ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 546/796/23 Номер провадження 22-ц/814/2027/24Головуючий у 1-й інстанції Сербіненко І.В. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючий суддя: Триголов В.М.
Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.
Секретар: Старчик Є.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Павлюк Ігор Олександрович на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 06 лютого 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно , треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Довбиш Сергій Миколайович , державний реєстратор виконавчого комітету Решетилівської міської ради Верховод Костянтин Володимирович, -
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Довбиш С.М., державний реєстратор виконавчого комітету Решетилівської міської ради Верховод К.В.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що є спадкоємицею ОСОБА_5 , 1941 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставіст. 531 ЦК УРСР. Після нього відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки, яка належала спадкодавцю на підставі сертифікату на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0033250, який виданий на підставі розпорядження Решетилівської райдержадміністрації від 19.12.1966 № 377.
На даний час земельна ділянка має кадастровий номер 5324281900:01:001:7412, площею 3.5708 га. На момент його смерті позивач була неповнолітньою, так як народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Її батьками є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження. ОСОБА_7 був її двоюрідним дідусем та двоюрідним дядьком її батька ОСОБА_2 . Згідно свідоцтва про народження її батька ОСОБА_2 його батьками були ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла, які стосовно позивачки є дідусем та бабусею, бабуся позивачки ОСОБА_9 мала дошлюбне прізвище « ОСОБА_10 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб. Вона померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьками бабусі ОСОБА_11 були: мати ОСОБА_12 , померла та батько ОСОБА_13 (загинув під час Другої світової війни). ОСОБА_14 та ОСОБА_12 є рідними братом та сестрою, так як у них був один ІНФОРМАЦІЯ_6 , який загинув під час Другої світової війни. ОСОБА_15 та ОСОБА_5 були двоюрідними братом та сестрою, батько позивача по відношенню до ОСОБА_5 є двоюрідним племінником, а позивачка відповідно двоюрідною онучкою. З відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачка дізналася, що її батько ОСОБА_2 на підставі рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Решетилівської міської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 52014417 від 18.04.2020 став власником земельної ділянки кадастровий номер 5324281900:01:001:7412. У подальшому батько позивачки ОСОБА_2 продав земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу серія та номер 926 від 17.07.2021, який посвідчений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Довбишем С.М., ОСОБА_3 . Батько позивача не може бути спадкоємцем померлого ОСОБА_5 , так як він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на той час діявЦК УРСР(1963 р.) та він не входив до кола спадкоємців, які передбачені ст.529,530 ЦК УРСР. Позивачка проживала із спадкодавцем з жовтня 1995 року та перебувала на його утриманні 6 років. Даний факт підтверджується актом.. ОСОБА_2 не мав права на відчуження спірної земельної ділянки, оскільки неправомірно набув право власності на неї.
Просить встановити факт перебування на утриманні ОСОБА_5 ОСОБА_1 , з жовтня 1995 року по 15.12.2001 року.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на земельну ділянку кадастровий номер 5324281900:01:001:7412, площею 3.5708 га.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 5324281900:01:001:7412, площею 3,5708 га, який укладений 17.07.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та припинити у Державному реєстрі прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянкукадастровий номер 5324281900:01:001:7412, площею 3,5708 га, індексний номер 59322588 від 17.07.2021.
Скасувати та визнати незаконним рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Решетилівської міської ради Верховода К.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 52014417 від 18.04.2020, а саме право власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 5324281900:01:001:7412 за ОСОБА_2 .
Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку кадастровий номер 5324281900:01:001:7412, площею 3,5708 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 06 лютого 2024 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Довбиш Сергій Миколайович, державний реєстратор виконавчого комітету Решетилівської міської ради Верховод Костянтин Володимирович - відмовлено.
В апеляційному порядку рішення оскаржив позивач . Скарга мотивована тим, що судом порушено норма матеріального та процесуалтного парва.
Апелянт вказує, що висновки суду є протирічними , оскільки попри визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позову , суд першої інстанції прийшов до висновку про порушення права ОСОБА_4 , тим самим визнавши право останнього на спадщину після смерті ОСОБА_5 та його фактичне прийняття спадщини.
Скаржник зазначає, що висновки суду щодо того що ОСОБА_5 не був єдиним джерелом доходу у сім`ії є хибними , оскільки суду надано докази та показання свідків про протилежне.
Для позивача допомога ОСОБА_5 була постійною та була єдиним джерелом засобів для існування, що у свою чергу є підставою для спадкування земельної ділянки відповідно до ст.531 ЦК УРСР , оскільки позивач була непрацездатною на момент смерті ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та була на його утриманні починаючи з 1995 року.
Апелянт просить скасувати рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 06 лютого 2024 року, та ухвалити нове про задовлення позовних вимог в повному обсязі.
Судовим розглядом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 виданим Лобачівською сільської радою Решетилівського району 02.07.1990 (а.с. 13).
Батько позивачки ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 батьками вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_16 , підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 виданим виконкомом Братешківською сільською радою Решетилівського району Полтавської області 20.09.2001 (а.с. 11).
Дідусь позивачки ОСОБА_8 , 1938 року народження та бабуся ОСОБА_17 , 1936 року народження зареєстрували шлюб 18.06.1963, складено актовий запис № 3, складений Братешківською сільською радою Решетилівського району Полтавської області, що підтверджується копією свідоцтва серія НОМЕР_3 . Після шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_18 » (а.с. 14).
Брат позивачки ОСОБА_4 , народився ІНФОРМАЦІЯ_7 батьками вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_19 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 виданим Лобачівською сільської радою 06.08.1988 (а.с. 12).
ОСОБА_20 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_8 батьками вказані мати ОСОБА_12 батько ОСОБА_13 , що підтверджується копією посвідки про народження № НОМЕР_5 (а.с. 9)
ОСОБА_9 померла31.12.1995, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_6 виданим Лобачівською сільською радою Решетилівського району 09.01.1996 (а.с. 15).
ОСОБА_5 помер15.12.2001 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_7 виданим виконавчим комітетом Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області 17.12.2001 (а.с. 16).
Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки, яка належала спадкодавцю на підставі сертифікату на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0033250, який виданий на підставі розпорядження Решетилівської райдержадміністрації від 19.12.1966 № 377 (а.с. 17-18).
Як вбачається з копії довідки від 19.12.2019 № 1002 виданої виконавчим комітетом Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, підтверджується, що померлий ОСОБА_5 , 1941 року народження (помер15.12.2001) був племінником померлої ОСОБА_21 , 1914 року народження, (померла25.09.1995 ) та двоюрідним братом ОСОБА_22 1936 року народження (померла ІНФОРМАЦІЯ_5 ) (а.с. 19).
З копії довідки від 19.12.2019 № 992 виданої виконавчим комітетом Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, видана жителю с. Лобачі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 про те, що покійний ОСОБА_5 , 1941 року народження, який проживав в с. Лобачі та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 був його дядьком (а.с. 20).
Суду надана копія трудової книжки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата заповнення 09.12.2010, у якій маються записи про роботу та звільнення у 2010 -2013 роках (а.с. 40-46).
Постановою від 09.01.2020 № 02-31/6 державним нотаріусом Решетилівської державної нотаріальної контори було відмовлено ОСОБА_2 у видачі йому свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з відсутністю підстав для спадщини (а.с. 22-23).
17.07.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заключений договір купівлі продажу земельної ділянки площею 3, 5708 га, кадастровий номер 5324281900:01:001:7412 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Полтавського (колишня назва Решетилівський) району Полтавської області, що також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 29-36).
Як вбачається з копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, земельна ділянка площею 3, 5708 га, кадастровий номер 5324281900:01:001:7412 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, перебуває у приватні власності ОСОБА_23 (а.с. 39).
Як вбачається з копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, земельна ділянка площею 3, 5708 га, кадастровий номер 5324281900:01:001:7412 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, орендодавець ОСОБА_3 , надав в оренду вказану вище земельну ділянку ТОВ «СКП «Сількомунгосп» (а.с. 37-38).
18.05.2023 ОСОБА_24 , який проживає у с.Лобачі, ОСОБА_25 , який проживає у с.Лобачі, ОСОБА_26 який проживає у с.Лобачі, склали Акт про те, що в селі Лобачі Полтавського району (стара назва Решетилівський район) проживали разом, і вели спільне господарство однією сім`єю з жовтня 1995 року по грудень 2001 року, в одному домогосподарстві, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , його ОСОБА_27 ІНФОРМАЦІЯ_9 , , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , донька ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , дядько ОСОБА_5 , який помер15.12.2001. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , знаходились на утриманні ОСОБА_5 , який єдиний в родині мав на той час дохід у вигляді пенсії, суд ставиться критично до вказано Акту, оскільки Акт складений особами, на яких не покладено прав та обов`язку на його складання у межах здійснення повноважень, як визначених осіб органу місцевого самоврядування (а.с. 21).
ОСОБА_1 звертаючись із позовом та апеляційною скаргою просила встановити факт її перебування на утриманні ОСОБА_5 з жовтня 1995 року по ІНФОРМАЦІЯ_10 . Вказувала , що двоюрідний дідусь дійсно її утримував та його дохід був єдиним джерелом доходу. Також , посилається на те що її батьки не працювали і також перебували на утриманні діда.
Положеннями статей 77,80,81 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, щоб реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц, провадження №14-400цс19).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц, провадження №14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19, провадження №12-57гс21).
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується із висновком районного суду про відсутність підстав для задоволення позову в частині встановлення факту перебування на утриманні , оскільки вказана обставина не є доведеною належними доказам. Навпаки, місцевим судум вірно встанеовлено, що позивач знаходилась на утриманні не тільки дідуся але й батька. Скаржником не надано нових доказів до апеляційної скарги з обґрунтуванням неможливості їх надання до суду першої інстанції, які підтверджують обставини зазаначені в позовній заяві , і на які ОСОБА_1 посилається , як на підставу для задоволення позовних вимог.
Скаржник вказує на відсутність доходів у її батьків , оскільки у трудовій книжці ОСОБА_2 відсутні записи про працевлаштування. Проте колегія суддів вважає вказаний аргумент необґрунтованим , зважаючи на те що сам факт відсутності записів у трудовій книжці не може свідчити про відсутність доходу у ОСОБА_2 у період з 1995 по 2001 рік. Крім того, батько позивачки в судовому засіданні місцевого суду підтвердив, що також утримував свою доньку під час сумісного проживання.
Позивач посилається на те , що в матеріалах справи відсутні докази , що вона перебувала на утриманні не тільки ОСОБА_5 . Та суд апеляційної інстанції вважає вказані посилання безпідставними , як мотиви для задоволення апеляційної скарги, адже згідно ст. 81 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Тобто, не надання сторонами по справі доказів на спростування факту перебування позивача на утриманні ОСОБА_5 , не може вказувати на безсумнівність та вірогідність наявності такого факту.
Більше того , суд критично ставиться і до Акту від 18 травня 2023 року про проживання разом , ведення спільного господарства однією сім`єю з жовтня 1995 року по грудень 2001 року , та перебування ОСОБА_1 та її батьків на утриманні ОСОБА_5 , оскільки суду не надано доказів, що особи якими підписано відповідний акт проживали у с.Лобачі у відповідний період часу з 1995 року по 2001 рік.
Зважаючи на вказане, вимога про визнання права власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 , як похідна , задовленню не підлягає.
З оскаржуваного рішення вбачається , що відповідачами було подано заяву про визнання позовних вимог, та суд не знайшов підстав для їх задоволення . Із вказаним висновокм погоджується і колегія суддів.
Судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовних про визнання договору купівлі продажу земельної ділнки між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , укладеного 17.07.2021 року, так як позивач не є спадкоємцем після смерті двоюрідного дідуся, не є стороною вказаного договору, а отже такі вимоги є безпідставними.
Позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Аналогічне за змістом положення міститься й у статті 206 ЦПК України.
Так, зокрема, частиною першою статті 206 ЦПК України передбачено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
З досліджених матеріалів справи та оскаржуваного судового рішення , колегія суддів встановила , що підстави для задовлення позову та заяв про визнання позову відсутні . В контексті зазначеного, суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні. Враховуючи викладене, оскаржуване рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376, 382 ЦПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Павлюк Ігор Олександрович залишити без задоволення.
Рішення Решетилівськогорайонного судуПолтавської областівід 06лютого 2024року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий суддя: В. М. Триголов
Судді: А.І. Дорош
О.А.Лобов
Суд | Полтавський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 23.12.2024 |
Оприлюднено | 06.01.2025 |
Номер документу | 124211542 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: визнання права власності на земельну ділянку |
Цивільне
Полтавський апеляційний суд
Триголов В. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні