Рішення

від 30.12.2024 по справі 902/1108/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" грудня 2024 р.Cправа № 902/1108/24

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Виноградського О. Є., за участю секретаря судового засідання Ганкіної А. Л., за участю:

представника позивача - Говдика Т. Я. (в порядку самопредставництва),

відповідач - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Господарського суду Вінницької області матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (місцезнаходження: вул. Пирогова, 131, м. Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., 21037; ідентифікаційний код юридичної особи: 41835359)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паніро" (місцезнаходження: вул. Героїв Нацгвардії, буд. 23, кв. 40, м. Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., 21007; ідентифікаційний код юридичної особи: 39673234)

про стягнення 46855,43 грн боргу за спожиту електричну енергію,

УСТАНОВИВ:

Процесуальні дії у справі та стислий виклад позицій учасників справи.

22.10.2024 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" про стягнення 46855,43 грн заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паніро" за спожиту електричну енергію.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Паніро" приєдналося до умов публічного договору про постачання електричної енергії, здійснивши фактичне споживання електричної енергії та оплату виставленого рахунку Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця". Втім, внаслідок неналежного виконання відповідачем Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № ТР-016800 від 01.01.2019, в частині повної та своєчасної оплати за спожиту з червня по вересень 2024 року електроенергію, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Паніро" рахується заборгованість у розмірі 46855,43 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2024 справу розподілено судді Виноградському О. Є.

Ухвалою судді Господарського суду Вінницької області від 25.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 902/1108/24, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 18.11.2024.

18.11.2024 суд, з метою дотримання процесуальних прав усіх учасників справи, рівності сторін перед законом і судом, реалізації права відповідача на участь у розгляді справи у суді, постановив ухвалу про відкладення розгляду справи на 16.12.2024 (яку занесено до протоколу судового засідання).

Разом з тим, 16.12.2024 судове засідання у справі № 902/1108/24 не відбулось у зв`язку із призупиненням роботи Господарського суду Вінницької області з 09:55 до 10:30 внаслідок надходження до суду повідомлення про мінування адміністративної будівлі суду та подальшої евакуації працівників суду та учасників судових проваджень для проведення оперативно-слідчих дій для пошуку вибухонебезпечних пристроїв, що підтверджується Актом про призупинення роботи суду № 15/2024 від 16.12.2024.

У зв`язку із вищевикладеним, ухвалою суду від 16.12.2024 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 30.12.2024.

На визначену судом дату, в судовому засіданні взяв участь представник позивача Говдик Т. Я., відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався.

Щодо обізнаності відповідача про судове засідання, суд зазначає таке.

Відповідно до положень частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі № 902/1108/24 судом встановлено, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Паніро" відсутній електронний кабінет у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, що підтверджується наявною у матеріалах справи відповіддю № 4712794 від 24.10.2024.

Згідно з приписами частини одинадцятої статті 242 ГПК України у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвалу судді Господарського суду Вінницької області про відкриття провадження у справі № 902/1108/24 від 25.10.2024 було надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця", вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

04.11.2024 до суду надійшов конверт із вказаним судовим рішенням та довідкою оператора поштового зв`язку про причини повернення - "адресат відсутній за вказаною адресою" від 30.10.2024 (вх. канц. суду № 01-44/1556/24).

Про судове засідання, призначене на 16.12.2024, відповідач повідомлявся ухвалою від 19.11.2024, яку також було надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Паніро". Втім, 02.12.2024 до суду надійшов конверт з ухвалою від 19.11.2024 та довідкою оператора поштового зв`язку від 28.11.2024, згідно з якою лист повернуто у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою (вх. кнц. суду № 01-44/1678/24).

Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також відповідач повідомлявся про розгляд справи, призначений на 30.12.2024, шляхом надіслання ухвали від 16.12.2024 рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Паніро". У зв`язку з чим суд відзначає, що направлення ухвали рекомендованою кореспонденцією на адресу учасника є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання кореспонденції адресатом перебуває поза межами контролю суду. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанові Верховного Суду від 18.03.2021 по справі № 911/3142/19.

Крім того, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Відповідно до частини першої статті 4 цього ж закону судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, судом вжито достатніх заходів для повідомлення відповідача про дату судового засідання.

Частиною першою статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Статтею 202 ГПК України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи. Зокрема згідно із частиною третьою статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Згідно з частиною другою статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині дев`ятій статті 165 ГПК України.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Беручи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України відповідач був належним чином повідомлений про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач у свою чергу не скористався наданим йому правом участі у судовому засіданні - його неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини дев`ятої статті 165 та частини другої статті 178 ГПК України.

В судовому засіданні, 30.12.2024, представник позивача Говдик Т. Я. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити позовну заяву.

За наслідками розгляду справи, суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати та орієнтовний час повернення.

Після виходу суду з нарадчої кімнати проголошено вступну та резолютивну частину рішення, яку долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача 46855,43 грн заборгованості, за неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 за № ТР-016800, в частині своєчасної та повної оплати за спожиту електроенергію протягом червня-вересня 2024 року.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 520/820/17 колегія суддів виснувала, що суд може визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, однак зобов`язаний встановити обставини, які підлягають доказуванню, і зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів з метою встановлення істини. Принцип змагальності не виключає необхідності всебічного та повного дослідження всіх обставин справи задля встановлення об`єктивної істини та об`єктивного вирішення справи.

До обставин, які є предметом доказування у цій справі, відноситься встановлення факту наявності між сторонами договірних відносин; умови постачання електричної енергії, порядок та строк оплати за поставлену електроенергію; виконання позивачем умов договору щодо постачання електричної енергії та відповідно неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати за спожиту електроенергію.

Щодо наявності між сторонами договірних відносин, суд враховує таке.

Обґрунтовуючи позовну заяву представник ТОВ "Енера Вінниця" Говдик Т. Я. зазначив: "…між сторонами укладено договір на постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги № ТР-016800 від 10.01.2019, а саме Відповідач приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії здійснивши фактичне споживання електричної енергії та оплату виставленого рахунку Товариством." (а. с. 2).

Доказами, на які посилається позивач, як на обставину, що свідчить про приєднання відповідача до умов публічного договору про постачання електричної енергії є такі підписані позивачем (односторонньо) документи:

-Договір № ТР-016800 про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2019 (надалі також - Договір);

-Заява-приєднання до умов Договору про постачання електричної енергії споживачу, яка є Додатком № 1 до Договору;

-Комерційна пропозиція № 1.2.1.1 для споживачів, які не відносяться до сегменту ринку, обов`язки постачання якому покладені на Постачальника універсальної послуги, яка є Додатком № 2 до Договору;

-сальдові обороти споживачу за календарний період ТОВ "Паніро" станом на 17.10.2024;

-акт звірки взаєморозрахунків № 3210732-161024 за період з 01.06.2024 по 16.10.2024;

-акт прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії № 3210732-2406-1 від 30.06.2024;

-рахунок за активну електричну енергію № 3210732-2406-1 від 30.06.2024;

-акт прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії № 3210732-2407-1 від 31.07.2024;

-рахунок за активну електричну енергію № 3210732-2407-1 від 31.07. 2024;

-акт прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії № 3210732-2408-1 від 31.08.2024;

-рахунком за активну електричну енергію № 3210732-2408-1 від 31.08.2024;

-акт прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії № 3210732-2409-1 від 30.09.2024;

-рахунок за активну електричну енергію № 3210732-2409-1 від 30.09.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" у відповідності із Законом України "Про ринок електричної енергії" постачає електричну енергію на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, що підтверджується постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 429 від 14.06.2018.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно з частиною першою статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Частинами другою, четвертою та дев`ятою статті 72 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за відповідним договором постачання електричної енергії споживачу, укладеним відповідно до правил роздрібного ринку. Оператор системи передачі та оператори систем розподілу забезпечують приєднання електроустановок споживачів до електричних мереж у порядку, встановленому статтею 21 цього Закону.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 (далі - Правила).

Пунктом 1.2.7. Правил (в редакції, чинній на дату ймовірного виникнення правовідносин між сторонами) встановлено, що постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Пунктом 1.2.15. Правил встановлено, що укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил.

Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).

На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Здійснивши аналіз вищенаведених норм, суд доходить висновку, що доказами на підтвердження факту укладення Договору між сторонами, шляхом оплати виставленого рахунку, можуть бути належним чином засвідченні докази оплати виставлених рахунків - первинні бухгалтерські документи.

Суд зазначає, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходять з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18).

Звертаючись із позовною заявою до суду, позивач надав до суду копії таких бухгалтерських документів: сальдові обороти по споживачу ТОВ "Паніро" за календарний період станом на 17.10.2024 та акт звірки взаєморозрахунків № 3210732-161024 за період з 01.06.2024 по 16.10.2024, які підписано представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" та скріплено печаткою юридичної особи.

Суд встановив, що вказані документи не містять підпису відповідача, у зв`язку з чим враховує таке.

Оборотно-сальдова відомість - регістр бухгалтерського обліку, призначений для контролю операцій і сальдо по рахунках бухгалтерського обліку та складання бухгалтерської звітності. Оборотно-сальдова відомість містить сальдо (залишки) на початок і на кінець періоду і обороти по дебету і кредиту за даний період для кожного застосовуваного компанією рахунку (субрахунку) бухгалтерського обліку. Формується оборотно-сальдова відомість на підставі відповідних операцій (проводок по рахунках бухгалтерського обліку).

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" у статті 1 містить визначення терміну "господарська операція" - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а також визначення терміну "первинний документ" - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (в редакції, чинній на дату подання позовної заяви до суду): якщо правилами документообороту підприємства передбачена можливість відображення господарської операції, щодо якої на момент закінчення складання регістрів бухгалтерського обліку за звітний період від контрагента у терміни, встановлені законодавством, не отримано первинного документа, підставою для перенесення інформації про таку господарську операцію до регістрів бухгалтерського обліку є належним чином оформлений внутрішній первинний документ (акт), складений посадовою особою, відповідальною за приймання-відпуск товарно-матеріальних цінностей, робіт і послуг.

Таким чином, за відсутності у матеріалах справи правил документообороту ТОВ "Енера Вінниця", у суду відсутні підстави вважати оборотно-сальдову відомість первинним бухгалтерським документом, який відображає господарську операцію.

Також суд звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 викладено правову позицію, згідно з якою відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Таким чином, суд зазначає, що наявні у матеріалах справи документи, сальдові обороти по споживачу за календарний період ТОВ "Паніро" станом на 17.10.2024 та акт звірки взаєморозрахунків № 3210732-1610214 не є первинними бухгалтерськими документами, а тому не є належними доказами сплати відповідачем рахунків, виставлених позивачем.

Встановлюючи факт укладення Договору між сторонами, суд також перевіряє чи містить справа належні докази на підтвердження факту споживання відповідачем активної електричної енергії.

Як вже зазначалось вище, договір про постачання електричної енергії споживачу розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Відповідно до пункту 2.1 Примірного договору обов`язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у Споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії.

З матеріалів справи, а саме Додатку № 1 до Договору слідує, що об`єктом постачання електричної енергії є хлібзавод, який знаходиться за адресою: м. Ладижин, вул. Хлібозаводська, буд. 1. Водночас, дослідивши акти та рахунки, надані позивачем разом з позовною заявою, суд встановив, що адресою надання послуг є: м. Вінниця, вул. Героїв Нацгвардії, буд. 23, кв. 40.

Оскільки, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про підключення об`єкта споживача до мереж оператора системи у встановленому законодавством порядку, як-от: належним чином засвідчена копія договору про надання послуг з розподілу/передачі, укладений з оператором системи, копія паспорту точки розподілу тощо, - у суду відсутня можливість встановити чи мало місце постачання електричної енергії до об`єкту споживача електричної енергії. У зв`язку із недоведеністю цієї обставини, суд також має обґрунтований сумнів щодо обсягів поставленої електричної енергії споживачу.

Згідно з пунктом 4.13 Правил для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Відповідно до пункту 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Таким чином, підтвердженням того, скільки постачальник продав (поставив) електричної енергії споживачу є інформація постачальника послуг комерційного обліку (оператора системи) про обсяги спожитої електричної енергії споживачем.

Матеріали справи не містять доказів про обсяги спожитої відповідачем у червні-вересні 2024 року електричної енергії, які відображені постачальником в актах прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії за вказаний період, відтак заявлені позивачем суми до стягнення є необґрунтованими.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Згідно з частиною четвертою статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно до частин першої-третьої статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паніро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" заборгованості у розмірі 46855,43 грн.

Щодо судових витрат.

Суд встановив, що при зверненні з цим позовом до суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" сплачено 3028,00 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 22161 від 18.10.2024.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог у цій справі судові витрати у розмірі 3028,00 грн залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 18, 74, 76-80, 123, 126, 129, 233, 236-242, 326, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Відповідно до положень частини першої статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Примірник рішення надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Повне рішення складено 02 січня 2025 р.

Суддя Олег ВИНОГРАДСЬКИЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Паніро" (вул. Героїв Нацгвардії, буд. 23, кв. 40, м. Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., 21007)