Рішення

від 24.12.2024 по справі 610/2825/24

БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 610/2825/24

Провадження № 2/610/1033/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

24.12.2024 Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Феленка Ю.А.,

за участю: секретаря судового засідання Петрової І.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду в м. Балаклія Ізюмського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

06 серпня 2024 року до Балаклійського районного суду Харківської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, про позбавлення відповідача батьківських прав стосовно її неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків стосовно своїх дітей. З грудня 2022 року діти постійно проживають з батьком - ОСОБА_1 , та перебувають на його утриманні. Мати дітей - ОСОБА_2 проживає окремо від дітей, матеріальної допомоги на їх утримання не надає, вихованням дітей не займається, не опікується ними.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 15.05.2024, яке набрало законної сили, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дітей у розмірі 1/2 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви 04.03.2024 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Однак відповідач аліменти не сплачує, заборгованість зі сплати аліментів станом на 26.07.2024 складає 31 010,39 грн. Таким чином, відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, від виховання дітей та їх утримання. Діти знаходяться під повною опікою і матеріальним забезпеченням батька. Вищенаведене стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити. Пояснив, що до грудня 2022 року в їхній родині було все добре. Відповідач проживала разом з ним і дітьми, виконувала свої батьківські обов`язки, добре ставилась до дітей, піклувалася та дбала про них, алкогольними напоями, наркотичними засобами та іншими забороненими речовинами не зловживала, інфекційними хворобами не хворіла, аморальний спосіб життя не вела. В грудні 2022 року ОСОБА_2 разом із молодшою дитиною пішла з дому в невідомому напрямку. В січні 2022 року повернулася додому, знаходилась вдома приблизно 2 тижні, потім знов зникла. В грудні 2023 року відповідач приїхала додому й хотіла повернутися в родину, але позивач з дітьми були проти цього. Відповідач зазначив, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав необхідно йому для виїзду разом з дітьми за кордон до Чехії.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про час та місце його проведення повідомлялася належним чином шляхом направлення судової повістки про виклик до суду за зареєстрованим місцем проживання, а також викликалася до суду через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. Причини неявки суду не повідомила, відзив не подала.

Представник третьої особи - виконавчого комітету Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області у судове засідання не прибув, про час та місце його проведення повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

27.08.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, про позбавлення батьківських прав було прийнято до провадження Балаклійського районного суду Харківської області відкрито провадження та призначено судовий розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 25.09.2024.

25.09.2024, у зв`язку із першою неявкою відповідача, підготовче засідання було відкладено до 23.10.2024.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 23.10.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд на 25.11.2024.

25.11.2024 за клопотанням представника позивача судове засідання відкладено на 24.12.2024.

24.12.2024 суд ухвалив провести заочний розгляд справи, на підставі наявних у ній доказів, зважаючи на вжиті заходи для забезпечення участі відповідача у розгляді справи та відсутність у позивача заперечень проти заочного розгляду справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 і відповідач ОСОБА_2 є батьками неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та малолітніх ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження дітей (а.с. 28, 30, 32, 34, 36, 38).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , зареєстровані як внутрішньо переміщені особи разом із батьком ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 (а.с. 29, 31, 33, 35, 37, 39, 42).

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 15.05.2024, яке набрало законної сили 17.06.2024, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дітей у розмірі 1/2 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви 04.03.2024 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття (а.с. 13-14, 110-112).

З розрахунку, наданого Балаклійським відділом державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області, вбачається, що заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів за період з 04.03.2024 до 26.07.2024 становить 31 010,39 грн (а.с. 43).

Під час обстеження умов проживання ОСОБА_1 , проведеного 26.07.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що за вищевказаною адресою зареєстровані як внутрішньо переміщені особи і фактично проживають: батько - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9., та діти - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3., ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4., ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5., ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_12 Умови проживання задовільні. Батько виховує і утримує дітей один, мати дітей за вказаною адресою не зареєстрована і не проживає (а.с. 24).

За даними довідки від 29.07.2024 № 01-20/130, наданої комунальним закладом "Харківська спеціальна школа № 3" Харківської обласної ради ОСОБА_7 навчається у 5-му класі вказаного вище закладу, ОСОБА_6 - у 7-Б класі, ОСОБА_5 - у 8-Б класі, ОСОБА_4 учениця 10-го класу з 01 вересня 2022 року. Діти проживають разом із батьком ОСОБА_1 , який виховує дітей один, забезпечує їх всім необхідним, підтримує зв`язок з керівництвом та педагогами закладу, постійно консультується з питань розвитку, навчання, виховання дітей. Мати ОСОБА_2 з родиною не проживає, навчанням і вихованням дітей не займається. Шкільні батьківські онлайн-збори не відвідує, з педагогами на зв`язок не виходить, життєдіяльністю дітей не цікавиться, ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо своїх малолітніх дітей (а.с. 25).

Виконавчим комітетом Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . У висновку зазначено, що питання про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав було розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини органу опіки та піклування Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області від 20.11.2024 № 20. Комісія дійшла висновку про відсутність з боку матері турботи про виховання дітей, піклування про їхній фізичний, духовний та моральний стан, що порушує права дітей. Тому комісія вважає доцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її неповнолітніх дітей (а.с. 108).

Свідок ОСОБА_9 , яка доводиться позивачу рідною сестрою, у судовому засіданні пояснила, що відповідач ОСОБА_2 до грудня 2022 року проживала разом із чоловіком і дітьми. Свої батьківськи обов`язки виконувала належним чином, піклувалася про дітей. Ніколи алкогольними напоями, наркотичними засобами та іншими забороненими речовинами не зловживала. В грудні 2022 року відповідач разом із молодшою дитиною поїхала з дому в невідомому напрямку. Через деякий час вона повернулася, але потім знов поїхала, залишивши всіх дітей з позивачем. На теперішній час вона вже більше року не з`являлася вдома, життям дітей не цікавиться, матеріальної допомоги на їхнє утримання не надає.

Норми права, які застосував суд.

Частиною 3 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частинами 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частинами 1, 6 ст. 82 ЦПК передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про охорону дитинства", далі - Закон).

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст. 11 Закону кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону).

Частиною 8 СК України передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

За змістом ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Статтею 152 СК України передбачено забезпечення права дитини на належне батьківське виховання.

Підстави позбавлення батьківських прав встановлені частиною першою статті 164 СК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Мотиви суду.

Позовні вимоги про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ґрунтуються на ухиленні відповідача від виконання своїх обов`язків з виховання дітей (пункт 2 частини 1 статті 164 СК України).

З огляду на зміст п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, позбавлення батьківських прав може застосовуватися лише тоді, коли батьки не просто не виконують свої обов`язки по вихованню дитини, а й ухиляються від їх виконання, тобто за умови доведення винної поведінки того з батьків, який свідомо нехтує здійсненням своїх обов`язків, передбачених ст. 150 СК України.

У пункті 16 Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Такий правовий висновок неодноразово викладений Верховним Судом у постановах, зокрема, від 07 лютого 2024 року у справі № 455/307/22, провадження № 61-16965св23; від 20 березня 2024 року у справі № 204/2097/22, провадження № 61-951св24; від 24 жовтня 2024 року у справі № 199/3287/23, провадження № 61-8177св24.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі "Мамчур проти України", заява № 10383/09; рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року в справі "М. С. проти України", заява № 2091/13).

У рішенні від 30 червня 2020 року у справі "Іlya Lyapin vs russia»" (заява № 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини під час розгляду справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2024 року в справі № 404/9387/21, провадження № 61-13425св23.

Верховний Суд наголошує, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанова Верховного Суду від 01 серпня 2024 року в справі № 366/52/21, провадження № 61-8861св24).

Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, провадження № 61-9216св24).

У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанова Верховного Суду від 26.12.2024 року у справі № 561/474/24, провадження № 61-13691св24).

За положенням частини шостої статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Самі по собі встановлені факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини (постанова Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі № 133/747/23, провадження № 61-9650св24).

У висновку органу опіки та піклування Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області від 02.12.2024 № 867, визначено доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її неповнолітніх дітей, оскільки вона свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків, тобто не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, не цікавиться навчанням, що негативно впливає на фізичний розвиток як складову виховання.

Суд визнає висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав немотивованим, формальним та таким, що не містить належного, підтвердженого доказами обґрунтування виключної необхідності позбавлення батьківських прав, того, що позбавлення матері батьківських прав відповідає інтересам дітей.

Натомість не убачається дій органу опіки та піклування у динаміці щодо супроводу цієї родини, надання їй допомоги в межах покладених на них функцій і завдань.

За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.

З матеріалів справи вбачається, що діти проживають з батьком.

На підтвердження викладених у позовній заяві доводів стосовно невиконання відповідачем своїх обов`язків з утримання дітей позивач надав суду розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, з якого вбачається, що заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів за період з 04.03.2024 до 26.07.2024 становить 31 010,39 грн.

Верховний Суд у своїй постанові від 16.01.2018 у справі № 204/1199/16-ц (провадження № 61-170св17) наголосив, що не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків факт стягнення з батька аліментів на утримання дитини, оскільки таке є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання. Наявність заборгованості по аліментах сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав.

Отже у матеріалах справи відсутні беззаперечні докази винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов`язками відповідачем, які б свідчили про злісне ухилення її від виховання своїх дітей і, як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав

Так у справі відсутні докази застосування до відповідача заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, притягнення до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування тощо.

Позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів винної поведінки відповідачки щодо умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків, як і не доведено, що інтереси дітей потребують позбавлення матері батьківських прав щодо них.

При цьому судом встановлено, що ОСОБА_2 до грудня 2022 року належним чином виконувала свої батьківські обов`язки, зауважень з цього приводу з боку правоохоронних органів та органів опіки і піклування не мала.

Крім того, в грудні 2023 року відповідачка намагалася повернутися в родину, що свідчить про її свідоме бажання поновити спілкування з дітьми, знову піклуватися про них. Проте возз`єднання з родиною не відбулося саме через позицію позивача, що останній підтвердив в судовому засіданні.

Позбавлення відповідачки батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Суд враховує, що відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дітей, а тому розрив з матір`ю сімейних відносин не буде відповідати інтересам дітей.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України", пункт 49). Наявності таких обставин у цій справі не доведено.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є недоцільним та передчасним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити, однак, враховуючи поведінку відповідача щодо ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до своїх дітей, суд її попереджує, що у разі продовження такої поведінки і у разі надання відповідних доказів, може бути повторно розглянуто питання про позбавлення її батьківських прав.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що ОСОБА_2 слід попередити про необхідність змінити ставлення до виховання дітей і покласти на орган опіки та піклування контроль за виконанням відповідачем батьківських обов`язків.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог суд відмовляє повністю, судовий збір, сплачений позивачем при подані позову, розподілу не підлягає та повністю покладається на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 7, 150, 152, 164, 166 СК України, статтями 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, про позбавлення батьківських прав.

Попередити відповідача ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , виконання обов`язків щодо виховання та утримання дітей, передбачених сімейним законодавством, і покласти на орган опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: виконавчий комітет Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, місцезнаходження: 63404, Харківська область, Чугуївський район, м. Зміїв, вул. Адміністративна, буд. 9, код ЄДРПОУ 04058674.

Повний текст рішення суду складено 03 січня 2025 року.

СуддяЮ.А. Феленко