Вирок

від 02.01.2025 по справі 572/3661/16-к

КОСТОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 572/3661/16-к

02 січня 2025 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Костопіль, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 420151802000000 від 11.06.2015 року по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Цумань, Ківерцівського району, Волинської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172, ч.2 ст. 191 КК України, -

за участю сторін та учасників кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_4 , потерпілого - ОСОБА_5 , представника потерпілої юридичної особи Державне спеціалізоване лісозахисне підприємство «Рівнелісозахист» - ОСОБА_6 , обвинуваченого - ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИВ:

Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що у період з 09.07.2014 по 28.10.2015, перебуваючи на посаді директора Державного спеціалізованого лісозахисного підприємства «Рівнелісозахист», (код ЄДРПОУ 34132739), юридична адреса: м. Сарни, вул. Гоголя 34 А, Рівненської області, будучи службовою особою, відповідно до контракту від 08.07.2014, статуту підприємства, наділеною організаційно-розпорядчими, адміністративно-господарськими функціями, правом прийняття та звільнення працівників, грубо порушуючи законодавство про працю, діючи умисно, з особистих мотивів, через особисту неприязнь до заступника директора підприємства ОСОБА_5 , що виразилась у послідовному перешкоджанню його нормальній роботі на вказаній посаді, із послідуючим безпідставним застосуванням до останнього дисциплінарних заходів, шляхом видачі наказу №61 від 04.09.2014 про оголошення догани, а потім і звільнення з роботи, згідно наказу №17 від 06.04.2015, чим порушив право ОСОБА_5 , що гарантується Конституцією України, Кодексом законів про працю України на працю та його гарантії.

Орган досудового розслідування зазначає, що такими діями, які виразились у незаконному звільненні працівника з роботи з особистих мотивів, а також іншому грубому порушенні законодавства про працю, ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопрушення, передбачене ч.1 ст.172 КК України.

Також, згідно обвинувального акту ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що у період з 09.07.2014 по 28.10.2015, працюючи на посаді директора Державного спеціалізованого лісозахисного підприємства «Рівнелісозахист», (код ЄДРПОУ 34132739), юридична адреса: м.Сарни, вул.Гоголя, 34 А, Рівненської області, будучи службовою особою, відповідно до контракту від 08.07.2014, статуту підприємства, наділеною організаційно-розпорядчими, адміністративно-господарськими функціями, в порушення вимог п.2.5 Положення про преміювання працівників ДСЛП «Рівнелісозахист» у разі виконання та сприяння у виконанні договірних робіт на 2014-2015 роки, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, з корисливих мотивів, в період з 01.01.2015 по 31.08.2015 привласнив грошові кошти підприємства в розмірі 12 220, 25 грн., шляхом включення себе в накази про преміювання працівників, без погодження з вищестоящою організацією - Державним агентством лісових ресурсів України та в подальшому використав їх на власні потреби, чим вказаному підприємству заподіяв збитків на зазначену суму.

Орган досудового розслідування зазначає, що такими діями, які виразились у привласненні чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.191 КК України.

Проте суд, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів та показів свідків приходить до переконання, про недоведеність в діях обвинуваченого ОСОБА_3 складу кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст 172, ч.2 ст.190 КК України.

Так, за змістом ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно і до ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні пред`явлені йому обвинувачення не визнав, вказав, що ніяких кримінальних правопорушень не вчиняв, а обвинувачення ґрунтується не на достовірних доказах, а на припущеннях, тому, що досудове слідство було проведене поверхнево, упереджено з грубим порушенням вимог кримінального процесуального закону, у тому числі з порушенням його права на захист. Повідомив, що 08 липня 2014 року він заступив керувати ДСЛП «Рівнелісозахист», а бувшого директора цього підприємства ОСОБА_5 , за погодженням Держлісагентства, він, обвинувачений прийняв на посаду заступника директора. Щодо пред`явленого йому обвинувачення за ч.1 ст.172 КК України, зазначив, що 06 січня 2015 року до «Рівнелісозахисту» надійшов лист від 05 січня 2015 року №05-38/10-15 про скорочення посади заступника директора, підписаний заступником голови Держлісагентства ОСОБА_8 . На виконання зазначеного листа, 06 січня 2015 року він, як директор ДСЛП «Рівнелісозахист» видав наказ №2 «Про скорочення посади заступника директора», з яким ОСОБА_5 був ознайомлений і листом №3 від 06.01.2015 повідомив Сарненський РЦЗ про скорочення заступника директора в «Рівнелісозахисті». 02 квітня 2015 року ОСОБА_5 було запропоновано зайняти посаду інженера-лісопатолога, а після відмови ОСОБА_5 від запропонованої посади складено акт №1 про відмову. Наказом №17 від 06 квітня 2015 року ОСОБА_5 було звільнено з роботи у зв`язку зі скороченням посади заступника директора. Вказав, що ініціатором скорочення посади заступника директора «Рівнелісозахисту», було керівництво Держлісагентства, а не він, а тому він, обвинувачений, не розуміє чому досудове слідство дійшло висновку про його особисті мотиви у скороченні посади заступника директора «Рівнелісозахист». Зазначає, що органи досудового слідства не надали суду достовірних доказів в чому саме полягають його особисті мотиви, в чому його особиста вигода в скорочені посади заступника директора, якщо він особисто прийняв ОСОБА_5 на роботу своїм заступником, а при скороченні запропонував йому нову посаду - лісопатолога. Також, зазначив, що для того щоб прийняти підприємство від бувшого директора ОСОБА_5 ним було видано наказ №47 від 09.07.2014 «Про проведення обліку паливно-мастильних матеріалів» і наказ №48 від 09.07.2014 «Про проведення інвентаризації основних засобів та матеріальних цінностей». При проведені обліку паливно-мастильних матеріалів було виявлено порушення їх списання, які згодом підтвердились при перевірці стану фінансово господарської діяльності по ДСЛП «Рівнелісозахист» за наказом Держлісагентства України №57 від 28.07.2014. Згідно довідки перевірки діяльності «Рівнелісозахисту», по причині використання державних автомобілів в цілях не пов`язаних з виконанням функцій підприємства і зайвого списання паливно-мастильних матеріалів за період керування ОСОБА_5 , підприємству нанесено матеріальної шкоди на 50 325,06 грн. Вказав, що з Держлісагентства надійшов лист №08-08/3894-14 від 14.08.2014 р., в якому Держлісагенство розглянуло матеріали перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності «Рівнелісозахисту» і запропонувало притягнути до відповідальності посадових осіб, з вини яких допущені порушення. І він, ОСОБА_3 , проаналізувавши результати перевірки, отримавши пояснення водія, зауважив, що ОСОБА_5 відмовився надавати пояснення по довідці перевірки, за дорученням Держлісагенства від 14.08.2014 року, а не із-за особистих якихось мотивів чи неприязного відношення, співставляючи пояснення водія, шляхові листи, документи на списання, наказом № 61 від 04.09.2014 року оголосив ОСОБА_5 догану, оскільки останній ніс повну відповідальність за фінансово-господарську діяльність.

Щодо обвинувачення, пред`явленого йому за ч.2 ст.191 КК України, вказав, що Сарненським районним судом Рівненської області в мотивувальній частині рішення від 01 березня 2016 року встановлено, зокрема, що суд першої інстанції не знайшов вини позивача ОСОБА_3 в незаконному отриманні премій. В свою чергу, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 05 жовтня 2016 року визнав рішення Сарненського районного суду від 01 березня 2016 року законним і обгрунтованим і залишив його без змін. Таким чином, рішеннями судів першої та касаційної інстанції повністю підтверджено законність отримання ним преміальних коштів в розмірі 12 220,25 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, обвинувачення за ч.1 ст.172, ч. 2 ст. 191 КК України ґрунтується, зокрема, на показах потерпілого, представника потерпілої юридичної особи та свідків.

Так, потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що у 2014-2015 роках працював заступником директора Державного спеціалізованого лісозахисного підприємства «Рівнелісозахист», директором якого на той час був обвинувачений ОСОБА_3 . Зазначив, що ОСОБА_3 до нього упереджено ставився, виніс безпідставний наказ про оголошення йому, потерпілому, у 2014 році догани, а потім, у 2015 році, також, безпідставно, та з особистих мотивів, виніс наказ про його, потерпілого, звільнення. Вказав, що упереджене ставлення ОСОБА_3 до нього проявлялося у безпідставних звинуваченнях у різних дрібницях та позбавленні премії. Зазначив, що він оскаржував вказані вище накази, відповідні рішення судів знаходяться у матеріалах справи. Поновлений на роботі був відповідно до рішення суду.

Представник потерпілої юридичної особи Державного спеціалізованого лісозахисного підприємства «Рівнелісозахист» ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що всі необхідні документи, які відносяться справи, і які витребовувалися слідчим, були надані останньому і долучені до матеріалів справи. Вказав, що обставин справи не пам`ятає, зазначив, що відносини між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_5 були службові, інколи напружені.

Свідок ОСОБА_9 , в судовому засіданні показала, що у період коли відбувалися події, які розглядаються судом, обвинувачений ОСОБА_3 працював директором Державного спеціалізованого лісозахисного підприємства «Рівнелісозахист», а вона на підприємстві займала посаду економіста. Вказала, що у 2014-2015 роках штатний розпис формувався відповідно до чинного законодавства. Так, у липні 2014 року було до штатного розпису введено посаду заступника директора, яку обіймав ОСОБА_5 . Вказала, що причини звільнення ОСОБА_5 вже не пам`ятає. Повідомила, що було проведено розрахунок, щодо економічної доцільності скорочення посади заступника директора, доцільність не підтверджувалася. Однак, зазначила, що коштів на оплату праці посади заступника директора не виділяли, а тому ОСОБА_3 звертався з відповідними листами для додаткового фінансування для оплати праці заступника директора. Повідомила, що була один раз свідком як ОСОБА_3 не допускав ОСОБА_5 до бухгалтерії, однак причини та деталі не вказала. Також, вказала, що виплата премій директору ОСОБА_3 виплачувалася за погодженням вищих органів, на основі наказу про виплату премій. Зауважила, що премія, яка була виплачена ОСОБА_3 була ним зароблена, показники по роботі були виконані.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що у 2014-2015 роках обіймала посаду головного бухгалтера на підприємстві де обвинувачений ОСОБА_3 був директором. Вказала, що премії ОСОБА_3 нараховувалися за поданням до Державного агенства лісових ресірсів України і за їх погодженням. Вказала, що на адресу підприємства надходили листи-погодження про преміювання директора, інколи премії нараховувалися за усною вказівкою, а самі листи надходили пізніше. Вказала, що премія ОСОБА_3 була зароблена, а тому не вважає, що останній привласнив кошти підприємтва.

Свідок ОСОБА_11 зазначив, що він працює на філії ДСЛП «Рівнелісозахист» та повідомив суду, що на той час коли трапилися події відносини між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_5 були робочі, інколи відчувалася напруга, оскільки, перед тим як ОСОБА_3 став директором підприємства цю посаду займав ОСОБА_5 . Щодо доручень, які ОСОБА_3 надавав ОСОБА_5 і чи вони відповідали його посадовій інструкції свідок не зміг відповісти, оскільки не був ознайомлений з посадовою інструкцією ОСОБА_5 як заступника директора. Повідомив, що один раз, коли на підприємстві була перевірка за зверненням ОСОБА_5 , то ОСОБА_3 попросив його, ОСОБА_5 , вийти з кабінету. Також вказав, що одиного разу ОСОБА_5 хотів піти у відпустку, директор ОСОБА_3 відповів щоб той доробив роботу і може іти.

Свідок ОСОБА_12 , в судове засідання не з`явився, оскільки перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , однак враховуючи вимоги ч. 11 ст. 615 КПК України, в судовому засіданні було досліджено зафіксоване судове засідання від 17.10.2022 року на якому останній надавав суду покази. Так, свідок ОСОБА_12 повідомив, що на час подій, які розглядаються судом він працював головою правління Державного агенства лісових ресурсів України, вказав, що ним було призначено ОСОБА_3 дирекором ДСЛП «Рівнелісозахист», а ОСОБА_5 знято з цієї посади та прийнято на посаду заступника директора. Підтвердив той факт, що директор ОСОБА_3 звертався до нього, свідка, з листами щодо додаткового фінансування посади заступника директора, враховуючи викладене ОСОБА_3 було скеровано розпорядження на скорочення вказаної посади. Зазначив, що обвинувачений ОСОБА_3 не звертався до нього із скаргами на невиконання ОСОБА_5 його посадових обов`язків.

Також судом було досліджено письмові докази якими сторона обвинувачення доводить винуватість обвинуваченого в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях.

Так, на обґрунтування винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України сторона обвинувачення, окрім пояснень потерпілих та свідків, також, покликалася, зокрема, на:

- скаргу ОСОБА_5 до прокуратури Сарненського району із скаргою від 09. 06.2015 року про неодноразове грубе порушення трудового законодавства директором підприємства ОСОБА_3 відносно нього (а.с.9, т.1);

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 15.06.2015 року де, ОСОБА_5 заявив, що директор ДСПП «Рівнелісозахист» ОСОБА_3 , грубо порушив законодавство про працю, в частині звільнення ОСОБА_5 з посади заступника директора ДСПП «Рівнелісозахист» (а.с.8, т.1);

- наказ № 61 директора ДСЛП «Рівнелісозахист» ОСОБА_3 від 04.09.2014 року, згідно якого за допущені недоліки в роботі заступнику директора ОСОБА_5 оголошено догану (а.с. 98, т.1).

- рішення Сарненського районного суду Рівненської області № 572/4386/14-ц від 05.11.2024 року;

- наказ № 17 від 06 квітня 2015 року, за підписом ДСЛП «Рівнелісозахист» ОСОБА_3 , яким заступника директора ОСОБА_5 , звільнено 06.04.2025 року, у зв`язку зі скороченням посади заступника директора, згідно п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.108, т.1).

- рішення Сарненського районного суду Рівненської області № 572/1528/15-ц від 19 травня 2015 року.

- лист Державного агенства лісових ресурсів України за № 05-38/3341-15 від 15.04.2015 року.

Частиною 1 ст. 172 КК України передбачена відповідальність за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв`язку з повідомленням ним як викривачем про вчинення іншою особою корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", а також інше грубе порушення законодавства про працю.

Об`єктивна сторона цього кримінального правопорушення передбачає дію чи бездіяльність, що по¬лягають у: а) незаконному звільненні працівника з роботи або б) іншому грубому порушенні законодавства про працю.

Звільнення з роботи працівника вважається незаконним, якщо воно здійснене з порушенням установленого порядку або без законних підстав до цього.

Під іншим «грубим порушенням законодавства про працю» слід розуміти випад¬ки обмеження трудових прав громадян або зневажливого до них ставлення. Поняття «грубе порушення» має оціночний характер, і у кожному конкретному випадку воно має встановлюватися виходячи з кількості потерпілих, тяжкості можливих наслідків, тривалості, систематичності порушень, злісності мотивів тощо.

Суб`єктивна сторона даного злочину виражається у прямому умислі. При цьому незаконне звільнення передбачає як обов' язкову ознаку наявність особистих мотивів (наприклад, помста за критику тощо). Інше грубе порушення законодавства про працю може здійснюватися за будь-якими мотивами.

Відповідно до постанови Верховного Суду України № 5-106кс15 від 01 жовтня 2015 року поняття "інше грубе порушення законодавства про працю", яке використане законодавцем у частині 1 статті 172 КК України, має оціночний характер, а тому для з`ясування характеру порушення слід звертатися до відповідних норм Кодексу законів про працю України. У кожному конкретному випадку воно повинно встановлюватися, виходячи з об`єктивних та суб`єктивних ознак вчиненого діяння.

Визнання порушення законодавства про працю грубим залежить від оцінки таких критеріїв, кожний з яких має самостійне значення: 1) характеру порушуваних трудових прав людини; 2) категорії працівника, права якого порушуються; 3) об`єктивних ознак здійснюваного порушення (тривалість, систематичність, тяжкість можливих наслідків, кількість потерпілих тощо); 4) суб`єктивних ознак здійснюваного порушення (злісність мотивів, особисті неприязні стосунки тощо).

Отже, вирішуючи питання про те, чи є порушення законодавства про працю грубим, суд у кожному окремому випадку має виходити з характеру порушених трудових прав людини, обставин, за яких вчинено це порушення, яку ним завдано (могло бути завдано) шкоду.

Під іншим «грубим порушенням законодавства про працю» слід розуміти випад¬ки обмеження трудових прав громадян або зневажливого до них ставлення. Поняття «грубе порушення» має оціночний характер, і у кожному конкретному випадку воно має встановлюватися виходячи з кількості потерпілих, тяжкості можливих наслідків, тривалості, систематичності порушень, злісності мотивів тощо.

Грубий характер порушення законодавства про працю свідчить про серйозність та високий ступінь суспільної небезпечності цього діяння і виступає основною розмежу-вальною ознакою злочину, передбаченого ст. 172 КК, й адміністративного делікту, пе-редбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП («Порушення вимог законодавства про працю...»).

Так, судовим слідством встановлено, що відповідно до наказу № 26-к від 09.07.2014 року, за підписом директора ДСЛП «Рівнелісозахист» ОСОБА_3 , ОСОБА_5 було переведено на посаду заступника директора ДСЛП «Рівнелісозахист» в порядку переведення, у зв`язку з закінченням дії контракту з 09.07.2014 року (а.с.101, т.1).

Встановлено, що директором ДСЛП «Рівнелісозахист» ОСОБА_3 04.09.2014 року було винесено наказ № 61, згідно якого за допущені недоліки в роботі заступнику директора ОСОБА_5 оголошено догану (а.с. 98, т.1).

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області № 572/4386/14-ц від 05.11.2024 року, позов ОСОБА_5 до Державного спеціалізованого лісозахисного підприємства «Рівнелісозахист» про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення - задоволено частково та визнано незаконним та скасовано наказ по Державному спеціалізованому лісозахисному підприємству «Рівнелісозахист» від 04.09.2014 року № 61 в частині оголошення догани заступнику директора ДСЛП «Рівнелісозахист» за допущені недоліки в роботі, стягнуто з Державного спеціалізованого лісозахисного підприємства «Рівнелісозахист» на користь ОСОБА_5 1500 грн моральної шкоди, завданої порушенням трудових справ (а.с.71-72, т.1).

Згідно вказаного рішення, суд дійшов до висновку, що директор ДСЛП "Рівнелісозахист", не маючи повноважень на застосування дисциплінарних стягнень, незаконно та безпідставно за відсутності доказів невиконання ОСОБА_5 обов"язків по списанню паливно-мастильних матеріалів на підприємстві та веденню обліку запчастин на службових автомобілях, видав наказ від 04.09.2014 року, яким притягнув заступника директора ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності за допущені недоліки в роботі як директора ДСЛП "Рівнелісозахист" в період з 09.07.2013 року по 08.07.2014 року, чим грубо порушив конституційні та трудові права ОСОБА_5 , який не порушував фінансову та трудову дисципліну і як директор ДСЛП "Рівнелісозахист", і як заступник директора ДСЛП "Рівнелісозахист", при цьому у ОСОБА_5 , який перебував на лікуванні з 12.07.2014 року по 03.09.2014 року, перед винесенням наказу про оголошення догани 04.09.2014 року не відбирались письмові пояснення як того вимагає ч.1 ст.149 КЗпП України, так як оглянутий акт від 04.09.2014 року посвідчує, що такі пояснення вимагались при ознайомленні ОСОБА_5 із наказом №61 від 04.09.2014 року, який відмовився від дачі пояснень, при цьому попередньо стороною відповідача надавався акт від 18.09.2014 року про відмову ОСОБА_5 від дачі письмових пояснень, тобто задовго після винесення оспорюваного наказу, що є також грубим порушенням трудового законодавства та прав позивача.

Однак, зі змісту наказу № 61 від 04.09.2014 року «Про оголошення догани заступнику директора ДСЛП «Рівнелісозахист» ОСОБА_5 » вбачається, що останній був винесений згідно довідки перевірки фінансово-господарської діяльності ДСЛП «Рівнелісозахист» на виконання наказу Державного агенства лісових ресурсів України № 57-58 Д від 28.07.2014 року ( ОСОБА_13 ), в якому вказано на незадовільне списання і придбання автозапчастин до автомобілів і на основі листа Державного агенства лісових ресурсів України від 14.08.2014 року № 08-08/3894-14 «Про перевірку фінансово-господарської діяльності ДСЛП «Рівнелісозахист»» про результати перевірки та вжиття заходів з усунення виявлених недоліків і притягнення до відповідальності посадових осіб.

З наведеного вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 виносячи наказ № 61 від 04.09.2014 року «Про оголошення догани заступнику директора ДСЛП «Рівнелісозахист» ОСОБА_5 » не діяв з особистих мотивів, а діяв відповідно до рекомендацій Державного агенства лісових ресурсів України зазначених у листі від 14.08.2014 року № 08-08/3894-14 «Про перевірку фінансово-господарської діяльності ДСЛП «Рівнелісозахист»» (а.с.87).

Суд враховує викладені у рішенні Сарненського районного суду Рівненської області № 572/4386/14-ц від 05.11.2014 обставини, щодо грубого порушення трудових прав та трудового законодавства ОСОБА_5 при винесенні наказу № 61 від 04.09.2014 року «Про оголошення догани заступнику директора ДСЛП «Рівнелісозахист» ОСОБА_5 », однак вказаним рішенням зазначено, що наказ винесено незаконно та безпідставно, посилань на особисті чи злісні мотиви ОСОБА_3 при винесенні вказаного наказу чи систематичності порушень зазначене рішення суду не містить, вказаних обставин не було здобуто і під час судового слідства.

Згідно з наказом № 17 від 06 квітня 2015 року, за підписом ДСЛП «Рівнелісозахист» ОСОБА_3 , заступника директора ОСОБА_5 , звільнено 06.04.2025 року, у зв`язку зі скороченням посади заступника директора, згідно п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.108, т.1).

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області № 572/1528/15-ц від 19 травня 2015 року позов ОСОБА_5 до Державного спеціалізованого лісозахисного підприємства «Рівнелісозахист» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - задоволено частково: наказ директора Державного спеціалізованого лісозахисного підприємства «Рівнелісозахист» №17 від 06 квітня 2015 року про звільнення ОСОБА_5 з посади заступника директора Державного спеціалізованого лісозахисного підприємства «Рівнелісозахист» - скасовано; поновлено ОСОБА_5 на посаді заступника директора Державного спеціалізованого лісозахисного підприємства «Рівнелісозахист», стягнуто з Державного спеціалізованого лісозахисного підприємства «Рівнелісозахист» 5192 грн. - середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 2000 гривень у відшкодування завданої моральної шкоди (а.с.75-77, т.1).

Рішення суду набрало законної сили 30 червня 2015 року.

Вказаним рішенням було встановлено, що законної підстави для звільнення заступника директора ОСОБА_5 з роботи суд не вбачає.

Однак, судом встановлено, що 26.12.2014 року директор ДСЛП «Рівнелісозахист» ОСОБА_3 звернувся до Державного агенства лісових ресурсів України з листом про ліквідацію посади «Заступника директора», у зв`язку з тим, що державне фінансування на цю посаду не виділяється (а.с.142, т.1).

Відповідно до листа Державного агенства лісових ресурсів України за № 05-38/10-15 від 05.01.2015 року, який адресовано директору спеціалізованого лісозахисного підприємства «Рівнелісозахист» ОСОБА_3 , вказано, що у зв`язку зі скороченням посади заступника директора ОСОБА_3 необхідно попередити його згідно зі статтею 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне звільнення за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України з 06 квітня 2015 року…Після проведення зазначених процедур подати штатний розпис на погодження (а.с.111, т.1).

Наказом №2 від 06.01.2015 року «Про скорочення посади» на основі листа з Державного агенства лісових ресірсів України № 05-38/10-15 від 05.01.2015 року «Про скорочення посади заступника директора» скорочено посаду заступника директора 06 квітня 2015 року (а.с.121, т.1).

Зі змісту наказу № 17 від 06 квітня 2015 року про звільнення ОСОБА_5 , заступника директора, з 06 квітня 2015 року, у зв`язку із скороченням посади заступника директора згідно п.1 ст. 40 КЗпП України, встановлено, що останній був винесений директором ДСЛП «Рівнелісозахист» згідно з листа Державного агенства лісових ресурсів України від 05 січня 2015 року № 05-38/10-15.

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області № 572/1528/15-ц від 19 травня 2015 року, також, з`ясовано, що звільнення ОСОБА_5 з посади заступника директора ДСЛП «Рівнелісозахист» проведено на підстав листа Державного агенства лісових ресурсів України від 5 січня 2015 року № 05-38/10-15 та усних рекомендацій голови Держлісагенства України ОСОБА_12 , яке обґрунтовувалося можливістю економії коштів.

Вказаний факт в судовому засіданні також підтвердив свідок ОСОБА_12 .

Також, на підтвердження вини ОСОБА_3 прокурор посилався на лист Державного агенства лісових ресурсів України за № 05-38/3341-15 від 15.04.2015 року адресований директору державного спеціалізованого лісозахисного підприємства «Рівнелісозахист» ОСОБА_3 , де Держлісагенство зобов`язує ОСОБА_3 переглянути накази державного спеціалізованого лісозахисного підприємства «Рівнелісозахист» від 06.01.2015 № 2 та 06.04.2015 № 17 з метою приведення їх у відповідність до вимог законодавства (а.с.107, т.1).

Однак, вказаний лист було надіслано на адресу державного спеціалізованого лісозахисного підприємства «Рівнелісозахист» ОСОБА_3 уже після винесення наказу про звільнення ОСОБА_5 , і останній, також, не містить доказів вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України та не підтверджує суб`єктивну сторону кримінального правопорушення.

Окрім того, наказом № 39-к (розпорядження) про поновлення на посаді від 25.05.2015, за підписом директора ДСЛП «Рівнелісозахист» ОСОБА_3 , було поновлено ОСОБА_5 з 20 травня 2015 року на посаді заступника директора, згідно виконавчого листа з Сарненського районного суду, справа № 572/1528/15-ц (а.с.132, т.1).

В основу обгрунтування обвинувачення прокурор покликався саме на зазначені вище судові рішення.

Однак, зазначеними рішеннями суду не встановлено, і останні не містять посилань на особисті мотиви обвинуваченого ОСОБА_3 при винесені наказу № 61 від 04.09.2014 року про оголошення догани заступнику директора ДСЛП «Рівнелісозахист» ОСОБА_5 та наказу № 17 від 06.04.2015 про звільнення ОСОБА_5 з посади заступника директора ДСЛП «Рівнелісозахист», що є обов`язковим елементом суб`єктивної складової кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України.

Також, проаналізувавши покази свідків, суд приходить до переконання, що останні як окремо так і в узгодженості між собою та з іншими метеріалами кримінального провадження жодним чином не доводять пред`явлені ОСОБА_3 обвинувачення, не вказують на причину, наслідок або умову вчинення інкримінованих йому правопорушень, не встановлюють наявність суспільно небезпечного діяння, винуватість обвинуваченого та інших обставин, що мають значення для справи.

Так, допитані в судовому засіданні свідки не повідомили суду будь-якої інформації, яка б підтверджувала в обвинуваченого ОСОБА_3 наявність особистого мотиву на винесення наказу про оголошення догани ОСОБА_5 , а потім і його звільнення з роботи, при порушенні норм трудового законодавства, яке інкримінується стороною обвинувачення, та є елементом суб`єктивної сторони даного кримінального правопорушення. Свідки не повідомили про систематичність неприязних відносин ОСОБА_3 до потерпілого ОСОБА_5 чи про наявність між ними конфліктів, політичних суперечок або будь-яких інших мотивів, які б могли стати підставою для незаконного оголошення догани потерпілому та його звільнення.

Свідки не наводили фактів, щодо перешкоджання зі сторони обвинуваченого ОСОБА_3 нормальній роботі потерпілого ОСОБА_5 , щодо особистої непрязності обвиноваченого ОСОБА_3 до потерпілого ОСОБА_5 . Зазначених фактів, також не навів і сам потерпілий ОСОБА_5 . Потерпілим не було конкретизовано та не повідомлено суду, які саме особисті мотиви переслідували обвинуваченого ОСОБА_3 при винесенні наказів про оголошення йому догани та його звільнення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що прокурором не доведено в судовому засіданні та не підтверджено доказами, що обвинувачений ОСОБА_3 умисно, з особистих мотивів, наприклад з помсти за критику тощо, чи через особисту неприязнь до потерпілого виніс наказ № 17 від 06 квітня 2015 року про звільнення ОСОБА_5 та № 61 від 04.09.2014 року про оголошення догани заступнику директора ДСЛП «Рівнелісозахист» ОСОБА_5 .

Таким чином, суд вважає, що стороною обвинувачення не було надано суду належних та допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом доводили винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України та наявність в його діях складу зазначеного кримінального проступку.

На обґрунтування вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 191 КК України, прокурор, зокрема покликалася на:

- положення про преміювання працівників ДСЛП «Рівнелісозахист» у разі виконання та сприяння у виконанні договірних робіт на 2014-2015 роки, відповідно до п. 2.5. якого нарахування та виплата премії керівнику підприємства за сприяння виконанню договірних робіт здійснюється за погодженням вищестоящої організації, але не більше 100 відстоків посадового окладу за умови преміювання працівників підприємства та відсутності простроченої заборгованостіф із виплати заробітної плати та сплаті податків та зборів до бюджету (а.с. 245-246, т.1).

- довідку перевірки звернення заступника директора ДСЛП «Рівнелісозахист» ОСОБА_5 від 01.10.2015 року, з додатками, де зазначено, що за період січень-серпень 2015 року Директор ДСЛП «Рівнелісозахист» ОСОБА_3 виплатив собі премій без погодження Держлісагенство на загальну суму 16888,82 гривень. Крім того, нарахування матеріальної допомоги директору ДСЛП «Рівнелісозахист» ОСОБА_3 проведено в розмірі середньомісячної заробітної плати з врахуванням виплачених премій протягом 2015 року в сумі 8566,42 грн. (а.с.9-47, т.2)

- висновок експерта № 3.2-281/16 від 29.04.2016, відповідно до якого висновки довідки по перевірці звернення заступника директора державного спеціалізованого лісозахисного підприємства «Рівнелісозахист» ОСОБА_5 від 01.10.2015 року, в частині пункту 8, щодо нарахування та виплати премії директору державного спеціалізованого лісозахисного підприємства «Рівнелісозахст» ОСОБА_3 , за січень-серпень 2015 року документально підтверджуються в сумі 12220,25 грн. Різниця з довідкою по перевірці склала 4668,57 грн. за рахунок не включення під час перевірки листів про погодження премії від 10.02.2015 №05-17/751-15 на суму 2500,57 грн. за січень 2015 та від 05-17/6937-15 від 29.09.2015 на суму 2168,00 грн. за серпень 2015 р. (а.с.96-98, т.2).

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до наказу № 530-к від 28.10.215 «Про припинення трудового договору звільнення з посади директора державного спеціалізованого лісозахисного підприємства «Рівнелісозахист» ОСОБА_3 » за неналежне виконання зобов`язань, передбачених підпунктом «б» пункту 26 Контракту, припинено трудовий договір та звільнено з посади директора державного спеціалізованого лісозахисного підприємства «Рівнелісозахист» ОСОБА_3 (а.с.101, т.2).

Також встановлено, що рішенням Сарненського районного суду Рівненської області № 572/4205/15-ц від 01.03.2016 року позов ОСОБА_3 до Державного агенства лісових ресурсів України про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, про поновлення на роботі, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено та наказ Державного агентства лісових ресурсів України № 530-к від 28 жовтня 2015 р. про припинення трудового договору та звільнення з посади директора державного спеціалізованого лісозахисного підприємства «Рівнелісозахист» ОСОБА_3 за неналежне виконання зобов`язань, передбачених підпунктом «б» пункту 26 Контракту визнано незаконним та скасовано, поновлено ОСОБА_3 на посаді директора державного спеціалізованого лісозахисного підприємства «Рівнелісозахист» та стягнуто з Державного агентства лісових ресурсів України на користь ОСОБА_3 71724 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с.221-222, т.2).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.10.2016 року рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 01 березня 2016 року залишено в силі (а.с.274-276, т.2).

Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 обвинувачується саме в тому, що він у період з 09.07.2014 по 28.10.2015, працюючи на посаді директора Державного спеціалізованого лісозахисного підприємства «Рівнелісозахист», будучи службовою особою, відповідно до контракту від 08.07.2014, статуту підприємства, наділеною організаційно-розпорядчими, адміністративно-господарськими функціями, в порушення вимог п.2.5 Положення про преміювання працівників ДСЛП «Рівнелісозахист» у разі виконання та сприяння у виконанні договірних робіт на 2014-2015 роки, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, з корисливих мотивів, в період з 01.01.2015 по 31.08.2015 привласнив грошові кошти підприємства в розмірі 12 220, 25 грн., шляхом включення себе в накази про преміювання працівників, без погодження з вищестоящою організацією - Державним агентством лісових ресурсів України та в подальшому використав їх на власні потреби, чим вказаному підприємству заподіяв збитків на зазначену суму та скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.191 КК України.

Однак, досліджуючи в судовому засіданні рішення Сарненського районного суду Рівненської області № 572/4205/15-ц від 01.03.2016 року встановлено, що судом були досліджені накази про преміювання, з яких вбачається, що в 2015 р. крім інших працівників преміювався і директор ОСОБА_3 та досліджене звернення голови Держлісагентства від 23.06.2015 р. щодо позбавлення ОСОБА_3 премії за квітень 2015 р. за невиконання умов контракту без вказівки конкретних порушень, запит щодо якого направлений 30.04.2015 р.; також ОСОБА_3 був позбавлений премії за травень 2015 р. листом від 6.07.2015 р., запит на який направлений 29.05.2015 р. за ухвалення рішення судом від 19.05.2015 р. про поновлення ОСОБА_5 на роботі; не погоджена премія і за липень 2015 р. без вказівки підстав 29.09.2015 р., запит на згоду поданий 31.07.2015 р. Таким чином, премія не була погоджена ОСОБА_3 за три місяці і вказівки про позбавлення премії надходили через два місяці; в двох випадках немає вказівки на підстави позбавлення премії, а третя підстава про ухвалення рішення суду є не зрозумілою. Крім того, як вбачається з наказу про преміювання від 29.04.2015 р. премії виплачені за підсумками роботи підприємства за перший квартал, тобто, за належним чином виконання завдань, відсутності заборгованості по сплаті податків, зростання розміру прибутку, порівняно з минулим періодом, інші премії виплачувались за виконання договірних робіт. Таким чином, суд робить висновок, що премії, як з державного бюджету, так і з коштів, зароблених підприємством, були виплачені за позитивні результати роботи «Рівнелісозахисту». Крім того, в контракті вказана лише одна підстава, коли премія керівнику не виплачується, в разі нещасного випадку із смертельним наслідком з вини підприємства. Згідно розділу 3 Положення про преміювання працівників ДСЛП «Рівнелісозахист» обов`язковою умовою преміювання керівника є зменшення порівняно з попереднім періодом або відсутність простроченої заборгованості по зарплаті, по сплаті внесків до бюджету, тоді як за такі показники ОСОБА_3 був позбавлений премії.

Тому і в даному разі суд не вбачає вини позивача в незаконному отриманні премій.

Частина 2 ст. 191 КК України передбачає кримінальну відповідальність за привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Об`єктом цього злочину є відносини власності. Об`єктивна сторона: привласнення, розтрата чи заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Суб`єкт: тільки службова особа. Суб`єктивна сторона: прямий умисел і корисливий мотив - одержання матеріальних благ для себе чи іншої фізичної або юридичної особи.

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області № 572/4205/15-ц від 01.03.2016 року чітко встановлено, що суд не вбачає вини ОСОБА_3 в незаконному отриманні премій.

Відповідно до наказу № 499-к від 08.11.2016 «Про поновлення на посаді директора державного спеціалізованого лісозахисного підприємства «Рівнелісозахист» ОСОБА_3 » поновлено ОСОБА_3 на посаді директора державного спеціалізованого лісозахисного підприємства «Рівнелісозахист» з 09.11.2016, підстава: рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 01.03.2016 по справі № 572/4205/15-ц, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.10.2016 по справі № 572/4205/15-ц.

Так, в судовому засіданні, також були дослідженні: положення про преміювання працівників ДСЛП «Рівнелісозахист» у разі виконання та сприяння у виконанні договірних робіт на 2014-2015 роки, накази ДСЛП «Рівнелісозахист»: №27 від 30.06.2015 року, №4 від 30.01.2015 року, №23 від 29.04.2015 року, №20 від 07.04.2015 року, №25 від 26.05.2015 року, №26 від 29.05.2015 року, №30 від 21.07.2015 року, №31 від 31.07.2015 року, №33 від 31.08.2015 року, з яких встановлено, що в 2015 р. крім інших працівників преміювався і директор ОСОБА_3 ; листи - клопотання ДСЛП «Рівнелісозахист», направлені в Державне агентство лісових ресурсів України про погодження премій керівнику за вихідними номерами: №15 від 3 0.01.2015 року, №20 від 19.02.2015 року, №41 від 30.03.2015 року, №59 від 30.04.2015 року, №78 від 29.05.2015 року, №95 від 30.06.2015 року, №112 від 31.07.2015 року, №116 від 31.08.2015 року, з яких встановлено, що ДСЛП «Рівнелісозахист», згідно Положення про преміювання та враховуючи, що всі об`єми робіт у відповідні з листами місяці, було виконано згідно плану, зверталося до Державного агенства лісових ресурсів України щодо погодження виплати премії директору ОСОБА_3 , листи Державного агентства лісових ресурсів України: №05- 17/751-15 від 10.02.2015 року, №05-17/2412-15 від 13.03.2015 року, №05- 17/2997-15 від 08.04.2015 року, №05-17/5349-15 від 16.07.2015 року, №05- 17/6937-15 від 29.09.2015 року, якими погоджено виплату директору ОСОБА_3 за січень, лютий, березень, червень та серпень.

Встановлено, що листом № 05-17/4768-15 від 23.06.2015 року за підписом голови Державного агенства лісових ресурсів України ОСОБА_14 «Про преміювання», за невиконання умов контракту позбавлено премії директора ДСЛП «Рівнелісозахист» за квітень 2015 року, без вказівки конкретних порушень, запит щодо якого був направлений на адресу Державного агенства лісових ресурсів України ще 30.04.2015 року. Також, листом №05-17/5015-15 від 06.07.2015 року ОСОБА_3 був позбавлений премії за травень 2015 року, запит на який було надіслано ДСЛП «Рівнелісозахист» ще 29.05.2015, за ухвалення рішення судом від 19.05.2015 р. про поновлення ОСОБА_5 на роботі. Листом №05-17/6930-15 від 29.09.2015 року, також, не погоджено премію директору ОСОБА_3 за липень 2015 року, без вказівки підстав, запит на погодження премії було скеровано на адресу Державного агенства лісових ресурсів України ще 31.07.2015 року.

З наведеного вбачається, що ОСОБА_3 премія не була погоджена за три місяці: квітень, травень і липень, однак вказівки про позбавлення премії надходили через два місяці. Підстави позбавлення премії за квітень і липень 2015 року не вказані, а за травень 2015 року зазначено, що ОСОБА_3 не було виконано вимоги листа Держлісагенства України від 15.04.2015 № 05-38/3341-15 і як наслідок було ухвалено рішення суду Сарненського районного суду Рівненської області від 19.05.2015 по справі № 572/1528/15-ц, суд погоджується з висновком зазначеним судом у рішенні № 572/4205/15-ц. що підстава про ухвалення рішення суду є не зрозумілою, а тому, суд, також, не вбачає вини ОСОБА_3 у незаконному отриманні премії, і як наслідок привласнення грошових коштів підприємства.

Окрім того, з аналізу наказів про преміювання встановлено, що премії виплачувалися за підсумками роботи, за належним чином виконанні завдання, відсутність заборгованості по сплаті податків, зростання розміру прибутку, та за виконання договірних робіт.

В судовому засіданні свідки підтвердили факт виконання ОСОБА_3 покладених на нього завдань та договірних робіт.

Таким чином, факт привласнення грошових коштів підприємства ОСОБА_3 у вигляді незаконного отриманні премій спростовується і показами свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , які зазначені вище, зокрема свідками було зазначено, що премії директору ОСОБА_3 виплачувалися за погодженням Державного агенства лісових ресурсів України, інколи вказівки щодо нарахування премій були усними.

Також, законність отримання ОСОБА_3 премій у період з 09.07.2014 по 28.10.2015, підтверджується рішенням Сарненського районного суду Рівненської області № 572/4205/15-ц від 01.03.2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.10.2016 року .

Висновок судово-економічної експертизи від 29.04.2016 року № 3.2-281/16 суд не приймає до уваги, оскільки експерт не врахував при дослідженні та не надав оцінку судовому рішенню у цивільній справі № 572/4250/15-ц, яке має важливе доказове значення у даному кримінальному провадженні.

Так, відповідно до п. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, та прокурором не доведено в судовому засіданні, наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європрейський суд з прав людин неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноваженні оцінювати наданні ним докази ( параграв 54 рішення у справі «Шабельніка проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правом, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (ст.5,8 Конвенції).

Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішенні «Коробов проти України» від 27.10.2011 року- «що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумні сумніви», така доведеність може випливати із співіснування достатньо пекреконлових, чітких і узгоджених між собою висновків.

Разом з тим, суд не вважає за необхідне надавати відповіді на всі доводи сторін з огляду на наступне. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) з цього питання виробив практику пошуку відповідного балансу. Так, у ряді його рішень міститься вказівка на те, що вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен аргумент заявника; ст. 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінювання, що є предметом регулювання, насамперед, національного законодавства та оцінювання національними судами (зокрема, рішення у справі «Суомінеен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97).

Таким чином, суд, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов висновку, про недоведеність в діях обвинуваченого ОСОБА_3 складу кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 172 та ч.2 ст.191 КК України поза розумні сумніви.

Тому, ОСОБА_3 необхідно виправдати за пред`явленими йому обвинуваченнями за ч. 1 ст. 172 та ч.2 ст.191 КК України на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України, оскільки зібраними стороною обвинувачення та дослідженими в судовому засіданні доказами не доведено наявність в його діях складу інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід - відсутній.

Цивільний позов - відсутній.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь експертної установи документально підтверджені витрати на залучення експерта. Отже, процесуальні витрати в даному кримінальному провадженні у вигляді витрат на залучення експертів стягненню не підлягають, оскільки судом ухвалюється виправдувальний вирок.

Питання речових доказів вирішити в порядоку ч.9 ст.100 КПК України.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 100, ст. 124, ст.ст.368-371, 373-376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Обвинуваченого ОСОБА_3 - визнати невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч.1 ст. 172 КК України та його виправдати.

Обвинуваченого ОСОБА_3 - визнати невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч.2 ст. 191 КК України та його виправдати.

Процесуальні витрати на залучення експерта в розмірі 1407,36 грн віднести на рахунок держави.

Речові докази по справі, а саме:

- штатний розпис Державного спеціалізованого лісозахисного підприємства «Рівнелісозахист» введений в дію з 01.07.2014 року, наказ Державного агентства лісових ресурсів України від 08 липня 2014 року №420-к «Про призначення за контрактом ОСОБА_3 », контракт Державного агентства лісових ресурсів України з керівником ДСЛП «Рівнелісозахист» - ОСОБА_3 від 08 липня 2014 року, наказ ДСЛП «Рівнелісозахист» від 09.07.2014 року №26-к «Про переведення», наказ ДСЛП «Рівнелісозахист» від 04.09.2014 року №61, копію листа - звернення директора ДСЛП «Рівнелісозахист» ОСОБА_3 до Державного агентства лісових ресурсів України, з приводу ліквідації посади заступника директора ДСЛП «Рівнелісозахист» від 26 грудня 2014 року вих.№295, додаток до листа ДСЛП «Рівнелісозахист» від 26 грудня 2014 року вих.№295, у вигляді змін до штатного розпису і структури ДСЛП «Рівнелісозахист» від 31 грудня 2014 року вих. №296, штатний розпис ДСЛП «Рівнелісозахист» введений в дію з 01.01.2015 року, лист Державного агентства лісових ресурсів України від 05 січня 2015 року вих. №05-38/10-15, наказ ДСЛП «Рівнелісозахист» від 06.01.2015 року №2 «Про скорочення посади», попередження заступнику директора ДСЛП «Рівнелісозахист» ОСОБА_5 про звільнення від 06 січня 2015 року, наказ ДСЛП «Рівнелісозахист» від 06 квітня 2015 року №17, копію звернення директора ДСЛП «Рівнелісозахист» ОСОБА_3 до заступника голови Державного агентства лісових ресурсів України від 07 квітня 2015 року №51, лист заступника голови Державного агентства лісових ресурсів України від 15 квітня 2015 року №05-38/3341-15, книгу реєстрації наказів по кадрах ДСЛП «Рівнелісозахист» на 2015 рік, книгу реєстрації наказів по ДСЛП «Рівнелісозахист» на 2015 рік, книгу реєстрації наказів по ДСЛП «Рівнелісозахист» на 2014 рік, журнал реєстрації наказів по кадрах ДСЛП «Рівнелісозахист» на 2014 рік, журнал обліку вхідної документації по ДСЛП «Рівнелісозахист» на 2015 рік, журнал обліку вхідної документації по ДСЛП «Рівнелісозахист» на 2015 рік, журнал реєстрації вхідної кореспонденції по ДСЛП «Рівнелісозахист» на 2014 рік, після набрання вироком законної сили - повернути володільцю Державному спеціалізованому лісозахисному підприємству «Рівнелісозахист» (а.с.160-161, т.1);

- положення про преміювання працівників ДСЛП «Рівнелісозахист» у разі виконання та сприяння у виконанні договірних робіт на 2014-2015 роки, накази ДСЛП «Рівнелісозахист»: №27 від 30.06.2015 року, №1 від 02.01.2015 року, №4 від 30.01.2015 року, №23 від 29.04.2015 року, №20 від 07.04.2015 року, №25 від 26.05.2015 року, №26 від 29.05.2015 року, №30 від 21.07.2015 року, №31 від 31.07.2015 року, №33 від 31.08.2015 року; листи Державного агентства лісових ресурсів України: №05- 17/751-15 від 10.02.2015 року, №05-17/2412-15 від 13.03.2015 року, №05- 17/2997-15 від 08.04.2015 року, №05-17/5349-15 від 16.07.2015 року, №05- 17/6937-15 від 29.09.2015 року, №05-17/4768-15 від 23.06.2015 року за квітень 2015 року, №05-17/5015-15 від 06.07.2015 року, №05-17/6930-15 від 29.09.2015 року за липень 2015 року; листи - клопотання ДСЛП «Рівнелісозахист», направлені в Державне агентство лісових ресурсів України про погодження премій керівнику за вихідними номерами: №15 від 3 0.01.2015 року, №20 від 19.02.2015 року, №41 від 30.03.2015 року, №59 від 30.04.2015 року, №78 від 29.05.2015 року, №95 від 30.06.2015 року, №112 від 31.07.2015 року, №116 від 31.08.2015 року; розрахунково - платіжні відомості: «премія договірна» за січень місяць 2015 року, «премія квартальна» за квітень місяць 2015 року, «премія святкова» за квітень місяць 2015 року, «премія» (господарська діяльність) за травень місяць 2015 року, «зарплата» за травень місяць 2015 року, «премія» за липень місяць 2015 року, «премія» за 2 квартал 2015 року, «премія» за серпень місяць 2015 року, після набрання вироком законної сили - повернути володільцю Державному спеціалізованому лісозахисному підприємству «Рівнелісозахист» (а.с.113, т. 2);

- заяву ОСОБА_3 від 10.10.2014 про притягнення до кримінальної відповідальності заступника директора ОСОБА_5 на 1 арк.; витяг з ЄРДР №12014180200001322 від 10 жовтня 2014 року на 1 арк.; протокол прийняття заяви ОСОБА_3 про вчинене кримінальне правопорушення від 10.10.2014 на 1 арк.; заяву ОСОБА_3 начальнику УДСБЕЗ УМВС України в Рівненській області від 10.10.2014 року на 1 арк.; висновок по факту порушення фінансово - господарської діяльності ДСЛП «Рівнелісозахист» від 19.09.2014 року на 1 арк.; заяву директора ДСЛП «Рівнелісозахист» ОСОБА_3 від 31.03.2015 року вих. №44 начальнику Сарненського РВ УМВС України в Рівненській області на 1 арк.; прохання директора ДСЛП «Рівнелісозахист» ОСОБА_3 начальнику Сарненського РВ УМВС України в Рівненській області від 05.10.2015 року на 1 арк.; лист відповідь директору ДСЛП «Рівнелісозахист» ОСОБА_3 від 07.10.2015 року на 1 арк.; постанову про закриття кримінального провадження, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12014180200001322 від 10 жовтня 2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.191 КК України на 2 арк. - залишити на зберіганні при матеріалах кримінального провадження №42015180200000051 від 11 червня 2015 року (а.с.176, т. 2);

- копії документів: рішення Сарненського районного суду від 01.03.2016 на 2 арк.; рішення Сарненського районного суду від 01.03.2016 на 1 арк.; лист начальника відділу виконання судових документів у правління спеціалістів департаменту забезпечення діяльності судової палати у цивільних справах на 1 арк.; ухвали вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.05.2016 на 1 арк.; ухвалу Сарненського районного суду від 17 серпня 2016 на 2 арк.; рішення колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області від 13.10.2015 на 2 арк.; лист-заступника голови Державного агентства лісових ресурсів України на 1 арк.; наказ ДСЛП «Рівнелісозахист» №61 від 04.09.2014 на 1 арк.; акт від 31.07.2014 на 1 арк.; довідку перевірки стану фінансово - господарської діяльності по ДСЛП «Рівнелісозахист» на 2 арк.; лист заступника голови Державного агентства лісових ресурсів України на 1 арк.; наказ ДСЛП «Рівнелісозахист» №2 від 06.01.2015 на 1 арк.; лист директора ДСЛП «Рівнелісозахист» ОСОБА_3 Сарненському РЦЗ №3 від 06.01.2015 на 1 арк.; попередження ОСОБА_5 на 1 арк.; акт про відмову №1 від 02.04.2015 на 1 арк.; наказ ДСЛП «Рівнелісозахист» №17 від 06.04.2015 на 1 арк.; супровідний лист ДСЛП «Рівнелісозахист» (вих..№49 від 07.04.2015) на 1 арк.; звернення ДСЛП «Рівнелісозахист» в Державне агентство лісових ресурсів України від 07.04.2015 №51 на 1 арк.; повторне звернення ДСЛП «Рівнелісозахист» в Державне агентство лісових ресурсів України від 15.04.2015 №55 на 1 арк. - залишити на зберіганні при матеріалах кримінального провадження №42015180200000051 від 11 червня 2015 року (а.с.244, т. 2);

- копії ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.10.2016 на 3 аркушах - залишити на зберіганні при матеріалах кримінального провадження №42015180200000051 від 11 червня 2015 року (а.с.277, т. 2);

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційною інстанцією.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.

СуддяОСОБА_1