Постанова

від 24.12.2024 по справі 911/945/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2024 р. Справа№ 911/945/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Шапрана В.В.

Корсака В.А.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж-ССХ»

на рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2024

у справі № 911/945/24 (суддя Рябцева О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ульма Опалубка Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж-ССХ»

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ульма Опалубка Україна» (далі - позивач; ТОВ «Ульма Опалубка Україна») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж-ССХ» (надалі - відповідач; ТОВ «Спецмонтаж-ССХ»; апелянт, скаржник) про стягнення 76 733,85 грн, з яких 46 041,83 грн боргу за послуги з оренди та 30 692,02 грн штрафу.

Позовні вимоги (з урахуванням заяви про усунення недоліків) обґрунтовано тим, що відповідач в порушення Загальних умов оренди (найму) від 21.11.2023 та п. 8 Угоди № 220/11-23 від 21.11.2023, укладених між позивачем та відповідачем, не виконав зобов`язання в частині сплати орендної плати, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 46 041,83 грн. Крім того, позивачем на підставі п. 3.4 Загальних умов оренди (найму) від 21.11.2023 нараховано відповідачу 30 692,02 грн штрафу за неповернуті орендарем з оренди (втрачені) елементи опалубки та за повернуті орендарем з оренди елементи опалубки у неналежному стані.

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.07.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Спецмонтаж-ССХ» на користь ТОВ «Ульма Опалубка Україна» 46 041,83 грн боргу за послуги з оренди та 30 692,02 грн штрафу.

Приймаючи рішення у даній справі місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 46041,83 грн на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 46 041,83 грн боргу підлягає задоволенню. Також за висновками суду першої інстанції, позаяк відповідачем не сплачено штраф у сумі 30 692,02 грн на час прийняття рішення, розмір вказаного штрафу відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 30 692,02 грн штрафу є обґрунтованою.

Не погодившись із прийнятим рішенням, ТОВ «Спецмонтаж-ССХ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2024 у справі № 911/945/24 та прийняти нове, яким відмовити ТОВ «Ульма Опалубка Україна» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга (з урахуванням додаткових пояснень у справі від 31.10.2024) обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що зазначений у договорі Береговий Д.В. не може вважатися належним представником ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ-ССХ» відповідно до ст. 246 ЦК України. Належним чином оформленої згідно із законом довіреності від ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ-ССХ» на Берегового Д.В. щодо фіксування пошкоджень/втрати майна господарському суду не надано. Відтак, підписи особи Берегового Д.В. відповідач не підтверджує і такі підписи не створюють жодних правових наслідків.

Подані суду письмові матеріали не завірені належним чином, оскільки підписані невідомою особою позивача «помічник керівника Копіч І.В.». А поданий до апеляційного суду витяг щодо юридичної особи позивача - певної особи «помічника керівника Копіч І.В.», - не свідчить про жодні повноваження на дії від імені позивача.

Також відповідач вказує, що долучені до матеріалів справи докази ? певні роздруківки із невідомої програми - є неналежно подані електронні/паперові докази, а саме: 1. Акт повернення елементів опалубки № Б0000000059 - не підписано належним/жодним чином ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ-ССХ». Тобто, кількість «знищених/втрачених елементів опалубки» позивачем не доведено належним чином. 2. «Універсальний документ № 59 від 10.04.2024» - не підписано належним/жодним чином ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ-ССХ». 3. Розрахунок штрафу у разі повернення майна, яке потребує очистки, ремонту, заміни, неремонтоздатного/зіпсованого/втраченого майна дата документа: 22.02.2024 - виписано особою Тюкіна Ю.Ю. та печатка «для документів» - не є належним доказом (керуючись згідно п. 8.1. Загальних умов), оскільки такий розрахунок не затверджено генеральним директором позивача.

Таким чином, на думку апелянта, позивачем не доведено належним чином обставин, зазначених у позовній заяві, а тому оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2024 апеляційна скарга відповідача у справі № 911/945/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданової С.О. (головуючий суддя), Шапран В.В., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ-ССХ» на рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2024 у справі № 911/945/24. Призначено розгляд справи в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Про перегляд справи в апеляційному порядку сторони повідомлялись у передбачений законом спосіб, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа від 24.10.2024 в електронні кабінети останніх.

За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на апеляційну скаргу від ТОВ «Ульма Опалубка Україна» на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходив, що відповідно до частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 21.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ульма Опалубка Україна» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж-ССХ» (орендар) були підписані загальні умови оренди (найму) (надалі - Загальні умови; Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Загальних умов елементи опалубки (об`єкт оренди), що передаватимуться орендодавцем орендарю в оренду, орендуватимуться орендарем за окремо укладеною сторонами угодою на умовах, визначених нею та цими загальними умовами. Об`єкт оренди використовується орендарем у власній господарській діяльності виключно за цільовим призначенням.

Згідно пункту 1.3. Договору фактична передача орендарю об`єкта оренди в оренду (із зазначенням переліку замовлених орендарем елементів опалубки та кількості) здійснюється орендодавцем за актом прийому-передачі (видачі елементів опалубки в оренду) (далі - «Акт прийому-передачі WZ») за умови попереднього підписання сторонами загальних умов та угоди.

Пунктом 2.1. Загальних умов встановлено, що орендар вступає в строкове платне користування об`єктом оренди з дати підписання сторонами Акта приймання-передачі WZ.

У тому разі, якщо об`єкт оренди передається у користування орендарю частинами за двома і більше актами прийому-передачі WZ, орендар вступає у строкове платне користування кожною частиною об`єкта оренди з дати підписання сторонами Акта прийому-передачі WZ на таку частину об`єкта оренди (пункт 2.2. Загальних умов).

У відповідності до пункту 2.4. Договору сторони погодили, що у передбачений угодою строк орендар зобов`язаний перерахувати на поточний банківський рахунок орендодавця передоплату за перший місяць оренди та гарантійний платіж у розмірі, вказаному орендодавцем у рахунку на оплату. Під «Гарантійним платежем» сторони розуміють грошову суму, розраховану орендодавцем як відсоток (розмір якого зазначається в угоді) від загальної вартості об`єкта оренди, що передається в оренду, яка перераховується орендарем на поточний банківський рахунок орендодавця. Якщо об`єкт оренди передається в оренду частинами, то гарантійний платіж сплачується орендарем перед кожною передачею частини об`єкта оренди в оренду. Гарантійний платіж не є попередньою оплатою, а є погодженим сторонами згідно з ч. 2 ст. 546 Цивільного кодексу України способом забезпечення виконання грошових зобов`язань орендаря щодо сплати орендної плати та нарахованих орендодавцем штрафів.

Згідно з пунктом 2.7. Загальних умов у разі порушення орендарем будь-якого із своїх зобов`язань за Загальними умовами, угодою, право власності на гарантійний платіж переходить до орендодавця, який, з моменту виявлення порушень, має право на власний розсуд використати його, зокрема для повного або часткового погашення боргу орендаря зі сплати орендної плати, та/або сплати нарахованих орендодавцем і несплачених орендарем штрафів.

Пунктом 2.9. Загальних умов встановлено, що у разі порушення орендарем зобов`язань зі сплати орендної плати, утримання об`єкта оренди в належному стані або зі сплати інших, передбачених Загальними умовами, угодою платежів, він зобов`язаний виконати всі свої грошові зобов`язання у повному обсязі, а також відшкодувати орендодавцю збитки та сплатити штрафні санкції, передбачені цими Загальними умовами, угодою в розмірі, що перевищує розмір гарантійного платежу.

За пунктом 3.3. Загальних умов в день повернення об`єкта оренди на склад орендодавця останній зобов`язаний здійснити огляд об`єкта оренди і за відсутності сумнівів у відповідності об`єкта оренди, що повертається (або його складових), встановленим цими Загальними умовами вимогам сторони підписують акт прийому-передачі об`єкта оренди PZ (далі - Акт повернення), за яким об`єкт оренди повертається орендодавцю.

Пунктом 3.5. Загальних умов встановлено, що датою повернення об`єкта оренди вважається дата складення та підписання акта повернення.

Відповідно до підпунктів 6.1.1. та 6.1.14. пункту 6.1. Загальних умов орендар зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату; своєчасно повернути об`єкт оренди орендодавцю у стані, передбаченому Загальними умовами.

Згідно з підпунктами 6.4.1 та 6.4.3. пункту 6.4. Загальних умов орендодавець, має право вимагати від орендаря сплати орендної плати, гарантійного платежу та інших платежів, передбачених Загальними умовами та Угодою; вимагати від орендаря сплати штрафів .

Пунктом 7.1. Загальних умов встановлено, що за користування об`єктом оренди орендар зобов`язаний щомісячно сплачувати орендодавцю орендну плату. Ставка орендної плати на місяць вказується в окремо укладеній сторонами угоді. Розмір чи ставка орендної плати може бути змінена у порядку та на умовах, визначених Загальними умовами.

Орендна плата нараховується за повний календарний місяць по факту наявності об`єкта оренди в орендаря, а у випадку використання об`єкта оренди неповний календарний місяць, орендна плата нараховується за фактичний період часу використання об`єкта оренди (пункт 7.4. Загальних умов).

Відповідно до пункту 7.5. Загальних умов початком оплачуваного періоду є дата дня одержання об`єкта оренди орендодавцем (дата підписання Акта прийому-передачі WZ). Закінченням оплачуваного періоду по оренді є дата дня підписання Акта повернення об`єкта оренди з оренди. Орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату за поточний місяць у строк та в порядку, що передбачені Угодою. За перші 30 календарних днів оренди орендар сплачує орендну плату у строк, визначений Угодою.

Загальні умови набирають чинності для сторін з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діють протягом всього строку орендних відносин за угодою (пункту 9.1 Договору).

Відповідно до пункту 8.1. Загальних умов приймання-передачі послуг з користування об`єктом оренди (далі - послуги) здійснюється щомісячно за Актом надання послуг (далі - Акт).

Акт Орендодавець складає, підписує і передає орендарю у двох примірниках не пізніше 10 числа місяця, наступного за тим, в якому надавалися послуги з оренди. Від імені орендодавця Акт має право підписувати уповноважений відповідним наказом орендодавця представник, при цьому такий Акт вважається належним чином підписаним орендодавцем виключно за умов його затвердження Генеральним директором орендодавця (пункт 8.2. Загальних умов).

Орендар зобов`язаний підписати Акт та скріпити підпис своєю печаткою і повернути один підписаний і скріплений своєю печаткою примірник Акта орендодавцю не пізніше 3 робочих днів з моменту отримання Акта від орендодавця (пункт 8.3. Договору).

Пунктом 8.4. Загальних умов передбачено що, у разі, якщо орендар вчасно не повертає орендодавцю належним чином оформлений Акт, послуги вважаються наданими орендареві належним чином та прийнятими орендарем без будь-яких зауважень та претензій з боку орендаря. Датою приймання-передачі послуг вважається дата, яка вказана в Акті.

Сторони домовились, що при підписанні керівником орендодавця та орендаря актів прийому-передачі (WZ,PZ), актів надання послуг, розрахунків послуг/штрафів, будь-якої іншої документації, пов`язаної з виконанням укладених сторонами правочинів, орендодавцем/орендарем може використовуватись механічно проставлений факсимільний підпис (аналог власноручного підпису) керівника орендодавця/орендаря (пункт 15.7. Загальних умов).

Згідно з пунктом 15.8. Загальних умов сторони домовились, що обмін документами між сторонами за укладеними правочинами здійснюватиметься за допомогою програми «M.E.Doc».

Каталожною вартістю елементів опалубки (станом на 21.11.2023), яка є Додатком № 1 до Загальних, визначено назву елементів та ціну за одну одиницю без ПДВ.

Додатком № 2 до Загальних умов оренди (найму) від 21.11.2023 сторони погодили форму доручення (переліку уповноважених осіб), які мають право діяти від імені орендаря з правом підпису усіх документів.

ТОВ «Спецмонтаж-ССХ» складено доручення (перелік уповноважених осіб орендаря), яким встановлений перелік осіб, які мають право діяти від імені орендаря з правом підпису усіх документів, що супроводжують взаємовідносини між орендарем та ТОВ «Ульма Опалубка Україна» під час дії угоди № 220/11-23 від 21.11.2023, а саме: актів приймання-передачі матеріальних цінностей (видача, повернення, зберігання), актів огляду елементів опалубки (актів дефектування), видаткові накладні на викуп, актів приймання-передачі наданих послуг, актів звіряння та залишків елементів опалубки та інші документи.

Додатком № 3 до Загальних умов сторони погодили відсоток штрафу(ів), що нараховуватиме(у)ться орендодавцем орендарю у разі повернення орендарем з оренди майна, яке потребує очистки, ремонту, заміни, неремонтоздатного/зіпсованого/втраченого майна.

21.11.2023 ТОВ «Ульма Опалубка Україна» (орендодавець) та ТОВ «Спецмонтаж-ССХ» (орендар) уклали угоду № 220/11-23 (далі - Угода).

Відповідно до пункту 1 Угоди орендодавець зобов`язується передати, а орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування (оперативну оренду) елементи опалубки (об`єкт оренди) відповідно до зробленого орендарем та погодженого орендодавцем замовлення. Найменування, перелік та вартість (однієї одиниці з урахуванням індексації) об`єкта оренди визначено орендодавцем у каталожній вартості елементів опалубки (Додаток № 1 до Загальних умов).

Пунктом 2 Угоди сторони домовились, що до відносин оренди за цією угодою застосовуються у повному обсязі загальні умови, крім випадків, коли положення окремих пунктів загальних умов змінені цією Угодою.

Згідно з пунктом 3 Угоди сторони домовились, що за перші 30 днів оренди орендар сплачує орендну плату протягом 5 календарних днів, наступних за днем підписання цієї угоди, але не пізніше ніж за один день до передачі орендодавцем елементів опалубки в оренду. Кожний наступний місяць оренди орендар оплачує не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем складення орендодавцем акта надання послуг. Сторони погодили, що орендар буде перераховувати на рахунок орендодавця гарантійний платіж (платежі) у розмірі не менше ніж 3 % від сукупної вартості майна (об`єкта оренди), що передаватиметься орендарю в оренду за актом (актами) приймання-передачі WZ. Гарантійний платіж сплачується орендарем протягом 5 календарних днів, наступних за днем підписання цієї угоди (погодженої орендодавцем заявки на додаткову передачу елементів опалубки в оренду - у разі кількісного збільшення об`єкта оренди за бажанням орендаря під час дії цієї угоди), але не пізніше ніж за один день до передачі орендодавцем елементів опалубки в оренду.

За пунктом 8 Угоди орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату за поточний місяць оренди не пізніше 10 числа кожного поточного місяця, за умови попереднього отримання від орендодавця рахунку на оплату.

Ця Угода вважається укладеною і набирає чинності з моменту її підписання сторонами і діє до 31 січня 2024 року. Сторони можуть продовжити строк дії угоди на будь-який зручний для них строк, про що укладають додаткову угоду до неї. За відсутності у сторін письмових заперечень щодо продовження дії угоди строк дії угоди щороку автоматично пролонговується на один календарний рік (пункт 11 Угоди).

У відповідності до положень Загальних умов та Угоди позивач передав, а відповідач отримав 1474 шт. елементів опалубки, що підтверджується Актами прийому-передачі № WZ-12 579/UA від 24.11.2023 у кількості 244 шт. та № WZ-12 637/UA від 22.12.2023 у кількості 1230 шт.

Вказані Акти прийому-передачі від Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж-ССХ» підписані Береговим Д.В., який відповідно до доручення (перелік уповноважених осіб орендаря) ТОВ «Спецмонтаж-ССХ» є уповноваженою особою відповідача за Угодою № 220/11-23 від 21.11.2023, що відповідає положенням пункту 8.2. Загальних умов.

Позивачем було надано відповідачу послуги з оперативної оренди опалубки за період з 24 листопада 2023 року по лютий 2024 року на загальну суму 388 338,27 грн, що підтверджується Актами здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме: № 2617 від 30.11.2023 на суму 8 565,62 грн, № 2871 від 31.12.2023 на суму 82 744,94 грн, № 212 від 31.01.2024 на суму 176 848,98 грн, № 468 від 29.02.2024 на суму 120 178,73 грн та доданими до них розрахунками оренди.

Усі вказані Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) оформлені належним чином, підписані цифровими підписами за допомогою програми «M.E.Doc» від ТОВ «Спецмонтаж-ССХ» підписані ЕЦП - Стадніком Миколою Валерійовичем керівником відповідача та затверджені Генеральним директором ТОВ «Ульма Опалубка Україна» Ляховецьким Дмитром Віталійовичем з дотриманням пункту 8.2. Загальних умов.

Відповідач частково оплатив (з урахуванням гарантійних платежів) надані позивачем послуги з оренди на загальну суму 342 296,44 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 2991 від 23.11.2023, № 2992 від 23.11.2023, № 3003 від 21.12.2023, № 3004 від 21.12.2023 та банківською випискою з рахунку позивача, відкритого у АТ «Укрсиббанк», за період з 01.11.2023 по 26.04.2024.

Таким чином, вартість наданих позивачем послуг з оперативної оренди опалубки у сумі 46 041,83 грн (388 338,27 грн - 342 296,44 грн) залишилась несплаченою відповідачем.

Колегія суддів зауважує, судом першої інстанції встановлено, що відповідач не заперечував про надання послуг з оперативної оренди опалубки та наявності у нього заборгованості.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 56 від 19.03.2024 в якій, зокрема, просив у строк до 29.03.2024, включно, перерахувати на банківський рахунок ТОВ «Ульма опалубка Україна» кошти у сумі 76 733,85 грн, з яких 46 041,83 грн боргу за послуги з оренди, 30 692,02 грн нараховані орендарю штрафи, що підтверджується випискою з програмного забезпечення «M.E.Doc».

Проте, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

З огляду на фактичні обставини цієї справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ) (частина 2 статті 283 ГК України).

Частиною 1 статті 284 ГК України встановлено, що істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Згідно з частиною 1 статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини 3 статті 285 ГК України орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря (частини 4 статті 285 ГК України).

Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 46 041,83 грн на час прийняття рішення судом першої інстанції була не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з ТОВ «Спецмонтаж-ССХ» на користь ТОВ «Ульма Опалубка Україна» 46 041,83 грн боргу та вважає такий висновок обґрунтованим.

Також, позивач на підставі п. 3.4. Загальних умов оренди (найму) від 21.11.2023 просить стягнути з відповідача 30 692,02 грн штрафу за неповернуті орендарем з оренди (втрачені) елементи опалубки та за повернуті орендарем з оренди елементи опалубки у неналежному стані.

Відповідно до пункту 3.2. Загальних умов орендар зобов`язаний повернути об`єкт оренди орендодавцю очищеним від бетону та бруду, без сколів, тріщин, поломок та інших недоліків, а також у стані, придатному для подальшого використання об`єкта оренди за цільовим призначенням. Об`єкт оренди (елементи опалубки), який забруднений змащувальними та іншими схожими речовинами, що унеможливлює перевірку елементів опалубки на предмет їх забруднення бетоном чи іншими будівельними матеріалами, а також забруднює навколишнє середовище, вважається таким, що не відповідає умовам повернення та повинен бути повністю очищений орендарем від таких речовин. Умови оцінки елементів опалубки вказані в окремій брошурі. Підписанням цих загальних умов орендар підтверджує попередню обізнаність з «Умовами оцінки елементів опалубки, її упаковки та транспортування», а також те, що зміст цих умов орендарю зрозумілий і він з ними повністю погоджується.

22.02.2024 відповідачем повернуто позивачу з оперативної оренди 1406 елементів опалубки, що підтверджується Актом повернення елементів опалубки № PZ-0481/UA300 від 22.02.2024, який підписаний обома сторонами.

Вказаним актом встановлено, що відповідачем повернуті пошкоджені елементи опалубки.

28.02.2024 відповідачем повернуто позивачу з оперативної оренди 64 елементів опалубки, що підтверджується Актом прийому-передачі № PZ-04 96/UA від 28.02.2024, який підписаний обома сторонами.

Отже, відповідачем повернуто з оперативної оренди 1470 елементів опалубки (1406 + 64) із 1474 переданих в оренду.

Відповідно до пункту 3.2. Загальних умов у разі повернення орендарем на склад орендодавця елементів опалубки з оренди, які не очищені від бетону та бруду або фізично пошкоджені (підлягають ремонту), орендодавець нараховує орендарю за пунктом 3.4. Загальних умов штраф, який орендар зобов`язаний сплатити в строки, визначені підпунктом 3.4.2. Загальних умов.

Пунктом 3.4 Загальних умов встановлено, що у тому разі, якщо внаслідок огляду та перевірки орендодавцем (при поверненні орендарем) об`єкта оренди (або його складових) з`ясується, що об`єкт оренди (або його складові) не відповідає (не відповідають) умовам повернення об`єкта оренди, сторони виходять, зокрема з такого: якщо об`єкт оренди чи його складові потребують очистки та/або ремонту, то орендодавець вказує відповідну кількість товару в акті повернення та виставляє розрахунок штрафу (передбачений додатком № 3 до загальних умов) та рахунок на оплату штрафу. Орендар зобов`язаний сплатити штраф протягом 5 банківських днів, наступних за днем направлення орендодавцем (за допомогою М.E.Dос або електронною поштою) підписаного розрахунку штрафу та рахунку на оплату штрафу.

Відповідно до пункту 15.2. Загальних умов розмір штрафу за повернення елементів опалубки з оренди, які не очищені від бетону та бруду або фізично пошкоджені (підлягають ремонту) нараховується орендодавцем відповідно до умов оцінки елементів опалубки та додатку № 3 до загальних умов. У момент підписання загальних умов орендар на основі свого вільного волевиявлення приймає як погоджені й сталі ціни та умови оцінки об`єкта оренди, визначені у додатку № 3 до загальних умов.

Позивачем на виконання підпункту 3.4.2. Загальних умов виставлено відповідачу рахунки на оплату штрафу на загальну суму 31 092,09 грн, а саме: рахунок на оплату по замовленню № 395 від 22.02.2024 на суму 27 524,69 грн та рахунок на оплату по замовленню № 397 від 22.02.2024 на суму 3 167,33 грн.

Таким чином, з урахуванням підпункту 3.4.2. Загальних умов відповідач був зобов`язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 30 692,02 грн (3 1092,09 грн - 400,07 грн, які відповідачем було сплачено) у строк до 29.02.2024.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем позивачу 30 692,02 грн штрафу.

З урахування наведеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 30 692,02 грн штрафу, оскільки відповідачем не сплачено штраф у сумі 30 692,02 грн на час прийняття рішення судом першої інстанції, а розмір вказаного штрафу в повній мірі відповідає фактичним обставинам справи.

Разом з тим, в апеляційній скарзі відповідач наголошує на недотримання умов при оформленні певних документів, а саме:

1. Зазначений у договорі Береговий Д.В. не може вважатися належним представником ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ-ССХ» відповідно до ст. 246 ЦК України. Належним чином оформленої згідно із законом довіреності від ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ-ССХ» на Берегового Дмитра Володимировича - щодо фіксування пошкоджень/втрати майна суду не надано. Відтак, підписи особи Берегового Д.В. відповідач не підтверджує і такі підписи не створюють жодних правових наслідків.

2. Акт повернення елементів опалубки № Б0000000059 - не підписано належним/жодним чином ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ-ССХ». Тобто, кількість «знищених/втрачених елементів опалубки» позивачем не доведено належним чином.

3. «Універсальний документ № 59 від 10.04.2024» - ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ-ССХ» не підписано належним/жодним чином.

4. Розрахунок штрафу у разі повернення майна, яке потребує очистки, ремонту, заміни, неремонтоздатного/зіпсованого/втраченого майна дата документа: 22.02.2024, всупереч п. 8.1. Загальних умов виписано особою Тюкіна Ю.Ю. та печатка «для документів» - не є належним доказом.

Стосовно питання відповідності доручення нормам цивільного та господарського законодавства (перелік уповноважених осіб орендаря) щодо прав Берегового Д.В. на визначені цим дорученням дії, колегія суддів вказує таке.

Згідно з частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами (частина 2 статті 73 ГПК України).

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість виконання договору сторонами.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).

Укладені між сторонами Загальні умови оренди (найму) та Угода № 220/11-23, з огляду на встановлений статтею 204 ЦК України принцип правомірності правочину, є належними підставами, у розумінні статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання глави 58 ЦК України.

Колегія суддів зауважує, що оскільки додатком № 2 до Загальних умов оренди (найму) від 21.11.2023 сторони погодили форму доручення (переліку уповноважених осіб), які мають право діяти від імені орендаря з правом підпису усіх документів, то такий документ є невід`ємною частиною договору і може бути застосований у відносинах, що виникли у справі, що розглядається.

Тому доводи апелянта про те, що Береговий Д.В. не мав права підписувати будь-які документи від імені ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ-ССХ» судом апеляційної інстанції відхиляються.

Крім того, судова колегія зауважує, що Загальні умови оренди (найму) та Угоди № 220/11-23 підписані керівниками сторін по справі, отже і позивач і відповідач були обізнані про згадане доручення, і виконували умови договору без зауважень у період з 24 листопада 2023 року по лютий 2024 року.

Також, апелянт в апеляцій скарзі наголошував, що долучені до матеріалів справи докази, а саме певні роздруківки із невідомої програми - є неналежно поданими електронними/паперовими доказами.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, пунктом 15.8. Загальних умов сторони домовились, що обмін документами між сторонами за укладеними правочинами здійснюватиметься за допомогою програми «M.E.Doc», тобто сторони погодили вказану умову в договорі оренди. Колегія суддів зауважує, що усі документи, які направлялися відповідачу позивачем мали електронний цифровий підпис (про що сторони також домовилися у пункті 15.7. Загальних умов оренди (найму), а тому є належними доказами в розумінні норм цивільного законодавства.

За наведеного, невмотивованими є твердження апелянта у цій частині.

Щодо доводів скаржника в частині, що стосується розрахунку штрафу у разі повернення майна, яке потребує очистки, ремонту, заміни, неремонтоздатного/зіпсованого/втраченого майна, який виписано особою Тюкіна Ю.Ю., як підстави нарахування штрафних санкцій, колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять відомості про направлення вказаного документа, належним чином завіреного, відповідачу по справі через програми «M.E.Doc». Отже, доводи скаржника у цій частині не знайшли свого підтвердження.

Крім цього апелянт наголошує, що подані суду письмові матеріали не завірені належним чином, оскільки підписані невідомою особою позивача «помічник керівника КОПІЧ І.В.». До апеляційного суду подано витяг щодо юридичної особи позивача, згідно якого певна особа «помічник керівника Копіч І.В.» не має жодних юридичних повноважень діяти від імені позивача.

З приводу зазначеного судова колегія суддів вказує, що згідно зі статтею 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до п. 5.27. Національного стандарту України "Державна уніфікована система документації, Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації, вимоги до оформлювання документів (ДСТУ 4163-2003)", затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 р. №55 відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче підпису.

Колегія суддів наголошує, що в матеріалах справи (аркуш 62) позивачем додано наказ № 32-од від 08.10.2021, яким на помічника керівника підприємства Копіч І.В. покладено обов`язок із засвідчення копій документів зроблених з оригіналів документів, які належать ТОВ «Ульма Опалубка Україна».

Таким чином, враховуючи вище зазначені законодавства та наявні докази у справі, твердження відповідача про те, що подані суду письмові матеріали не завірені належним чином не знайшло свого підтвердження.

Разом з тим, в сенсі викладеного необхідно зазначити, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 11.08.2021 у справі № 909/436/20, від 28.09.2021 у справі № 918/1045/20, від 06.10.2021 у справі № 925/1546/20).

Відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (пункт 55 постанови). Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов`язків (пункт 60 постанови). Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб`єкта права як добросовісного або недобросовісного (пункт 61 постанови).

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, сформульованим у постанові від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20, суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, базується на римській максимі: ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається.

За змістом частини 2 статті 13 ЦК України недобросовісна поведінка однієї особи, яка полягає у вчиненні дій, що можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом. Сутність зловживання правом полягає у недобросовісному вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, зокрема всупереч меті останнього. Заборона зловживання правом по суті випливає з властивості рівнозваженості, закладеної у принципі юридичної рівності учасників цивільних правовідносин (висновок, сформульований Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.09.2020 у справі № 311/2145/19).

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (пункт 6 частини 1 статті 3, частини 2 та 3статті 13 ЦК України).

Конституційний Суд України у рішенні від 28.04.2021 № 2-р(ІІ)/2021 зауважив, що словосполучення «а також зловживання правом в інших формах», передбачене у частині 3 статті 13 ЦК України, слід тлумачити та застосовувати не відокремлено від інших приписів права, а в їх посутньому взаємозв`язку з приписами цього кодексу, насамперед із тими, які є у його статтях 3, 12 і 13. Тому, на думку Конституційного Суду України, учасник цивільних відносин у разі потреби за допомогою відповідної консультації зможе розумно передбачити, які його дії надалі можна буде кваліфікувати як недобросовісні та такі, що порушують межі здійснення цивільних прав, зокрема у формі зловживання правом, та якими можуть бути юридичні наслідки таких дій (абзац другий пункту 3.6 мотивувальної частини рішення). Приписи частини 3 статті 13 і частини 3 статті 16 ЦК України встановлюють для учасників цивільних відносин заборону порушувати межі здійснення цивільних прав, а також дають суду можливість відмовити у захисті цивільного права в разі порушення особою вимог частин 2 - 5 статті 13 ЦК України. Тобто у цих приписах є вказівка на юридичні наслідки дій особи, які не можна кваліфікувати як умови, підстави або міри цивільно-правової відповідальності (абзац перший пункту 8.2 мотивувальної частини рішення).

Одним зі способів захисту добросовісної сторони є принцип, згідно з яким особа втрачає право посилатися на будь-які факти на обґрунтування вимог, якщо її попередня поведінка підтверджує, що вона дотримується протилежної позиції.

Доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - «non concedit contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

По суті згаданий принцип римського права venire contra factum proprium є вираженням equitable estoppel - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на principles of fraud. Вона спрямована на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище (постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20, від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19, від 08.09.2021 у справі №910/10444/20, від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18).

Європейським судом з прав людини у своїй практиці також було неодноразово застосовано принцип "естопель", тобто принцип, який означає категоричне заперечення такої поведінки сторони в процесі, якою вона перекреслює те, що попередньо було нею визнано в цьому та/або іншому судовому процесі ("Хохліч проти України", заява № 41707/98).

Є такі критерії добросовісної поведінки: вона має бути очікуваною, характерною для інших учасників цивільних правовідносин за порівнянних обставин; поведінка учасника цивільно-правових відносин не повинна обмежувати право чи позбавляти права інших осіб та має враховувати права, законні інтереси іншої сторони правовідносин; поведінка сторони має бути законною, зокрема не допускаються дії виключно з протиправною метою або з наміром заподіяти шкоду іншій особі; учасники цивільних правовідносин повинні сприяти своєму контрагенту різними способами, у тому числі через отримання необхідної інформації. Відповідність дій сукупно усім цим критеріям дозволить оцінити такі дії як добросовісні. В іншому разі є підстави стверджувати про недобросовісну поведінку та зловживання правом.

Головне завдання застосування принципу добросовісності полягає у тому, щоби перешкодити стороні отримати переваги та вигоду внаслідок своєї непослідовної поведінки на шкоду іншій стороні, яка добросовісно поклалася на певну юридичну ситуацію, створену першою стороною або обома. Інакше кажучи, принцип добросовісності проявляється у тому, що жодна особа не може отримувати переваги від своєї незаконної або недобросовісної поведінки.

Оцінюючи дії відповідача на предмет добросовісності, колегія суддів вважає, що конклюдентні дії орендаря зі схвалення положень Загальних умов оренди найму, додатків до цих умов, Угоди № 220/11-23, прийняття та повернення об`єкта оренди, здійснення розрахунків за договором оренди і водночас заперечення щодо належності доданих до позовної заяви доказів виконання вказаних положень Загальних умов та вказаної Угоди, посилання на затримку надання предметів в оренду без підтвердження цього факту відповідними доказами, за висновками судової колегії свідчить про непослідовну суперечливу поведінку ТОВ «Спецмонтаж-ССХ».

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За висновками судової колегії, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2024 у справі № 911/945/24 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.

Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у справі).

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж-ССХ» - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2024 у справі № 911/945/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений стороною у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж-ССХ».

4. Справу № 911/945/24 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.В. Шапран

В.А. Корсак