Постанова від 03.01.2025 по справі 177/1279/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1219/25 Справа № 177/1279/24 Суддя у 1-й інстанції - Лященко В. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2025 року м.Кривий Ріг

справа № 177/1279/24

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідачі ОСОБА_2 , Новопільська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в порядку ч.13 ст. 7, ч.2 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Котляр Тетяна Вікторівна, на ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2024 року, яка постановлена суддею Лященко В.В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні,

УСТАНОВИВ:

В червні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, про визнання майна особистою власністю та визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом.

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2024 року відкрито провадження у вказаній справі із призначенням підготовчого засідання та викликом сторін. Встановлено відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Зазначено, що у зазначений строк відповідачі мають право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. У разі ненадання відповідачами відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).

01 жовтня 2024 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Котляр Т.В. надійшов відзив на позовну заяву в якому остання просила поновити ОСОБА_2 строк для подання відзиву на позовну заяву та прийняти до розгляду цей відзив.

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2024 року у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Котляр Т.В. про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву відмовлено. Відзив на позов представника відповідача - залишено без розгляду та повернуто представнику відповідача.

Не погодившись з вищевказаною ухвалою ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Котляр Т.В., оскаржила її у апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, апелянт просить ухвалу суду скасувати, поновити відповідачу ОСОБА_2 та її представнику - адвокату Котляр Т.В. строк на подання відзиву на позовну заяву та визнати поданий 30 вересня 2024 року відзив на позовну заяву в межах строків, визначених судом, враховуючи невручення позивачем відповідачу та її представнику копії позовної заяви з додатками, відсутності належних та допустимих доказів такого вручення у матеріалах справи, та враховуючи поважні причини відсутності доступу до справи в Електронному суді, та періоду хвороби (проходження лікування) адвокатом Котляр Т.В.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції не приступив до розгляду справи по суті, тому міг поновити строк на подання відзиву на позовну заяву та прийняти позиції відповідача ОСОБА_2 та її представника, їх аргументів, на яких ґрунтується позиція відповідача, вважає, що неприйняття судом відзиву на позовну заяву призведе до однобокого розгляду справи.

Зауважує на тому, що як відповідач ОСОБА_2 , так і її представник - адвокат Котляр Т.В., не отримували копії позовної заяви та доданих до неї додатків, а наявна в матеріалах справи копія квитанції про поштове відправлення відповідачу ОСОБА_2 , надана стороною позивача, не свідчить про таке отримання. Факт неотримання відповідачем ОСОБА_2 та її представником - адвокатом Котляр Т.В. копії позовної заяви та доданих до неї додатків підтверджується перепискою з адвокатом позивача у мессенджері Вайбер, доданою до апеляційної скарги. Лише 09 вересня 2024 року у представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Котляр Т.В. з`явилась можливість ознайомлення з матеріалами справи, однак з 08 вересня 2024 року по 23 вересня 2024 року остання перебувала на лікарняному, при цьому відзив на позовну заяву було подано 30 вересня 2024 року, тобто лише через 7 днів після закінчення лікування адвоката.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в п. 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Положеннями ч. 13 ст. 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд (ч. ч. 1-2 та 4 ст.12 ЦПК України).

За приписами ст. 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно зі ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За ч. ч. 1-2 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження в справі.

Відзив на позовну заяву подається відповідачем у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. ч. 1-2 ст. 191 ЦПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, в червні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, про визнання майна особистою власністю та визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом.

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2024 року відкрито провадження у вказаній справі із призначенням підготовчого засідання та викликом сторін. Встановлено відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Зазначено, що у зазначений строк відповідачі мають право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. У разі ненадання відповідачами відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).

Згідно з наявним у матеріалах цивільної справи № 177/1279/24 рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, 16 липня2024 року ОСОБА_2 отримала копію ухвали про відкриття провадження у справі від 12 червня 2024 року, позовну заяву з додатками (а.с.83).

Отже, 15-денний строк на подачу відзиву для відповідачів сплив 31 липня 2024 року.

06 вересня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Котляр Т.В. надійшла до суду заява про вступ у справу як представника на підставі ордеру від 04 вересня 2024 року, відповідно до якої останній було надано доступ до електронної справи в підсистемі «Електронний суд» (а.с.100-104).

30 вересня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Котляр Т.В. до суду надійшов відзив на позов з доданими до нього документами, в якому одночасно заявлено прохання про поновлення строку для його подання в якому зазначено, що причиною пропуску строку слугувало те, що певний час у електронному суді не відображалися матеріали позовної заяви, крім того, хворіла як відповідач ОСОБА_2 , так її представник.

Суд першої інстанції, встановивши, що копія ухвали від 12 червня 2024 року про відкриття провадження у справі 16 липня 2024 року була отримана відповідачем ОСОБА_2 , отже строк для подання відзиву, який був встановлений судом, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, сплив 31 липня 2024 року, дійшов висновку про те, що підстави для його поновлення відсутні, тому, як наслідок, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви представника відповідача про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву.

Крім того, судом вірно зазначено, що суд може продовжити процесуальний строк, який встановлений судом, якщо такий строк ще не закінчився, водночас, як слідує з матеріалів справи, до закінчення встановленого судом строку для подання відзиву заява про продовження процесуального строку для його подання від відповідача ОСОБА_2 не надходила.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не приступив до розгляду справи по суті, тому міг поновити строк на подання відзиву на позовну заяву та прийняти позиції відповідача ОСОБА_2 та її представника, їх аргументів, на яких ґрунтується позиція відповідача, вважає, що неприйняття судом відзиву на позовну заяву призведе до однобокого розгляду справи, відхиляються апеляційним судом, оскільки вказані обставини не є належними підставами для поновлення процесуального строку так як поважними можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Також відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги про те, що як відповідач ОСОБА_2 , так і її представник - адвокат Котляр Т.В., не отримували копії позовної заяви та доданих до неї додатків, а наявна в матеріалах справи копія квитанції про поштове відправлення відповідачу ОСОБА_2 , надана стороною позивача, не свідчить про таке отримання, оскільки подання відзиву на апеляційну скаргу пов`язане з моментом отримання відповідачем копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач ОСОБА_2 з 16 липня 2024 року була обізнана про факт відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , отримавши копію ухвали про відкриття провадження у справі та мала можливість до закінчення строку для подання відзиву подати клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, надання їй копії позовної заяви та доданих до неї додатків та, у зв`язку з цим, подати клопотання про продовження строку для подачі відзиву, як це передбачено ч.2 ст.127 ЦПК України, однак, такою можливістю відповідач ОСОБА_2 не скористалась.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що лише 09 вересня 2024 року у представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Котляр Т.В. з`явилась можливість ознайомлення з матеріалами справи, однак з 08 вересня 2024 року по 23 вересня 2024 року остання перебувала на лікарняному, при цьому відзив на позовну заяву було подано 30 вересня 2024 року, тобто лише через 7 днів після закінчення лікування адвоката, не можуть бути підставою для поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на те, що відповідач ОСОБА_2 , почитаючи з моменту отримання нею ухвали про відкриття провадження у справі, а саме з 16 липня 2024 року, не мала змоги звернутися до адвоката за консультацією раніше, в межах визначеного судом строку на подання відзиву, ним не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.

Пропустивши строк для подання відзиву більше чим на два місяці, скаржник у апеляційній скарзі не наводить обставин, які були істотними перешкодами чи труднощами для вчинення цієї процесуальної дії відповідачем ОСОБА_2 у встановлений судом строк.

Відповідно до ст. ст. 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю треба розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в процесуальних відносинах сторін, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України»).

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Безпідставне поновлення процесуального строку є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, у даній справі відповідач ОСОБА_2 на власний розсуд розпорядилась своїми процесуальними правами, не подавши відзив на позовну заяву у встановлений судом строк, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що строки, встановлені ЦПК України або судом, є обов`язковими для суду та для учасників судового процесу, оскільки, зокрема, визначають час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію. При цьому відповідач не позбавлений можливості викласти свої заперечення проти позову у інший передбачений цивільно-процесуальним законодавством спосіб.

Доводи апеляційної скарги не містять посилань на такі порушення, що призвели до неправильного вирішення питання про поновлення строку для подання відзиву, тому, з огляду на положення ст. 376 ЦПК України, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Отже, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому, в силу ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Котляр Тетяна Вікторівна, залишити без задоволення.

Ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складений 03 січня 2025 року.

Головуючий:

Судді: