Рішення

від 19.09.2024 по справі 921/115/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

19 вересня 2024 рокуСправа № 921/115/24Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Крутіної Ю.С.

Розглянув заяву (вх. №6823 від 30.08.2024) представника позивача Комунального некомерційного підприємства "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради - адвоката Авдєєнка В.В. про винесення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу

у справі №921/115/24

за позовом Комунального некомерційного підприємства "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради, вул. Горбача, 1, м. Кременець, Тернопільська область

до відповідача 1: Кременецької міської ради, вул. Шевченка, 67, м. Кременець, Тернопільська область

до відповідача 2: Управління соціального захисту населення та охорони здоров`я Кременецької міської ради, вул. Шевченка, 56, м. Кременець, Тернопільська область

про визнання недійсними п. 2.1.14, 2.1.15, 2.2.29 Положення про Управління соціального захисту населення та охорони здоров`я Кременецької міської ради, затвердженого рішенням Кременецької міської ради №5314 від 30.01.2024.

за участі представників:

від позивача: Авдєєнко В.В. адвокат.

Учаснику судового процесу оголошено склад суду.

Фіксування судового засідання технічними засобами здійснюється відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. 35-37 ГПК України не надходило.

У судовому засіданні 19.09.2024 оголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №921/115/24 за позовом Комунального некомерційного підприємства "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради до відповідачів Кременецької міської ради та Управління соціального захисту населення та охорони здоров`я Кременецької міської ради про визнання недійсними п. 2.1.14, 2.1.15, 2.2.29 Положення про Управління соціального захисту населення та охорони здоров`я Кременецької міської ради, затвердженого рішенням Кременецької міської ради №5314 від 30.01.2024.

26.08.2024 Господарським судом Тернопільської області прийнято рішення у справі №921/115/24, позов задоволено частково. Визнано недійсним частково пункт 2.2.29 Положення про Управління соціального захисту населення та охорони здоров`я Кременецької міської ради, затвердженого рішенням Кременецької міської ради №5314 від 30.01.2024, а саме: в частині "призначення на посади та звільнення з посад керівників комунальних підприємств охорони здоров"я із застосуванням контрактної форми трудового договору у порядку, встановленому частиною 9 статті 16 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров"я"". В решті частині позовних вимог, відмовити.

29.08.2024 представник позивача Комунального некомерційного підприємства "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради - адвокат Авдєєнко В.В. звернувся до Господарського суду Тернопільської області з заявою (вх. №6823 від 30.08.2024) про винесення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у справі №921/115/24.

Ухвалою суду від 04.09.2024 прийнято заяву представника позивача Комунального некомерційного підприємства "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради - адвоката Авдєєнка В.В. про винесення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у справі №921/115/24, до розгляду. Судове засідання призначено на 19.09.2024.

Представник заявника/позивача в судове засідання з"явився, заяву підтримав, просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу адвоката, з врахуванням прийнятого судового рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Зазначив, що у позовній заяві ним вказано прогнозований розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Заяву про відшкодування таких подано у встановлені процесуальним законодавством строки, вартість послуг адвоката погоджено в укладеному між позивачем та адвокатом договорі №100 від 19.02.2024, а розмір витрат є справедливим та співмірним із складністю справи.

Представник відповідача 1 Кременецька міська рада в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином, адже ухвалу суду від 04.09.2024 доставлено в електронний кабінет, зареєстрований в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".

Представник відповідача 2 Управління соціального захисту населення та охорони здоров`я Кременецької міської ради в судове засідання не з`явився, однак надіслав до суду заяву (вх. №7241 від 18.09.2024) про розгляд заяви про винесення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу (правову) допомогу без його участі.

Також, 18.09.2024 представником відповідача 2 надіслано письмові пояснення (вх. № 7240) по суті заяви, в якій просить відмовити у задоволенні заяви.

Відповідно до частини 4 статті 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши заяву та матеріали справи, суд прийшов до таких висновків.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

На підтвердження повноважень адвоката до матеріалів справи долучено Ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВО №1065013 від 19.02.2024, зі змісту якого вбачається, що у даній справі адвокат Авдєєнко В. В. (свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю №422 від 05.05.2006) надає НКП "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради у Господарському суді Тернопільської області правову допомогу саме на підставі Договору про надання правової допомоги від 19.02.2024. Договором про надання правничої (правової) допомоги від 19.02.2024 повноваження адвоката не обмежуються.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов"язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення ( пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України) .

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

За приписами статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, законодавцем прямо встановлено, що з метою підтвердження розміру судових витрат, які понесено в зв`язку з розглядом справи, стороні слід подати докази в строк, визначений в ч.8 ст.129 ГПК України, а саме до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно частин 1, 2 статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Як слідує із матеріалів справи, 27.02.2024 ( дата подання позовної заяви), тобто разом з першою заявою по суті спору позивачем подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесло і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

29.08.2024 представник позивача КНП "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради - адвокат Авдєєнко В.В. звернувся до Господарського суду Тернопільської області з заявою (вх. №6823 від 30.08.2024) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн у справі №921/115/24, з відповідними доказами.

Таким чином, суд прийшов до висновку про дотримання позивачем порядку повідомлення та надання суду доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для їх розподілу у порядку встановленому процесуальним законодавством.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

За змістом частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).

Як слідує з матеріалів справи, 19.02.2024 між адвокатом Авдєєнком Владиславом Валерійовичем (Виконавець) та Комунальним некомерційним підприємством "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради (Замовником) укладено Договір №100, за умовами п. 1.1 якого Виконавець зобов`язався за плату надати Замовнику професійну правничу допомогу, а саме: підготувати, підписати та подати позовну заяву про визнання недійсним частково Положення про Управління соціального захисту населення та охорони здоров`я Кременецької міської ради, затвердженого рішенням Кременецької міської ради №5314 від 30.01.2024, інші необхідні процесуальні документи у справі, , а також здійснювати представництво інтересів Замовника у відповідній справі в Господарському суді Тернопільської області.

Відповідно до п. 2.1 Договору Виконавець зобов`язався кваліфіковано, з використанням усіх правових засобів надати послуги, передбачені п.1.1 даного договору, безпосередньо або за допомогою третіх осіб.

Договором передбачено право Виконавця вимагати від Замовника надання документів та інформації, що необхідні для виконання обов`язків, передбачених п.1.1 даного Договору; у встановленому законодавством порядку відмовитись від надання послуг, передбачених п.1.1 даного договору, і розірвати даний договір, у разі невиконання або неналежного виконання Замовником зобов`язань за даним договором; користуватись усіма процесуальними правами наданими законодавством Замовнику (п. 2.2 Договору).

Згідно п. 2.3 Договору, Замовник зобов`язався своєчасно забезпечити Виконавця на його вимогу всіма необхідними для виконання даного договору документами та інформацією; не передавати без дозволу Виконавця доручену інформацію або документи правового характеру, розроблені та виготовлені для Замовника, іншим особам.

За даним договором Замовник має право у встановленому законодавством порядку розірвати договір, відшкодувати за рахунок Виконавця усі фактично понесені збитки, пов`язані з невиконанням або неналежним виконанням Виконавцем своїх обов`язків за даним договором (п. 2.4 Договору).

Пунктами 3.1, 3.2 Договору сторонами погоджено вартість послуг, передбачених п. 1.1 даного договору, становить 20 000 гривень. Замовник здійснює оплату Виконавцю передбачених даним договором послуг авансом в повному обсязі до 25.02.2024.

27.08.2024 Авдєєнком В.В. складено Звіт адвоката у справі №921/115/24, відповідно до якого ним на підставі укладеного з КНП "Кременецька опорна лікарня" Договору від 19.02.2024 надано послуги в сумі 20 000,00 грн, а саме: підготовка позовної заяви (3 години); підготовка відповідей на відзиви (4 години); участь у судових засіданнях (3 годин ).

Також, згідно платіжної інструкції №11045 від 27.02.2024 КНП "Кременецька опорна лікарня" здійснило оплату адвокатських послуг в сумі 20 000,00 грн.

Отже, Договір №100 від 19.02.2024, Звіт адвоката на суму 20 000,00 грн та платіжна інструкція №11045 від 27.02.2024 є належними доказами понесених позивачем витрат на правничу допомогу, під час розгляду справи №921/115/24.

При цьому зміст п. 1.1, 3.1 Договору від 19.02.2024 свідчить про те, що сторонами було погоджено і визначено фіксовану вартість послуг адвоката.

Витрати, пов"язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави ( частина 1 статті 126 ГПК України).

Як визначено частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 3, 4 статті 126 ГПК України).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст. 3, ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

Видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами ( стаття 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах, - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" .

Правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12.

У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.

У постанові від 20.11.2020 Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19 звернуто увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу "pacta sunt servanda" та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Отже, суд при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката для цілей їх розподілу повинен брати до уваги саме згадану вище умову договору та не має підстав самовільно встановлювати інший розмір та порядок обчислення витрат, ніж той, який у відповідному порядку був закріплений у договорі.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Матеріалами справи підтверджено, що позовна заява від 27.02.2024 (вх. №132) у справі №921/115/24 підготовлена та подана адвокатом Авдєєнко В. В. , також відповіді на відзив ( вх.№2284 та вх. № 2286 від 20.03.2024) підготовлені та подані адвокатом Авдєєнко В. В.

Протоколи судових засідань від 01.04.2024, від 29.04.2024, від 27.05.2024, від 30.05.2024, від 01.07.2024, від 12.07.2024 та від 26.08.2024 свідчать про здійснення адвокатом Авдєєнком В. В. представництва інтересів Замовника (позивача) у даній справі (містяться в матеріалах справи).

Наведеним підтверджується факт надання позивачу адвокатом обумовлених Договором від 19.02.2024 послуг у повному обсязі.

Співставляючи обумовлену позивачем і адвокатом вартість однієї години роботи (2 000 грн), з вказаним адвокатом у звіті затраченим часом (загальна тривалість 10 год.), суд вважає, що при зверненні з даною заявою та визначенні заявленої до стягнення суми в розмірі 20 000 грн позивачем повністю дотримано вимог щодо їх співмірності та розумності.

Отже, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є принципом господарського судочинства, а статті 123, 129 Господарського процесуального кодексу України - нормами процесуального права, які регламентують види судових витрат, розподіл судових витрат та визначають оптимальний порядок застосування.

При цьому, суд зазначає, що приписи статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі № 905/1840/21.

За приписами частин 5 та 6 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Однак, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, у розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та у постанові Верховного суду від 30.01.2024 у справі №925/790/17(925/580/20) .

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідач 2 - Управління соціального захисту населення та охорони здоров`я Кременецької міської ради надіслано письмове пояснення (вх. № 7240) по суті заяви, в якій просить відмовити у задоволенні заяви.

Аналіз наведених норм ч.4 ст. 126 ГПК України, а також ст. 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість витрат та їх пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, - зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Правова позиція наведена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2023 у справі №921/628/19.

Абзац 2 частини 2 статті 233 ГПК України передбачає, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України з поміж питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду, зазначено розподіл між сторонами судових витрат.

Як визначено статтею 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати (п.3). Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

З аналізу наведеної правової норми вбачається, що додаткове рішення це засіб виправлення неповноти судового рішення.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.05.2021 у справі №905/1623/20 зазначено, що зі змісту норми статті 244 ГПК України вбачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

З системного аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду.

Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.

Правова позиція викладена у постановах Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.05.2023 у справі № 910/4631/22, від 09.02.2022 у справі №904/4380/21 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

За змістом статей 2, 11, 13 - 15 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні спору, в тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання господарського судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення обов`язку доведення обставин, які мають значення для справи, саме на сторін, права яких є рівними, як і покладення на кожну сторону ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог і заперечень, а також обсягу поданих доказів.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26.08.2024 у справі №921/115/24 позов задоволено частково, а тому витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, суд, оцінивши витрати позивача з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, відповідність цієї суми критеріям реальності і розумності, дійшов висновку, що у суду наявні підстави для часткового задоволення заяви щодо витрат на професійну правову допомогу .

Отже витрати, понесені на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 20 000,00 грн підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на відповідача 1 в сумі 10 000,00 грн. Інша частина витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст. 129, 221, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву представника позивача Комунального некомерційного підприємства "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради - адвоката Авдєєнка В.В. про винесення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у справі №921/115/24, задовольнити частково.

2. Судові витрати у складі витрат, пов`язаних з розглядом справи витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн покласти на відповідача 1.

3. Стягнути з Кременецької міської ради, вул. Шевченка, 67, м. Кременець, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 04058338 на користь Комунального некомерційного підприємства "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради, вул. Горбача, 1, м. Кременець, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 43188153 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

4. В іншій частині заяви, відмовити.

5. Видати наказ стягувачеві після набрання додатковим рішенням законної сили.

6. Примірник додаткового рішення направити учасникам у справі до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано "02" січня 2025 року (з врахуванням, що суддя Боровець Я.Я. в період з 23.09.2024 по 27.09.2024 перебував на навчанні, з 21.10.2024 по 23.10.2024 та з 04.11.2024 по 08.11.2024 - у відпустці та 25.10.2024 - у відрядженні).

СуддяЯ.Я. Боровець