Рішення

від 12.12.2024 по справі 908/1360/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/96/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2024 Справа № 908/1360/24

м.Запоріжжя

За позовом:Заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах

Позивач: Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області

до відповідача-1: Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 7» Запорізької міської ради

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ЕНЕРГО»

про визнання правочину недійсним та стягнення суми 89993,74 грн в дохід держави

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Литвиновій О.Ю.

За участю представників:

прокурор: Селезньова Т.В., Калниш Д.О.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: Близнюк Р.Є.;

від відповідача-2: Яценко Д.В.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах в особі позивача: Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) до відповідача-1: Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 7» Запорізької міської ради та відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ЕНЕРГО», з позовними вимогами про:

- визнання недійсним договору про закупівлю № 20 від 16.01.2024, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Міська лікарня № 7» Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «А-ЕНЕРГО»;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ЕНЕРГО» на користь Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 7» Запорізької міської ради грошових коштів в розмірі 89993,74 грн, а з Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 7» Запорізької міської ради одержані ним за рішенням суду грошові кошти у розмірі 89993,74 грн стягнути в дохід держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 06.05.2024 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1360/24 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 13.05.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1360/24, присвоєно номер провадження справи 9/96/24; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 06.06.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів, відкладено підготовче засідання. Ухвалою суду від 07.08.2024 провадження у справі № 908/1360/24 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах по справі № 918/1043/21 Великою Палатою Верховного Суду і набрання законної сили цим судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду. Ухвалою суду від 25.10.2024 поновлено провадження у справі № 908/1360/24 з 14.11.2024, підготовче засідання призначено на 14.11.2024. Ухвалою суду від 14.11.2024 закрито підготовче провадження у справі №908/1360/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.12.2024. У судовому засіданні 05.12.2024 оголошено перерву до 12.12.2024.

В судове засідання 12.12.2024 позивач не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. Про час, дату та місце судового засідання був повідомлений під розписку в судовому засіданні 05.12.2024, в якому оголошувалась перерва до 12.12.2024.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за відсутністю позивача.

12.12.2024 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Прокурор підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у позові, зазначивши, зокрема, про наступне. За результатами відкритих торгів з особливостями, між КНП «Міська лікарня № 7» (відповідач-1) ЗМР та Товариством з обмеженою відповідальністю «А-ЕНЕРГО» (відіповідач-2) було укладено Договір про закупівлю № 20 від 16.01.2024, відповідно до умов якого, Виконавець (відповідач-2) зобов`язався надати Замовнику (відповідачу-1) послуги із збирання, перевезення, зберігання, знешкодження небезпечних відходів категорії В, а Замовник зобов`язався оплатити надані йому послуги. Загальна вартість послуг за Договором № 20 від 16.01.2024 становила 616 317,00 грн. з ПДВ; cтрок дії Договору до 31.12.2024. Виконавець надав послуги, а Замовник оплатив надані йому послуги на загальну суму 89 993,74 грн. 29.02.2024 КНП «Міська лікарня № 7» ЗМР надіслало ТОВ «А-ЕНЕРГО» листа № 01-14/79 з вимогою розірвати Договір № 20 від 16.01.2024 у зв`язку з невідповідністю Виконавця вимогам Закону України «Про управління відходами» в частині наявності ліцензії на провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами. 04.03.2024 між сторонами було підписано Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до умов якої було зменшено загальну вартість наданих послуг до 89 993,74 грн. з ПДВ, а строк дії Договору - до 01.03.2024. Укладений між відповідачами Договір про закупівлю №20 від 16.01.2024 має бути визнаний судом недійсним як такий, що не відповідає інтересам держави і суспільства у сфері забезпечення екологічної безпеки, оскільки під час укладення та виконання договору ТОВ «А-ЕНЕРГО» не мало ліцензії на здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами. У спірних правовідносинах, необхідність отримання ліцензії на здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами була відома заінтересованому в ній суб`єкту господарювання завчасно, до моменту вчинення ним спірного правочину. Забезпечення екологічної безпеки є пріоритетом для держави, а ліцензування у сфері управління небезпечними відходами є одним з державних засобів для її забезпечення. Вчинення юридичною особою правочину без ліцензії на здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами не відповідає (порушує) інтереси держави, тому що створює ризики для забезпечення екологічної безпеки державою, адже позбавляє останню можливості в повній мірі використовувати такий засіб її забезпечення як ліцензування, зокрема, шляхом перевірки відповідності здобувачів ліцензії та ліцензіатів ліцензійним умовам; зупинення та відновлення дії ліцензії, анулювання ліцензії тощо. Єдиним ефективним способом захисту інтересів держави і суспільства, які порушуються шляхом вчинення правочинів, що суперечать цим інтересам, є визнання таких правочинів недійсними в порядку ч. 3 ст. 228 ЦК України. Внаслідок наявності у ТОВ «А-ЕНЕРГО» умислу на порушення цих інтересів, одержані ним грошові кошти в розмірі 89993,74 грн мають бути повернуті КНП «Міська лікарня №7» ЗМР та стягнуті з останнього в дохід держави. В позовній заяві також викладено обґрунтування щодо наявності підстав та необхідності звернення прокурора до суду з позовом з метою представництва інтересів держави в особі органу державної влади, до компетенції якого віднесено повноваження щодо захисту порушених інтересів держави в екологічній сфері у спірних правовідносинах, яким є Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області). Так, у позові зазначено, що на виконання вимог абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», окружна прокуратура надіслала до Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) листа № 57-553-24 від 22.03.2024 з проханням повідомити інформацію про те, чи зверталась/чи планується звернення за захистом порушених інтересів держави до суду, зокрема, з позовом про визнання недійсним Договору про закупівлю № 20 від 16.01.2024, укладеного між КНП «Міськалікарня № 7» ЗМР та ТОВ «А-ЕНЕРГО», з одночасним застосуванням наслідків недійсності правочину, передбачених ст. 228 ЦК України. Листом № 1416/03/1-05/06/2-34 від 10.04.2024 Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області) повідомила окружну прокуратуру про те, що вона не зверталась до суду з вказаним позовом. Таким чином, як зазначив прокурор, на теперішній час наявні підстави для представництва інтересів держави в суді. Просив задовольнити заявлені позовні вимоги, а також стягнути з ТОВ «А-ЕНЕРГО» витрати зі сплати судового збору. Позов обґрунтовано, зокрема, ст.ст. 16, 131-1 Конституції України, ст.ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 15, 16, 20, 91, 167, 203, 215, 216, ч. 3 ст. 228 ЦК України, Законами України «Про управління відходами», «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про охорону навколишнього середовища».

Позивач в судовому засіданні 05.12.2024 підтримав свою правову позицію щодо заявленого прокурором позову, викладену у письмовому поясненні, яке надійшло до суду 05.06.2024. Поданий прокурором позов підтримав, зокрема, з наступних підстав. За змістом п. 1 ч. 3 ст. 27 Закону України «Про управління відходами», який набув чинності 09.07.2023, суб`єкт господарювання у сфері управління відходами для провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами зобов`язаний мати ліцензію на здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами. Відповідно до Наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №329 від 29.03.2024, ТОВ «А-ЕНЕРГО» отримало ліцензію на провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами лише 29.03.2024. Тобто на момент укладання договору та протягом всього строку його дії у відповідача-2 відповідна ліцензія була відсутня. Оспорюваний правочин має бути визнаний недійсним як такий, що не відповідає інтересам держави і суспільства у сфері забезпечення екологічної безпеки, яка є пріоритетом для держави. Крім того, стягнення з відповідача-2 в дохід держави грошових коштів, отриманих ним внаслідок його недобросовісної поведінки, яка також становить порушення вимог законодавства України, буде пропорційним, адже відновлюватиме справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Одним з основних завдань Держекоінспекції є здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства щодо поводження з відходами; Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядкутериторіальні органи. Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області), (далі Інспекція) є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Позивачем підтверджено, що Державною екологічною інспекцію Південного округу (Запорізька та Херсонська області) та органами прокуратури не подано іншого позову (позовів) до КНП «Міська лікарня № 7» та ТОВ «А-ЕНЕРГО» з тим самим предметом та з тих самих підстав. Просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач-1 Комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня № 7» Запорізької міської ради проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, який надійшов до суду 30.05.2024, зазначивши, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. 23.12.2023 підприємство розпочало процедуру відкритих торгів з особливостями на закупівлю послуг із збирання, перевезення, зберігання, знешкодження небезпечних відходів категорії В за кодом ДК 021:2015:90520000-8 - Послуги у сфері оводження з радіоактивними, токсичними, медичними та небезпечними відходами. Після розкриття реєстру пропозицій 31.12.2023 було виявлено, що до участі у процедурі закупівлі пропозицію подав один учасник ТОВ «А-ЕНЕРГО». У період кваліфікації переможця подана учасником ліцензія була діюча, всі документи відповідали вимогам тендерної документації та підстави для відхилення тендерної пропозиції у замовника були відсутні. Після проведення перевірки на відповідність виконавця договору вимогам Закону України від 20.06.2022 №2320-ХІ «Про управляння відходами», з`ясувалось що станом на 23.02.2024 ТОВ «А-ЕНЕРГО» не відповідає вимогам Закону в частині наявності ліцензії на право провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами. 29.02.2024 КНП «Міська лікарня №7» ЗМР надіслало ТОВ «А- ЕНЕРГО» листа №01- 14/79 з вимогою розірвати Договір №20 від 16.01.2024, а 04.03.2024 між сторонами було підписано Додаткову угоду №1 до договору №20 від 16.01.2024 відповідно до якої строк дії договору було встановлено до 01.03.2024, що свідчить про фактичне припинення договірних відносин. Положеннями статті 228 Цивільного кодексу України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Застосування наслідків недійсності правочину, саме тих, які просить застосувати прокурор, виходячи з положень ч. 3 ст. 228 ЦК України, є можливим лише при наявності умислу у обох сторін. Прокурор обґрунтовуючи наявність підстав для звернення до суду зазначив, що Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області) є спеціально уповноваженим органом у сфері управління відходами, до компетенції якого належить звернення до суду із позовами щодо визнання недійсними правочинів, укладених внаслідок вчинення правопорушення, пов`язаного з недотриманням вимог Закону України «Про управління відходами». Обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави щодо позовних вимог, які стосуються правових наслідків недійсності правочину, з урахуванням відповідних повноважень органу визначеного у позовній заяві позивачем, в позовній заяві не наведено. Зі змісту заявленого позову також не вбачається, що його подано на захист порушених матеріальних інтересів держави при недотриманні при вчиненні правочину визначеного законодавством принципу максимальної ефективності, невигідності його умов для держави, наявності понесених державою збитків внаслідок укладення правочину, в позові відсутнє обґрунтування неефективності використання коштів. Враховуючи наведене вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач-2 ТОВ «А-ЕНЕРГО» проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, що надійшов до суду 29.05.2024, зазначивши, зокрема, про наступне. 09.07.2023 втратив чинність Закон України «Про відходи», натомість набрав чинності Закон України «Про управління відходами». Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про управління відходами» було встановлено, що суб`єкти господарювання у сфері управління небезпечними відходами, що здійснюють збирання та оброблення небезпечних відходів, зобов`язані отримати ліцензію на здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами протягом шести місяців з моменту набрання чинності цим Законом. Положення Закону України «Про управління відходами» передбачили обов`язок отримання такої ліцензії в термін до 10.01.2024, і цей строк можна було б дотримати, якби ліцензійні умови були затверджені своєчасно. Пункт 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про управління відходами» встановлював припис для Кабінету Міністрів України забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону, до моменту набрання чинності цим Законом. Однак цього зроблено не було, ліцензійні умови були затверджені лише 05.12.2023, що створило неможливість виконання всіма без винятку суб`єктами господарювання в Україні вимоги щодо отримання ліцензії в термін до 10.01.2024. Відповідно до абз. 4 п. 4 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 8 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2023 № 1278 (далі Ліцензійні умови), були опубліковані 12.12.2023, тому набрати чинності вони можуть не раніше 12.02.2024. Договір про закупівлю № 20 було укладено раніше, а саме 16.01.2024, тобто до моменту, коли Ліцензійні умови могли набрати чинності у відповідності до абз. 4 п. 4 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 8 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності». Оскільки в момент вчинення правочину, Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами не набрали чинності, тому підстав для визнання правочину недійсним немає. ТОВ «А-ЕНЕРГО» наголошено на неможливості отримати ліцензію на право провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами будь-яким суб`єктом господарювання в Україні станом на 16.01.2024. Так, встановлений законом строк здійснення перевірки матеріально-технічної бази здобувача ліцензії встановленим вимогам (ч. 4 ст. 44 Закону України «Про управління відходами») становить 20 робочих днів з дня отримання заяви. Строк прийняття рішення про видачу ліцензії становить 10 робочих днів з дня одержання заяви про видачу ліцензії (ч. 8 ст. 13 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності»). Про загрозу «колапсу» в управлінні небезпечними відходами неодноразово публікувалися повідомлення в засобах масової інформації. Фактично, станом на 16.01.2024 (дата укладення договору про закупівлю №20) жоден суб`єкт господарювання в Україні не отримав ліцензію на право провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами і фізично не міг її отримати, оскільки на той момент ще не минув строк, мінімально необхідний для реалізації змін, внесених у нормативно-правові акти у сфері ліцензування. Таким чином, на думку відповідача, доводи прокурора про наявність підстав для визнання правочину недійсним є такими, що не узгоджуються з приписами закону, а саме абз. 4 п. 4 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 8 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності». Крім того, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України опублікувало на своєму офіційному веб-сайті офіційне роз`яснення, де зазначило наступне: «...документи на здійснення операцій з оброблення відходів підприємства можуть отримати наразі за декларативним принципом. Кабінет Міністрів України вніс зміни до постанови № 314 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану». Тобто Уряд дав час бізнесу адаптуватися до нових умов роботи в рамках реформи управління відходами. Отже, згідно з офіційним роз`ясненням Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, до 09.06.2024 включно суб`єкти господарювання можуть здійснювати діяльність у цій сфері на підставі декларації про провадження господарської діяльності, поданої в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 № 314. ТОВ «А-ЕНЕРГО» було подано Декларацію № 057800/24 від 03.01.2024, що підтверджує право провадження господарської діяльності у сфері управління небезпечними відходами з 09.01.2024 протягом 5 місяців. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про управління відходами», не потребує отримання ліцензії на здійснення комплексу операцій з управління небезпечними відходами діяльність з приймання та зберігання відходів, якщо протягом одного року прийняті чи утворені відходи передаються суб`єкту господарювання, який має ліцензію на здійснення комплексу операцій з управління небезпечними відходами, за умови подання суб`єктом господарювання звітної інформації (декларації) до інформаційної системи управління відходами. Важливим є також те, що укладення договору від 16.01.2024 відбулося за результатами визначення ТОВ «А-ЕНЕРГО» переможцем процедури закупівлі, що підтверджується протокольним рішенням уповноваженої особи замовника № 6. Будь-які скарги на рішення замовника в цій процедурі закупівлі до Антимонопольного комітету України не подавалися. Рішення уповноваженої особи замовника в судовому порядку не оскаржувалося і не було визнане недійсним. На переконання ТОВ «А-ЕНЕРГО», прокурор у позовній заяві не навів належного обґрунтування того, яким чином укладення Договору про закупівлю № 20 від 16.01.2024 порушило, на його думку, інтереси держави і суспільства. Навпаки, укладення такого договору відповідало інтересам держави і суспільства в тому, щоб небезпечні відходи своєчасно збиралися, перевозилися, зберігалися та знешкоджувалися; відсутність своєчасного управління небезпечними відходами загрожувала б екологічній безпеці держави. Тому Договір № 20 від 16.01.2024 не лише не суперечить інтересам держави і суспільства, а, навпаки, відповідає їм. З цих підстав необґрунтованими є і твердження прокурора про те, що у ТОВ «А-ЕНЕРГО» начебто був умисел на порушення інтересів держави і суспільства. ТОВ «А-ЕНЕРГО» ще до зміни законодавства здійснювало господарську діяльність на підставі ліцензії, а одразу після затвердження Ліцензійних умов (яке було несвоєчасним і суто технічно не давало можливості виконати вимоги нового законодавства щодо отримання ліцензії до 09.01.2024) зареєструвало Декларацію № 057800/24, після чого вжило заходів з отримання ліцензії згідно зі зміненим законодавством, і врешті-решт отримало її 29.03.2024. Заслуговує на увагу і та обставина, що договір був спрямований на реальне виконання і виконувався сторонами. ТОВ «А-ЕНЕРГО» належним чином виконало свої зобов`язання за договором; послуги, які були надані ТОВ «А-ЕНЕРГО» замовнику, були прийняті останнім без зауважень; будь-яких претензій від замовника щодо повноти і своєчасності надання послуг за цим договором не надходило. Отже, саме завдяки належному виконанню ТОВ «А-ЕНЕРГО» умов договору, були забезпечені і захищені інтереси держави та суспільства у сфері екологічної безпеки. Та обставина, що в подальшому замовник звернувся до ТОВ «А-ЕНЕРГО» з листом про розірвання договору, була пов`язана виключно з тим, що до замовника звернувся орган прокуратури, який ввів в оману замовника про нібито порушення ТОВ «А-ЕНЕРГО» вимог законодавства. Враховуючи бажання замовника припинити договірні відносини і було підписано Додаткову угоду № 1 до договору № 20 від 16.01.2024; підписання такої додаткової угоди з боку ТОВ «А-ЕНЕРГО» не означає та не свідчить про факт згоди з безпідставними доводами органу прокуратури, а означає лише те, що ТОВ «А-ЕНЕРГО» пішло назустріч бажанню замовника припинити співпрацю. Відповідач також посилався на судову практику, зокрема, правові висновки викладені в постанові від 11.05.2023 у справі №160/6220/20 Верховного Суду. Зазначив, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами невідповідність оспорюваного ним правочину інтересам держави і суспільства та наявність умислу будь-якої із сторін правочину на настання протиправних наслідків від його вчинення, тому позов прокурора є безпідставним і необґрунтованим. Просив у позові відмовити повністю.

Прокурором також подані до суду відповіді на відзиви відповідачів, а відповідачем-2 заперечення на відповідь на відзив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників справи, суд

УСТАНОВИВ:

Комунальним некомерційним підприємством «Міська лікарня № 7» Запорізької міської ради (Замовник, відповідач-1 у справі), як юридичною особою, яка забезпечує потреби держави або територіальної громади, 21.12.2023 було оприлюднено в електронній системі публічних закупівель за посиланням https://prozorro.gov.ua оголошення про проведення відкритих торгів з особливостями UА-2023-12-21-011862-а, вид предмету закупівлі: Послуги із збирання, перевезення, зберігання, знешкодження небезпечних відходів категорії В, класифікатор та код предмета закупівлі ДК 021:2015:90520000-8: Послуги у сфері поводження з радіоактивними, токсичними, медичними та небезпечними відходами. Очікувана вартість предмета закупівлі 620363,00 грн. Оскарження умов закупівлі: до 28 грудня 2023; кінцевий строк подання тендерних пропозицій 31.12.2023.

Відповідно до вимог Тендерної документації на вищезазначену закупівлю відкриті торги з особливостями, затвердженої протоколом уповноваженої особи № 105 від 21.12.2023 та Додатку № 5 до неї, було визначено, що у складі тендерної пропозиції необхідними для подання документами для підтвердження кваліфікаційних вимог учасник повинен був надати в т.ч. копію дозволу або ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, якщо отримання такого дозволу або ліцензії на провадження такого виду діяльності передбачено законодавством України або лист-пояснення/довідка про підстави ненадання документу/ів з посиланням на норми діючих законодавчих актів або копію/ії роз`яснення/нь державних органів (п. 1 Додатку № 5 до тендерної документації).

Згідно з Реєстром отриманих тендерних пропозицій UА-2023-12-21-011862-а (арк.с. 26) з метою участі у процедурі закупівлі в електронній системі закупівель за № UА-2023-12-21-011862-а, Товариством з обмеженою відповідальністю «А-ЕНЕРГО», код ЄДРПОУ 40277858 (відповідач-2 у справі) було подано тендерну пропозицію для участі в закупівлі. Дата подання тендерної пропозиції 29.12.2023.

У складі своєї тендерної пропозиції ТОВ «А-ЕНЕРГО» було надано Замовнику:

- Супровідний лист № 10 від 28.12.2023 (арк.с. 28), в якому повідомлено, що на вимогу наявності Ліцензії на поводження з небезпечними відходами Товариство надає Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України № 132 від 24.04.2018 (збирання, зберігання, оброблення, утилізація, знешкодження) із зазначенням про те, що перевірити наявність та чинність ліцензії можливо за посиланням: https//eco.gov.ua/reyestr-vidanih-licenzij-na-provadzhennya-gospodarskoyi-diyalnosti-z-povodzhennya-z-nebezpechnimi-vidhodami де вказано, що строк дії ліцензії учасника безстрокова;

- Гарантійний лист № 6 від 28.12.2023 (арк.с. 27), відповідно до якого Товариство гарантувало, що бере на себе зобов`язання надавати якісні послуги відповідно до вимог законодавства про медичні відходи, санітарних норм і правил надання послуг з вивезення медичних відходів, затверджених Кабінетом Міністрів України, та у відповідності до умов підписаного договору з урахуванням вимог чинного законодавства із захисту довкілля.

Відповідно до інформації щодо протоколу розкриття тендерних пропозицій, яке відбулось 31.12.2023, було прийнято рішення про визнання учасника відкритих торгів ТОВ «А-ЕНЕРГО» переможцем. 09.01.2024 в електронній системі закупівель сформовано відповідне повідомлення про намір укласти договір з ТОВ «А-ЕНЕРГО».

16.01.2024 між Комунальним некомерційним підприємством «Міська лікарня №7» Запорізької міської ради (Замовник, відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «А-ЕНЕРГО» (Виконавець, відповідач-2) був укладений Договір про закупівлю №20 від 16.01.2024 (далі Договір), відповідно до умов якого Виконавець надає Замовнику послуги із збирання, перевезення, зберігання, знешкодження небезпечних відходів категорії В (надалі Послуги) відповідно до переліку, зазначеного в п.п. 1.2., для подальшого знешкодження небезпечних відходів; код згідно ДК 021:2015:90520000-8 Послуги у сфері поводження з радіоактивними, токсичними, медичними та небезпечними відходами. Перелік небезпечних відходів щодо яких надаються послуги із завантаження, перевезення, зберігання небезпечних відходів категорії В, зазначається у Калькуляції (додаток 1) (п. 1.1, п. 1.2 Договору).

Згідно з п.п. 2.1.1 п. 2.1, п.п. 2.3.3. п. 2.3. Договору Виконавець зобов`язується надавати Замовнику Послуги визначені п.п. 1.1., 1.2. цього договору згідно вимог чинного законодавства України а письмової заявки наданої Замовником; Замовник зобов`язується оплачувати надані Виконавцем Послуги у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Додатками.

Відповідно до п.п. 2.1.3 п. 2.1 Договору, Виконавець також зобов`язався письмово інформувати Замовника про кожну подію, яка могла мати важливе юридичне значення та потребувала негайного реагування Замовника на неї, в письмовому вигляді.

Загальна вартість наданих послуг по даному Договору згідно калькуляції (Додаток №1) складає 616 317,00 грн, у т.ч. ПДВ (20%) 102719,50 грн (п. 4.1. Договору).

В п. 10.1 Договору визначено, що останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2024 року.

Матеріали справи свідчать, що на виконання Договору про закупівлю № 20 від 16.01.2024 Виконавець надав Замовнику відповідні Послуги на загальну суму 89993,74 грн з ПДВ, що зокрема підтверджується підписаними сторонами Актами здачі-приймання робіт (надання послуг), копії яких містяться у справі, а саме: № ОУ-0040008369 від 16.01.2024 на суму 16219,06 грн, № 0040008397 від 17.01.2024 на суму 9986,88 грн, № ОУ-0040008435 від 25.01.2024 на суму 10454,28 грн, № ОУ-0040008459 від 01.02.2024 на суму 8166,72 грн, №ОУ-0040008485 від 08.02.2024 на суму 14210,46 грн, № ОУ-0440008506 від 15.02.2024 на суму 6866,22 грн, № ОУ-0040008520 від 22.02.2024 на суму 8107,80 грн, № ОУ-0040008532 від 29.02.2024 на суму 15982,32 грн (арк.с.34-45).

Замовник оплатив надані Виконавцем Послуги, перерахувавши грошові кошти на рахунок ТОВ «А-ЕНЕРГО» за платіжними інструкціями № 145 від 23.01.2024 (9986,88 грн), № 146 від 23.01.2024 (16219,06 грн), № 304 від 14.02.2024 (10454,28 грн), № 307 від 14.02.2024 (8166,72 грн), № 308 від 14.02.2024 (14210,46 грн), № 379 від 19.02.2024 (6866,22 грн), № 451 від 26.02.2024 (8107,80 грн), № 531 від 04.03.2024 (15982,32 грн). Копії містяться в матеріалах справи (арк.с. 46-47).

Таким чином Комунальним некомерційним підприємством «Міська лікарня № 7» Запорізької міської ради за Договором № 20 від 16.01.2024 на рахунок ТОВ «А-ЕНЕРГО» перераховано кошти у загальній сумі 89993,74 грн з ПДВ.

Комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня № 7» Запорізької міської ради направило ТОВ «А-ЕНЕРГО» лист від 29.02.2024 № 01-14/79 «Про врегулювання договірних відносин» (арк.с. 48), в якому у зв`язку з невідповідністю вимогам Закону України від 20.06.2022 № 2320-ІХ «Про управління відходами» в частині наявності ліцензії на право провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами та з метою дотримання вимог екологічного законодавства України Замовник просив розірвати Договір №20 від 16.01.2024 з 01.03.2024.

04.03.2024 Замовником та Виконавцем було підписано Додаткову угоду № 1 до Договору про закупівлю № 20 від 16.01.2024, відповідно до змісту якої у зв`язку зі змінами чинного законодавства України у сфері управління з небезпечними відходами, з метою дотримання вимог екологічного законодавства сторони погодили: зменшити загальну суму договору на 526323,26 грн; внести зміни до п. 4.1 розділу 4 «Вартість послуг та прядок оплати», виклавши його в редакції згідно з якою загальна вартість наданих послуг складає 89993,74 грн; внести зміни до Додатку 1 (калькуляції) до договору (Додаток №1 до додаткової угоди); внести зміни до п. 10.1 розділу 10 «Строк дії договору», виклавши його в редакції згідно з якою договір діє до 1 березня 2024 року. Вказана Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору про закупівлю № 20 від 16.01.2024.

Заступник керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в порядку ст. 53 ГПК України звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом, за яким відкрито провадження у даній справі №908/1360/24

За доводами прокурора згідно відомостей Реєстру ліцензіатів з управління небезпечними відходами, оприлюдненого на веб-сайті Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, під час укладення та виконання Договору № 20 від 16.01.2024 (з 16.01.2024 по 29.02.2024) ТОВ «А-ЕНЕРГО» не мало ліцензії на здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами. Вчинення юридичною особою правочину без відповідної ліцензії не лише порушує загальні вимоги цивільного законодавства України, але й не відповідає інтересам держави і суспільства, з огляду на те, що забезпечення екологічної безпеки є пріоритетом для держави, а ліцензування у сфері управління небезпечними відходами є одним з державних засобів для її забезпечення.

Вказане, як зазначено прокурором, є підставою для визнання недійсним оспорюваного договору на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 та ч. 3 ст. 228 ЦК України і застосування наслідків недійсності правочину передбачених цією статтею.

Звертаючись з позовом до суду в інтересах держави, прокурор визначив позивачем Державну екологічну інспекцію Південного округу (Запорізька та Херсонська області), яка є органом державної влади до компетенції якого віднесено повноваження щодо захисту порушених інтересів держави у сфері у спірних правовідносин шляхом звернення до суду з позовами про визнання недійсними правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища та застосування наслідків недійсності правочину.

При цьому, прокурор зазначив, що Державною екологічною інспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області) було повідомлено окружну прокуратуру про те, що самостійно відповідний позов не подавався, що призводить до порушення інтересів держави, необхідність захисту яких покладено на органи прокуратури, у зв`язку із чим у прокурора наявні підстави для представництва інтересів держави в суді.

З положень статті 131-1 Конституції України слідує, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

В частинах 1, 3 та 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», зокрема, визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

За приписами статті 53 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення її інтересів, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі №925/383/18).

У постанові Великої Палати Верховного суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження №12-194гс19) Верховний Суд зауважив, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

У вказаній постанові Великою Палатою Верховного Суду наведено наступні правові висновки. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 906/982/19.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема, й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом «jura novit curia» («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначає про порушення або загрозу порушення «інтересів держави», якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У законодавстві відсутні визначення поняття «інтерес» та поняття «інтерес держави і суспільства». Законодавство не містить ні орієнтовного переліку сфер, де існують ці державні інтереси, ні критеріїв чи способів їх визначення.

Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого «інтересів держави», про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти до висновку що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителів певного населеного пункту або декількох населених пунктів).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 4/166 «Б», «нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він наділений відповідними повноваження для їх захисту інтересів держави, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Згідно з висновками Верховного Суду, наведеними при розгляді інших справ за участю прокурора (ухвали від 07.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 10.07.2018 у справі №812/1689/16, постанови від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 13.06.2018 у справі №687/379/17-й, від 26.02.2019 у справі №905/803/18, постанова від 16.04.2019 у справі №910/3486/18) нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам до суду не звернувся.

За змістом пунктів «а», «й» ч. 1 ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема: організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання вимог законодавства про поводження з відходами; вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступ позивачем та відповідачем у судах.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про управління відходами» від 20 червня 2022 року № 2320-IX, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, належить здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства щодо збирання, перевезення, оброблення відходів.

Згідно з п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 275 від 19.04.2017 (зі змінами), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Одним з основних завдань Держекоінспекції є здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства щодо поводження з відходами (абз. 13 підпункту 2 пункту 3 Положення про Державну екологічну інспекцію).

За змістом підпункту 5 пункту 4 вищевказаного Положення, Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань звертається до суду в т.ч. із позовами про визнання недійсними правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

В пункті п. 7 Положення визначено, що Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Наказом Державної екологічної інспекції України № 31 від 20.02.2023 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію Південного округу (Запорізька та Херсонська області) (нова редакція, ідентифікаційний код 43877338).

Відповідно до п. 1 та п. 3 розділу І цього Положення, Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області) (далі Інспекція) є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Автономної Республіки Крим, Запорізької та Херсонської областей, міста Севастополя, внутрішні морські води, територіальне море, виключну (морську) економічну зону України, континентальний шельф України та лимани. Основними завданнями Інспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції у межах відповідної території.

За змістом абз. 2 п. 6 розділу ІІ Положення про Державну екологічну інспекцію Південногоокругу (Запорізька та Херсонська області), Інспекція звертається до суду із позовом в т.ч. щодо визнання недійсними правочинів, що порушують вимоги законодавства проохорону навколишнього природного середовища.

Таким чином Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області) є органом уповноваженим державою на здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, до компетенції якого в тому числі віднесено повноваження з державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства щодо збирання, перевезення, оброблення відходів та, відповідно, захисту порушених інтересів держави у спірних правовідносинах.

В матеріалах справи міститься копія листа в.о. керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області від 22.03.2024 вих. № 57-553-24 (арк. с. 72-74), адресованого начальнику Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області), відповідно до змісту якого окружною прокуратурою повідомлялось про вирішення питання щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у сфері охорони навколишнього середовища внаслідок встановлення того, до Договір про закупівлю № 20 від 16.01.2024, укладений між КНП «Міська лікарня №7» ЗМР та ТОВ «А-ЕНЕРГО» суперечить інтересам держави і суспільства через його укладення та виконання суб`єктом господарювання у якого відсутня ліцензія на здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами. На підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор просив надати відповідну інформацію та копії документів, в тому числі повідомити про те, чи зверталась/чи планується звернення Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) за захистом порушених інтересів держави до суду з позовом про визнання недійсним вищезазначеного договору з одночасним застосуванням наслідків недійсності правочину, передбачених ст. 228 ЦК України.

Листом № 1416/03/1-05/06/2-34 від 10.04.2024 Державною екологічною інспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області) (арк. с. 75) було повідомлено окружну прокуратуру про те, що Інспекція не зверталась до суду з відповідним позовом, зокрема через відсутність документів, що стосуються договірних відносин між суб`єктами господарювання. В листі було зазначено, що у лютому 2024 року за дорученням Державної екологічної інспекції України Інспекцією було опрацьовано інформацію надану суб`єктами господарювання щодо передачі ними небезпечних відходів та встановлено, що низка медичних закладів передавали небезпечні (медичні) відходи Товариству з обмеженою відповідальністю «А-ЕНЕРГО», у якого згідно реєстру ліцензіатів з управління небезпечними відходами станом на 21.02.2024 відсутня ліцензія на зазначений вид діяльності. Також вказано, що ТОВ «А-ЕНЕРГО» порушено вимоги підпункту 1 частини третьої статті 27 Закону України «Про управління відходами» та що листом Інспекції від 21.02.2024 № 666/03/1-05/06/2-34 вказану інформацію було направлено до головного управління Національної поліції в Запорізькій області.

Таким чином, володіючи вищезазначеною інформацією та маючи відповідні повноваження для захисту інтересів держави, Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області) самостійні заходи для звернення з позовом до суду не вжила, що свідчить про пасивну поведінку уповноваженого суб`єкта владних повноважень.

Листом виконувача обов`язків керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області від 03.05.2024 № 57-101-2575 вих-24 (арк. с. 76) Державну екологічну інспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області) було повідомлено про направлення до Господарського суду Запорізької області позовної заяви в інтересах держави (у сфері охороні навколишнього природного середовища) в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, позивача: Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) до відповідачів: Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 7» Запорізької міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ЕНЕРГО» про визнання недійсним Договору про закупівлю № 20 від 16.01.2024, стягнення з ТОВ «А-ЕНЕРГО» на користь КНП «Міська лікарня № 7» ЗМР грошових коштів в розмірі 89993,74 грн, та стягнення з КНП «Міська лікарня № 7» ЗМР одержаних ним за рішенням суду грошових коштів у розмірі 89993,74 грн в дохід держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області).

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про наявність законних підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі позивача Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області).

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статей 15, 16 ЦК України, визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частинами 1 та 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою для визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно з постановою Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18, здійснивши правовий аналіз ч. 3 ст. 228 ЦК України, суд дійшов висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом. При цьому вирок суду, постановлений у кримінальній справі, не є єдиним та обов`язковим доказом вини.

Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права неодноразововикладалися і в постановах Верховного Суду (зокремавід 09.07.2019 у справі №911/1113/18, від 10.06.2021 у справі №910/114/19, від 15.12.2021 у справі №910/6271/17, від 13.01.2022 у справі №908/3736/15).

Отже для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), яка означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач/інша заінтересована особа, що заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, мають довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

В частині 3 ст. 5 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

В частині 1 та 2 статті 13 ЦК України унормовано, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, зокрема, визначено, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до ч. 3 ст. 91 Цивільного кодексу України, юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ліцензія це право суб`єкта господарювання на провадження видугосподарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ліцензування це засіб державного регулювання провадження видів господарської діяльності, спрямований на забезпечення безпеки та захисту економічних і соціальних інтересів держави, суспільства, прав та законних інтересів, життя і здоров`я людини, екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища.

Ліцензіат зобов`язаний виконувати вимоги ліцензійних умов відповідного виду господарської діяльності, а здобувач ліцензії для її отримання відповідати ліцензійним умовам (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності»).

09.07.2023 набрав чинності Закон України «Про управління відходами» від 20 червня 2022 року № 2320-IX (далі Закон № 2320-IX), який визначає правові, організаційні, економічні засади діяльності щодо запобігання утворенню, зменшення обсягів утворення відходів, зниження негативних наслідків від діяльності з управління відходами, сприяння підготовці відходів до повторного використання, рециклінгу і відновленню з метою запобігання їх негативному впливу на здоров`я людей та навколишнє природне середовище.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону № 2320-IX утворення, збирання, перевезення та оброблення небезпечних відходів здійснюються у спосіб, що є безпечним для здоров`я людини та навколишнього природного середовища. Під час здійснення будь-якої операції з управління небезпечними відходами забезпечуються заходи обліку, звітності та контролю відповідно до законодавства.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 27 вказаного Закону утворювачі та власники небезпечних відходів, крім небезпечних відходів у складі побутових відходів, зобов`язані, зокрема, забезпечувати збирання, перевезення, оброблення відходів самостійно, за наявності дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів та ліцензії на здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами, або шляхом укладення договору з суб`єктом господарювання у сфері управління відходами.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 27 Закону № 2320-IX, суб`єкт господарювання у сфері управління відходами для провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами зобов`язаний мати ліцензію на здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами.

Частиною першою статті 44 Закону України «Про управління відходами» № 2320-IX визначено, що господарська діяльність з управління небезпечними відходами здійснюється суб`єктами господарювання на підставі ліцензії, що видається в порядку, встановленому Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності», з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та відповідно до ліцензійних умов здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами.

Згідно з частиною третьою статті 44 Закону № 2320-IX до видачі ліцензії обов`язковій перевірці підлягає відповідність матеріально-технічної бази здобувача ліцензії встановленим вимогам. Зазначена перевірка проводиться органом ліцензування за місцем провадження діяльності у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Порядок здійснення перевірки відповідності матеріально-технічної бази здобувача ліцензії технологічним вимогам до здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами, правилам технічної експлуатації установок та технологічним регламентам, затверджений Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 31 жовтня 2023 № 729, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2023 за № 2099/41155.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1278 від 05.12.2023, яка набрала чинності з дня її опублікування (12 грудня 2023 року), затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами.

У пункті 3 цієї постанови визначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування, крім пунктів 1, 5 переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, затвердженого цією постановою, які набирають чинності з 9 січня 2024 року.

В пункті 1 Переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, зазначено зокрема Постанову Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 р. № 446 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами». Отже вказані Ліцензійні умови втратили чинність 09 січня 2024 року.

В абз. 1 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про управління відходами» визначено, що суб`єкти господарювання у сфері управління небезпечними відходами, що здійснюють збирання та оброблення небезпечних відходів, зобов`язані отримати ліцензію на здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами протягом шести місяців з моменту набрання чинності цим Законом.

Вказаний шестимісячний строк сплив 09.01.2024.

Відповідно до роз`яснень, наданих Державною регуляторною службою України, в листі №165/20-24 від 11.01.2024 (арк.с. 51), що міститься у відкритому доступі в мережі Інтернет за посиланням https://ukraine-oss.com/wp-content/uploads/2024/01/127_223_vidpovid-drs.pdf, зверталась увага, що Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та Закон України «Про управління відходами» не містять виключень і випадків, за наявності яких суб`єкти господарювання у сфері управління небезпечними відходами, що здійснюють збирання та оброблення небезпечних відходів, мають право після 08 січня 2024 провадити господарську діяльність з управління небезпечними відходами на підставі ліцензій на провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.

В статті 16 Конституції України, зокрема, визначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

За змістом до п.п. «а», «в» частини 1 статті 3 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» основними принципами охорони навколишнього природного середовища є: пріоритетність вимог екологічної безпеки при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності та запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища.

Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», екологічна безпека є такий стан навколишнього природногосередовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров`я людей.

Таким чином вчинення юридичною особою спірного правочину без ліцензії на здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами не лише порушує загальні вимоги цивільного законодавства України, але й не відповідає інтересам держави і суспільства, з огляду на те, що забезпечення екологічної безпеки є пріоритетом для держави, а ліцензування у сфері управління небезпечними відходами є одним з державних засобів для її забезпечення.

При цьому, здійснення суб`єктом господарювання своєї діяльності без отримання такої ліцензії створює ризики для забезпечення екологічної безпеки державою, адже позбавляє останню можливості в повній мірі використовувати такий засіб її забезпечення як ліцензування, зокрема, шляхом перевірки відповідності здобувачів ліцензії та ліцензіатів ліцензійним умовам.

Як визначено у преамбулі Закону України «Про публічні закупівлі», цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Тому інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених законом вимог.

З положень ч. 2 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» слідує, що переможець процедури закупівлі/спрощеної закупівлі під час укладення договору про закупівлю повинен надати, зокрема, копію ліцензії або документа дозвільного характеру (у разі їх наявності) на провадження певного виду господарської діяльності, якщо отримання дозволу або ліцензії на провадження такого виду діяльності передбачено законом та у разі якщо про це було зазначено у тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі чи вимагалося замовником під час переговорів у разі застосування переговорної процедури закупівлі.

Як зазначено судом вище та підтверджується матеріалами справи, 16.01.2024 між Комунальним некомерційним підприємством «Міська лікарня №7» Запорізької міської ради (Замовник, відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «А-ЕНЕРГО» (Виконавець, відповідач-2) був укладений Договір про закупівлю №20 від 16.01.2024, предметом якого було надання Виконавцем Замовнику послуги із збирання, перевезення, зберігання, знешкодження небезпечних відходів категорії В.

На виконання вказаного договору Виконавець надав, а Замовник прийняв та оплатив Послуги на загальну суму 89993,74 грн з ПДВ.

04.03.2024 Замовником та Виконавцем було підписано Додаткову угоду № 1 до Договору про закупівлю № 20 від 16.01.2024 (арк. с. 49), якою внесено зміни, зокрема, до: п. 4.1 розділу 4 Договору та викладено його в редакції згідно з якою загальна вартість наданих послуг складає 89 993,74 грн; до п. 10.1 розділу 10 Договору та викладено його в редакції згідно з якою визначено, що договір діє до 1 березня 2024 року.

Укладенню вказаної Додаткової угоди передувало направлення Комунальним некомерційним підприємством «Міська лікарня № 7» Запорізької міської ради на адресу ТОВ «А-ЕНЕРГО» листа від 29.02.2024 № 01-14/79 «Про врегулювання договірних відносин» (арк.с. 48), в якому зазналось про невідповідність договору вимогам Закону України від 20.06.2022 № 2320-ІХ «Про управління відходами» в частині наявності ліцензії на право провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами.

Відповідно до Наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №329 від 29.03.2024 (арк.с. 58), ліцензію на право провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами ТОВ «А-ЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 40277858) було видано 29.03.2024.

Отже під час укладення та виконання Договору про закупівлю № 20 від 16.01.2024, тобто в період з 16.01.2024 по 29.02.2024, ТОВ «А-ЕНЕРГО» не мало ліцензії на провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами, що є порушенням вимог Закону України «Про управління відходами» від 20 червня 2022 року №2320-IX, який набрав чинності 09.07.2023.

Верховний Суд у постанові від 10.06.2021 по справі № 910/114/19, предметом у якій було визнання недійсним договору про закупівлю як такого, що суперечить інтересам держави та суспільства, вказав, що визначене положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави одночасно слугує захисту інтересів держави, а тому така процедура спрямована, перш за все, на задоволення потреб держави у певних групах товарів, робіт і послуг в особі конкретних замовників, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів. Відтак, прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом вимог. Питання, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, окрім вироку суду, постановленого у кримінальній справі може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених у главі V ГПК України.

Про наявність у ТОВ «А-ЕНЕРГО» умислу на порушення інтересів держави під час укладання та виконання Договору № 20 від 16.01.2024 за відсутності в нього ліцензії на провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами свідчать в сукупності такі обставини, як:

1) неповідомлення Замовника під час процедури закупівлі про відсутність у товариства ліцензії на провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами та ненадання відповідної ліцензії (її копії) під час укладення договору про закупівлю;

2) подання у складі тендерної пропозиції інформації про іншу ліцензію на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, видану згідно з Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 24.04.2018 №132 відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 р. №446;

3) одночасне з вказаними діями гарантування та взяття на себе зобов`язань щодо надання послуг відповідно до вимог законодавства України (гарантійний лист № 6 від 28.12.2023);

4) вчинення зазначених дій після оприлюднення та набрання чинності Законом України «Про управління відходами» від 20.06.2022 № 2320-IX та постановою Кабінету Міністрів України № 1278 від 05.12.2023 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами», якими було впроваджено нові вимоги до ліцензування;

5) неповідомлення Замовника (починаючи з 09.01.2024) про неможливість здійснення товариством господарської діяльності на підставі раніше виданої ліцензії, яка настала після подання тендерної пропозиції та до укладення Договору про закупівлю № 20 від 16.01.2024;

6) продовження вчинення цих дій після укладання Договору № 20 від 16.01.2024, до початку та в процесі його виконання, не зважаючи на свій обов`язок інформувати Замовника в письмовому вигляді про кожну подію, яка могла мати важливе юридичне значення та потребувала негайного реагування Замовника на неї (п.п. 2.1.3. п. 2.1. Договору № 20 від 16.01.2024).

Враховуючи викладене, у діях ТОВ «А-ЕНЕРГО» вбачається наявність умислу (наміру) на вчинення правочину, який завідомо суперечив інтересам держави та суспільства у сфері забезпечення екологічної безпеки, яка є пріоритетом для держави.

Щодо послання ТОВ «А-ЕНЕРГО» на неможливість отримання у ліцензії на право провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами будь-яким суб`єктом господарювання в Україні станом на 16.01.2024, через недостатність для цього необхідного часу, суд зазначає, що у встановлений строк для звернень за роз`ясненнями та оскарження умов закупівлі відкритих торгів з особливостями UА-2023-12-21-011862-а (до 28.12.2023) ТОВ «А-ЕНЕРГО» не повідомляв Замовника про обставини, які на його думку, унеможливлювали отримання ліцензії на право провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами, наявність якої була обов`язковою у відповідності до вимог тендерної документації.

При цьому, вказаними запереченнями ТОВ «А-ЕНЕРГО» не спростовується протиправність поведінки відповідача-2, у якого на час укладення оспорюваного Договору про закупівлю № 20 від 16.01.2024 була відсутня відповідна діюча ліцензія на здійснення зазначеного виду господарської діяльності та який не міг не усвідомлювати протиправність своїх дій при укладенні цього договору, не повідомивши про цей факт Замовника, та свідомо допускав настання протиправних наслідків.

Постановою Кабінету Міністрів України №314 від 18.03.2022 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану» (з подальшими змінами), на яку в т.ч. посилався відповідач-2 у своїх запереченнях, було установлено, що у період воєнного стану право на провадження господарської діяльності може набуватися суб`єктами господарювання на підставі декларації про провадження господарської діяльності без отримання дозвільних документів (документів дозвільного характеру, ліцензій або інших результатів надання публічних послуг), крім видів господарської діяльності за переліком згідно з Додатком 2.

Згідно з Додатком 2 до вказаної постанови до переліку видів господарської діяльності, які не можуть провадитися на підставі подання декларації в умовах воєнного стану, включено в т.ч. господарську діяльність з управління небезпечними відходами, право на провадження якої надається виключно ліцензією.

Отже надана відповідачем-2 копія декларації № 057800/24 про провадження господарської діяльності від 03.01.2024, згідно якої ТОВ «А-ЕНЕРГО» був отриманий дозвіл на здійснення операцій з оброблення відходів, не надавала йому права на провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами.

Таким чином, враховуючи факт відсутності у ТОВ «А-ЕНЕРГО» (відповідача-2) як станом на час укладення Договору про закупівлю № 20 від 16.01.2024, так і протягом дії зазначеного договору (до 01.03.2024) ліцензії на право провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами, наявність якої для провадження суб`єктами господарювання зазначеного виду діяльності з 09.01.2024 є обов`язковою згідно з вимогами Закону України «Про управління відходами» від 20 червня 2022 року № 2320-IX, що не спростовано ТОВ «А-ЕНЕРГО», обставини щодо укладення відповідачами вказаного договору з порушенням вимог законодавства у сфері екологічної безпеки, на які посилався прокурор у позовній заяві, є доведеними.

Необхідність доведення наявності понесених державою збитків внаслідок укладення правочину та неефективності використання коштів, які були сплачені замовником (відповідачем-1) виконавцю (відповідачу-2) за надані за цим договором послуги, про що зазначав відповідач-1 у своєму відзиві на позовна заяву, в даному випадку не вимагається.

При цьому, суд наголошує, що Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торія проти Іспанії»).

У справі «Серявін проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (§ 58, рішення від 10.02.2010). В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

На підставі усього вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що Договір про закупівлю № 20 від 16.01.2024 укладений відповідачами за наслідками процедури закупівлі, є таким, що на момент його вчинення завідомо суперечив інтересам держави та суспільства з умислу відповідача-2, тому позовні вимоги про визнання його недійсним є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідачами протилежного не доведено, належних доказів на спростування заявлених позовних вимог про визнання оспорюваного правочину недійсним суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч. 3 ст. 216 ЦК України).

Статтею 228 Цивільного кодексу України визначені правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним (ч. ч. 1, 2 статті 228 України). Натомість правочин, що не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам може бути визнаний недійсним із застосуванням відповідних правових наслідків його недійсності (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Так, згідно з ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Аналогічні положення щодо правових наслідків визнання недійсним господарського зобов`язання як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства містяться у частині 1 ст. 208 ГК України.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20 зазначила, що до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього, законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків, визначених в ст.216 ЦК України, або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності правочину, визнаного таким судом, є обов`язковими та не можуть бути проігноровані його сторонами.

Способи захисту цивільного права чи інтересу це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (п.5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (п.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (п.57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (п.40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18 (п.48), від 09.02.2021 у справі №381/622/17 (п.14), від 15.02.2023 у справі №910/18214/19 (п.9.12).

Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21 сформулював правовий висновок про те, що позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину. Окреме ж заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту.

Таким чином, заявлена прокурором вимога про застосування передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України правових наслідків недійсності правочину, який вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, є належним та ефективним способом захисту.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2018 у справі № 911/639/17 вказано, що для правильного застосування правових наслідків за приписами ч.3 ст. 228 ЦК України необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, протиправні наслідки цієї угоди, а також вину сторін у формі умислу. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вона (вони), виходячи з обставин, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

В контексті даної конкретної справи, у поданій прокурором позовній заяві не йшлося про наявність будь-яких порушень вимог законодавства з боку відповідача-1.

При цьому, висновки щодо необхідності визначення усіх сторін оспорюваного правочину як належних відповідачів при вирішенні спору за позовом заінтересованої особи, яка не є стороною такого правочину викладено в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 в справі № 670/23/18, від 18.11.2020 р. у справі № 318/1345/17, від 14.04.2021 у справі № 552/3469/18, від 01.07.2021 у справі №542/546/19-ц та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 917/2041/20, від 26.09.2023 у справі № 910/2392/22 зі спорів, що виникли з подібних процесуальних правовідносин.

Як слідує зі змісту відзиву відповідача-1, при укладенні договору останній виходив з того, що у період кваліфікації переможця подана учасником ліцензія була діюча, всі документи відповідали вимогам тендерної документації. Після проведення підприємством перевірки на відповідність виконавця договору (ТОВ «А-ЕНЕРГО») вимогам Закону України від 20.06.2022 №2320-ХІ «Про управляння відходами», з`ясувалось що станом на 23.02.2024 ТОВ «А-ЕНЕРГО» не відповідає вимогам Закону в частині наявності ліцензії на право провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами.

Тобто Замовник Комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня № 7» Запорізької міської ради на момент укладення договору не був обізнаним про відсутність у ТОВ «А-ЕНЕРГО» ліцензії на право провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами. Про такі обставини як втрата чинності з 09.01.2024 ліцензією на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, виданою згідно з Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 24.04.2018 №132, відповідач-2 відповідача -1 (замовника) не повідомив.

У той же час, як вже зазначалося вище, ТОВ «А-ЕНЕРГО» під час укладення 16.01.2024 договору на закупівлю не міг не усвідомлювати протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, за відсутності у нього ліцензії на провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами, незаконно надавав такі послуги за договором, за яким одержав кошти в сумі 89993,74 грн.

За таких обставин, враховуючи наявність умислу лише у ТОВ «А-ЕНЕРГО», як сторони оспорюваного договору, одержані ним кошти за цим правочином у розмірі 89993,74 грн, повинні бути повернуті Комунальному некомерційному підприємству «Міська лікарня № 7» Запорізької міської ради, а отримані останнім за рішенням суду кошти стягнуті в дохід держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області).

При цьому, суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», за рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій накористь чи в інтересах держави, що приймаються судами у справах, які розглядаються в порядку цивільного, адміністративного та господарського судочинства, стягувачем виступає державний орган, за позовом якого судом прийнято відповідне рішення.

На підставі усього вищевикладеного, суд дійшов висновку, що заявлений прокурором позов є законним, обґрунтованим та підлягає задоволенню. Заперечення відповідачів, викладені у відзивах на позовну заяву, не спростовують висновків суду покладених в основу даного судового рішення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на сплату судового збору, суд враховує наступне.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2024 року у розмірі 3028,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру належить до сплати 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 6 зазначеного Закону, за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

За подання позовної заяви у даній справі, в якій заявлено немайнову та майнову вимоги, прокуратурою було сплачено загальну суму 6056,00 грн (3028х2) судового збору.

Оскільки позовна заява надійшла до суду в електронній формі через систему «Електронний суд», розмір судового, який підлягав сплаті за подання цієї позовної заяви із застосуванням коефіцієнту пониження ставки судового збору, становить 4844,80 грн.

Таким чином при зверненні з позовом до суду було надмірно сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

За змістом п. 1 ч. 1, ч. 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Отже Запорізькій обласній прокуратурі в особі Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області підлягає поверненню з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Повернення зазначеної суми судового збору буде здійснено ухвалою суду за відповідним клопотанням прокурора.

На підставі викладеного та відповідно до положень статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору у розмірі 4844,80 грн покладаються на відповідача-2, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних дій.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним Договір про закупівлю №20 від 16.01.2024, укладений між Комунальним некомерційним підприємством «Міська лікарня № 7» Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «А-ЕНЕРГО».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ЕНЕРГО», код ЄДРПОУ 40277858 (70406, Запорізька область, Запорізький район, селище Відрадне, вул. Шевченко, буд. 30) на користь Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 7» Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 35535544 (69118, м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, буд. 9) суму 89993 грн 74 коп., а з Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 7» Запорізької міської ради код ЄДРПОУ 35535544 (69118, м. Запоріжжя, вул.Привокзальна, буд. 9) одержані ним за рішенням суду кошти в сумі 89993 грн 74 коп. стягнути в дохід Держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області), код ЄДРПОУ 43877338 (69035, м. Запоріжжя, вул.Незалежної України, буд. 71а).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ЕНЕРГО», код ЄДРПОУ 40277858 (70406, Запорізька область, Запорізький район, селище Відрадне, вул. Шевченко, буд. 30) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд.118а; р/р UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800, отримувач Запорізька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909973) суму 4844 грн 80 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 02.01.2025.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяО.С. Боєва