Рішення

від 31.12.2024 по справі 469/592/24

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

31.12.2024 Справа № 469/592/24

2/469/486/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 грудня 2024 року с-ще Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Гапоненко Н.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Агро Інвест" про стягнення заборгованості з орендної плати, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 12 квітня 2024 року звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, у якій зазначав, що йому на праві приватної власності належать дві земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані в межах Калинівського старостинського округу Березанської селищної ради Миколаївської області : ділянка площею 2.3530 га з кадастровим номером 4820981800:07:000:0014 та ділянка площею 6.4323 га з кадастровим номером 4820981800:09:000:0027.

У 2012 році між позивачем та ТОВ "КЛ.Петровського" укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого позивач передав в оренду вказані земельні ділянки строком на сім років.

01 жовтня 2017 року між позивачем ОСОБА_1 (орендодавець), ТОВ "КЛ.Петровського" (орендар) та ТОВ "Південь Агро Інвест" (новий орендар) укладена додаткова угода до договору оренди земельної ділянки 2012 року, відповідно до умов якої відбулось відступлення прав оренди з ТОВ "КЛ.Петровського" (орендар) до ТОВ "Південь Агро Інвест" (новий орендар), визначено тривалість договору до 31 грудня 2022 року, розмір орендної плати у розмірі 8.28% нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що складає : ділянка №1 - 6088,61 грн. за рік оренди, ділянка №2 - 16644,19 грн. за рік оренди; згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, строк дії оренди до 31 грудня 2023 року, з правом пролонгації; речове право оренди земельних ділянок припинене з 16 січня 2024 року.

Орендну плату за 2022 - 2023 рік відповідач не сплатив, у зв"язку з чим заборгованість з виплати орендної плати з урахуванням індексу інфляції та з вирахуванням податку та військового збору у загальному розмірі 19,5% становить 42400,86 грн. (орендна плата за 2022 рік з урахуванням індексації 23167,67 грн., орендна плата за 2023 рік з урахуванням індексації 19233,19 грн.); на заборгованість з орендної плати нараховано пеню у сумі 2214,29 грн. за період з 02 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року та 6679,46 грн. за період січень-грудень 2023 року, усього розмір пені 8893,75 грн.

Тому позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з виплати орендної плати за період 2022-2023 роки в сумі 42400,86 грн. та пеню у розмірі 8893,75 грн..

Ухвалою суду від 17 квітня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та запропоновано відповідачу протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та (або) відзив на позовну заяву, до якого додаються докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, та документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Позивач в установлений судом строк клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надали.

Відповідач надав до суду відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що на підставі п.4.1 договору оренди з суми орендної плати орендарем як податковим агентом утримуються податки (збори), передбачені чинним законодавством України, а саме податок на доходи з фізичних осіб - 18% та військовий збір - 1,5%, тому розмір орендної плати на рік, яка підлягає виплаті, складає 18299,90 грн., у зв"язку з чим вважав надані позивачем розрахунки необґрунтованими та незаконними. Посилався на прострочення сплати орендної плати за 2022 рокі у зв"язку із введенням воєнного стану, окупацією частини території Миколаївської області, залишенням майже всіма працівниками підприємства території області через дію обставин непереборної сили, відновлення діяльності підприємства відбулось лише на початку 2023 року. Вказував на необхідність застосування наслідків спливу позовної давності до вимог про стягнення пені більш ніж за один рік.

Оскільки сторонами надано до суду заяви по суті позову з обгрунтуванням своєї позиції та відповідними доказами, а необхідність виклику свідків та особистих пояснень сторін і їх представників відсутня, на підставі ч.13 ст.7, ч.5 ст. 279 ЦПК України судом розглянуто справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ЯК№816900, виданого Березанською райдержадміністрацією 25 січня 2012 року, позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 8.7853 га, яка складається із земельних ділянок площею 2.3530 га, кадастровий номер 4820981800:07:000:0014, та площею 6.4323га, кадастровий номер 4820981800:09:000:0027.

01 жовтня 2017року між ОСОБА_1 , первісним орендарем ТОВ "КЛ.ПЕТРОВСЬКОГО" та новим орендарем ТОВ "Південь Агро Інвест" укладено додаткову угоду до договору оренди землі на підставі якої відбулось відступлення прав і обов"язків орендаря ТОВ"КЛ.ПЕТРОВСЬКОГО" новому орендареві ТОВ "Південь Агро Інвест", якому за новою редакцією договору оренди землі передано в оренду земельні ділянки площею 2.3530га та 6.4323га з кадастровими номерами 4820981800:07:000:0014 та 4820981800:09:000:0027 - відповідно строком на 7 років, зі сплатою орендної плати у грошовій формі в розмірі 8.28% нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що складає 6088,61 грн. та 16644,19 грн. за рік оренди; із цієї суми орендарем як податковим агентом утримуються податки (збори), передбачені чинним законодавством України (п.4.2.); відповідно до п.4.4 договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюються з урахуванням індексації на рік виплати/нарахування (в залежності від того, яка з подій сталася раніше), при цьому коефіцієнт індексації для орендної плати застосовується станом на 01 січня року виплати/нарахування; пунктом 4.5. угоди визначено, що орендна плата вноситься орендарем не пізніше 31 грудня поточного року.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються та підтверджені ними у поданих до суду заявах по суті справи, а також вбачаються з додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 01 жовтня 2017 року та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», ЗК України та загальними нормами ЦК України.

Відповідно до вимог ст.124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Як визначено ч.1 ст.93 ЗК України, ст.1 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У ст.6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогами ст.13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Відповідно до ч.1 ст.407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У ст.21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно з положеннями ст.24 Закону України «Про оренду землі», орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати; на підставі ст.25 вказаного Закону орендар зобов"язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому саме на відповідача у справі покладено обов`язок доказування відсутності вини у невиконанні зобов`язання за договорами оренди землі з внесення орендної плати або ж доведення факту виконання ним цього зобов`язання.

ТОВ «Південь Агро Інвест» не надало суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що позивач відмовився прийняти належневиконання, запропоноване боржником, а саме, отримати орендну плату за 2022-2023 роки у строки та на умовах, що встановлені договорами оренди, не доведено відсутності вини у порушенні зобов`язання щодо внесення орендної плати та вжиття заходів щодо внесення орендної плати за договорами оренди щороку. Порушення відповідачем умов договорів щодо виплати орендної плати є істотним, оскільки позивач внаслідок такого порушення значною мірою позбавлявся того, на що він розраховував при укладенні договору.

Судом встановлено, що позивачу не виплачена орендна плата за користування земельними ділянками за 2022-2023 роки, про що позивач неодноразово повідомляв відповідача, проте відповіді не отримав; відповідачем невиплата орендної плати позивачеві не заперечується.

Відповідно до п.4.1. додаткової угоди орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 8.28% нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що складає 6088,61 грн. та 16644,19 грн. за рік, тобто 22732,80 грн.

З цієї суми відповідачем як податковим агентом мають утримуватися податки (збори), передбачені чинним законодавством України, що відповідає положенням п.4.2 додаткової угоди до договору оренди землі та підпункту 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України, яким визначено, що податковим агентом платника ПДФО - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар, при цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Відповідно до підпункту l6.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим кодексом України (пункт 36.1 статті 36 Податкового Кодексу України).

Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента (пункт 36.4 статті 36 Податкового кодексу України).

Визначаючи розмір орендної плати, яка підлягає виплаті, позивач у позовній заяві із загальної суми орендної плати, вказаної у договорі оренди землі, тобто 22732,80 грн., відрахував вирахувані податки 19,5%, та вказав, що розмір орендної плати з урахуванням вирахуваних податків складає 18299,90 грн., що відповідає вказаному відповідачем у відзиві розмірі.

Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном (частина третя статті 762 ЦК України).

Зокрема, сторони в договорі найму можуть встановити, що: розмір плати за користування за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць; плата за користування підлягає індексації. Індексація проводиться наймачем шляхом множення розміру орендної плати, визначеного в пункті договору, на коефіцієнт індексації, що розраховується як добуток індексів інфляції за 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому виплачується плата за користування.

Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (абз.4 ч.1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ч.3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»).

Судом встановлено, що сторони договору оренди землі погодили обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки з урахуванням індексації на рік виплати/нарахування; при цьому коефіцієнт індексації для орендної плати застосовується станом на 01 січня року виплати/нарахування (п. 4.4 додаткової угоди), у подальшому зміни в письмовій формі до договору оренди не вносилися.

Умови договору свідчать про те, що сторони не передбачили в договорі правил обчислення орендної плати з індексом інфляції та заборони використання індексу інфляції при розрахунку орендної плати. Тому з урахуванням принципів цивільного права, зокрема добросовісності, справедливості та розумності і тлумачення умов договору оренди на користь його дійсності, чинності та виконуваності, суд вважає, що коефіцієнт інфляції має обчислюватися для орендної плати по договору оренди земельної ділянки за відповідний рік, як добуток індексів інфляції з січня по грудень 2022-2023 років.

Тому, з урахуванням принципу належного виконання зобов`язання орендар був зобов`язаний сплатити орендодавцеві орендну плату за вказані роки з індексом інфляції, як про це домовилися сторони в договорі.

Виходячи з наданих позивачем розрахунків індексації за 2022-2023 роки, розмір орендної плати за 2022 рік становить 23167,67 грн. (18299,90 грн. (розмір орендної плати) х 126,6% (сукупний індекс інфляції за 2022 рік)); за 2023 рік становить 19233,19 грн. (18299,90 грн. (розмір орендної плати) х 105,1% (сукупний індекс інфляції за 2023 рік)).

Отже, розмір невиплаченої орендної плати за 2022-2023 роки з урахуванням індексів інфляції становить 42400,86 грн.

На час розгляду справи підтвердження виплати позивачеві заборгованості з орендної плати відповідачем суду не надано, а тому він зобов"язаний сплатити зазначену заборгованість.

Сторони у п. 4.7. додаткової угоди від 01 жовтня 2017 року передбачили відповідальність орендаря у вигляді стягнення неустойки (пені) у разі прострочення виплати орендної плати, у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Пунктом 3 ч.1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч.1 ст.546 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України пенею є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Посилання відповідача на затримку виплати орендної плати за 2022 рік з поважних причин та наявність обставин непереборної сили суд не бере до уваги з таких підстав.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 внаслідок військової агресії уведено воєнний стан в Україні строком на 30 діб з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє по сьогодні.

У постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21 зазначено, що «статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18 та у постанові від 09 листопада 2021 у справі № 913/20/21».

Сторони у пунктах 13.1 та 13.2 додаткової угоди домовились, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Тобто будь-яких обставин, які сторони вважають форс-мажорними, вони у договорі оренди не визначили.

Відповідач, обґрунтовуючи свої заперечення, посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2924/02.0-7.1, у якому ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно з наведеними положеннями закону та висновками Верховного Суду, у разі, якщо боржник (у даному випадку орендар ТОВ «Південь Агро Інвест») посилається на причину невиконання зобов`язання на наявність обставин, які він вважає форс-мажорними, він має надати докази того, що саме ці обставини перешкодили йому у виконання зобов`язань.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач обмежився лише посиланням на військові дії на території України та Миколаївської області зокрема, але не надало доказів на підтвердження того, які саме обставини (окупація територій, де розташовані орендовані земельні ділянки; їх безпосередня близькість до зони бойових дій, невихід працівників на роботу тощо) вплинули на господарську діяльність підприємства; докази отримання відповідачем відповідного сертифіката Торгово-промислові палати в Україні із засвідченням таких обставин суду не надані, тобто відповідачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами існування форс-мажорних обставин, які б перешкоджали йому виконати передбачений договором сторін обов`язок з виплати позивачу орендної плати за 2022 рік.

Суд зважає, що наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" територія Березанської об"єднаної селищної громади не віднесена та не відносилась до цього Переліку.

Отже, відповідач не довів наявність підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання умов договору, наведені позивачем розрахунки не спростував, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені грунтуються на вимогах закону та договору.

За умовами договору орендодавець має право на отримання пені за затримку у виплаті орендної плати в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення (п.4.7 додаткової угоди).

З урахуванням наданих доказів та в межах пред`явлених вимог, пеня підлягає обрахуванню за 2022-2023 роки за період з 02 вересня кожного року, який є наступним днем після встановленого у п.4.5 договору останнього дня внесення орендної плати ("не пізніше 01 вересня поточного року"), до дня звернення з позовом до суду, тобто до 12 квітня 2024 року.

Згідно із розрахунком пені, наданим позивачем, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 15060,30 грн., у тому числі:

- за період з 02 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року розмір пені становить 2214,29 грн.(18299,90 грн. (сума заборгованості з орендної плати за період з 02 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року) х 0,1 /100 * 120 днів прострочення виконання зобов`язання);

- за період січень-грудень 2023 року розмір пені становить 6679,46 грн. (18299,90 грн. (сума заборгованості з орендної плати за період січень-грудень 2023 року) х 0,1 /100 * 365 днів прострочення виконання зобов`язання).

Суд вважає, що з урахуванням взятого позивачем за основу розрахунку розміру орендної плати, дат виникнення заборгованості та кількості днів прострочення до моменту звернення до суду сума пені складає:

- за період з 02 вересня 2022 року по 12 квітня 2024 року: 18299,90 грн. (сума заборгованості з орендної плати за 2022 рік з урахуванням індексаці) * 0,1% * 588 днів прострочення виконання зобов`язання =10759,81 грн.;

- за період з 02 вересня 2023 року по 12 квітня 2024 року: 18299,90 грн. (сума заборгованості по орендної плати за 2023 рік) * 0,1% *223 дні прострочення виконання зобов`язання =4080,88 грн., усього 10759,81 грн.+4080,88 грн.=14840,69 грн.

Тому суд вважає за необхідне, не виходячи за межі заявлених позивачем вимог, стягнути з відповідача на користь позивача пеню за 2023-2023 роки в сумі 8893,75 грн.

Заява відповідача про застосування позовної давності до вимог про нарахування та стягнення пені є безпідставною, оскільки позивач просив про нарахування пені за 2022-2023 роки, а відповідно до п.12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (СOVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину.

За постановами Кабінету Міністрів України (від 11 березня 2020 року №211 - початок дії карантину та від 25 квітня 2023 року №651 - закінчення дії карантину) дія карантину в Україні тривала з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року, отже з урахуванням наведених норм права, якою подовжена позовна давність на строк дії карантину, пеня обрахована в межах річної позовної давності.

Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача сплачені ним судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Агро Інвест" про стягнення заборгованості з орендної плати задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ", ЄДРПОУ 41107067, місцезнаходження: 57440, Миколаївська область, Миколаївський район, с.Калинівка, вул. Центральна, 1, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , заборгованість з орендної плати за 2022-2023 роки у розмірі 42400,86 грн. та пеню за період 2022-2024 роки у розмірі 8893,75 грн., а також судовий збір у розмірі 1211,20 грн., усього стягнути 52505 (п"ятдесят дві тисячі п"ятсот п"ять) гривень 81 копійку.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: