Ухвала

від 30.12.2024 по справі 463/9914/24

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №463/9914/24

Провадження №1-кс/463/10016/24

УХВАЛА

слідчого судді

30 грудня 2024 року місто Львів

Слідча суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника заявника - адвоката ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42023142400000049 від 25.08.2023,

встановила:

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 27 листопада 2024 року в межах кримінального провадження № 42023142400000049 від 25.08.2023, а саме на мобільні телефони марки «Iphone», IMEI НОМЕР_1 та «Iphone» моделі «15 pro», які на праві власності належать ОСОБА_5 .

В обґрунтування клопотання покликався на те, що ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 27 листопада 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 , погоджене з виконувачем обов`язків прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , накладено арешт на майно, яке було вилучене на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова, в ході проведення обшуку в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого в службовому кабінеті ОСОБА_5 було виявлено та вилучено службові документи. Крім того, було вилучено особисте майно ОСОБА_5 , а саме: мобільний телефон марки «Iphone», IMEI НОМЕР_1 . Окрім цього, в рамках кримінального провадження №42023142400000049 від 25.08.2023, на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова, було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_2 , під час було виявлено та вилучено особисте майно ОСОБА_5 , а саме: мобільний телефон моделі Iphone 15 pro.

Так відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням логічного захисту. У разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп`ютерних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста. При цьому, ОСОБА_5 доступ до належних їй мобільних телефонів не обмежувався, було відключено логічний захист та добровільно надано мобільні телефони для огляду їх вмісту. Під час огляду мобільних телефонів будь якої інформації, яка має значення для досудового розслідування виявлено не було, а відтак були відсутні підстави для їх вилучення. При цьому накладений арешт на особисте майно, що належить ОСОБА_5 перешкоджає останній вільно розпоряджатися власним майном, тим самим порушує її Конституційні права.

Адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні подане клопотання підтримав, просив таке задовольнити, скасувати арешт на вказане майно.

Слідчий у судовому засіданні проти поданого клопотання заперечив, просив у задоволенні такого відмовити за безпідставністю та передчасністю.

Слідча суддя, заслухавши учасників судового провадження, оглянувши матеріали клопотання, дійшла висновку, що таке не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У судовому засіданні встановлено, що слідчими Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні №42023142400000049 від 25.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 та ч. 3 ст. 332 КК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) ОСОБА_5 за попередньою змовою групою осіб з фізичними особами ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , завідувачем психонаркологічного відділення Хустської центральної лікарні ОСОБА_11 , лікарем-психіатром КНП «Виноградівська РЛ» ОСОБА_12 , директором КНП «Закарпатський обласний медичний центр психологічного здоров`я та медицини залежностей» Закарпатської обласної ради ОСОБА_13 , лікарями-психіатрами КНП «Закарпатський обласний медичний центр психологічного здоров`я та медицини залежностей» ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , головою ВЛК - лікарем отоларингологом «КНП Виноградівська РЛ» ОСОБА_16 , начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_17 організували на території Хустського та Берегівського районів Закарпатської області протиправний механізм вимагання та одержання неправомірної вигоди у розмірі 9000 доларів США від військовозобов`язаних за виключення останніх з військового обліку на підставі завідомо підроблених висновків ВЛК та з метою сприяння військовозобов`язаним у незаконному перетині державного кордону України.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 27 листопада 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 , погоджене з виконувачем обов`язків прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , накладено арешт на майно, яке було вилучене на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова, за результатами проведення обшуку в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , в службовому кабінеті ОСОБА_5 , а саме: мобільний телефон марки «Iphone», IMEI НОМЕР_1 . Того ж дня, в рамках кримінального провадження №42023142400000049 від 25.08.2023, на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова, було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_2 , під час було виявлено та вилучено особисте майно ОСОБА_5 , а саме: мобільний телефон моделі Iphone 15 pro.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження

Відповідно до положень ч. 1, ч. 4 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його. Заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З аналізу даної норми КПК України вбачається, що така передбачає можливість скасування арешту майна виключно у двох випадках: якщо буде доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

При розгляді клопотання слідчою суддею встановлено, що арешт ініціювався з метою забезпечення збереження речових доказів, а завданням арешту майна у даному випадку було запобігання можливості його знищення та відчуження, а також необхідності проведення слідчих дій.

Відтак, слідча суддя обґрунтовано прийшла до переконання, що стороною обвинувачення доведено правову підставу для арешту вилученого майна та можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні.

Окрім цього із положень ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вбачається, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Будь-яке втручання державного органу в права осіб повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (п.69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23.09.1982 у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції"). Тобто повинне існувати обґрунтоване співвідношення між засобами, що застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти.

Оскільки досудове розслідування здійснюється за фактом зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, а також щодо одержання службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади чи службового становища, слід визнати, що арешт мобільного телефона забезпечує справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, відповідає принципу розумності, є співрозмірним, виходячи із завдань кримінального провадження, і не покладає індивідуальний та надмірний тягар на власника.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що арешт майна носить тимчасовий характер, з арештованим майном протягом строку досудового розслідування усі необхідні слідчі дії не проведено, що встановлено у судовому засіданні, слідча суддя з метою забезпечення розумного балансу між завданнями кримінального провадження та майновими інтересами власника майна вважає за необхідне відмовити у заоволенні клопотання про скасування арешту майна.

Керуючись ст.ст. 170-174 КПК України, слідча суддя,

постановила:

у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42023142400000049 від 25.08.2023, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошено о 10 год. 00 хв. 02 січня 2025 року.

Слідча суддя ОСОБА_1