Постанова

від 02.01.2025 по справі 500/2824/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/2824/24 пров. № А/857/22503/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Тернопільської міської ради на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.08.2024р. в адміністративній справі за позовом Приватного малого підприємства «Люкс» до Тернопільської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в наданні дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Мандзій О.П., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 07.08.2024р., м.Тернопіль; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 07.08.2024р.),-

В С Т А Н О В И В:

02.05.2024р. за допомогою системи «Електронний суд» позивач Приватне мале підприємство /ПМП/ «Люкс» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

визнати протиправним рішення тридцять другої сесії восьмого скликання Тернопільської міської ради № 8/32/135 від 03.11.2023р., яким відмовлено ПМП «Люкс» у наданні дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 0,4052 га (кадастровий номером 6110100000:01:009:0072), наданої для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та обслуговування існуючої будівлі кемпінгу з закладом громадського харчування за адресою: м.Тернопіль, вул.Тернопільська, 8а;

зобов`язати Тернопільську міську раду повторно розглянути заяву ПМП «Люкс» від 16.08.2022р. і прийняти рішення про надання ПМП «Люкс» дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,4052 га, з кадастровим номером 6110100000:01:009:0072, за адресою: м.Тернопіль, вул.Тернопільська, 8а;

стягнути з відповідача понесені судові витрати (а.с.1-6).

Розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) за наявними матеріалами справи (а.с.29-30).

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.08.2024р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення тридцять другої сесії восьмого скликання Тернопільської міської ради № 8/32/135 від 03.11.2023р. «Про розгляд звернення ПМП «Люкс»; зобов`язано Тернопільську міську раду повторно розглянути звернення ПМП «Люкс» від 16.08.2022р. про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 0,4052 га (кадастровий номер 6110100000:01:009:0072) за адресою: м.Тернопіль, вул.Тернопільська, 8а, на дві окремі земельних ділянки площами 0,3529 га та 0,0523 га, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні; відмовлено у задоволенні інших вимог; стягнуто з відповідача Тернопільської міської ради на користь ПМП «Люкс» сплачений судовий збір в розмірі 1514 грн. (а.с.58-66).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач Тернопільська міська рада, який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову (а.с.92-94).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що 16.08.2022р. ПМП «Люкс» звернулось до Тернопільської міської ради із заявою про надання дозволу на поділ земельної ділянки площею 0,4052 га за адресою: м.Тернопіль, вул.Тернопільська, 8а, для будівництва (обслуговування) багатоквартирного житлового будинку з об`єктом торгової та ринкової інфраструктури.

Однак, мета поділу земельної ділянки не відповідатиме цільовому призначенню новоутворених земельних ділянок, оскільки після запропонованого позивачем поділу на одній із них буде розташовуватись виключно належна позивачу на праві власності будівля кемпінгу із закладом громадського харчування.

В такому випадку цільове призначення земельної ділянки згідно Класифікатора видів цільового призначення земельних ділянок має бути 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

У зв`язку з цим позивачу необхідно здійснювати поділ земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:01:009:0072 шляхом розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Також при поданні заяви від 16.08.2022р. позивач не надав відповідних документів, які підтверджують введення в експлуатацію житлового комплексу, який складається з двох багатоквартирних житлових будинків, яким присвоєно адреси: м.Тернопіль, вул.Тернопільська, буд.8Б та 8Г, документів про те, що власниками квартир та нежитлових приміщень в цих будинках стали фізичні та юридичні особи, які з метою забезпечення і захисту своїх прав, належного утримання та використання спільного майна створили та 16.11.2017р. зареєстрували Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку /ОСББ/ «Монако». Згідно актів приймання-передачі житлового комплексу або його частини на баланс від 01.08.2017р. вказані багатоквартирні будинки передано на баланс ОСББ «Монако».

Отже, звертаючись із заявою про надання дозволу на поділ земельної ділянки, позивач не надав повного обсягу документів, передбачених пп.7 п.2 Інформаційної картки, тим самим жодним способом не підтвердив обставини, котрі вказують на наявність підстав для поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:01:009:0072.

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, позивач ПМП «Люкс» є власником нерухомого майна нежитлової будівлі, будівлі кемпінгу з закладом громадського харчування загальною площею 701,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул.Тернопільська 8а, на підставі свідоцтва про право власності, виданого 10.08.2012р. виконкомом Тернопільської міської ради (зворот а.с.13).

25.04.2013р. між ПМП «Люкс» (орендар) та Тернопільською міською радою (орендодавець) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого ПМП «Люкс» надана в оренду земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000:01:009:0072, загальною площею 0,40522 га, в тому числі землі змішаного використання, на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна нежитлова будівля, будівля кемпінгу з закладом громадського харчування, інженерні мережі вода, каналізація, газ, телефон, електрокабель; договір укладено терміном на 10 років з 22.03.2013р. до 22.03.2023р. (зворот а.с.10, а.с.11).

У подальшому на спірній ділянці збудовано та у 2016 році введено в експлуатацію житловий комплекс, який складається з двох багатоквартирних житлових будинків, яким присвоєно адреси: м.Тернопіль, вул.Тернопільська, буд.8Б та 8Г. Власниками квартир та нежитлових приміщень в цих будинках стали фізичні та юридичні особи, які з метою забезпечення і захисту своїх прав, належного утримання та використання спільного майна створили та 16.11.2017р. зареєстрували ОСББ «Монако» (код ЄДРПОУ 41740917, адреса місцезнаходження: м.Тернопіль, вул.Тернопільська 8Б).

Згідно актів приймання-передачі житлового комплексу або його частини на баланс від 01.08.2017р. вказані багатоквартирні будинки передано на баланс ОСББ «Монако» (зворот а.с.16, а.с.17-18).

16.08.2022р. ПМП «Люкс» звернулось до Тернопільської міської ради із заявою, в якій просило надати дозвіл на поділ (об`єднання) земельної ділянки площею 0,4052 га, наданої для будівництва (обслуговування) багатоквартирного житлового будинку з об`єктом торгово-розважальної та ринкової інфраструктури за адресою: м.Тернопіль, вул.Тернопільська, 8а (зворот а.с.15).

До вказаної заяв були долучені: витяг з ДЗК на земельну ділянку; оновлені графічні матеріали (викопіювання з чергового плану міста 1:2000, кадастровий план земельної ділянки та план поділу земельної ділянки, виготовлені ПП «Тергеоземпроект»); нотаріально засвідчена заява ПМП «Люкс», як користувача земельної ділянки, про надання згоди на поділ земельної ділянки; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо ПМП «Люкс»; документи, що засвідчують право користування земельною ділянкою (копії договору оренди землі від 25.04.2013р. з додатками, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права); лист Головного управління /ГУ/ ДПС у Тернопільській обл. щодо відсутності заборгованості з орендної плати; документ, що посвідчує право власності на нерухоме майно свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 10.08.2012р. (а.с.45-51).

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.11.2023р. у справі № 500/5297/23, яке набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність Тернопільської міської ради щодо неналежного розгляду 03.03.2023р. заяви ПМП «Люкс» від 16.08.2022р. щодо надання дозволу на поділ земельної ділянки площею 0,4052 га за кадастровим номером 6110100000:01:009:0072, за адресою: м.Тернопіль, вул.Тернопільська, 8.

За результатами розгляду звернення ПМП «Люкс» від 16.08.2022р., керуючись ст.ст.12, 79-1, 120, 122, 123 Земельного кодексу України, Законами України «Про землеустрій», «Про оренду землі», «Про державний земельний кадастр», «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи висновки постійних комісій міської ради з питань містобудування, з питань регулювання земельних відносин та екології, тридцять другою сесією восьмого скликання Тернопільської міської ради прийнято рішення № 8/32/135 від 03.11.2023р. «Про розгляд звернення ПМП «Люкс», яким відмовлено у наданні дозволу ПМП «Люкс» на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 0,4052 га (кадастровий номер 6110100000:01:009:0072), наданої для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського харчування за адресою: м.Тернопіль, вул.Тернопільська, 8а, яка перебуває в оренді, згідно договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого в книзі записів реєстрації договорів оренди землі в Тернопільській міській раді від 27.05.2013р. за № 4836, на дві окремі земельних ділянки площами 0,3529 га та 0,0523 га (а.с.57).

Приймаючи рішення по справі та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що поділ та об`єднання земельних ділянок за свою суттю фактично є формуванням нової чи нових земельних ділянок, що передбачає певну процедуру щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, його погодження та затвердження в порядку, встановленому Земельним кодексом України, який визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації. Надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Визначена відповідачем в оскаржуваному рішенні підстава для відмови позивачу наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:01:009:0072 не узгоджується з вимогами положень ЗК України. Наявність договору оренди земельної ділянки на момент звернення не може слугувати законною підставою для відмови користувачу такої земельної ділянки у наданні дозволу на її поділ.

Окрім цього, на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення строк дії договору оренди закінчився, що згідно п.37 цього договору, а також ч.1 ст.31 Закону України «Про оренду землі» вказує на припинення його дії.

Також ненадання позивачем відповідних документів, які підтверджують введення в експлуатацію житлового комплексу, який складається з двох багатоквартирних житлових будинків, яким присвоєно адреси: м.Тернопіль, вул.Тернопільська, буд. 8Б, 8Г та документів про те, що власниками квартир та нежитлових приміщень в цих будинках стали фізичні та юридичні особи, які з метою забезпечення і захисту своїх прав, належного утримання та використання спільного майна створили та 16.11.2017р. зареєстрували ОСББ «Монако», не є перешкодою для задоволення заяви ПМП «Люкс» про складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Отже, оскаржуване рішення тридцять другої сесії восьмого скликання Тернопільської міської ради № 8/32/135 від 03.11.2023р. «Про розгляд звернення ПМП «Люкс» не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України.

Водночас, належним та ефективним захистом прав позивача є зобов`язання відповідача повторно внести на розгляд сесії звернення ПМП «Люкс» від 16.08.2022р. про надання дозволу ПМП «Люкс» на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 0,4052 га (кадастровий номер 6110100000:01:009:0072), наданої для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського харчування за адресою м.Тернопіль, вул.Тернопільська, 8а, на дві окремі земельних ділянки площами 0,3529 га та 0,0523 га., з урахуванням правової оцінки, наданої судом в цьому рішенні.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із роз`ясненнями, які наведені в п.13.1 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови).

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині незадоволених (відмовлених) позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Стосовно решти позовних вимог колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для часткового задоволення позову із визначеним способом захисту позивача, з огляду на наступне.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР від 21.05.1997р. /Закон № 280/97-ВР/ встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п.п.«а», «б» ч.1 ст.12 Земельного кодексу /ЗК/ України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

В силу приписів ч.ч.1, 2 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ч.1 ст.123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Відповідно до ч.3 ст.123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (ч.6 ст.79-1 ЗК України).

Спеціальним Законом, який визначає правові та організаційні основи діяльності сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпеченням сталого розвитку землекористування, є Закон України № 858-IV від 22.05.2003р. «Про землеустрій» /Закон № 858-IV/.

У ст.1 Закону № 858-IV визначено, що землеустрій сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил; проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

Згідно з п.«а» ч.1 ст.22 Закону № 858-IV землеустрій здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою.

За приписами ст.25 Закону № 858-IV документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Особливим видом такої документації є документація із землеустрою, яка одночасно є містобудівною документацією, - комплексні плани просторового розвитку територій територіальних громад, генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій. Затверджена документація із землеустрою є публічною та загальнодоступною.

Серед видів документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до ст. 50 Закону № 858-IV проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом. Проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки також можуть передбачати поділ, об`єднання земельних ділянок, які перебувають у власності однієї особи.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок може передбачати формування та/або зміну цільового призначення декількох земельних ділянок, за умови що розпорядником земельних ділянок буде один орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, або власником земельної ділянки приватної власності є одна особа.

Отже, поділ та об`єднання земельних ділянок за свою суттю фактично є формуванням нової чи нових земельних ділянок, що передбачає певну процедуру щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, його погодження та затвердження в порядку, встановленому ЗК України, який визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.04.2021р. у справі № 0640/4182/18.

Під час судового розгляду з`ясовано, що ПМП «Люкс» є власником нерухомого майна - нежитлової будівлі, будівлі кемпінгу з закладом громадського харчування загальною площею 701,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул.Тернопільська 8а, на підставі свідоцтва про право власності, виданого 10.08.2012р. виконкомом Тернопільської міської ради.

25.04.2013р. між ПМП «Люкс» та Тернопільською міською радою укладено договір оренди землі, відповідно до якого в оренду позивачу надана земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000:01:009:0072 площею 0,40522 га, на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна нежитлова будівля, будівля кемпінгу з закладом громадського харчування, інженерні мережі вода, каналізація, газ, телефон, електрокабель. Договір укладено терміном на 10 років з 22.03.2013р. до 22.03.2023р.

16.08.2022р. позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на поділ (об`єднання) земельної ділянки площею 0,40522 га, наданої для будівництва (обслуговування) багатоквартирного житлового будинку з об`єктом торгово-розважальної та ринкової інфраструктури за адресою: м.Тернопіль, вул.Тернопільська, 8а.

Рішенням тридцять другої сесії восьмого скликання Тернопільської міської ради № 8/32/135 від 03.11.2023р. відмовлено у наданні дозволу ПМП «Люкс» на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 0,4052 га (кадастровий номер 6110100000:01:009:0072), наданої для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського харчування за адресою: м.Тернопіль, вул.Тернопільська, 8а, яка перебуває в оренді, згідно договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого в книзі записів реєстрації договорів оренди землі в Тернопільській міській раді від 27.05.2013р. за № 4836, на дві окремі земельних ділянки площами 0,3529 га та 0,0523 га.

Отже, із буквального розуміння вказаного рішення слідує, що підставою для відмови в задоволенні заяви позивача є наявність орендних правовідносин, перебування земельної ділянки в оренді позивача.

Однак, визначена відповідачем в оскаржуваному рішенні підстава для відмови позивачу наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:01:009:0072 не узгоджується з вимогами положень ЗК України.

Зокрема, наявність договору оренди земельної ділянки на момент звернення не може слугувати законною підставою для відмови користувачу/орендарю такої земельної ділянки в наданні дозволу на її поділ.

Окрім цього, як правильно зауважив суд першої інстанції, на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення строк дії договору оренди закінчився, що згідно п.37 цього договору, а також ч.1 ст.31 Закону України «Про оренду землі» вказує на припинення його дії.

При цьому, оскаржена відмова відповідача не містить покликань на інші причини відмови, зокрема, про невідповідність поділу земельної ділянки цільовому призначенню новоутворених земельних ділянок.

Адміністративний суд під час перевірки правомірності оскаржуваної відмови, повинен надати правову оцінку тим обставинам, що зазначені безпосередньо у рішенні відповідача, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності (виправдання) свого акту.

Водночас, вказана зміна кваліфікації підстав відмови у наданні дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки в судових процедурах, є неприйнятною з огляду на принцип правової визначеності, який притаманний як судовим рішенням, так і рішенням суб`єктів владних повноважень. Запровадження позиції зміни підстав прийняття рішень, після їх прийняття, як способу реалізації владних управлінських функцій, призведе до свавілля суб`єктів владних повноважень.

Також ненадання позивачем відповідних документів, які підтверджують введення в експлуатацію житлового комплексу, який складається з двох багатоквартирних житлових будинків, яким присвоєно адреси: м.Тернопіль, вул.Тернопільська, буд. 8Б, 8Г та документів про те, що власниками квартир та нежитлових приміщень в цих будинках стали фізичні та юридичні особи, які з метою забезпечення і захисту своїх прав, належного утримання та використання спільного майна створили та 16.11.2017р. зареєстрували ОСББ «Монако», не може вважатися вагомою перешкодою для задоволення заяви ПМП «Люкс» про складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення тридцять другої сесії восьмого скликання Тернопільської міської ради № 8/32/135 від 03.11.2023р. «Про розгляд звернення ПМП «Люкс» прийняте з порушенням вимог ч.2 ст.19 Конституції України та не відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України.

Засада ефективності захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві знайшла своє безпосереднє закріплення у положеннях КАС України.

Зокрема, вимога ефективності міститься у таких нормах КАС України: частинах першій та другій статті 2 (завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень; у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, розсудливо); частині другій статті 5 (захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень); абзаці 2 частини другої статті 9 (суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень); частині четвертій статті 242 (судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень); частині четвертій статті 245 (у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд).

Важливим є те, що КАС України орієнтує відповідачів (суб`єктів владних повноважень) забезпечувати ефективний захист прав і свобод до моменту ініціювання особою судового провадження, так відповідно до ч.2 ст.17 КАС України особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення позову.

З цього слідує, що ефективно працююча система суб`єктів владних повноважень (головним чином, органів виконавчої гілки влади та органів місцевого самоврядування) є тим механізмом, який ефективно захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, що мінімізує можливість виникнення спорів у публічно-правовій сфері та, відповідно, робить непотрібним звернення до адміністративного суду; частина друга статті 2 КАС України орієнтує відповідачів (суб`єктів владних повноважень) забезпечувати ефективний захист та зобов`язує, у разі порушення таких прав, свобод чи інтересів, поновити їх до моменту ініціювання особою судового провадження.

При цьому адміністративний суд, зберігаючи самостійність і незалежність, діє не відособлено, а разом із законодавчою та виконавчою гілкою влади, які приймають власні рішення (обов`язкові до виконання), а також володіють гарантованою Конституцією України власною незалежністю та компетентністю.

Крім того важливо, що завданням суду у спорах, що виникають із публічно-правових відносин, в яких індивідуальне право особи (можливість реалізації майнових прав, зокрема права на соціальний захист, свобода використання власності у незаборонений спосіб, право на безперешкодну підприємницьку діяльність тощо) конкурує із суспільними (публічними) інтересами, є забезпечення необхідного балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами; ефективним може вважатися такий спосіб захисту порушеного права, при обранні якого обов`язково враховується суспільний (публічний) інтерес.

Отже, аналіз положень КАС України дає підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Вищезазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 18.10.2018р. у справах № 822/584/18, № 806/1316/18, від 23.11.2018р. у справі № 826/8844/16 та від 20.12.2018р. у справі №524/3878/16-а.

У постанові від 11.02.2020р. у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Суд зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.

Таким чином, належним способом захисту відновлення прав позивача за фактичних обставин розглядуваної справи, судом першої інстанції правильно визначено саме зобов`язання відповідача повторно розглянути звернення ПМП «Люкс» від 16.08.2022р. про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 0,4052 га (кадастровий номер 6110100000:01:009:0072) за адресою: м.Тернопіль, вул.Тернопільська, 8а, на дві окремі земельних ділянки площами 0,3529 га та 0,0523 га., з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, колегія суддів приходить до переконання про наявність правових підстав для часткового задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача частково задоволені у визначений спосіб.

З огляду на результат апеляційного розгляду та відповідно до ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта Тернопільську міську раду.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Тернопільської міської ради на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.08.2024р. в адміністративній справі № 500/2824/24 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Тернопільську міську раду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор

Дата складання повного тексту судового рішення: 02.01.2025р.