Ухвала

від 31.12.2024 по справі 755/16498/16-а

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 755/16498/16-а

УХВАЛА

31 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Парінов А.Б.

судді: Беспалов О.О.

Ключкович В.Ю.

розглянув в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просив суд:

- визнати неправомірними дії та рішення Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 7589/13 від 17.10.2016 щодо відмови у проведенні перерахунку його пенсії за вислугою років у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури на підставі поданої ним довідки;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок його пенсії відповідно до ч. ч. 13, 17, 18 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 12.07.2001 № 2663-ІІІ, згідно довідки Генеральної прокуратури України від 06.10.2016 року за № 18-1291зп, із розрахунку 90 % від суми заробітку за відповідною посадою без обмеження максимального розміру пенсії та виплатити заборгованість, що виникне на день такого перерахунку, з 01 січня 2016 року.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправною відмову Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у проведенні ОСОБА_1 перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугою років відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру";

- зобов`язано провести відповідний перерахунок пенсії за вислугу років з 01 жовтня 2016 року відповідно до вимог статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції Закону України від 12.07.2001 року № 2663-ІІІ) у розмірі 90% від суми заробітної плати, зазначеної у довідці Генеральної прокуратури України від 06.10.2016 року за № 18-1291зп, без обмеження розміру виплати пенсії з урахуванням проведених виплат. В решті вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року, яка була залишена без змін постановою Верховного Суду від 17 квітня 2018 року, постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року скасовано та у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із заявою про перегляд за виключними обставини постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року, в якій просив ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Як вбачається змісту заяви позивача підставою для перегляду судового рішення за виключними обставинами останній зазначає встановлення Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, що передбачено п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України та разом з цим, посилається на рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019.

Відповідачем подав відзив на вказану заяву, в якому зазначив, що на момент звернення позивача із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами не визначено умови та порядок перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що сторони не подавали клопотань про розгляд заяви за їх участю та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для перегляду рішення суду апеляційної інстанції за виключними обставинами, колегія суддів доходить наступних висновків.

Конституційним Судом України в рішенні від 13 грудня 2019 року №7-р(II)/2019 вказано про втрату чинності положеннями Закону №1697-VII, з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, та установлено наступний порядок виконання цього Рішення:

- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:

« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

З огляду на зазначене рішення Конституційного Суду України, заявник вважає, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року у даній справі має бути переглянута за виключними обставинами.

Відповідно до ч.1 ст.361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з п.1 ч.5 ст.361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Так, частиною 6 ст. 361 КАС України визначено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Згідно зі ст.362 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.

При цьому, колегія суддів зазначає, що встановлення Конституційним Судом України неконституційності окремого положення закону, застосованого судом при вирішенні справи, надає лише право на перегляд такого судового рішення за виключними обставинами, а не є беззаперечною обставиною за наявності якої суд зобов`язаний ухвалити судове рішення на користь особи, яка звертається із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами.

Згідно зі ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Колегія суддів зазначає, що саме з 13 грудня 2019 року (дата прийняття Конституційним Судом України рішення у справі №7-р(II)/2019) втратили чинність положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, згідно із якими повноваження щодо визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури делеговано Кабінету Міністрів України.

Отже, саме з 13 грудня 2019, з дня втрати чинності положеннями ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, підлягає застосуванню ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII в первинній редакції: «Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Таким чином, положення ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, які передбачають умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, застосовуються з 13 грудня 2019, та не поширюють свою дію на правовідносини, які виникли до 12 грудня 2019 включно.

Враховуючи те, що як на час виникнення спірних правовідносин, звернення позивача до суду, розгляду справи судом першої та апеляційної касаційної інстанцій, в тому числі і станом на дату прийняття Київським апеляційним адміністративним судом від 02 березня 2017 року у даній справі положення ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, згідно із якими повноваження щодо визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури делеговано Кабінету Міністрів України, були чинними, а тому відсутні підстави вважати рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(II)/2019 виключною обставиною для перегляду постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 у даній справі.

Визнання неконституційними певних положень чинного законодавства в подальшому, не може мати наслідком визнання протиправними дій/рішень відповідача, які були вчинені/прийняті до визнання таких норм неконституційними, оскільки відповідачі є органами виконавчої влади, які в своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, а тому вони не мали підстав не враховувати норми законодавства, що були чинні на час прийняття відповідних рішень.

За таких обставин, рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(II)/2019 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про перегляд за виключними обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року у даній справі, оскільки рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(II)/2019 не вплинуло на правильність висновків суду під час прийняття рішення про перегляд якої просив заявник.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №808/1628/18 викладено правовий висновок, за яким положення п.1 ч.5 ст.361 КАС України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане.

Разом з тим, слід звернути увагу, що словосполучення «ще не виконане», яке вживається у пункті 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння, а також «розширеного тлумачення» про яке зазначено в ухвалі Верховного Суду від 14 травня 2020 року, якою справу № 808/1628/18 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Вказана процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше ніж це передбачено процесуальним законодавством.

Враховуючи вказані положення чинного законодавства, а також, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року в даній справі, про перегляд якого за виключними обставинами просить позивач, у задоволенні адміністративного позову відмовлено, колегія суддів зазначає, що таке рішення не може вважатись невиконаним, в розумінні положень п.1 ч.5 ст.361 КАС України, оскільки таке рішення не передбачає примусового виконання.

В той же час, наявність Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(II)/2019 не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, крім того, на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття судових рішень у даній справі положення ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, згідно із якими повноваження щодо визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури делеговано Кабінету Міністрів України, були чинними та підлягали застосуванню.

Наразі, аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №808/1628/18, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п. 41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зокрема, в п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, зазначено, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

На підставі вищенаведеного, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року у даній справі за виключними обставинами.

Керуючись ст.311, 321, 325, 329, 361, 369 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року за виключними обставинами у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович