Рішення

від 31.12.2024 по справі 358/769/24

БОГУСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 358/769/24 Провадження № 2/358/526/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 грудня 2024 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Тітова М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Зеленько О.Д.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Миронівський відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ), про витребування майна з чужого незаконного володіння -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 , звернувся до суду з даним позовом, в якому просить: витребувати із незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 нежитлові будівлі загальною площею 794,80 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (колишня АДРЕСА_2 ); стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі; витребувати від приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Дошки Л.А. (09701 Київська обл., Обухівський район, м. Богуслав вул. Святогірська, 1) інформацію щодо відкриття спадкової справи, коло спадкоємців та отримання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконанні у Богуславському відділі державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області знаходиться зведене виконавче провадження до складу якого входять три виконавчі провадження з примусового виконання: виконавчий лист № 2-414 виданий Богуславським районним судом Київської області від 06.07.2009 року про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів, виконавчий лист № 1004/1366/12 виданий Богуславським районним судом Київської області від 04.10.2012 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк» заборгованості у розмірі 396230 грн. 59 коп., виконавчий лист № 2-а-5097 виданий Богуславським районним судом Київської області від 28.11.2012 року про стягнення із ОСОБА_2 на користь держави штрафу у розмірі 9168 грн. 59 коп.

В ході виконання, державним виконавцем складено було акт опису і арешту нежитлових будівель, що належали ОСОБА_2 та знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

13.12.2013 року було складено протокол проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, що належало позивачу. Згідно протоколу переможцем прилюдних торгів став ОСОБА_5

27.12.2013 року Богуславською районною державною нотаріальною конторою було видано на ім`я ОСОБА_5 свідоцтво про придбання з прилюдних торгів нежитлових приміщень по АДРЕСА_3 .

Рішенням Богуславського районного суду від 16.01.2016 року було задоволено позов частково, визнано недійсними прилюдні торги, які були проведені 13 грудня 2013 року, визнано незаконним та скасовано протокол проведення прилюдних торгів, стягнуто із ВДВС Богуславського РУЮ у Київській області на користь позивача 500 гривень, решту позовних вимог залишено без задоволення.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 19 квітня 2016 року вказане рішення залишено в силі.

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 16 червня 2023 року було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Богуславського відділу ДВС в Обухівському районі Київської Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ), треті особи що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Богуславська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 , ПАТ «Державний ощадний банк України», Обухівська районна державна адміністрація Київської області, ТОВ «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» про визнання незаконним та скасування акту державного виконавця про проведення прилюдних торгів, визнання недійсним та скасування свідоцтва про придбання прилюдних торгів, скасування державної реєстрації права власності та скасовано заходи забезпечення позову.

Постановою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року рішення Богуславського районного суду Київської області від 16.06.2023 року скасовано, провадження у справі закрито.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

Спадкоємцем ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_3 , яка спадщину прийняла однак її поки не оформила з тих підстав, що на майно накладено арешт.

Посилаючись на положення ст. 327 ЦК України, згідно якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, позивач просить витребувати із незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 нежитлові будівлі загальною площею 794,80 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (колишня АДРЕСА_2 ).

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Орло Ю.В. позов підтримала, посилаючись на вищевказані факти та докази.

Представник відповідачки ОСОБА_3 - адвокат Божок М.І. позов не визнав та вказав на те, що на підставі проведених торгів, 27 грудня 2013 року державним нотаріусом Богуславської районної державної нотаріальної контори Шкарупі С.Б. було видано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів № 1-2248.

Саме з даного часу позивач ОСОБА_2 цілком був обізнаний про відчуження вказаного нерухомого майна на прилюдних торгах. Однак, лише у 2024 році звернувся до суду із даним позовом, коли це майно набув добросовісний набувач. А тому постає питання, чому позивач одразу не звертався з таким позовом до особи, яка володіла цим майном.

Також представника відповідача зазначив, що позивачем пропущений строк позовної давності звернення до суду для захисту порушеного права. Так, згідно багатьох правових позицій Верховного Суду, загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення ОСОБА_2 до суду із даною позовною заявою.

Таким чином сторона відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 про витребування у відповідача нежитлових будівель у зв`язку із пропуском строку звернення до суду, застосувавши позовну давність.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Миронівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) в судове засідання не з`явився, але подано заяву про розгляд справи без представника третьої особи та зазначено, що позовні вимоги не визнаються.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Зі змісту рішення Богуславського районного суду Київської області від 16 січня 2016 року вбачається, що позивач ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом та просив: визнати недійсними прилюдні торги, які були проведені 13 грудня 2013 року на виконання судового рішення за виконавчим листом у справі №1004/1366/12 від 04 жовтня 2012 року нежитлових будівель загальною площею 794, 80 кв. м, розташованих по АДРЕСА_1 ; визнати незаконним та скасувати протокол проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (нежитлових будівель загальною площею 794, 80 кв. м, розташованих по АДРЕСА_1 ); визнати незаконним та скасувати акт державного виконавця відділу державної виконавчої служби Богуславського районного управління юстиції Київської області про проведення прилюдних торгів від 16 грудня 2013 року, визнати недійсним та скасувати свідоцтво про придбання з прилюдних торгів нежитлових приміщень, загальною площею 794,80 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (колишня АДРЕСА_2 ) видане на ім`я ОСОБА_5 та просив скасувати державну реєстрацію права власності свідоцтва про придбання з прилюдних торгів нежитлових приміщень, загальною площею 794,80 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 видане на ім`я ОСОБА_5 .

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 16 січня 2016 року позов задоволено частково, визнано недійсними прилюдні торги, які були проведені 13 грудня 2013 року ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» на виконання судового рішення за виконавчим листом у цивільній справі № 1004/1366/12 від 04 жовтня 2012 року щодо продажу нежитлових будівель загальною площею 794.80 кв. м., розташованих в АДРЕСА_1 , визнано незаконним та скасовано протокол проведення прилюдних торгів, стягнуто з відділу державної виконавчої служби Богуславського районного управління юстиції на користь позивача 500 грн. судових витрат; решту позовних вимог залишено без задоволення.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання недійсним та скасування акту державного виконавця відділу ДВС Богуславського РУЮ Київської області про проведення прилюдних торгів від 16 грудня 2013 року; визнання недійсним та скасування свідоцтва про придбання з прилюдних торгів нежитлових приміщень загальною площею 794,80 кв.м., розташованих по АДРЕСА_1 , виданого держаним нотаріусом Богуславської районної державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_5 та скасування державної реєстрації права власності свідоцтва про придбання з прилюдних торгів нежитлових приміщень, нежитлових приміщень загальною площею 794,80 кв.м., розташованих по АДРЕСА_1 , то ці вимоги не були задоволені, оскільки рішенням Богуславського районного суду Київської області від 01 квітня 2015 року позов ОСОБА_2 до відділу ДВС Богуславського РУЮ Київської області та ОСОБА_5 про визнання недійсним та скасування акту державного виконавця про проведення прилюдних торгів, визнання недійсним та скасування свідоцтва про придбання з прилюдних торгів нежитлових приміщень залишено без задоволення та на даний час зазначене рішення вступило в закону силу та не скасоване і в цій частині позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Рішення Богуславського районного суду від 16.01.2016 року було оскаржене в апеляційному порядку та ухвалою Апеляційного суду Київської області від 19 квітня 2016 року вказане рішення залишено в силі. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що в частині відмови в задоволенні позову рішення суду ніким не оспорюється і не є предметом розгляду суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи даний спір про витребування майна з чужого незаконного володіння, суд враховує наступне.

Станом на момент проведення торгів щодо спірного нерухомого майна, правила проведення прилюдних торгів визначались Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (далі - Тимчасове положення), за яким прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (пункт 2.2 Тимчасового положення).

Розділом 6 Тимчасового положення унормовано порядок оформлення результатів торгів, за яким після повного розрахунку покупців за придбане майно, на підставі протоколу про проведення прилюдних торгів та копії документів, що підтверджують розрахунок за придбане майно, державний виконавець складає акт про проведені прилюдні торги і подає його на затвердження начальнику відповідного органу державної виконавчої служби; в акті зазначається: ким, коли і де проводилися прилюдні торги; коротка характеристика реалізованого майна; прізвище, ім`я та по батькові (назва юридичної особи), адреса кожного покупця; сума, внесена переможцем торгів за придбане майно; прізвище, ім`я та по батькові (назва юридичної особи) боржника, його адреса; дані про правовстановлювальні документи, що підтверджували право власності боржника на майно: назва правовстановлювального документа, ким виданий, посвідчений (для нотаріусів указувати прізвище, ім`я та по батькові, назви державної нотаріальної контори, нотаріального округу), дата видачі, посвідчення, номер за реєстром, орган реєстрації, дата та номер реєстрації.

Затверджений акт державний виконавець видає покупцеві, копія ж акта надсилається стягувачу і боржникові.

На підставі цього акта нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, проведення процедури прилюдних торгів є правочином.

За змістом частини першої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» №606-IV (у редакції, чинній на час проведення відповідних прилюдних торгів (аукціону)) Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно частини третьої Закону України «Про виконавче провадження» №606-IV Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: 5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Розглядаючи дії виконавця в порядку виконання судового рішення, Велика Палата Верховного Суду в пункті 88 постанови від 6 жовтня 2020 року у справі №2-24/494-2009 зазначила, що за змістом Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII вбачаються можливими дії виконавця, спрямовані на виконання обов`язку боржника, наявність якого встановлена рішенням суду або іншого уповноваженого органу, перед стягувачем, причому за рахунок боржника. Виконання такого рішення за боржника виконавцем неможливе в разі відсутності майна в боржника, або в разі відсутності в боржника юридичної чи фактичної можливості самостійно вчинити на користь стягувача певні дії. Отже, виконавець виконує за боржника його обов`язок перед стягувачем лише в разі, коли боржник має юридичну і фактичну можливість самостійно виконати свій обов`язок, але через дефект волі не виконує його. У зв`язку із цим здатність боржника своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки обмежується, зокрема, шляхом накладення арешту на кошти і майно боржника. Натомість виконавець своїми діями створює юридичні наслідки для боржника. При цьому виконавець не має власного юридичного інтересу у створенні таких наслідків у правовідносинах зі стягувачем чи іншими особами під час виконання рішення за боржника.

Відповідно у контексті наявності (відсутності) волі продавця майна в процедурах примусового відчуження в межах виконавчого провадження слід враховувати обмеження правосуб`єктності власника майна, яке у даному випадку відбувається на підставі прямих, імперативних законодавчих приписів, що пов`язується з особливими завданнями та цілями правового регулювання виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження державний виконавець здійснює покладені на нього функції з реалізації майна, на яке звернено стягнення; натомість у боржника як власника майна у межах виконавчого провадження залишається процесуальне право оскарження рішень, дій, бездіяльності державного виконавця, право оскарження судових актів (рішень, ухвал), а також право на відшкодування шкоди, заподіяної діями державного виконавця.

Саме тому відповідно до частини другої статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Щодо втручання в право відповідача на мирне володіння майном, суд зазначає, що предметом регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Булвес» АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року), напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки пропорційності, як і в питаннях наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Тобто для розкриття критерію пропорційності вагоме значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна.

Згідно пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства. На необхідність оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (провадження №14-192цс19), пункт 46.1 постанови від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження №14-436цс19)).

Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності/ недобросовісності набувача, що має важливе значення як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна, не можуть вважатися такими, що відповідають нормам справедливого судового розгляду згідно зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України.

У своїх правових висновках, викладених у пунктах 6.52, 6.53 Постанови від 2 листопада 2021 року у справі №925/1351/19, провадження №12-35гс21, Велика Палата Верховного Суду не погодилась з висновками судів попередніх інстанцій та звернула увагу на те, що за встановленими у цій справі обставинами спірне нерухоме майно було предметом продажу на прилюдних торгах. При оцінці добросовісності/недобросовісності набувача майна слід враховувати, що прилюдні торги у межах здійснення виконавчого провадження мають виступати найбезпечнішим способом набуття майна, публічна процедура реалізації якого гарантує невідворотність результатів торгів та «юридичне очищення» майна, придбаного у такий спосіб.

Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.

Враховуючи викладене, судові рішення у вищевказаній справі №925/1351/19 скасовано, в позові відмовлено з тих підстав, що за встановлених судами обставин майно у відповідача не може бути витребувано в порядку статей 387, 388 ЦК України, а права позивача в зв`язку з цим захисту не підлягають.

Суд враховує вищевикладені висновки Великої Палати Верховного Суду у даній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про витребування майна з чужого незаконного володіння, тому слід відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 .

Також суд зазначає, що згідно з приписами частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску.

Оскільки у позові в даній справі слід відмовити з огляду на його безпідставність, питання про застосування позовної давності суд в цій справі не вирішує.

З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 4, 76-89, 158, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Миронівський відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ), про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: суддя М. Б. Тітов