Постанова

від 17.12.2024 по справі 306/1421/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 306/1421/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 грудня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.

суддів: Кожух О.А.,Мацунича М.В.

з участю секретаря судових засідань: Чичкало М.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі у справі), в інтересах якої діє адвокат Олійник Роман Богданович, на ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 09 серпня 2024 року у складі судді Уліганинця П.І., у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "Еко-Житло" до ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тарас Олександра Василівна про визнання права користування чужою земельною ділянкою для забудови, продовження строку користування чужою земельною ділянкою для забудови та внесення відомостей до Державного реєстру,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "Еко-Житло" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тарас Олександра Василівна про визнання права користування чужою земельною ділянкою для забудови, продовження строку користування чужою земельною ділянкою для забудови та внесення відомостей до Державного реєстру.

Окрім того, позивач звернувся в суд із клопотанням про забезпечення позову в якому просив суд: - накласти арешт на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; загальна площа 0,8571 га; кадастровий номер 2124084401:06:001:0276, цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1525142921240) та заборонити державним реєстраторам, органам та суб`єктам державної реєстрації, територіальним органам Міністерства юстиції, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно (за виключенням реєстрації арешту, накладеного судом для забезпечення позову/виконання рішення), внесення змін до записів Державного реєстру речових прав щодо земельної ділянки; - заборонити будь-яким особам вчиняти дії по відчуженню, зміні цільового призначення, поділу, об`єднанню вказаної земельної ділянки, в т.ч., але не виключно: продавати, дарувати, обмінювати чи будь - яким іншим чином відчужувати, обтяжувати, вносити до статутного фонду юридичних осіб, вчиняти будь-які дії щодо зміни меж земельної ділянки чи будь-якого іншого її перетворення, змінювати цільове призначення; - заборонити будь-яким особам вчинення будь-яких дій, що стосуються укладення цивільно-правових угод стосовно земельної ділянки чи прав на неї та здійснення реєстрації будь - яких правочинів, за якими може бути передано право забудовника, право користування, володіння, розпорядження земельною ділянкою, в т.ч., але не виключно: договорів суперфіцію, оренди (найму), безоплатного користування.

Заяву мотивовано тим, що виконання у майбутньому судового рішення на користь позивача (якщо таке буде прийняте), у разі не застосування запропонованих заходів забезпечення позову, може бути утруднене або взагалі неможливе, а його ухвалення судом не призведе до захисту порушених прав позивача. Зокрема вжиття запропонованих заходів забезпечення позову забезпечить неможливість реєстрації речових прав за іншими особами та/або подальше відчуження земельної ділянки чи її забудову до закінчення розгляду справи по суті.

Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 09 серпня 2024 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "Еко-Житло" про забезпечення позову задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участі у справі, в інтересах якої діє адвокат Олійник Роман Богданович, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції ухвалу про забезпечення позову мотивував виключно тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. При цьому, заява про забезпечення позову була мотивована тим, що виконання у майбутньому судового рішення на користь позивача, у разі незастосування запропонованих заходів забезпечення позову, може бути утруднене або взагалі неможливе, а його ухвалення судом не призведе до захисту порушених прав позивача. Суд не врахував, що згідно з договором купівлі - продажу від 09.04.2024 року апелянт ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,8571 га., кадастровий номер 2124084401:06:001:0276, і є власником земельної ділянки, однак не є стороною у справі, чим вирішено питання щодо прав апелянта на розпорядження, володіння та користування її земельною ділянкою. Судом не враховано положення Глави 34 ЦК України, згідно з якою відчуження земельної ділянки не припиняє права користування такою земельною ділянкою для забудови (право суперфіцію), а вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову жодним чином на виконання рішення суду або на ефективний захист, або поновлення порушених чи оспрюваних прав або інтересів позивача не впливає, а відтак підстави для вжиття таких заходів відсутні. Суд також залишив поза увагою, що позивачем не подано жодних належних та достатніх доказів, які б підтверджували, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав позивача, та не врахував співмірність вжитих заходів заявленим вимогам.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Олійник Р.Б. підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Представник позивача - адвокат Моргун Д.М. в судовому засіданні просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися. Про дату, час місце розгляду справи належним чином повідомлені. Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у їх відсутності.

Розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ст. 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Згідно із ч.2 ст. 352 ЦК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу .

Згідно зі ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із ч.1, п.1, 2 ст.150 ЦПК України, позов може бути забезпечено, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами ( ч.3 ст. 150 ЦПК України).

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України N9 від 22.12.2006 р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Враховуючи вищенаведене, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Заходи забезпечення позову визначаються, виходячи із засад розумності, співмірності та враховуючи конкретні обставини справи.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюється судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що 09.07.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "Еко-Житло" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тарас Олександра Василівна про визнання права користування чужою земельною ділянкою для забудови, продовження строку користування чужою земельною ділянкою для забудови та внесення відомостей до Державного реєстру. У поданому позові позивач просив: - визнати право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЕКО-ЖИТЛО» згідно із Договором № 18/09-18 про надання права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 18.09.2018 року. Визнати дії ОСОБА_2 , спрямовані на припинення права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЕКО-ЖИТЛО» протиправними; - продовжити строк користування земельною ділянкою (кадастровий номер: 2124084401:06:001:0276) для забудови (суперфіцій) згідно із Договором № 18/09-18 від 18.09.2018 року на строк, протягом якого речове право Позивача було порушеним. Зазначити в рішенні Суду, що перебіг строку (в днях), протягом якого Позивач не міг користуватися Земельною ділянко починається з 09 квітня 2024 р., а закінчується датою набрання рішенням Суду законної сили, в разі касаційного оскарження - з 09.04.2024 р. до дати винесення постанови касаційного суду на користь Позивача. Продовжити інші строки виконання зобов`язань Позивача за Договором суперфіцію, які не сплинули до 09.04.2024 р., за таким же принципом; - внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно строку користування Позивачем земельною ділянкою (кадастровий номер: 2124084401:06:001:0276) для забудови (суперфіцію) із зазначенням нової дати закінчення строку користування Земельною ділянкою.

07.08.2024 року позивач подав до суду клопотання про забезпечення позову в якому просив вжити заходи забезпечення позову: - накласти арешт на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; загальна площа 0,8571 га; кадастровий номер 2124084401:06:001:0276, цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1525142921240) та заборонити державним реєстраторам, органам та суб`єктам державної реєстрації, територіальним органам Міністерства юстиції, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно (за виключенням реєстрації арешту, накладеного судом для забезпечення позову/виконання рішення), внесення змін до записів Державного реєстру речових прав щодо Земельної ділянки; - заборонити будь-яким особам вчиняти дії по відчуженню, зміні цільового призначення, поділу, об`єднанню вказаної земельної ділянки, в т.ч., але не виключно: продавати, дарувати, обмінювати чи будь - яким іншим чином відчужувати, обтяжувати, вносити до статутного фонду юридичних осіб, вчиняти будь-які дії щодо зміни меж Земельної ділянки чи будь-якого іншого її перетворення, змінювати цільове призначення; - заборонити будь-яким особам вчинення будь-яких дій, що стосуються укладення цивільно-правових угод стосовно земельної ділянки чи прав на неї та здійснення реєстрації будь - яких правочинів, за якими може бути передано право забудовника, право користування, володіння, розпорядження земельною ділянкою, в т.ч., але не виключно: договорів суперфіцію, оренди (найму), безоплатного користування.

Разом з тим, за Інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка загальною площею 0,8571 га; кадастровий номер 2124084401:06:001:0276, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; згідно договору купівлі - продажу від 09.04.2024 року відповідачем ОСОБА_2 відчужена апелянту ОСОБА_1 , яка на підставі даного договору, є її власником.

Таким чином, матеріалами справи доведено, на момент звернення позивача із вказаним позовом (09.07.2024), на момент подання позивачем клопотання про забезпечення позову (07.08.2024), а також на момент вирішення судом питання про забезпечення позову (09.08.2024) власником земельної ділянки, щодо якої позивач просив вжити заходи забезпечення позову у вигляді арешту та заявлених заборон, є апелянт ОСОБА_1 .

Апелянт ОСОБА_1 на момент постановлення оскаржуваної ухвали не залучалась до участі у справі та не була учасником даної справи. Підстави набуття її права власності на вказану земельну ділянку не оскаржуються і не є предметом розгляду даної справи. При цьому, виходячи із змісту ч.1 п.1 ст. 150 ЦПК України, забезпечення позову у вигляді накладення арешту може бути застосовано лише щодо майна, що належить або підлягає передачі відповідачеві і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, які просив вжити позивач, виходять за предмет і підстави заявленого позову, не є співмірними із заявленими позовними вимогами, не відповідають матеріально-правовим інтересам, за захистом яких позивач звернувся до суду, суперечать законним правам та інтересам власника земельної ділянки ОСОБА_1 , яка не брала участі у справі, і такий не спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Суд першої інстанції не врахував вищенаведені фактичні обставини справи та вимоги закону, безпідставно задовольнив подане клопотання.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 260 ЦПК України і не містить мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, постановляючи ухвалу.

Відповідно до приписів п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі ( п. 4 ч. 3. ст. 376 ЦПК України).

За вказаних обставин судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у поданій заяві з вищенаведених підстав.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 149, 150, 367, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Олійник Роман Богданович,задовольнити.

Ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 09 серпня 2024 року скасувати.

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "Еко-Житло" про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 31 грудня 2024 року.

Головуючий:

Судді: