно та об`єкти незавершеного будівництва врегульований статтею 331 ЦК України, за приписами частини другої якої право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Водночас, частиною 3 статті 331 ЦК України передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна) (абзац перший). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.

Отже, об`єкт незавершеного будівництва за визначенням частини 3 статті 331 ЦК України за своєю правовою природою є сукупністю будівельних матеріалів, які є майном, що належить забудовнику (особі, яка на законних підставах здійснює відповідне будівництво).

Таким чином, наявність судового рішення про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва не змінює правового статусу такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на новостворену річ - об`єкт нерухомого майна (житловий будинок, будівлю, споруду тощо) в розумінні статті 181 та частини 2 статті 331 ЦК України, оскільки не звільняє забудовника від обов`язку після завершення будівництва (створення майна) ввести його в установленому порядку в експлуатацію в загальному порядку та здійснити державну реєстрацію права власності на новостворене нерухоме майно (п. 28 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.12.2019 року по справі № 916/633/19).

За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати, що на момент продажу земельної ділянки підприємцю ОСОБА_1. на ній було розташоване нерухоме майно.

Відповідно до статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Відтак рішення Івано-Франківської міської ради від 08.11.2019 № 303-32 про продаж земельних ділянок комунальної власності в частині продажу земельної ділянки площею 0,4034 га по АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 2610100000:24:002:0113, підприємцю ОСОБА_1, для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, на неконкурентних засадах, у тому числі за відсутності на ній нерухомого майна, суперечить ст. 134 ЗК України.

Відповідно до ст. 202 Цивільного Кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно зі ст. 203 Цивільного Кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вставлено у статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,4034 га укладений Івано-Франківською міською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 03.01.2020 є недійсним, оскільки укладений на підставі рішення Івано-Франківської міської ради від 18.12.2019 № 402-34 про продаж земельних ділянок комунальної власності, яке суперечить вимогам земельного та водного законодавства.

Відповідно до частини 5 статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі: судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо, зокрема: скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

З огляду на те, що вимога про внесення запису щодо скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно-земельну ділянку площею 0,4034 га по вул. Гетьмана Мазепи, 144 в м. Івано-Франківську, з кадастровим номером 2610100000:24:002:0113: є похідною від позовних вимог про скасування рішень та визнання недійсним договору купівлі-продажу, тому також належить до задоволення.

Щодо строку позовної давності, суд зазначає таке.

Подані співвідповідачами заяви про застосування строку позовної давності, мотивовані тим, що 21.10.2016 та 14.12.2018 представники прокуратури м.Івано-Франківська були присутні на засіданнях Івано-Франківської міської ради де приймались оскаржувані рішення та були обізнані про їх зміст, відтак мали можливість перевірити їх законність. Однак в межах строку позовної давності не скористались таким правом.

Суд зауважує, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 1 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 52)). Тому оскарження такого рішення спрямоване не на втрату ним юридичної сили, а на захист інтересу у юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення). Тому його можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення зазначеного інтересу.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX) було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільним Кодексом України та строки визначені Господарським кодексом України, а саме ст. 232, 269, 322, 324 продовжуються на строк дії такого карантину.

Відтак заява про застосування строку позовної давності до задоволення не належить.

Висновок суду.

Враховуючи викладене позов належить до задоволення.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 11 764 грн 00 коп., що підтверджується платіжними інструкціями №1469 від 20 липня 2021 року, № 1703 від 16 серпня 2021 року, №2450 від 05 грудня 2023 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову, судовий збір в сумі 11 764 грн 00 коп., належить покласти на трьох відповідачів порівну в сумі 3 921 грн 33 коп.

Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Керівника Окружної прокуратури міста Івано-Франківська до Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "РН-ІФ" про визнання незаконними та скасування рішень міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, повернення земельної ділянки та скасування реєстрації права власності задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Івано-Франківської міської ради від 14.12.2018 № 381-22 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4034 га по АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 2610100000:24:002:0113 та передання її в оренду ОСОБА_1, для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

Визнати незаконним та скасувати рішення Івано-Франківської міської ради від 18.12.2019 № 402-34 про продаж земельних ділянок комунальної власності в частині продажу земельної ділянки площею 0,4034 га по АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 2610100000:24:002:0113, підприємцю ОСОБА_1, для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,4034 га по АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 2610100000:24:002:0113 укладений Івано-Франківською міською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 03.01.2020.

Товариству з обмеженою відповідальністю "РН-ІФ", вул.Мазепи,146, м.Івано-Франківськ, 76026, (код 43938772) повернути земельну ділянку площею 0,4034 га для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування з кадастровим номером 2610100000:24:002:0113 у м. Івано-Франківську по вул. Гетьмана Мазепи, 144, у комунальну власність Івано-Франківської територіальної громади в особі Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, буд. 21, м. Івано-Франківськ,76000, (код 33644700).

Судове рішення є підставою внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів щодо скасування реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "РН-ІФ" (код 43938772) на земельну ділянку площею 0,4034 га (кадастровим номером 2610100000:24:002:0113) по вул. Гетьмана Мазепи, 144 в м. Івано-Франківську.

Стягнути з Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, буд. 21, м. Івано-Франківськ,76000, (код 33644700) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури, вул.Грюнвальдська,11, м.Івано-Франківськ, 76000, (код 03530483) 3921 (три тисячі дев"ятсот двадцять одну) грн 33 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1, АДРЕСА_2 , (код НОМЕР_1 ) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури, вул.Грюнвальдська,11, м.Івано-Франківськ, 76000, (код 03530483) 3921 (три тисячі дев"ятсот двадцять одну) грн 33 коп. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РН-ІФ, вул.Мазепи,146, м.Івано-Франківськ, 76026, (код 43938772) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури, вул.Грюнвальдська,11, м.Івано-Франківськ, 76000, (код 03530483) 3921 (три тисячі дев"ятсот двадцять одну) грн 33 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 31.12.2024

Суддя Т. В. Максимів