Постанова

від 10.03.2025 по справі 469/592/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

10.03.25

22-ц/812/415/25

Єдиний унікальний номер судової справи 469/592/24

Номер провадження 22-ц/812/415/25

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

10 березня 2025 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Коломієць В.В., Самчишиної Н.В.,

з секретарем судового засідання Носіковим І.М.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» рішення, яке ухвалено Березанським районним судом Миколаївської області 31грудня2024 року, під головуванням судді Гапоненко Н.О., в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» про стягнення заборгованості з орендної плати,

УСТАНОВИЛА:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» про стягнення заборгованості з орендної плати.

В обґрунтуванняпозовних вимогзазначено,що ОСОБА_1 на підставідержавних актівна правовласності наземельну ділянкусерії ЯК№816900від 25січня2012року тасерії ЯК№816899від 25січня 2012року,є власникомземельних ділянокплощею 2.3530 га, кадастровий номер 4820981800:07:000:0014, та площею 6.4323 га, кадастровий номер 4820981800:09:000:0027, які розташовані в межах території Калинівського старостинського округу Березанської селищної ради (раніше Кімівської сільської ради), із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З 2012 року належні позивачу ОСОБА_1 земельні ділянки перебували в оренді в Товариства з обмеженою відповідальністю «ім. К.Л. Петровського» (далі ТОВ «ім. К.Л. Петровського») на підставі договорів оренди землі від 10липня 2012 року, зареєстрованих у відділі Держкомзему Березанського району Миколаївської області 28 грудня 2012 року за №482090004001472 та за №482090004001473.

01 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 , ТОВ «ім. К.Л. Петровського» та ТОВ «Південь Агро Інвест» було укладено додаткову угоду до договору оренди землі №482090004001472 від 28.12.2012 р.; 482090004001473 від 28.12.2012 р., за умовами якої зі згоди орендодавця орендар ТОВ «ім. К.Л. Петровського» передало, а новий орендар ТОВ «Південь Агро Інвест» прийняло на себе права та обов`язки сторони (орендаря), передбачені договорами оренди землі.

Зокрема, сторони домовились, що строк дії договору оренди землі спливає 31 грудня 2022 року, проте згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права строк дії до 31грудня2023 року з правом пролонгації. Речове право оренди земельних ділянок припинено з 16 січня 2024 року.

Також сторони домовились, що розмір орендної плати становить 8.28% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що складає у загальному розмірі 22732 грн. 80 коп. (6 088 грн. 61 коп. та 16 644 грн. 19 коп.).

Оскільки у п.4.2 договору сторони узгодили, що з цієї суми орендарем утримуються податки (збори), передбачені чинним законодавством, то розмір орендної плати, який підлягає до виплати орендодавцю за дві земельні ділянки за рік становить 18299 грн. 90 коп.

Крім того, даним договором передбачено, що у разі невнесення орендної плати у передбачені угодою строки, справляється пеня у розмірі 0.1% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Між тим, орендар ТОВ «Південь Агро Інвест» в порушення умов договору оренду плату за 2022 та 2023 роки не сплатив, у зв`язку із чим заборгованість за орендною платою з урахуванням індексації складає 42400грн.86 коп.

Посилаючись на викладені обставини, позивач ОСОБА_1 просив:

стягнути з ТОВ «Південь Агро Інвест» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за період 2022-2023 роки у загальному розмірі 42400грн.86 коп.

стягнути з ТОВ «Південь Агро Інвест» на користь ОСОБА_1 8893 грн. 75 коп. пені, нарахованої за період 2022-2023 роки.

Відповідач ТОВ «Південь Агро Інвест» надало до районного суду відзив, в якому просило у задоволенні позову відмовити. Зазначало, що сторонами було узгоджено, що із орендної плати орендарем, як податковим агентом, утримуються податки (збори), передбачені чинним законодавством України, а тому розмір щорічної орендної плати за договором оренди (за дві земельні ділянки) становить 18299грн.90 коп.

Крім того, товариство вказувало на те, що відповідно до положень ст.258ЦК України нарахування штрафних санкцій не може перевищувати один рік.

Також відповідач зазначав, що несплата орендної плати за 2022 рік обумовлена обставинами непереборної сили, оскільки внаслідок військової агресії проти України майже всі працівники підприємства покинули територію Миколаївської області, а відновлення діяльності відповідача відбулося лише на початку 2023 року.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 31грудня2024 року позов задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ТОВ «Південь Агро Інвест» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за 2022-2023 роки у розмірі 42400 грн. 86 коп. та пеню за період 2022-2024 роки у розмірі 8893 грн. 75 коп., а також судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп. Усього стягнуто 52 505 грн. 81 коп.

Судове рішення мотивовано тим, що внаслідок порушення умов договору орендарем ТОВ «Південь Агро Інвест» - невиплати орендної плати за 2022 -2023 роки, орендодавець не отримав орендну плату, на яку розраховував та має право згідно з умовами договору, що є порушенням умов договору, а тому є підставою для стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за 2022 та 2023 роки з урахуванням індексації, а також погодженої умовами договором пені.

В апеляційній скарзі ТОВ «Південь Агро Інвест», посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення районного суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга містить доводи аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

У судове засідання, призначене судом апеляційної інстанції на 10березня2025 року, належним чином повідомлені учасники справи не з`явилися.

Позивач надіслав на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 31 грудня 2024 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також, представник позивача надіслав до апеляційної інстанції заяву, в якій просив розглянути справу за його та позивача відсутності.

Зважаючи на вимоги ч.ч.6-8 ст.128, ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення учасників справи, які не з`явилися, належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Згідно ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до частин 1,2,5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення таким вимогам відповідає не в повному обсязі.

Так, за змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому,в порядкуцивільного судочинства,виходячи ізйого загальнихзасад пронеприпустимість свавільноговтручання усферу особистогожиття людини;судовий захистцивільного правата інтересу;справедливість,добросовісність тарозумність,перш завсе регулюютьсяособисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 на підставідержавних актівна правовласності наземельну ділянкусерії ЯК№816900від 25січня2012року тасерії ЯК№816899від 25січня 2012року,є власникомдвох земельнихділянок площею2.3530 га, кадастровий номер 4820981800:07:000:0014, та площею 6.4323 га, кадастровий номер 4820981800:09:000:0027, які розташовані в межах території Калинівського старостинського округу Березанської селищної ради (раніше Кімівської сільської ради), із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.9,10).

10 липня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ«ім.К.Л.Петровського» було укладено договір оренди землі, зареєстрований 28 грудня 2012 року у відділі Держкомзему Березанського району Миколаївської області за №482090004001472, за умовами якого ОСОБА_1 передав земельну ділянку, площею 2.3530 га у користування товариству (а.с.11-14).

Також, 10 липня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ«ім.К.Л.Петровського» було укладено договір оренди землі, зареєстрований 28 грудня 2012 року у відділі Держкомзему Березанського району Миколаївської області за №482090004001473, за умовами якого ОСОБА_1 передав земельну ділянку, площею 6.4323 га у користування товариству (а.с.23-26).

01 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 , ТОВ «ім.К.Л.Петровського» та ТОВ«Південь Агро Інвест» укладено додаткову угоду до договору оренди землі №482090004001472 від 28.12.2012 р.; 482090004001473 від 28.12.2012 р., за умовами якої зі згоди орендодавця орендар ТОВ«ім.К.Л.Петровського» передало, а новий орендар ТОВ«ПівденьАгроІнвест» прийняло на себе правата обов`язки сторони (орендаря), передбачені договорами оренди землі (а.с.35-38).

Пунктами 3.1,3.2 цієї угоди передбачено, що її укладено строком до 31грудня 2022 року, та після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк.

Сторонами п.п.4.1,4.2 угоди визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 8.28% нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що складає 6 088 грн. 61 коп. (земельна ділянка площею 2.35308 га) та 16644 грн. 19 коп. (земельна ділянка площею 6.4323 га) за рік оренди, та із цієї суми орендарем, як податковим агентом, утримуються податки (збори), передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до п.4.4 договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюються з урахуванням індексації на рік виплати/нарахування (в залежності від того, яка з подій сталася раніше). При цьому, коефіцієнт індексації для орендної плати застосовується станом на 01січня року виплати/нарахування (в залежності від того, яка із подій сталась раніше).

Пунктом 4.5 угоди визначено, що орендна плата вноситься орендарем не пізніше 01 вересня поточного року. Орендар перераховує грошові кошти орендної плати на банківський розрахунковий рахунок орендодавця та/або виплачує через касу орендаря та/або здійснює виплату засобами поштового зв`язку через місцеві відділення УДППЗ «Укрпошта» шляхом надіслання на адресу орендодавця поштових переказів або в іншій формі, погодженій сторонами.

Згідно з п.4.6 угоди розмір орендної плати переглядається один раз на 7років у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до умов п.4.7 угоди, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 0.1% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

За умовами п.9.1 додаткової угоди до договору оренди землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Пунктом 9.4 угоди, окрім іншого, встановлено, що орендар земельної ділянки зобов`язаний вчасно сплачувати всі належні за цим договором орендні платежі.

Позивач, посилаючись виключно на невиконання зобов`язань за договорами оренди землі, подав цей позов до суду та просив про стягнення з орендаря на свою користь орендної плати в сумах, визначених в п.4.1додаткової угоди з урахуванням податків та зборів та з врахуванням індексу інфляції, а також додаткового стягнення, пені згідно з умовами п.4.7 додаткової угоди.

Не спростовуючи факту невиплати орендної плати за 2022-2023 роки, відповідач, як орендар, вважав належним її розмір за відрахування сплачених ним податків та зборів, та посилався на відсутність підстав для додаткового стягнення з нього пені за відсутністю його вини у несвоєчасному виконанні зобов`язання, з огляду на введення в країні з 24лютого 2022 року воєнного стану та проведення бойових дій на території Миколаївської області.

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», ЗК України та загальними нормами ЦК України.

Відповідно до вимог ст.124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

За правилами ч.1 ст.93 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Визначення, процедура укладення, вимоги до змісту та порядок припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У ст.6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогами ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Відповідно до ч.1 ст.407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У ст.21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»).

Згідно з положеннями ст.24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Отже, згідно положень Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Систематична несплата орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справі, яка переглядається, районним судом встановлено, що ТОВ«Південь АгроІнвест» не виплатило позивачу ОСОБА_1 орендну плату за 2022-2023 роки за користування земельними ділянками.

При цьому, саме на відповідача у справі покладено обов`язок доказування відсутності вини у невиконанні зобов`язання за договором оренди землі з внесення орендної плати або ж доведення факту виконання ним цього зобов`язання.

ТОВ «Південь Агро Інвест» не надало суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що позивач відмовився прийняти належневиконання, запропоноване боржником, а саме, отримати орендну плату за 2022-2023 роки у строки та на умовах, що встановлені договором оренди, не доведено відсутності вини у порушенні зобов`язання щодо внесення орендної плати та прийняття заходів щодо внесення орендної плати за договорами оренди щороку. Порушення відповідачем умов договору щодо виплати орендної плати є істотним, оскільки позивач внаслідок такого порушення значною мірою позбавлявся того, на що він розраховував при укладенні договору.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав, що належних доказів на підтвердження сплати позивачу орендної плати за користування належними йому земельними ділянками за спірний період представником відповідача до суду не надано, тому прийшов до висновку, що у відповідача дійсно виникла заборгованість з виплати орендної плати позивачам.

Визначаючи розмір заборгованості за договорами оренди, яка підлягає сплаті з орендаря на користь орендодавця, суд першої інстанції погодився з розрахунком позивача.

Так, згідно п.164.2.5ст.164Податкового КодексуУкраїни (далі - ПК України) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п.170.1ст.170цьогоКодексу.

У відповідності до положень п.170.1.1ст.170ПК України податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

З наданих відповідачем до районного суду платіжних інструкцій №964 та №1002 від 15 лютого 2022 року вбачається, що орендарем ТОВ «Південь Агро Інвест» за 2022 рік сплачено 25 553 грн. 50 коп. загального розміру військового збору з оренди землі та 135 048 грн. 59 коп. податку на доходи фізичних осіб, що утримано з оренди землі у Березанській територіальній громаді (а.с.67,71).

Відповідно до платіжних інструкцій №7211 від 18 жовтня 2023 року та №7209 від 18 жовтня 2023 року та №7903 від 27 жовтня 2023 року вбачається, що орендарем ТОВ «Південь Агро Інвест» за 2023 рік сплачено 118563 грн. 56 коп. (88271 грн. 39 коп. + 30292 грн. 17 коп.) загального розміру військового збору з оренди землі та 1057448 грн. 82 коп. податку на доходи фізичних осіб, що утримано з оренди землі у Березанській територіальній громаді (а.с.68,69,70).

За такого та з урахуванням передбаченого законом обов`язку орендаря сплатити податок на доходи фізичних осіб і військовий збір з орендної плати за землю, як податковим агентом, позивач ОСОБА_1 мав отримати орендну плату за 2022 рік та за 2023 рік в розмірі по 18299 грн. 90 коп. (сума визначена з відрахування податків та обов`язкових платежів) за кожен рік, що правильно встановлено судом.

З огляду на вищенаведене, посилання відповідача на неправильний розрахунок судом орендної плати є безпідставними. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач в апеляційній скарзі зазначає той же самий розмір орендної плати, який встановлений судом та з якого виходив позивач, звертаючись із даним позовом.

При вирішенні справи судом також встановлено невнесення орендарем орендної плати у строки, визначені додатковою угодою до договорів, тобто наявність підстав для стягнення з відповідача пені у відповідності до умов п.4.7додаткової угоди.

Так,у разіпорушення зобов`язаннянастають правовінаслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1ст.611ЦКУкраїни).

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч.1ст.546 ЦК України).

В силу ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановлено після відрахування податків та обов`язкових платежів розмір орендної плати за рік за дві земельні ділянки становить 18299 грн. 90 коп.

За умовами договору орендодавець має право на отримання пені за затримку у виплаті орендної плати в розмірі 0.1% від несплаченої суми за кожен день прострочення (п.4.7 додаткової угоди).

З урахуванням наданих доказів та в межах пред`явлених вимог за договором оренди, пеня підлягає обрахуванню за наступний період: за 2022 рік за 588 днів - буде становити 10760 грн. 34 коп. (18299.90 х 0.1% х 588), та за 2023 рік за 174 днів - буде становити 4080грн.88коп. (18299.90 х 0.1% х 223), а загалом - 14841 грн. 22 коп.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що позивач просив стягнути пеню в розмірі меншому, а тому пеня підлягає задоволенню в межах позовних вимог, а саме в розмірі 8 893 грн. 75 коп.

До того ж, апеляційний суд переглядає справу у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

Щодо доводів апеляційної скарги про застосування позовної давності до вимог про стягнення неустойки (передбаченої договором про оренду землі пені), то слід зазначити наступне.

Оскільки сторони у договорі оренди землі (п.4.7) передбачили відповідальність орендаря у вигляді стягнення неустойки (пені) у разі прострочення виплати орендної плати, і як вже було зазначено у оскаржуваному рішенні відповідач не довів наявність підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання умов договору, суд першої інстанції правильно визначився із доведеністю позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.ч.1,2 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як визначено у ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, до ухвалення судом рішення у справі 06липня 2024 року ТОВ «Південь Агро Інвест» через систему «Електронний суд» подало відзив на позовну заяву, в якому також заявило про застосування позовної давності до вимог про нарахування неустойки (пені) (а.с.63-65).

Між тим, заява відповідача про застосування позовної давності до вимог про нарахування та стягнення пені є безпідставною, оскільки позивач просив про нарахування пені за 2022-2023 роки, а відповідно до п.12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (СOVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину.

За постановами Кабінету Міністрів України (від 11 березня 2020 року №211 початок дії карантину та від 25 квітня 2023 року №651 закінчення дії карантину) дія карантину в Україні тривала з 12 березня 2020 року по 30червня2023 року, отже з урахуванням наведених норм права, якою подовжена позовна давність на строк дії карантину, пеня обрахована в межах річної позовної давності.

За такого, є підстави для стягнення пені у зв`язку із несплатою орендної плати за договором оренди за 2022 рік та за 2023 рік, зауважень щодо розміру нарахувань відповідач не надав.

Що стосується посилань відповідача на те, що у 2022 році були форс-мажорні обставини викликані війною, що зумовило затримку виплати позивачу орендної плати за 2022 рік, то колегія суддів їх відхиляє, оскільки відповідач не довів належними доказами, що саме ці обставини перешкодили йому у виконанні зобов`язань.

Матеріали справи свідчать, що відповідач обмежився лише посиланням на військові дії на території України та Миколаївської області, зокрема, але не надав доказів на підтвердження того, які саме обставини (окупація територій, де розташовані орендовані земельні ділянки; їх безпосередня близькість до зони бойових дій тощо) вплинули на господарську діяльність підприємства.

За такого, враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що належними, достатніми та допустимими доказами відповідачем не доведено існування форс-мажорних обставин, які б перешкоджали йому виконати передбачений договором сторін обов`язок з виплати ОСОБА_1 орендної плати за користування земельними ділянками за 2022 рік.

Твердження особи, яка подала апеляційну скаргу, про те, що наявні підстави для звільнення його від відповідальності, оскільки порушення сталося не з його вини, колегія суддів вважає необґрунтованим. Відповідач, укладаючи договір оренди землі, взяв на себе обов`язок своєчасної сплати орендної плати, однак його не виконав. Обставини, які б свідчили про відсутність його вини у порушенні зобов`язання, належними доказами не доведені.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що підлягає корегуванню розрахунок розміру невиплаченої орендної плати з урахуванням індексації.

Відповідно до ч.3 ст.21 Закону України «Про оренду землі» обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно з п.289.1 ст.289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до положень п.289.2 ст.289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізм їх застосування є різними як за правовим змістом так і за суб`єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (ст.289 ПК України). Більше того, різні числові показники індексації нормативної грошової оцінки та індексу споживчих цін за 2020, 2021, 2022, 2023 роки підтверджують відмінність цих двох показників.

Пунктами 288.5.1, 288.5 статті 288 ПК України передбачено, що мінімальна орендна плата встановлена у розмірі трьох відсотків нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до ст.ст.1,2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.

Положеннями п.2 ч.1 ст.13, ч.1 ст.15 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно з п.3 ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Отже, орендар зобов`язаний самостійно за наявності відомостей про нормативну грошову оцінку землі перераховувати розмір орендної плати.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 03 грудня 2013 року у справі №3-34гс13 та від 20 серпня 2013 року у справі №3-21гс13 та підтримана Верховним Судом, зокрема у постанові від 26травня 2021 року у справі №540/544/18 (провадження №61-13979св19).

Сторони посправі удодатковій угодідо договоруоренди землі №482090004001472 від 28.12.2012 р.; 482090004001473 від 28.12.2012 р., визначили в пункті 4.4, що обчислення розміру у орендної пати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексу інфляції на рік виплати/нарахування (в залежності від того, яка з подій сталась раніше). При цьому коефіцієнт індексації застосовується станом на 01 січня року виплати/нарахування (в залежності від того, яка з подій сталась раніше).

Нормативно грошова оцінка земельних ділянок визначена в п.2.5додаткової угоди до договору оренди землі.

Згідно з відомостями Держгеокадастру про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2020, 2021 та 2022 роки, які розміщено у вільному доступі на сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (https://land.gov.ua/derzhheokadastr-povidomliaie-pro-indeksatsiiu-normatyvnoi-hroshovoi-nky-zemel-za-2021-rik/) у 2020, 2021, 2022 роках індексація нормативно грошової оцінки землі проводилась.

Відповідно до інформації, наданої Державною службою статистики України, індекс споживчих цін за 2021 рік становив 110%.

Пунктом 9 підрозділу 6 розділу ХХ «Перехідні положення» Податковогокодексу України (в редакції Закону України від 30 листопада 2021 року №1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень») встановлено, що індекс споживчих цін, який використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, застосовується із значенням 100 відсотків, зокрема за 2017-2022 роки - для сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів).

Відповідно значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок становлять:

- для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) за період за 2017 - 2022 роки 1.0;

- для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) за 2016 рік 1.0.

Тобто, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення у період з 2020 - 2022 років не змінювався, та становив 1.0 %, що не впливало на визначений договором розмір орендної плати, у тому числі і за 2022 рік.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 10квітня2019 року у справі №732/1705/16-ц (провадження №61-29685св18), від 03 лютого 2021 року у справі №618/1078/19-ц (провадження №61-12935св20).

З інформації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру випливає, що значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік становить 1.051.

За такого, розмір орендної плати з врахуванням коефіцієнту індексації буде становити 19 233 грн. 19 коп. (18299.90 х 1.051).

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки позивачем до стягнення заявлена загальна сума, то такі його вимоги підлягають частковому задоволенню зі зміною судового рішення у відповідності до п.п.3 та 4 ч.1 ст. 376 ЦК України, та викладенням резолютивної частині у новій редакції.

Отже, позовні вимоги слід задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Південь Агро Інвест» на користь ОСОБА_1 , 46426грн.84 коп. загальної суми боргу за додатковою угодою до договору оренди землі №482090004001472 від 28.12.2012 р.; 482090004001473 від 28.12.2012 р., яка складається з: заборгованості по орендній платі за 2022-2023 роки в розмірі 36599грн.80 коп. (з урахуванням утриманих обов`язків податків та зборів), пені в розмірі 8893 грн. 75 коп., індексація орендної плати за 2023 рік в розмірі 933 грн. 29 коп.

Відповідно до вимог ч.ч.1,13 ст.141ЦПК України судовийзбірпокладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку зі зменшенням суми стягнення за позовними вимогами позивача у відповідності до положень ст.141ЦПК України з ТОВ «Південь Агро Інвест» на користь позивача слід стягнути 1145грн. 07 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та з позивача на користь відповідача за перегляд справи в суді апеляційної інстанції слід стягнути 79 грн. 07 коп.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381,382 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» задовольнити частково.

Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 31грудня2024 року змінити, зазначивши про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» (код ЄДРПОУ 41107067) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 )48494(сороквісім тисяччотириста дев`яносточотири)грн.46 коп. загальної суми боргу за додатковою угодою до договору оренди землі №482090004001472 від 28.12.2012р.; №482090004001473 від 28.12.2012 р., яка складається з: заборгованості по орендній платі за 2022-2023 роки в розмірі 36599 (тридцять шість тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 80 коп. (з урахуванням утриманих обов`язків податків та зборів), пені в розмірі 8893 (вісім тисяч вісімсот дев`яносто три) грн. 75 коп., інфляційних втрат в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 91 коп.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» (код ЄДРПОУ 41107067) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) 1145 (одна тисяча сто сорок п`ять) грн. 07 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПівденьАгро Інвест» (код ЄДРПОУ 41107067) 79 (сімдесят дев`ять) грн. 07 коп. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: В.В. Коломієць

Н.В. Самчишина

Повний текст судового рішення

складено 12 березня 2025 року