Рішення

від 04.12.2024 по справі 766/12620/21

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 766/12620/21

н/п 2/766/827/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2024 року Херсонській міський суд Херсонської області у складі:

головуючої судді Шестакової Я.В.

за участі секретаря Божко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Першої Херсонської державної нотаріальної контори про визнання неправомірними дій та визнання недійсним договору купівлі-продажу та додаткового договору до нього, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача 26.07.2021 звернувся до суду з вищезазначеним позовом в якому з урахуванням зменшених позовних вимог просить визнати неправомірними дії державного нотаріусу Першої Херсонської державної нотаріальної контори щодо укладення та посвідчення між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу частки в праві власності на житловий будинок від 25.11.2020 року; договору про внесення змін до зазначеного договору від 02.04.2021 року та визнати недійсним договір про внесення змін до договору купівлі-продажу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є власником 62/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами у АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею543,0 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу ВМО 384189, ВМО 384190 укладеного з ОСОБА_4 . В іншій 33/100 частині зазначеного будинку продовжувала проживати ОСОБА_4 . В січні 2021 року у 33/100 частині будинку з`явились нові власники та повідомили позивачу, що придбали цю частину будинку за договором купівлі-продажу. Згодом, позивачу стало відомо, що державним нотаріусом направлялось поштове повідомлення на адресу ОСОБА_1 , яке повернулось 23.10.2020 року, вказану обставину позивач ставить під сумнів, оскільки за адресою куди направлялось повідомлення проживають також його члени родини, які б могли отримати його повідомлення. Крім того, позивач з 01.07.2020 року перебував за межами України, оскільки працює моряком. Таким чином, він не був належним чином повідомленим про намір відповідача продати частину будинку. У зв`язку із зазначеним позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 16.09.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі. Визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

03.11.2021 року на адресу суду надійшов відзив Першої Херсонської державної нотаріальної контори в обґрунтування якого зазначено, що заявлені вимоги позивача є неналежним способом захисту майнових прав позивача та є підставою для відмови у позові.

12.11. 2021 року на адресу суду надійшов відзив від представника відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в обґрунтування якого зазначено, що позивачем у позовній заяві не оспорюються правовідносини, що виникли з договору купівлі-продажу частки в праві власності на житловий будинок, не вказано про порушення його прав при укладанні даного договору, а тому позивач не наділений правом щодо визнання недійсним договору від 02.04.2021 року.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явився, надіслав суду заяву у якій підтримав заявлені вимоги з підстав зазначених в позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог, просив їх задовольнити та розглядати справу без участі позивача та його представника.

Відповідачі та їх представник в судове засідання не з`явилися, представник відповідачів надіслала заяву у якій зазначила, що відповідачі заперечують проти задоволення позовних вимог з підстав зазначених у відзивах та просила розгляд справи проводити без її участі.

Відповідно до ч.2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши письмові доводи сторін, дослідивши подані ними докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач є власником 62/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 543,0 кв.м., на підставі договору купівлі-продажу ВМО 384189, ВМО 384190 укладеного з продавцем ОСОБА_4 , посвідченого Комаренко Т.М., приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №1862.

14 грудня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Клименко Т.М. та зареєстровано в реєстрі за № 1533. За цим договором, ОСОБА_2 , зобов?язувалась виконувати розпорядження ОСОБА_4 , що встановлені договором, і в разі її смерті набувала право власності на майно відчужувача, а саме на 38/100 частини домоволодіння, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

У зв?язку із смертю у 2017 році ОСОБА_4 . ОСОБА_2 14.12.2017 року зареєструвала своє право власності, по що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності відповідно до якого ОСОБА_2 є власником 38/100 частин домоволодіння, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

25.11.2020 року було укладено договір купівлі-продажу частки в праві власності на житловий будинок, посвідчений державним нотаріусом Першої Херсонської державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за №1-1694: сторонами в договорі виступали з однієї сторони - ОСОБА_5 , яка діяла по довіреності, посвідченій спеціалістом з консульських питань Генерального консульства України в Неаполі, від імені ОСОБА_2 , а з другої сторони ОСОБА_3 . Майно, що відчужувалося за вищезазначеним договором складалося з 38/100 часток в праві власності на житловий будинок з відповідною частиною надвірних будівель та споруд під номером АДРЕСА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права чи інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; ???визнання правочину недійсним; ???припинення дії, яка порушує право; ???відновлення становища, яке існувало до порушення; ???примусове виконання обов?язку в натурі; ???зміна правовідношення; ???припинення правовідношення; ???відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; ???відшкодування моральної (немайнової) шкоди; ????визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Порядок правового регулювання діяльності нотаріуса встановлений Законом України від 02 вересня 1993 року за № 3425-XII «Про нотаріат».

Ст. 1 ЗУ «Про нотаріат» встановлено що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов?язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до ст. 50 ЗУ «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт можуть бути оскаржені до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

7 лютого 2014 року на засіданні Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ було обговорено та взято до відома інформацію про узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову у їх вчинені. Так, у п. б цього узагальнення зазначено право на звернення до суду з позовом про незаконність нотаріальної дії чи відмови в її вчиненні мають заінтересовані особи(фізичні та юридичні) стосовно яких були вчинені нотаріальні дії, або які одержали відмову у їх вчиненні, тобто безпосередньо брали участь у нотаріальному процесі. Особи, які не брали участі у вчиненні нотаріальних дій, але вважають, що її права і охоронювані законом інтереси порушені нотаріальною дією, вправі звернутись до суду з відповідним самостійним позовом про недійсність посвідченого акта, але не до нотаріуса, а до інших суб?єктів спірних нотаріальних правовідносин з приводу яких виник спір.

Саме таке процесуальне правило визначення суб?єктного складу осіб наведене у ст. 50 ЗУ № 3425-XII «Про нотаріат».

Між тим, як убачається з матеріалів справи, позивач не брав участі у даному нотаріальному процесі.

Відповідно до ст. 362 ч. 1 ЦК України, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Отже, закріплене наведеною нормою правило покликане гарантувати права інших співвласників щодо переважної купівлі частки у праві спільної часткової власності. Водночас, будучи наділеними правом на переважну купівлю частки у праві спільної часткової власності, інші співвласники, тим не менш, не мають жодних привілей щодо ціни та інших умов, на яких має намір продати свою частку співвласник - відчужувач.

У частині другій статті 362 ЦК України передбачено, що продавець частки у праві спільної часткової власності зобов?язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

Таким чином, для забезпечення здійснення переважного права інших співвласників на купівлю продавець зобов`язаний повідомити інших співвласників про свій намір продати частку. У повідомленні обов`язково має бути визначена ціна, а інші умови продажу мають бути вказані, якщо вони визначаються продавцем, як істотні для укладення даного договору (наприклад, строки розрахунків, форма, у якій співвласник бажає укласти договір на інші умови, досягнення згоди з яких є необхідним для укладення договору).

Зі змісту наведеної норми вбачається, що суб`єктивне право на продаж частки сторонній особі виникає у співвласника з моменту одержання відмови усіх інших співвласників від здійснення переважного права на купівлю або нездійснення ними цього права протягом одного місяця від дня отримання ними повідомлення, якщо предметом договору купівлі-продажу є нерухоме майно, і протягом десяти днів - якщо предметом договору купівлі-продажу є рухоме майно. При цьому «здійсненням переважного права» слід вважати передання (надіслання) продавцю оферти щодо укладення основного або попереднього договору купівлі-продажу частки.

Відповідно до ч. 4 ст. 302 ЦК України, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співласник може пред?явити до суду позов про переведення на нього прав та обов?язків покупця.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними, у п. 26 зазначено, що недотримання вимог статті 362 ЦК у разі продажу учасником спільної часткової власності своєї частки іншій особі не є підставою для визнання правочину недійсним. Інші співвласники у цьому випадку вправі вимагати переведення на них прав і обов?язків покупця.

Крім того у п. 26 вищевказаної Постанові Пленуму ВС України №9 від 06.11.2009, також зазначено, що нотаріуси, що посвідчували правочини, залучаються до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обгрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса.

Вищевикладене свідчить про те, що заявлені позивачем вимоги щодо визнання неправомірними дій нотаріуса щодо укладення та нотаріального посвідчення угод, а також притягнення нотаріуса до визначеної законом відповідальності є неналежним способом захисту майнових прав позивача та є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Велика Палата Верховного Суду по справі № 127/18934/18 зазначила, що обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу.

Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Таким чином, з матеріалів позову убачається, що позивач будучи власником 62/100 частки будинку мав намір згодом придбати іншу 33/100 частку будинку власником якої була ОСОБА_4 , проте зазначену частку будинку було відчужено на користь відповідача, так, позивач вважаючи, що його право було порушене звернувся до суду із цим позовом, проте, позивачем у цій справі обрано неналежний спосіб захисту своїх майнових прав щодо оспорювання договору купівлі - продажу від 25.11.2020 року.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані порушенням переважного права позивача на придбання частки у праві спільної часткової власності, належним способом захисту його прав є позов про переведення на нього прав і обов`язків покупця частки.

Таким чином, оскільки обраний позивачем спосіб захисту є неналежним суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з тим, що позовні вимоги не задоволено, суд вважає, що судовий збір, сплачений позивачем при поданні позову, стягненню з відповідача не підлягає.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 76, 81, 141, 206, 247,259, 260, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Першої Херсонської державної нотаріальної контори про визнання неправомірними дій та визнання недійсним договору купівлі-продажу та додаткового договору до нього - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду через Херсонській міський суд Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04.12.2024 року.

Суддя Я.В. Шестакова