Ухвала

від 30.12.2024 по справі 727/9089/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

30 грудня 2024 року

м. Чернівці

справа № 727/9089/24

провадження 22-ц/822/1003/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Половінкіної Н. Ю.

суддів Кулянди М.І., Одинака О.О.

вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Герасимчук Олег Олександрович, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 листопада 2024 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служби у справах дітей Чернівецької міської ради про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 листопада 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Герасимчук О.О., про витребування доказів шляхом звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави відмовлено.

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Герасимчук О.О., подано апеляційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 листопада 2024 року.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.

За приписами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (ч.1 ст.84 ЦПК України).

Тобто, за змістом ст.84 ЦПК України учасник справи у разі саме неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. При цьому за подання клопотання про витребування доказів судовий збір не сплачується.

Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом (ч.1 та ч.2 ст.116 ЦПК України).

За подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом (ч.3 ст.117 ЦПК України).

Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Тобто, ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається (ч.2 ст.352 ЦПК України).

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (ч.2 ст.353 ЦПК України).

Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів чи скасування ухвали про забезпечення доказів (п.2 ч.1 ст.353 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина перша-третя статті 367 ЦПК України).

Аналіз вказаних норм свідчить, що:

тлумачення та застосування положень статті 353 ЦПК України має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. При цьому будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду;

законодавець розмежовує ухвали суду першої інстанції про витребування доказів та про забезпечення доказів. Якщо подається клопотання про забезпечення доказів шляхом їх витребування, тобто, за наявності підстав для забезпечення доказів та сплати судового збору за подання заяви про забезпечення доказів, то ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні такого клопотання може бути оскаржена в апеляційному порядку на підставі пункту 2 частини першої статті 353 ЦПК України;

ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів у переліку, визначеному пунктом 2 частини першої статті 353 ЦПК України, відсутня;

ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів не може бути оскаржена в апеляційному порядку, оскільки, з урахуванням стадії розгляду справи, особа, яка подає апеляційну скаргу, не позбавлена можливості поновити свої права в інший спосіб - шляхом оскарження в апеляційному порядку такої ухвали разом із рішенням суду першої інстанції (п.2 ч.1 ст.353 ЦПК України).

Зі змісту клопотання про звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави вбачається, що апелянт просила звернутися через компетентні органи Міністерства юстиції України до компетентних органів Польської Республіки із судовим дорученням про отримання інформації: 1) щодо усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за 2021 року - 2024 роки; 2) щодо судимості яку мав та/або має ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 3) щодо лікування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від психологічних розладів нервової системи у Польській Республіці, посилаючись на неможливість отримати вказані докази самостійно, у зв`язку з чим отримання документів можливо лише в порядку міжнародного співробітництва.

Отже, метою звернення ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Герасимчук О.О., до суду першої інстанції із клопотанням була неможливість самостійно отримати вказані докази, а тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 зверталася до суду першої інстанції із клопотанням про забезпечення доказів.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (ч.2 ст.353 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що неможливо припустити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод детально описував процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не гарантував сторонам, що спір щодо їх прав та обов`язків цивільного характеру буде остаточно вирішено (справа «Балатський проти України» (BALATSKYY v. UKRAINE), рішення від 25 жовтня 2007 року). Також Суд неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (справа «Шульга проти України» (SHULGA v. UKRAINE), рішення від 02 грудня 2010 року) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (справа «Мусієнко проти України» (MUSIYENKO v. UKRAINE), рішення від 20 січня 2011 року).

Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 61-19138сво18 дійшов висновку, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення.

Такого ж висновку дійшла й Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 623/3792/15-ц.

Верховний Суд виходить з того, що заперечення учасників процесу щодо наявності підстав щодо витребування доказів мають розглядатися судом при оскарженні рішення, ухваленого по суті спору.

У зв`язку із цим право на суд, одним із аспектів якого є право доступу, в аспекті апеляційного оскарження ухвал про відмову у призначенні експертизи та відмови у витребування доказів, підлягає обмеженню, яке застосовується з легітимною метою та зберігає пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

З огляду на вищезазначене, ухвали про відмову у задоволенні клопотання про відмову у витребуванні доказів підлягає оскарженню в апеляційному порядку одночасно з оскарженням рішення суду першої інстанції, ухваленого по суті спору.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі №520/14132/18.

Відповідно до п.4 ч.5 ст.357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення.

Аналогічні правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду по суті спору ухвал суду першої інстанції висловлено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 13 червня 2018 року у справі №522/14750/16, від 13 червня 2018 року у справі №761/6099/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі №623/3792/15-ц.

В ухвалі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, якої намагаються досягти.

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою та запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. UnitedKingdom, заява 8225/78, § 57, від 13 лютого 2001 року у справі «Кромбах проти Франції» (Krombach v.France, заява 29731/96, § 96).

Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не передбачених у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентується процесуальним законом. Звертаючись із апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може виступати самостійним об`єктом апеляційного оскарження, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункту 4 частини п`ятої статті 357 цього Кодексу. Так, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі №127/13362/13-ц, від 15 квітня 2020 року у справі №757/30485/19, від 22 лютого 2021 року у справі №720/2072/19.

Згідно пункту1 частини 1 статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

З огляду на викладене, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Герасимчук О.О., на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 листопада 2024 року слід відмовити.

Керуючись п.4 ч.5 ст.357, п.1 ч.1 ст.358 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Герасимчук Олег Олександрович, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служби у справах дітей Чернівецької міської ради про позбавлення батьківських прав відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Герасимчук Олег Олександрович, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служби у справах дітей Чернівецької міської ради про позбавлення батьківських прав повернути ОСОБА_1 .

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Н. Ю. Половінкіна

Судді М. І. Кулянда

О. О. Одинак