Ухвала

від 02.01.2025 по справі 206/707/21

СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 206/707/21

Провадження № 4-с/192/1/25

Ухвала

Іменем України

02 січня 2025 року

Суддя Солонянського районного суду Дніпропетровської області Ковальчук Н.В., розглянувши скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мотальова-Кравець Валерія Юріївна, на дії/бездіяльність державного виконавця Солонянського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач ОСОБА_2 ,

встановила:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною скаргою, просить:

визнати незаконними дії державного виконавця Солонянського ВДВС у Дніпровському районі Дніпропетровської області ПМУ МЮ (м. Одеса) по виконавчому провадженню № 72433250 щодо відмови у знятті арешту грошових коштів заробітної плати на картковому рахунку ОСОБА_1 ;

зобов`язати державного виконавця Солонянського ВДВС у Дніпровському районі Дніпропетровської області ПМУ МЮ (м. Одеса) по виконавчому провадженню № 72433250 скасувати арешт зарплатного рахунку № НОМЕР_1 ; IBAN: НОМЕР_2 Банк одержувача: АТ КБ "ПРИВАТБАНК"; МФО банку одержувача: 305299 належного ОСОБА_1 .

Скарга обґрунтовується тим, що на виконанні у Солонянському ВДВС у Дніпровському районі Дніпропетровської області ПМУ МЮ (м. Одеса) перебуває виконавчий лист, виданий Солонянським районним судом Дніпропетровської області по справі № 206/707/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики в сумі 15 000,00 дол. США.

По здійсненню примусового виконання виконавчого листа суду державним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 72433250 та розпочато виконавчі дії.

В ході здійснення виконавчих дій державним виконавцем було накладено арешт на всі банківські рахунки Боржника. З метою відновлення порушеного права Боржника на отримання заробітної плати та зняття арешту із заробітного рахунку останнього, через інститут представництва на адресу Солонянського ВДВС у Дніпровському районі Дніпропетровської області ПМУ МЮ (м. Одеса) було відправлено відповідну вимогу (запит) з доказами належності банківського рахунку до категорії зарплатного.

Відповіддю від 26 липня 2024 року № 28.2/19119 на адвокатський запит Солонянський ВДВС у Дніпровському районі Дніпропетровської області ПМУ МЮ (м. Одеса) відмовив у знятті арешту із зарплатного рахунку скаржника у зв`язку з наявною заборгованістю.

З моменту відкриття провадження та станом на дату подачі скарги боржник виплачує заборгованість та за усними даними, отриманими від державного виконавця, заборгованість на зараз становить 101 475,64 грн.

Дії органу ДВС щодо відмови у знятті арешту із зарплатного рахунку скаржника, на який надходить заробітна плата, виплачувана боржнику, скаржник та його представник вважають незаконною.

У судове засідання, призначене на 02 січня 2025 року, скаржник, його представник, державний виконавець та стягувач не прибули, причини неявки не повідомили, відкласти розгляд справи не просили.

Судові повісткипредставнику скаржника адвокатуМотальовій-КравецьВ.Ю. та Солонянському відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в електронному вигляді були доставлені до електронних кабінетів 24 грудня 2024 року, що також підтверджується відповідними довідками.

Судова повістка про стягувачу була направлена повідомленням у додаток «Viber», доставка повідомлення 24 грудня 2024 року також підтверджується довідкою.

Відповідно до ч. 2 ст. ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

За приписами ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків.

Суд зазначає, що на підтвердження обставин викладених у скарзі, суду надана копія листа в.о. начальника Солонянського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), датованого 26.07.2024 № 28.2/19119, (далі лист ДВС від 26.07.2024 № 28.2/19119), адресований адвокату Мотальовій-Кравець В.Ю., у якому повідомляється, що:

1.«За виконавчим провадженням № 66704638 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 160000 грн. 00 коп отриманих грошових коштів 19.09.2023 винесено постанову про зняття арешту з коштів та направлено до фінансових установ до виконання»;

2.За виконавчим провадженням № 72433250 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за договором позики від 28.06.2020 року грошові кошти у розмірі 15000 доларів США. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по оплаті судового збору в розмірі 4195,06 грн 19.10.2023 за заявою боржника визначено поточний рахунок у банку».

Також суду надана копія виданої Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» довідки про те, що ОСОБА_1 станом на 06.06.2024 має в АТ КБ «ПриватБанк» картку НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), на яку отримує зарплатні виплати. Також, на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ).

Питання організації, порядку та умов виконання судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, зокрема звернення стягнення на кошти боржника на рахунках в банках, передбачені як Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII), так і Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року (далі Інструкція).

За змістом ст.ст. 1, 5 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частини 1, 2 ст. 48 Закону № 1404-VIII визначають порядок звернення стягнення на майно боржника та обмеження щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника, у випадках визначених Законами зазначеними у частині другій цієї статті та на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Згідно зі ст. 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Відповідно до п.п. 4, 8 та 9 розділу Х Інструкції контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою, в тому числі за заявою стягувача шляхом перевірки правильності та своєчасності відрахувань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами та фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, про що складається відповідний акт. За кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою (додаток 9). Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження.

Частинами 2 та 3 ст. 70 Закону № 1404-VIII передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:

у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків;

за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 звернула увагу, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (пункти 7.14, 7.15 постанови).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 зазначила, що передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.

Одночасно слід звернути увагу, що наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Судуу постанові від 10 червня 2021 року у справі № 520/4794/20 (провадження № К/9901/18373/20), про оскарження дій державного виконавця з арешту грошових коштів боржника - фізичної особи у виконавчому провадженні з виконання виконавчого напису нотаріуса, дійшов висновку що банк повинен повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунках боржника та повернути постанову про накладення арешту на грошові кошти, накладення арешту на які заборонено законом. Одночасно боржник, звертаючись до виконавця з заявою про неможливість накладення арешту на кошти на рахунку та/або про зняття арешту, повинен надати підтверджуючі документи.

У постанові від 22 липня 2021 року у справі № 280/3860/20 (провадження №К/9901/32604/20) про оскарження постанови державного виконавця про накладення арешту на грошові кошти боржника - фізичної особи Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, встановивши, що постанова про накладення арешту містить застереження для банку про неможливість накладення арешту на кошти, звернення стягнення на які заборонено законом, дійшов до висновку про законність такої постанови виконавця і переконливих підтверджень проспеціальний режим банківського рахунку виконавцю надано не було, оскільки на зазначений рахунок було перераховано також кошти, що не були заробітною платою позивачки.

У справі, що розглядається, суд зазначає, що з листа ДВС від 26.07.2024 № 28.2/19119, вбачається, що на виконанні у виконавця перебувають чи перебували виконавчі провадження №66704638 та № 72433250.

Скаржник просить визнати незаконними дії державного виконавця по виконавчому провадженню № 72433250 щодо відмови у знятті арешту грошових коштів заробітної плати на картковому рахунку ОСОБА_1 та зобов`язати державного виконавця скасувати арешт зарплатного рахунку № НОМЕР_1 ; IBAN: НОМЕР_2 Банк одержувача: АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

За змістом листа ДВС від 26.07.2024 за заявою боржника визначено поточний рахунок у банку з метою стягнення на користь ОСОБА_2 витрат по оплаті судового збору в розмірі 4195,06 грн.

Суд звертає увагу, що будь-яких доказів арешту державним виконавцем коштів на рахунку № НОМЕР_1 ; IBAN: НОМЕР_2 суду не надано, в тому числі накладення арешту на кошти з порушенням обмежень, встановлених ст.ст. 68, 71 Закону № 1404-VIII.

Окрім того, суд звертає увагу, що згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» на картку НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) ОСОБА_1 отримує зарплатні виплати, а також на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ). Тобто, на зазначеному рахунку можуть знаходитись кошти, відмінні від заробітної плати.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наданими суду доказами не доведено неправомірності дій державного виконавця та порушення прав скаржника, скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 450, 451 ЦПК України

постановив:

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії/бездіяльність державного виконавця Солонянського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач ОСОБА_2 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н. В. Ковальчук