Ухвала

від 05.08.2019 по справі 755/16498/16-а

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 755/16498/16-а Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Сорочка Є.О., Літвіної Н.М.,

при секретарі: Андрієнко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі за апеляційними скаргами Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов`язання здійснити перерахунок призначеної пенсії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2016 року, ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просить визнати неправомірними дій і рішення Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 7589/13 від 17.10.2016 року щодо відмови у проведенні перерахунку його пенсії за вислугою років у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури на підставі поданої ним довідки та зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії відповідно до ч. ч. 13, 17, 18 ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру від 12.07.2001 року № 2663-ІІІ, згідно довідки Генеральної прокуратури України від 06.10.2016 року за № 18-1291зп, із розрахунку 90 % від суми заробітку за відповідною посадою без обмеження максимального розміру пенсії та виплатити заборгованість, що виникне на день такого перерахунку, з 01 січня 2016 року.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у проведенні ОСОБА_1 перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугою років відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру .

Зобов`язано Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугу років з 01 жовтня 2016 року відповідно до вимог статті 50-1 Закону України Про прокуратуру (у редакції Закону України від 12.07.2001 року № 2663-ІІІ) у розмірі 90% від суми заробітної плати, зазначеної у довідці Генеральної прокуратури України від 06.10.2016 року за № 18-1291зп, без обмеження розміру виплати пенсії з урахуванням проведених виплат.

В решті вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року апеляційну скаргу Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задоволено.

У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 - відмовлено.

Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року скасовано.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов`язання здійснити перерахунок призначеної пенсії відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 17 квітня 2018 року по справі № 755/16498/16-а (№ К/9901/45620/18) касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року без змін.

07 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року по справі № 755/16498/16-а, в якій просив:

- скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року по справі № 755/16498/16-а про відмову у задоволенні мого позову;

- скасувати постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року по справі № 755/16498/16-а в частині відмови обчислити строк перерахунку мені пенсії з 01.01.2016 року;

- прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в повному обсязі, а саме: визнати неправомірними дії та рішення Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 7589/13 від 17.10.2016 року щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії за вислугою років у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру в редакції Закону України від 12.07.2011 року № 2663-ІІІ, на підставі довідки Генеральної прокуратури України № 18-129ІІІ від 06.10.2016 року; зобов`язати Лівобережне об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру від 05.11.1991 року (в редакції станом на час призначення пенсії) на підставі довідки Генеральної прокуратури України № 18-1291зп від 06.10.2016 року, виходячи з розрахунку 90% від суми заробітку за відповідною посадою без обмеження максимального розміру, з урахуванням отриманих сум, починаючи з 01.01.2016 року.

Заява обґрунтована тим, що 24 квітня 2019 року у справі № 826/8546/18 Верховним Судом було прийнято постанову, у п. 41 та п. 44 якої вказано, що повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 15 липня 2015 року законодавець делегував Кабінету Міністрів України. Урядом відповідний нормативно-правовий акт у строк до 25 січня 2015 року не прийнято, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено. Пунктом 54 вказаної постанови суду передбачено, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом № 1697-VІІ покладено саме на відповідача, що у свою чергу, призвело до неможливості пенсійними органами провести перерахунок пенсій працівникам прокуратури та численних звернень пенсіонерів до суду щодо оскарження таких дій територіальних управлінь Пенсійного фонду України.

Заявник вказує, що Верховний Суд 24 квітня 2019 року визнав бездіяльність Кабінету Мніністрів України щодо неприйняття постанови, що регулює умови та порядок перерахунку пенсії пенсіонерам органів прокуратури протиправною, що є істотною нововиявленою обставиною у даній адміністративній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, за приписами частин 1, 2, 4 статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Положення статті 361 КАС України встановлює вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з тим, щоб відповідно до принципу юридичної визначеності забезпечити стабільність судових рішень, але водночас надати можливість виправити судові рішення, неправосудність яких зазвичай обумовлена обставинами, незалежними від суду.

Істотними обставинами справи вважаються такі обставини, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це передусім ті, що взагалі не були предметом розгляду по даній адміністративній справі в адміністративному суді у зв`язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Такі юридичні факти характеризуються тим, що вони одночасно повинні бути передбачені нормами права, спричиняють виникнення, зміну або припинення правовідносин, мають істотне значення для вирішення справи, тобто такі фактичні дані, які спростовують факти, покладені в основу судового рішення, існували на момент звернення до суду з позовом і під час розгляду справи судом, проте не могли бути відомі ані особі, яка заявила про це, ані суду, в провадженні якого перебувала справа.

Таким чином, під час розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд повинен дослідити, чи впливають зазначені позивачем обставини на юридичну оцінку обставин, здійснену судом під час постановлення рішення, що переглядається, надати оцінку тому, чи відповідають зазначені позивачем обставини ознакам нововиявлених обставин, а також встановити, чи дійсно позивач не знав та не міг знати про наявність обставин, на які він посилається як на нововиявлені.

Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Тобто, для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня.

Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі.

Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а такожобставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 2а-7523/10/1270, від 02 травня 2018 року у справі № 303/3535/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі № 809/824/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 826/14224/15, від 01 лютого 2019 року у справі № 2040/7218/18.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.

В обґрунтування заяви про перегляд постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року по справі № 755/16498/16-а за нововиявленими обставинами Позивач зазначає, що під час розгляду справи йому не було та не могло бути відомо, що бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено ч. 20 ст. 86 Закону України Про прокуратуру № 1697-VII, є протиправною. Це з`ясувалося лише з прийняттям Верховним Судом постанови від 24 квітня 2019 року у справі № 826/8546/18, якою залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року про визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VІІ та зобов`язано Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та прийняти рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Таким чином, заявник вважає нововиявленою обставиною правову позицію Верховного Суду щодо визнання протиправною вищевказаної бездіяльності Кабінету Міністрів України, викладену в постанові від 24 квітня 2019 року, як істотну для справи обставину, що не була встановлена судом та не була і не могла бути відомою ОСОБА_1 на час розгляду справи.

Проте, викладений у рішенні Верховного Суду правовий висновок в розумінні пункту 1 частини 2 статті 361 КАС України не може вважатися нововиявленою обставиною.

При цьому, про протиправність бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо неприйняття порядку та умов перерахунку пенсії працівникам прокуратури Позивач зазначав ще в апеляційній скарзі, а тому доводи про те, що він не знав і не міг знати про таку обставину, є суперечливими.

Фактично, заявник не згоден з постановою суду апеляційної інстанції, що не є підставою для її перегляду за нововиявленими обставинами.

Також, колегія суддів зазначає, що постанова Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 826/8546/18 не відповідає вимогам до нововиявлених обставин, встановленим частиною 2 статті 361 КАС України, оскільки не існувала на час розгляду справи № 755/16498/16-а та прийняття постанови Київським апеляційним адміністративним судом 02 березня 2017 року.

Відтак, правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 24 квітня 2019 року, на який посилається заявник, не можна вважати нововиявленою обставиною, оскільки останній не спричиняє виникнення, зміну чи припинення правовідносин, які могли б вплинути на вирішення справи та не спростовує фактів, покладених в основу постанови Київським апеляційним адміністративним судом від 02 березня 2017 року.

Твердження Позивача про те, що у зв`язку із визнанням судом протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо неприйняття відповідного нормативно-правового акту, пенсія Позивача підлягає перерахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 657 від 30.08.2017 року на підставі норм, що діяли на час призначення пенсії позивачеві (ч. 14 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ від 05.11.1991 року), є помилковим, оскільки судом апеляційної інстанції в постанові від 02 березня 2017 року було викладено позицію суду щодо неможливості перерахунку пенсії Позивача на підставі норм, які втратили чинність.

Колегія суддів зауважує, що нововиявлені обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

За правилами ст. 361 КАС України не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювались адміністративним судом у процесі розгляду справи.

Разом з тим, позиція Позивача, викладена у заяві про перегляд постанови суду за нововиявленими обставинами, ґрунтується саме на переоцінці тих доказів, що були досліджені судом апеляційної інстанції.

При цьому, згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі "Правєдная проти Росії" від 18 листопада 2004 року зазначає, що одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що, якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду. Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало законної сили, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин.

Як вказано Європейським судом з прав людини в рішеннях у справах Пономарьов проти України, Брумареску проти Румунії, одним з фундаментальних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи.

У справі "Горнсбі проти Греції" (Case of Hornsby v. Greece) зазначено, що виконання рішення, ухваленого судом, має розглядатися як складова частина "судового розгляду", передбаченого статтею 6, - важливість цього принципу в контексті адміністративного провадження - обов`язок адміністративних органів виконати рішення найвищого адміністративного суду держави.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року у справі № 755/16498/16-а за нововиявленими обставинами такою, що задоволенню не підлягає.

За таких обставин, підстави для перегляду судового рішення згідно поданої ОСОБА_1 заяви відсутні.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 369 КАС України передбачено, що у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. Судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими або виключними обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 248, 250, 321, 325, 329, 331, 361, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства, , колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року по справі № 755/16498/16-а - відмовити .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Є.О. Сорочко

Н.М. Літвіна

Повний текст складено 06.08.2019 року.