Ухвала

від 01.12.2024 по справі 465/3889/24

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/3889/24

2/465/2436/24

У х в а л а

про залишення без руху

"01" грудня 2024 р. суддя Франківського районного суду м. Львова Мартьянова С.М. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Привокзальний» ринок про встановлення постійного безоплатного сервітут, визнання недійним свідоцтва про право власності, визнання незаконним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до Франківського районного суду м. Львова з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Привокзальний» ринок про встановлення постійного безоплатного сервітут, визнання недійним свідоцтва про право власності, визнання незаконним та скасування наказу.

В позовній заяві позивачі просили суд:

-встановити позивачу ОСОБА_1 постійний безоплатний сервітут на право проходу та проїзду на транспортному засобі з вулиці А.Горської, 2б в м. Львові відносно частини земельної ділянки загальною площею 0,0350 га, розташованої по АДРЕСА_1 , яка належить ТзОВ «Привокзальний» ринок;

-визнати недійним свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення від 19.10.2010 року, видане відділом приватизації житла Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, в частині оформлення права власності за ТЗОВ «Привокзальний» ринок на нежитлове приміщення №263 загальною площею 3,6 кв.м. в будівлі літ. «Ц8-1», яка знаходиться у АДРЕСА_1 та скасувати відповідну реєстрацію права власності, проведену Обласним комунальним підприємством Львівськгої міської ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (рішення про державну реєстрацію від 22.10.2010; реєстраційний №31846868)

-Визнати незаконним та скасувати наказ управління комунальної власності департаменту економічної політики ЛМР №1833-НЖ-Ф від 19.10.2010 року в частині оформлення права власності з ТзОВ «Привокзальний» ринок на нежитлове приміщення №263 загальною площею 3,6 кв.м. в будівлі літ. «Ц8-1», яка знаходиться в АДРЕСА_1 .

Перевіривши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що така не відповідає вимогам ст.175,177 ЦПК Українита підлягає залишенню без руху.

Відповідно дост.48 ЦПКУкраїни сторонамив цивільномупроцесі єпозивач івідповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Згідно ст.50ЦПК Українипозов можебути пред`явленийспільно кількомапозивачами абодо кількохвідповідачів.Кожен ізпозивачів абовідповідачів щододругої сторонидіє вцивільному процесісамостійно. Участьу справікількох позивачіві (або)відповідачів (процесуальнаспівучасть)допускається,якщо: 1)предметом спорує спільніправа чиобов`язки кількохпозивачів абовідповідачів; 2)права таобов`язки кількохпозивачів чивідповідачів виниклиз однієїпідстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що він пред`явлений двома позивачами: ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 .

Проте з позовної заяви не є зрозумілим, які права, свободи чи законні інтереси порушуються, не визнаються чи оспорюються позивача ОСОБА_2 відповідачем ТзОВ «Привокзальний» ринок.

Також, відповідно до п. 5 ч.3ст. 175 ЦПК Українипозовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Так, позивачі у позовних вимогах просять окрім іншого, також, визнати недійним свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення від 19.10.2010 року, видане відділом приватизації житла Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, в частині оформлення права власності за ТЗОВ «Привокзальний» ринок на нежитлове приміщення №263 загальною площею 3,6 кв.м. в будівлі літ. «Ц8-1», яка знаходиться у АДРЕСА_1 та скасувати відповідну реєстрацію права власності, проведену Обласним комунальним підприємством Львівськгої міської ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (рішення про державну реєстрацію від 22.10.2010; реєстраційний №31846868) та визнати незаконним та скасувати наказ управління комунальної власності департаменту економічної політики ЛМР №1833-НЖ-Ф від 19.10.2010 року в частині оформлення права власності з ТзОВ «Привокзальний» ринок на нежитлове приміщення №263 загальною площею 3,6 кв.м. в будівлі літ. «Ц8-1», яка знаходиться в АДРЕСА_1 .

Проте, позивачі не надають виклад обставин якими вони обґрунтовують дані вимоги, з посиланням на докази, які б підтверджували вказані обставини.

Також, матеріали позовної заяви не містять відомостей, що земельна ділянка загальною площею 0,0350 га, розташована по АДРЕСА_1 , належить ТзОВ «Привокзальний» ринок.

Окрім того, частиною 2ст. 124 Конституції Українивстановлено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичнийспірта будь-яке кримінальне обвинувачення.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому потрібно надавати сутнісного, а не формального значення.

Предметом спору є об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить постановити певне судове рішення.

Підстави позовуце обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Правові підстави позовуце зазначена в позовній заяві правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, неіснування (відсутність) предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19), прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у разі припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем(п. 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 року у справі № 18/266, провадження № 12-186звг19).

Так, суд приймає до уваги, що речове право у вигляді сервітуту дає змогу власникові повною мірою реалізувати надані йому правомочності щодо належного цій особі майна і забезпечити його ефективне використання, а також передбачає право на задоволення немайнових інтересів інших осіб, речове право яких на чужу річ не пов`язано зі здійсненням майнових прав.

Відповідно дост. 98 Земельного кодексу України(даліЗК України) право земельного сервітутуце право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Частиною 1ст. 100 ЗК Українивизначено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідност. 401 Цивільного кодексу України(даліЦК України) право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Статтею 403 ЦК Українивизначено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.

Відповідно дост. 404 ЦК Україниправо користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації, тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Однією з основних ознак сервітуту, який підлягає встановленню за рішенням суду, є неможливість задоволення інтересів у будь-який інший спосіб у ситуації, коли власник і потенційний сервітуарій не можуть досягнути згоди щодо встановлення сервітуту або способу його здійснення, плати тощо. Умовою встановлення сервітуту у такий спосіб є те, що позивач має довести у суді, що нормальне функціонування його господарства чи задоволення його інтересів при використанні свого майна неможливе без встановлення сервітуту.

Правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.05.2019 року по справі № 348/1992/16-ц, провадження № 61-45579св18.

Самі позивачі, у позовній заяві зазначають, що закон вимагає від них надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом.

У відповідності до ч. 1ст. 106 ЦПК Україниучасник справи має подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Проте, матеріали позовної заяви не містять доказів того, що в інший законний спосіб, крім встановлення земельного сервітуту, є неможливим нормальне функціонування господарства чи задоволення інтересів позивачів при використанні свого майна.

Окрім того,відповідно доп.6,7,8,9,10ч.3ст.175ЦПК Українипозовна заяваповинна містити:відомості провжиття заходівдосудового врегулюванняспору,якщо такіпроводилися,в томучислі,якщо закономвизначений обов`язковийдосудовий порядокурегулювання спору; відомостіпро вжиттязаходів забезпеченнядоказів абопозову доподання позовноїзаяви,якщо такіздійснювалися; перелікдокументів таінших доказів,що додаютьсядо заяви;зазначення доказів,які неможуть бутиподані разоміз позовноюзаявою (занаявності);зазначення щодонаявності упозивача абоіншої особиоригіналів письмовихабо електроннихдоказів,копії якихдодано дозаяви; попередній(орієнтовний)розрахунок сумисудових витрат,які позивачпоніс іякі очікуєпонести узв`язку ізрозглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

В супереч вищезазначеним вимогам закону, позовна заява не містить відомостей про вжиття заходів досудового регулювання спору, а також не містить відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви. Позивачами не зазначено перелік документів які додаються до позовної заяви, а також не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), та не вказано щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. Позивачами не здійснено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вони понесли і які очікують понести у зв`язку із розглядом справи, а також не надано підтвердження позивачів про те, що ними не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Також, згідно ч.1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб.

Проте, позивачами не додано копії позовної заяви разом з доданими до неї документами для відповідача у справі.

Згідно ч. 4ст.177ЦПК Українидо позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів позовної заява вона подана двома позивачами та містить три вимоги немайнового характеру.

Згідно п. п. 2 п. 1 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір»за подання до суду позовної заявинемайновогохарактеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір, ставка якого складає 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»з 01.01.2024 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 3 028 грн. 00 коп.

Абзацом 2 частиною 7 статті 6 ЗУ «Про судовий збір» встановлено, що у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

В супереч вищезазначеним вимогам позивачами не додано до позовної заяви документ про сплату судового збору, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Окремо суд звертає увагу на те, що матеріали позовної заяви містять витяг про державну реєстрацію прав від 22.10.2010, однак актуальних відомостей на момент звернення із позовною заявою до суду (20.05.2024) не надано.

За нормоюст. 5 ЦПК Українивизначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд приймає до уваги позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висвітлену 07.02.2024 року у справі № 295/434/22, провадження № 61-10948св23, згідно якоїформалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням» ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08.03.2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).

Слід зазначити, щовказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, «Мельник проти України» від 28.03.2006 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Враховуючи викладене позивачам необхідно:

1.Вказатиякі права, свободи чи законні інтереси порушуються, не визнаються чи оспорюються позивача ОСОБА_2 відповідачем ТзОВ «Привокзальний» ринок;

2. Викласти обставин якими позивачі обґрунтовують позовні вимоги, з посиланням на докази, які б підтверджували вказані обставини, зокрема щодо позовних вимог про визнання недійним свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення від 19.10.2010 року, видане відділом приватизації житла Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, в частині оформлення права власності за ТЗОВ «Привокзальний» ринок на нежитлове приміщення №263 загальною площею 3,6 кв.м. в будівлі літ. «Ц8-1», яка знаходиться у АДРЕСА_1 та скасування відповідної реєстрації права власності, а також визнання незаконним та скасування наказу управління комунальної власності департаменту економічної політики ЛМР №1833-НЖ-Ф від 19.10.2010 року в частині оформлення права власності з ТзОВ «Привокзальний» ринок на нежитлове приміщення №263 загальною площею 3,6 кв.м. в будівлі літ. «Ц8-1», яка знаходиться в АДРЕСА_1 .

3. Надати докази, що земельна ділянка загальною площею 0,0350 га, розташована по АДРЕСА_1 , належить ТзОВ «Привокзальний» ринок.

4. Надати докази, що в інший законний спосіб, крім встановлення земельного сервітуту, є неможливим нормальне функціонування їх господарства чи задоволення їх інтересів при використанні свого майна (висновок експерта) або надати дані у підтвердження неможливості надання такого висновку.

5. Зазначити відомості про вжиття заходів досудового регулювання спору, а також відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви.

6. Вказати у позовні заяві перелік документів які додаються до позовної заяви, а також зазначити докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), та вказати щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

7. Надати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивачі понесли і які очікують понести у зв`язку із розглядом справи.

8. Надати підтвердження про те, що ними не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

9. Надати копію позовної заяви разом з доданими до неї документами для відповідача у справі.

10. Позивачам необхідно платити судовий збір (кожним окремо) за три вимоги немайнового характеру у розмірі 3633,60 грн., із зазначенням реквізитів, а саме: отримувач коштів - ГУК Львів/Франківський р-н/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38008294, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA168999980313141206000013953, код класифікації доходівбюджету 22030101, призначення платежу: Судовий збір, за заявою «П.І.Б.», Франківський районний суд м. Львова, та надати суду докази його сплати, або надати докази звільнення від сплати судового збору.

Згідно ст. 185 ЦПК України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Привокзальний» ринок про встановлення постійного безоплатного сервітут, визнання недійним свідоцтва про право власності, визнання незаконним та скасування наказу підлягає залишенню без руху.

Керуючись ст. ст. 95,175, 177, 185 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Привокзальний» ринок про встановлення постійного безоплатного сервітут, визнання недійним свідоцтва про право власності, визнання незаконним та скасування наказу - залишити без руху.

Повідомити позивачів про необхідність усунення недоліків позову у десятиденний термін з дня отримання копії цієї ухвали.

Роз`яснити позивачам, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачам.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з дня її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Мартьянова С.М.