Ухвала

від 03.01.2025 по справі 740/7591/24

НІЖИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 740/7591/24

Провадження № 2-о/740/62/25

УХВАЛА

Іменем України

03 січня 2025 року м. Ніжин

Суддя Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області Шевченко І. М., розглянувши заяву ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Котом Сергієм Івановичем, заінтересована особа - Відділ у справах сім`ї та молоді Ніжинської міської ради Чернігівської області, про встановлення факту перебування на утриманні,

установила:

30 грудня 2024 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Кот С. І. звернувся до суду з указаною заявою, в якій просив установити факт перебування на утриманні заявника неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Заяву мотивовано тим, що ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_7 , яка від двох попередніх шлюбів має п`ятеро дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Починаючи з грудня 2022 року діти перебувають на його утриманні. Рідні батьки дітей не беруть участі в їх утриманні та вихованні, аліменти не сплачують. Заявник має посвідчення багатодітної сім`ї. Установлення факту перебування на утриманні ОСОБА_1 неповнолітніх дітей необхідне йому для підтвердження статусу особи, яка не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Заявник звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про те, що він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», однак отримав відмову, так як він не є біологічним батьком 3-х і більше дітей.

Дослідивши зміст заяви та доданих до неї документів, не вбачаю підстав для відкриття провадження у справі в порядку окремого провадження з огляду на таке.

Так, заявник звернувся до суду з вимогою про встановлення факту перебування на його утриманні неповнолітніх дітей, які є синами його дружини від попередніх шлюбів.

Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами 1, 2 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

З таких же критеріїв виходила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) та від 11 вересня 2024 року у справі №201/5972/22 (провадження № 14-132цс23).

Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Такі ж висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 грудня 2019 року у справі № 370/2898/16 (провадження № 14-573цс19).

З урахуванням наведеного можна констатувати, що існує два порядки (способи) встановлення фактів, що мають юридичне значення, - позасудовий і судовий, які за своїм змістом є взаємовиключними.

Із заяви вбачається, що встановлення факту перебування на утриманні заявника неповнолітніх дітей необхідне йому для підтвердження статусу особи, яка не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Державна реєстрація народження проводиться шляхом внесення відомостей в Державний реєстр актів цивільного стану громадян, з видачею свідоцтва про народження, що підтверджує факт реєстрації народження дитини.

Таким чином, обставина щодо перебування на утриманні у батька трьох і більше дітей віком до 18 років підлягає встановленню на підставі відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян та виданих на підставі такої реєстрації документів. Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України. Згідно з ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Таким чином, сам факт перебування на утриманні у батька дітей визначений законом та підтверджується переліченими документами, тому не потребує встановленню у судовому порядку, зокрема у порядку окремого провадження.

Заявник звернувся до суду з вимогою про встановлення факту перебування на його утриманні неповнолітніх дітей, які є синами його дружини від попередніх шлюбів.

Питання утримання малолітніх, неповнолітніх дітей врегульовані нормами СК України.

Так, відповідно до ст. 180 СК України саме батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання батьками обов`язку по утриманню дітей врегульовані положеннями ст. 181 СК України, де, зокрема, визначено, що виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, а той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтями 265, 267 СК України передбачено обов`язок баби, діда та повнолітніх братів, сестер утримувати малолітніх, неповнолітніх відповідно онуків чи братів і сестер.

Згідно зі ст. 268 СК України у вітчима (мачухи) обов`язок по утриманню малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, виникає лише у разі, коли в останніх немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

Отже, питання утримання дітей до 18 років, врегульовано саме положеннями СК України, відповідно до норм якого саме батьки (мати та батько) зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. При цьому ці питання батьки вирішують за домовленістю між собою, а у разі відсутності такої домовленості - у судовому порядку шляхом звернення до суду з позовом, або заявою про видачу судового наказу.

У заявника як вітчима неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обов`язок з утримання виникає лише за умов, визначених ст. 268 СК України, тобто за умови відсутності у дитини батьків, дідів, бабів, а також неможливості цих осіб, саме з поважних причин, надавати дитині належне утримання.

Факт, про встановлення якого просить заявник, не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в порядку окремого провадження.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дитини, а визначена ч. 1 ст. 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема, від обов`язків щодо виховання та утримання дитини, то факт одноосібного виховання та утримання дитини одним із батьків разом з іншими особами може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання та утримання дитини.

Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право. За встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків у вихованні та утриманні дитини.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 201/5972/22 (постанова від 11.09.2024).

Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

За таких обставин, вважаю за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі за вказаною заявою, поданою в окремому провадженні.

Керуючись ст. 2, 13, 259 - 261, 293, 294, 315 ЦПК України, -

ухвалила:

У відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Котом Сергієм Івановичем, заінтересована особа - Відділ у справах сім`ї та молоді Ніжинської міської ради Чернігівської області, про встановлення факту перебування на утриманні - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 261 ЦПК України.

Суддя І. М. Шевченко