Рішення

від 09.05.2025 по справі 177/1279/24

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/1279/24

Провадження № 2/177/238/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09 травня 2025 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Лященко В.В.

за участю секретаря судового засідання Антонінок А.Д.

представника позивача Ямкового В.І.

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Котляр Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу №177/1279/24 за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Ямковий Владислав Іванович, до ОСОБА_1 , Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, про визнання майна особистою власністю та визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом,

встановив:

У червні2024 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 , після його смерті залишилося спадкове майно, яке складається з житлового будинку, загальною площею 76,9 кв.м., житловою площею 42,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок належав померлому на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок виданого 24.10.1988 року Новопільською сільською радою згідно з рішенням виконкому Криворізької районної Ради народних депутатів № 309 від 27.11.1987 року, зареєстрованого Криворізьким БТІ в реєстровій книзі № 5-248-1426. З метою отримання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 звернулася до нотаріуса, але отримала відмову у зв`язку з тим, що спадковий житловий будинок був придбаний померлим за час перебування в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , який розірвано, а відтак нібито повинна бути виділена шлюбна частка за нею та за померлим для подальшого відокремлення обсягу спадкового майна, яке підлягає успадкуванню. З вказаними висновками нотаріуса та визнанням спірного будинку спільною сумісною власністю подружжя позивачка категорично не згодна. Так, позивачка зазначає, що спірний будинок було збудовано в 1953 році матір`ю ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , за рахунок власних коштів, до шлюбу ОСОБА_3 з ОСОБА_1 , укладеного 09.04.1982 року, при цьому самому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на той час виповнилося лише 15 років. В подальшому спірний будинок, який не був на той час зареєстрований в БТІ перейшов до ОСОБА_3 в порядку спадкування від матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , отже вважається набутим в особисту приватну власність. Отже, ОСОБА_3 , у відповідності до вимог тогочасного законодавства, було отримано технічний паспорт на житловий будинок, який складений Криворізьким БТІ 25.09.1988 року, та в подальшому на його підставі отримано свідоцтво про право власності, де він вказаний єдиним власником спірного будинку без виділення часток, тобто наведене свідчить про те, що будинок АДРЕСА_1 є його особистою приватною власністю. Крім того, з відповідних норм законодавства, чинного на момент звершення будівництва спірного будинку випливало, що побудований будинок, який не було створено подружжям роботою в період зареєстрованого шлюбу, вважається окремою власністю кожного з подружжя та належить до приватної власності. Також, відповідачка ОСОБА_1 ще й пропустила строк позовної давності для звернення до суду із позовними вимогами щодо поділу майна, який слід обраховувати саме з дати розірвання шлюбу, оскільки з 1989 року не пред`явила позову про визнання спірного житлового будинку спільною сумісною власністю та про його поділ, що є додатковою підставою визнання його особистою приватною власністю ОСОБА_3 .

У зв`язку з чим, позивач просить суд визнати житловий будинок АДРЕСА_1 , особистою приватною власністю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок загальною площею 76,9 кв.м., який належав ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 24.10.1988 року Новопільською сільською Радою народних депутатів Криворізького району Дніпропетровської області, на підставі рішення виконкому Криворізької районної Ради народних депутатів від 27.11.1987 року №309, зареєстрованого Криворізьким БТІ в реєстровій книзі № 5-248-1426.

Ухвалою судувід 11.06.2024 позовну заяву залишено без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст.175,177 ЦПК України, а саме позивачем сплачено судовий збір не у повному обсязі.

12.06.2024 виправлено недоліки зазначені в ухвалі суду від 11.06.2024 року.

Ухвалою суду від 12.06.2024 було відкрито провадження у вказаній справі із призначенням підготовчого засідання та викликом сторін, витребувано копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

19.06.2024 на адресу суду надійшли витребувані матеріали.

Ухвалою суду від 05.08.2024 справу було призначено до судового розгляду по суті.

30.09.2024 на адресу суду надійшов відзив на позов, з проханням поновити ОСОБА_1 строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою судувід 03.10.2024 у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Котляр Т.В. про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву відмовлено. Відзив на позов представника відповідача залишено без розгляду та повернуто представнику відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні на позовних вимогах наполягав з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, вказуючи на те, що спірне домоволодіння набуте в період шлюбу з відповідачем та є спільною власністю. Позивач не надав доказів, що будинок був успадкований, також у довідках, технічному паспорті містяться розбіжності щодо дати побудови домоволодіння.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, зазначала, що вона проживала з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, в той час його мати проживала у спірному будинку. Після її смерті чоловік перебудовував його, вони вкладали в це свої спільні кошти.

Представник Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі факти та відповідні ним правовідносини.

З Довідки про право приватної власності на житловий будинок, виданої ОСОБА_3 виконавчим комітетом Новопільської сільської Ради народних депутатів Криворізького району Дніпропетровської області №1213 від 06.12.1982 року вбачається, що згідно до запису в господарській книзі виконавчого комітету Новопільської сільської Ради народних депутатів за №3, особистого рахунку №219, громадянці ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка доводилася матір`ю ОСОБА_3 , належить на праві приватної власності житловий будинок, розташований на земельній ділянці колгоспу ім. Карла Лібкнехта розміром 1700 кв. метрів та знаходиться в АДРЕСА_1 . Будинок побудований 1960 року (а.с.16).

Відповідно до копії заповіту посвідченого секретарем виконавчого комітету Новопільської сільської Ради народних депутатів Криворізького району та зареєстрованого в реєстрі за №20 від 25.05.1981 року ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, що все її майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі, все те, на що вона матиме право на день своєї смерті, заповідає своєму синові ОСОБА_3 (а.с.14).

Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 13.11.1965 року ОСОБА_3 13.11.1965 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 . Прізвище дружини після укладення шлюб « ОСОБА_6 » (а.с.57 зворот). Шлюб було розірвано 22.02.1982 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_2 від 01.08.2021 року (а.с. 58).

Згідно повторного свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 24.12.1987 року ОСОБА_3 09.04.1982 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_7 . Прізвище дружини після укладення шлюб « ОСОБА_6 » (а.с.28).

З рішення №309 виконавчого комітету Криворізької районної Ради народних депутатів Дніпропетровської області від 27.11.1987 року «Про проведення інвентаризаційних і реєстраційних робіт по оформленню документації на житлові будинки державних підприємств, організацій та громадян» вбачається, що виконавчий комітет вирішив провести до 01.01.1988 року інвентаризаційних і реєстраційних документів будинків, які знаходяться у використанні сільських та селищних Рад народних депутатів, державного житлового фонду господарств та підприємств району, та будинків належних громадянам на праві приватної власності (а.с.18 а).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , виданого 24.10.1988 року Новопільською сільською радою, згідно з рішенням виконкому Криворізької районної Ради народних депутатів № 309 від 27.11.1987 року (а.с.), зареєстрованого в реєстровій книзі № 5, сторінка №248, запис №1426 (а.с.15 зворот).

Згідно Технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду за адресою АДРЕСА_1 , складеного 25.09.1988 року Криворізьким БТІ вбачається, що спірний будинок було побудовано в 1953 році (а.с.21-23).

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 від 11.04.2012 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 19.04.1990 року було розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис №178 (а.с.28 зворот).

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 ОСОБА_3 04.09.2012 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис №18. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_6 » (а.с.15).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер (а.с.18).

З довідки Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» № 173416 від 02.10.2019 року, виданою відповідно до даних архівної справи станом на 31.12.2012 року, згідно з яким право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано на праві приватної власності в КП ДОР «Криворізьке БТІ» в реєстровій книзі № 5-248-1426 на ім`я: ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності видане 24.10.1988 року Новопільською сільською Радою, згідно рішення виконкому Криворізької районної Ради народних депутатів від 27.11.1987р. № 309 (а.с.16 зворот).

З постановипро відмовуу вчиненінотаріальної діїШостої криворізькоїдержавної нотаріальноїконтори від28.10.2019року вбачається,що ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що спадковий житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , був придбаний померлим за час перебування в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , який розірвано, а відтак нібито повинна бути виділена шлюбна частка за нею та за померлим для подальшого відокремлення обсягу спадкового майна, яке підлягає успадкуванню (а.с.17).

Допитана як свідок позивач ОСОБА_2 пояснила, що з померлим чоловіком ОСОБА_3 проживала в АДРЕСА_1 з 1960 року, син народився у 1964 році, шлюб було зареєстровано у 1965 році. Це була хата батьків чоловіка, вони побудували її. Свідок проживає у спірній будівлі з 1960 року постійно, спочатку разом з чоловіком та дітьми, потім чоловік пішов до іншої жінки, а вона з дітьми залишилася проживати у будинку. Будинок не перебудовували, проте робили ремонт, обклали цеглою, збудували паркан, кошти на це колишній чоловік не надавав. Відповідачка жодного дня не проживала у цьому будинку. У 2012 році вона повторно уклала шлюб з ОСОБА_3 та проживала з ним до його смерті.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що позивачку знає з 1964 року, мешкають у одному селі. В будинку АДРЕСА_1 проживали мати ОСОБА_3 та його сім`я дружина ОСОБА_9 , та їхні сини, цей будинок не перебудовували. ОСОБА_2 в ньому проживає постійно, доглядала маму ОСОБА_3 і його до смерті, здійснила поховання. Відповідачку ОСОБА_10 не бачила жодного разу.

Відповідно до ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

На момент виникнення спірних правовідносин і введення будинку в експлуатацію питання набуття права власності регулювалося Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт побудови його з додержанням вимог цих актів законодавства.

Виникнення права власності на житловий будинок чинним на момент його побудови законодавством не пов`язувалося з проведенням його реєстрації.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966, яка втратила чинність на підставі Наказу Держжитлокомунгоспу №56 від 13.12.1995, під будинком, як об`єктом правової реєстрації, розуміється один будинок з приналежними до нього службовими будівлями та спорудами (чи без таких), що розташовані на одній земельній ділянці, під самостійним порядковим номером по вулиці, провулку, площі. Під домоволодінням розуміється два і більш будинків з приналежними до них надвірними будівлями (чи без таких), що розташовані на одній земельній ділянці під одним порядковим номером по вулиці, провулку, площі.

Відповідно до Розділу III «Про порядок оформлення права власності на будинок або домоволодіння при відсутності правовстановлюючих документів» вищевказаної Інструкції передбачено, що: 10. При відсутності правовстановлюючих документів, які зазначені в цій інструкції (додаток №1), зацікавлена юридична або фізична особа (установа, підприємство, організація, громадянин, колгоспний двір) подає до виконкому місцевої Ради депутатів трудящих заяву про оформлення права власності на будинок або домоволодіння і видачу свідоцтва про це.

12. Для вирішення питання про можливість оформлення права власності (п. 10) виконком місцевої Ради депутатів трудящих доручає бюро технічної інвентаризації: а) оглянути будинок (домоволодіння); б) одержати відомості у громадян, які Документ сформований в системі «Електронний суд» 08.06.2024 5 проживають у будинку, зазначеному заявником, а також у сусідніх будинках, та з`ясувати, хто являється його власником. Про час огляду і збирання відомостей бюро технічної інвентаризації вивішує об`яви на видному місці на даному будинку і сусідніх будинках; в) скласти акт огляду будинку (домоволодіння) і одержати відомості за підписом представника бюро технічної інвентаризації і громадян, які дали відомості; г) перевірити документи і відомості, подані заявником, порівнюючи їх з матеріалами, що зібрані на місці огляду будинку (домоволодіння), із відомостями, одержаними від громадян.

13. Бюро технічної інвентаризації на підставі зібраних матеріалів, а також матеріалів, поданих заявником, складає мотивований висновок про те, чи належить будівля заявнику, і подає його виконкому місцевої Ради депутатів трудящих, який виносить відповідне рішення. Після винесення виконкомом рішення про оформлення права власності на будинок або домоволодіння, органи комунального господарства, а де їх немає - виконком місцевої Ради депутатів трудящих видає власникові свідоцтво про право особистої власності на будинок за встановленою формою (додаток №2 та 2- а).

Відповідно до Розділу IV «Порядок реєстрації права власності на будинок або домоволодіння» вищевказаної Інструкції передбачено, що: 21. Бюро технічної інвентаризації в своїй роботі по реєстрації будинків і домоволодінь зобов`язані: а) ознайомитись з документами, поданими установами, підприємствами, організаціями і окремими громадянами на підтвердження їх права власності на будинок (домоволодіння); б) з`ясувати підстави виникнення і порядок переходу до установи, підприємства, організації чи громадянина права власності, правильність оформлення документів, число учасників спільної власності і частку, яка належить кожному із співвласників.

22. На підставі правовстановлюючих документів, перелічених в додатку №1, бюро технічної інвентаризації складає письмовий висновок, в якому зазначається: а) адреса будинку (домоволодіння), площа земельної ділянки і кількість основних будівель; б) дані про власників з зазначенням відносно громадян прізвища, ім`я та по батькові, а для установ, підприємств і організацій - повного їх найменування; в) детальний перелік поданих документів, що встановлюють право теперішніх власників; г) вид власності (державна, кооперативна, громадська, особиста); д) участь кожного із співвласників у спільній власності відповідно до належної йому частки (1/4, 1/2, 1/3 і т. д.).

23. На підставі перевірених документів і свого висновку бюро технічної інвентаризації вносить відомості про право власності на будинок (домоволодіння) до реєстрової книги даного населеного пункту і проставляє на документі власника реєстраційний напис за встановленою формою (додаток №4).

З викладу наведених норм вбачається, що при первинній реєстрації права власності на спірний житловий будинок бюро технічної інвентаризації та виконкоми місцевої Ради депутатів трудящих, який виносить відповідне рішення про оформлення права власності на будинок здійснювали вказану реєстрацію на підставі ретельної перевірки та з`ясування підстав виникнення і порядок переходу до громадянина права власності, правильності оформлення документів, з`ясування числа учасників спільної власності і частки, яка належить кожному із співвласників.

Отже, той факт, що у відповідності до вимог вищевказаної Інструкції ОСОБА_3 було отримано технічний паспорт на житловий будинок індивідуального житлового фонду за адресою АДРЕСА_1 , який складений 25.09.1988 Криворізьким БТІ, згідно якого вбачається, що спірний будинок було побудовано в 1953 році, та в подальшому на його підставі отримано свідоцтво про право власності, де він вказаний єдиним власником спірного будинку без виділення часток, про що також зазначено в технічному паспорті на житловий будинок індивідуального житлового фонду, наведене свідчить про те, що будинок АДРЕСА_1 є його особистою приватною власністю.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що спірний будинок відповідно до запису в господарській книзі виконавчого комітету Новопільської сільської Ради народних депутатів де зазначено, що ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка доводилася матір`ю ОСОБА_3 , належить на праві приватної власності житловий будинок, розташований на земельній ділянці колгоспу ім. Карла Лібкнехта розміром 1700 кв. метрів та знаходиться в АДРЕСА_1 , тобто до шлюбу ОСОБА_3 з ОСОБА_1 , укладеного 09.04.1982 року.

На момент первинної реєстрації права власності на спірний будинок в 1988 році та набуття права власності ОСОБА_3 діяв Порядок державного обліку житлового фонду, затверджений, постановою Ради Міністрів Української РСР №105 від 11.03.1985, згідно з якою на виконання постанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1985 №136 «Про порядок державного обліку житлового фонду» Рада Міністрів Української РСР постановила розробити до 1 липня 1985 організаційні заходи по завершенню реєстрації й технічної інвентаризації житлового фонду Української РСР у містах і селищах міського типу в 1987 році, у сільській місцевості - в 1988 році; розглянути і вирішити питання про створення й розширення при необхідності мережі організацій технічної інвентаризації у районах і містах для забезпечення проведення робіт по реєстрації й технічній інвентаризації житлового фонду.

На виконання вказаних вище постанов виконавчий комітет Криворізької районної ради народних депутатів Дніпропетровської області приймає рішення №309 від 27.11.1987 р. «Про проведення інвентаризаційних робіт з оформлення документів на житлові будинки державних підприємств, організацій та громадян».

На підставі вказаного рішення ОСОБА_3 і було видано Новопільською сільською радою свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 від 24.10.1988.

Наведене свідчить про правомірність набуття права власності ОСОБА_3 на спірний будинок.

Щодо посилання відповідача на те, що спірний будинок належить їй на праві спільної сумісної власності суд зазначає наступне.

Норми Сімейного Кодексу України та Цивільного кодексу України застосовуються до відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 р., та застосовуються до відносин, які вже існували на зазначену дату в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ними чинності, очевидним є те, що оскільки спірний будинок збудовано до набрання чинності Кодексом України про шлюб та сім`ю Української РСР (далі КпШС України), Сімейним кодексом України (далі - СК України), Цивільним кодексом УРСР 1963 р. (далі - ЦК УРСР 1963), Цивільним кодексом України 2003 р., а під час дії Цивільного кодексу Української РСР 1922 р. (далі - ЦК УРСР 1922) та Кодексу законів про сім`ю, опіку, шлюб та акти громадянського стану Української РСР 1926 р. (далі КЗпС УРСР 1926), тому до спірних правовідносин щодо виникнення та набуття права власності на спірний будинок застосовуються саме ці законодавчі акти.

Відповідно до ст. 52 ЦК УРСР 1922 розрізняється власність: а) державна (націоналізована і муніципалізована); б) кооперативна; в) приватна.

Відповідно до ст. 54 ЦК УРСР 1922 предмет приватної власності можуть становити: ненаціоналізовані будівлі, підприємства торгові, підприємства промислові, що мають найманих робітників не вище передбаченої особливими законами кількості; знаряддя та засоби виробництва, гроші, цінні папери та інші цінності, в тому числі золота і срібна монета та іноземна валюта; предмети хатнього вжитку, господарства та особистого споживання, товари, які продавати законом не заборонено, і всяке не вилучене з приватного обороту майно.

Відповідно до ст. 125 КЗпС УРСР 1926 р. майно, набуте подружжям роботою в період зареєстрованого шлюбу, вважається таким, що належить обом членам подружжя на засадах спільної власності. Розмір частини, яка належить кожному з подружжя в разі спору, визначається судом. Інше майно становить окрему власність кожного з подружжя.

Отже, з відповідних норм законодавства, чинного на момент звершення будівництва спірного будинку випливало, що побудований будинок, який не було створено подружжям роботою в період зареєстрованого шлюбу, вважається окремою власністю кожного з подружжя та належить до приватної власності.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Згідно з п. 22 Постанови Пленуму ВСУ №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Пунктом 24 зазначеної вище Постанови передбачено, що до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК). Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.

Згідно зі ст. 368 ЦК України вказано, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постановах Верховного Суду від 18.06.2018 р. у справі №711/5108/17 (провадження №61-1935св18) та від 07.10.2020 р. у справі №752/7501/18 (провадження №61-4114св20) зроблено висновки про те, що тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Водночас, зазначену презумпцію може бути спростовано й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Таким чином, ОСОБА_3 є єдиним власником житлового будинку АДРЕСА_1 , який він придбав за особисті кошти.

Щодо визнання за позивачкою судом права власності в порядку спадкування суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У відповідності до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За приписом ч. 2 ст.1269 ЦК України заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Статтею 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст. 1296 ЦК України).

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до абз. 2,3 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Зважаючи на відмову нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину, іншого шляху окрім звернення до суду за захистом порушеного права у позивача немає та вона правильно у розумінні ст.16 ЦК України обрала спосіб захисту порушеного права.

За встановлених обставин, зважаючи на те, що ОСОБА_3 у передбачений законом спосіб набув право особистої приватної власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що встановлено під час судового розгляду, враховуючи, що ОСОБА_2 є єдиною спадкоємицею за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , у передбачений законом строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, але отримати свідоцтво про право на спадщину не змогла, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, приймаючи до уваги повне визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Ямковий Владислав Іванович, задовольнити.

Визнати житловий будинок АДРЕСА_1 , особистою приватною власністю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок АДРЕСА_1 , житловою площею 42,9 кв.м., загальною площею 76,9 кв.м., який належав ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 24.10.1988 року Новопільською сільською Радою народних депутатів Криворізького району Дніпропетровської області, на підставі рішення виконкому Криворізької районної Ради народних депутатів від 27.11.1987 року №309, зареєстрованого Криворізьким БТІ в реєстровій книзі № 5-248-1426.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя В.В.Лященко